Дефенсив-беки

У американському футболі та споріднених видах спорту дефенсив-беки (defensive backs, позначаються літерами DB), яких також називають secondary, — це гравці захисту, які грають на позиціях найдалі від лінії сутички. Вони знаходяться позаду інших двох груп захисників: лайнменів захисту, які грають безпосередньо на лінії сутички, та лайнбекерів, які грають у центрі захисту, за лайнменами^[1][2].

В американському футболі дефенсив-беки поділяються на корнербеків та сейфті, у канадському футболі також є відсутня в американському позиція дефенсив-хафбек.

Корнербеки грають ближче до лінії сутички та бічної лінії. Незважаючи на те, що вони вважаються беками, корнербеки часто починають розіграш просто на лінії сутички, з огляду на відсутність обмежень на кількість гравців на ній у команді захисту. Їхня основна роль полягає в покритті ресиверів команди суперника, що варіюється від чистого особистого покриття, де корнербеки навіть міняються сторонами поля з ресиверами до яких «призначені», до зонального покриття, де корнербеки поділяють контроль над ресиверами у відповідній зоні із сейфті та лайнбекерами. Корнербеків зазвичай два, лівий і правий.

Цікаво, що протягом тривалого часу позиція корнербека в НФЛ вважалася найбільш демографічно одноманітною, і у стартових складах в лізі корнербеками були афроамериканці. З 2003 року, коли завершив кар'єру Джейсон Сехорн (який був єдиним білим корнербеком НФЛ ще у дев'яності^[3]) білі корнербеки зустрічалися, але не у стартовому складі — наприклад як Дастін Фокс, який більше грав на позиції сейфті. Це явище було своєрідним мемом у сфері американського футболу й часто ставало темою для дискусій щодо спортивного профілювання та стереотипів у підготовці футболістів — швидких білих спортсменів ще у школі готували як ресиверів або сейфті просто через усталену традицію та інерцію тренерських рішень^[4]. Майже через двадцять років ця «аномалія» закінчилася, коли у 2021 році Трой Апке перекваліфікувався у корнербека з сейфті^[5], а у 2023 році Райлі Мосс був обраний на драфті саме як корнербек і згодом почав виходити у старті на цій позиції^[6].

Сейфті шикуються за десять-п'ятнадцять ярдів від лінії сутички, ближче до центру поля і діють як остання лінія захисту. В американському футболі грають два сейфті: стронг-сейфті (SS) ближче до лінії сутички, щоб зупиняти бігові передачі, та фрі-сейфті (FS) — найбільш дальній гравець, що переважно відповідає за блокування довгих пасів.

Історично, в епоху одновзводної системи, фрі-сейфті в американському футболі називали «дефенсив-фулбек», а стронг-сейфті — «дефенсив-хафбек»^[7] (також для останнього використовувалася назва «голкіпер» за аналогією з традиційним футболом^[8]).

Ще у ранні часи використовувався термін «safety», оскільки ці гравці були «back-up safety measure» (запобіжним заходом) проти прориву^[9][10], який з часом закріпився як назва позиції.

У канадському футболі збереглася назва дефенсив-хафбек. Це по суті аналог американського стронг-сейфті, але оскільки у канадському футболі на полі мають право знаходитися дванадцять гравців порівняно з одинадцятьма в американському футболі, дефенсив-хафбеків використовується два, і стандартна схема захисту включає не чотири, як у американському, а п'ять дефенсив-беків — два корнербеки, два хафбеки та один сейфті (аналогічний до американського фрі-сейфті).

Схема захисту 3–3–5: нікеля додано замість одного з дефенсив-теклів

Нікель — другий правий корнербек.

Нікель — додатковий стронг-сейфті.

Окрім стандартного набору, команда захисту має право прибрати одного лайнмена або лайнбекера та замінити ще одним додатковим дефенсив-беком, якого називають нікельбек (так у США та Канаді розмовно називається монета номіналом у п'ять центів). Він грає як третій корнербек або третій сейфті. Зазвичай команда замінює на нікельбека одного з лайнбекерів, створюючи формацію 4–2–5, однак деякі команди натомість жертвують лайнменом, граючи у схемі 3–3–5.

Зазвичай, нікельбек не вважається стартовою позицією, і виставляється захистом в ситуаціях, коли дуже ймовірно, що напад суперника здійснюватиме пасовий розіграш або коли напад виставляє додаткових ресиверів. Якщо суперник завжди використовує трьох або більше ресиверів, захист може використовувати схему з нікельбеком як базову.

Якщо виставляють і шостого дефенсив-бека, його називають даймбек (тому що монета наступного номіналу, десятицентова, називається «дайм»). Даймбек виконує роль четвертого корнербека, третього сейфті, а в деяких випадках — четвертого сейфті^[11]. Даймбеки зазвичай є швидкими гравцями, оскільки вони повинні встигати за пасовими розіграшами трьох чи навіть більше ресиверів.

Рідко команди можуть використовувати і сьомого дефенсив-бека, і його, продовжуючи аналогію, на честь наступної монети називають квотер-дефенс (оскільки назва «квотербек» вже зайнята лідером нападу). Зазвичай його ставлять на позицію третього сейфті.

Захисна схема з сімома дефенсив-беками (і навіть вісьмома, «half-dollar defence»), з огляду на нестачу лайнменів і/або лайнбекерів, вкрай вразлива проти бігового розіграшу. Тому такі схеми застосовуються лише при стовідсотковій впевненості, що суперник зіграє саме пасовий розіграш — наприклад, здійснить «Хейл Мері» (відчайдушний довгий пас в надії забити тачдаун в останні моменти тайму). Такий захист також відомий як «Prevent Defense», тобто «захист запобігання», оскільки єдина його мета — запобігти спробі тачдауну.