YaChudo

Номер гравця

Переглядів: 0. Оновлено 29.10.2026.

У ватерполо номери носять на шапочці. Згідно з правилами World Aquatics, стартовий воротар носить номер 1, запасний воротар — 13, решта гравців — з 2 по 12.

У командних видах спорту номер — це число на формі гравця, призначене щоб ідентифікувати та відрізняти гравців між собою. Номер зазвичай відображається на задній частині футболки, часто разом із прізвищем. Іноді номер також дублюється на передній частині та/або рукавах, або на шортах чи головному уборі гравця. Ця ідентифікація потрібна для зручності арбітрів, інших гравців, коментаторів та глядачів; у деяких видах спорту номер також вказує на позицію гравця.

Поява

Перше постійне використання номерів на футболках приписують футбольній команді з Нової Зеландіїя під назвою «Nelson Football Club», яка почала носити пронумеровані футболки у 1911 році. Номери використовувалися, щоб допомогти глядачам ідентифікувати гравців на полі, а судді — відстежувати порушення.

Міжнародна федерація футбольної історії та статистики простежує походження номерів до футбольного матчу 1911 року в Сіднеї[1]

Втім, існують фотографічні докази використання номерів у Австралії ще в травні 1903 року в матчі з австралійського футболу між командами «Фіцрой» та «Коллінгвуд»[2], а згідно зі статтею у «Brisbane Courier» — 17 липня 1897 під час регбійного матчу між командами Квінсленда та Нової Зеландії у Брисбені, Австралія[3].

Футбол

Перше використання номерів у Південній Америці: шотландський клуб «Терд Ланарк» та аргентинський «Зона Норте» разом виходять на поле в пронумерованих футболках, 10 червня 1923 року

У футболі перший запис про номерні футболки датується 1911 роком, коли номери на спинах використали австралійські команди «Sydney Leichhardt» і «HMS Powerful»[4]. Через рік у Новому Південному Уельсі нумерацію гравців оголосили обов'язковою[5]

У Південній Америці першою країною з номерними футболками була Аргентина. Під час туру шотландської команди «Терд Ланарк» до Південної Америки 1923 року, 10 червня вона зіграла товариський матч проти місцевої об'єднаної команди «Зона Норте». Гравці обох команд носили номери від 1 до 11, обидва воротарі мали номер «1»[6].

Північна Америка побачила свій перший футбольний матч з номерами гравців 30 березня 1924 року, коли команди «St. Louis Vesper Buick» та «Fall River FC» зіграли за Відкритий кубок, хоча футболки з номерами носила лише місцева команда[7].

В Англії ідею пронумерованих футболок привніс тренер «Арсеналу» Герберт Чепмен[8]. Вперше їх одягли «Арсенал» і «Шеффілд Венсдей» у матчі 1928. Перша команда носила номери від 1 до 11, друга — від 12 до 22[9][10]. Аналогічна нумерація використовувалася у фіналі Кубка Англії 1933 року між «Евертоном» та «Манчестер Сіті»[11]. Але обов'язковим використання номеру Футбольна ліга Англії зробила лише у сезоні 1939–40 років[11][7].

Номери традиційно призначалися на основі позиції гравця, причому стартові 11 гравців носили номери від 1 до 11, а запасні гравці — більші. Воротар зазвичай носив номер 1, потім за нумерацією у порядку зростання йшли захисники, півзахисники та нападники[12].

Чемпіонат світу з футболу 1950 року став першим змаганням ФІФА, на якому гравці мали ігровій номери[9][13], але постійні номери не видавалися до чемпіонату світу 1954 рок, коли кожен з 22 гравців складі команди країни носив певний номер від 1 до 22 протягом усього турніру. Після того, як деякі команди наприклад, збірна Аргентини на чемпіонатах світу 1983 і 1986 років) виставили з номером 1 гравців, які не були воротарями, ФІФА постановила, що номер цей номер має бути призначений виключно воротарю.

Це правило вперше застосували на чемпіонаті світу 1990 року[14][15], і воно досі діє для чемпіонатів, організованих ФІФА[16].

У 1993 році Футбольна асоціація Англії перейшла на постійні номери команд, відмовившись від обов'язкового використання цифр від 1 до 11 для стартового складу. Система постійних номерів з іменами, надрукованими над номерами стала стандартною в Чемпіонат Англії з футболу: Прем'єр-ліга у сезоні 1993–94 років. Більшість європейських вищих ліг прийняли цю систему протягом наступних п'яти років[7].

Окрім того, що номер «1» зазвичай присвоюється стартовому воротарю, також поширеним є те, що захисники носять номери з нижчими однозначними числами, нападники — «7», «9» або «11», а центральний плеймейкер команди — «10»[6][17].

Для гравців є звичайним явищем змінювати номери в клубі протягом кар'єри. Наприклад, Сеск Фабрегас після переходу до «Арсеналу» в 2003 році спочатку отримав номер 57 після підвищення до основного складу його перевели на номер 15, а потім він успадкував свій улюблений номер 4 після уходу з команди Патріка Вієйри.

Дуже великі числа, найпоширенішим з яких є 88, часто резервуються та використовуються як тимчасові номери, коли новий гравець підписав контракт і був введений у гру менеджером до присвоєння офіційного ігрового номеру. Однак у деяких країнах ці високі числа використовуються досить часто — в деяких випадках тому, що бажаний номер гравця вже зайнятий, або з інших причин. Наприклад, приєднавшись до «Мілана», Андрій Шевченко, Роналдінью та Матьє Фламіні носили номери, що відображають рік їхнього народження (76, 80 та 84 відповідно), оскільки бажані номери вже носили інші гравці.

Баскетбол

Американські баскетбольні ліги всіх рівнів традиційно використовують одно- та двозначні числа від 0 до 5 (тобто 0, 00, 1–5, 10–15, 20–25, 30–35, 40–45 та 50–55) — це полегшує невербальне спілкування між суддями, які використовують пальці для позначення номера гравця. Хоча на аматорському рівні в перші десятиліття розвитку цього виду спорту нумерація була відносно необмеженою, правила нумерації в NCAA та більшості аматорських змагань еволюціонували таким чином, щоб вимагати використання лише цих чисел. У коледжному баскетболі однозначні номери гравців офіційно записуються з нулем на початку[18].Однак, починаючи з сезону 2023–24, NCAA знову дозволила використання всіх чисел від 0 до 99 як у чоловічому, так і в жіночому баскетболі[19][20].

Заборона на одночасне використання номерів «0» та «00» в НБА більше не діє, але раніше, у 2000 році, центровий команди «Юта Джаз» Грег Остертаг змінив номер з «00» на «39», щоб Олден Полініс міг носити номер 0, а у 2003 році центровий команди «Вашингтон Візардс» Брендан Гейвуд перейшов з № 00 на № 33, щоб Гілберт Арінас (який на той момент вже мав прізвисько «Агент Зеро») міг носити номер 0. Резервний захисник «Чикаго Буллз» Ренді Браун носив номер 0 протягом сезону 1995–96 років, але перейшов на номер 1 після того, як наступного сезону до команди приєднався Роберт Періш. Коли Ерік Монтросс приєднався до «Бостон Селтікс» у 1994 році, його улюблений номер 00 був виведений з обігу після звільнення Періша. Монтросс носив № 0 у Бостоні, але повернувся до № 00 після того, як покинув «Селтікс» у 1996 році.

Відтоді низка команд НБА використовувала одночасно як 0, так і 00, наприклад: «Денвер Наггетс» у сезоні 2013—2014 років (Аарон Брукс та Даррелл Артур відповідно), «Денвер Наггетс» у 2015–16 (Еммануель Мудіай та Артур), «Індіана Пейсерс» у 2016–17 (Сі Джей Майлз та Брукс), «Клівленд Кавальєрс» у 2017–18 (Кевін Лав та Кріс Андерсен), «Портленд Трейл Блейзерс» 2018–19 (Дем'єн Ліллард і Енес Кантер Фрідом) «Портленд Трейл Блейзерс» 2019–20 і 2020–21 (Ліллард та Кармело Ентоні), «Голден Стейт Ворріорз» у 2021–22 (Джонатан Кумінга та Гері Пейтон-молодший), «Голден Стейт Ворріорз» у 2022–23 (Кумінга та Донте ДіВінченцо, «Індіана Пейсерс» у 2022–23 і 2023–24 (Тайріз Халібертон та Беннедікт Матюрін).

НБА завжди дозволяла використовувати інші номери від 0 до 99, але використання цифр від 6 до 9 трапляється рідше, ніж від 0 до 5, оскільки більшість гравців схильні зберігати номери, які вони раніше носили в коледжі. Однак врешті гравці почали використовувати такі номери з огляду на збільшення кількості міжнародних гравців (ФІБА), які перейшли до команди НБА та не могли зберегти свій попередній номер, через його використання іншим гравцем або закріплення. Крім того, гравці не можуть змінювати номери протягом сезону, хоча раніше це дозволялося.

Жоден гравець НБА ніколи не носив номер 69, який, як вважається, неофіційно заборонений через його сексуальний підтекст але НБА ніколи цього не підтверджувала[21]. Денніс Родман нібито просив номер 69, коли приєднався до «Даллас Маверікс», але отримав відмову від тодішнього комісара НБА Девіда Стерна і натомість носив номер 70.

До 2014 року гравці на змаганнях національних збірних, організованих ФІБА, включаючи Олімпійські ігри, Кубок світу та Чемпіонат світу серед жінок, повинні були носити номери від 4 до 15. Це зумовлено кількістю пальців людській руці: рефері сигналізують суддям за столом, показуючи пальцями кількість набраних очок від 1 до 3, а при зазначенні номеру гравця-порушника суддя показує пальцями числа від 4 до 15 (причому для номерів від 11 до 15 руки показуються послідовно, а не одночасно, щоб позначити дві окремі цифри). Це обмеження було знято після впровадження систем відеоповтору в баскетболі, які дозволили суддям за столом швидко ідентифікувати гравців на майданчику незалежно від рефері. Починаючи з 2014 року, згідно з правилами ФІБА, національні федерації для своїх власних змагань також могли дозволяти будь-які двозначні номери; це правило також застосовувалося в транснаціональних клубних змаганнях, зокрема в Євролізі[22].

У 2018 році ФІБА поширила цю зміну на власні змагання, і наразі гравцям дозволені будь-які номери від 1 до 99, а також 0 та 00[23]. Однак одна велика національна організація, USA Basketball, продовжує використовувати правила нумерації ФІБА, що діяли до 2018 року, вважаючи за краще дотримуватися традицій[24].

Хокей з шайбою

Футболка воротаря Жака Планта під номером 1, виставлена в Залі слави хокею.

Яка організація вперше використала номери на хокейній формі, є предметом дискусій. Вважається, що це була Хокейна асоціація Тихоокеанського узбережжя (PCHA), але відомо, що Національна хокейна асоціація, попередниця Національної хокейної ліги, вимагала від своїх гравців носити пронумеровані пов'язки, починаючи з сезону 1911–12 років[25]. Брати Патріки, які заснували PCHA, наносили номери на спини гравців, щоб продавати програмки, в яких гравці були перелічені за своїми номерами[26].

На початку сезону 1977–78 років НХЛ запровадила правило, яке також вимагало, щоб на светрах були вказані імена гравців, які їх носили, але власник «Торонто Мейпл Ліфс» Гарольд Баллард спочатку відмовився його дотримуватися, побоюючись, що не зможе продавати програми на іграх своєї команди. В лютому 1978 року НХЛ пригрозила накласти штраф на команду, тому Баллард, «погодився», написавши на светрах номери, але такого ж синього кольору, що й самі светри. Ліга продовжила погрожувати санкціями, і, хоча «Мейпл Ліфс» Балларда зіграли кілька ігор у своїх «нечитабельних» светрах, їм довелося нарешті виконати вимогу серйозно, зробивши написи на синіх светрах білими[25].

Першим закріпленим номером гравця у професійному спорті був номер гравця НХЛ Ейс БейліЕйса Бейлі. Його номер 6 був виведений з експлуатації командою «Торонто Мейпл Ліфс» у 1934 році, наступного року після завершення його кар'єри через травму[27]. Історично склалося так, що номер 1 носили стартові воротарі НХЛ. Існує поширена думка, що це відбувалося тому, що воротар був першим гравцем на ковзанці, якщо рахувати від воріт. Запасні воротарі також носили цей номер[28]. З часом ця традиція послабла, і номер 1 став рідкістю серед воротарів НХЛ — станом на кінець сезону 2024–25 років його використовували лише п'ять воротарів постійного складу — Лукаш Достал («Анагайм Дакс»), Джеремі Свеймен («Бостон Брюїнс»), Кейсі Десміт («Даллас Старс»), Укко-Пекка Луукконен («Баффало Сейбрс») та Ерік Комрі («Вінніпег Джетс»). Однією з причин було те, що воротарі дедалі частіше наслідували приклад Террі Савчука з «Торонто Мейпл Ліфс» після того, як НХЛ зобов'язала кожну команду мати двох воротарів у кожній грі. У 1964 році, коли Савчук приєднався до «Мейпл Ліфс», він одягнув номер 24, оскільки номер 1 вже був зайнятий, і потім перейшов на 30, започаткувавши тенденцію серед воротарів брати номери у діапазоні 30-39. Сьогодні деякі воротарі також носять номери 40 та 41 — наприклад, Ентоні Столарц грав номером 41 за «Торонто Мейпл Ліфс».

Крім того, сім франшиз виключили номер 1 — шість на честь гравців і одна, «Міннесота Вайлд», на честь своїх фанатів, — зробивши його недоступним. В результаті воротарі замість традиційного номера 1 стали обирати номери на свій смак, наприклад номери своїх улюблених воротарів.

НХЛ більше не дозволяє використовувати цифри 0 або 00, оскільки база даних ліги не може рахувати гравців з такими номерами[28], а у 2000 році ліга скасувала номер 99 для всіх команд-членів на честь Вейна Грецкі[29].

Останнім номером, що лишався невикористаним у НХЛ був 84, і першим, хто почав його носити, став форвард «Монреаль Канадієнс» Гійом Латендресс на початку сезону 2006–07[30].

Австралійський футбол

Гравці традиційно носять номери на спинах футболок, хоча в деяких змаганнях, таких як WAFL можуть додатково використовуватися менші номери спереду, зазвичай на одному боці грудей.

Номер, який гравець носить, не має відношення до його позиції на полі, хоча деякі клуби призначають престижний номер капітану команди — наприклад, «Порт-Аделаїда», де капітан ностть номер 1, та «Річмонд», де капітанові традиційно призначають номер 17 на честь колишнього капітана Джека Даєра. У таких ситуаціях гравець, що залишає посаду капітана, змінює номер.

Клуби AFL зазвичай не виводять з експлуатації номери, а натомість влаштовують церемонію успадкування, під час якої чемпіони, що йдуть у відставку, передають свої знамениті номери обраним наступникам, зазвичай на клубному заході або прес-конференції[31]. Престижні номери передаються високо оціненим новачкам або молодим перспективним гравцям, які демонструють потенціал і можуть мати певні спільні риси з попереднім власником, такі як позиція або стиль гри. Іноді номери закріплюють — наприклад, 42 у команді «Коллінгвуд», який носив Даррен Міллейн, що загинув в автокатастрофі в 1991 році. Команда «Джилонг» тимчасово вивела з експлуатації номер 5 між 1998 і 2005 роками після відставки Гері Еблетта-старшого.

Сини відомих гравців часто беруть номер свого батька, особливо якщо вони грають в одному клубі. У «Карлтон» Серджіо Сільваньї передав свій номер 1 своєму синові Стівену, а той — своєму синові Джеку. Метью Скарлетт у «Джилонг» носив номер 30 свого батька Джона. На противагу цьому, деякі сини відомих гравців воліють брати інші номери в надії сформувати власну ідентичність та зменшити тягар необхідності виконувати високі очікування. Яскравими прикладами цього є Гері Еблетт-молодший у «Джилонг», який носив номери 29 та 4 замість номера 5 свого батька, та Джоб Вотсон в «Ессендон», який відмовився від номера 32 батька і взяв номер 4.

Використання номерів, вищих за 60, трапляється дуже рідко. У 2017 році вісім гравців з числа корінних народів носили номер 67 на честь 50-ї річниці австралійського референдуму 1967 року, який підтвердив громадянство корінних австралійців[32]. Номер 65 носив Ендрю Віттс з «Коллінгвуда» протягом однієї гри в 1985 році, перш ніж перейти на номер 45 до кінця сезону[33]. Існує легенда, що номер 82 носив Ерні Тейлор з «Річмонд» у матчі 1925 року проти «Норт-Мельбурна», але клуби не мають таких високих номерів, доступних для разових ігор, і більш імовірно, що це був номер 32, який місцевий журналіст неправильно прочитав.

Досвідчені гравці часто обмінюють більші номери, призначені новачкам, на престижніші нижчі номери пізніше у своїй кар'єрі. Мел Браун з Клермонта у WAFL продемонстрував відверту зневагу до цієї практики у 1975 році, обмінявши свій звичайний номер 55 на номер 100.

Гридайрон-футбол

Американський футбол

НФЛ

Квотербеки, такі як Пейтон Меннінг, зазвичай носять номер від 1 до 19 на всіх рівнях американського футболу.

НФЛ використовувала єдині номери з моменту свого створення; до 1940-х років не існувало стандартної системи нумерації, і команди могли нумерувати своїх гравців, як їм заманеться. На той момент виникла неофіційна традиція, подібна до сучасної системи. Коли Всеамериканська футбольна конференція, яка використовувала радикально іншу схему нумерації, об'єдналася з НФЛ у 1950 році, виникла плутанина, і в результаті об'єднана ліга у 1952 запровадила обов'язкову систему присвоєння номерів[34]. У 1973 році ця система була оновлена та стала більш жорсткою, і з того часу зазнала деяких змін. У 2021 році система отримала значне розширення[35].

Номери завжди носяться на передній та задній частинах футболки гравця. Також обов'язковими є так звані «телевізійні номери» (TV numbers) на рукаві, або на плечі. Номери можуть бути нанесені також на шоломи та штани, але це необов'язково[36].

Нижче наведено систему нумерації, встановлену НФЛ. Невеликі зміни час від часу вносилися після 1973 року, зокрема, у 2004 році діапазон 10–19 було відкрито для вайд-ресиверів, а у 2015 — 40–49 для лайнбекерів[37] і 50–59 для лайнменів захисту.

У 2021 гнучкість системи була збільшена з огляду на розширення списків регулярних та міжсезонних гравців[35]. У 2023 році НФЛ офіційно дозволила використовувати номер 0 гравцям всіх позицій, що не є лайнменами.

Номер 00 наразі не дозволений, але його використовували в НФЛ до стандартизації номерів у 1973 році — наприклад, його носили центр Джим Отто в «Окленд Рейдерс» і вайд-ресивер Кен Берроу у «Г'юстон Ойлерз».

Ця система нумерації НФЛ базується на основній позиції гравця. Гравець із будь-яким номером може грати на будь-якій позиції, але гравці нападу, які носять номери 50–79 або 90–99, повинні повідомити суддю, що вони грають поза позицією (невідповідний номер на позиції правомірного ресивера).

Якщо гравець змінює основну позицію, він не обов'язково має змінювати свій номер, якщо тільки не переходить з позиції, придатної для отримання форвард-пасів на непридатну або навпаки.

У передсезонних іграх, коли команди мають розширений склад, гравці можуть носити номери, які не підпадають під вищезазначені правила, і вже коли сформується остаточний склад із 53 гравців сформовано, їм перевидаються номери відповідно до правил.

Коледж та старша школа

У коледжному та шкільному футболі використовується менш жорстка система нумерації. Головне правило полягає в тому, що гравці лінії нападу (центри, гарди і текли), які не є правомірними ресиверами, тобто не мають права отримувати форвард-паси, повинні носити номери від 50 до 79.

Неофіційно діють певні домовленості, і гравці часто носять номери в діапазонах, подібних до їхніх колег з НФЛ, хоча найнижчі номери часто є найпрестижнішими, і тому їх часто носять гравці на будь-якій позиції. Кікери та пантери часто мають номери 40 або 90, які є найменш затребуваними.

У нумерації складів NCAA необхідна більша гнучкість, оскільки чинні правила Дивізіону I NCAA дозволяють команді мати до 105 гравців у складі, і команди інших дивізіонів часто мають порівнюваний розмір; тому команди часто вичерпують доступні за правилами НФЛ номери.

Дивність коледжного футболу полягає в тім, що один і той самий номер у складі може використовуватися двома (або навіть більше) гравцями — наприклад, гравцем нападу та захисником. Зазвичай один з цих гравців є запасним і рідко грає, але бувають і винятки: наприклад, у сезонах 2009 та 2010 років той самий номер (5) у команді Південної Кароліни носили стартовий квотербек Стівен Гарсія та стартовий корнербек Стефон Гілмор. Це виклика́ло певну плутанину серед захисту суперників, але було цілком законним, оскільки обидва гравці не бували на полі одночасно.

Але якщо два гравці з однаковим номером однієї команди з'являються на полі під час одного розіграшу, команда-порушниця отримує п'ятиярдовий штраф за недозволену заміну. Наприклад, під час гри 2010 року проти «Боулінг-Грін Фелконс», «Мічиган Волверінс» помилково одночасно виставили на поле для повернення панту вайд-ресивера Мартавіуса Одомса та дефенсив-бека Кортні Ейвері, обидві з яких носили номер 9. Команда отримала штраф, і після цієї гри Ейвері перейшов на номер 5.

Починаючи з футбольного сезону NCAA 2020 року, використання дублікатів номерів було обмежено лише двома гравцями в команді, а також гравцям було дозволено носити номер 0[38] Шкільний футбол легалізував номер 0 у 2022 році, згідно з тією ж зміною правил, було офіційно заборонено початкові нулі (тобто, номери від 00 до 09)[39].

Канадський футбол

На відміну від американського футболу, у канадському футболі вже давно дозволено використовувати номер 0, навіть на професійному рівні.

Канадський футбол, як на університетському рівні та і в Канадській футбольній лізі, дотримується правил, подібних до аматорського американського футболу, з деякими незначними винятками.

У початковій системі нумерації лайнмени нападу носили номери від 40 до 69, а номери 70–79 призначалися для правомірних ресиверів. Зміна правил у 2008 році також передала номери 40–49 ресиверам. Який саме номер з цієї групи має носити гравець, правила не деталізують. Наразі для правомірних ресиверів призначені номери 1–49 та 70–89, тоді як номери 50–69 — ні.

Номери 90–99 зазвичай носять в захисті, хоча на початку КФЛ вони були поширені в нападі. Номери 0 та 00 також дозволені в лізі, хоча з початку сезону CFL 2023 року командам не дозволяється використовувати ці обидва номери одночасно, оскільки це створює значні проблеми зі статистичними системами[40]. Номери гравців захисту не мають обмежень залежно від позиції.

Бейсбол

Гравці команди «Клівленд Індіанс» у формі з номерами на лівому рукаві у 1916 році. «Індіанс» були першою командою, яка запровадила номерну форму в MLB.

У бейсболі гравці (і, що є унікальним для бейсболу, тренери також) зазвичай носять великі номери на спині своїх футболок. Іноді на футболках також можуть бути менші цифри в інших місцях, наприклад, на рукавах, штанях або передній частині. Мета цифр у бейсболі — забезпечити легку ідентифікацію гравців. Деякі гравці настільки асоціювалися з певними номерами, що їхній номер після завершення кар'єри був офіційно виведений з обігу. Першою командою, яка вивела з обігу номер, стала команда «Нью-Йорк Янкіз», і це був номер 4 Лу Геріга в 1939 році.

Згідно з загальноприйнятою традицією, однозначні номери носять позиційні гравці, але пітчери використовують рідко. Номери вище 60 застосовують нечасто. Такі високі номери зазвичай носять під час весняних тренувань гравці, чиє місце в команді невизначене, а також іноді під час регулярного сезону гравці, нещодавно викликані з нижчих ліг; однак зазвичай такі гравці зазвичай переходять на більш традиційний номер, як тільки стає зрозуміло, що вони залишаться в команді[41]. Однак ця традиція не підкріплена жодним правилом, і винятки ніколи не були рідкістю[42]. Більше того, з 2010 року номери більше 60 стали набагато популярнішими серед гравців Вищої ліги з різних культурних причин. Як приклад, можна назвати таких зірок, як Кеглі Янсен (номер 74), Аарон Джадж (99), Луїс Роберт-молодший (88), Джош Хейдер (71), Нік Андерсон (70), Сет Луго (67), Хосе Абреу (79) і Рю Хьонджін (99)[41]. З іншого боку числового ряду, Блейк Снелл, який носить № 4, у 2018 році став першим пітчером з однозначним номером, який взяв участь у Матчі всіх зірок, і першим, хто виграв Приз Сая Янга[43].

На початку історії бейсболу команди не носили номерів на формі. Протягом перших двох десятиліть 20-го століття почалися експерименти у цьому напрямку, і першою командою Вищої ліги, яка їх використовувала, були «Клівленд Індіанс» 1916 року, гравці якої протягом кількох тижнів носили номери на лівому рукаві, перш ніж відмовитися від цього експерименту[44]. У 1923 році «Сент-Луїс Кардиналс» спробувала форму з маленькими номерами на рукавах, але гравцям вони не сподобалися, і їх зняли. У сезоні Вищої ліги бейсболу 1929 року «Нью-Йорк Янкіз» і «Клівленд Індіанс» розмістили номери на своїх футболках, започаткувавши тенденцію, яка завершилася до 1937 року, коли «Філадельфія Атлетикс» стала останньою командою, яка назавжди додала номери на свої футболки[45][46].

У 1929 році «Нью-Йорк Янкіз» видавали номери залежно від позиції гравця в порядку відбивання; саме тому Бейб Рут і Лу Геріґ носили свої знамениті номери 3 і 4. Номери 1–8 були призначені звичайним стартовим гравцям на відповідних позиціях у порядку відбивання, номери 9 і 10 були призначені двом запасним кетчерам[47] тоді як пітчери і запасні філдери отримали двозначні номери[48]. Можливо, це стало одним з джерел традиції, згідно з якою пітчери не носять однозначних номерів[41].

Бейсболісти обирають свій власний номер з особистих причин або приймають номер, призначений командою. Причини, з яких гравці обирають певний номер, дуже різняться. Білл Вуазель у 1940-х роках носив номер 96 на честь свого рідного міста Найнті-Сікс (у перекладі з англійської дослівно «Дев'яносто Шість»), Південна Кароліна. Член Залу слави, кетчер Карлтон Фіск, у 1980-х роках носив номер 72 у складі команди «Чикаго Вайт Сокс», оскільки номер 27, який Фіск носив у своїй попередній команді «Бостон Ред Сокс», тут вже був зайнятий.

Номери 0 або 00 зазвичай є рідкістю, але не заборонені. Кетчер Беніто Сантьяго перейшов з номеру 9 на номер 09 (з початковим нулем) і носив останній з 1991 по 1994 рік. Він був єдиним гравцем вищої бейсбольної ліги, який носив номер з початковим нулем (не рахуючи звичайного баскетбольного 00)[49].

Едді Гедель, карлик, що виходив на поле як гравець під час сумнозвісного піар-трюку команди Білла Віка «Сент-Луїс Браунс», єдиним відомим гравцем вищої ліги, який носив номер з дрібним числом, 1⁄8 , під час свого єдиного виходу на базу у вищій лізі.

Трьохзначні номери заборонені, хоча Білл Лі нібито намагався взяти собі номер 337, оскільки він нагадує «LEE» догори ногами.

У 2020 році пітчер «Янкіз» Мігель Яхуре став першим гравцем, який зіграв у грі MLB під номером 89, останнім номером, який ще не використовувався[50].

У Вищій японській бейсбольній лізі номер 18 часто зарезервований для пітчера-аса[51]. Відповідно, у MLB цей номер носили низка японських пітчерів, наприклад Кента Маеда та Дайсуке Мацудзака.

Номер 42 виведено з обігу в організованому бейсболі на честь Джекі Робінсона, і більшість незалежних професійних ліг наслідували цей приклад.

Під час весняних тренувань 2023 року директор «Янкіз» Лу Кукуцца запропонував, щоб команди більше не були зобов'язані видавати номери співробітникам, які не є гравцями. Оскільки «Янкіз» на той час закріпили 22 номери, а ще три номери були виключені з обігу, залишилося 75 номерів, доступних для поточного персоналу. Дефіцит номерів став найбільш очевидним під час весняних тренувань, коли «Янкіз» запросили 69 гравців. Кукуцца зазначив, що багато тренерів «Янкіз» під час ігор не носять повну форму на лаві запасних, і багато менеджерів і тренерів у MLB носять худі поверх верхньої частини форми. Кукуцца запропонував цю ідею керівнику MLB; як повідомляється, ліга не стала негайно вносити таку зміну, але офіційно не відхилила її[52].

Примітки

  1. ↑ Squad numbers on the backs of jerseys (Archive, 4 December 2010)
  2. ↑ Maroons and Magpies fight for points in Sydney (JPG). australianfootball.com. Травень 1903. Процитовано 4 серпня 2013.
  3. ↑ Football - New Zealand v. Queensland. The Brisbane Courier. Т. 54, № 12,828. 17 липня 1897. с. 6, col. 3. Процитовано 29 листопада 2014 — через Trove.
  4. ↑ Michael Millar (2012). The Secret Lives of Numbers: The Curious Truth Behind Everyday Digits. Ebury Publishing. с. 8. ISBN 978-1-4481-3180-8.
  5. ↑ Así nació la tradición de usar números en las camisetas by Gustavo Farías on La Voz del Interior, 22 August 2013
  6. ↑ а б El número 10, la camiseta que se convirtió en un emblema by Leonardo Peluso on Página/12, 3 February 2018
  7. ↑ а б в Historia y curiosidades de la numeración fija en el fútbol by Walter Raiño on Clarín, 13 Sep 2017
  8. ↑ Chapman's Innovations. Arsenal F.C. Архів оригіналу за 28 травня 2008. Процитовано 29 червня 2008.
  9. ↑ а б ¿En qué Mundial empezaron a usarse los números en las camisetas? on DirecTV Sports, 14 June 2018
  10. ↑ Gunners wear numbered shirts on Arsenal FC
  11. ↑ а б The 'most novel cup final in the history of football' By Gareth Thomas on The Football History Boys — April 14, 2020
  12. ↑ The origins of 'classic' shirt numbering on The Guardian
  13. ↑ De 'Nuestro Hirosima' al surgimiento de los números como dorsales by Javier Estepa on Marca
  14. ↑ Alemania 74 a Italia 90 [Архівовано 2024-03-03 у Wayback Machine.] by Edu Casado on 20 Minutos, 17 June 2014
  15. ↑ Como se asignan los números?
  16. ↑ Regulations — 2018 FIFA World Cup on FIFA.com
  17. ↑ Khalil Garriot (21 червня 2014). Mystery solved: Why do the best soccer players wear No. 10?. Yahoo. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 19 травня 2015.
  18. ↑ Schonbrun, Zach (31 березня 2015). College Basketball Players Can't Wear 6, 7, 8 or 9. The New York Times.
  19. ↑ Change to legal guarding position approved for men's basketball (Пресреліз). NCAA. 8 червня 2023. Процитовано 8 червня 2023.
  20. ↑ Panel approves flopping rule in women's basketball (Пресреліз). NCAA. 8 червня 2023. Процитовано 8 червня 2023.
  21. ↑ Henderson, Colum (19 січня 2017). Is the number 69 banned for the Blackcaps?. The Spinoff. Процитовано 20 грудня 2019.
  22. ↑ Official Basketball Rules 2008, FIBA, Art. 4.3.2
  23. ↑ FIBA 2018 Official Basketball Rules, Art. 4.3.2 (Uniforms)
  24. ↑ David, Juan Paolo. Why do NBA players wear different numbers in the Olympics and other FIBA tournaments?. Процитовано 2 вересня 2023.
  25. ↑ а б DeLaere, Matt (17 серпня 2017). What's in a Number?. Impressions. Процитовано 2 березня 2018.
  26. ↑ Vancouver brother sculpted game of hockey 100 years before Canucks vied for Cup. 13 червня 2011. Процитовано 7 липня 2018.
  27. ↑ Greene, Nick (7 листопада 2014). Who Had the First Jersey Number to Be Retired in Sports?. Mental Floss. Процитовано 28 жовтня 2017.
  28. ↑ а б Pinchevsky, Tal (30 листопада 2016). Why goalies are increasingly ditching traditional No. 1. ESPN. Процитовано 28 серпня 2017.
  29. ↑ Perfect setting: Gretzky's number retired before All-Star Game. CNN Sports Illustrated. Associated Press. 6 лютого 2000. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 9 червня 2014.
  30. ↑ Cazaneuve, Brian (25 жовтня 2006). NHL's best by numbers. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 5 листопада 2006. Процитовано 9 листопада 2017.
  31. ↑ I don't own no.29: Pavlich. www.fremantlefc.com.au. 28 листопада 2018. Процитовано 15 вересня 2020.
  32. ↑ Players' number tribute to indigenous breakthrough. www.afl.com.au. 24 травня 2017. Процитовано 15 вересня 2020.
  33. ↑ Jumper Numbers. AFL Tables. Процитовано 15 вересня 2020.
  34. ↑ Packers.com " History " Record Book " Results And Rosters " All Time Jersey Numbers [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  35. ↑ а б Smith, Scott (21 квітня 2021). NFL's New Rules Include Expanded Number Options, No Preseason Overtime. Buccaneers.com. Процитовано 22 квітня 2021.
  36. ↑ 2018 NFL Rulebook [Архівовано 2026-02-09 у Wayback Machine.], section 4, article 3, item 2: Jerseys
  37. ↑ NFL passes "Brian Bosworth rule," linebackers can now wear jerseys numbered 40-49. 25 березня 2015.
  38. ↑ Barnett, Zach (21 квітня 2020). NCAA makes 0 an eligible number, other rule tweaks. NBC Sports. Процитовано 21 квітня 2020.
  39. ↑ Revised Intentional Grounding, Chop Block Rules Headline 2022 High School Football Rules Changes (Пресреліз). National Federation of State High School Associations. 17 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2023.
  40. ↑ Rules receive fine-tuning for 2023 season (Пресреліз). Canadian Football League. 8 травня 2023. Процитовано 17 березня 2025.
  41. ↑ а б в Lee, Joon (23 серпня 2019). How players are using uniform numbers to break MLB's unwritten rules. ESPN.com. Процитовано 23 серпня 2019.
  42. ↑ 2018 Official Rules on MLB.com
  43. ↑ Lukas, Paul (11 липня 2018). Uni Watch: Has Any MLB All-Star Pitcher Ever Worn a Single-Digit Number?. ESPN.com. Процитовано 23 серпня 2019.
  44. ↑ «Dressed to the Nines»: A history of the baseball uniform on Baseball Hall of Fame
  45. ↑ Lukas, Paul (24 квітня 2012). Uni Watch: Who needs uniform numbers?. ESPN.com. Процитовано 2 жовтня 2014.
  46. ↑ National Baseball Hall of Fame - Dressed to the Nines - Parts of the Uniform. Exhibits.baseballhalloffame.org. Процитовано 2 жовтня 2014.
  47. ↑ Yankees Uniforms and Logos. mlb.com. Архів оригіналу за 28 січня 2007. Процитовано 2 жовтня 2014.
  48. ↑ 1929 New York Yankees. Baseball-almanac.com. Процитовано 2 жовтня 2014.
  49. ↑ Cubs select Benito Santiago, Jr. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] SB Nation (9 June 2010).
  50. ↑ Goodman, Max (1 вересня 2020). Final Unused MLB Jersey Number Worn By Yankees Pitching Prospect in Big-League Debut. Sports Illustrated. Процитовано 1 вересня 2020.
  51. ↑ GRACZYK, WAYNE. «Flood of retired numbers can lessen significance,» Japan Times (28 Feb. 2015).
  52. ↑ Martin, Charles (30 березня 2023). Uniform numbers for Yankees coaches, managers could soon be thing of the past due to numbers shortage. Fox News. Процитовано 18 травня 2023.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).