S (латиниця)

S
Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą	Ȧ	Ả	Ɐ	Ɑ
Ɓ	Ƀ	Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č	Č̣	Ɗ	Ď	Ð,ð	Ɖ,ɖ	Đ,đ
È	É	Ê	Ë	Ē	Ė	Ę
Ě	Ə	Ɛ	Ɠ	G̈	Ĝ	Ğ
Ġ	Ģ	Ƣ	Ɡ	Ĥ	Ħ	Ì
Í	Î	Ï	Ī	Į	İ	I
IJ	Ĵ	J̌	J̣̌	Ķ	Ḱ	Ǩ
Ƙ	Ⱪ	Ļ	Ł	Ĺ	Ľ	Ŀ
LJ	M̈	Ñ	Ń	Ņ	Ň	N̈
Ɲ	Ƞ	Ŋ	NJ	Ò	Ó	Ô
Õ	Ö	Ō	Ǫ	Ø	Ő	Œ
Ơ	P̈	Ƥ	Ɋ	ʠ	Ŕ	Ř
Ɍ	Ɽ	Ś	Ŝ	Ṡ	Ş	Š
Ṣ̌	ß	ſ	Ꞅ	Þ	Ţ	Ť
Ŧ	Ⱦ	Ƭ	Ʈ	T̈	Ù	Ú
Û	Ü	Ū	Ŭ	Ů	Ű	Ų
Ư	V̈	Ŵ	Ⱳ	Ẋ	Ý	Ŷ
Ÿ	Ɏ	Ƴ	Ẑ	Ẕ	Ȥ	Ⱬ
Ź	Ż	Ƶ	Ž	Ẓ̌	Ʒ	Ǯ

S («ес») — 19-а літера латинського алфавіту, присутня в усіх графічних системах на його основі. Її слід відрізняти від кириличної Ѕ з аналогічним накресленням, але іншим фонетичним значенням.

До початку XIX століття існувала альтернативна форма цієї букви — ſ, що називалася «довга s» або «серединна s» й уживалася на початку й у середині слова. Іноді «довга s» виглядала як маленький знак інтеграла (що від неї й походить). Сучасна форма s («округла s» або «кінцева s») уживалася тільки наприкінці слів. Від цього розходження відмовилися, оскільки ſ була схожа на f. Лігатура ſs (або ſz) стала літерою ß у німецькій мові.

Буква вимовляється звичайно як с, рідше як з (наприклад, у німецькій і італійських мовах); у деяких мовах може вимовлятися як ш (наприклад в угорській і німецькій мовах(перед 'p' i 't'), не вимовлятися, і т. д.

В системі Unicode велика S має код U+0053 , а мала s — U+0073.

Код ASCII для великої S — 83, для малої s — 115; або у двійковій системі 01010011 та 01110011 відповідно.

Код EBCDIC для великої S — 226, для малої s — 162.

NCR код HTML та XML — «S» та «s» для великої та малої літер відповідно.

На Всеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висовувалася пропозиція передавати літерою s дзвінкий заясенний африкат [d͡ʒ], для позначення якого завжди використовувалося сполучення дж^[1].

Інші позначення літери S

Фонетичний алфавіт НАТО		код Морзе
Sierra		···
Морський прапорний сигнал	Семафорна абетка	Американська жестова мова (ASL)	Шрифт Брайля

• Букви Слоун
• Сигма
• Ѕ (кирилиця)
• С