Лайнбекер

Лайнбекер (англ. linebacker, LB) — позиція гравця команди захисту в американському футболі та споріднених видах спорту, розташована позаду лайнменів захисту та перед дефенсив-беками^[1].

З огляду на своє розташування, лайнбекери часто є найбільш універсальними гравцями захисту, залежно від схеми захисту та конкретних дій атакуючої команди. Вони можуть виконувати роль лайнмена (наприклад, зупинка гравця, що біжить з м'ячем) або дефенсив-бека (відступити назад для блокування форвард-пасу).

Кількість лайнбекерів у захисті залежить від схеми захисту. Ці формації мають назву з двох чисел, в яких перше число означає кількість задіяних лайнменів, а друге — лайнбекерів (наприклад, 4–3, 3–4 або 4–4). Винятком є схема захисту 46, в якій функцію одного з лайнбекерів виконує сейфті — вона названа на честь номера на футболці Дага Планка, першого сейфті, якого задіяли у такій схемі^[2].

Через універсальність позиції, вимоги до ідеального лайнбекера надзвичайно високі. Лайнбекери мають зріст 185—190 см, вагу 100 кг і більше та значну та м'язову масу. Вони повинні вміти як перехоплювати бігові розіграші, так і блокувати пасові, тому важливі уважність і досвід у баченні розвитку подій на полі, особливо для мідл-лайнбекера, що зазвичай виконує роль лідера захисту. Завдяки такій ролі історично склалося так, що серед гравців захисту, включених до Залу слави професійного футболу, чимала частка була саме лайнбекерами, наприклад, Чак Беднарік, Дік Баткус, Джек Ламберт, Рей Льюїс, Рей Нітшке, Майк Сінглтарі, Браян Урлахер, Лоуренс Тейлор та інші^[3].

В цілому лайнбекери поділяються на «внутрішніх» і «зовнішніх», більш детальне позначення залежить від схеми захисту.

Аутсайд-лайнбекер (тобто зовнішній) (outside linebacker, OLB) зазвичай відповідає за стримування ближче до країв поля, аналогічно до дефенсив-ендів^[4]. Крім того, саме аутсайд-лайнбекери зазвичай відповідають за бліц — масову атаку захисників на квотербека суперника з метою завадити йому здійснити пас або змусити поспіхом робити менш вигідний пас. Зовнішніх лайнбекерів, залежно від розташування, поділяють на два типи:

• Стронгсайд-лайнбекер (strongside linebacker, SLB, розмовно «Sam»), тобто лайнбекер сильної сторони. Сильна сторона команди нападу — це та, на якій вишиковується тайт-енд (або та сторона, на якій знаходиться найбільше гравців), тому стронгсайд-лайнбекер зазвичай вишиковується навпроти тайт-енда противника і, маючи протистояти йому, нерідко є найсильнішим лайнбекером.
• Віксайд-лайнбекер (weakside linebacker, WLB, розмовно «Will»), тобто лайнбекер сильної сторони у схемі 4–3 має бути найшвидшим з трьох лайнбекерів оскільки часто саме він виконує блокування пасу.

Мідл- (тобто середній) лайнбекер (middle linebacker, MLB, розмовно «Mike» або «Mac»)^[5]. Мідл-лайнбекера часто називають «квотербеком захисту», оскільки він є «мозковим центром» у команді захисту, як квотербек у команді нападу^[6]. Часто саме мідл-лайнбекер визначає гру захисту і повинен вміти реагувати на найрізноманітніші ситуації. Зазвичай він отримує сигнали від тренера-координатора захисту з-за бічної лінії та передає їх решті команди (в НФЛ мідл-лайнбекеру дозволяється мати радіопередавач у шоломі)^[6].

Мідл-лайнбекер є найбільш універсальним гравцем, який повинен вміти обійти блокувальників і зупинити гравця з м'ячем, блокувати тайт-ендів, ранінбеків і вайд-ресиверів, не даючи їм зловити м'яч, а в деяких випадках — бере участь у бліці (хоча зазвичай це роблять аутсайд-лайнбекери)^[4].

Термін інсайд-лайнбекер, тобто внутрішній (inside linebacker, ILB) у схемі з трьома лайнбекерами нерідко використовується як синонім мідл-лайнбекера^[7], а у схемах, де лайнбекерів четверо, — для відрізнення другого лайнбекера від мідла^[8].