YaChudo

Союз ринків капіталу

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Сою́з ри́нків капіта́лу (СРК) — ініціатива економічної політики, започаткована колишнім президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером у першому викладі його політичного порядку денного 15 липня 2014 року.[1][2] Головною метою було створення Єдиного європейського ринку капіталу на всій території ЄС до кінця 2019 року.[3] Обґрунтуванням цієї ідеї було вирішення проблеми залежності корпоративних фінансів від боргу (тобто банківських позик), а також того факту, що ринки капіталу в Європі не були достатньо інтегровані[4], щоб захистити ЄС і особливо єврозону від майбутніх криз. У Звіті п'яти президентів від червня 2015 року було запропоновано створити СРК, щоб доповнити Банківський союз Європейського Союзу та зрештою завершити проєкт Економічного та валютного союзу (ЕВС).[5] Очікується, що СРК залучить ще 2 трильйони євро на європейські ринки капіталу в довгостроковій перспективі.[6][7]

Комісія розглядала СРК як «новий рубіж єдиного ринку Європи», прагнучи вирішити різні проблеми, пов'язані з ринками капіталу в Європі, такі як: зменшення фрагментації ринку, диверсифікація фінансових джерел, транскордонні потоки капіталу з особливою увагою до малих та середніх підприємств (МСП).[8] Проєкт також розглядався як завершальний крок до завершення створення Економічного та валютного союзу, оскільки він доповнював Банківський союз Європейського Союзу, який був платформою для інтенсивної законодавчої діяльності з моменту його запуску в 2012 році. Проєкт СРК означав централізацію та делегування повноважень на наднаціональному рівні, причому найбільше постраждала сфера макроекономічного управління та банківського нагляду.[9]

Для досягнення цілей та завдань, визначених під час створення проєкту, було запропоновано План дій, що підлягає середньостроковому перегляду, що складається з кількох пріоритетних дій разом із законодавчими пропозиціями щодо гармонізації правил та незаконодавчими пропозиціями, спрямованими на забезпечення належної практики між операторами ринку та фінансовими фірмами.[10]

Перша комісія фон дер Ляєн зобов'язалася продовжити та завершити проєкт, розпочатий її попередником, працюючи над новою довгостроковою стратегією та вирішуючи проблеми, які проєкт мав останнім часом після середньострокового огляду та виходу Сполученого Королівства з Європейського Союзу.[11] Це також підкреслюється в її кандидатурі на посаду президента Європейської комісії під час виборчого процесу, оскільки головним економічним девізом її кампанії була «Економіка, яка працює на людей».[12]

Його наступником є Ощадний та інвестиційний союз.[13]

Контекст

Історія фінансової інтеграції

Союз ринків капіталу за своєю природою є кроком в історії фінансової інтеграції Європейського Союзу, динаміка якого має призвести до вільного руху капіталу.[14] Римський договір, яким було засновано Європейське економічне співтовариство в 1957 році, вже висловлював необхідність забезпечення вільного руху капіталу між державами-членами. Потім директива 1988 року імплементувала це, запобігаючи будь-яким обмеженням вільного руху капіталу.[15] У 1999 році було створено план дій щодо фінансових послуг, перший крок у створенні єдиного ринку капіталу, а в 2011 році - Європейський орган нагляду, щоб забезпечити стабільність європейських фінансових ринків. Лише через чотири роки Жан-Клод Юнкер представив проєкт Університету капіталу.

Характеристики фінансової системи

Економіка ЄС залишається банківсько-орієнтованою, особливо порівняно зі Сполученими Штатами.[16] Це означає, що корпорації зазвичай надають перевагу позичанню коштів у банківському секторі, а не фінансуванню своїх інвестицій через фінансові ринки. Згідно з аналізом ОЕСР, це частково пов'язано з фіскальним упередженням: у більшості європейських країн фірми користуються податковими пільгами, якщо їм доводиться повертати банківський кредит, але це не так, якщо вони емітували зобов'язання на ринках капіталу. Таким чином, для європейських компаній існує сильний фінансовий стимул надавати перевагу банківському сектору. Така висока залежність від банківської системи означає меншу стабільність для європейської економіки, звідси й позиція Європейської Комісії, яка виступає за диверсифікацію джерел фінансування.[17][18] Малий та середній бізнес, який має особливі труднощі з інтеграцією на фінансові ринки, але який представляє значну частку створеної вартості європейських фірм, значною мірою сприяє цій тенденції.[19]

Друга характеристика є частиною банківської природи економіки ЄС: це європейські моделі заощаджень. У той час як населення Сполучених Штатів обирає інвестування в довгострокові активи через пенсійні фонди або страхування життя, європейські вкладники віддають перевагу легкодоступним фінансовим інструментам, таким як депозити або короткострокові активи.[20] Така економічна поведінка призводить до недостатньої фінансової прибутковості ЄС та підкреслює важливість банків як основних постачальників фінансування європейської економіки.[21]

Третя характеристика європейської фінансової системи полягає в тому, що інвестований капітал зазвичай залишається на національному ринку : це упередження щодо місцевих інвестицій.[22] Навіть якщо до 2011 року спостерігалася позитивна тенденція до транскордонних інвестицій, більша частина потоку капіталу залишалася в межах національних кордонів держав-членів[23], а європейська фінансова інтеграція все ще обмежена.[24] Ця відсутність транскордонних інвестицій заважає компаніям з високим потенціалом зростання отримувати фінансові ресурси, необхідні для розвитку інновацій та підвищення конкурентоспроможності.[25] Фактично, акціонери надають перевагу купівлі акцій у своїх національних компаній, що створює значну перешкоду для європейської фінансової інтеграції, оскільки їм доводиться стикатися з регуляторними бар'єрами, якщо вони хочуть інвестувати в іншу країну ЄС.[26]

Фінансові та політичні потрясіння

Вплив кризи 2011 року

Фінансова криза 2008 року мала два основні наслідки для фінансової інтеграції Європейського Союзу:

  1. Це продемонструвало нестабільність, спричинену надмірною залежністю від банківських позик: коли існує невизначеність, пропозиція кредитів зменшується, що негативно впливає на всю економічну діяльність, що залежить від них.[27] Це особливо стосується Європи, де малі та середні підприємства переважно фінансуються банківською системою.[28] За словами колишнього президента Європейської Комісії, залежність економіки ЄС від банків ускладнила зростання та зайнятість.[29]
  2. Це посилило фрагментацію європейських ринків капіталу, посилюючи упередженість внутрішніх ринків:[30]
    Фінансовий центр Лондонського Сіті.
    Після 2011 року спостерігалося помітне скорочення транскордонних інвестицій.[31] оскільки попередня фінансова інтеграція була очолювана банками, які інвестували на міжнародних фінансових ринках. Після того, як криза вплинула на європейську фінансову систему, їхній вихід призвів до ще більшої фрагментації, ніж раніше.[28]

Вплив Brexit

До Brexit більшість фінансової потужності Європейського Союзу була зосереджена в лондонському Сіті.[32] Деякі британські фірми переїхали до континентальної Європи, що означало втрату фінансової експертизи в ЄС.[33] Незважаючи на це, Європейська комісія підтвердила узгодженість плану дій Союзу ринків капіталу, який вже був запущений на той час, та прискорила зусилля щодо його реалізації.[34]

Мета

Економічна мета

Три рівні цілей СРК, визначені Європейською комісією, які призводять до семи напрямків втручання плану дій Союзу ринків капіталу. Цей графік було складено відповідно до середньострокового огляду СРК за 2017 рік.

Європейська комісія розробила 3 різні рівні цілей для Союзу ринків капіталу, від глобальних економічних цілей до більш конкретної необхідності побудови інтегрованої фінансової системи. Ці економічні цілі окреслюють шість напрямків втручання, охоплених планом дій.[35]

Загальна мета
  • Сприяння фінансуванню як приватного, так і державного секторів на фінансових ринках

Союз ринків капіталу має на меті полегшити доступ фірм та держав до фінансування, який став складнішим після фінансової кризи 2008 року. Створення єдиного ринку капіталу стимулюватиме приватних та інституційних суб'єктів інвестувати наявний капітал, створюючи нові можливості для привабливих транскордонних інвестицій.[36] Ця відновлена можливість фінансування може допомогти економічним агентам повернутися до рівня зростання, який вони мали до кризи, позитивно впливаючи на рівень зайнятості.[37] Це особливо стосується малих та середніх підприємств[38], яким може знадобитися більше фінансування, ніж може запропонувати їм банківська система, і тому вони виграють від більш доступних ринків капіталу. Союз ринків капіталу також значно полегшить інституційні інвестиції в інфраструктуру.[39]

  • Забезпечення стабільності та стійкості європейської фінансової системи шляхом інтеграції

Економічна стабільність залежить від диверсифікації джерел фінансування. У разі кризи, яка вражає певне джерело фінансування, як-от банки у 2010 році, важливо мати можливість отримувати капітал іншим способом, як для держав, так і для компаній.[40] Саме тому надання та стимулювання для отримання фінансування через ринки капіталу за допомогою Університету капіталу (УВК) зробить економіку більш стійкою до шоків, оскільки вона менше залежатиме від банківської системи.[41][42] З боку інвесторів стабільність забезпечується портфелем та географічною диверсифікацією активів. Це зменшує втрату вартості, якщо певний економічний регіон постраждає від негативного шоку, коли ви інвестували в кілька видів діяльності, і зменшує втрати, якщо це стосується певної країни, коли ви інвестували в кілька країн. Отже, вплив УВК на розподіл ризиків може зміцнити європейську економічну стабільність.[43][44] Щодо сталого розвитку, то розширений доступ до капіталу розглядається як засіб фінансування екологічно чистих економічних проєктів та заохочення сталого розвитку.[41]

Стратегічна мета

  • Підвищення конкурентоспроможності та ефективності європейських ринків капіталу для боротьби з «втомою від ринку»

Розширюючи спектр інвестиційних можливостей, метою Університету капіталу є підвищення ефективності ринків капіталу. Це означає покращення розподілу капіталу[45], що призводить до його потрапляння до найефективніших економічних суб'єктів серед європейських фірм, оскільки єдиний ринок капіталу надав би таку можливість. Ефективність ринків капіталу пов'язана з конкуренцією між європейськими фінансовими установами: об'єднання їх на спільному ринку капіталу дало б фінансовій установі стимул стати ще ефективнішою.[46] Конкуренція також призвела б до більшої диверсифікації з точки зору зобов'язань та активів.[47] Втома від ринку – це дискредитація, від якої постраждали біржі активів та цінних паперів після фінансової кризи 2008 року. Це зменшує потік капіталу на ринках капіталу та негативно впливає на економічну активність.[48]

  • Прагнення до стабільної фінансової інтеграції для боротьби з «втомою від інтеграції»

Покращена інтеграція ринків капіталу з Університетом капіталу (СРК) має на меті збільшити транскордонний розподіл ризиків та зменшити упередженість інвестицій до країни походження. Наразі все ще існують деякі перешкоди, оскільки відмінності в регулюванні між державами-членами переконують інвесторів інвестувати у своїй країні. Фактично, різноманітність європейських правил щодо неплатоспроможності, реструктуризації чи оподаткування являє собою брак правової безпеки для інвесторів.[49] Оскільки головною метою єдиного ринку капіталу є усунення бар'єрів для вільного руху капіталу між державами-членами,[50] метою є залучення заощаджень багатших країн до бідніших. Усунення бар'єрів, що перешкоджають європейським обмінам, щоб вони діяли як єдина територія, є самим сенсом інтеграції. Це протидіє «втомі від інтеграції»: зростаючі труднощі для європейських лідерів у прагненні до європейської інтеграції.[51] Це стимулює інвестування за кордон, що зменшує упередженість до місцевої економіки. Більше того, інвестування в іншу країну призводить до географічної диверсифікації активів, що позитивно впливає на економічну стабільність, як пояснювалося раніше.[52] Крім того, інвестиції в країни, що розвиваються, можуть приносити вищу прибутковість, ніж у розвинені економіки, оскільки ідіосинкратичний ризик вищий.

  • Посилення згуртованості в рамках Європейського Союзу для боротьби з «розмиванням консенсусу»

«Розмивка консенсусу» – це зростаюча складність отримання підтримки європейського населення щодо рішень європейських інституцій. Ерозія ілюструється негативною реакцією Франції та Нідерландів на європейський референдум щодо конституції ЄС.[53] Мета Союзу ринків капіталу – бути частиною вирішення цієї проблеми, покращуючи згуртованість у Європі. По-перше, це проєкт, що охоплює різні валюти, а отже, охоплює країни поза зоною євро. По-друге, він передбачає мало змін у способі роботи європейських інституцій, що запобігає будь-якому опору повній перебудові. Нарешті, він не вимагає розподілу ризиків від держав-членів, що могло б призвести до небажання населення вступати до СВК. [54] Його головний внесок у європейську згуртованість полягає в його меті: рівномірно забезпечувати фінансування на ринках капіталу по всій європейській території та забезпечувати цей доступ на основі заслуг економічних суб'єктів.[55]

Оперативна мета

  • Покращення доступності даних у європейських країнах

Інвестори на ринках капіталу не завжди мають необхідні засоби для збору інформації для інвестування, тоді як фінансові установи мають. Однак невизначеність щодо їхніх інвестицій може перешкодити їм інвестувати стільки, скільки вони могли б, якби мали достатню інформацію. Остання дозволила б їм оцінити вартість активу та визначити, чи відповідає його ціна його вартості. Тому першою операційною метою Університету капіталу є збільшення потоку інформації, щоб зробити ціноутворення на ринках капіталу точнішим.[56]

  • Полегшення доступу до ринків

Оскільки для малої фірми може бути складно створити інформацію, необхідну для виходу на ринки капіталу, [57] метою СРК є створення необхідної інфраструктури виконання для полегшення їхнього доступу. Це означає зменшення регуляторних перешкод, що заважають малим і середнім підприємствам та стартапам фінансувати себе через ринки капіталу, щоб кожен економічний суб'єкт мав рівний доступ до необхідного капіталу.[58] Конкретно, це призводить до спрощення правил щодо виробництва інформації для малих емітентів.[59]

  • Посилення впровадження регулювання, що захищає інвесторів

Через брак довіри до регуляторних структур, що захищають інвесторів, обсяг інвестованого капіталу може зменшитися. Відповідно, третя операційна мета Університету капіталу полягає в тому, щоб посилити контракти та правила, що захищають постачальників капіталу, щоб вони відновили довіру на ринках капіталу.[60] Ідея проєкту полягає в тому, що правова впевненість у тому, що вони не втратять раптово інвестовані кошти, заохочуватиме використання ринків капіталу як гарного засобу отримання прибутку від заощаджень, а не їх зберігання на банківському рахунку.[61]

Суб'єкти

План дій щодо створення Союзу ринків капіталу має на меті позитивно вплинути на 4 типи економічних суб'єктів:[62]

  • Громадяни: підвищення прибутковості заощаджень на пенсію та можливостей інвестування

Якби громадяни мали можливість легкого доступу до ринків капіталу, вони могли б використовувати свої заощадження для інвестування, замість того, щоб зберігати їх на банківському рахунку. Вони б робили це через ширший спектр можливих інвестицій.[63] Це може бути для них вигіднішим і збільшити кошти, які вони мають на пенсії.[64]

  • Компанії розширення можливостей фінансування, відмінного від банківського кредиту

Фірми, і особливо малі та середні підприємства, які все ще стикаються з труднощами у виході на ринки капіталу, отримали б легший доступ до європейського капіталу на єдиному ринку капіталу, де регулювання інформації було б адаптовано до їхньої ситуації. Це особливо стосується стартапів, які демонструють високі темпи зростання та потребують швидшого фінансування для підтримки свого розвитку.[65]

  • Інвестори: зменшення перешкод для інвестування в іншу державу-члена

Як пояснювалося раніше, гармонізація регулювання в Європейському Союзі дозволить інвесторам легше виходити на ринок капіталу інших держав-членів. Фактично, це зменшить їхні витрати на адаптацію до національного регулювання. Фінансове регулювання країни буде єдиним для кожної держави-члена. Якщо інвестування у власний ринок капіталу таке ж просте, як інвестування в інший, це розширить інвестиційні можливості для інвесторів.[66]

  • Банки: розширення можливостей кредитування та заохочення до здорових балансів

Оскільки ризиковані інвестиційні можливості будуть спрямовані на ринки капіталу, більша частина балансів банків буде спрямована на реальний сектор економіки.[67] Це спосіб для Європейської комісії запобігти повторенню фінансової кризи 2008 року, коли баланси банків складалися з надто великої кількості субстандартних активів.[68]

План дій

У вересні 2015 року Комісія запропонувала план дій для Уряду Міністерства інвестицій та розвитку (СРК), а потім дві законодавчі пропозиції щодо сек'юритизації.[69][70][71] План дій було запущено, охоплюючи переважно 6 сфер втручання із загальною кількістю 20 цілей, яких потрібно досягти за допомогою 33 дій.[72] Як зазначено комісією, ці дії будуть предметом середньострокового огляду у 2017 році, де було прийнято 9 інших пріоритетних дій з урахуванням досягнутих результатів та різних викликів, з якими стикається ЄС, таких як Brexit. Початковий план дій від 2015 року включає 6 пріоритетних напрямків, а саме: 1) Фінансування інновацій, стартапів та компаній, що не котируються на біржі; 2) Полегшення для компаній виходу на публічні ринки та залучення капіталу на них; 3) Довгострокові інвестиції, інфраструктура та стале інвестування; 4) Сприяння роздрібним інвестиціям; 5) Зміцнення банківської спроможності для підтримки економіки в цілому та; 6) Сприяння транскордонним інвестиціям.

Фінансування інновацій, стартапів та компаній, що не котируються на біржі

Перший пріоритетний напрямок передбачає дії, спрямовані на підтримку венчурного капіталу та акціонерного фінансування шляхом створення загальноєвропейського фонду венчурного капіталу загальною сумою 2,1 млрд євро для стимулювання венчурного капіталу та фінансування стартапів; пропонування перегляду EuVECA та EuSEF, а також впровадження заходів у сфері податкових стимулів для венчурного капіталу та бізнесу загалом.[73][74]

Крім того, вона спрямована на подолання інформаційних бар'єрів для інвестицій МСП, оскільки в першій Зеленій книзі, опублікованій Комісією щодо Університету капіталу, Комісар з питань фінансової стабільності, фінансових послуг та союзу ринків капіталу на той час визнав важливість сприяння доступу МСП до фінансування.[75][76] Це втілилося у 2 основних діях, перша спрямована на посилення зворотного зв'язку, наданого банками щодо відхилення заявок на кредитування МСП, а друга – на визначення існуючих місцевих або національних можливостей підтримки та консультування по всьому ЄС для просування передового досвіду. І останнє, але не менш важливе: Комісія хоче просувати інноваційні форми корпоративного фінансування шляхом вивчення можливостей краудфандингу, розробки скоординованого підходу до видачі позик фондами та оцінки обґрунтованості майбутньої системи ЄС, а також сприяння приватному розміщенню.

Полегшення для компаній виходу на публічні ринки та залучення капіталу на них

Другий пріоритетний напрямок – це спроба досягти суттєвих результатів у довгострокових зусиллях ЄС щодо сприяння інтеграції через Урядовий механізм капітального розвитку (СРК).[77] Він полягає у посиленні доступу до публічних ринків шляхом пропозиції щодо модернізації Директиви про проспекти емісії,[78][79] перегляді регуляторних бар'єрів[80] для допуску МСП на публічні ринки та ринки зростання МСП, а також у проведенні семінарів та огляді ринків корпоративних облігацій ЄС, зосереджених на ліквідності ринку. Крім того, Комісія хоче підтримати акціонерне фінансування[81], вирішуючи проблему упередженості боргових зобов'язань до акціонерного капіталу в національних системах корпоративного оподаткування.[82]

Довгострокові інвестиції, інфраструктура та стале інвестування

Інвестуючи в довгостроковій перспективі, комісія також очікує, що усунення бар'єрів для інвестицій сприятиме сталому інвестуванню в інфраструктуру, що генерує кошти, та фінансуванню проєктів, пов'язаних зі зміною клімату.[83] З цієї причини пропозиції мають на меті підтримати інвестиції в інфраструктуру шляхом інвестування в інфраструктуру та сприяння Європейським фондам довгострокових інвестицій (ELTIF), а також перегляду Регламенту вимог до капіталу (CRR), змін до калібрування інфраструктури. Додаткові дії для забезпечення узгодженості фінансових послуг ЄС шляхом публікації зводу правил, що передбачає єдиний набір гармонізованих пруденційних правил для ведення бізнесу, щоб вони могли мати легкий доступ до загальних умов ведення бізнесу на рівні ЄС.[84]

Підтримка сталого інвестування також є пріоритетним заходом, що відповідає цілям, встановленим у «Зеленій угоді» комісії.[85][86] Це передбачає запровадження нового законодавства та встановлення орієнтирів для компаній, які працюватимуть на основі цієї моделі.[87] І останнє, але не менш важливе: Комісія прагне розширити можливості для інституційних інвесторів та керуючих фондами шляхом оцінки пруденційного підходу до приватного акціонерного капіталу та приватно розміщеного боргу в рамках Solvency II та консультацій щодо основних перешкод для транскордонного розподілу інвестиційних фондів.

Сприяння роздрібним інвестиціям

Роздрібні інвестиції є одним із найважливіших пріоритетів у сфері розподілу активів.[88][89] Комісія хоче розширити вибір та конкуренцію для роздрібних споживачів шляхом публікації Зеленої книги про споживчі фінансові послуги та страхування з метою розробки плану дій у цій галузі, а також організації круглого столу з різними експертами для обговорення подальших дій щодо розвитку цього сектору.[90][91][88]

Було запропоновано додаткові заходи, спрямовані на допомогу роздрібним інвесторам у отриманні вигіднішої угоди шляхом оцінки ринків роздрібних інвестиційних продуктів ЄС через Європейські наглядові органи[92], а також заходи щодо підтримки заощаджень на пенсію з оцінкою обґрунтованості створення політичних рамок для створення європейських особистих пенсій у співпраці з EIOPA.

Зміцнення банківської спроможності для підтримки економіки в цілому

Оскільки європейська економіка переважно залежить від банківського сектору, п'ятий пріоритетний напрямок спрямований на зменшення цієї залежності, а також на зміцнення потенціалу для ефективнішої боротьби з кризою.[93] З огляду на це, Комісія запропонувала зміцнити місцеві мережі фінансування, розширивши можливості країн ЄС уповноважити кредитні спілки поза межами директиви та регламенту щодо вимог до капіталу.[94][95]

Інші пропозиції включали створення ринків сек'юритизації ЄС з пропозицією щодо простої, прозорої та стандартизованої (STS) сек'юритизації та перегляду калібрування капіталу для банків[96], а також підтримку банківського фінансування економіки в цілому шляхом консультацій щодо загальноєвропейської системи для покритих облігацій та аналогічних структур для кредитів МСП, а також бенчмаркінгу національних систем стягнення заборгованості за кредитами (включаючи неплатоспроможність) з точки зору банківських кредиторів.

Сприяння транскордонним інвестиціям

Головною метою є подолання фрагментації шляхом усунення регуляторних бар'єрів для фінансування економіки та збільшення постачання капіталу підприємствам.[97] Заходи пропонували усунення національних бар'єрів для транскордонних інвестицій з публікацією Звіту про національні бар'єри для вільного руху капіталу та подальші дії, яких необхідно дотримуватися. Крім того, також було запропоновано дії щодо покращення ринкової інфраструктури для транскордонного інвестування шляхом цілеспрямованих дій щодо правил володіння цінними паперами та наслідків цесії вимог для третіх сторін, а також огляд прогресу в усуненні решти бар'єрів Джованніні.[98][99]

Інші дії включають сприяння конвергенції процедур неплатоспроможності шляхом запровадження так званого Закону про неплатоспроможність[100]; усунення транскордонних податкових бар'єрів шляхом створення кодексу поведінки для процедур звільнення від податків, утриманих у джерела[101], та проведення дослідження дискримінаційних податкових перешкод для транскордонних інвестицій пенсійних фондів та страховиків життя, розпочатого у 2016 році; посилення конвергенції нагляду та розбудови потенціалу ринку капіталу через Стратегію конвергенції нагляду для покращення функціонування єдиного ринку капіталу; Білу книгу про фінансування та управління Європейськими органами догляду (ЄДО) та технічну допомогу державам-членам для підтримки потенціалу ринків капіталу, що призведе до прийняття Регламенту 2017/825[102], та посилення потенціалу для збереження фінансової стабільності шляхом Огляду макропруденційної бази ЄС.

Прогрес

Досягнення

З моменту першої згадки Жан-Клода Юнкера про Союз ринків капіталу у листопаді 2014 року[103] та прийняття плану дій у вересні 2015 року.[104] Європейська комісія очолила багато законодавчих дій та незаконодавчих ініціатив для досягнення своїх цілей. На момент середньострокового огляду плану дій СРК у червні 2017 року 20 з них вже було реалізовано.[105] Дві наступні таблиці показують останній етап прогресу в кожній сфері діяльності, над якою працює Європейська комісія, стосовно СРК.

Період часу Законодавчі дії
Жовтень 2018 року Угода Ради щодо директиви про рамки превентивної реструктуризації, другий шанс та заходи щодо підвищення ефективності процедур реструктуризації, неплатоспроможності та звільнення від боргів, реструктуризацію бізнесу та рамки другого шансу
Квітень 2018 року Запуск програми загальноєвропейського фонду венчурного капіталу [106]
Червень 2017 року Прийняття пропозиції щодо загальноєвропейського персонального пенсійного продукту
Травень 2017 року Політична угода щодо простих, прозорих та стандартизованих (STS) сек'юритизацій та перегляд калібрування капіталу для банків
Грудень 2016 року Угода співзаконодавця щодо регламенту про модернізацію Директиви про проспекти емісії [107] [108]
Листопад 2016 року Прийняття пропозиції щодо перегляду калібрування інфраструктури для банків через Регламент щодо вимог до капіталу (CRR)
Листопад 2016 року Прийняття пропозиції щодо авторизації кредитних спілок поза правилами ЄС щодо вимог до капіталу для банків
Жовтень 2016 року Прийняття пропозиції щодо Єдиної консолідованої бази оподаткування корпорацій (CCCTB) та податкового зиску на боргові активи [109]
Липень 2016 року Огляд законодавства EuVECA та EuSEF [110]
Квітень 2016 року Прийняття пропозиції щодо калібрування Solvency II для інвестицій страхових компаній в інфраструктуру та європейські довгострокові інвестиційні фонди

Незаконодавчі ініціативи

Період часу Незаконодавчі ініціативи
Листопад 2018 року Угода ради щодо загального підходу до загальноєвропейської системи забезпечення покритих облігацій та аналогічних структур для кредитів для МСП [111]
Квітень 2018 року Дослідження щодо розподілу транскордонного розповсюдження роздрібних інвестиційних продуктів
Червень 2017 року Публікація дослідження щодо податкових пільг для венчурного капіталу та бізнес-ангелів
Червень 2017 року Прийняття банківськими асоціаціями ЄС загальних принципів зворотного зв'язку банків щодо відхилених заявок на кредити МСП
Червень 2017 року Прийняття робочого документа персоналу щодо існуючих місцевих або національних можливостей підтримки та консультування по всьому ЄС для просування передового досвіду [112]
Березень 2017 року Прийняття комісією Плану дій щодо споживчих фінансових послуг: кращі продукти та більший вибір для споживачів ЄС [113]
Березень 2017 року Прийняття звіту про національні бар'єри для вільного руху капіталу
Листопад 2016 року Прийняття повідомлення щодо запиту на надання доказів щодо сукупного впливу фінансової реформи
Травень 2016 року Публікація звіту про краудфандинг
Лютий 2017

Лютий 2016

Підтримка, надана Європейському органу з цінних паперів та ринків у реалізації його річної робочої програми з конвергенції наглядових процедур [114] [115]

Період стагнації (2017-2020)

Незважаючи на те, що у 2017 році до плану дій було додано 9 нових пріоритетів дій, проєкт Університету капіталу зіткнувся з труднощами у просуванні з моменту його середньострокового огляду. Цей застій може бути пов'язаний з багатьма факторами, такими як повернення зростання в країнах єврозони, зменшення економічних стимулів до реформування фінансової системи, зростання політичної напруженості в ЄС або пріоритетність національних питань європейськими політичними лідерами.[116] Більше того, оскільки наслідки таких структурних реформ навряд чи можна спостерігати в короткостроковій перспективі, важко аналізувати результати плану дій Союзу ринків капіталу без ширшої часової перспективи, ніж та, що ми маємо сьогодні.[117]

Новий план дій СРК (2020 – дотепер)

З моменту вступу на посаду президентки Урсула фон дер Ляєн продовжила процес завершення проєкту Союзу ринків капіталу.[118] Його зобов'язання відповідають порядку денному комісії, який зосереджений на Європейській зеленій угоді та цифровій економіці через проєкт Єдиного цифрового ринку.[119]

План дій складався з 16 заходів, спрямованих на досягнення 3 ключових цілей:

  • підтримати зелене, цифрове, інклюзивне та стійке економічне відновлення, зробивши фінансування доступнішим для європейських компаній;
  • зробити ЄС ще безпечнішим місцем для людей, щоб вони могли заощаджувати та інвестувати довгостроково;
  • інтегрувати національні ринки капіталу в справжній єдиний ринок.

Нові запропоновані заходи:[120]

  1. Пропозиція щодо створення загальноєвропейської платформи (єдиної європейської точки доступу), яка забезпечить інвесторам безперешкодний доступ до фінансової інформації та інформації про компанії, пов'язаної зі сталим розвитком.
  2. Спрощення правил лістингу для публічних ринків.
  3. Огляд законодавчої бази для європейських фондів довгострокових інвестицій, спрямування більшої кількості довгострокового фінансування компаніям та інфраструктурним проєктам.
  4. Усунути регуляторні перешкоди для страхових компаній щодо довгострокового інвестування. Крім того, буде прагнути забезпечити належний пруденційний режим довгострокових інвестицій банків у акціонерний капітал МСП.
  5. Оцінити переваги та доцільність запровадження вимоги для банків спрямовувати МСП, чиї кредитні заявки вони відхилили, до постачальників альтернативного фінансування.
  6. Переглянути чинну регуляторну базу для сек'юритизації з метою покращення кредитування банками компаній ЄС, особливо малих та середніх підприємств.
  7. Оцінка розробки Європейської системи фінансової компетентності. Комісія оцінить можливість вимоги до держав-членів сприяти навчальним заходам, що підтримують фінансову освіту.
  8. Оцінка застосовних правил у сфері стимулювання та розкриття інформації, можливо, з пропозицією внесення змін до чинної правової бази для того, щоб роздрібні інвестори могли отримувати справедливі консультації та чітку й порівнянну інформацію про продукт. Нарешті, буде спрямовано на підвищення рівня професійної кваліфікації консультантів у ЄС та оцінку доцільності створення загальноєвропейського маркування для фінансових консультантів.
  9. Моніторинг адекватності пенсій у державах-членах шляхом розробки пенсійних панелей. Крім того, метою є розробка найкращих практик для створення національних систем відстеження для окремих європейців. Також буде розпочато дослідження для аналізу практики автоматичного зарахування та, можливо, аналіз інших практик для стимулювання участі в професійних пенсійних схемах.
  10. Для зниження витрат для транскордонних інвесторів та запобігання податковому шахрайству буде запропоновано стандартизовану загальноєвропейську систему звільнення від податку, утриманого біля джерела.
  11. Гармонізувати або посилити конвергенцію в цільових сферах законодавства про небанківську неплатоспроможність. Крім того, будуть досліджені можливості покращення звітності про дані, щоб забезпечити регулярну оцінку ефективності національних режимів стягнення заборгованості за кредитами.
  12. Запровадження визначення ЄС поняття «акціонер» та подальше уточнення та гармонізація правил, що регулюють взаємодію між інвесторами, посередниками та емітентами. Також буде розглянуто можливі національні бар'єри для використання нових цифрових технологій у цій сфері.
  13. Зміна правил для покращення транскордонного надання розрахункових послуг у ЄС.
  14. Створення ефективної та комплексної консолідованої післяторгової звітності для акційних та подібних до акцій фінансових інструментів.
  15. Зміцнити систему захисту та сприяння інвестиціям у ЄС.
  16. Удосконалення єдиного зводу правил для ринків капіталу.

Критика

Переваги для економіки

Кажуть, що розвиток ринків капіталу важливий для економіки, оскільки він сприяє зростанню та процвітанню з диверсифікованими джерелами інвестиційного капіталу, що стимулює реальну економіку. Банк міжнародних розрахунків зазначає, що розвиток фінансових ринків накопичує борг і не покращує реальну економіку та зростання, оскільки він отримує вигоду від проєктів з високим рівнем застави та низькою продуктивністю, що призводить до неправильного розподілу ресурсів.[121]

Крім того, зростання боргової діяльності на ринках капіталу до фінансової кризи 2008 року не призвело до зростання реальної економіки, натомість посилена взаємодія між банками та ринковою діяльністю збільшила ймовірність системного ризику.[122] Однією з головних причин фінансової кризи 2008 року, як її стало відомо, був надмірний розвиток фінансування на ринках капіталу.[123]

Крім того, як зазначено, ринки капіталу часто пов'язані з вищими витратами для залучення коштів малими та середніми підприємствами, а розвиток ринків боргового капіталу збільшує ризик системного ризику через зв'язок балансів через сек'юритизацію з поганою передачею ризику. Загалом, це створює тіньовий банкінг.[124]

Фінансування через ринки капіталу

Банківський сектор визнано однією з найважливіших форм фінансування для європейських компаній. Проте, запровадження Базельської угоди III обмежило банківське кредитування та зробило ринки капіталу альтернативою для залучення коштів європейським бізнесом.[125] Ринки капіталу розглядалися як альтернатива банкам. Однак різні держави-члени мають різний рівень фінансового розвитку; деякі з них, зокрема південні, мають більше шансів бути покараними в результаті проєкту.[126] Комісії довелося переконати такі країни, що проєкт буде вигідним. Проте, підтримка в регіоні була обмеженою.[127]

МСП

У сфері малих і середніх підприємств (МСП) Урядовий механізм управління активами (УМВ) має на меті надати доступ до венчурного капіталу та знизити витрати на фінансування, проте це може призвести до скорочення періодів утримання інвестицій та значної волатильності.[128] Виявляється, що МСП менш стабільні та загалом являють собою ризиковані інвестиції, відштовхуючи банки та обмежуючи клієнтів МСП. Загалом це обмежує масштаби проєкту УМВ через процес зниження ризиків великих банків та відсунення МСП, що, у свою чергу, концентрує ризик у менш гнучких фінансових суб'єктах.[128] Крім того, МСП не завжди здатні впоратися з різними стандартами, що випливають з європейського та міжнародного права, такими як, наприклад, Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), що створює додаткові витрати для МСП та підриває їхню довіру перед потенційними інвесторами, які шукають прозорості та гарантій належного управління. На практиці банки мають доступ до величезної бази даних, де оцінюється, а потім обробляється кредитоспроможність. Це не відбувається на рівних умовах для МСП.[129]

Сек'юритизація

Процес сек'юритизації в рамках проєкту СРК зазнав різкої критики через його попередні наслідки під час фінансової кризи 2008 року. Це пов'язано з тим, що операції типу сек'юритизації призвели до взаємозв'язку з тіньовою банківською системою та високого рівня прийняття ризику.[130] Простому, прозорому та стандартизованому регулюванню, яке має полегшити інвесторам оцінку ризику, все ще бракує ясності та чітких визначень, оскільки воно відкриває шлях для приватних структур до його ширшого тлумачення, підриваючи його сферу застосування.[131]

Європейська інтеграція

Ідея про те, що інтеграція ринків капіталу є важливим проєктом для вирішення проблеми фрагментації ринку в Європі, має свої суперечності. На відміну від Банківського союзу Європейського Союзу, проєкт Союзу ринків капіталу охоплює різні держави-члени з різним правовим підґрунтям і не передбачає повної гармонізації.[132] За даними ЄЦБ, для вирішення проблеми фрагментації ринку ринкам капіталу потрібен рівний доступ до фінансових послуг та рівне ставлення, а не лише конвергенція, оскільки це не гарантуватиме фінансову інтеграцію.[133] Тим не менш, проєкту поки що не вдалося цього досягти, і з виходом Сполученого Королівства малоймовірно, що зусилля в цій галузі будуть докладені, оскільки інші фінансові центри конкуруватимуть за місце Лондона на континенті.[134]

Brexit

Велика Британія була на передовій проєкту з самого початку. Тодішній призначений Сполученим Королівствам член Комісії Джонатан Гілл активно просував продовження ініціативи. Рішення щодо Brexit стало шокуючим для багатьох, оскільки означало, що зусилля СРК щодо побудови розподілу ризиків через деривативи ліквідності та ринки цінних паперів будуть дуже обмеженими.[135] Початковою метою проєкту було відновлення зв'язків з Сполученим Королівствам перед референдумом щодо Brexit, оскільки це виявилося корисним проєктом для лондонського Сіті водночас. [136] На практиці, після Brexit, ЄС втратив доступ до оптового ринку Сполученого Королівства, що дещо зменшує вплив проєкту СРК.[137]

Див. також

Примітки

  1. ↑ President Juncker's Political Guidelines. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 23 березня 2020.
  2. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  3. ↑ Press corner. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 4 березня 2020.
  4. ↑ (Звіт). {{cite report}}: Зовнішнє посилання в |archive-date= (довідка); |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ The Five Presidents' Report. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  6. ↑ Wright, William; Bax, Laurence (Вересень 2016). What do Capital Markets Look Like Post-Brexit? (PDF). New Financial. Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2017.
  7. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  8. ↑ Quaglia, Lucia; Howarth, David; Liebe, Moritz (2016). The Political Economy of European Capital Markets Union. JCMS: Journal of Common Market Studies. 54 (S1): 185—203. doi:10.1111/jcms.12429. ISSN 0021-9886. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  9. ↑ Braun, Benjamin; Gabor, Daniela; Hübner, Marina (2018). Governing through financial markets: Towards a critical political economy of Capital Markets Union. Competition & Change. 22 (2): 101—116. doi:10.1177/1024529418759476. ISSN 1024-5294. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  10. ↑ Ringe, Wolf-Georg (2 січня 2015). Capital Markets Union for Europe: a commitment to the Single Market of 28. Law and Financial Markets Review. 9 (1): 5—7. doi:10.1080/17521440.2015.1032059. ISSN 1752-1440.
  11. ↑ The von der Leyen Commission's priorities for 2019-2024 - Think Tank. www.europarl.europa.eu. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  12. ↑ Political Guidelines for the Next European Commission 2019-2024: A Union that strives for more - My agenda for Europe. One Policy Place. 16 липня 2019. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.
  13. ↑ Capital Markets Union / Savings & Investment Union » ICMA. www.icmagroup.org. Процитовано 22 січня 2026.
  14. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  15. ↑ Bâché, Jean-Pierre (1989). La libération des mouvements de capitaux : bilan et échéances. Revue d'économie financière (фр.). 8 (1): 104—111. doi:10.3406/ecofi.1989.1580. ISSN 0987-3368.
  16. ↑ Stráský, Jan (10 червня 2016). Priorités pour l'achèvement du marché unique dans l'Union Européenne [Priorities for completing the single market in the European Union]. Études économiques de l'OCDE : Union européenne 2016 [OECD Economic Surveys: European Union 2016] (фр.). Т. 12. OECD. с. 51—81. doi:10.1787/eco_surveys-eur-2016-fr. ISBN 978-92-64-25631-6. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  17. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  18. ↑ Coeuré, Benoît (30 липня 2015). Capital Markets Union in Europe: an ambitious but essential objective. The European Capital Markets Union. DE GRUYTER. с. 3–10. doi:10.1515/9783110444643-003. ISBN 978-3-11-044380-6.
  19. ↑ What is the capital markets union?. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 10 березня 2020.
  20. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  21. ↑ Coeuré, Benoît (30 липня 2015). Capital Markets Union in Europe: an ambitious but essential objective. The European Capital Markets Union. DE GRUYTER. с. 3–10. doi:10.1515/9783110444643-003. ISBN 978-3-11-044380-6.
  22. ↑ (Звіт). {{cite report}}: Зовнішнє посилання в |archive-date= (довідка); |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  23. ↑ Coeuré, Benoît (30 липня 2015). Capital Markets Union in Europe: an ambitious but essential objective. The European Capital Markets Union. DE GRUYTER. с. 3–10. doi:10.1515/9783110444643-003. ISBN 978-3-11-044380-6.
  24. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  25. ↑ (Звіт). {{cite report}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  26. ↑ What is the capital markets union?. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 10 березня 2020.
  27. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  28. ↑ а б Coeuré, Benoît (30 липня 2015). Capital Markets Union in Europe: an ambitious but essential objective. The European Capital Markets Union. DE GRUYTER. с. 3–10. doi:10.1515/9783110444643-003. ISBN 978-3-11-044380-6.
  29. ↑ (Промова). {{cite speech}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  30. ↑ de Boissieu, Christian (23 липня 2018). L'Union des marchés de capitaux : une mise en perspective. Annales des Mines - Réalités industrielles. Août 2018 (3): 84—87. doi:10.3917/rindu1.183.0084. ISSN 1148-7941.
  31. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  32. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  33. ↑ de Boissieu, Christian (23 липня 2018). L'Union des marchés de capitaux : une mise en perspective. Annales des Mines - Réalités industrielles. Août 2018 (3): 84—87. doi:10.3917/rindu1.183.0084. ISSN 1148-7941.
  34. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  35. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  36. ↑ Coeuré, Benoît (30 липня 2015). Capital Markets Union in Europe: an ambitious but essential objective. The European Capital Markets Union. DE GRUYTER. с. 3–10. doi:10.1515/9783110444643-003. ISBN 978-3-11-044380-6.
  37. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  38. ↑ Évaluation et recommandations [Assessment and recommendations]. Études économiques de l'OCDE : Union européenne 2016 [OECD Economic Surveys: European Union 2016] (фр.). Т. 12. OECD. 10 червня 2016. с. 13—45. doi:10.1787/eco_surveys-eur-2016-4-fr. ISBN 978-92-64-25631-6. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  39. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  40. ↑ Stráský, Jan (10 червня 2016). Priorités pour l'achèvement du marché unique dans l'Union Européenne [Priorities for completing the single market in the European Union]. Études économiques de l'OCDE : Union européenne 2016 [OECD Economic Surveys: European Union 2016] (фр.). Т. 12. OECD. с. 51—81. doi:10.1787/eco_surveys-eur-2016-fr. ISBN 978-92-64-25631-6. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  41. ↑ а б Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  42. ↑ de Boissieu, Christian (23 липня 2018). L'Union des marchés de capitaux : une mise en perspective. Annales des Mines - Réalités industrielles. Août 2018 (3): 84—87. doi:10.3917/rindu1.183.0084. ISSN 1148-7941.
  43. ↑ Sørensen, Bent E.; Yosha, Oved (1998). International risk sharing and European monetary unification. Journal of International Economics. 45 (2): 211—238. doi:10.1016/S0022-1996(98)00033-6.
  44. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  45. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  46. ↑ Coeuré, Benoît (30 липня 2015). Capital Markets Union in Europe: an ambitious but essential objective. The European Capital Markets Union. DE GRUYTER. с. 3–10. doi:10.1515/9783110444643-003. ISBN 978-3-11-044380-6.
  47. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  48. ↑ Market fatigue. The Economist. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
  49. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  50. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  51. ↑ Devrim, Deniz; Schulz, Evelina (10 грудня 2021). Enlargement Fatigue in the European Union: From Enlargement to Many Unions. Elcano Royal Institute.
  52. ↑ de Boissieu, Christian (23 липня 2018). L'Union des marchés de capitaux : une mise en perspective. Annales des Mines - Réalités industrielles. Août 2018 (3): 84—87. doi:10.3917/rindu1.183.0084. ISSN 1148-7941.
  53. ↑ (Звіт). {{cite report}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  54. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  55. ↑ Coeuré, Benoît (30 липня 2015). Capital Markets Union in Europe: an ambitious but essential objective. The European Capital Markets Union. DE GRUYTER. с. 3–10. doi:10.1515/9783110444643-003. ISBN 978-3-11-044380-6.
  56. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  57. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  58. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  59. ↑ Évaluation et recommandations [Assessment and recommendations]. Études économiques de l'OCDE : Union européenne 2016 [OECD Economic Surveys: European Union 2016] (фр.). Т. 12. OECD. 10 червня 2016. с. 13—45. doi:10.1787/eco_surveys-eur-2016-4-fr. ISBN 978-92-64-25631-6. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  60. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  61. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  62. ↑ Mid-term review of the capital markets union action plan. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 15 березня 2020.
  63. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  64. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  65. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  66. ↑ Stráský, Jan (10 червня 2016). Priorités pour l'achèvement du marché unique dans l'Union Européenne [Priorities for completing the single market in the European Union]. Études économiques de l'OCDE : Union européenne 2016 [OECD Economic Surveys: European Union 2016] (фр.). Т. 12. OECD. с. 51—81. doi:10.1787/eco_surveys-eur-2016-fr. ISBN 978-92-64-25631-6. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  67. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  68. ↑ Tooze, J. Adam (2018). Crashed : how a decade of financial crises changed the world. New York, New York. ISBN 978-0-670-02493-3. OCLC 1039188461.
  69. ↑ Capital markets union 2020 action plan: A capital markets union for people and businesses | European Commission. Finance. 30 вересня 2015. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  70. ↑ Securitization is the practice of pooling various types of contractual debts in a single assets and selling them to third party investors. This was very common during the subprime crisis where these assets were known as "CDOs".
  71. ↑ Quaglia, Lucia; Howarth, David; Liebe, Moritz (2016). The Political Economy of European Capital Markets Union. JCMS: Journal of Common Market Studies. 54 (S1): 185—203. doi:10.1111/jcms.12429. ISSN 0021-9886. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  72. ↑ Mayer, Colin; Micossi, Stefano; Onado, Marco; Pagano, Marco; Polo, Andrea, ред. (18 січня 2018). Finance and Investment: The European Case. Т. 1. Oxford University Press. doi:10.1093/oso/9780198815815.001.0001. ISBN 978-0-19-881581-5.
  73. ↑ EuVECA and EuSEF.
  74. ↑ Financing for innovation, start-ups and non-listed companies | European Commission. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  75. ↑ Williams, Jonathan (Грудень 2014). ESG: A sustainable capital markets union. IPE. Процитовано 4 березня 2020.
  76. ↑ Ringe, Wolf-Georg (2019). The Politics of Capital Markets Union. SSRN Working Paper Series. doi:10.2139/ssrn.3433322. ISSN 1556-5068. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  77. ↑ FESE Feedback on The Effects of Financial Regulatory Reforms on SME Financing (PDF). Березень 2019.
  78. ↑ Adopted on the 14/06/2017.
  79. ↑ Legislative train schedule. European Parliament. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 4 березня 2020.
  80. ↑ (Звіт). {{cite report}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  81. ↑ Equity finance and capital market integration in Europe. Bruegel. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 4 березня 2020.
  82. ↑ Making it easier for companies to enter and raise capital on public markets. European Commission. 25 вересня 2018. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 19 березня 2022.
  83. ↑ Capital Markets Union | Insurance Europe. www.insuranceeurope.eu. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 5 березня 2020.
  84. ↑ Investing for long term, infrastructure and sustainable investment | European Commission. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  85. ↑ Dixon-Declève, Sandrine; Jess, Tom (11 жовтня 2019). Sustainable finance drive can help address EU's political challenges. www.euractiv.com. Процитовано 4 березня 2020.
  86. ↑ SUSTAINABLE FINANCE. EBF. Процитовано 4 березня 2020.
  87. ↑ Valero, Jorge (5 грудня 2019). EU reaches milestone by agreeing on green criteria for finance. www.euractiv.com. Процитовано 4 березня 2020.
  88. ↑ а б Fostering retail investment | European Commission. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  89. ↑ Amariei, Cosmina (11 квітня 2018). Fostering Institutional Investment in Europe's Capital Markets: Reality vs. Expectations. SSRN 3187219.
  90. ↑ BetterFinance. betterfinance.eu. Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 4 березня 2020.
  91. ↑ Consumer financial services action plan. European Commission - European Commission.
  92. ↑ European Securities and Markets Authority (16 січня 2019). Performance and costs of retail investment products in the EU 2019. Publications Office. doi:10.2856/09231. ISBN 9789295202177.
  93. ↑ Halfway there: the Capital Markets Union (CMU) plan – JWG. Процитовано 5 березня 2020.[недоступне посилання]
  94. ↑ Opinion of the European Central Bank of 8 November 2017 on amendments to the Union framework for capital requirements of credit institutions and investment firms. Official Journal of the European Union. 31 січня 2018.
  95. ↑ Strengthening banking capacity to support the wider economy | European Commission. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  96. ↑ This action included the introduction of Regulation 2017/2402 entitled "securitisation regulation" on the 12/12/2017.
  97. ↑ (Звіт). {{cite report}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  98. ↑ The Giovannini Group was charged to assess possible barriers to efficient cross-border clearing and settlement of securities in the EU. The barriers became known as Giovannini barriers.
  99. ↑ Facilitating cross-border investment | European Commission. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  100. ↑ The Directive proposed is about preventive restructuring frameworks, second chance and measures to increase the efficiency of restructuring, insolvency and discharge procedures.
  101. ↑ Schonewille, Peter (Червень 2007). EU moves to end tax discrimination. IPE. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 4 березня 2020.
  102. ↑ Adopted on the 17/05/2017 establishing the Structural Reform Support Programme for the period 2017 to 2020.
  103. ↑ Wright, William; Bax, Laurence (Вересень 2016). What do Capital Markets Look Like Post-Brexit? (PDF). New Financial. Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2017.
  104. ↑ Guersent, Olivier (2 лютого 2017). L'Union des marchés de capitaux : progrès réalisés et prochaines étapes [The Capital Markets Union: progress and next steps]. Revue d'économie financière. Association d'économie financière. 125 (1): 137—150. doi:10.3917/ecofi.125.0137.
  105. ↑ COMMUNICATION FROM THE COMMISSION TO THE EUROPEAN PARLIAMENT, THE COUNCIL, THE EUROPEAN ECONOMIC AND SOCIAL COMMITTEE AND THE COMMITTEE OF THE REGIONS on the Mid-Term Review of the Capital Markets Union Action Plan. 8 червня 2017.
  106. ↑ Financing for innovation, start-ups and non-listed companies. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  107. ↑ Press corner. European Commission - European Commission (англ.). Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 31 березня 2020.
  108. ↑ Regulation (EU) 2017/1129 of the European Parliament and of the Council of 14 June 2017 on the prospectus to be published when securities are offered to the public or admitted to trading on a regulated market, and repealing Directive 2003/71/EC. Official Journal of the European Union. 30 червня 2017.
  109. ↑ Bräutigam, R.; Heckemeyer, J. H.; Nicolay, K.; Spengel, C.; Stutzenberger, K. (23 березня 2018). European Union/International - Addressing the Debt-Equity Bias within a Common Consolidated Corporate Tax Base (CCCTB) – Possibilities, Impact on Effective Tax Rates and Revenue Neutrality - IBFD. World Tax Journal. 10 (2). Процитовано 9 березня 2020.
  110. ↑ EUR-Lex - 52016PC0461 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  111. ↑ Capital markets union: Council agrees stance on EU framework for covered bonds. www.consilium.europa.eu. Процитовано 9 березня 2020.
  112. ↑ Addressing information barriers in the SME funding market in the context of the capital markets union. European Commission - European Commission. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  113. ↑ Consumer financial services action plan. European Commission - European Commission.
  114. ↑ 2016 Supervisory Convergence Work Programme. www.esma.europa.eu. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  115. ↑ ESMA publishes 2017 Supervisory Convergence Work Programme. www.esma.europa.eu. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  116. ↑ de Boissieu, Christian (23 липня 2018). L'Union des marchés de capitaux : une mise en perspective. Annales des Mines - Réalités industrielles. Août 2018 (3): 84—87. doi:10.3917/rindu1.183.0084. ISSN 1148-7941.
  117. ↑ Véron, Nicolas; Wolff, Guntram B. (2016). Capital Markets Union: A Vision for the Long Term. Journal of Financial Regulation. 2 (1): 130—153. doi:10.1093/jfr/fjw006. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  118. ↑ Benjumea, Isabel (30 жовтня 2020). Are we one step closer to the Capital Markets Union?. www.euractiv.com (брит.). Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  119. ↑ Capital markets union new action plan: A capital markets union for people and businesses. Commission européenne - European Commission (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  120. ↑ EUR-Lex - 52020DC0590 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  121. ↑ (Звіт). Cambridge, MA. {{cite report}}: Зовнішнє посилання в |archive-date= (довідка); |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  122. ↑ (Звіт). {{cite report}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  123. ↑ Bavoso, Vincenzo (23 грудня 2021). Market-Based Finance, Debt and Systemic Risk: A Critique of the EU Capital Markets Union. Accounting, Economics, and Law: A Convivium. 11 (3). doi:10.1515/ael-2017-0039. ISSN 2152-2820.
  124. ↑ Dinov, Stanyo (14 січня 2020). European Capital Markets Union - claims and criticisms. LIT Verlag Münster. ISBN 978-3-643-13883-5.
  125. ↑ Langfield, Sam; Pagano, Marco (2016). Bank bias in Europe: effects on systemic risk and growth. Economic Policy. 31 (85): 51—106. doi:10.1093/epolic/eiv019. ISSN 0266-4658. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  126. ↑ Dinov, Stanyo (14 січня 2020). European Capital Markets Union - claims and criticisms. LIT Verlag Münster. ISBN 978-3-643-13883-5.
  127. ↑ Quaglia, Lucia; Howarth, David (3 липня 2018). The policy narratives of European capital markets union. Journal of European Public Policy. 25 (7): 990—1009. doi:10.1080/13501763.2018.1433707. ISSN 1350-1763. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
  128. ↑ а б Gurdgiev, Constantin (2015). Summary of Comments on the European Commission Green Paper 'Building a Capital Markets Union'. SSRN Electronic Journal. Rochester, NY. doi:10.2139/ssrn.2592918. SSRN 2592918.
  129. ↑ The role of the Capital Markets Union: towards regulatory harmonisation and supervisory convergence. www.on-federalism.eu. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 11 березня 2020.
  130. ↑ Bavoso, Vincenzo (23 грудня 2021). Market-Based Finance, Debt and Systemic Risk: A Critique of the EU Capital Markets Union. Accounting, Economics, and Law: A Convivium. 11 (3). doi:10.1515/ael-2017-0039. ISSN 2152-2820.
  131. ↑ Schwarcz, Steven L. (2001). Private Ordering of Public Markets: The Rating Agency Paradox. SSRN Working Paper Series. 2002: 1—28. doi:10.2139/ssrn.267273. ISSN 1556-5068. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
  132. ↑ Dinov, Stanyo (14 січня 2020). European Capital Markets Union - claims and criticisms. LIT Verlag Münster. ISBN 978-3-643-13883-5.
  133. ↑ European Central Bank. (24 червня 2015). Building a capital markets union: Eurosystem contribution to the European Commission's Green Paper. Publications Office. doi:10.2866/815982. ISBN 9789289919005. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 11 березня 2020.
  134. ↑ Lavery, Scott; McDaniel, Sean; Schmid, Davide (3 жовтня 2019). Finance fragmented? Frankfurt and Paris as European financial centres after Brexit (PDF). Journal of European Public Policy. 26 (10): 1502—1520. doi:10.1080/13501763.2018.1534876. ISSN 1350-1763. Архів (PDF) оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 13 травня 2021.
  135. ↑ Busch, Danny (1 вересня 2017). A Capital Markets Union for a Divided Europe. Journal of Financial Regulation. 3 (2): 262—279. doi:10.1093/jfr/fjx002. ISSN 2053-4833. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  136. ↑ Long-Term Impacts of Brexit. YouTube. 6 березня 2024.
  137. ↑ Dinov, Stanyo (14 січня 2020). European Capital Markets Union - claims and criticisms. LIT Verlag Münster. ISBN 978-3-643-13883-5.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).