YaChudo

Крістіан Бейл

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Крістіан Бейл
Christian Bale
Зображення
2019 році.
2019 році.
Ім'я при народженніКрістіан Чарльз Філіп Бейл
Дата народження30 січня 1974 (52 роки)
Місце народженняГейверфордвест, Уельс, Велика Британія
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
США США
Alma materBournemouth Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяактор театру та кіно
Кар'єра1983 — теперішній час
Нагороди"Оскар" (2010)
IMDbID 0000288
CMNS: Крістіан Бейл у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Крістіан Чарльз Філіп Бейл (англ. Christian Bale, Christian Charles Philip Bale; нар. 30 січня 1974, Пембрукшир, Уельс, Велика Британія) — британський кіноактор родом з Уельсу, отримав в 2010 році американське громадянство. Лауреат премій «Золотий глобус» і «Оскар» в номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» за фільм «Боєць». Також широко відомий як виконавець ролі Бетмена у культовій трилогії «Темний лицар» Крістофера Нолана.

Біографія

Народився 30 січня 1974 року в Гейверфордвесті на заході Уельсу.

Через професії батьків (батько — пілот цивільної авіації, мати — артистка цирку), сім'я неодноразово змінює місце проживання, дитинство Бейла проходить у Великій Британії, Португалії та Америці (в Каліфорнії).

Кар'єра

Ранні ролі та прорив (1986—1999)

Вирішивши стати актором у десятирічному віці, Бейл отримав невелику роль у телевізійному фільмі 1986 року «Анастасія: Таємниця Анни» (Anastasia: The Mystery of Anna). Виконавиця головної ролі Емі Ірвінґ, яка на той час була заміжня за режисером Стівеном Спілбергом, згодом рекомендувала Бейла до фільму Спілберга 1987 року «Імперія Сонця»[1]. У віці 13 років Бейла обрали з-поміж понад 4000 претендентів на роль британського хлопчика в японському інтернованому таборі під час Другої світової війни[2]. Для цієї ролі він розмовляв з аристократичним акцентом без допомоги репетитора з дикції[3]. Ця роль принесла Бейлу славу[4], а його робота здобула загальне визнання та першу в історії нагороду «Найкращому молодому актору» від Національної ради кінокритиків США[5]. Раніше того ж року він зіграв у фентезійному фільмі «Міо, мій Міо», знятому за однойменним романом Астрід Ліндгрен[6][7].

Популярність після «Імперії Сонця» призвела до того, що Бейла почали цькувати в школі, а тиск акторської професії став для нього нестерпним[8]. Через надмірну увагу медіа він почав ставитися до акторства з недовірою, проте зазначав, що в юному віці почувався зобов'язаним продовжувати роботу з фінансових причин[4]. Приблизно в цей час актор і режисер Кеннет Брана переконав Бейла знятися у своєму фільмі «Генріх V» (1989), що повернуло йому інтерес до професії[5]. Наступного року Бейл зіграв Джима Гокінса разом із Чарлтоном Гестоном, який виконав роль Довгого Джона Сільвера, у телевізійному фільмі «Острів скарбів» — екранізації однойменного роману 1883 року Роберта Луїса Стівенсона[9].

Бейл знявся у мюзиклі компанії «Дісней» 1992 року «Продавці новин» (Newsies), який виявився невдалим як у прокаті, так і серед критиків[10]. Ребекка Мілзофф із видання Vulture повернулася до аналізу стрічки у 2012 році й зазначила, що зриви в голосі Бейла під час виконання пісні «Santa Fe» звучали чарівно та доречно, хоча він і не мав видатних вокальних даних[11]. У 1993 році він з'явився у фільмі «Діти свінгу» (Swing Kids), що розповідає про підлітків, які таємно слухали заборонений джаз у часи становлення нацистської Німеччини[12]. У картині Джилліан Армстронг 1994 року «Маленькі жінки» Бейл зіграв Теодоро «Лорі» Лоренса завдяки рекомендації Вайнони Райдер, яка виконала роль Джо Марч[5]. Фільм мав значний критичний та комерційний успіх[13]. Оцінюючи гру Бейла, Райдер зазначила, що йому вдалося передати складну натуру цього персонажа[13].

Згодом він озвучив Томаса, молодого співвітчизника капітана Джона Сміта, в анімаційному фільмі студії Disney «Покахонтас» (1995), який отримав змішані відгуки критиків[14][15]. Бейл також зіграв невелику роль у стрічці 1996 року «Портрет леді» (The Portrait of a Lady), знятій за мотивами однойменного роману Генрі Джеймса[16], та з'явився в музичному фільмі 1998 року «Оксамитова золота жила» (Velvet Goldmine), події якого розгортаються в 1970-х роках у часи розквіту глем-року[17]. У 1999 році він увійшов до акторського ансамблю разом із Кевіном Клайном та Мішель Пфайффер, виконавши роль Деметрія в екранізації «Сон літньої ночі» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра[18].

Зростання популярності та комерційний спад (2000—2004)

Бейл зіграв Патріка Бейтмана, інвестиційного банкіра та серійного вбивцю, у стрічці «Американський психопат». Цей фільм став екранізацією однойменного романа Брета Істона Елліса, а режисеркою виступила Мері Геррон. Хоча Геррон із самого початку обрала на цю роль Бейла, кінокомпанія Lionsgate, яка займалася виробництвом і дистрибуцією, не погодилася з її рішенням та найняла Леонардо Ді Капріо, а режисерське крісло запропонувала Оліверу Стоуну. Проте після того, як Ді Капріо та Стоун залишили проєкт, Бейл і Геррон повернулися до роботи над фільмом[19][20].

Щоб досягти ідеальної рельєфної статури Бейтмана, Бейл місяцями виснажував себе тренуваннями та відвідував солярій, а також поставив коронки на зуби, аби краще передати нарцисичну натуру свого персонажа[21][22]. Прем'єра «Американського психопата» відбулася на кінофестивалі «Санденс» у 2000 році. За словами Геррон, відомий кінокритик Роджер Еберт назвав цю стрічку найбільш зневаженим фільмом на заході[23]. Оцінюючи гру актора, Еберт написав, що Бейл «виглядає героїчно в тому, як дозволяє своєму персонажу радісно зануритися в підлість; у нього повністю відсутній інстинкт самозбереження, а це ознака великого актора»[24]. Фільм вийшов у широкий прокат у квітні 2000 року, здобувши значний комерційний та критичний успіх, а згодом став культовим; саме ця роль остаточно закріпила за Бейлом статус актора головної ролі[25].

Протягом чотирьох років після «Американського психопата» кар'єра Бейла переживала спад, а його нові проєкти зазнавали критичних та комерційних невдач[26]. Спочатку він зіграв підлого спадкоємця імперії нерухомості в екшні Джона Сінглтона «Шафт», а згодом з'явився в екранізації роману Луї де Берньєра «Вибір капітана Кореллі» (Captain Corelli's Mandolin) режисера Джона Меддена. Актор виконав роль Мандраса — грецького рибалки, який змагається з головним героєм у виконанні Ніколаса Кейджа за прихильність Пелагії, яку зіграла Пенелопа Крус. Бейл зазначав, що після виснажливої роботи над «Американським психопатом» та «Шафтом» йому було приємно переключитися на образ Мандраса, якому притаманна щира емоційність та людяність[27].

У 2002 році на екрани вийшло одразу три фільми за його участю: «Лавровий каньйон», «Влада вогню» та «Еквілібріум». Аналізуючи «Лаврові каньйони» для журналу Entertainment Weekly, Ліза Шварцбаум назвала гру Бейла надто «прискіпливою»[28]. Щодо постапокаліптичного екшна «Влада вогню», де активно використовувалася комп'ютерна графіка, Бейл спочатку мав сумніви, проте згодом зізнався, що йому подобається брати участь у ризикованих проєктах, які можуть провалитися, а головною причиною його згоди став режисер Роб Боумен[29][30]. В антиутопії «Еквілібріум» він зіграв поліціянта у суспільстві майбутнього, де майстерно демонстрував «ган-ката» — вигадане бойове мистецтво, що поєднує рукопашний бій та стрільбу з пістолетів[31][32]. Джефф Отто з порталу IGN схарактеризував «Владу вогню» як фільм, який «холодно зустріли глядачі», а «Еквілібріум» назвав «вкрай недооціненим». Водночас Стівен Епплбаум із газети The Independent описав обидві ці стрічки, разом із «Шафтом» та «Вибором капітана Кореллі», як «досить посереднє видовище»[33][34].

Бейл зіграв виснаженого безсонням та емоційно дисфункціонального головного героя у психологічному трилері «Машиніст». Готуючись до ролі, спочатку він лише курив цигарки та пив віскі. Згодом його раціон розширився до чорної кави, одного яблука та банки тунця на день[35][36]. Для втілення образу персонажа, який у сценарії був описаний як «живий скелет», Бейл схуд на 29 кг і важив усього 55 кг[37]. Його екстремальну втрату ваги порівнювали з тим, як Роберт де Ніро гладшав для ролі Джейка Ламотти у фільмі 1980 року «Скажений бик»[38]. Схарактеризувавши таку трансформацію як стан ментального спокою, Бейл стверджував, що на деякий час припинив роботу, оскільки йому не потрапляли до рук цікаві сценарії, і саме текст цього фільму спонукав його піти на радикальне схуднення заради ролі[39][40].

«Машиніст» вийшов у прокат у жовтні 2004 року і показав скромні касові збори[37]. Роджер Мур із видання Orlando Sentinel визнав його одним із найкращих фільмів року, а Тодд Маккарті з журналу Variety написав, що «знесилена, агресивна і, зрештою, щемлива гра» Бейла стала для стрічки «надійною опорою»[41][42].

Бетмен та драматичні ролі (2005—2008)

Портретний знімок Бейла 2008 року
Бейл на іспанській прем'єрі фільму «Темний лицар» у 2008 році

Бейл зіграв Брюса Вейна та його супергеройське альтер еґо, Бетмена, у фільмі Крістофера Нолана «Бетмен: Початок», який став перезапуском серії фільмів про Бетмена. Нолан узяв на роль Бейла, який на той час був ще відносно невідомим, оскільки актор мав «саме той баланс темряви і світла», який шукав режисер[43][44]. Для цієї ролі Бейл повернув вагу, яку втратив заради «Машиніста», і набрав м'язову масу, заваживши 100 кг[45]. Він також пройшов підготовку з володіння зброєю, вивчав він-чунь кунг-фу та Бійцівський метод Кейсі[46]. Усвідомлюючи специфіку історії про персонажа, «який вважає, що може бігати в костюмі кажана посеред ночі», Бейл зазначив, що вони з Ноланом навмисно підійшли до цього «з максимально реалістичною мотивацією», спираючись на вбивство батьків Вейна․ Бейл озвучував Вейна та Бетмена різними голосами: для Бетмена він використовував хрипкий тембр, що, на думку Нолана, підсилювало візуальний образ персонажа[47]. Прем'єра стрічки «Бетмен: Початок» відбулася в США в червні 2005 року[48]. Тім Грієрсон та Вілл Літч із видання Vulture високо оцінили роботу актора, відзначивши його «чутливе, розумне втілення розбещеного, норовливого Брюса, який нарешті дорослішає (і починає боротися зі злочинністю)»․ Ця роль принесла Бейлу кінонагороду MTV як найкращому герою[49].

Того ж року Бейл озвучив головного героя, чарівника Хаула, в англомовному дубляжі аніме Хаяо Міядзакі «Мандрівний замок» — японської повнометражної анімаційної адаптації однойменного роману Діани Вінн Джонс[50]. Він погодився на цю роль після перегляду іншого анімаційного фільму Міядзакі — «Віднесені примарами»[51]. Згодом, наприкінці року, актор зіграв американського військового ветерана, який страждає на посттравматичний стресовий розлад, у кримінальній драмі Девіда Еєра «Круті часи», прем'єра якої відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Торонто[52]. У історичній драмі Терренса Маліка «Новий Світ», сюжет якої натхненний історіями про Покахонтас, він втілив образ колоніста Джона Рольфа. Стрічка вийшла у прокат у грудні 2005 року[53]. Наступного року відбулася прем'єра фільму німецького кінорежисера Вернера Герцога «Рятівний світанок», у якому Бейл зіграв американського пілота-винищувача Дітера Денглера, що змушений боротися за виживання після того, як його літак збили під час бойового завдання під час В'єтнамської війни. Спільно попрацювавши з актором, Герцог заявив, що вважав Бейла одним із найбільших талантів свого покоління ще задовго до того, як той зіграв Бетмена[54]. Марджорі Баумгартен із тижневика The Austin Chronicle зазначила у своїй рецензії, що ця роль стала черговим підтвердженням «майстерного володіння Бейла ще одним американським психотипом»[55].

Для роботи над трилером 2006 року «Престиж» Бейл знову об'єднався з режисером стрічки «Бетмен: Початок» Крістофером Ноланом. Нолан згадував, що взяв Бейла на роль після того, як актор сам запропонував свою кандидатуру. Фільм заснований на однойменному романі Крістофера Пріста 1995 року і розповідає про суперництво між двома ілюзіоністами вікторіанської епохи, яких у стрічці зіграли Бейл та Г'ю Джекман[56][57]. Попри схвальні відгуки критиків, картина показала досить помірні результати в кінотеатрах, зібравши 110 мільйонів доларів за бюджету в 40 мільйонів[58][59][60]. У своїй рецензії для газети The New York Times Е. О. Скотт підкреслив «несамовиту заглибленість у себе» Бейла та назвав його акторську гру «справжньою насолодою»[61]. Наступного, 2007 року Бейл знявся у двох драматичних стрічках: «Мене там немає», де втілив дві інкарнації співака й автора пісень Боба Ділана, та вестерні «Потяг до Юми», де зіграв скотаря, що прагне справедливості. Описуючи свої екранні образи Ділана, актор схарактеризував їх як «двох чоловіків, що перебувають у справжньому пошуку істини», а свій інтерес до фільму «Потяг до Юми» пояснив симпатією до ролей, у яких можна «просто побути брудним і поповзати в багнюці»[62][63]Бейл повернувся до ролі Бетмена у сиквелі Нолана «Темний лицар» (2008), де до акторського складу приєднався Гіт Леджер у ролі Джокера. Стрічка здобула масове визнання критиків і після релізу в липні 2008 року стала четвертим фільмом в історії, світові касові збори якого перевищили 1 мільярд доларів[64][65]. Актор самостійно виконав багато трюків, зокрема стояв на даху хмарочоса Сірс-Тауер у Чикаго[66]. Кінокритики визнають «Темного лицаря» найкращим супергеройським фільмом в історії кінематографа[67][68].

Завершення трилогії про «Темного лицаря» та визнання (2009—2012)

У лютому 2008 року кінокомпанія Warner Bros. оголосила, що Бейл зіграє лідера опору Джона Коннора в постапокаліптичному бойовику «Термінатор: Спасіння прийде»[69] режисера МакДжі, який назвав Бейла «найнадійнішим актором свого покоління»[70]. У лютому 2009 року було оприлюднено аудіозапис інциденту, що стався на знімальному майданчику фільму в липні 2008 року. На ньому зафіксовано, як Бейл вигукував нецензурну лайку та погрожував фізичною розправою кінооператору Шейну Герлбату, який випадково зайшов у кадр під час фільмування сцени за участю Бейла та Брайс Даллас Говард, що закінчилося погрозами актора піти з проєкту, якщо Герлбата не звільнять[71][72]. Кілька колег по кіноіндустрії виступили на захист Бейла, пояснивши інцидент його надзвичайною самовіддачею та зануренням у роль[71][73][74]. У лютому 2009 року Бейл публічно перепросив за цей випадок, назвавши свій спалах гніву «невиправданним», а поведінку «абсолютно неприпустимою», та запевнив, що вони з Герлбатом залагодили конфлікт[75][76]. «Термінатор: Спасіння прийде» вийшов на екрани у травні 2009 року та отримав прохолодні відгуки критиків[77][78]. Клаудія Пуїг із газети USA Today назвала гру Бейла «несподівано одновимірною», а Джейк Вілсон із видання The Age зазначив, що актор продемонстрував один зі своїх найменш переконливих перформансів[79][80]. Згодом Бейл визнав, що фільм не зміг відродити франшизу «Термінатор», як він на те сподівався, і згодом заявив, що більше ніколи не працюватиме з МакДжі[81][78].

Світлина Крістіана Бейла поруч із Наталі Портман, Меліссою Лео та Коліном Ферттом та їхніми відповідними нагородами Оскар
Бейл (крайній ліворуч) на 83-й церемонії вручення нагороди «Оскар» у 2011 році, де він здобув премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану

Бейл зіграв агента Федерального бюро розслідувань Мелвіна Первіса в парі з Джонні Деппом, який виконав роль гангстера Джона Діллінджера, у кримінальній драмі Майкла Манна «Джонні Д.»[82]. Випущена в липні 2009 року[83], стрічка отримала схвальні відгуки критиків та мала комерційний успіх у прокаті[84]. Ден Зак із газети The Washington Post залишився незадоволений вибором акторів на головні ролі, вважаючи, що суперництву між персонажами Бейла та Деппа бракувало «іскри», тоді як Крістофер Орр із журналу The New Republic назвав гру Бейла, попри його «характерну закритість», «проте цілком ефективною»[85][86]. Наступного року Бейл знявся в ролі Діккі Еклунда — професійного боксера, чия кар'єра зруйнувалася через наркозалежність, у драматичному фільмі Девіда О. Расселла «Боєць». Стрічка розповідає про непрості взаємини між Еклундом та його братом і підопічним Міккі Вордом, якого зіграв Марк Волберг. Щоб збалансувати трагізм свого персонажа, Бейл додав образу гумору. Його акторська робота, заради якої він схуд на 14 кг, здобула загальне визнання; зокрема Мік Ласаль із газети San Francisco Chronicle описав цей образ як «тонко підмічений, фізично точний і психологічно проникливий»[87][88]. За цю роль Бейл виборов премії «Оскар» та «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану[89][90]. У 2011 році він знявся в історичній драмі Чжан Імоу «Квіти війни», яка стала найкасовішим китайським фільмом року[91]. Критики назвали стрічку «націоналістичною», «антияпонською», а також «занадто довгою, занадто мелодраматичною і надто поверхневою»[91][92].

Бейл знову зіграв Бетмена під керівництвом Нолана у сиквелі «Темний лицар повертається», який вийшов у прокат у липні 2012 року[93]. Він описав свого Бетмена у цьому фільмі як сповненого каяття відлюдька з підірваним психічним та фізичним здоров'ям, який упокорився з долею після подій «Темного лицаря»[94]. Після масового розстрілу під час опівнічного показу стрічки в місті Орора, штат Колорадо, США, Бейл разом із дружиною відвідав уцілілих, лікарів та працівників екстрених служб у медичному центрі Орори (the Medical Center of Aurora), а також побував біля меморіалу жертвам трагедії[95]. «Темний лицар: Відродження легенди» став 11-м фільмом в історії кіно, світові збори якого подолали позначку в 1 мільярд доларів, перевершивши касові показники «Темного лицаря»[96]. Створена Ноланом серія фільмів про Бетмена, яка отримала назву трилогія «Темний лицар», є однією з найкасовіших кінофраншиз у світі[97][98], а також вважається однією з найкращих екранізацій коміксів в історії кінематографа[99]. Акторська гра Бейла в усіх трьох картинах здобула загальне визнання критиків, а такі видання, як The Guardian, The Indian Express, MovieWeb, NME, а також опитування, проведене журналом Radio Times, визнали його виконання найкращим втіленням Бетмена в кіно[100]․ Згодом Бейл зізнався, що залишився незадоволений своєю роботою в трилогії, зазначивши, що йому «не зовсім вдалося розкрити» свого персонажа і він «не повною мірою втілив» те, на що сподівався у ролі Бетмена[101]․

Подальший успіх у критиків (2013—2019)

У 2013 році Бейл зіграв робітника сталеливарного заводу в трилері Скотта Купера «З пекла»[102]. Купер переписав сценарій фільму спеціально під Бейла ще до їхнього особистого знайомства і не збирався запускати проєкт без участі актора․ Критики похвалили картину, назвавши її чудовим початком нового етапу в кар'єрі Бейла після ролі Бетмена[103][104], а Крістофер Теплі з видання Variety зауважив, що ця акторська робота стала найкращою в його кар'єрі[105]. Того самого року він знявся у кримінальній комедії «Афера по-американськи», де знову попрацював із Девідом О. Расселлом після їхньої спільної роботи над «Бійцем»[106]. Щоб зіграти шахрая Ірвінга Розенфельда, Бейл вивчав відеозаписи інтерв'ю з реальним аферистом Мелом Вейнбергом, який став прототипом персонажа․ Актор набрав 20 кг, поголив частину голови та почав сильно сутулитися, через що його зріст візуально зменшився на 7,6 см, а сам він дістав міжхребцеву грижу[107][108]. Расселл зазначав, що Роберт Де Ніро, який з'явився у фільмі в епізодичній ролі без зазначення у титрах, навіть не впізнав Бейла, коли їх уперше представили один одному[109]. Джо Ньюмаєр у своїй рецензії для газети New York Daily News назвав перформанс Бейла «сумним, кумедним і захопливим»[110]. За цю роль актор був номінований на премії «Оскар» та «Золотий глобус»[90][111]․

Бейл втілив образ Мойсея в епічному фільмі Рідлі Скотта «Вихід: Боги та царі». Випущена у грудні 2014 року, стрічка зазнала звинувачень у відбілюванні через залучення європеоїдних акторів на ролі представників близькосхідних народів. Скотт виправдовував такі рішення вимогами фінансування, а Бейл зазначав, що режисер був гранично відвертим у прагненні довести проєкт до кінця[112]․ Реакція критиків на фільм коливалася від негативної до змішаної[113], а Джо Вільямс із газети St. Louis Post-Dispatch назвав акторську роботу Бейла найапатичнішою в його кар'єрі[114]. Згодом Бейл з'явився у драмі Терренса Маліка «Лицар кубків», яку кінокритик журналу The Atlantic Девід Сімс схарактеризував як «шляхетну невдачу»[115]․ Під час пресконференції на 65-му Берлінському міжнародному кінофестивалі у лютому 2015 року актор розповів, що знімався у проєкті без попереднього вивчення реплік, а Малік надав йому лише загальний опис персонажа[116]․ Наприкінці того ж року він зіграв Майкла Б'юррі — замкненого в собі керівника хедж-фонду — у біографічній комедійній драмі Адама Мак-Кея «Гра на пониження», присвяченій фінансовій кризі 2008 року[16]․ Джо Моргенштерн із газети The Wall Street Journal назвав його екранне втілення «лячно кумедним, а в репліках та експресивних кадрах — майстерно змонтованим»[117]. Ця роль принесла Бейлу номінації на премії «Оскар» та «Золотий глобус» у категорії «Найкраща чоловіча роль другого плану»[118][119].

В історичній драмі 2016 року «Обіцянка», події якої розгортаються на тлі геноциду вірмен, він зіграв американського журналіста, який потрапляє у любовний трикутник із жінкою, яку зіграла Шарлотта Ле Бон, та вірменським студентом-медиком, роль якого виконав Оскар Айзек[16]․ Критики поставилися до фільму несхвально, а його фінансові збитки сягнули 102 мільйонів доларів[120]․ У своїй рецензії для газети The New York Times Жанетт Катсуліс зазначила, що Бейл у цій ролі виглядав «приглушеним і нечітким»[121]․ Розмірковуючи про картину, сам актор зауважив: «Це має стати темою для ширшої дискусії, оскільки це актуально й сьогодні… адже злочинці часто залишаються безкарними. Але це надзвичайно важлива частина сучасної історії, така трагічна і така варварська»[122][123]․ У стрічці Скотта Купера «Вороги» (2017) Бейл знявся в ролі офіцера армії США, який конвоює смертельно хворого військового вождя племені шеєнів та його родину назад до їхньої домівки в Монтані. Він схарактеризував цей фільм як «вестерн із жорстоким, сучасним підтекстом», а свого персонажа — як «сповненого забобонів та ненависті чоловіка»[124]․ Під час роботи над картиною актор спеціально вивчав шеєнську мову[124]․ Кінокритик журналу Empire Ден Джолін назвав його перформанс разючим та одним із найсильніших у кар'єрі[125]․ У 2018 році Бейл озвучив Багіру в пригодницькому фільмі «Мауглі: Легенда джунглів». Девід Фір із журналу Rolling Stone написав, що його вокальна робота та виконання Енді Серкіса, який також виступив режисером стрічки, «привносять у картину не лише шум та лють, а й справжню душу»[126]․

Світлина Бейла в оточенні шанувальників у 2019 році
Бейл на Міжнародному кінофестивалі в Торонто 2019 року

Задля роботи над біографічною комедійною драмою 2018 року «Влада», сценаристом і режисером якої виступив Адам Мак-Кей, Бейл вкотре пішов на кардинальну трансформацію тіла: він набрав понад 40 фунтів (18 кг) і поголив голову, щоб зіграти віцепрезидента США Діка Чейні[107]․ Чейні, якого вважають найвпливовішим і водночас найбільш зневажуваним віцепрезидентом в історії США, актор схарактеризував як «тихого та скритного»[127][128]․ Цей фільм знову об'єднав Бейла на знімальному майданчику з Емі Адамс, яка раніше вже була його партнеркою у стрічках «Боєць» та «Афера по-американськи»[129]․ Картина отримала позитивні відгуки, а Пітер Бредшоу з газети The Guardian високо оцінив акторську гру Бейла, назвавши його перевтілення в Чейні «приголомшливо і навіть дещо лячно правдоподібним»[130]․ Високо оцінене критиками виконання принесло Бейлу премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль у комедії або мюзиклі, а також номінацію на «Оскар»[131][132]․ Під час своєї промови на 76-й церемонії вручення нагород «Золотий глобус» Бейл подякував Сатані за те, що той надихнув його на створення образу Чейні. Це викликало реакцію з боку доньки політика, члена Палати представників США Ліз Чейні, яка заявила, що Бейл змарнував свою можливість зіграти «справжнього супергероя»[133]․

Бейл втілив образ автогонщика Кена Майлза у спортивній драмі 2019 року «Аутсайдери», заради якої схуд на 32 кг після ролі Чейні[134]․ Режисером картини виступив Джеймс Менголд, а сам сюжет розповідає про Майлза та автомобільного конструктора Керролла Шелбі, якого зіграв Метт Деймон, на тлі подій навколо перегонів 24 години Ле-Мана 1966 року[135]․ Ця роль принесла Бейлу п'яту в його кар'єрі номінацію на премію «Золотий глобус»[136]․ Під час промокампанії на підтримку фільму актор заявив, що більше не змінюватиме власну вагу заради екранних образів[134]․

2020 — дотепер

Бейл зіграв лиходія Ґорра Убивцю богів у супергеройському фільмі Кінематографічного всесвіту Marvel «Тор: Любов і грім», який вийшов у прокат у липні 2022 року. Як натхнення для створення образу Ґорра він назвав персонажа з музичного кліпу на пісню «Come to Daddy» електронного музиканта Aphex Twin[137]․ Виконання Бейла викликало схвальні відгуки критиків, які назвали його роботу «реалістичною та позбавленою зайвої театральності»[138]․ Також актор виступив продюсером і виконавцем головних ролей в історичному фільмі Девіда О. Расселла «Амстердам» та трилері Скотта Купера «Блідо-блакитне око»[139], об'єднавшись із кожним із цих режисерів уже втретє[140][141]․ «Амстердам» вийшов у прокат у жовтні 2022 року, отримав розгромні відгуки та зазнав фінансового краху у бокс-офісі[142][143]․ Фільм «Блідо-блакитне око», що є екранізацією однойменного роману Луї Баяра 2006 року, вийшов у грудні 2022 року й отримав змішані оцінки від кінокритиків[139][144]․ Завдяки участі в японському аніме 2023 року «Хлопчик і чапля», Бейл уже вдруге у своїй кар'єрі озвучив персонажа в англомовному дубляжі стрічки режисера Хаяо Міядзакі[145]․

Бейл зіграв монстра Франкенштейна у фантастичному історичному фільмі Меггі Джилленгол «Наречена!», який вийшов на екрани 6 березня 2026 року[146]. Він також втілить образ футбольного тренера та власника клубу «Лас-Вегас Рейдерс» Ала Девіса у біографічній стрічці про Джона Меддена «Медден», що стане його четвертою спільною роботою з Девідом О. Расселлом[147].

Особисте життя

Проживає в Лос-Анджелесі з 1992 року.[148] Він подав заявку на отримання громадянства США у 2010 році і завершив процес натуралізації в 2014 році.[149][150]

29 січня 2000 року Бейл одружився з колишньою моделлю Сандрою «Сібі» Блажич у Лас-Вегасі.[151][122][152] Пара має дочку та сина.[122]

Бейл став вегетаріанцем у сім років, але в 2009 році сказав, що він перестав бути вегетаріанцем.[153] Він перестав їсти червоне м'ясо, прочитавши дитячу книжку «Павутина Шарлотти».[154] Бейл вважається активістом за права тварин, зокрема він підтримує організації Greenpeace, World Wide Fund for Nature, Doris Day Animal League, Dian Fossey Gorilla Fund International та Redwings Horse Sanctuary.[155][156]

22 липня 2008 року Бейл був заарештований у Лондоні після того, як його мати та сестра Шерон повідомили про нього в поліцію за ймовірний напад на готель.[157] Його відпустили під заставу.[158] Бейл спростував ці звинувачення, а пізніше назвав інцидент «глибоко особистою справою».[159] 14 серпня Корона прокуратура заявила, що не вживатиме подальших дій проти нього через «недостатність доказів, щоб забезпечити реальну перспективу засудження».[160]

Фільмографія

Кінофільми

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1987 ф Міо, мій Міо Mio min Mio Юм-Юм
1987 ф Імперія Сонця Empire of the Sun Джим Грем
1989 ф Генріх V Henry V хлопчик
1992 ф Newsies Джек Келлі
1993 ф Swing Kids Томас Бергер
1994 ф Принц Ютландії Prince of Jutland Амлет
1994 ф Маленькі жінки Little Women Теодор «Лорі» Лоуренс
1995 мф Покахонтас Pocahontas Томас (голос)
1996 ф The Portrait of a Lady Едвард
1996 ф Таємний агент The Secret Agent Стіві
1997 ф Metroland Кріс Ллойд
1998 ф Velvet Goldmine Артур Стюарт
1998 ф All the Little Animals Боббі Плетт
1999 ф Сон літньої ночі A Midsummer Night's Dream Деметрій
2000 ф Американський психопат American Psycho Патрік Бейтман
2000 ф Шафт Shaft Волтер Вейд мол.
2001 ф Вибір капітана Кореллі Captain Corelli's Mandolin Мандрас
2002 ф Лавровий каньйон Laurel Canyon Сем
2002 ф Влада вогню Reign of Fire Аберкромбі Квінн
2002 ф Еквілібріум Equilibrium Джон Престон
2004 ф Машиніст El Maquinista Тревор Рєзнік
2004 а Мандрівний замок ハウルの動く城 Хаул (англ. дубляж)
2005 ф Бетмен: Початок Batman Begins Брюс Вейн / Бетмен
2005 ф Новий Світ The New World Джон Рольф
2005 ф Круті часи Harsh Times Джим Девіс
2006 ф Рятівний світанок Rescue Dawn Дітер Денглер
2006 ф Престиж The Prestige Альфред Борден
2007 ф Потяг до Юми 3:10 to Yuma Ден Еванс
2007 ф Мене там немає I'm Not There Джек Роллінз / Пастор Джон
2008 ф Темний лицар The Dark Knight Брюс Вейн / Бетмен
2009 ф Термінатор: Спасіння прийде Terminator Salvation Джон Коннор
2009 ф Джонні Д. Public Enemies Мелвін Первіс
2010 ф Боєць The Fighter Діккі Еклунд
2011 ф Квіти війни 金陵十三钗 Джон Міллер
2012 ф Темний лицар повертається The Dark Knight Rises Брюс Вейн / Бетмен
2013 ф З пекла Out of the Furnace Рассел Бейз
2013 ф Американська афера American Hustle Ірвінг Розенфельд
2014 ф Вихід: Боги та царі Exodus: Gods and Kings Мойсей
2015 ф Лицар кубків Knight of Cups Рік
2015 ф Гра на пониження The Big Short Майкл Беррі
2016 ф Обітниця The Promise Крістофер Маєрс
2017 ф Вороги Hostiles капітан Джозеф Дж. Блокер
2018 ф Книга джунглів: Початок Mowgli: Legend of the Jungle Багіра (голос)
2018 ф Влада Vice Дік Чейні
2019 ф Форд проти Феррарі (Аутсайдери) Ford v Ferrari Кен Майлз
2022 ф Тор: Кохання та грім Thor: Love and Thunder Ґорр Убивця богів
2022 ф Амстердам Amsterdam Берт
2022 ф Блідо-блакитне око The Pale Blue Eye Август Ландор
2023 а Хлопчик і чапля 君たちはどう生きるか Сеїті Макі (англ. дубляж)
2026 ф Наречена The Bride Потвора Франкенштайна
2026 ф Медден Madden Ел Девіс
2028 ф Сутичка 2 Heat 2 Вінсент Ханна

Телебачення

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1986 тф Anastasia: The Mystery of Anna Олексій
1987 с Heart of the Country Бен Гарріс (4 епізоди)
1990 тф Острів скарбів Treasure Island Джим Гокінс
1991 тф Вбивство по-джентельменськи A Murder of Quality Тім Перкінс
1999 тф Марія, мати Ісуса Mary, Mother of Jesus Ісус Христос
2003 мс Таємниці Мовіля Moville Mysteries Ace Novelty (s1e10)

Відеоігри

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2005 вг Batman Begins Batman Begins Брюс Вейн / Бетмен (голос)

Примітки

  1. ↑ Lewis, Andy; Anderman, Maya (6 травня 2016). Discovered by Spielberg: How a Lucky Encounter With the Director Launched These 6 Stars. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  2. ↑ Kappes, Serena (20 жовтня 2004). 5 Things You Gotta Know About Christian Bale. People. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  3. ↑ Sanello, Frank (20 грудня 1987). Christian Bale: Spielberg's Newest Child Star. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  4. ↑ а б Child, Ben (9 грудня 2013). Christian Bale: pressure as a child formed 'love/hate' relationship with acting. The Guardian. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 30 квітня 2021.
  5. ↑ а б в Christian Bale. BBC Cymru Wales. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 13 квітня 2009.
  6. ↑ Clute, John; Grant, John (1997). The Encyclopedia of Fantasy. London: Palgrave Macmillan. с. 558. ISBN 978-0312158972.
  7. ↑ Hedberg, Mats (16 жовтня 1987). Fler premiärer. Svenska Dagbladet (швед.). с. 50 (4:2). Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  8. ↑ Singh, Anita (22 липня 2008). Christian Bale – profile. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 30 квітня 2021.
  9. ↑ Willman, Chris (22 січня 1990). TV Review : Hestons Sail for 'Treasure Island'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  10. ↑ Jensen, Jeff (17 липня 2012). The Dark Knight Rises...but not for Broadway musicals: Why Christian Bale won't be seeing 'Newsies'. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  11. ↑ Milzoff, Rebecca (29 лютого 2012). How Does Newsies Hold Up?. Vulture. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  12. ↑ Maslin, Janet (5 березня 1993). Review/Film; Jazz in Nazi Germany: Youthful Resistance. The New York Times. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  13. ↑ а б Spencer, Ashley (12 вересня 2019). 'Little Women': An Oral History of the 1994 Adaptation. The New York Times. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  14. ↑ Allen, Kelly; Miller, Gregory E. (20 серпня 2020). 40 Actors You Completely Forgot Voiced Disney Characters. Cosmopolitan. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  15. ↑ Horn, John (30 червня 1995). 'Batman Forever' Bloodies 'Pocahontas'. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 24 травня 2015.
  16. ↑ а б в Grierson, Tim; Leitch, Will (20 квітня 2020). The Best Christian Bale Movies, Ranked. Vulture. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  17. ↑ 'Knight's' Bale: Who is that masked man?. CNN. 28 липня 2008. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  18. ↑ Stack, Peter (14 травня 1999). 'Dream' Interpretation / Stellar cast adds comic madness to lush, over-the-top 'Midsummer'. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 1 травня 2021.
  19. ↑ Gopalan, Nisha (24 березня 2000). American Psycho: the story behind the film. The Guardian. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 4 липня 2021.
  20. ↑ Mazziotta, Julie (22 січня 2020). Christian Bale 'Had Never Gone to a Gym' Before American Psycho. People. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  21. ↑ Fischer, Paul (14 квітня 2000). Unmasking an American Psycho. Dark Horizons. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 2 липня 2021.
  22. ↑ The method in my madness. The Guardian. 6 квітня 2000. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  23. ↑ Kaufman, Anthony (14 квітня 2000). Interview: 9-Months Pregnant and Delivering "American Psycho," Director Mary Harron. IndieWire. Архів оригіналу за 12 жовтня 2008. Процитовано 30 квітня 2021.
  24. ↑ Ebert, Roger (14 квітня 2000). American Psycho. RogerEbert.com. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  25. ↑ Desta, Yohana (5 жовтня 2018). Eight Times Christian Bale Totally Transformed for a Movie Role. Vanity Fair. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  26. ↑ Dilard, Clayton (3 грудня 2013). Box Office Rap: Out of the Furnace and Christian Bale's Body (of Work). Slant Magazine. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 12 червня 2021.
  27. ↑ Fuller, Graham (17 липня 2012). New Again: Christian Bale. Interview. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 червня 2021.
  28. ↑ Schwarzbaum, Lisa (14 березня 2003). Laurel Canyon. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 9 червня 2021.
  29. ↑ Cawthorne, Alec. Christian Bale interview: Reign Of Fire (2002). BBC Cymru Wales. Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 23 травня 2021.
  30. ↑ Chavel, Sean. Interview with Christian Bale of Reign of Fire. UGO Networks. Архів оригіналу за 10 квітня 2005. Процитовано 8 червня 2006.
  31. ↑ Francisco, Eric (1 червня 2020). The one sci-fi movie you need to watch before it leaves Netflix this week. Inverse. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  32. ↑ Lincoln, Kevin (12 жовтня 2016). The Gun-Fu of John Wick and John Woo: A Primer. Vulture. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 1 травня 2021.
  33. ↑ Otto, Jeff (15 червня 2005). Interview: Christian Bale. IGN. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 23 травня 2021.
  34. ↑ Applebaum, Stephen (25 лютого 2005). Christian Bale: Cinema's extremist. The Independent. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  35. ↑ Nash, Brad (14 травня 2020). The Story Of Christian Bale's The Machinist Transformation Is Insane. GQ Australia. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  36. ↑ Schwarzbaum, Lisa (21 січня 2014). The Thin Men: Actors who starve themselves for an Oscar. BBC. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  37. ↑ а б Rosen, Lisa (21 жовтня 2004). Losing himself in the role. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  38. ↑ McClelland, Nicholas Hegel (2 липня 2012). The Evolution of Christian Bale. Time. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 18 травня 2021.
  39. ↑ Topel, Fred (15 жовтня 2004). Christian Bale talks The Machinist. MovieWeb. MovieWeb. Архів оригіналу за 22 липня 2010. Процитовано 5 травня 2008.
  40. ↑ Applebaum, Stephen. Christian Bale interview: The Machinist (2004). BBC Cymru Wales. Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 20 квітня 2009.
  41. ↑ Moore, Roger (10 грудня 2004). Bale Chills to the Bone. Orlando Sentinel. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 18 травня 2021.
  42. ↑ McCarthy, Todd (29 січня 2004). The Machinist. Variety. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
  43. ↑ Greenberg, James (8 травня 2005). Rescuing Batman. Los Angeles Times. с. E-10. Архів оригіналу за 2 грудня 2008. Процитовано 11 травня 2019.
  44. ↑ Actor Bale lands Batman role. BBC News. 12 вересня 2003. Архів оригіналу за 30 листопада 2008. Процитовано 9 липня 2021.
  45. ↑ Dibin, Emma (14 квітня 2016). Why Christian Bale-Style Yo-Yo Dieting Is Terrible For You. Esquire. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 1 травня 2021.
  46. ↑ Evans, Matthew (11 лютого 2017). Christian Bale's 5 Craziest Body Transformations. Men's Health. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  47. ↑ Maher, John (16 липня 2018). Christian Bale's infamous Dark Knight voice was the only option. Polygon. Архів оригіналу за 2 січня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  48. ↑ Dargis, Manohla (15 червня 2005). Dark Was the Young Knight Battling His Inner Demons. The New York Times. Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 30 квітня 2021.
  49. ↑ Gay cowboys the best kissers. The Sydney Morning Herald. 4 червня 2006. Архів оригіналу за 6 червня 2009. Процитовано 13 квітня 2009.
  50. ↑ Forbes, Jake (5 червня 2005). 'Howl's' a natural draw for an anime master. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  51. ↑ Winning, Joshua (7 серпня 2012). Worst To Best: Christian Bale. Total Film. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  52. ↑ Blanchett joins Toronto festival lineup. USA Today. 26 липня 2005. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 13 квітня 2009.
  53. ↑ Dargis, Manohla (20 січня 2006). A Briefer Account of Jamestown's Founding. The New York Times. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  54. ↑ Herzog hails Bale. Irish Examiner. 24 березня 2006. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  55. ↑ Baumgarten, Marjorie (27 липня 2007). Rescue Dawn – Movie Review. The Austin Chronicle. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  56. ↑ Jolin, Dan (17 серпня 2020). The Prestige: Inside Christopher Nolan's Movie Magic Trick. Empire. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  57. ↑ Carle, Chris (12 жовтня 2006). Casting The Prestige. IGN. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 25 травня 2021.
  58. ↑ Child, Ben (28 листопада 2014). Prestige novelist: Christopher Nolan's Batman movies 'boring and pretentious'. The Guardian. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 червня 2021.
  59. ↑ Sims, David (4 серпня 2020). 'Inception' at 10: Christopher Nolan Is Still Saving Cinema. The Atlantic. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  60. ↑ Mendelson, Scott (1 листопада 2020). Box Office: 'Tenet' Tops Chris Nolan's Best Movie, 'After We Collided' Plunges 76%. Forbes. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  61. ↑ Scott, A. O. (20 жовтня 2006). Two Rival Magicians, and Each Wants the Other to Go Poof. The New York Times. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  62. ↑ Hill, Logan (24 серпня 2007). The Great Obsessive. New York. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  63. ↑ 3:10 to Yuma: Christian Bale vs. Russell Crowe. ComingSoon.net. 3 вересня 2007. Архів оригіналу за 5 березня 2009. Процитовано 26 лютого 2010.
  64. ↑ Stolworthy, Jacob (12 березня 2021). The Dark Knight almost featured a scene that would have changed the entire movie. The Independent. Архів оригіналу за 12 березня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  65. ↑ Sharf, Zack (18 липня 2018). 'The Dark Knight' Returning to IMAX Theaters. IndieWire. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 1 травня 2021.
  66. ↑ Celizic, Mike (14 липня 2008). Christian Bale: Ledger had 'wonderful time' as Joker. Today. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 25 травня 2021.
  67. ↑ Tapley, Kristopher (17 липня 2018). 'Dark Knight' Changed Movies, and the Oscars, Forever. Variety. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
  68. ↑ Dockterman, Eliana (30 серпня 2018). 35 Sequels That Are Better Than the Original Movie. Time. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
  69. ↑ New "Terminator" film set for May 2009 release. Reuters. 6 лютого 2008. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  70. ↑ Anthony, Andrew (16 травня 2009). Christian Bale: The Terminator with a temper. The Guardian. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
  71. ↑ а б Whoopi Goldberg defends Christian Bale. Today. 3 лютого 2009. Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 6 лютого 2009.
  72. ↑ Adams, Guy (4 лютого 2009). Bale turns American psycho with expletive-laden tantrum on set. The Independent. Архів оригіналу за 5 лютого 2009. Процитовано 4 лютого 2009.
  73. ↑ Wrestler director supports Bale. BBC News. 5 лютого 2009. Архів оригіналу за 16 лютого 2009. Процитовано 6 лютого 2009.
  74. ↑ Romano, Nick (25 березня 2021). Sharon Stone defends Christian Bale's famous Terminator outburst. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
  75. ↑ Duke, Alan (6 лютого 2009). Bale apologizes for 'Terminator' tantrum. CNN. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 13 квітня 2009.
  76. ↑ Actor Bale speaks out over rant. BBC News. 6 лютого 2009. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 6 лютого 2009.
  77. ↑ Scott, A. O. (20 травня 2009). A Crude, Imperfect Enemy, Bolts and All, in McG's Film. The New York Times. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  78. ↑ а б Child, Ben (3 грудня 2014). Christian Bale: I won't be back to work with McG. The Guardian. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  79. ↑ Puig, Claudia (20 травня 2009). There's little to salvage from this 'Terminator'. USA Today. Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 28 травня 2021.
  80. ↑ Wilson, Jake (4 червня 2009). Headed for termination not salvation. The Age. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 28 травня 2021.
  81. ↑ Sharf, Zack (9 січня 2018). Christian Bale Never Wanted to Star in 'Terminator Salvation' and Said No Three Times: 'It's a Great Thorn in My Side'. IndieWire. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  82. ↑ Jurgensen, John (16 липня 2009). Christian Bale and Michael Mann on John Dillinger, Gangsters, and 'Public Enemies'. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  83. ↑ Donahue, Ann (18 липня 2009). Q&A: "Enemies" composer gives voice to "inner snarling". Reuters. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
  84. ↑ Stolworthy, Jacob (23 серпня 2016). Michael Mann toned down Public Enemies scene because the real-life events were so unbelievable. The Independent. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
  85. ↑ Zak, Dan (1 липня 2009). Movie Review: 'Public Enemies' With Johnny Depp. The Washington Post. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 12 червня 2021.
  86. ↑ Orr, Christopher (2 липня 2009). The Movie Review: 'Public Enemies'. The New Republic. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  87. ↑ Riley, Jenelle (25 листопада 2010). The great 'Contender' – Christian Bale cracks wise. Reuters. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  88. ↑ LaSalle, Mick (17 грудня 2010). 'The Fighter' review: Actors pack a punch. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 26 вересня 2020.
  89. ↑ Christian Bale wins Oscar for "The Fighter". Reuters. 28 лютого 2011. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 13 липня 2021.
  90. ↑ а б Kay, Jeremy (7 січня 2019). Christian Bale thanks 'Satan' in Golden Globes speech. Screen Daily. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  91. ↑ а б The story behind Chinese war epic The Flowers of War. BBC News. 24 січня 2012. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 7 травня 2021.
  92. ↑ von Tunzelmann, Alex (2 серпня 2012). The Flowers of War fails to bloom for Chinese film industry. The Guardian. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 7 травня 2021.
  93. ↑ Mitchell, Robert (20 липня 2012). Biz, nation reel from Colorado shooting. Variety. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 1 травня 2021.
  94. ↑ Hiscock, John (18 липня 2012). Christian Bale interview: The Dark Knight Rises. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 25 травня 2021.
  95. ↑ Lee, Kurtis; Parker, Ryan (24 липня 2012). Batman actor Christian Bale visits victims, hospital personnel. The Denver Post. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 липня 2012.
  96. ↑ Finke, Nikki (3 вересня 2012). 'The Dark Knight Rises' Becomes 11th Film in History To Pass $1 Billion Milestone. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  97. ↑ Ryan, Joal (24 січня 2020). Biggest movie franchises: Marvel, Star Wars, Harry Potter and more ranked by box office. CBS News. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  98. ↑ Eames, Tom (23 серпня 2017). The highest-grossing film franchises – the 50 biggest film series ever. Digital Spy. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
  99. ↑ Sharf, Zack (18 листопада 2019). Christian Bale Turned Down Request for Fourth Batman Movie Because of Nolan's Wish. IndieWire. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 1 травня 2021.
  100. ↑
  101. ↑ Stolworthy, Jacob (4 березня 2016). Christian Bale doesn't rate his Batman performance in the Dark Knight trilogy. The Independent. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  102. ↑ Dargis, Manohla (3 грудня 2013). 'Out of the Furnace,' With Christian Bale. The New York Times. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 7 березня 2021.
  103. ↑ Lang, Brent (11 листопада 2013). 'Out of the Furnace' Reviews: Do Critics Think It's Another 'Deer Hunter'?. TheWrap. Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 2 червня 2021.
  104. ↑ Labrecque, Jeff (6 грудня 2013). 'Out of the Furnace': The reviews are in... Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  105. ↑ Tapley, Kristopher (31 серпня 2017). Top 10 Christian Bale Performances. Variety. Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  106. ↑ Reid, Joe (13 грудня 2013). 'American Hustle' Can't Close the Deal. The Atlantic. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  107. ↑ а б Hart, Hugh (29 січня 2019). Christian Bale: Man of a thousand physiques. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  108. ↑ Rosen, Christopher (20 грудня 2013). Christian Bale's 'American Hustle' Transformation Even Fooled Co-Star. HuffPost. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 6 січня 2014.
  109. ↑ Bernstein, Paula (11 грудня 2013). 10 New Things We Learned About 'American Hustle:' De Niro Didn't Recognize Christian Bale, Why Bradley Cooper Curled His Hair & More. IndieWire. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
  110. ↑ Neumaier, Joe (12 грудня 2013). 'American Hustle': Movie review. New York Daily News. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 19 травня 2021.
  111. ↑ Merry, Stephanie (27 лютого 2014). Why 'American Hustle' should win the Best Picture Oscar. The Washington Post. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 січня 2021.
  112. ↑ Child, Ben (9 грудня 2014). Christian Bale defends Ridley Scott over Exodus 'whitewashing'. The Guardian. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 18 травня 2021.
  113. ↑ Faughdner, Ryan (12 грудня 2014). 'Exodus: Gods and Kings' rides in with $1.2 million Thursday night. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 9 червня 2021.
  114. ↑ Williams, Joe (11 грудня 2014). Thou shalt not waste time on 'Exodus: Gods and Kings'. St. Louis Post-Dispatch. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 12 червня 2021.
  115. ↑ Sims, David (3 березня 2016). Movie Review: 'Knight of Cups,' with Christian Bale, Cate Blanchett, and Natalie Portman, Is Terrence Malick's Version of Hollywood Satire. The Atlantic. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 18 травня 2021.
  116. ↑ Child, Ben (9 лютого 2015). Christian Bale baffled by Terrence Malick on Knight of Cups shoot. The Guardian. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 2 червня 2021.
  117. ↑ Morgenstern, Joe (10 грудня 2015). 'The Big Short' Review: The Comic Beauties of a Bubble. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 27 січня 2016.
  118. ↑ King, Susan (28 лютого 2016). 'The Big Short' wins the Oscar for adapted screenplay. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 7 березня 2021.
  119. ↑ Lang, Brent (10 грудня 2015). 'Carol,' Netflix Lead Golden Globes Nomination. Variety. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 27 січня 2016.
  120. ↑ D'Alessandro, Anthony (29 березня 2018). 'King Arthur', 'Great Wall', 'Geostorm' & More: Box Office Bombs Of 2017. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 18 травня 2021.
  121. ↑ Catsoulis, Jeannette (20 квітня 2017). Review: 'The Promise' Finds a Love Triangle in Constantinople. The New York Times. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 червня 2021.
  122. ↑ а б в Schwartz, Paula (24 квітня 2017). Accessing the Armenian Genocide: Christian Bale on Tapping Into Historical Suffering For The Promise - MovieMaker Magazine. www.moviemaker.com (амер.). Процитовано 21 жовтня 2025. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
  123. ↑ Crow, David (21 квітня 2017). Christian Bale on the Timeless Tragedy of The Promise. Den of Geek (амер.). Процитовано 11 серпня 2025.
  124. ↑ а б Morgan, David (18 грудня 2017). Christian Bale on western "Hostiles," and gaining weight to play Dick Cheney. CBS News. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 12 червня 2021.
  125. ↑ Jolin, Dan (4 вересня 2017). Hostiles Review. Empire. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 18 травня 2021.
  126. ↑ Fear, David (2 грудня 2018). 'Mowgli' Review: Welcome to the Jungle (Book). Rolling Stone. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 18 травня 2021.
  127. ↑ Christian Bale: Donald Trump is a 'clown' who doesn't understand government. The Scotsman. 24 січня 2019. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 30 квітня 2021.
  128. ↑ Smith, David (20 грудня 2018). Dick Cheney is back but rehabilitation is not on Darth Vader's agenda. The Guardian. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 16 липня 2021.
  129. ↑ Miller, Julie (2 жовтня 2018). See Christian Bale's Incredible Dick Cheney Transformation in First Vice Photo. Vanity Fair. Архів оригіналу за 29 грудня 2020. Процитовано 18 травня 2021.
  130. ↑ Schaffstall, Katherine (17 грудня 2018). 'Vice' Reviews: Critics on Dick Cheney Film Starring Christian Bale. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021.
  131. ↑ Phillips, Kristine (8 січня 2019). Christian Bale thanked Satan for his portrayal of Dick Cheney. The Church of Satan approves. The Washington Post. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 9 червня 2021.
  132. ↑ Kurtz, Judy (22 січня 2019). Christian Bale gets Oscar nomination for Cheney portrayal. The Hill. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 квітня 2021.
  133. ↑ Samuels, Brett (9 січня 2019). Liz Cheney on Christian Bale: He had chance to play 'a real superhero' and 'screwed it up'. The Hill. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 9 червня 2021.
  134. ↑ а б Desta, Yohana (11 листопада 2019). Christian Bale Swears He's Done Gaining and Losing Weight for Roles. Vanity Fair. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 1 травня 2021.
  135. ↑ Kelly, Mary Louise (14 листопада 2019). Matt Damon On Playing A Race Car Driver in Famous Ford-Ferrari Rivalry Of The '60s. NPR. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 30 квітня 2021.
  136. ↑ D'Alessandro, Anthony (6 січня 2020). 'Dark Knight' Star Christian Bale in Talks For Marvel's 'Thor: Love And Thunder'. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  137. ↑ Ettenhofer, Valerie (27 червня 2022). Christian Bale Reveals A Terrifying Cut Scene From Thor: Love And Thunder. /Film. Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 28 червня 2022.
  138. ↑ Ortiz, Andi (5 липня 2022). 'Thor: Love and Thunder' Reviews: Critics Enjoy Taika Waititi's 'Surface Pleasures,' But Question Its Place in the MCU. TheWrap. Архів оригіналу за 9 липня 2022. Процитовано 10 липня 2022.
  139. ↑ а б Chuba, Kirsten (7 січня 2023). Christian Bale on Taking Producer Credits on Amsterdam, Pale Blue Eye. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 7 січня 2023. Процитовано 11 січня 2023.
  140. ↑ Ryan, Patrick (27 квітня 2022). Taylor Swift brings the waterworks with Chris Rock in 'Amsterdam' film. USA Today. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
  141. ↑ Wiseman, Andreas (6 березня 2021). Netflix Strikes EFM Record $55M Worldwide Deal For Christian Bale Cross Creek Thriller 'The Pale Blue Eye'. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  142. ↑ McClintock, Pamela (11 жовтня 2022). 'Amsterdam' Box Office: Movie to Lose $80M-$100M. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 21 листопада 2022.
  143. ↑ Rubin, Rebecca (24 жовтня 2022). Black Adam, Ticket to Paradise Benefit From Star Power at Box Office. Variety. Архів оригіналу за 24 жовтня 2022. Процитовано 21 листопада 2022.
  144. ↑ Hayes, Patrick (11 січня 2023). Why The Pale Blue Eye Has Been Greeted with Such Critical Negativity. MovieWeb. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 28 квітня 2023.
  145. ↑ Taylor, Drew (17 жовтня 2023). Hayao Miyazaki's 'The Boy and the Heron' English Voice Cast Includes Christian Bale, Robert Pattinson. TheWrap. Архів оригіналу за 17 жовтня 2023. Процитовано 17 жовтня 2023.
  146. ↑ Sharf, Zack (4 квітня 2024). Christian Bale Transforms Into Frankenstein's Monster in First Look at Maggie Gyllenhaal's 'The Bride'. Variety. Архів оригіналу за 15 червня 2024. Процитовано 4 квітня 2024.
  147. ↑ Kroll, Justin; Fleming Jr., Mike (16 квітня 2025). John Mulaney, Kathryn Hahn, & Sienna Miller Join David O. Russell's Madden: The Dish. Deadline Hollywood. Процитовано 26 липня 2025. They join Ніколас Кейдж, who will portray the iconic sports figure; and Christian Bale, who will play the late Las Vegas Raiders owner Al Davis.
  148. ↑ Dark Star [Архівовано 29 листопада 2018 у Wayback Machine.]. The Guardian.
  149. ↑ Christian Bale reportedly applying for US citizenship. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 13 січня 2019.
  150. ↑ Christian Bale: The Full Shoot And Interview. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019.
  151. ↑ Hilton, Beth (2 липня 2008). Ten Things You Never Knew About Christian Bale. Digital Spy (брит.). Архів оригіналу за 5 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
  152. ↑ Amanda Mitchell published (18 січня 2019). How Sibi Blažić Changed Christian Bale's Views About Marriage. Marie Claire Magazine (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2022.
  153. ↑ Nast, Condé (1 травня 2009). A Nice Quiet Chat with Christian Bale. GQ (амер.). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 4 лютого 2022.
  154. ↑ Ten Things You Never Knew About Christian Bale. web.archive.org. 3 червня 2020. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 4 лютого 2022.
  155. ↑ Bale's 'Psycho' Analysis - Los Angeles Times. web.archive.org. 30 квітня 2021. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 4 лютого 2022.
  156. ↑ Christian Bale | Film | The Guardian. web.archive.org. 1 жовтня 2019. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 4 лютого 2022.
  157. ↑ Batman actor Christian Bale released after assault allegation arrest - Telegraph. web.archive.org. 9 вересня 2019. Архів оригіналу за 9 вересня 2019. Процитовано 4 лютого 2022.
  158. ↑ Batman actor Christian Bale released after assault allegation arrest. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 22 червня 2011. Процитовано 4 лютого 2022.
  159. ↑ 'Knight's' Bale: Who is that masked man? - CNN.com. web.archive.org. 25 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 4 лютого 2022.
  160. ↑ BBC NEWS | Entertainment | No assault charge for Batman Bale. web.archive.org. 27 грудня 2020. Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 4 лютого 2022.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).