Паспорти громадян країн-членів Європейського Союзу

Паспорти, що видаються 27 державами-членами Європейського Союзу, мають спільний дизайн та надають своїм власникам права громадянства ЄС. Сам ЄС не видає звичайних паспортів.^[1]

Спільний дизайн передбачає обкладинку бордового кольору (рекомендовано ЄС;^[1] усі держави-члени, крім Хорватії, дотримуються цієї рекомендації). На лицьовій обкладинці офіційною мовою (або мовами) країни видачі, а іноді також англійською та французькою, викарбовано напис «Європейський Союз». Далі йде назва держави-члена, її державний герб, слово «ПАСПОРТ» та символ біометричного паспорта внизу по центру обкладинки.^[2]

Деякі держави-члени також видають паспорти не зразка ЄС особам, які мають громадянство, що не надає прав громадянина ЄС, наприклад, данським громадянам, які проживають на Фарерських островах.

Окремо Європейська комісія видає Laissez-passer Європейського Союзу членам та певним посадовим особам своїх інституцій.^[3]

З дійсним паспортом громадяни ЄС мають право реалізовувати право на вільне пересування (це означає, що їм не потрібна віза, певна сума грошей або конкретна причина для вільних подорожей і посвідка на проживання для поселення) у межах Європейської економічної зони (Європейський Союз, Ісландія, Ліхтенштейн та Норвегія), у Швейцарії та, до 31 грудня 2020 року, у Великій Британії.^[4]

У паспорти громадян ЄС не ставлять штампи під час в'їзду та виїзду з Шенгенської зони.^[5][6]

Під час проходження прикордонного контролю для в'їзду до вищезазначених країн громадяни, які мають дійсні біометричні паспорти, іноді можуть використовувати автоматизовані термінали замість стійок імміграційного контролю. Наприклад, під час в'їзду до Великої Британії у великих аеропортах власники біометричних паспортів ЄС віком від 12 років можуть користуватися електронними паспортними воротами, тоді як усі інші громадяни ЄС (наприклад, ті, хто використовує національне посвідчення особи або небіометричний паспорт), а також деякі громадяни країн, що не входять до ЄЕЗ, повинні користуватися стійкою імміграційного контролю. Усі, хто подорожує з дітьми до 12 років, також зобов'язані проходити контроль у співробітника прикордонної служби.^[7]

Як альтернативу паспорту, громадяни ЄС можуть використовувати дійсне національне посвідчення особи для реалізації свого права на вільне пересування в межах ЄЕЗ і Швейцарії.^[8] Строго кажучи, громадянину ЄС не обов'язково мати дійсний паспорт або національне посвідчення особи для в'їзду до ЄЕЗ чи Швейцарії. Теоретично, якщо громадянин ЄС за межами ЄЕЗ і Швейцарії може довести своє громадянство будь-яким іншим способом (наприклад, пред'явивши прострочений паспорт або посвідчення особи чи свідоцтво про громадянство), йому має бути дозволено в'їзд. Громадянину ЄС, який не в змозі задовільно продемонструвати своє громадянство, тим не менш повинна бути надана «будь-яка розумна можливість» отримати необхідні документи або доставити їх у розумний строк.^{[9][10][11][12]}

Держави-члени ЄС гармонізують дизайн паспортів із 1980-х років.^[1] Більшість звичайних паспортів мають спільний макет: бордову обкладинку зі словами «Європейський Союз» та назвою держави видачі.^[13] Такі варіанти, як паспортні картки, дипломатичні, службові та тимчасові паспорти, не стандартизовані. Ірландія є єдиною державою, яка видає паспортну картку.

З 28 лютого 2008 року паспорти повинні містити дані відбитків пальців. Хорватія, яка приєдналася до ЄС у 2013 році, зберегла темно-синю обкладинку під час оновлення свого паспорта 3 серпня 2015 року, ставши єдиною державою-членом, яка не використовує бордовий колір.^[14]

Цим процесом керували резолюції Ради та регламенти ЄС:

• Резолюція від 23 червня 1981 року щодо єдиного дизайну паспорта
• Додаткові резолюції від 30 червня 1982 року, 14 липня 1986 року, 10 липня 1995 року та 8 червня 2004 року
• Резолюція від 17 жовтня 2000 року щодо безпеки паспортів
• Регламент Ради (ЄС) № 2252/2004 від 13 грудня 2004 року щодо біометричних стандартів
• Регламент (ЄС) № 444/2009 від 28 травня 2009 року, що вносить зміни до Регламенту 2252/2004

Відповідно до Регламенту 2252/2004 усі паспорти ЄС повинні містити зображення обличчя та два відбитки пальців, за винятком дітей до 12 років і осіб, які не можуть їх надати.^[15] Данія та Ірландія звільнені від правила щодо відбитків пальців, хоча ірландські паспорти містять інші біометричні дані.^[16]

Паспорти відповідають формату ISO 216 B7 (ID-3, 88 × 125 мм). Більшість містять 32 сторінки; Фінляндія видає 42-сторінкові, а Італія — 48-сторінкові паспорти.^[17][18]

На обкладинці зазвичай зображено, у такому порядку: «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ» (до 1997 року: «ЄВРОПЕЙСЬКЕ СПІВТОВАРИСТВО»), назва держави видачі, слово «ПАСПОРТ», символ біометричного паспорта та герб держави. Розміщення герба може відрізнятися: у деяких державах він розміщується над текстом, в інших — по центру.

На сторінці ідентифікації інформація подана офіційною мовою (мовами) держави видачі, а також англійською і, зазвичай, французькою. Кожне поле пронумеровано та пояснено в покажчику в іншій частині книжечки. Сторінка містить тип паспорта («P»), код країни видачі (ISO 3166-1 alpha-3) та номер паспорта. Зліва розміщена основна фотографія. Деякі паспорти також містять зріст і додаткову фотографію безпеки.

В ірландських паспортах зазначається графство народження для осіб, народжених на острові Ірландія, та трилітерний код країни для громадян, народжених за кордоном.

Усі біометричні паспорти містять машинозчитувану зону (MRZ), яка дублює основні дані в обмеженому форматі літер A–Z, цифр та символу «<». Нелатинські символи транслітеруються за правилами Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). Наприклад: ß>SS, Ü>UE, Å>A, Ä>AE та Ö>OE.

Різні варіанти транслітерації можуть створювати кілька варіантів написання одного й того ж імені (наприклад, Müller / Mueller / Muller). Деякі держави додають альтернативне написання в іншій частині паспорта. Для віз та авіаквитків загалом рекомендується використовувати написання з MRZ. MRZ дозволяє розмістити до 39 символів.

На інших сторінках може зазначатися місце проживання, зріст, колір очей, подовження терміну дії паспорта або ім'я при народженні. Сімейні паспорти можуть містити дані та фотографії чоловіка/дружини або дітей. Інші сторінки зарезервовані для офіційних відміток, перекладів номерів полів, віз, а також штампів в'їзду чи виїзду. На внутрішній стороні задньої обкладинки можуть міститися примітки від держави видачі.

Після виходу Сполученого Королівства з Європейського Союзу в січні 2020 року Велика Британія та Гібралтар припинили видавати паспорти ЄС. Британські паспорти повернулися до свого попереднього темно-синього дизайну, який вперше з'явився у 1921 році. Темно-сині паспорти не зразка ЄС почали видавати в березні 2020 року. На відміну від попередніх версій, сторінка з біоданими тепер виготовлена з полікарбонату.

Протягом перехідного періоду паспорти Великої Британії та Гібралтару вважалися де-факто паспортами ЄС і надавали їхнім власникам права громадян ЄС. Після закінчення перехідного періоду 1 січня 2021 року всі британські паспорти втратили цей статус.

До запровадження синього британського паспорта в березні 2020 року британські паспорти відповідали стандартному дизайну ЄС. З березня 2019 року по березень 2020 року паспорти видавалися без заголовка «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ».

Станом на грудень 2025 року Індекс паспортів Хенлі (Henley Passport Index) оцінив паспорти за кількістю країн і територій, до яких їхні власники можуть в'їхати без візи або з візою по прибуттю. В Європейському Союзі Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди та Іспанія розділили найвищі позиції, тоді як Сінгапур посів перше місце у світовому рейтингу.^[20]

Деякі країни ЄС, такі як Німеччина, Франція, Ірландія, Мальта та Нідерланди, дозволяють своїм громадянам мати декілька дійсних паспортів одночасно, щоб обійти певні обмеження на поїздки^[21]. Це може бути корисним, якщо ви хочете подорожувати, поки ваш паспорт знаходиться в консульстві під час обробки заяви на візу, або якщо ви хочете подати заяву на отримання додаткових віз, уже перебуваючи за кордоном. Це також може бути необхідним, щоб обійти той факт, що мандрівникам, чиї паспорти містять докази візиту до Ізраїлю, не дозволяється в'їжджати до деяких країн Ліги арабських держав^[22].

Кожна держава-член ЄС може встановлювати власні закони про громадянство, тому деякі країни дозволяють подвійне або множинне громадянство без будь-яких обмежень (наприклад, Чехія, Данія, Франція, Ірландія, Італія, Швеція), деякі дозволяють множинне громадянство, але ігнорують наявність інших громадянств у межах своїх кордонів (наприклад, Польща), деякі регулюють/обмежують його (наприклад, Австрія, Нідерланди), а інші дозволяють його лише у виняткових випадках (наприклад, Литва) або лише для громадян за походженням (наприклад, Хорватія, Естонія, Словенія, Іспанія).^{[джерело?]}

Рішенням 96/409/CSFP Представників урядів держав-членів у рамках Ради від 25 червня 1996 року щодо створення тимчасового проїзного документа^[23] було вирішено запровадити стандартний тимчасовий проїзний документ (ETD).

ETD видаються громадянам Європейського Союзу для єдиної поїздки назад до країни ЄС, громадянами якої вони є, до країни їхнього постійного проживання або, у виняткових випадках, до іншого пункту призначення (в межах або за межами Союзу). Рішення не поширюється на національні паспорти, термін дії яких минув; воно спеціально обмежене випадками, коли дійсні паспорти були втрачені, викрадені, знищені або тимчасово недоступні (тобто випадково залишені в іншому місці).

Посольства та консульства країн ЄС, відмінних від країни громадянства заявника, можуть видавати тимчасові проїзні документи, якщо:

1. заявник є громадянином ЄС, чий паспорт або проїзний документ був втрачений, викрадений, знищений або тимчасово недоступний;
2. заявник перебуває в країні, де країна ЄС, громадянином якої він є, не має доступного дипломатичного або консульського представництва, здатного видати проїзний документ, або де відповідна країна ЄС не представлена іншим чином;
3. отримано дозвіл від органів влади країни походження заявника.

Як перевага громадянства Європейського Союзу, перебуваючи в країні, що не входить до ЄС, громадяни ЄС, чия країна не має там дипломатичного представництва, мають право на консульський захист та допомогу від дипломатичного представництва будь-якої іншої країни ЄС, присутньої в цій країні.

Як і паспорти, що видаються державами-членами ЄС, паспорти інших держав ЄЕЗ — Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії — а також Швейцарії, також можуть використовуватися для реалізації права на вільне пересування в межах Європейської економічної зони та Швейцарії.^[24]

У рамках Шенгенської угоди паспорти та проїзні документи, що видаються державами-членами, повинні відповідати мінімальним стандартам безпеки, а паспорти повинні мати носій інформації (чип), що містить цифрове зображення обличчя та відбитки пальців власника. Це зобов'язання не поширюється на посвідчення особи або тимчасові паспорти та проїзні документи з терміном дії один рік або менше. Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн зобов'язані дотримуватися цих правил (тоді як Ірландія не зобов'язана), оскільки Регламент (ЄС) № 2252/2004 становить собою розвиток положень Шенгенського acquis у розумінні Угоди, укладеної між Радою Європейського Союзу та Ісландією і Норвегією; Угоди, укладеної між Європейським Союзом, Європейським Співтовариством і Швейцарською Конфедерацією; та Протоколу, підписаного між Європейським Союзом, Європейським Співтовариством, Швейцарською Конфедерацією та Князівством Ліхтенштейн про приєднання Князівства Ліхтенштейн до Угоди про асоціацію цих чотирьох держав з імплементацією, застосуванням та розвитком Шенгенського acquis.^[25][26]

• Візові вимоги для громадян Європейського Союзу
• Громадянство Європейського Союзу
• Європейське посвідчення особи
• Паспорти в Європі
• Паспорти держав-членів ЄАВТ
• Паспорти країн-кандидатів на вступ до Європейського Союзу
• Візова політика в Європейському Союзі
• Шенгенська зона
• Laissez-passer Європейського Союзу
• PRADO
• FADO
• Паспорт негромадянина (Естонія)
• Негромадяни (Латвія)

• Європейські паспорти у PRADO (Публічний онлайн-реєстр автентичних проїзних документів і документів, що посвідчують особу Ради Європейського Союзу)
• Три ключові способи отримати паспорт Європейського Союзу