YaChudo

Тува

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Республіка Тува
рос. Республика Тыва
тув. Тыва Республика
Прапор Туви
Герб Туви
Прапор Туви
Герб Туви
Tooruktug Dolgay Tangdymd і Гімн Тиви Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРосія Росія
Фед. округСибірський
Адмін. центрКизил
ГлаваХовалиг Владислав Товарищтайович
Глава парламентуДаваа Кан-Оол Тимурович
Дата утворення24 травня 1991[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Оф. вебсайтrtyva.ru​(рос.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Географія
Координати51°47′00″ пн. ш. 94°45′00″ сх. д. / 51.783333333333° пн. ш. 94.75° сх. д.
Площа168 604 км² (21-е)
  • внутр. вод0,5 %
  • найвища точкаМонгун-Тайга
Часовий поясMSK+4 (UTC+7)
Населення
Чисельність338 483 осіб (78-е) (2025)
Густота2,01 осіб/км²
Оф. мовиросійська, тувинська
Економіка
Економ. районСхідно-Сибірський
Коди
ISO 3166-2RU-TY Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗКАТО93 Редагувати інформацію у Вікіданих
Суб'єкта РФ17
Телефонний(+7)
Карти

Тува на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Тува у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тива.

Респу́бліка Тува́, також Республіка Тива[2] (рос. Респу́блика Тува (Тыва́), тув. Тыва Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу. Столиця — місто Кизил.

У 2020 регіон був першим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а у 2019 — найбіднішим.[3]

Географія

Розташування

Республіка межує з Монголією на сході та півдні, з іншими суб'єктами Російської Федерації — Красноярським краєм на півночі, Хакасією на північно-заході, Бурятією та Іркутською областю на північному сході, з Республікою Алтай на заході.

 Хакасія  Красноярський край  Іркутська область
 Бурятія
 Республіка Алтай Монголія Монголія
Монголія Монголія Монголія Монголія

Історія

1914 року, після звернень прибічників приєднання Туви до Російської імперії, Микола II дав згоду на протекторат над п'ятьма хошунами Урянхайського краю, що на той час формально був частиною Китаю. 1921 року проголосили незалежність Туви як Народної Республіки Танну-Тува (Танну — «висока, високогірна», Тува — самоназва тувинців), яку 1926 року перейменували на Тувинську Народну Республіку. Як і сусідня Монгольська Народна Республіка, у Другій світовій війні ТНР брала участь на боці СРСР.

23 листопада 1943 року Франклін Делано Рузвельт під час бесіди з Чан Кайші на Каїрській конференції порушив тему статусу Зовнішньої Монголії[4] і Танну-Туви[5] та їхні стосунки зі своїми сусідами. Чан Кайші зазначив, що ці землі є невід'ємною частиною китайської Зовнішньої Монголії і анексовані Росією силою. Він сказав, що питання про Танну-Туву та Зовнішню Монголію повинно бути врегульоване з Радянською Росією. Деякі дослідники вважають, що саме зацікавленість у цьому питанні президента США підштовхнула Й. Сталіна до вирішення цього питання ще до кінця війни[6].

11 жовтня 1944 року Туву включили до складу СРСР. При цьому, у зв'язку з тим, що вона не відповідала стандартам для союзних і автономних республік за чисельністю населення та деякими іншими параметрами, утворили Тувинську автономну область у складі РРФСР. 10 жовтня 1961 року автономну область перетворили в Тувинську АРСР, а в 1991 році — у сучасну Республіку Тува. Конституція РФ, прийнята 12 грудня 1993 року, затвердила назву «Республіка Тува».

Прояви націоналізму

Наприкінці 80-х років республіку починають масово залишати росіяни. У 1989 році в республіці відбулися маловідомі широкому загалові події: у столиці Туви, місті Кизилі, відбулися зіткнення на міжнаціональному ґрунті[7].

У 1992—1993 роках Народний фронт «Хостуг Тива» («Вільна Тива»), закликаючи до незалежності Тиви та її виходу зі складу Росії, спровокував зіткнення з російським населенням. У результаті, за даними ЗМІ, з Туви виїхало понад 20 тисяч росіян[8].

У 1995 році російський та радянський етнограф Віктор Іванович Козлов писав:

Набагато гостріша ситуація склалася в Туві, територія якої (Урянхайський край) була приєднана до Радянського Союзу лише 1944 р. Національний рух серед тувинців, які становлять майже дві третини місцевого населення, одразу набув сепаратистського і значною мірою антиросійського характеру. Справа доходила навіть до нападу тувинських збройних загонів на російських поселенців. Не дивно, що багато росіян залишили територію Туви, а ті, хто залишився, не почуваються тут у безпеці[9].
Оригінальний текст (рос.)
Гораздо более острая ситуация сложилась в Туве, территория которой (Урянхайский край) была присоединена к Советскому Союзу лишь в 1944 г. Национальное движение среди тувинцев, составляющих почти две трети местного населения, сразу приобрело сепаратистский и в значительной степени антирусский характер. Дело доходило даже до нападения тувинских вооружённых отрядов на русских поселенцев. Неудивительно, что многие русские покинули территорию Тувы, а те, кто остался, не чувствуют себя здесь в безопасности.

До кінця 1990-х років «Хостуг Тива» і дочірня Народна партія суверенної Тиви, яка виступала за економічну відокремленість Туви від Російської Федерації, практично саморозпустилися[8].

У квітні 2016 року тувинська громадська організація «Союз російськомовних громадян „Росіяни“» (рос. «Союз русскоязычных граждан „Россияне“») звернулася до президента Росії зі скаргою на утиски росіян у республіці. Звернення не було розглянуто по суті, проте в липні того ж року стурбованість високим рівнем скарг жителів Туви на дискримінацію за національною ознакою висловив голова Федерального агентства у справах національностей Росії І. В. Баринов. За даними російськомовного видання Meduza, представники тувинської адміністрації заперечували актуальність проблеми дискримінації росіян, а тривалий відтік російськомовного населення пояснили несприятливим станом економіки республіки та наслідками націоналістичних виступів, що відбувалися в 1990-ті роки[10].

Станом на 2021 рік, за даними останнього всеросійського перепису, відсоток росіян у республіці впав до 10 % і продовжував зниження. Росіян переслідують за національною ознакою[11].

Населення

Етнічна мапа Республіки Туви за населеними пунктами, перепис 2010 р.

Загальні характеристики

  • Чисельність населення — 338 483 осіб (2025)[12]
  • Щільність населення — 2,01 ос./км² (2025)
  • Питома вага міського населення — 54,45 % (2022)[13]
  • Природний рух населення, на 1000 осіб: +10,8 (2020)[14]
    • Народжуваність, на 1000 осіб: 20,1 (2020)[14]
    • Смертність, на 1000 осіб: 9,3 (2020)[14]
  • Середнє число дітей на одну жінку — 2,198 (2025)[15]
  • Середня очікувана тривалість життя, років: 66,88 (чоловіки — 62,65; жінки — 70,85) (2021)[16]
  • Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1088 (2017)[17]

Етнічний склад населення

Етнічний склад населення Туви
Етнос 1959[18] 1979[19] 1989[20] 2002[21] 2010[22] 2021[23]
Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб %
Тувинці 97 996 57,0 161 888 60,5 198 448 64,3 235 313 77,0 249 299 82,0 279 789 88,7
Росіяни 68 924 40,1 96 793 36,2 98 831 32,0 61 442 20,1 49 434 16,3 31 927 10,1
Інші 5 008 2,9 8 918 3,3 11 269 3,7 8 752 2,9 5 124 1,7 3 842 1,2
Не вказали етнос 0 — 9 — 3 — 4 073 — 21 093 —

Етнічний склад населення районів (кожуунів) та міст Тиви за переписом 2010 року:[24]

населення тувинці росіяни хакаси
м. Кизил 105 907 65,6 28,2 0,5
м. Ак-Довурак 13 467 94,3 4,2
Бай-Тайгінський кожуун 10 805 98,9
Барун-Хемчицький кожуун 12 841 99,4
Дзун-Хемчицький кожуун 19 838 99,2
Ерзинський кожуун 8 262 98,8
Каа-Хемський кожуун 11 933 63,9 34,1
Кизилський кожуун 27 521 78,4 20,0
Монгун-Тайгінський кожуун 5 655 99,2
Овюрський кожуун 7 023 98,1 1,0
Пій-Хемський кожуун 10 062 68,9 28,8
Сут-Хольський кожуун 8 029 99,3
Тандинський кожуун 12 702 77,1 20,6 0,6
Тере-Хольський кожуун 1 882 97,2 1,5
Тес-Хемський кожуун 8 169 96,9 1,3
Тоджинський кожуун 6 021 80,8 17,0
Улуг-Хемський кожуун 18 445 92,3 6,8
Чаа-Хольський кожуун 6 031 99,1
Чеді-Хольський кожуун 7 679 93,1 5,6

Адміністративно-територіальний поділ

Населені пункти

Найчисельніші населені пункти Туви (2025)[12]
№ Населений пункт Чисельність
осіб
1 Кизил 131 981
2 Каа-Хем 20 356
3 Ак-Довурак 11 895
4 Шагонар 11 593
5 Чадан 9 427
6 Сукпак 6 106

Влада

Економіка

Проєктується залізниця Курагіно — Кизил, яка повинна вирішити проблеми освоєння родовищ Туви та постачань із північного напрямку. Але станом на 2022 рік залізницю так і не побудували.[3]

У місті значне безробіття — 20 %, за межею бідності перебуває 40 % населення, це при тому, що в Кизилі одні з найвищих у регіоні ціни на квартири і одні з найнижчих зарплат в Росії.[3]

Через значну корупцію та кримінал інвестори залишили місто. Місто, за словами місцевих журналістів та активістів «належить» очільнику регіона Шолбан Кара-оолу та його родичам, які або займають високі посади в місті або керівні посади в місцевому бізнесі.[3]

Культура

Традиційна культура тувинців — це культура кочівників. Завдяки своєму відносно ізольованому положенню — відсутності залізниці, горам, що оточують територію з усіх боків, у Туві донині збереглися самодостатні кочівницькі господарства. Тувинці розводять овець, коней, у Тоджинському кожууні зберігаються оленярство й полювання як основні заняття населення.

Традиційна релігія тувинців — шаманізм, в останнє десятиліття пережила друге народження. З'явилися шаманські спільноти, а камлання шаманів відбуваються у містах як офіційні заходи. Одним із показових фактів є те, що шаманство в Туві спокійно вживається з ламаїзмом. У вересні 1992 р. Далай-лама XIV, що є духовним лідером буддистів Туви, здійснив триденний візит до республіки. Довічний президент шаманів Туви — Монгуш Кенін-Лопсан.

Всесвітньої популярності зажив тувинський горловий спів, що став неофіційним символом республіки. Серед інших символів — каменорізне мистецтво, традиційні кінні перегони, боротьба хуреш. Велику популярність набула археологія Туви. Символом древньої Туви стала бронзова пантера, скручена кільцем, яку виявили при розкопках кургану Аржан-1, 8 ст. до н. е. В 2002 р. при розкопках кургану Аржан-2 було виявлено найбагатше поховання, що одержало назву «Долина Царів».

Тува розташована в самому центрі Азії, у зв'язку з чим у столиці республіки встановлено обеліск «Центр Азії».

Засоби масової інформації

Газети й журнали

  • Молодіжний журнал «Ти & Я» видається із серпня 2008 року.
  • Газета «Плюс Інформ». Видається з 1993 року, за назвою «Плюс Інформ» з 2001 року.
  • Газета «Ризик Транзит». В 2007, 2008 роках видавалася за назвою «Ризик» і «Ризик експрес»
  • Газета «Центр Азії» видається з 2 лютого 1991 року, в Інтернеті з лютого 1999 року.
  • Газета «Тувинський кур'єр»
  • Найстаріша газета республіки «Тувинська правда»
  • Газета «Ефір». Тираж 10300 екз
  • Газета «Шин» (у пер. «Правда»)
  • Газета «Араттын созу» (у пер. «Слово Арата»)
  • Газета «Тыва Республика»
  • Газета «Вісті Туви»
  • Журнал «Башкы» (у пер. «Учитель»)
  • Рекламно-інформаційний довідник «Каталог».

Телекомпанії

  • ДТРК «Тива». Партнер телеканалу «Росія» у мережах. Мовлення по всій республіці російською і тувинською мовами.
  • ТВК «Нове століття». Партнер телеканалу ТНТ у мережах, перший випуск новин вийшов 12 лютого 2001 року.
  • СТС
  • НТВ
  • Перший канал
  • Домашній
  • Петербург - П'ятий канал
  • Росія Культура / Euronews
  • RU.TV (планується мовлення)

Кримінальна ситуація

Туву вважають одним з найкримінальніших[25] та найбідніших[26] регіонів Росії. У 2020 році він був першим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а в 2019 році — найбіднішим. В регіоні розповсюджений алкоголізм та наркоманія.[3] У 2021 році Кизил відвідав відомий блогер Ілля Варламов. Він зняв про місто відеоролик, який виклав у мережу. У ролику видно брудні вулиці та п'яних мешканців, кров на землі, розбиті пляшки.[27]

Російське населення переслідують за національною ознакою, тому росіяни масово виїжджають звідти. У 2016 році російський журналіст Ілля Азаров відвідав регіон і опублікував репортаж. З його слів, менше росіян у відсотковому співвідношенні хіба що на Північному Кавказі.[11]

Відомі тувинці

  • Монгуш Кенін-Лопсан — всесвітньо відомий тувинський письменник, поет, збирач і популяризатор тувинського шаманського фольклору, довічний президент шаманів Тиви.
  • Ооржак Шеріг-Оол — перший президент Республіки Тува.
  • Сергій Шойгу — міністр оборони РФ.
  • Чинаг Галсан — тувинський письменник, пише свої книги в основному німецькою мовою. Провідник одного з тувинських кланів, народився в 1940-х роках ХХ сторіччя у Західній Монголії, довгі роки живе в Німеччині.
  • Альберт Кувезін — лідер групи Yat-kha.
  • Салчак Тока — перший секретар обкому КПРС Тувинської автономії в РРФСР, очолював республіку з моменту входження до складу РРФСР упродовж 29 років.
  • Саїнхо Намчилак — відома артистка етнічного жанру в Європі. Проживає у Швейцарії. Основна творча діяльність проходить у Європі.
  • Наталя Ажикмаа-Рушева — балерина.
  • Надія Рушева — російська художниця-графік. За своє коротке життя виконала понад 10 000 робіт.
  • Гліб Вікторов — співак, рокер.

Див. також

Примітки

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20210410073453/http://lawinrussia.ru/content/tuvinskaya-narodnaya-respublika-nemnogo-iz-istorii
  2. ↑ УНІАН
  3. ↑ а б в г д "Это Тува, братан, привыкай!" Как живет столица самого бедного региона страны [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.], Сибирь.Реалии (Радио Свобода), 9 марта 2021
  4. ↑ У Радянському Союзі на той час називали «Монгольською Народною Республікою».
  5. ↑ У Радянському Союзі на той час називали «Тувинською Народною Республікою».
  6. ↑ Отрощенко И. Вхождение Тувы в состав СССР: альтернативные мнения // Новые исследования Тувы. — 2017. — № 4. — С. 40. (рос.)
  7. ↑ Олександр Никоноров. Коли розвалиться Росія: Чи стане Тува китайською провінцією Тану-Урянхай.— depo.ua, 2 квітня 2016 10:00. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
  8. ↑ а б Хамраев Виктор. "Национализм вполне согласуется с демократией" : [арх. 31 грудня 2021] // Коммерсантъ Власть : журнал. — 2006. — № 35 (4 вересня). — С. 26.
  9. ↑ «Росіяни в Російській Федерації» [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] В. И. Козлов, «Вісник Російської академії наук», 1995, том 65, М 3, с. 795—205
  10. ↑ Илья Азар (15 вересня 2016). Тувинская народная республика Почему с родины Сергея Шойгу уезжают русские. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 29 жовтня 2021.
  11. ↑ а б Тувинская народная республика Почему с родины Сергея Шойгу уезжают русские. Репортаж Ильи Азара [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.], Meduza, 15 сентября 2016
  12. ↑ а б Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
  13. ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики. Архів оригіналу за 18 лютого 2023. Процитовано 18 вересня 2026.
  14. ↑ а б в Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
  15. ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет). Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 18 вересня 2026.
  16. ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
  17. ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
  18. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России.
  19. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по регионам России.
  20. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России.
  21. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Национальный состав населения по регионам России.
  22. ↑ Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года.
  23. ↑ Национальный состав населения Российской Федерации согласно переписи населения 2021 года.
  24. ↑ Всероссийская перепись населения 2010. Национальный состав населения Республики Тыва. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016. [Архівовано 2016-03-07 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Преступность в Республике Тыва, tochno.st
  26. ↑ «Самый опасный регион России»: чего на самом деле ожидать от Тувы [Архівовано 10 вересня 2021 у Wayback Machine.], Вокруг света, 10 сентября 2021
  27. ↑ Тыва: шаманизм, национализм и алкоголизм | Безработица и преступность в русской Монголии [Архівовано 5 лютого 2022 у Wayback Machine.], youtube.com, 15 червня 2021

Посилання

Зовнішні відеофайли
Шойгу може втратити посаду: чому путін хоче його позбутися на YouTube // ГРОШІ. — 2022. — 28 червня. (рос.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).