YaChudo

Метт Деймон

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Метт Деймон
Matt Damon
Метт Деймон в 2026 році
Метт Деймон в 2026 році
Метт Деймон в 2026 році
Ім'я при народженніМетью Пейдж Деймон (англ. Matthew Paige Damon)
Народився8 жовтня 1970[1][2][…] (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Кембридж, Массачусетс
США США
НаціональністьBritish Americansd[4], Finnish Americansd[4], шведські американціd[4] і норвежці СШАd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноактор, сценарист, кінопродюсер, письменник, актор озвучування, актор, телепродюсер, телеактор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГарвардський університет і Школа Кембридж-Ріндж-енд-Латинd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1988 — дотепер
ПартіяДемократична партія США[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДружинаЛючіана Баррозо (з 2005)
ДітиАлексія (1998), пасербиця
Ізабелла (2006)
Джіа Завала (2008)
Стелла Завала (2010)
БатькиKent Telfer Damond[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Nancy June Carlsson Paged[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоSAG-AFTRAd і Західна гільдія сценаристів Америкиd Редагувати інформацію у Вікіданих
Провідні роліВілл Гантінг, Джейсон Борн
IMDbnm0000354
Автограф
Нагороди та премії
Оскар — 1998
Золотий глобус — 1998
CMNS: Метт Деймон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Метт Де́ймон повне ім'я: Ме́тью Пейдж Де́ймон (англ. Matthew Paige Damon); нар. 8 жовтня 1970, Кембридж, Массачусетс, США) — американський актор, продюсер і сценарист. Лауреат премій «Оскар» і «Золотий глобус» за 1998 рік в категорії «Найкращий оригінальний сценарій фільму» за стрічку «Розумник Вілл Гантінг» (1997) (разом з Беном Аффлеком). Також номінувався на «Оскар» за ролі у біографічному фільмі «Непідкорений» (2009) та науковій фантастиці «Марсіянин» (2015).

Найвідоміші фільми з участю Метта Деймона — драма «Розумник Вілл Гантінг» (1997), «Врятувати рядового Раяна» (1998), «Догма» (1999), кримінальна драма «Талановитий містер Ріплі» (1999), «Трилогія Оушена» (2001—2007), серія фільмів про Джейсона Борна (2002—2016), трилер Мартіна Скорсезе «Відступники» (2006), різножанрові фільми Крістофера Нолана «Інтерстеллар» (2014), «Оппенгеймер» (2023) і «Одіссея» (2026).

Біографія

Метью Пейдж Деймон народився 8 жовтня 1970 року в американському місті Кембридж поблизу Бостона, штат Массачусетс, де знаходиться відомий Гарвардський університет. Перші два роки його життя минули в сусідньому передмісті Бостона місті Ньютон. Його батько Кент Деймон (народився в 1943 році) був бухгалтером з оподаткування, біржовим маклером і рієлтором, а мати Ненсі Карлссон-Пейдж — професором у коледжі Леслі (Lesley College), що спеціалізується на підготовці вчителів молодших класів. У його родоводі є шотландське та англійське коріння, а його дідусь був фіном. Також у Метта Деймона є старший брат Кайл Деймон (народився в 1967 році), який став скульптором.

У 1973 році, коли Метту не було ще 3 років, його батьки розлучилися, і він разом з братом залишився на вихованні в матері. Вони повернулися до Кембриджу. Майбутній актор виріс у будинку, де, крім них, жило ще п'ять родин. Одним із їхніх сусідів був Говард Зінн, автор книги «Історія народу Сполучених Штатів», яку Метт Деймон згадує у своєму фільмі «Розумник Вілл Хантінг».

У 1980 році в 10-річному віці Метт Деймон познайомився з Беном Аффлеком, який жив на його вулиці через два квартали. Вже тоді вони стали найкращими друзями, а в майбутньому — професійними партнерами в кіно.

Кар'єра

1988—1999: Ранні роботи та прорив

Деймон вступив до Гарвардського університету в 1988 році,[10][11] де брав участь у студентських театральних виставах, таких як Спали це та А… Мене звати Еліс.[12][13] Згодом він дебютував у кіно у віці 18 років, вимовивши одну репліку в романтичній комедії «Містична піца».[14] Під час навчання в Гарварді він грав невеликі роли, зокрема в оригінальному фільмі TNT «Син, що сходить» та ансамблевій драмі про приватну школу «Шкільні зв'язки».[15] Він залишив університет у 1992 році, за один семестр до здобуття ступеня бакалавра мистецтв з англійської мови, щоб знятися у фільмі «Джеронімо: Американська легенда»[12][16] у Лос-Анджелесі, помилково очікуючи, що стрічка матиме величезний успіх. Наступного разу Деймон з'явився на екрані в ролі залежного від опіатів солдата у фільмі 1996 року «Мужність під вогнем», ради якої схуд на 40 фунтів (18 кг) за 100 днів[14][17] за допомогою самостійно призначеної дієти та режиму тренувань. Роль у «Мужності під вогнем» принесла йому визнання критиків; часопис The Washington Post назвав його гру «вражаючою».[18]

Деймон під час фільмування стрічки «Талановитий містер Ріплі» у 1999 році

На початку 1990-х років Деймон і Бен Аффлек написали «Розумник Вілл Гантінґ» (1997)  — сценарій про юного генія математики, який став розширенням студентської роботи, написаної Деймоном під час навчання в Гарварді після врахування порад режисера Роба Райнера, сценариста Вільяма Голдмана та сценариста й режисера Кевіна Сміта.[19] Він попросив Аффлека розіграти сцени разом із ним перед аудиторією курсу, а коли Деймон згодом переїхав до лос-анджелеської квартири Аффлека, вони почали працювати над сценарієм серйозніше.[20] Стрічка, яку вони створювали переважно під час імпровізаційних сесій, частково розгорталася в їхньому рідному місті Кембриджі та спиралася на їхній власний життєвий досвід.[21][22] Вони продали сценарій компанії Castle Rock Entertainment у 1994 році, але після конфлікту з нею переконали Miramax викупити його.[23][24] Фільм отримав схвальні відгуки критиків; Квентін Кертіс із часопису The Daily Telegraph відзначив у їхньому творі «справжню дотепність, енергію та певну глибину», а Емануель Леві з Variety написав, що Деймон «демонструє харизматичну гру в складній ролі, яка неодмінно катапультує його до статусу зірки. Ідеально підібраний актор робить болісну, поступову трансформацію Вілла реалістичною та переконливою»."[25][26] Стрічка отримала дев'ять номінацій на премію «Оскар», зокрема в категорії «Найкраща чоловіча роль» для Деймона; зрештою він та Аффлек здобули «Оскар» та премію «Золотий глобус» за найкращий сценарій".[27] Гонорар кожного з них склав по 600 000 доларів, тоді як касові збори фільму у світовому прокаті перевищили 225 млн доларів.[28][29] Згодом дует спародіював свої образи з цієї стрічки у фільмі Кевіна Сміта 2001 року «Джей і мовчазний Боб завдають удару у відповідь».[30]

Говорячи про свій «раптовий успіх» завдяки «Розумнику Віллу Гантінґу», Деймон зазначив, що на той час він уже працював у кінематографі 11 років, але все одно вважав цю зміну «майже невимовною  — перейти від повного невідання до ситуації, коли ти йдеш вулицею Нью-Йорка й кожен обертається, щоб подивитися на тебе».[31] Перед цим фільмом Деймон зіграв головну роль у високо оціненій критиками драмі «Благодійник» (1997), де часопис Los Angeles Times визнав його «талановитим молодим актором на порозі слави».[32] Задля цієї ролі Деймон повернув більшу частину ваги, яку він втратив для «Мужності під вогнем».[33] Зустрівши Деймона на знімальному майданчику «Розумника Вілла Гантінґа», режисер Стівен Спілберг запросив його на невелику, але ключову роль у фільмі 1998 року про Другу світову війну «Врятувати рядового Раяна».[34] Того ж 1998 року він знявся разом із Едвардом Нортоном у фільмі про покер «Шулери», зігравши колишнього гравця, який навчається на юридичному факультеті, але змушений повернутися до гри за високими ставками, щоб допомогти другові розплатитися з лихварями. Попри скромні збори у прокаті, ця стрічка вважається одним із найкращих фільмів про покер усіх часів.[35]

Далі Деймон зіграв антигероя Тома Ріплі у стрічці «Талановитий містер Ріплі» (1999)  — роль, задля якої він схуд на 11 кілограмів (25 фнт). Актор зазначав, що прагнув показати на екрані людяність і чесність свого персонажа попри його злочинні діяння.[36] У цій екранізації однойменного роману Патріції Гайсміт 1955 року також знялися Джуд Лоу, Гвінет Пелтроу та Кейт Бланшетт, а сама картина здобула визнання критиків.[37] За висловом часопису Variety, «Деймон напрочуд точно передає трансформацію свого героя від невинного ентузіазму до холодного розрахунку».[38] У комедії «Догма» (1999) Деймон зіграв упалого янгола, який обговорює попкультуру з персонажем Бена Аффлека.[39] Фільм отримав загалом позитивні відгуки, проте викликав суперечки серед релігійних організацій, які визнали його богохульним.[40]

2000—2008: Світове визнання

У 2000 році Деймон, Аффлек та продюсери Кріс Мур і Шон Бейлі заснували продюсерську компанію LivePlanet для створення документального серіалу «Project Greenlight», номінованого на премію «Еммі». Метою проєкту був пошук та фінансування перспективних кіноробіт режисерів-початківців.[41][42] Серед інших проєктів компанії був короткотривалий гібридний детективний серіал «Пуш, Невада».[43]

Деймон у 2001 році

Спроби Деймона зіграти головних персонажів у романтичних драмах, таких як «Нестримні серця» та «Легенда Багера Ванса» 2000 року, виявилися комерційно та критично невдалими.[28] Часопис Variety так відгукнувся про його роботу в «Неприборканих серцях»: «Він просто не зовсім схожий на юнака, який провів усе своє життя серед пилу та гною техаського ранчо. Та й із Пенелопою Крус у нього не виникає жодної іскри».[44] Пітер Райнер із журналу New York так само порахував, що актор почувався «незатишно в ролі центру» картини Роберта Редфорда «Легенда Багера Ванса».[45]

У цей період Деймон долучився до двох прибуткових кінофраншиз  — трилогії Оушена (2001—2007) та серії фільмів про Борна (2002—2016),  — а також продюсував телесеріал «Project Greenlight» (2001—2005, 2015). Він зіграв кишенькового злодія Лайнуса Колдвелла в першій частині франшизи Оушена  — ансамблевому фільмі Стівена Содерберга 2001 року «Одинадцять друзів Оушена», що став римейком однойменної стрічки команди Rat Pack 1960 року.[14] Спочатку цю роль планували віддати Марку Волбергу, але той відхилив пропозицію на користь інших проєктів.[46] Картина зібрала 450 млн доларів за бюджету в 83 млн доларів.[47] Деймон разом із Аффлеком та іншими партнерами продюсував документальний серіал «Project Greenlight», що виходив на HBO, а згодом на Bravo, та допомагав новачкам розробляти свої перші кінострічки. Проєкт висували на прайм-тайм премію «Еммі» за найкращу неструктуровану реаліті-програму у 2002, 2004 та 2005 роках.[48] Згодом Деймон зазначав, що вони з Аффлеком пишаються тим, як шоу допомогло дати поштовх кар'єрам кількох режисерів; пізніше Деймон виступив виконавчим продюсером низки проєктів, поставлених переможцями цієї передачі.[49]

У 2002 році Деймон виступив співавтором сценарію та зіграв головну роль у драмі «Джеррі»  — історії про двох друзів, які вирушають у піший похід пустелею, забувши взяти з собою їжу та воду. Відгуки критиків на цю картину були загалом позитивними, проте в прокаті вона зазнала фінансового краху.[50][51] Потім він зіграв найманого вбивцю з амнезією Джейсона Борна в екшн-трилері Дага Лаймана «Ідентифікація Борна» (2002). Перш ніж затвердити Деймона, Лайман розглядав кандидатури кількох інших акторів.[52] Деймон наполіг на самостійному виконанні більшості трюків, задля чого пройшов тримісячний курс інтенсивної підготовки з каскадерської майстерності, поводження зі зброєю та боксу.[53] За словами актора, перед цим проєктом він пів року залишався без роботи, а чимало його тогочасних фільмів демонстрували низькі збори. Він сумнівався у фінансових перспективах стрічки, проте вона мала значний комерційний успіх.[51] Критики також тепло зустріли картину;[54] Роджер Еберт похвалив її за вміння занурити глядача у «шпигунське ремесло» та відзначив «здатність Деймона бути зосередженим і щирим».[55] За цю роль часопис Entertainment Weekly заніс Деймона до списку «найкращих акторів десятиліття, які вдало поєднують грубу силу та інтелект».[56]

Деймон на заході, присвяченому стрічці «Ультиматум Борна» у 2007 році

Деймон озвучив Спірита в анімаційному фільмі «Спірит: Душа прерій» (2002), а згодом зіграв сіамського близнюка в комедії «Застряг у тобі» (2003), яку критики зустріли неоднозначно.[57] Серед його головних релізів 2004 року були роли в сиквелах «Перевага Борна» та «Дванадцять друзів Оушена». Обидві стрічки зібрали в прокаті понад 280 млн доларів.[58][59] Нев Пірс із BBC назвав «Перевагу Борна» «динамічним, захопливим та інтелектуальним трилером», додавши: «Деймон  — просто неймовірний герой бойовиків. Він робить дуже багато за мінімуму засобів, наповнюючи свої нечисленні репліки водночас люттю й сумом, та виглядаючи все суворішим і більш змученим у міру розгортання сюжету».[60] За цей фільм він отримав кінопремію «„Імперія“ найкращому акторові»; журнал Empire пояснив перемогу Деймона його «проникливою, стриманою грою, у якій він повністю відмовляється від марнославства кінозірки».[61] Він також зіграв вигадану версію Вільгельма Грімма разом із Гітом Леджером у фентезійній пригоді Террі Гілліама «Брати Грімм» (2005), яка зазнала фінансового краху та була розкритикована пресою;[28] газета The Washington Post писала: «Деймон, який постійно виблискує своїми зубами диктора новин і демонструє фальшиву говірку в дусі телепередачі „Театр шедеврів“, нагадує людину, яка заблукала по дорозі на прослуховування для шкільної постановки „Пірати Пензансу“.»[62]

Пізніше у 2005 році він з'явився в ролі енергетичного аналітика в геополітичному трилері «Сиріана» разом із Джорджем Клуні та Джеффрі Райтом.[63] Стрічка зосереджена на нафтовій політиці та глобальному впливі нафтової промисловості. Деймон зазначав, що головна роль у цьому фільмі розширила його розуміння нафтової індустрії і він сподівався, що люди активно обговорюватимуть цю картину.[64] Пітер Треверс із часопису Rolling Stone був вражений переважно грою Клуні, але також назвав виконання Деймона «стрімким і приголомшливим».[65] У 2006 році Деймон долучився до Роберта де Ніро у стрічці «Хибна спокуса», зігравши кадрового офіцера ЦРУ, а також виконав роль таємного гангстера, який працює у поліції штату Массачусетс, у фільмі Мартіна Скорсезе «Відступники»  — римейку гонконзького поліційного трилера «Подвійна рокіровка».[14] Оцінюючи його роботу в цих двох картинах, Манола Даргіс із газети The New York Times писала, що Деймон має унікальну «здатність відходити на другий план у фільмі, водночас залишаючись повністю присутнім,  — приховану інтенсивність, яка вирізняє те, як він утримує увагу на екрані».[66] «Відступники» здобули загальне визнання критиків і вибороли премію «Оскар» за найкращий фільмі.[67]{{#tag:ref|Сайт Box Office Mojo поставив цю стрічку на сьоме місце серед найприбутковіших робіт у кар'єрі актора.Помилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref> Двома його головними релізами 2007 року стали стрічки «Тринадцять друзів Оушена» та «Ультиматум Борна», які були третіми частинами відповідних франшиз. Обидва фільми зібрали у прокаті понад 300 млн доларів.[68][69] Деймон також з'явився у невеликих камео без зазначення у титрах у стрічці Френсіса Форда Копполи «Молодість без молодості» (2007) та в біографічному фільмі 2008 року про Че Гевару «Че».[70][71] Під час роботи над фільмами про Борна Деймон відхилив пропозицію Джеймса Кемерона зіграти головну роль у його майбутній стрічці «Аватар», оскільки не хотів порушувати свій контракт щодо «Борна». Кемерон пропонував Деймону 10 % від прибутку фільму, який згодом став найкасовішим в історії кінематографа. Деймон пізніше згадував: «Я увійду в історію... ви ніколи не зустрінете актора, який відмовився б від більшої суми грошей».[72]

2009—2019

Деймон на заході, присвяченому стрічці «Інформатор!», на Венеційському кінофестивалі 2009 року

У 2009 році Метт Деймон став одним зі співзасновників організації Water.org, яка допомагає забезпечити країни, що розвиваються, чистою водою.[73] У тому ж році він з'явився як запрошена зірка у фіналі шостого сезону серіалу «Антураж», де зіграв самого себе і намагався змусити Вінсента Чейза (Адріан Греньє) зробити пожертву до свого реального благодійного фонду ONEXONE.[74][75] Його наступною роботою стала чорна комедія Стівена Содерберга «Інформатор!» (2009).[76] Про цю роль, яка принесла акторові номінацію на «Золотий глобус», тижневик Entertainment Weekly писав: «Зірка, яка тихо й впевнено перетворилася на чудового актора статусу «людини з народу», спритно тримає все під контролем, розкриваючи глибокі дивацтва свого персонажа».[77] Також у 2009 році Деймон втілив капітана збірної ПАР з регбі Франсуа Пінаара у фільмі Клінта Іствуда «Непідкорений», заснованому на книжці Джона Карліна 2008 року «Playing the Enemy: Nelson Mandela and the Game That Changed a Nation»; роль Нельсона Мандели виконав Морган Фрімен.[78] Картина «Непідкорений» принесла Деймону номінацію на «Оскар» у категорії «Найкраща чоловіча роль другого плану». Журнал The New Republic зауважив, що він упорався з роллю «зі стриманим шармом та щирістю».[79] Деймон також подарував свій голос англомовній версії анімаційного фільму «Рибка Поньо на кручі», який вийшов у прокат у США в серпні 2009 року.[80]

У березні 2010 року Деймон та Аффлек знову об'єднали зусилля для створення ще однієї продюсерської компанії  — Pearl Street Films, що базувалася на співпраці з кіностудією Warner Bros.[81][82] Того ж року він знову попрацював із режисером Полом Ґрінґрассом, який раніше знімав його у «Перевазі Борна» та «Ультиматумі Борна», в екшн-трилері «Не брати живим». Картина провалилася в прокаті[83] та отримала всього 53 % на сайті Rotten Tomatoes, а також досить стримані відгуки критиків.[84] Деймон також з'явився як запрошена зірка, зігравши самого себе, в епізоді мультсеріалу «Артур» під назвою «The Making of Arthur». Протягом 5-го сезону ситкому «30 потрясінь» він знявся в ролі хлопця Ліз Лемон в епізодах «I Do Do», «The Fabian Strategy», «Live Show» та «Double-Edged Sword». Серед проєктів Деймона 2010 року були фільм Клінта Іствуда «Потойбічне» та стрічка братів Коен «Справжня мужність», яка стала римейком однойменного вестерну 1969 року з Джоном Вейном у головній ролі.[85] Крім того, він виступив оповідачем у документальному фільмі «Інсайдери», який розповідає про наслідки фінансового делібералізму та економічну кризу 2008 року.[86]

У 2010 році він посідав 37-ме місце у списку найприбутковіших акторів усіх часів.[87] У 2011 році Деймон знявся у стрічках «Змінюючи реальність», «Зараза» та «Ми купили зоопарк». Того ж року документальний фільм «Американський учитель» (англ. American Teacher), у якому актор став оповідачем, вийшов у Нью-Йорку перед початком національного прокату.[88] Також у 2011 році він озвучив криля на ім'я Білл в анімаційному фільмі «Веселі ніжки 2».[89] У 2012 році Деймон підписав багаторічний контракт, ставши голосом реклами компанії TD Ameritrade. Усі гонорари від реклами актор передав на благодійність.[90] Того ж року він знявся у фільмі «Земля обітована» режисера Гаса Ван Сента, сценарій до якого написав у співавторстві з Джоном Кразінські.[91][92][93] Наступною роботою Деймона з Содербергом стала біографічна драма «За канделябрами» про життя піаніста та шоумена Лібераче (його зіграв Майкл Дуглас), де Деймон виконав роль Скотта Торсона, багаторічного партнера головного героя. Прем'єра телефільму відбулася на каналі HBO 26 травня 2013 року.[94]

Деймон на французькій прем'єрі стрічки «Мисливці за скарбами» у 2014 році

Деймон знявся у науково-фантастичному фільмі «Елізіум» (2013), зігравши колишнього викрадача автомобілів, який став фабричним робітником, Макса Декосту.[95] Він також з'явився у науково-фантастичній картині 2013 року «Теорема Зеро» режисера Террі Ґілліама.[96] Того ж року Деймон знявся у 20-секундному рекламному ролику для Nespresso режисера Гранта Геслова, з яким він згодом працював над «Мисливцями за скарбами». Ця угода принесла йому 3 млн доларів.[97] Деймон також озвучив відновлену рекламну кампанію United Airlines під назвою «Fly the Friendly Skies» у 2013 році.[98] У 2014 році він знявся у фільмі Джорджа Клуні «Мисливці за скарбами»[99] і зіграв другорядну роль ученого доктора Манна у стрічці Крістофера Нолана «Інтерстеллар». Того ж року Деймон виступив у ролі зіркового кореспондента в документальному проєкті «Роки небезпечного життя».[100]

У 2015 році Деймон виконав головну роль астронавта Марка Вотні у науково-фантастичному фільмі Рідлі Скотта «Марсіянин», заснованому на однойменному бестселері Енді Вейра. Ця робота принесла йому премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль у комедії або мюзиклі, а також другу в кар'єрі номінацію на «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Не з'явившись у четвертій частині франшизи про Борна,[101][102] Деймон повернувся до свого культового образу в бойовику 2016 року «Джейсон Борн», знову об'єднавши зусилля з режисером Полом Ґрінґрассом. У 2017 році актор зіграв головну роль у фільмі Чжан Імоу «Велика стіна», який став хітом на міжнародному ринку, але провалився в американському прокаті. Сама стрічка та вибір Деймона на головну роль отримали переважно негативні відгуки критиків.[103][104][105] Наприкінці того ж року він з'явився у двох сатиричних стрічках: у драмі Джорджа Клуні про події 1950-х років «Субурбікон», що вийшла в жовтні,[106] та в комедії Александера Пейна «Зменшення», прем'єра якої відбулася в грудні.[107] У вересні 2018 року Деймон пародіював суддю Бретта Кавано в нічному скетч-шоу «Суботнього вечора в прямому ефірі».[108] У 2019 році актор втілив конструктора Керролла Шелбі в екшн-драмі «Аутсайдери», яку зрежисував Джеймс Менголд.[109]

2021 — дотепер

Фільми за участю актора загалом зібрали понад 3,88 млрд доларів у північноамериканському прокаті.[110] У 2021 році Деймон зіграв головну роль у кримінальній драмі Тома Маккарті «Стілвотер», втіливши безробітного робітника нафтової платформи з Оклахоми, який разом із француженкою намагається довести невинуватість своєї засудженої доньки. Прем'єра стрічки відбулася на Каннському кінофестивалі 2021 року. Видання IndieWire зауважило, що гра Деймона «наділена тихою м'якістю, яка врівноважує складний масштаб персонажа, якого він грає».[111] Того ж року на екрани вийшла історична драма «Остання дуель», у якій він зіграв головну роль, а також виступив співавтором сценарію разом із Беном Аффлеком. Сюжет картини, що розгортається в середньовічній Франції й базується на однойменній книжці, зосереджений на реальній історії лицаря Жана де Карружа (його втілив Деймон), який викликає свого колишнього друга на судовий поєдинок після того, як того звинувачують у зґвалтуванні його дружини. Прем'єра фільму відбулася на 78-му Венеційському міжнародному кінофестивалі; він отримав схвальні відгуки критиків, але став фінансовим провалом.[112]

У 2023 році Деймон зіграв роль керівника компанії Nike Сонні Ваккаро у драматичному фільмі «Air», що розповідає про запуск бренду Air Jordan; співпродюсером та режисером стрічки виступив Бен Аффлек.[113] Ця картина стала першим релізом незалежної продюсерської компанії Аффлека та Деймона Artists Equity, яку вони заснували у 2022 році.[114] Деймон отримав схвальні відгуки за цю роль та номінацію на премію «Золотий глобус». Він також знову попрацював із Крістофером Ноланом у біографічному фільмі «Оппенгеймер»,[115] зігравши Леслі Гровза, військового керівника Мангеттенського проєкту.[116][117] Стрічка мала величезний критичний та комерційний успіх, ставши найкасовішим фільмом у кар'єрі Деймона.[118]

У 2024 році Деймон зіграв головну роль і виступив продюсером кримінальної комедії «Підбурювачі», де знявся разом із Кейсі Аффлеком для стрімінгової платформи Apple TV+.[119]

Згодом Деймон знову попрацював із Ноланом над епічною стрічкою «Одіссея», втіливши образ Одіссея, царя Ітаки.[120][121][122] Оцінюючи свою роботу над цією картиною, Деймон назвав її «вершиною всієї моєї кар'єри, я насолоджувався кожною хвилиною... це був настільки амбітний проєкт, а обсяг роботи виявився таким колосальним, що ні на що інше просто не залишалося часу. Я ніколи в житті не знімався у фільмі, який вимагав би від абсолютно кожної людини стовідсоткової самовіддачі та максимум зусиль... кожна локація у цій стрічці була б найважчою локацією на будь-якому іншому фільмі, де я коли-небудь працював, а кожен робочий день був складнішим за будь-який день на зйомках інших картин».[123]

Особисте життя

Дружина Метта Деймона — аргентинка Лючіана Бозан Баррозо (ісп. Luciana Bozán Barroso). Вони познайомилися у квітні 2003 року в Маямі (під час знімання фільму «Застряг у тобі»). У вересні 2005 року пара заручилася, а 9 грудня 2005 року Метт і Лючіана уклали цивільний шлюб у Нью-Йорку, на Мангеттені. У Метта Деймона є пасербиця Алексія (ісп. Alexia, нар. 1998), дочка Лючіани Баррозо від попереднього шлюбу, та три спільні дочки: Ізабелла (англ. Isabella) народилася 11 червня 2006, Джіа Завала (англ. Gia Zavala) народилася 20 серпня 2008 року та Стелла Завала (англ. Stella Zavala) — 20 жовтня 2010-го.[124]

Фільмографія

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ а б в г https://ethnicelebs.com/matt-damon
  5. ↑ http://www.nytimes.com/video/arts/1248069085107/matt-damon-in-30-rock.html
  6. ↑ Hill — Washington: 1994. — ed. size: 24000 — ISSN 1521-1568
  7. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  10. ↑ Oscar winner Matt Damon on his Harvard years. Harvard University. 6 серпня 2013. Процитовано 14 березня 2025.
  11. ↑ McGrath, Charles (1 жовтня 2006). 6 Degrees of Harvard. The New York Times. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 5 квітня 2009.
  12. ↑ а б Chainani, Soman S. Matt Damon On Life, Acting and Harvard. The Harvard Crimson. Архів оригіналу за 19 листопада 2011. Процитовано 21 квітня 2010.
  13. ↑ Siegler, Elijah (2 листопада 1990). Ex Show Safe but Satisfying. The Harvard Crimson. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 11 жовтня 2013.
  14. ↑ а б в г Matt Damon Biography. People. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 5 квітня 2009.
  15. ↑ Matt Damon - Season 13, Episode 3, Inside the Actors Studio, Bravo TV, 8 січня 2007, архів оригіналу за 6 жовтня 2014, процитовано 3 жовтня 2014
  16. ↑ Joseph, Jennifer (1 березня 2010). Matt Damon: Before They Were Stars. ABC News. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 17 квітня 2020.
  17. ↑ Greenblatt, Leah (21 вересня 2007). Actorexia: A Brief History. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  18. ↑ Kempley, Rita (8 листопада 1998). Hand-to-Heart Combat. The Washington Post. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 21 квітня 2010.
  19. ↑ Matthew Jacobs (15 серпня 2013). Ben Affleck's 41st Birthday Recalls Actor's Early Roles, Surprising Hobbies And Political Activism. HuffPost. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 10 жовтня 2014.
  20. ↑ Sischy, Ingrid (16 квітня 2014). New Again: Ben Affleck. Interview. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 10 травня 2018.
  21. ↑ Nanos, Janelle (Січень 2013). Good Will Hunting: An Oral History. Boston. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 5 червня 2014.
  22. ↑ Shone, Tom (26 лютого 2011). The Double Life of Matt Damon. The Times. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
  23. ↑ Goldman, William (2 травня 2000). Good Will Hunting: the Truth. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 травня 2018.
  24. ↑ Weinraub, Bernard (1 грудня 1999). Playboy Interview: Ben Affleck. Playboy. Архів оригіналу за 3 липня 2017. Процитовано 12 травня 2018 — через HighBeam Research.
  25. ↑ Curtis, Quentin (15 серпня 2014). Good Will Hunting, review: 'Robin Williams brings off sharpness and tenderness'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 12 травня 2018.
  26. ↑ Levy, Emanuel (30 листопада 1997). Good Will Hunting. Variety. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 12 травня 2018.
  27. ↑ Wallace, Amy; Welkos, Robert W.; King, Susan (11 лютого 1998). 'Titanic' Ties Record for Oscar Nominations. Hartford Courant. Архів оригіналу за 22 вересня 2009. Процитовано 5 квітня 2009.
    Waxman, Sharon; William Booth (23 березня 1998). 'Titanic's' 11 Oscars Ties Record; Night 'Good' for Nicholson, Hunt. The Washington Post. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 5 квітня 2009.
    Corrine Heller (2 жовтня 2014). Ben Affleck's Most Awkward Smiles. E!. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 3 жовтня 2014.
  28. ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "bomojo" не вказано текст
  29. ↑ Matt Damon. The Biography Channel. Архів оригіналу за 18 вересня 2009. Процитовано 5 квітня 2009.
  30. ↑ Perfect Casting: Stars on Screen as Themselves. Entertainment Weekly. 12 червня 2013. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  31. ↑ Goldman, Steven (9 серпня 2007). Interview: Matt Damon. The Guardian. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 12 травня 2018.
  32. ↑ Matthews, Jack (21 листопада 1997). John Grisham's The Rainmaker. Los Angeles Times. Процитовано 21 квітня 2010.
  33. ↑ Geier, Thom (22 грудня 2017). The Evolution of Matt Damon (Photos). TheWrap. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  34. ↑ CBS News Staff (23 липня 1998). Matt Damon: Playing Private Ryan. CBS News. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 3 жовтня 2014.
  35. ↑ Rosen, Christopher (11 вересня 2013). 'Rounders' Turns 15: Matt Damon Poker Movie Splashed The Pot On Sept. 11, 1998. HuffPost. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  36. ↑ Johnston, Sheila (8 листопада 1998). Interview: Matt Damon: The talented Mr Damon tries on the Emperor's. The Independent. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  37. ↑ The Talented Mr. Ripley. Rotten Tomatoes. 25 грудня 1999. Архів оригіналу за 27 листопада 2017. Процитовано 10 квітня 2018.
  38. ↑ McCarthy, Todd (13 грудня 1999). The Talented Mr. Ripley. Variety. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 21 квітня 2010.
  39. ↑ Maslin, Janet (4 жовтня 1999). Dogma (1999) Movie Review. The New York Times. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 4 жовтня 2014.
  40. ↑ Caro, Mark (7 листопада 1999). A Practicing Catholic On The Religious Storm Of 'Dogma'. The Chicago Tribune. Архів оригіналу за 25 лютого 2015. Процитовано 12 травня 2018.
  41. ↑ 'Greenlight' gets green light. Pittsburgh Post-Gazette. 12 серпня 2002. с. D-8. Процитовано 27 жовтня 2024 — через Newspapers.com.
  42. ↑ Project Greenlight. Emmys. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 4 жовтня 2014.
  43. ↑ Push, Nevada' deserves a push. Saint Paul Pioneer Press. St. Paul, Minnesota: McClatchy-Tribune Information Services. 26 серпня 2002. Архів оригіналу за 23 березня 2015. Процитовано 4 жовтня 2014 — через HighBeam Research.
  44. ↑ McCarthy, Todd (13 грудня 2000). All the Pretty Horses. Variety. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  45. ↑ Rainer, Peter (13 листопада 2000). Par for the Course. New York. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 11 серпня 2018.
  46. ↑ Hines, Ree (17 червня 2008). Wahlberg disses Clooney's 'Ocean's' films. Today. Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
  47. ↑ Ocean's Eleven (2001). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 13 травня 2018.
  48. ↑ Barile, Louise A. (21 серпня 2002). Ben & Matt To Give Second 'Greenlight'. People. Архів оригіналу за 17 квітня 2008. Процитовано 1 березня 2020.
  49. ↑ Ng, Philiana (30 квітня 2014). HBO Reviving 'Project Greenlight' With Ben Affleck, Matt Damon. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 13 травня 2018.
  50. ↑ Gerry (2002). Rotten Tomatoes. 14 лютого 2003. Архів оригіналу за 29 листопада 2017. Процитовано 15 травня 2018.
  51. ↑ а б Hiscock, John (25 липня 2016). Matt Damon on marriage, gun control, and why Hollywood thought The Bourne Identity would flop. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 18 травня 2018.
  52. ↑ Hanrahan, Denise. BBC - Films - interview - Doug Liman. BBC. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 18 травня 2018.
  53. ↑ 'The Birth of the Bourne Identity' DVD Making of Documentary (2003).
  54. ↑ The Bourne Identity (2002). Rotten Tomatoes. 14 червня 2002. Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 18 травня 2018.
  55. ↑ Ebert, Roger (17 червня 2002). The Bourne Identity Movie Review (2002). Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 18 травня 2018.
  56. ↑ Thom Geier; Jeff Jensen; Tina Jordan та ін. (11 грудня 2009). The 100 Greatest Movies, TV Shows, Albums, Books, Characters, Scenes, Episodes, Songs, Dresses, Music Videos, And Trends That Entertained Us Over The Past 10 Years. Entertainment Weekly. с. (1079/1080):74–84.
  57. ↑ Stuck on You reviews. Rotten Tomatoes. 12 грудня 2003. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 21 квітня 2010.
  58. ↑ The Bourne Supremacy (2004). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 17 серпня 2018.
  59. ↑ Ocean's Twelve (2004) - Financial Information. The Numbers. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  60. ↑ Pierce, Nev (12 серпня 2004). BBC Gloucestershire Films - The Bourne Supremacy Review. BBC. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 17 серпня 2018.
  61. ↑ Winners Best Actor. Empire. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 17 серпня 2018.
  62. ↑ O'Sullivan, Michael (26 серпня 2005). A Disappointingly 'Grimm' Tale. The Washington Post. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  63. ↑ Schwarzbaum, Lisa (23 листопада 2005). EW review: 'Syriana' lacks humanity. CNN. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  64. ↑ 'Syriana' | Unscripted | Matt Damon, George Clooney. Moviefone. 16 вересня 2012. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 18 серпня 2018.
  65. ↑ Travers, Peter (17 листопада 2005). Syriana. Rolling Stone. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 17 серпня 2018.
  66. ↑ Dargis, Manohla (10 вересня 2006). The Boyish Mr. Damon, Not So Boyish After All. The New York Times. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 21 квітня 2010.
  67. ↑ The Departed reviews. Rotten Tomatoes. 6 жовтня 2006. Архів оригіналу за 18 листопада 2009. Процитовано 21 квітня 2010.
  68. ↑ Ocean's Thirteen(2007) - Financial Information. The Numbers. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 10 серпня 2022.
  69. ↑ The Bourne Ultimatum (2007). Box Office Mojo. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 16 серпня 2022.
  70. ↑ Weissberg, Jay (20 жовтня 2007). Review: 'Youth Without Youth'. Variety. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 7 серпня 2016.
  71. ↑ Salto, Stephen (8 січня 2009). The Curious Camerography of Matt Damon. IFC. IFC. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 7 серпня 2016.
  72. ↑ Kemp, Sam (25 лютого 2023). Matt Damon names the biggest mistake of his career. Far Out. Архів оригіналу за 26 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
  73. ↑ Q & A with Matt Damon. Water.org. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.
  74. ↑ Silverman, Stephen M. (13 липня 2009). Matt Damon Fundraises on Entourage. People. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  75. ↑ We Hear: Tom Werner, Katy Davis, Matt Damon & more... Boston Herald. 11 жовтня 2009. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  76. ↑ Corliss, Richard (17 вересня 2009). Damon's weighty role in comedy 'The Informant!'. Time. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  77. ↑ The Informant. Entertainment Weekly. 16 вересня 2009. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 березня 2020.
  78. ↑ Leys, Nick (15 березня 2009). Matt Damon takes rugby union to Hollywood. news.com.au. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 10 жовтня 2014.
  79. ↑ The Mini-Review: 'Invictus'. The New Republic. Архів оригіналу за 16 грудня 2009. Процитовано 21 квітня 2010.
  80. ↑ Child, Ben (27 листопада 2008). English-language cast announced for Miyazaki's Ponyo on the Cliff. The Guardian. London: guardian.co.uk. Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 5 квітня 2009.
  81. ↑ Lisa Foreman (29 серпня 2012). Jennifer Todd Joins Pearl Street Films as President. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 4 жовтня 2014.
  82. ↑ Freydkin, Donna (11 березня 2010). Busy actor, father Matt Damon is in the 'Green Zone'. USA Today. Архів оригіналу за 14 березня 2010. Процитовано 14 березня 2010.
  83. ↑ Corliss, Richard (14 березня 2010). Alice turns Damon a sickly Green. Time. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  84. ↑ Green Zone Movie Reviews. Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 12 квітня 2010.
  85. ↑ Weintraub, Steve (27 лютого 2010). Matt Damon talks Future Projects, Oscars and Directing His First Feature. collider.com. Архів оригіналу за 3 березня 2010. Процитовано 5 березня 2010.
  86. ↑ Hill, Logan (16 травня 2010). Is Matt Damon's Narration of a Cannes Doc a Sign that Hollywood is Abandoning Obama?. Vulture. Архів оригіналу за 19 серпня 2022. Процитовано 11 серпня 2023.
  87. ↑ All Time Top 100 Stars at the Domestic Box Office. The Numbers. Архів оригіналу за 25 серпня 2010. Процитовано 10 жовтня 2014.
  88. ↑ Phillips, Anna M. (24 вересня 2011). Film Examines the Challenging Economics Facing Teachers. The New York Times. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 24 вересня 2011.
  89. ↑ A Search for Self-Discovery, Two Left Feet and All. The New York Times. 17 листопада 2011. Архів оригіналу за 24 жовтня 2015. Процитовано 4 жовтня 2014.
  90. ↑ Matt Damon new voice of TD Ameritrade. Reuters. 9 січня 2012. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 5 липня 2021.
  91. ↑ Fleming, Mike (1 лютого 2012). Focus, Participant Acquire Matt Damon/John Krasinski Film; Gus Van Sant Directing. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 11 лютого 2014. Процитовано 17 квітня 2020.
  92. ↑ Rittmeyer, Brian C. (22 травня 2012). Fan-friendly actors take time for photos, say hello. Triblive News. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 10 жовтня 2014.
  93. ↑ Gerhardt, Tina (31 грудня 2012). Matt Damon Exposes Fracking in Promised Land. The Progressive. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 31 грудня 2012.
  94. ↑ Mikelbank, Peter (15 вересня 2009). Michael Douglas To Play Liberace. People. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  95. ↑ Watercutter, Angela (9 серпня 2013). Elysium: A Slick Dystopian Ride That Goes Off the Rails. Wired. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 9 серпня 2013.
  96. ↑ Scott, A.O. (18 вересня 2014). Work, Love and Therapy, in So Many Bytes. The New York Times. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 4 жовтня 2014.
  97. ↑ Matt Damon was paid $3 million for a 20 second Nespresso commercial. news.com.au. 11 листопада 2013. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 22 травня 2019.
  98. ↑ Watch the Spot: United Resurrects 'Fly the Friendly Skies'. Advertising Age. 20 вересня 2013. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 4 червня 2015.
  99. ↑ Robin Stummer (18 січня 2014). George Clooney's Nazi art theft film attacked for ignoring real-life British war hero. The Guardian. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 4 жовтня 2014.
  100. ↑ Years of Living Dangerously Correspondent Page. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 17 червня 2016.
  101. ↑ Weintraub, Steve (27 серпня 2007). Matt Damon Interview – THE BOURNE ULTIMATUM. Collider. Архів оригіналу за 19 лютого 2011. Процитовано 18 серпня 2012.
  102. ↑ Williams, Owen (11 жовтня 2010). Definitely No Damon For Bourne Legacy. Empire. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  103. ↑ McNary, Dave (18 лютого 2016). Matt Damon's 'The Great Wall' Pushed Back to 2017. Variety. Архів оригіналу за 4 травня 2016. Процитовано 19 лютого 2016.
  104. ↑ Kit, Borys (18 березня 2014). Zhang Yimou in Talks to Direct Legendary's 'Great Wall'. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 21 вересня 2014.
  105. ↑ Zhang Yimou To Scale 'The Great Wall'. Deadline Hollywood. 18 березня 2014. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 21 вересня 2014.
  106. ↑ Toronto Film Festival 2017 Unveils Strong Slate. Deadline Hollywood. 25 липня 2017. Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  107. ↑ Matt Damon downsizing with Alexander Payne. The Guardian. 6 листопада 2014. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 7 січня 2015.
  108. ↑ Doubek, James (30 вересня 2018). Matt Damon Is A Sniffing, Shouting Brett Kavanaugh On 'SNL' Season Premiere. NPR. Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  109. ↑ Krok, Andrew (3 червня 2019). Ford v Ferrari trailer puts Matt Damon in Carroll Shelby's shoes, Christian Bale in the driver's seat. CNet. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
  110. ↑ Matt Damon. m.the-numbers.com. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  111. ↑ Ehrlich, David (8 липня 2021). 'Stillwater' Review: Matt Damon Is a Dad on a Mission in Tom McCarthy's Affecting Turducken of a Movie. IndieWire. Архів оригіналу за 1 липня 2022. Процитовано 1 липня 2022.
  112. ↑ Gardner, Chris (15 грудня 2021). Ben Affleck on Why 'The Last Duel' Bombed and What He Thinks of Ridley Scott Blaming Millennials. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 1 липня 2022. Процитовано 1 липня 2022.
  113. ↑ Kitt, Borys. Ben Affleck, Matt Damon Team for True Life Story of Nike Sneaker Man Sonny Vaccaro (Exclusive). The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
  114. ↑ Barnes, Brooks (20 листопада 2022). Ben Affleck and Matt Damon to Start Film Production Company. The New York Times. Архів оригіналу за 21 листопада 2022. Процитовано 21 листопада 2022.
  115. ↑ Kroll, Justin (2 листопада 2021). Robert Downey Jr. And Matt Damon Latest Stars To Join Christopher Nolan's 'Oppenheimer'. Deadline. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  116. ↑ Kit, Borys (2 листопада 2021). Matt Damon, Robert Downey Jr. Join Christopher Nolan's 'Oppenheimer'. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  117. ↑ Keegan, Rebecca (14 липня 2023). "This Can't Be Safe. It's Got to Have Bite": Christopher Nolan and Cast Unleash 'Oppenheimer'. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 20 липня 2023. Процитовано 23 липня 2023.
  118. ↑ Zemler, Emily (4 серпня 2023). Critics say omitting the Japanese toll makes 'Oppenheimer' 'morally half-formed'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 4 серпня 2023. Процитовано 11 серпня 2023.
  119. ↑ Kroll, Justin (8 грудня 2022). Matt Damon & Casey Affleck Set To Star In 'The Instigators'; Doug Liman Directing For Apple Original Films. Deadline (амер.). Процитовано 31 березня 2025.
  120. ↑ Grobar, Matt (23 грудня 2024). Christopher Nolan's Next Film Is An Adaptation Of Homer's 'The Odyssey,' Universal Reveals. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 23 грудня 2024. Процитовано 24 грудня 2024.
  121. ↑ Kroll, Justin (8 жовтня 2024). Christopher Nolan Sets Next Movie At Universal In Imax For Summer 2026 With Matt Damon Eyed To Star. Deadline (амер.). Процитовано 8 жовтня 2024.
  122. ↑ Dunn, Jack (17 лютого 2025). 'The Odyssey' First Look: Matt Damon Is Odysseus in Christopher Nolan's Next Epic. Variety. Процитовано 18 лютого 2025.
  123. ↑ Matt Damon on Filming The Odyssey #shorts #mattdemon #theodyssey. Процитовано 13 серпня 2026 — через YouTube.
  124. ↑ Matt Damon Welcomes Daughter Stella Zavala [Архівовано 1 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).