Лайнмени

У американському футболі та споріднених видах спорту лайнменами (англ. linemen, однина lineman) називають гравців, які спеціалізуються на грі на лінії сутички. Лайнмени команди, яка на даний момент гри володіє м'ячем, називаються лінією нападу (offensive line, OL), протилежної команди — лінією захисту (defensive line, DL).

Лайнмени зазвичай є найвищими і найважчими гравцями у команді, оскільки їхні функції зазвичай вимагають більше сили та менше бігу, ніж у гравця на позиції навичок.

Лінія нападу (англ. offensive line, OL) складається з центра, який відповідає за введення м'яча в гру, двох гардів по флангах від центру, та двох теклів, що флангують цих захисників. Крім того, повна лінія нападу може також включати тайт-енда з зовнішнього боку від одного чи обох теклів.

Рухи гравця лінії нападу під час розіграшу часто обмежуються лише кількома швидкими кроками (зазвичай з трьохточкової стійки) для встановлення позиції, після чого він вступає в сутичку з захисником суперника, що нагадує поєдинок у сумо^[1]. Таким чином, лайнмени нападу, як правило, є найбільшими та найсильнішими гравцями на полі з відмінною спритністю та рівновагою, але з обмеженою швидкістю бігу по прямій та витривалістю.

У деяких бігових розіграшах хтось із лайнменів нападу відступає назад зі своєї початкової позиції та пробігає позаду інших гравців лінії нападу, щоб вступити в поєдинок із захисником за межами її початкової ширини (зазвичай цей обов'язок покладають на гардів).

Коли лінія нападу має однакову кількість гравців по обидва боки від центра, вона називається «збалансованою лінією» (англ. balanced line)^[2]. Центра і гардів називають «внутрішньою лінією нападу» (interior offensive line)^[3].

Лайнмени нападу не є правомірними ресиверами (тобто не мають права приймати форвард-паси) та не можуть просуватися далі ніж на два ярди за лінію сутички під час кидка пасу, незалежно від того, взаємодіють вони із захисником, чи ні.

Під час бігових розіграшів основним завданням лайнменів нападу є створення простору для бігу гравця з м'ячем — відтісняючи захисників противника назад за лінію сутички, або розштовхуючи їх убік, щоб дозволити гравцю з м'ячем пробігти повз них.

Під час пасових розіграшів лінія нападу має завдання не дати захисникам збити квотербека до того, як він кине м'яч. Зупинити захисників на невизначений термін практично неможливо, тому головне завдання лінії нападу — уповільнити їх, надаючи квотербеку достатньо часу, щоб видивитися відкритого правомірного ресивера та кинути йому м'яча.

Лінія захисту (англ. defensive line, DL) складається з одного або двох дефенсив-теклів та двох дефенсив-ендів по зовнішніх флангах від теклів. Гравців лінії захисту також називають «рашерами». Лінія захисту працює разом з лайнбекерами, намагаючись контролювати лінію сутички. Схема захисту 4–3, яка найчастіше використовується в НФЛ, використовує двох дефенсив-теклів, і таким чином лінія захисту складається з чотирьох лайнменів (з трьома лайнбекерами позаду них), тоді як Схема захисту 3–4 використовує лише одного дефенсив-текла (який називається ноуз-теклом) і має лінію захисту з трьох гравців з чотирма лайнбекерами позаду них. Дефенсив-енди в типовій схемі 3–4 мають обов'язки, більше схожі на обов'язки дефенсив-текла 4–3, ніж дефенсив-ендів 4–3.

У бігових розіграшах метою захисту є зупинити гравця з м'ячем. Лінія захисту намагається зберегти свою початкову формацію (рівномірне розташування без прогалин) і при цьому запобігти успішній атаці будь-яких членів лінії нападу суперника на лайнбекерів, які переслідують гравця з м'ячем. Найбільш кваліфікованими захисниками в команді зазвичай є дефенсив-текли.

При пасових розіграшах лайнмени захисту намагаються дістатися квотербека і, в ідеалі, збити його, щоб він втратив м'яча. Але на практиці квотербек зазвичай встигає перед цим кинути м'яч, тому мета захисту полягає в тому, щоб якомога швидше тиснути на квотербека, перш ніж він зможе знайти вільного ресивера, щоб змусити його кинути м'яч навмання, щоб уникнути фамбла (така тактика називається «пас-раш»). Найбільш кваліфікованими пас-рашерами у команді зазвичай є дефенсив-енди. Щоб збільшити тиск на квотербека, команди часто залучають на підмогу лінії захисту інших гравців для спроби збити квотербека (це називається бліц).

Оскільки захист не знає, будуть нападники суперника виконувати пасовий розіграш чи біговий (або ж квотербек раптом відмовиться від спроби пасу та натомість побіжить з м'ячем), необхідно збалансувати стратегії для обох варіантів розвитку подій. Наприклад, біг навколо ліній нападу та уникнення контакту може дозволити швидше тиснути на квотербека, але це також залишає прогалину в лінії захисту та звільняє лайнмена нападу противника для атаки на лайнбекера, що дозволяє провести потужний біговий розіграш.

Лайнмени захисту, особливо дефенсив-енди, зазвичай легші та швидші, ніж дефенсив-текли та лайнмени нападу. Вага дефенсив-теклів у середньому становить 260—310 фунтів (120—145 кг)^[4].