Ë (латиниця)

Ë
Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą	Ȧ	Ả	Ɐ	Ɑ
Ɓ	Ƀ	Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č	Č̣	Ɗ	Ď	Ð,ð	Ɖ,ɖ	Đ,đ
È	É	Ê	Ë	Ē	Ė	Ę
Ě	Ə	Ɛ	Ɠ	G̈	Ĝ	Ğ
Ġ	Ģ	Ƣ	Ɡ	Ĥ	Ħ	Ì
Í	Î	Ï	Ī	Į	İ	I
IJ	Ĵ	J̌	J̣̌	Ķ	Ḱ	Ǩ
Ƙ	Ⱪ	Ļ	Ł	Ĺ	Ľ	Ŀ
LJ	M̈	Ñ	Ń	Ņ	Ň	N̈
Ɲ	Ƞ	Ŋ	NJ	Ò	Ó	Ô
Õ	Ö	Ō	Ǫ	Ø	Ő	Œ
Ơ	P̈	Ƥ	Ɋ	ʠ	Ŕ	Ř
Ɍ	Ɽ	Ś	Ŝ	Ṡ	Ş	Š
Ṣ̌	ß	ſ	Ꞅ	Þ	Ţ	Ť
Ŧ	Ⱦ	Ƭ	Ʈ	T̈	Ù	Ú
Û	Ü	Ū	Ŭ	Ů	Ű	Ų
Ư	V̈	Ŵ	Ⱳ	Ẋ	Ý	Ŷ
Ÿ	Ɏ	Ƴ	Ẑ	Ẕ	Ȥ	Ⱬ
Ź	Ż	Ƶ	Ž	Ẓ̌	Ʒ	Ǯ

Ë, ë — літера розширеного латинського алфавіту або символ, утворений буквою E шляхом додавання умлаута чи треми.

В албанській, мові гуам, кашубській, п'ємонтській, ладіно та люксембурзькій мовах позначає нейтральний голосний [ə], причому в албанській ë — найчастотніша літера (10 % вживання).

У нідерландській, французькій мовах, в мові африкаанс (рідко в англійській, німецькій та шведській мовах) означає окремо читану літеру e, тобто літера ë не утворює дифтонги з сусідньої голосною: фр. Noël (/nɔ.ɛl/) — Різдво, фр. citroën — «Сітроен», нід. koloniën — колонії, англ. Diogenes Laërtius — Діоген Лаертський, нім. Abdiël — Авдіїл (біблійний персонаж).

У німецькій ë вказує на те, що буквосполучення «ie» слід вимовляти не як довге «i», а як коротке, наприклад, у прізвищі Piëch («Піх», «Піхь»).

У цих випадках трема грає роль діерезиса, а не умлаута, як у відоміших та поширеніших німецьких літерах ä, ö, ü. Функціонально це різні діакритичні знаки, хоча й мають однаковий вигляд.

Літера ë також використовується в записі латиницею штучної мови квенья й використовується тоді, коли слово закінчується на звук «е» і потрібно підкреслити, що він вимовляється, а не скорочується, як в англійській.

• Ё (кирилиця)
• Умлаут

Це незавершена стаття про писемність або літеру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.