YaChudo

Служба внутрішнього аудиту (Європейська комісія)

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Слу́жба вну́трішнього авди́ту, або IAS, — генеральний директорат (ГД) Європейської комісії, створений у 2001 році для сприяння підвищенню підзвітності Комісії.

Комісаром, відповідальним за IAS, є Пйотр Серафін, який очолює Комітет комісії з питань ходу авдиту.

Генеральний директор Служби внутрішнього авдиту є внутрішнім авдитором Комісії.[1]

Місія

Місія IAS[2] полягає в тому, щоб:

  • проводити незалежну оцінку ефективності процесів управління, управління ризиками та контролю для операцій, діяльності та фінансових операцій («гарантія»)
  • надавати поради, розуміння та передбачення.

Організація та лідерство

Служба внутрішнього авдиту працює під керівництвом та під відповідальністю внутрішнього авдитора комісії, посада якої створена у Фінансовому регламенті.[3] Внутрішній авдитор Комісії є Генеральним директором Служби внутрішнього авдиту та головним виконавчим директором з авдиту (CAE), як це визначено у Глобальних стандартах внутрішнього авдиту.[4]

IAS має приблизно 150 постійних працівників. Вона організована у три директорати.

Перелік внутрішніх авдиторів Європейської комісії

# Ім'я Період
1 Жюль Мюїс Липень 2001 – березень 2004
2 Волтер Деффаа Серпень 2004 – травень 2009
3 Браян Ґрей Червень 2009 – червень 2012
4 Філіп Таверн Вересень 2012 – серпень 2016
5 Манфред Крафф Березень 2017 – травень 2023
6 Аґнешка Кажмерчак З жовтня 2023 року – досі

Між 2009 і 2023 роками функцію внутрішнього авдитора Комісії та генерального директора IAS послідовно доручали Браяну Грею, Філіпу Таверну та Манфреду Краффу, які раніше були заступниками генерального директора Генерального директорату з питань бюджету та бухгалтерами комісії (еквівалент CAO, головного бухгалтера). Призначення Манфреда Краффа та практика призначення колишніх бухгалтерів внутрішнім авдитором комісії стали предметом скарги до Європейського омбудсмана.[5]

З жовтня 2023 року Генеральним директором IAS є Аґнешка Кажмерчак.[6]

Історія

Передісторія

Європейська комісія прийняла свій перший Фінансовий регламент у 1962 році, у якому внутрішній контроль було запроваджено шляхом розділення ролей уповноваженого розпорядника, фінансового контролера та бухгалтера. Однак, оскільки Комісія зростала та ставала складнішою, Європейський суд авдиторів (зовнішній авдитор) почав закликати до авдиту систем та контролю, а також виступала за створення незалежної авдиторської служби в рамках Комісії. У 1989 році Європейський суд авдиторів опублікувала висновок[7] в якому пропагувала концепцію внутрішнього авдиту, а в 1997 році рекомендувала[8] створити справжню функцію внутрішнього авдиту.

5.12. За умови посилення ролі уповноваженої особи... обов'язки фінансового контролера можуть перерости в обов'язки «справжнього внутрішнього авдитора».

— Висновок 4/97 Суду Авдиторів[8]

Рішенням Комісії від 1990 року фінансовому контролеру було запропоновано створити таку функцію, яка була подальшого розвитку в рамках програми реформи фінансового управління, запропонованої в 1995 році (SEM2000). Ця авдиторська функція, схоже, була переорієнтована на контроль, пов'язаний зі структурними фондами, оскільки звіти про хід виконання SEM2000 фази III про неї не згадують – ця скромна авдиторська функція була маловідомою та мала незначний вплив на послуги комісії.

Комісія Сантера

Після того, як чинний посадовець Комісії публічно звинуватив членів Комісії Сантера у шахрайстві та фінансових зловживаннях, Європейський парламент у грудні 1998 року відмовився надати комісії звільнення за звітність за 1996 рік. Крім того, було внесено вотум недовіри. На початку 1999 року президент Комісії Жак Сантер визнав наявність порушень, але пригрозив піти у відставку, якщо Парламент чинитиме подальший тиск.[9] У відповідь Парламент закликав до створення комітету незалежних експертів для вивчення шляхів покращення фінансового управління та контролю. Після отримання першого звіту так званих «мудреців» у березні 1999 року Комісія Сантера вирішила колективно піти у відставку. У своєму другому звіті «мудреці» чітко зазначили, що основна проблема полягає в тому, що служба внутрішнього авдиту не сприймається як центральний департамент на службі всієї Комісії...[10] Спираючись на передовий міжнародний досвід та визначення внутрішнього авдиту, запропоноване Інститутом внутрішніх авдиторів (IIA), «мудреці» рекомендували створити спеціалізовану службу внутрішнього авдиту поза звичайною структурою генеральних директоратів, яка б звітувала безпосередньо президенту комісії.

Завдання зі створення нової служби було доручено комісару, відповідальному за інституційну реформу, Нілу Кінноку.

Реформування Комісії

У відповідь на звіт «Мудреців» було створено Робочу групу з адміністративної реформи для розробки Білих книг щодо реформ. Робоча група розглядала питання фінансового контролю, стратегічного планування та програмування, а також модернізації кадрової політики. Основою для створення Служби внутрішнього авдиту стала рекомендація 35 звіту «Мудреців»[11], яка пропонувала створити професійну та незалежну Службу внутрішнього авдиту. У рекомендації 37 також згадувалося про спеціалізовану функцію внутрішнього контролю в кожному генеральному директораті, яка допомогла б налагодити ефективне фінансове управління. Робоча група Комісії співпрацювала з Європейським судом авдиторів, комітетом «Мудреців», Світовим банком та ЄІБ у розробці нової системи контролю. Перш ніж це можна було впровадити, необхідно було змінити Фінансовий регламент Комісії (що вимагало голосування всіх держав-членів), щоб скасувати централізований попередній контроль, який здійснював Генеральний директорат з фінансового контролю.

20 років ІАС

IAS стала незалежною службою у липні 2001 року. Створення нової служби було частиною реформ, запроваджених Комісією після прийняття Білої книги реформ 2000 року.[12] У рамках цих реформ у кожному генеральному директораті було створено відділи внутрішнього авдиту (IAC) разом із Комітетом з питань ходу авдиту (APC), який контролює роботу як IAS, так і IAC.

Незалежну та професійну Службу внутрішнього авдиту буде створено під безпосереднім керівництвом віцепрезидента з питань реформ...

— Дія 68 Білої книги реформ[12]

IAS розробила програму поглиблених авдитів усіх генеральних директоратів та агентств, на які поширюється дія нового Фінансового регламенту. Окрім авдиту, вона також мала на меті надавати методологічну підтримку авдиторській діяльності комітетам з внутрішнього авдиту (IAC) у кожному генеральному директораті.

У 2006 році IAS провела першу перевірку якості можливостей внутрішнього авдиту. У 2007 році її Статут місії[13] було оновлено разом із запровадженням типового статуту для внутрішніх авдитів.

У 2011 році IAS завершила перший загальний висновок щодо стану внутрішнього контролю в комісії. Того ж року вона стала внутрішнім авдитором новоствореної Європейської служби зовнішніх справ.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Director-General of the Internal Audit Service. European Commission.
  2. ↑ Decision - EU - 2025/2570 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 18 січня 2026.
  3. ↑ Regulation - EU, Euratom - 2024/2509 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 18 січня 2026.
  4. ↑ Global Internal Audit Standards. The Institute of Internal Auditors.
  5. ↑ Ombudsmann, Europäischer. The European Commission's appointment of the Director-General for its Internal Audit Service. ombudsman.europa.eu (нім.). Процитовано 27 березня 2018.
  6. ↑ The European Commission appoints a new Director-General for its Internal Audit Service. European Commission.
  7. ↑ Opinion No 1/89 of the Court of Auditors of the European Communities on a proposal for a general revision of the Council Regulation (ECSC, EEC, Euratom) amending the Financial Regulation of 21 December 1977 applicable to the general budget of the European Communities
  8. ↑ а б EUR-Lex - 51997AA0004 - EN. Official Journal C 057. 23 лютого 1998. с. 0001.
  9. ↑ European Union Crisis: MEPs retreat in battle with Santer. independent.co.uk. 14 січня 1999. Процитовано 29 січня 2013.
  10. ↑ Section 4.11.4 of the Second report on Reform of the Commission (Analysis of current practice and proposals for tackling mismanagement, irregularities and fraud), 10 September 1999.
  11. ↑ In Chapter 4 of the Second Report
  12. ↑ а б EUR-Lex - 52000DC0200(02) - EN. eur-lex.europa.eu.
  13. ↑ Internal Audit Service. European Commission.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).