Красноярський край
Красноярський край  | |
|---|---|
| рос. Красноярский край | |
 | |
|
| |
| Країна |  Росія |
| Фед. округ | Сибірський |
| Адмін. центр | Красноярськ |
| Глава | Котюков Михайло Михайлович |
| Глава парламенту | Додатко Олексій Ігорович |
| Дата утворення | 7 грудня 1934 |
| Оф. вебсайт | krskstate |
| Географія | |
| Координати | 59°53′00″ пн. ш. 91°40′00″ сх. д. / 59.883333333333° пн. ш. 91.666666666667° сх. д. |
| Площа | 2 366 797 км² (2-е) |
| • внутр. вод | 0,8 % |
| • найвища точка | Grandiozny Peak |
| Часовий пояс | MSK+4 (UTC+7) |
| Населення | |
| Чисельність | 2 837 988 осіб (15-е) (2025) |
| Густота | 1,2 осіб/км² |
| Оф. мови | російська |
| Економіка | |
| Економ. район | Східносибірський |
| Коди | |
| ISO 3166-2 | RU-KYA |
| ЗКАТО | 04 |
| Суб'єкта РФ | 24, 124, 84, 88 |
| Телефонний | (+7) |
| Карти | |
 | |
 Красноярський край у Вікісховищі | |
Красноя́рський край (рос. Красноя́рский край) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.
Адміністративний центр — Красноярськ.
Утворений 7 грудня 1934.
Географія
Розташування
Красноярський край розташований в Центральному Сибіру. Займає 13,86 % території Росії.
Край розташований в басейні річки Єнісей. Північ омивається водами двох морів: Карським і морем Лаптєвих. Межує з Якутією і Іркутською областю на сході, з Тивою і Хакасією на півдні, з Кемеровською і Томською областями, Ханти-Мансійським і Ямало-Ненецьким автономними округами на заході.
Рельєф
Клімат
Клімат Красноярського краю різко континентальний, характерні сильні коливання температур повітря впродовж року. У зв'язку з великою довжиною краю в меридіональному напрямку клімат дуже неоднорідний. Для центральних і південних районів краю, де проживає основна маса населення, характерний континентальний клімат із тривалою зимою й коротким теплим літом.
На території краю виділяють 3 кліматичних пояси: арктичний, субарктичний і помірний. У межах кожного з них помітні зміни кліматичних особливостей не тільки з півночі на південь, але й із заходу на схід. Тому виділяються західні й східні кліматичні області, межа яких проходить по долині річки Єнісей. Тривалість періоду з температурою більше 10 °C на півночі краю становить менш 40 днів, на півдні 110—120 днів.
Для центральної частини регіону, переважно рівнинної, з острівними лісостепами й родючими ґрунтами, характерні відносно коротке спекотне літо, тривала холодна зима, швидка зміна температур. На півдні краю — тепле літо й помірно сувора малосніжна зима. Сухе чисте повітря, достаток сонячних днів улітку, цілющі води джерел і численних озер створюють сприятливі умови для будівництва курортів, санаторіїв і баз відпочинку.
Середня температура січня −36 °С на півночі й −18 °С на півдні, у липні відповідно +10 °С и +20 °С. У середньому в рік випадає 316 мм опадів, основна частина — улітку, у передгір'ях Саянів 600—1000 мм. Сніжний покрив установлюється на початку листопада й сходить до кінця березня. У горах Східного й Західного Саянів сніг у деякі роки зберігається цілий рік. Тут сніг лежить на висоті 2400—2600 м, у горах Путорана — на висоті 1000—1300 м.
Гідрографія
Красноярський край належить до благополучних за забезпеченістю водними ресурсами регіонам. З півдня на північ протікає одна з найбільших річок світу — Єнісей.
Озера
У Красноярському краї 323 тисячі озер з розмірами більше 300 метрів і площею дзеркала вище за десять гектарів. Окрім цього велика кількість озер з'являються раз в декілька років — під час інтенсивного танення снігів.
Близько 86 % озер краю знаходяться за Полярним колом. Одне з найбільших озер — Таймир. Його площа дзеркала — 4560 км². Інші великі озера: Велике Хантайське, Пясіно, Кета, Лама.
У центральній частині краю близько 16 тисяч озер. На півдні краю більше 4 тисяч озер.
Води деяких озер використовуються з лікувальною метою. Це озера: Ладейне, Шира, Учум, Тагарське, Інголь, Іткуль, Кизикуль та інші.
Річки
| Назва | Довжина, км | Площа водозбору км² |
Середньорічна витрата, м³/с |
Середньорічний об'єм стоку, км³ |
|---|---|---|---|---|
| Єнісей | 3487 | 2 580 000 | 18 600 | 591 |
| Ангара | 1799 | 1 039 000 | 4390 | 138 |
| Курейка | 888 | 44 700 | 664 | 20,9 |
| Сим | 694 | 31 600 | 189 | 6,0 |
| Кан | 629 | 36 900 | 286 | 9,0 |
| Мана | 475 | 9320 | 985 | 31,1 |
| Великий Пит | 415 | 21 700 | 238 | 7,5 |
| Оя | 254 | 5300 | 632 | 19,9 |
| Сида | 207 | 4450 | 283 | 8,9 |
| Туба | 119 | 36 900 | 771 | 24,3 |
Природні ресурси
Корисні копалини
У краї зосереджене понад 95 % російських запасів нікелю й платиноїдів та понад 20 % золота. Масштабний вуглевидобуток здійснює Красноярскуголь у Кансько-Ачинському, значний Тунгуський кам'яновугільний басейн, нафтогазові родовища Юрубченського блоку, велике Ванкорське нафтогазове родовище.
Одне з найбільших у світі Горевське родовище свинцю (42 % російських запасів). Розробляються Абагаське залізорудне родовище, Курейське й Ногінське родовища графіту. Перспективно найбільше в країні Чуктуконське родовище рідкісноземельних елементів, готове до освоєння Пороженське марганцевих руд, алюмінієвих (Чадобедська група родовищ бокситів) й уранових руд (Курагінське й Каратузьке родовища), в Єнісейській затоці родовища газу й газоконденсату Ванкорського блоку.
Усього в Красноярському краї виявлено понад 10 тисяч родовищ і рудовиявлень різних корисних копалини.
Ліс і лісове господарство
Площа лісового фонду Красноярського краю становить 168,1 млн га. Ліси покривають 69 % території краю. Запаси промислової деревини оцінюються в 14,4 млрд м³, що становить 18 % загальноросійських запасів деревини. Більше половини лісів краю припадає на модрину, близько 17 % на ялину і ялицю, 12 % на сосну і більше 9 % — на кедр. Ліси краю на 88 % складаються з хвойних порід.
Промислове значення мають: соболь, вивірка лісова, песець, лисиця руда, горностай, а також дикий північний олень. Популяція дикого північного оленя оцінюється в 600 тисяч голів.
Всього в краю мешкає 342 види птахів і 89 видів ссавців.
У річках краю водиться близько 30 видів промислових риб: осетер, стерлядь, таймень, харіус, сиг та інші.
Екологія
Основний внесок в забруднення навколишнього середовища вносить велика промисловість. 17 міст краю здійснюють 76,6 % шкідливих викидів. Основні викиди роблять: Норильськ, Красноярськ, Ачинськ.
Щорічно у складі промислових аерозолів і газів в краю утворюється до 12,0 млн тонн забруднюючих речовин.
До 2008 року на установах газоочистки уловлюється 79 % маси забруднюючих речовин.
На території Красноярського краю утворюється до 290 млн тонн твердих відходів в рік. Переважна їх частина виникає при видобутку і первинній переробці корисних копалини. Промислові відходи складуються в 73 накопичувачах. Частка вторинного використання відходів не перевищує 26 %. Житлово-комунальне господарство щорічно створює близько 1,6 млн тонн твердих відходів. У краю діють 935 санкціонованих звалищ але всього 10 полігонів відповідає нормативним вимогам. Зареєстровано понад 290 несанкціонованих звалищ.
У водні об'єкти краю скидається 480 млн м³ рідких відходів.
Заповідники
У Красноярському краї створено п'ять заповідників. Їх загальна площа 8,8 млн га, що становить 3,8 % території краю.
- Столби
- Тунгуський метеоритний заповідник
- «Шушенський бір» — національний парк
У краю створено 25 заповідників загальною площею 2 млн га. Планується створити ще 44 заповідники загальною площею більше 2 млн га.
Історія
Постановою Президії ВЦВК від 7 грудня 1934 року внаслідок розділення Західно-Сибірського й Східно-Сибірського країв був утворений Красноярський край.
Від Західно-Сибірського до нового краю відійшли Ачинський, Бірилюський, Боготольський, Каратузький, Курагінський, Мінусінський, Єрмаковський, Назаровський, Усінський і Ужурський райони, а також Хакаська автономна область у складі шести районів. Від Східно-Сибірського — весь Єнісейський і Канський округі в складі 21 району, а також Евенкійський і Таймирський національні округи. У цілому в складі краю було 52 райони.
Межі Красноярського краю майже збіглися з межами колишньої Єнісейської губернії. Адміністративно-територіальний поділ в 1935–1936 роках зазнав істотних змін. Були утворені нові райони: Берьозовський, Даурський, Ідринський, Іланський, Ігарський, Козульський, Краснотуранський і Тюхтетський, в 1936 році — Ємельяновський райони.
В 1991 році Хакаська автономна область вийшла зі складу краю й перетворена в республіку.
З 1 січня 2007 року Красноярський край, Таймирський (Долгано-Ненецький) автономний округ і Евенкійський автономний округ об'єдналися в новий суб'єкт Російської Федерації — Красноярський край у межах трьох раніше існуючих суб'єктів, автономні округи увійшли до складу краю як Таймирський і Евенкійський райони.
Населення
Загальні характеристики
- Чисельність населення: 2 837 988 осіб (2025)[2]
- Густота населення: 1,2 осіб/км² (2025)
- Питома вага міського населення: 79,93 % (2022)[3]
- Природний рух населення, на 1000 осіб: −4,2 (2020)[4]
- Середнє число дітей на одну жінку — 1,362 (2025)[5]
- Середня очікувана тривалість життя, років: 68,35 (чоловіки — 63,56; жінки — 73,13) (2021)[6]
- Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1141 (2017)[7]
Близько 80 % населення краю живуть на південь від Ангари — на одній десятій території краю.
Етнічний склад населення
| Етнос | 1959[8][9] | 1979[10][9] | 1989[11][9] | 2002[12] | 2010[13] | 2021[14] | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | |
| Росіяни | 1 890 954 | 85,8 | 2 384 333 | 88,3 | 2 660 542 | 87,6 | 2 638 281 | 89,4 | 2 490 730 | 91,3 | 2 382 723 | 93,6 |
| Татари | 36 149 | 1,6 | 45 633 | 1,7 | 49 331 | 1,6 | 44 382 | 1,5 | 34 828 | 1,3 | 19 418 | 0,8 |
| Таджики | 432 | 0,0 | 1 221 | 0,0 | 3 507 | 0,1 | 6 304 | 0,2 | 12 968 | 0,5 | ||
| Азербайджанці | 955 | 0,0 | 1 770 | 0,1 | 7 431 | 0,2 | 19 447 | 0,7 | 16 341 | 0,6 | 11 658 | 0,5 |
| Українці | 70 754 | 3,2 | 81 486 | 3,0 | 105 540 | 3,5 | 68 662 | 2,3 | 38 012 | 1,4 | 11 601 | 0,5 |
| Киргизи | 290 | 0,0 | 1 922 | 0,1 | 3 876 | 0,1 | 8 423 | 0,3 | 10 652 | 0,4 | ||
| Німці | 56 221 | 2,6 | 43 388 | 1,6 | 43 004 | 1,4 | 36 850 | 1,2 | 22 363 | 0,8 | 8 936 | 0,4 |
| Вірмени | 1 106 | 0,1 | 1 601 | 0,1 | 2 990 | 0,1 | 10 807 | 0,4 | 10 677 | 0,4 | 7 718 | 0,3 |
| Узбеки | 847 | 0,0 | 1 919 | 0,1 | 3 994 | 0,1 | 2 778 | 0,1 | 6 434 | 0,2 | 7 523 | 0,3 |
| Долгани | [15] | 4 630 | 0,2 | 5 383 | 0,2 | 5 805 | 0,2 | 5 810 | 0,2 | 5 867 | 0,2 | |
| Інші | 147 051 | 6,7 | 134 685 | 4,9 | 152 840 | 5,2 | 115 825 | 4,0 | 87 644 | 3,3 | 65 601 | 2,5 |
| Не вказали етнос | 14 | – | 0 | – | 4 395 | – | 15 822 | – | 100 621 | – | 312 306 | – |
Адміністративно-територіальний устрій
| Райони Красноярського краю | Міста крайового підпорядкування | Адміністративна карта | |
|---|---|---|---|
|
|
 | |
Населені пункти
|
Влада
Економіка
Валовий регіональний продукт
Валовий регіональний продукт (далі ВРП) Красноярського краю в 2007 році оцінюється в 721,2 мільярда рублів (+105,5 % до попереднього року). Промисловість (оброблювальна і добувна) виробляє 60,4 % обсягу ВРП, транспорт і зв'язок — 8,1 % ВРП, торгівля і послуги — 6,7 %, будівництво — 6,1 %, сільське господарство — 4,9 %.
На частку Красноярського краю припадає 3,2 % всього обсягу промислової продукції виробленної на території Росії.
Енергетика
Красноярський край має найбільші в Росії гідроенергетичний потенціал. На Єнісеї побудовані одні з найбільших у світі гідроелектростанцій. На території краю розташовані 20 діючих електростанцій, а 1 будується.
У краю побудовані і будуються ГЕС:
- Красноярська (20 млрд кВт·ч/рік);
- Богучанська, будується (18 млрд кВт·ч/рік);
- Курейська (2,6 млрд кВт·ч/рік);
- Усть-Хантайська (2 млрд кВт·ч/рік).
Існують проекти Евенкійської ГЕС, Нижньоангарських ГЕС і Кулюмбінського каскаду ГЕС. Законсервовано будівництво Нижньокурейської ГЕС.
На вугіллі Кансько-Ачинського вугільного басейну працюють: Берьозовська (7 млрд кВт·ч/рік), Назаровська, Заозерна і Красноярські ГРЕС.
Норильськ забезпечує енергією Норильська ТЕЦ.
Встановлена потужність електростанцій Красноярської енергосистеми становить 13,9 млн квт, питома вага ГЕС в структурі встановленої потужності — 52 %. У 2007 році виручка підприємств електроенергетики краю склала 50,8 млрд рублів.
Кольорова металургія
Великі енергетичні ресурси краю дозволили створити великий металургійний комплекс: Красноярська ГЕС — Красноярський алюмінієвий завод — Ачинській глиноземний комбінат — Красноярський алюмінієво-металургійний завод (КрАМЗ).
Підприємства Красноярського краю виробляють близько 27 % російського первинного алюмінію; Норильський нікель проводить більше 70 % російській міді, 80 % нікелю, 75 % кобальту, більше 90 % металів платинової групи.
У 2007 році металургія краю (кольорова і чорна) виготовила продукції на 399,1 млрд рублів.
Машинобудування і металообробка
Машинобудування займає в Красноярському краї друге місце за кількістю створених робочих місць.
Машинобудівні підприємства Красноярського краю виробляють продукцію як цивільного, так і оборонного призначення:
- зернозбиральні комбайни і сількогосподарчу техніку — Красноярський завод комбайнів, Назаровській завод с/г машинобудування;
- лісонавантажувачі, лісовалочні машини та ін. — Кралісмаш;
- побутові холодильники — «Бірюса»;
- мостові крани до 200 тонн — «Сибтяжмаш»;
- ракетно-космічна техніка — ФДУП «Красмаш», ВАТ «ІСС» імені академіка М. Ф. Решетнева";
- річкові судна — Красноярська судноверф;
- радіоелектронне устаткування;
та інше.
У 2007 році машинобудівні підприємства краю виготовили продукції на 27,1 млрд рублів.
Хімічна промисловість
Хімічна промисловість краю виробляє:
- бензин і нафтопродукти — Ачинський нафтопереробний завод;
- каучуки — Красноярський завод синтетичного каучуку;
- автомобільні і авіаційні шини — Красноярський шинний завод;
- етанол — «Красноярський біохімзавод», «Канський біоетанол»;
- пеніцилін і ін. лікарські препарати — Красфарма
Припинене виробництво синтетичних волокон. Продовжує працювати державний хімічний комбінат «Єнісей».
Хімічна промисловість краю в 2007 році виробила продукції на 7,7 млрд рублів.
Атомна промисловість
У 1950-і роки в краю побудовано місто Желєзногорськ і Красноярський гірничо-хімічний комбінат. Місто Зеленогорськ і Електрохімічний завод.
Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість
Лісова промисловість займає третє місце в краю за кількістю створених робочих місць (після металургії і машинобудування). У лісозаготівлі і деревообробці працюють близько 400 підприємств. Найбільші з них: ТОВ «Енісейський ЦПК», ВАТ «Лесосибірський ЛДК», ТОВ «Енісейлісозавод», ЗАТ «Новоєнісейський ЛХК», ТОВ «ДОК Єнісей», ТОВ «Канський ЛДК» і ін. Вони випускають: ДВП, ДСП, пиломатеріали, в 2007 році почалося виробництво МФД, паливних пеллет. У 2007 році виручка підприємств в обробці деревини і виробництві виробів з дерева склала 9,7 млрд рублів.
Обсяг виробництва в целюлозно-паперовому виробництві і поліграфічній діяльності в 2007 році склав 3,2 млрд рублів.
Планується будівництво трьох целюлозно-паперових комбінатів.
Інша промисловість
У краю ведуть діяльність найбільші фінансово-промислові групи:
- «Базовий елемент» (РУСАЛ Красноярський алюмінієвий завод, Ачинський глиноземний комбінат, Красноярський ЦПК)
- «Інтеррос» («Норильський нікель»)
- «Євраз груп» (Краснокаменський і Ірбінський залізні копальні, лісовий комплекс)
- «Група МДМ» — СУЕК (видобуток вугілля, енергетика)
Крім того, значні підприємства:
- Горевський гірничо-збагачувальний комбінат (свинцево-цинкові руди)
- Північно-Ангарський гірничо-металургійний комбінат (магнезитові руди)
- Крастяжмаш
- Красноярський завод кольорових металів ім. Гулідова
- Зеленогорській електрохімічний завод
- Красноярський цементний завод
Транспортна інфраструктура
Красноярський край є великим транспортно-розподільним і транзитним вузлом Сибірського федерального округу. Транспортний комплекс краю представлений всіма видами транспорту, включаючи трубопровідний.
- Транссибірська залізнична магістраль, Норильська залізниця і покинута ділянка (Ігарка — Долгий) трансполярної магістралі; проектується Північно-Сибірська залізнична магістраль;
- Автомобільні траси М53 Байкал (Новосибірськ — Іркутськ) і М54 Єнісей (Красноярськ — Кизил — Монголія)
- Північний морський шлях і судноплавство по Єнісею (Єнісейське річкове пароплавство)
- Річкові порти: Красноярський річковий порт, Лісосибірський порт, Єнісейський порт, морський порт в Ігарці
- Розвинений авіатранспорт: 26 аеропортів зокрема найбільший міжнародний аеропорт Ємельяново в м. Красноярськ
- Край перетинають дві нитки нафтопроводу Іркутськ—Анжеро-Судженськ
- Магістральні ЛЕП: Братська ГЕС — Красноярська ГЕС — Новосибірськ; Красноярська ГЕС — Саяно-Шушенська ГЕС
Об-Єнісейський канал не діє з 1942 року.
Транспортні компанії
Найбільші транспортні компанії Красноярського краю:
- Красноярська залізниця
- Єнісейське річкове пароплавство
- Авіакомпанія «Красноярські авіалінії» — «Красейр»
- Сибавіатранс
- Востоксибпромтранс
Основним видом транспорту залишається залізниця. 94 % вантажів перевозяться залізницею. У 2007 році підприємствами транспорту перевезено 418,5 млн осіб.
Зв'язок
У краю діє 220 операторів зв'язку. У 2007 році вони здійснили послуг на 20,98 млрд рублів. Рівень телефонізації склав 164 стаціонарних телефону на 1000 осіб.
Будівництво
Інтенсивний розвиток великої промисловості дозволив створити в Красноярському краї могутній будівельний сектор.
Найбільші підприємства:
- Бамтоннельстрой
- Кульбитстрой
- Красноярський і Ачинській цементні заводи
- ВАТ «Желєзобетон»
- ВАТ «Уяржелезобетон»
- ВАТ «Красноярський завод ЗБВ-1»
У 2007 році в краю було побудовано 1 млн 159 тис. м² нового житла, що становить 0,4 м² на людину. У Красноярську було побудовано 762,9 тисяч м² нового житла. У 2007 році середня вартість будівництва одного квадратного метра житлових будинків склала по краю 18 256 рублів, по Красноярську — 21 831 рубель. Середня ціна одного квадратного метра загальної площі квартир по Красноярському краю на первинному ринку житла в грудні 2007 року склала 40 400 рублів, на вторинному ринку — 40 100 рублів.
Сільське господарство
На гербі Красноярського краю зображений лев з серпом і лопатою. Серп і лопата відображали головне заняття жителів — землеробство і видобуток копалин, в першу чергу — золото.
Клімат Мінусінської улоговини вважається найкращим у Сибіру — тут вирощують найкращі в Сибіру овочі і фрукти. Більше 50 % краєвого обсягу сільськогосподарського виробництва припадає на райони, розташовані в центральній і південно-західній частинах краю: Назаровський, Ємельяновський, Ужурський, Березівський, Шушенський, Манський, Балахтінський, Шариповський, Мінусінський, Краснотуранський.
У 2007 році підприємства краю виробили сільськогосподарській продукції на 41,6 млрд рублів. По врожайності зернових культур край займає 1 місце в Сибірському федеральному окрузі — 19,8 ц/га. Виробництво худоби і птиці в 2007 році склало 173,4 тис. тонн, виробництву молока 659,5 тис. тонн.
Рослинництво
Загальна посівна площа сільськогосподарських культур в господарствах краю 2007 року становила 1493 тисячі гектарів. Обсяг виробництва зерна збільшився в порівнянні з 2006 роком на 21,9 % — до 1811 тисяч тонн у вазі після доопрацювання. Урожай картоплі становив 1058,4 тисячі тонн, овочів — 286,1 тисячі тонн.
У 2007 році в краю вироблено продукції рослинництва на 20,9 млрд рублів.
Тваринництво
У 2007 році в краю вироблено продукції тваринництва на 20,7 млрд рублів.
Поголів'я великої рогатої худоби в 2007 році становило 412,1 тис. голів, поголів'я свиней — 363,4 тис. голів.
Виробництво молока в 2007 році склало 644,8 тис. тонн. Надій молока на одну корову — 3711 кілограм. Яєць проведено 683,1 млн штук.
Перспективи економічного розвитку
Основні середньострокові перспективи економічного розвитку краю пов'язані з планами розвитку Нижнього Приангар'я. Адміністрація Красноярського краю розробила проект «Комплексний розвиток Нижнього Приангар'я». Створена Корпорація розвитку Красноярського краю.
На першому етапі планується побудувати: Богучанську ГЕС, залізницю Карабула — Ярки, моста через Ангару в районі села Ярки, реконструювати автошляхи Канськ — Абан, Богучани — Кодінськ. Алюмінієвий завод потужністю 600 тисяч тонн в Богучанському районі, лесоперерабативающий комплекс потужністю 720 тисяч тонн целюлози в районі села Ярки.
На другому етапі: Тагарське металургійне об'єднання, Горевське металургійне об'єднання, газопереробний і газохімічний комбінати в Богучанському районі, цементний завод на базі Чадобецького глиноземного комбінату.
Культура
У Красноярському краї діють:
- 12 професійних театрів і Красноярська краєва філармонія
- 124 дитячих музичних, художніх, хореографічної школи і школи мистецтв
- 1192 краєвих державних і муніципальних бібліотек
- 49 музеїв
- 148 кінотеатрів і кіноустановок
- Красноярський цирк
Театри
На території Красноярського краю розташовані театри:
- Драматичний театр ім. А. С. Пушкіна (Красноярськ)
- Красноярський державний театр музичної комедії
- Красноярський державний театр опери і балету
- Красноярський державний молодіжний театр "ТЮЗ"
- Красноярський краєвий театр ляльок
- Лесосибірський міський театр «Поїск»
- Норильський Заполярний театр драми імені Вол. Маяковського
- Мінусінський міський драматичний театр
- Ачинський міський драматичний театр
- Канський міський драматичний театр
- Желєзногорський театр оперети
У театрах Красноярського краю грали відомі актори: Г. С. Жженов і І. М. Смоктуновський — в Норильському Заполярному театрі драми імені Вол. Маяковського. І. М. Смоктуновсикий вчився в студії і працював у Красноярському драматичному театрі ім. А. З. Пушкіна. Д. О. Хворостовський співав у Красноярському державному театрі опери і балету. На сцені Мінусінського драматичного театру ставив свої п'єси і грав у них письменник В. Г. Ян (Янчевецький).
Музеї
У 1877 році Микола Михайлович Мартьянов створив у Мінусінську один з перших у Сибіру краєзнавчих музеїв — Мінусінський краєзнавчий музей. У 1883 році відкритий краєзнавчий музей у Єнісейську. Музей створений Л. И. Китмановим і Н. У. Скорняковим. Один з найбільших у Росії краєзнавчих музеїв Красноярський краєзнавчий музей був відкритий 12(25) лютого 1889 року.
Спорт
У Красноярському краю функціонують 5299 спортивних споруд. У 2007 році красноярськими спортсменами на всеросійських і міжнародних змаганнях було завойовано 116 медалей. У 2007 році в краю було проведено 360 краєвих спортивно-масових заходи і більше 20 всеросійських і міжнародних змагань.
Знамениті уродженці
- Бужинська Катерина Володимирівна (нар. 1979) — українська співачка, володарка гран-прі «Слов'янського базару» (1998)
- Бутусов В'ячеслав Геннадійович (нар. 1961) — російський рок-музикант, колишній лідер гурту «Наутилус Помпилиус», колишній лідер гурту «Ю-Питер», письменник
- Колмаков Віктор Павлович (1913–1973) — український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри криміналістики (1952—1957) Харківського юридичного інституту
- Медведчук Віктор Володимирович (нар. 1954) — олігарх, колишній український проросійський політик та державний діяч, пов'язаний із президентом Росії Володимиром Путіним[16]. Колишній народний депутат України II—IV та IX скликань, один із керівників забороненої проросійської партії ОПЗЖ
- Пермяков Володимир Сергійович (нар. 1952) — російський актор театру і кіно, який здобув широку популярність завдяки ролі Льоні Голубкова в рекламних роликах «МММ»
- Плотникова Клавдія Захарівна (1893–1989) — остання носійка камасинської мови (і, як така, — будь-якої з саянських самодійських мов)
- Суриков Василь Іванович (1848–1916) — російський художник, автор кількох монументальних полотен з історії Росії та портретів
- Черненко Костянтин Устинович (1911–1985) — радянський партійний та державний діяч, з 1984 — генеральний секретар ЦК КПРС і голова Президії Верховної Ради СРСР
Примітки
- ↑ Єнісейський енциклопедичній словник
- ↑ а б Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
- ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.).
- ↑ а б в Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
- ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
- ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
- ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Красноярский край (включая Хакасскую АО). Демоскоп.
- ↑ а б в без врахування Хакаської АО
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по регионам России: Красноярский край (включая Хакасскую АО). Демоскоп.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Красноярский край (включая Хакасскую АО). Демоскоп.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года.
- ↑ Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года.
- ↑ Национальный состав населения. Federal State Statistics Service.
- ↑ зараховані до якутів
- ↑ Schwirtz, Michael (21 вересня 2022). Russia releases 215 fighters, including Mariupol commanders, in a prisoner exchange. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 грудня 2023.
Література
- Итоги социально-экономического развития Красноярского края в 2007 году. Красноярск: Администрация Красноярского края, 2008.
- Михеева Е. Е., Михеев В. Е., Плющ И. В. Водные ресурсы Енисейского региона. Красноярск, 2004.
- Безруких В. Физическая география Красноярского края // Красноярск: Красноярское книжное издательство, 1994
- Корытный Л. М. Реки Красноярского края. Красноярск, 1991.
- Урванцев Н. Н. Таймыр — край мой Северный. М.: Мысль, 1978.
Посилання
- Красноярський край — офіційний портал [Архівовано 31 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Законодавчі Збори Красноярського краю (рос.)
- Новини Красноярського краю [Архівовано 7 липня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Красноярський край в довіднику-каталозі «Вся Росія» (рос.)
- Мій Красноярськ — народна енциклопедія [Архівовано 24 лютого 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Красноярський інтернет-портал — всі сайти Красноярського краю [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- Електронна мапа Красноярського краю [Архівовано 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вузкоколійні залізниці Красноярського краю[недоступне посилання] на «Сайті про залізниці» Сергія Болашенко (рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).