YaChudo

Y (латиниця)

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Y
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Č̣ Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ
È É Ê Ë Ē Ė Ę
Ě Ə Ɛ Ɠ G̈ Ĝ Ğ
Ġ Ģ Ƣ Ɡ Ĥ Ħ Ì
Í Î Ï Ī Į İ I
IJ Ĵ J̌ J̣̌ Ķ Ḱ Ǩ
Ƙ Ⱪ Ļ Ł Ĺ Ľ Ŀ
LJ M̈ Ñ Ń Ņ Ň N̈
Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó Ô
Õ Ö Ō Ǫ Ø Ő Œ
Ơ P̈ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř
Ɍ Ɽ Ś Ŝ Ṡ Ş Š
Ṣ̌ ß ſ Ꞅ Þ Ţ Ť
Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ T̈ Ù Ú
Û Ü Ū Ŭ Ů Ű Ų
Ư V̈ Ŵ Ⱳ Ẋ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ Ẕ Ȥ Ⱬ
Ź Ż Ƶ Ž Ẓ̌ Ʒ Ǯ  

Y, y («і́грек») — 25-та літера латинського алфавіту.

Історія

Походить від грецької літери Υ, υ («іпсилон»). У латинській мові використовувалася виключно для запису грецизмів, звідси й іде її назва («і грецька»). Має спільне походження з літерою V (що виникла не прямо з грецького іпсилона, а через посередництво літери етруського алфавіту).

Назва

Назва «ігрек» походить від лат. I graeca («і грецька»), бо звук [y], який тоді передавав грецький іпсилон, був не властивий латинській мові. В абетках сучасних мов y може називатися по-різному: в англійській — wye ([waɪ]), у французькій і румунській — i grec, у галісійській — i grego, у каталонській — i grega, в італійській — i greca або ipsilon, у польській — igrek, у в'єтнамській — gờ-rét, у нідерландській — Griekse ij або i-grec, в іспанській — i griega (зараз офіційно прийнята форма ye)[1], у португальській — ípsilon або i grego[2], у німецькій — Ypsilon.

Використовування

У графічних системах мов

В англійській абетці y відома як wye ([waɪ], множина wyes)[3]. Має різне фонетичне значення: у різних словах може передавати і голосний ([i], [ɪ] рідше [ɛ], [ə] чи дифтонг [aɪ]), і приголосний ([j]). Як літера для позначення голосного дублює літеру i. У сучасній англійській вживання y більш обмежене порівняно з середньою англійською і давньоанглійською мовами. Вона трапляється здебільшого в таких трьох положеннях: у грецизмах на місці оригінального υ (system — грец. σύστημα), наприкінці слова (city, pony, при формах множини cities, ponies), замість i перед закінченням -ing (dy-ing, justify-ing). У давньоанглійській графіці латинська y відповідала руні «уруз», теж позначаючи звук [y]. У середньоанглійській він перейшов у [wi /wiː], а після великого зсуву голосних — у [waɪ].

У німецькій та нідерландській абетках y вживається тільки в запозиченнях і власних іменах (Ägypten, Syrien, а також Bayern — «Баварія»).

У польській мові передає звук [ɘ] (часто їй приписують фонетичне значення [ɨ])[4]. Майже ніколи не трапляється на початку слова — за винятком деяких запозичень, де читається як [j] (Yeti [ˈjɛtʲi]).

У латинізованому запису грецьких слів y використовується для передачі υ.

Інші позначення літери Y


Інше використовування

Велика літера

  • У неорганічній хімії — хімічний символ ітрію.
  • В органічній хімії — позначення амінокислоти тирозину.

Мала літера

Способи кодування

У Юнікоді велика Y кодується як U+0059, мала y — U+0079.

Код ASCII для великої Y — 89, для малої y — 121; або у двійковій системі 01011001 та 01111001 відповідно.

Код EBCDIC для великої Y — 232, для малої y — 168.

NCR код HTML та XML — «Y» та «y» для великої та малої літер відповідно.

Див. також

  • Ýý
  • Ỳỳ
  • Ŷŷ
  • Y̊ẙ
  • Ÿÿ
  • Ỹỹ
  • Ẏẏ
  • Ȳȳ
  • Ỷỷ
  • Ỵỵ
  • Ɏɏ
  • Ƴƴ
  • Ỿỿ

Примітки

  1. ↑ Real Academia Española, ред. (2010). Propuesta de un solo nombre para cada una de las letras del abecedario. Архів оригіналу за 30 грудня 2010.
  2. ↑ Portuguese (Português). Omniglot. Архів оригіналу за 9 вересня 2015. Процитовано 12 травня 2016.
  3. ↑ «Y», Oxford English Dictionary, 2nd edition (1989); Merriam-Webster's Third New International Dictionary of the English Language, Unabridged (1993); «wy», op. cit.
  4. ↑ Jassem, Wiktor (2003), Polish, Journal of the International Phonetic Association, 33 (1): 103—107, doi:10.1017/S0025100303001191

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Y (латиниця)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).