YaChudo

Хакасія

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Республіка Хакасія
Хакас Республиказы
Хакас Республиказы
Прапор Хакасії
Герб Хакасії
State Anthem of the Republic of Khakassiad Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРосія Росія
Фед. округСибірський
Адмін. центрАбакан
ГлаваКоновалов Валентин Олегович
Глава парламентуСокол Сергій Михайлович
Дата утворення20 жовтня 1930
Оф. вебсайтr-19.ru​(рос.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Географія
Координати53°30′ пн. ш. 90°00′ сх. д. / 53.5° пн. ш. 90° сх. д.
Площа61 569 км² (46-е)
  • внутр. вод0,8 %
  • найвища точкаGora Karagosh
Часовий поясMSK+4 (UTC+7)
Населення
Чисельність525 557 осіб (72-е) (2025)
Густота8,54 осіб/км²
Оф. мовиросійська, хакаська
Економіка
Економ. районСхідно-Сибірський
Коди
ISO 3166-2RU-KK Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗКАТО95 Редагувати інформацію у Вікіданих
Суб'єкта РФ19
Телефонний(+7)390
Карти

Хакасія на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Хакасія у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хака́сія (хак. Хакасия, трансліт. Xakasiya), офіційна назва — Респу́бліка Хака́сія (рос. Респу́блика Хака́сия; хак. Хакас Республиказы) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.

Столиця — місто Абакан.

Утворена 20 жовтня 1930.

Глава — Коновалов Валентин Олегович.

Географія

Географічне положення

Республіка Хакасія розташована в південно-західній частині Східного Сибіру в лівобережній частині сточища річки Єнісей, на теренах Саяно-Алтайського нагір'я й Хакасько-Мінусинської улоговини. Вигідним є її географічне розташування на Південно-Сибірській магістралі, що сполучає республіку з Мінусинським правобережжям, Іркутською областю, Кузбасом. По річці Єнісею республіка має вихід до Центрально-Красноярського регіону й на Єнісейську Північ. Межує з Кемеровською областю, Красноярським краєм, Республіками Тива і Алтай.

Компасна роза ↑ ←  Красноярський край Компасна роза
 Кемеровська область Пн ↓
Зх    Хакасія    Сх
Пд
 Республіка Алтай  Тува →

Геологія

З надр Хакасії ведеться видобуток заліза (запаси — 2 млрд тонн, великі родовища — Тейське, Абаканське), молібдену (Сорське), золота, вугілля (Аскизьке, Бейське), неметалічних корисних копалин: бариту, бентоніту, лицювального мармурів і гранітів, будівельних матеріалів. Розвідані родовища міді[1], поліметалів, фосфоритів, азбесту, гіпсу, нефриту, жадеїту. У розвіданих родовищах Хакасії зосереджено (у відсотках від запасів РФ): вугілля — 3 %, залізних руд — 1 %, молібдену — 11 %, бариту — 27 %, бентонітів — 6,5 %, лицювальних каменів — 13 %.

Рельєф

Клімат

Внутрішні води

Великі річки — Єнісей, Абакан, Томь, Білий Іюс, Чорний Іюс (басейн Обі). На Єнісеї є Саяно-Шушенська ГЕС і Майнська ГЕС.

Ґрунти й рослинність

Тваринний світ

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Історія

Перша держава на території Південного Сибіру виникла в IV—ІІІ століттях до н. е. Древньокитайські літописи називали її творителів народом дінлін (кит.: 丁零), а державу — Дінлін-ґо (丁零国), яку було створено у IV ст. до н. е. дінлін-тагарцями[2].

Близько 201 року до н. е. царство Дінлін було розгромлене військами гунів. У Хакасько-Мінусинську улоговину пересунулося тюркомовне плем'я гегуней (киргизів). Китайці описували ситуацію так: «їх (киргизів) племена змішалися з дінлінами». Киргизи стали військово-аристократичною верхівкою нової етнополітичної спільності. У 72 році до н. е. дінліни брали участь у поразці держави хунну. Але у 49 році шаньюй північних хунну Чжичжі переміг дінлінів. 85 року дінліни доєдналися до антихуннуської коаліції (разом з сяньбі й південними хунну). У III ст. дінліни мешкали на південь від байкалу (поруч з уханями) та у Надіртишші (разом з гегунями).

У важкій і суворій боротьбі з агресивними сусідами (Тюркський й Уйгурський каганати) держава киргизів обстоювала свою незалежність до XIII століття нашої ери.

XIII століття стало переломним у розвитку Саяно-Алтаю. Великий Монгольський Улус на чолі з Чингісханом і його нащадки роздавили самостійність єнисейських киргизів та оригінальність їхньої культури. Людність піддали фізичному винищуванню й примусовим депортаціям з боку Юаньського Китаю.

До XVII століття збереглося дуже мало відомостей про Хакасію. На момент приходу російських осадників у XVII столітті Хакасія була роздроблена на 4 князівства, що становили племенну конфедерацію Хонгорай, здобувши 1399 року незалежність від Північної Юань. З 1609 року починається військове протистояння Хонгорая з Московським царством, що тривало до 1703 року.

Датою офіційного закріплення Хакасії за Російською імперією можна вважати 20 серпня 1727 року, коли між Росією і Китаєм був укладений прикордонний трактат. Всі землі, що перебували на північній стороні Саян, відійшли до Російської, на південній — до Китайської Імперії.

Фактичне закріплення території Хакасії відбулося пізніше. В 1758 році китайські війська вторглись на Алтай і розгромили Джунгарію. Виникла загроза порушення офіційно визнаних кордонів Російської імперії. Царський уряд спішно розмістив в цьому регіоні козацькі залоги. З цього часу й відбулося фактичне закріплення Хакасії за Росією.

Хакаська автономна область була утворена 20 жовтня 1930, в 1990 році перейменована в Хакаську АРСР, в 1991 році — в Хакаську РСР, в 1992 році — в Республіку Хакасія.

Населення

Загальні характеристики

  • Населення Республіки Хакасія — 525 557 осіб (2025)[3]
  • Густота населення — 8,54 осіб/км² (2025)
  • Частка міського населення — 69,45 % (2022)[4]
  • Природний рух населення, на 1000 осіб: −4,0 (2020)[5]
    • Народжуваність, на 1000 осіб: 10,1 (2020)[5]
    • Смертність, на 1000 осіб: 14,1 (2020)[5]
  • Середнє число дітей на одну жінку — 1,426 (2025)[6]
  • Середня очікувана тривалість життя, років: 68,49 (чоловіки — 63,74; жінки — 73,17) (2021)[7]
  • Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1153 (2017)[8]

У віковій структурі населення регіону за 2017 рік дітей віком до 16 років 21,7 % (14-те), дорослих — 55,4 %, людей похилого віку старше за 65 років — 22,9 % (58-ме)[9]. Середній вік населення регіону 37,7 років (67-ме)[9].

Станом на 2017 рік, у Хакасії коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнював 7,5 ‰ (23-тє), розлучуваності — 4,7 ‰ (17-те); індекс розлучуваності — 69,7 розлучень на 100 укладених шлюбів (22-ге)[9]. Станом на 2010 рік, середній розмір домогосподарств — 2,6 особи (29-те)[9]. Кількість дітей народжених поза шлюбом — 28,1 % (16-те), кількість неповних сімей — 30,1 % від загального числа (66-те)[9].

Етнічний склад населення

Етнічний склад населення Хакасії
Етнос 1926 1939[10] 1959[11] 1979[12] 1989[13] 2002[14] 2010[15] 2021[16]
Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб %
Росіяни 41 390 46,6 205 254 75,3 314 455 76,5 395 953 79,4 450 430 79,5 438 395 80,3 427 647 81,7 356 325 82,1
Хакаси 44 219 49,8 45 799 16,8 48 512 11,8 57 281 11,5 62 859 11,1 65 421 12,0 63 643 12,1 55 144 12,7
Німці 46 0,1 333 0,1 10 512 2,6 11 130 2,2 11 250 2,0 9 161 1,7 5 976 1,1 2 831 0,7
Тувинці 21 0,0 97 0,0 271 0,1 521 0,1 494 0,1 936 0,2 2 051 0,5
Українці 836 0,9 7 788 2,9 14 630 3,6 10 398 2,1 13 223 2,3 8 360 1,5 5 039 1,0 1 800 0,4
Інші 2 381 2,7 13 425 4,9 22 838 5,6 23 351 4,7 28 501 5,0 24 049 4,4 20 473 3,9 15 630 3,6
Не вказали етнос 110 — 3 — 0 — 77 — 192 — 8 689 — 101 014 —

Релігійний склад населення

Згідно з опитуванням 2012 року,[17] 31,6% населення Хакасії належить до Російської православної церкви, 6% — християни без конфесійної приналежності, 1% — православні віряни, які не належать до жодної церкви або є членами інших (неросійських) православних церков. 2% населення сповідують слов’янську рідновіру (рідновірство) або хакаське тенгріанство й народні вірування, 1% — іслам, 1% — різні напрями протестантизму, 0,4% — різні форми індуїзму (ведизм, крішнаїзм або тантризм) і ще 0,4% — тибетський буддизм. Крім того, 38% населення вважають себе «духовними, але не релігійними», 16% — атеїстами, а 2,6% сповідують інші релігії або не дали відповіді на запитання.[17]

Церква в Абакані

Освіта

Дошкільна

Майже 72 % дітей дошкільного віку забезпечені місцями в закладах дошкільного виховання та освіти (27-ме)[9].

Шкільна

2 школи регіону 2017/2018 навчального року за якістю викладання входили до числа топ-300 закладів середньої освіти Росії[9].

Професійна

Вища

2010 року 18 % населення регіону мало вищу освіту (56-те)[9].

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями населення регіону 2017 року становило 43,1 лікаря на 10 тис. осіб (56-те)[9].

Статистика випадків захворюваності на 100 тис. осіб 2016 року в Хакасії на: ВІЛ — 83 (16-те), ожиріння — 387 (19-те) із загальним відсотком людей з цією хворобою на рівні 1,7 % (27-ме), психічних розладів — 165 (71-ше), новоутворень — 409 (49-те), сифілісу — 28 (17-те)[9].

Показники смертності немовлят 8,8 ‰ (10-те), дитячої — 89,7 випадків на рік на 100 тис. осіб (7-ме); в працездатному віці — 197,8 на 100 тис. працездатних (15-те)[9]. Структура випадків смертей на 100 тис. осіб від окремих захворювань за 2017 рік в Хакасії: органів кровообігу — 563 випадків (50-те), органів травлення — 66,5 випадків (45-те), органів дихання — 72 випадки (5-те), інфекційно-паразитарних — 17,3 випадків (38-ме), ракових — 214,3 випадків (31-ше); транспортних травм — 16,5 випадків (27-ме), отруєнь алкоголем — 3,5 випадки (52-ге), самогубств — 30,8 випадків (9-те) та вбивств — 11 випадків (15-те)[9].

Злочинність

Кримінальна обстановка в Хакасії у порівнянні з іншими регіонами складна. За загальною кількістю скоєних злочинів 2017 року з показником 214,5 випадків на 10 тис. мешканців регіон на 7-му місці серед всіх регіонів Росії[9]. У тому числі на 41-му місці з показником 7,1 особливо тяжких і на 24-му з показником 24,3 тяжких злочинів на 10 тис. мешканців регіону. Структура злочинів на 10 тис. осіб населення виглядає так: пов'язані із незаконним обігом наркотиків — 17 (16-те) і зброї — 5,2 (7-ме), злочини проти іноземців — 0,8 (35-те), економічні — 5,2 (71-ше), екстремістські -0,1 (39-те), терористичні — 0,06 (33-тє)[9]. Регіон є одним з лідерів країни за рівнем крадіжок і зґвалтувань. Структура випадків насильницьких видів злочинів на 10 тис. осіб населення за 2017 рік виглядає так: вимагання (рекет) — 0,24 (50-те), пограбування — 4,8 (22-ге), зґвалтування — 0,9 (3-тє), крадіжки — 86,5 (6-те), розбій — 0,5 (45-те), убивства, або замахи на вбивство — 1,39 (11-те), умисні каліцтва — 3,1 (14-те), умисні каліцтва, що спричинили смерть — 0,47 (18-те), хуліганство — 0,17 (25-те)[9].

Загальна кількість виявлених злочинців за 2017 рік — 67,5 тис. осіб, коефіцієнт у перерахунку на 10 тис. осіб — 127 (4-те)[9]. З них жінок — 14,5 % (60-те), неповнолітніх у віці 14-17 років — 1,2 % (25-те). Регіон серед лідерів по країні за відносною кількістю скоєних злочинів у стані алкогольно-наркотичного сп'яніння, жінок-злочинців, бандитів та рецидивістів. Склад злочинників у перерахунку на 10 тис. осіб населення виглядає так: бандити в складі ОЗУ — 1,3 (5-те), неповнолітні у віці 14-17 років — 4,9 (23-тє), іноземці — 1,38 (48-ме), безробітні та без постійного доходу — 80,7 % (5-те), сп'янілі — 61,8 (3-тє), наркомани — 3,3 (6-те), жінки — 19,7 (5-те), учні та студенти — 5,5 (19-те), рецидивісти — 89,2 (2-ге)[9].

Розкриваність злочинів становить 69,5 %(72-ге), найменша доля розкриваності серед злочинів середньої тяжкості — 56,6 % (72-ге), найбільша доля серед убивств — 94,4 % (58-ме)[9].

Соціальна сфера

Інтегральний показник якості життя від «РИА Рейтинг» ставить Хакасію на 55-те місце серед усіх регіонів Російської Федерації[9].

Забезпеченість житлом 2016 року в регіоні було на рівні — 23 м² на одну особу (68-ме), значна доля невпорядкованого житлово-комунального фонду — 39 % (45-те), застарілого та аварійного лише 4,1 % (27-ме)[9]. Рівень забезпеченості власним житлом молодих сімей на низькому рівні — 0,9 % (77-ме), багатодітних — 0,3 % (65-те)[9]. 2017 року уведено в експлуатацію 0,4 м² нового житла на одного мешканця регіону (46-те)[9].

За кількістю споживання алкогольних напоїв регіон перебуває серед лідерів по Росії. 2016 року населенням регіону було спожито у перерахунку на 1 особу 4,3 літра вин (69-те) та 1,4 літра ігристих вин (29-те), 4,7 літра горілки (55-те), 79,1 літра пива (3-тє) та 0,5 літра коньяку (43-тє)[9].

Ситуація з безпритульними дітьми 2017 року була на рівні 99,4 особи на 10 тис. підлітків у віці 10–19 років (13-те)[9].

Адміністративно-територіальний устрій

Міста республіканського підпорядкування:

Райони:

Найчисельніші населені пункти

№ Населений пункт Чисельність,
осіб
1 Абакан 184 284
2 Чорногорськ 75 672
3 Саяногорськ 43 726
4 Усть-Абакан 13 465
5 Абаза 11 823
6 Білий Яр 10 107
7 Сорськ 9 904
8 Шира 9 545
9 Аскіз 7 722
10 Черемушки 7 382
11 Калініно 6 867
12 Таштип 6 766
13 Аскіз 5 132
Список найчисельніших населених пунктів Хакасії (2025)[18]

Влада

Керівники регіону

Представництво на федеральному рівні

Верховна рада

Політичні партії

Символи

Економіка

Регіональний валовий продукт

Коефіцієнт Джині для Хакасії 2017 року дорівнював 0,36 (58-ме). Регіональний прожитковий мінімум (РПМ) 2019 року в Хакасії становив 10,9 тис. російських рублів (33-тє)[9]. Середній дохід на одного мешканця регіону 2019 року склав 22,7 тис. рублів (74-те), середня заробітна плата — 41,5 тис. рублів (21-ше); медіанний дохід — 18,8 тис. рублів (72-ге), або 1,72 РПМ (77-ме), медіанна заробітна плата — 29,8 тис. рублів (42-ге); співвідношення середнього і медіанного доходів — 82,7 % (6-те), заробітних плат — 76,6 % (78-ме)[9]. Рівень реальних доходів населення до 2014 року постійно зростав (наприклад, 2013 року 5,5 %▲ у порівнянні до попереднього року), після 2014 невпинно зменшується (наприклад, 2017 року -1,9 %▼ у порівнянні до попереднього року). У середньому по регіону 14,5 % заробітних плат менше визначеного РПМ (61-ше), 17,8 % населення перебуває за межею бідності (20-те)[9]. Рівень безробіття 2017 року в Хакасії склав 5 % від працездатного населення (53-тє)[9]. Середня пенсія в Хакасії 2016 року становила 1,7 РПМ — 18,5 тис. російських рублів (14-те)[9].

Фактичне кінцеве споживання на душу населення 2016 року становило 230 тис. російських рублів (56-те)[9]. Середній розмір банківських вкладів серед населення Хакасії становив 72,6 тис. російських рублів (73-тє)[9].

Загальна рентабельність економіки регіону прийнятна і перебуває на рівні 10,7 % (35-те)[9]. Розмір дотацій з федерального бюджету на душу населення 2017 року становив 67,8 тис. російських рублів (32-ге)[9].

Для регіону характерна незначна частка високотехнологічної продукції у РВП — 16 % за 2016 рік (64-те)[9].

Валовий оборот роздрібної торгівлі 2017 року на душу населення склав 146 тис. російських рублів (59-те). Валовий оборот сфери харчування за 2017 рік на душу населення склав 112 тис. російських рублів (25-те)[9].

Інвестиції в основний капітал 2016 року становили 38,4 тис. російських рублів на душу населення (67-ме)[9].

У Хакасії 2017 року на держслужбовців припадало 4,7 % осіб, що зайняті в економіці (16-те), схвальна оцінка їхньої діяльності серед респондентів була на рівні 49 % (21-ше)[9].

Трудові ресурси

Загальне демографічне навантаження 2017 року в регіону становило 83 особи непрацездатного віку (дітей і стариків) на 100 осіб працездатного віку, тобто чоловіки у віці 16–60 років і жінки 16–55 років (25-те)[9].

Енергетика

Основа всієї економіки регіону — технологічно зв'язані гідроенергетика і виробництво алюмінію. В енергосистему Хакасії входять Саяно-Шушенська ГЕС (входить у Єнісейський каскад ГЕС, наймогутніша в Росії — 6400 МВт), Майнська ГЕС (потужність 321 МВт) і три ТЕЦ сумарною потужністю 300 МВт. Коефіцієнт душового виробництва електроенергетики найвищий у Росії — 7,3, вугілля — 5,3.

У регіоні видобувається вугілля (ТОВ «Вугільна компанія «Розрез Степной»» і Чорногорський філіал ВАТ «Сибірська вугільна енергетична компанія»). Розробка вугілля ведеться у двох шахтах (Єнісейська, Хакаська) і п'ятьма розрізами із загальним річним обсягом видобутку понад 6 млн тон.

Промисловість

На території республіки перебувають Саяногорський і Хакаський алюмінієві заводи, а також ВАТ «Саянська фольга» (всі належать «Російському алюмінію»). Підприємства кольорової металургії — ТОВ «Сорський ГЗК» (молібденовий і мідний концентрати), ВАТ «Туїмський завод кольорових металів» (мідний прокат).

Розробляється Кібік-Кордонське родовище високодекоративного мармуру.

Сільське господарство

Хакасія — розвинений сільськогосподарський район Східного Сибіру. Великі площі, зайняті пасовищами й косовицями, — запорука поступу тваринництва (тонкорунне вівчарство, молочне тваринництво). Важливу роль відіграє конярство. У рослинництві головні культури пшениця, ячмінь, овес, просо, з технічних — цукровий буряк. Коефіцієнт душового виробництва у тваринництві — 1,2. Сільськогосподарські угіддя складають менш як 20 % від площі регіону.

Транспорт

Стан покриття автодоріг в регіоні один з найкращих по країні, станом на 2016 рік лише 32,5 % автошляхів перебували в поганому стані та потребували ремонту (79-те)[9].

Телекомунікації

Станом на 2016 рік 64 % мешканців регіону були забезпечені доступом до мережі Інтернет (52-ге), лише 44 % з тих, хто їм користується, роблять це щодня (41-ше)[9].

Туризм і рекреація

Територіально-промислові комплекси

Абаканський вузол — спеціалізація на машинобудуванні (ПО «Абаканвагонмаш», дає більше 5 % російського виробництва вантажних вагонів, дослідно-механічний, сталеливарний, контейнерний заводи), переробці сільськогосподарської сировини (м'ясокомбінат, броварня й молочні заводи), виробництві взуття й трикотажних виробів.

Чорногорський вузол — центр Мінусинського кам'яновугільного басейну шахти «Хакаська», «Єнісейська», Чорногорський вугільний розріз). Основа економіки міста — Чорногорська філія Сибірської вугільної енергетичної компанії (видобуток кам'яного вугілля), є також підприємства легкої й текстильної промисловості, меблева фабрика, домобудівний комбінат.

Саяногорський вузол — тут збудовано один із трьох найбільших алюмінієвих заводів Росії — Саянський алюмінієвий завод. У Саяногорську створено групу підприємств будівельної індустрії (комбінати «Саянмрамор», збирально-розбірних будинків, домобудівний). Вище по Єнісею — Саяно-Шушенська й Майнська ГЕС.

Культура

Відвідуваність бібліотек 2016 року склала 8,4 книги на одного мешканця регіону (40-ве)[9].

Архітектура і пам'ятки

ЗМІ

Кінематограф

Музеї

З урахуванням туристичних потоків відвідуваність місцевих музеїв — 0,6 відвідування на 1 особу на рік (23-тє)[9].

Музика

Театр

Відвідуваність театрів 2016 року склала 0,2 відвідування на одного мешканця республіки (19-те)[9].

Спорт

Відомі уродженці

Див. також

Дерево категорій (граф) :
Хакасія

Джерела

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липня 2006. Процитовано 27 червня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2006-07-10 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Кызласов, Л. Р. Раннеклассовое государство динлинов-тагарцев. Древнехакасское государство (VI–XIII вв.). Политическая история / Л. Р. Кызласов // История Хакасии с древнейших времён до 1917 г. – М.: Изд. фирма «Восточная литература», 1993, с. 29
  3. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
  4. ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики. Архів оригіналу за 18 лютого 2023. Процитовано 2 вересня 2026.
  5. ↑ а б в Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
  6. ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет). Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 18 вересня 2026.
  7. ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
  8. ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах Хакасия — статистика по региону : [рос.] : [арх. 26.01.2021] // графічне представлення даних Росстату. Единая межведомственная информационно-статистическая система (ЕМИСС) : вебсайт. — 2020. — 10 октября. — Дата звернення: 23 червня 2021 року.
  10. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения по регионам России: Хакасская АО. Демоскоп.
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Хакасская АО. Демоскоп.
  12. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по регионам России: Хакасская АО. Демоскоп.
  13. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Хакасская АО. Демоскоп.
  14. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года.
  15. ↑ Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года.
  16. ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5. Национальный состав и владение языками. Таблица 1. Национальный состав населения по муниципальным образованиям Хакасии.
  17. ↑ а б Arena: Atlas of Religions and Nationalities in Russia. Sreda. 2012.
  18. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).