Республіка Алтай
Республіка Алтай  | |
|---|---|
| рос. Республика Алтай Алтай Республика | |
 | |
|
Гімн Республіки Алтайd  | |
| Країна |  Росія |
| Фед. округ | Сибірський |
| Адмін. центр | Горно-Алтайськ |
| Глава | Турчак Андрій Анатолійович |
| Глава парламенту | Прокопьєв Олександр Сергійович |
| Дата утворення | 8 лютого 1992 |
| Оф. вебсайт | altai-republic |
| Географія | |
| Координати | 50°51′ пн. ш. 86°54′ сх. д. / 50.85° пн. ш. 86.9° сх. д. |
| Площа | 92 903 км² (35-а) |
| • внутр. вод | 0,2 % |
| • найвища точка | Бєлуха |
| Часовий пояс | MSK+3 (UTC+7) |
| Населення | |
| Чисельність | 210095 (81-а) (2025) |
| Густота | 2,26 осіб/км² |
| Оф. мови | російська, алтайська |
| Економіка | |
| Економ. район | Західно-Сибірський |
| Коди | |
| ISO 3166-2 | RU-AL |
| ЗКАТО | 84 |
| Суб'єкта РФ | 04 |
| Телефонний | (+7) |
| Карти | |
 | |
 Республіка Алтай у Вікісховищі | |
Респу́бліка Алта́й (рос. Респу́блика Алта́й; алт. Алтай Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу.
Столиця — місто Горно-Алтайськ.
Географія
Розташування
Межує з Республіками Тувою і Хакасією, Алтайським краєм і Кемеровською областю, а також Китаєм, Монголією і Казахстаном.
Клімат
Клімат помірно континентальний, з коротким спекотним літом і довгою морозною зимою.
Рельєф
Рельєф республіки характеризується високими хребтами, розділеними вузькими й глибокими річковими долинами, рідкими широкими міжгірськими улоговинами. Найвища гора — Бєлуха (Кадин-Бажи) — 4506 м, є найвищою точкою Сибіру.
Води
Річкова система нараховує більше 20 тисяч водотоків із загальною довжиною більше 60 тис. км і близько 7 тисяч озер загальною площею більше 600 км². Найбільші річки — Катунь і Бія, які, зливаючись, утворюють річку Об, найбільшу річку Сибіру. Найбільше озеро — Телецьке (Алтин-Кель) із площею водного дзеркала 230,8 км² і глибиною 325 метрів.
Часовий пояс
Республіка Алтай перебуває в часовому поясі, який позначається за міжнародним стандартом як Krasnoyarsk Time Zone (KRST). Зсув відносно UTC становить +7:00. Позначення у Росії — MSK+4 або п'ята часова зона. Сезонні зміни часу тут відсутні. Фактично територія республіки розташована у шостому часовому поясі, але використовує час сьомого. Свій поясний час вона використовувала як стандартний від 1995 до 2011, та у 2014—2016 роках.
Природні катаклізми
27 вересня 2003 року в шести південних районах Республіки Алтай відбувся найбільш руйнівний за останні кілька десятиліть землетрус. Його причиною стала важкопрогнозована геологічна катастрофа. В епіцентрі сила підземних поштовхів досягала 8-9 балів за шкалою Ріхтера. Після цього в Республіці була відзначена серія нових землетрусів меншої сили. Поштовхи зафіксовані навіть у Новосибірській області, Красноярському краї й Східному Казахстані.
Найбільші руйнування були в Кош-Агацькому, Улаганському, Шебалінському і Онгудайському районах Республіки Алтай. Жертв не було (лише кілька людей одержали легкі травми), але землетрус зруйнував і зашкодив понад 1,8 тисячі (за іншим даними — близько 500) житлових будинків, у яких проживали більше семи тисяч людей, а також адміністративні будинки (школи, лікарні). Збиток, нанесений республіці, склав понад мільярд рублів.
Історія
Давня історія
Люди оселилися у долинах Алтаю в епоху палеоліту, близько 1,5 млн років тому. Саме такий вік всесвітньо відомої Улалінської стоянки, виявленої в Горно-Алтайську.
В VIII-ІІІ століттях до н. е. Алтай населяли скіфи-пазирикці — творці алтайського звіриного стилю.
Гунно-сарматський період історії регіону починається з кінця ІІІ століття до н. е. Владиками Центральної Азії з VI століття н. е. стають нащадки гунів, предки алтайців — тюрки.
Збережені елементи алтайського звіриного стилю в традиційному мистецтві сучасних корінних жителів підтверджують зв'язок алтайських племен з іншими давніми народами всього євразійського материка.
Алтай — прабатьківщина всіх сучасних тюркських народів світу, де в 552 році стародавні тюрки створили свою державу — каганат. Тут сформувалася мова тюрків, що одержала поширення серед всіх народів каганату завдяки появі писемності у зв'язку з державністю тюрків, відомої сьогодні як «архейська рунічна писемність». Все це послужило появі в сучасному науковому світі термінології алтайська сім'я мов (куди входять 3 більші групи: японо-корейська, тунгусо-маньчжурська, тюрко-монгольська) і дало можливість затвердитися у світовій науці науковому напрямку — алтаїстиці.
Новий час
Алтай у силу геополітичного розташування — центр Євразії — у різні історичні епохи поєднував різні етноси й культури.
Тривалий час Алтай належав до держави калмиків — Джунгарського ханства. Російські першопрохідники називали алтайців білі калмики. В 1756 p. після падіння Джунгарської держави, північний Алтай був анексований Російською державою.
ХХ століття
На початку ХХ століття у алтайців виник національно-релігійний рух, що дістав назву бурханізм. Після Лютневої революції у 1917 році була створена Алтайська гірська дума, яка у березні 1918 проголосила створення Каракорум-Алтайського округу, що у вересні того ж року увійшов до складу Сибірської республіки. Були створені також алтайські збройні формування, що вели бойові дії проти червоних партизанських загонів, сформованих з російських селян, а з грудня 1919 до 1922 року — проти Червоної армії та сил НКВС.
Республіка Алтай створена 1 червня 1922 p. як Ойротська автономна область у складі Алтайського краю, перейменована 7 січня 1948 p. у Горно-Алтайську автономну область.
Новітня історія
З 25 жовтня 1990 p. статус автономної області підвищений до Горно-Алтайської АРСР, 3 липня 1991 p. — Горно-Алтайська РСР в складі Росії, із травня 1992 p. — Республіка Горний Алтай, з 12 грудня 1993 p. — Республіка Алтай.
Паралельно до органів влади був створений Курултай алтайського народу, обирається національний лідер — Ел Башчи алтайського народу. Починаючи з 2012 року Курултай розколовся на дві альтернативні організації[1].
В середині 2000-х років в рамках ліквідації національних автономій пропонувалося включення усіх районів Республіки Алтай до складу Алтайського краю, однак негативна реакція місцевих еліт зупинила цей процес[2].
Населення
Загальні характеристики
- Населення республіки становить 210 095 осіб (2025)[3]
- Густота населення — 2,26 осіб/км² (2025)
- Питома вага міського населення — 31,11 % (2022)[4]
- Природний рух населення, на 1000 осіб: +2,0 (2020)[5]
- Середнє число дітей на одну жінку — 1,762 (2025)[6]
- Середня очікувана тривалість життя, років: 67,86 (чоловіки — 62,48; жінки — 73,35)[7] (2021)
- Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1105 (2017)[8]
Етнічний склад населення
| Етнос | 1926 | 1939 | 1959[9] | 1979[10] | 1989[11] | 2002[12] | 2010[13] | 2021[14] | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | |
| Росіяни | 51 813 | 52,0 | 114 209 | 70,4 | 109 661 | 69,8 | 108 795 | 63,2 | 115 188 | 60,4 | 116 510 | 57,5 | 114 802 | 56,6 | 106 258 | 53,7 |
| Алтайці | 42 213 | 42,4 | 39 285 | 24,2 | 38 019 | 24,2 | 50 203 | 29,2 | 59 130 | 31,0 | 68 027 | 33,6 | 69 963 | 34,5 | 73 242 | 37,0 |
| Казахи | 2 326 | 2,3 | 4 280 | 2,6 | 4 745 | 3,0 | 8 677 | 5,0 | 10 692 | 5,6 | 12 108 | 6,0 | 12 524 | 6,2 | 12 647 | 6,4 |
| Інші | 3 309 | 3,3 | 4 405 | 2,7 | 4 735 | 3,0 | 4 364 | 2,5 | 5 821 | 3,1 | 5 914 | 2,9 | 5 447 | 2,7 | 5 741 | 2,9 |
| Не вказали етнос | 1 | – | 1 | – | 0 | – | 388 | – | 3 432 | – | 13 036 | – | ||||
| населення | росіяни | алтайці | казахи | кумандинці | |
|---|---|---|---|---|---|
| м. Горно-Алтайськ | 56 478 | 67,8 | 22,3 | 2,2 | 0,8 |
| Кош-Агацький район | 18 147 | 2,9 | 40,6 | 53,5 | |
| Маймінський район | 26 927 | 86,9 | 6,9 | 0,8 | |
| Онгудайський район | 14 977 | 21,2 | 76,0 | 0,5 | |
| Турачацький район | 12 479 | 72,9 | 19,3 | 3,3 | |
| Усть-Канський район | 14 942 | 25,0 | 69,9 | 3,2 | |
| Усть-Коксинський район | 16 989 | 74,4 | 22,5 | 0,6 | |
| Улаганський район | 11 391 | 16,6 | 77,1 | 3,7 | |
| Чемальський район | 9 439 | 66,9 | 27,8 | ||
| Чойський район | 8 342 | 87,6 | 8,6 | ||
| Шебалінський район | 13 586 | 51,0 | 45,3 | 0,7 |
Населені пункти
|
Адміністративно-територіальний поділ
- Кош-Агацький район
- Маймінський район
- Онгудайський район
- Турачацький район
- Усть-Канський район
- Усть-Коксинський район
- Улаганський район
- Чемальський район
- Чойський район
- Шебалінський район
- місто Горно-Алтайськ
Особистості
- Родіонов Олександр Михайлович — письменник
Див. також
- Бурханізм
- Каракорум-Алтайський округ
- Алтайський дивізіон
- Конституція Республіки Алтай
- 2232 Алтай[16]
Примітки
- ↑ В Республике Алтай прошли два независимых друг от друга съезда алтайского народа
- ↑ Націоналізм та регіоналізм Росії. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат. 25 квітня 2025.
- ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики. 30 грудня 2022. Архів оригіналу за 18 лютого 2023. Процитовано 30 серпня 2026.
- ↑ а б в Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
- ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
- ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
- ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Горно-Алтайская АО. Демоскоп. 14 липня 2012.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по регионам России: Горно-Алтайская АО. Демоскоп. 14 липня 2012.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Горно-Алтайская АО. Демоскоп. 24 квітня 2016.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. 21 квітня 2013.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Официальные итоги с расширенными перечнями по национальному составу населения и по регионам. 14 липня 2012.
- ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5. Национальный состав и владение языками. Таблица 1. Национальный состав населения по муниципальным образованиям Республики Алтай. 3 квітня 2024.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010. Национальный состав населения Республики Алтай. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання
- Офіційний сайт Республіки Алтай (рос.)
- Алтай. Фото-слайд (рос.)
- Республіка Алтай в довіднику-каталозі «Уся Росія» (рос.)
- Новини Горного Алтаю (рос.)
- Сайт Горно-Алтайського державного університету (рос.)
- Авторські чорно-білі фотографії Алтаю (рос.)
- Сайт і форум Горно-Алтайська (рос.)
- Турбази Горного Алтаю (рос.)
- http://altaimedia.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=40&Itemid=59
- Рудой А. Н., Кирьянова М. Р. Научное и рекреационное значение великих геологических памятников Алтая: к созданию Алтайского ледникового парка // Известия Русского географического общества, 2004. — Вып. 5. — С. 61-69.
- Рудой А. Н. «Высокие террасы» Центрального Алтая : происхождение и строение. — Томск : Национальный научно-исследовательский Томский государственный университет. Архівовано з джерела 13 квітня 2021 року.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).