Війна США та Ізраїлю проти Ірану

Операція «Епічна лють»
Криза на Близькому Сході (з 2023)
Дата: з 28 лютого 2026 Місце: Близький Схід (переважно Перська затока) Результат: Криза в Ормузькій протоці; Відновлення конфлікту між «Хезболлою» та Ізраїлем; Ескалація громадянської війни в Ємені; Криза в Баб-ель-Мандебській протоці; Криза нафтопродуктів у світі.
Сторони
США Ізраїль Саудівська Аравія Об'єднані Арабські Емірати Кувейт Бахрейн Уряд Ємену Іранські сепаратиські групи Курдські сепартиські сили в Ірані Белуджські сепартиські сили в Ірані Ахвазькі Соколи Військова допомога: Україна НАТО Греція Іспанія Франція Італія Нідерланди Обстріл територій Іраном: Ірак Іракський Курдистан Азербайджан Йорданія Оман Єгипет Палестинська держава Катар Туреччина Акротирі (Велика Британія) Сирія	Іран Вісь опору Сили народної мобілізації Ісламський спротив в Іраку Хезболла Хусити Ямаль
Командувачі
Беньямін Нетаньягу Іцхак Герцоґ Ісраель Кац Еял Замір Дональд Трамп Піт Гегсет Ден Кейн	Алі Хаменеї † Алі Ардашир Ларіджані † Моджтаба Хаменеї Масуд Пезешкіан Аліреза Арафі Азіз Насірзаде † Абдолрахім Мусаві † Мохаммад Пакпур † Ахмад Вахіді
Військові формування
Повітряні сили Ізраїлю Повітряні сили США Військово-морські сили США	Армія Ірану Корпус вартових Ісламської революції
Втрати
США: 6 військослужбовців вбито[a] 18 поранено[2][3][4] 2 особи персоналу Міністерства війни поранені[5] 3 винищувачі F-15[6]	Близько 1000 військовослужбовців вбито [7] 48 військово-політичних лідерів убито[8] Щонайменше 1 F-4 та 2 F-5 знищено[9] 2 Су-24 збито[10], 1 Як-130 збито[11] 17 військових кораблів та 1 субмарина потоплені[12]

28 лютого 2026 року Ізраїль та США розпочали спільну атаку ракетами авіацією і безпілотнимками по Ірану. Операція, що отримала в Ізраїлі кодову назву «Ревучий лев» (івр. מִבְצַע שְׁאָגַת הָאֲרִי)^[13][14] та «Епічна лють» (англ. Epic Fury) в США^[15], почалася з серії ударів по Тегерану, Ісфахану, Куму, Кереджу та Керманшаху.^[16][17] Президент США Дональд Трамп оголосив, що метою є знищення ракетного та військового потенціалу Ірану, запобігання створення ним ядерної зброї і повалення поточного режиму.^[18][19]

Перші атаки були спрямовані проти ключових чиновників, військових командирів та об'єктів, включаючи резиденцію верховного лідера Алі Хаменеї, яка була сильно пошкоджена або зруйнована^[20], а Хаменеї було вбито, про що стало відомо наступного дня.

У відповідь Іран запустив десятки балістичних ракет по всьому Близькому Сходу, націлившись на Бахрейн, Ізраїль, Ірак, Йорданію, Кувейт, Катар, Оман, ОАЕ, Саудівську Аравію та Сирію.^[21] Також відомо про поодинокі атаки на Азербайджан, Кіпр та Туреччину.

Вихід США зі Спільного всеосяжного плану дій у 2018 році призвів до відновлення санкцій проти Ірану та повороту до застосування сили, а не дипломатії у відносинах між США та їх союзниками та Іраном.^[22] Адміністрація Трампа прийняла стратегію «максимального тиску».^[23] Відновлення санкцій США серйозно вплинуло на економіку Ірану. Іранський ріал впав на 20 %, з 35 000 за долар до 42 000 у 2021 році. Міжнародні банки, які торгували з Іраном, заплатили великі штрафи.^[24] Усі великі європейські компанії відмовилися від ведення бізнесу з Іраном через побоювання покарання з боку США.^[25] Санкції привели мільйони іранців до злиднів і знизили їхню купівельну спроможність щодо імпортних товарів першої необхідності, таких як продукти харчування та ліки, одночасно підживлюючи інфляцію та безробіття.^[26][27]

Напруженість між Іраном, США та Ізраїлем зросла після терактів 7 жовтня 2023 року в Ізраїлі, початку війни та геноциду у Газі, в ході чого Ізраїль послабив ополчення, що підтримуються Іраном на Близькому Сході, включаючи ХАМАС в Газі, Хезболлу в Лівані та інші. Ізраїль та Іран обмінялися ударами у квітні та жовтні 2024 року, а у 2025 році сталася коротка Ірано-ізраїльська війна, в ході якої також було завдано американського авіаудару, спрямованого на знищення іранських ядерних об'єктів.^[28]

Починаючи з кінця грудня 2025 року, в Ірані спалахнули масштабні загальнонаціональні антиурядові протести, спричинені головним чином економічною кризою, обвалом ріалу та зростанням цін. Протести, що включали заклики до зміни режиму, стали наймасштабнішими з часів революції 1979^[29], поширившись більш ніж на 100 міст по всій країні.^[30] Іранський уряд відповів жорстокими репресіями, включаючи масові вбивства протестувальників, причому найбільш смертоносні інциденти сталися 8 і 10 січня 2026^[31]; інформаційне агентство Human Rights Activists News Agency, що базується в США, оцінило кількість загиблих у 7000 осіб, іранський уряд заявив про 3117 загиблих, у той час як Дональд Трамп та інші заявили про 32 000 загиблих.^[32][33] Агентство AP News повідомило, що надмірне застосування насильства з боку уряду викликало розпач серед іранської громадськості та породило у деяких громадян надії на американську атаку.^[34]

28 лютого Трамп та члени його кабінету спостерігали за ударами по Ірану з курорту Мар-а-Лаго в Палм-Біч, штат Флорида. 27 лютого о 15:38 за східним стандартним часом (23:08 за іранським стандартним часом) Дональд Трамп, який летів на борту літака Air Force One до Корпус-Крісті, штат Техас, віддав наказ про початок операції «Епічна лють».^[35][36] Американські ракети, безпілотники та ізраїльські винищувачі почали наносити удари по Ірану 28 лютого приблизно о 9:45 за іранським часом.^[37][38] Операція отримала кодову назву «Операція „Ревучий лев“» від Ізраїлю.^[39]

Кілька ударів було нанесено по району вулиці Пастера в Тегерані, де зазвичай проживав Алі Хаменеї, а також розташовувалися президентський палац і Рада національної безпеки.^[40][41] Ізраїльські повітряні сили (IAF) заявили, що вони завдали ударів по 500 військових цілях на заході та в центрі Ірану, включаючи засоби протиповітряної оборони та ракетні установки, використовуючи приблизно 200 винищувачів, в рамках найбільшого бойового вильоту в своїй історії.^[42] Іранські військові кораблі також стали мішенями. Пізніше Ізраїль заявив, що під час перших ударів було використано понад 1200 бомб за 24 години. За словами американського чиновника, десятки ударів США були завдані літаками, що базуються на Близькому Сході, та з одного або декількох авіаносців.^[43]

Того ж дня ракетою Tomahawk було завдано удар по школі дівчат у місті Мінаб, згідно з заявою прес-секретаря Міністерства охорони здоров'я Ірану, під час удару загинули близько 180 людей, майже всі — неповнолітні дівчата що навчалися у школі.^[44] Удар поки що став найбільш смертоносним випадком загибелі цивільних осіб у ході війни США та Ізраїлю проти Ірану.^[45]

Окрім Мінабу, згодом стало відомо що американська ракета влучила у спортзал школи в місті Ламерд, вбивши щонайменше 21 цивільного.^[46]

Ізраїльські джерела заявили, що тисячі співробітників Корпусу вартових ісламської революції (IRGC), включаючи кількох високопоставлених чиновників, були вбиті або поранені в результаті атак першого дня на різні військові об'єкти.^[47]

Удари супроводжувалися кібератаками на іранську інфраструктуру, ЗМІ та телефонні додатки, включаючи додаток для молитви BadeSaba Calendar, закликали іранців повстати проти свого уряду. Кібератаки призвели до майже повного відключення інтернету в Ірані, що тривало понад 60 годин, при цьому швидкість з'єднання впала до 1–4 % від нормального рівня, що порушило роботу урядових комунікацій, державних ЗМІ та інших служб.^[48]

Державне телебачення Ірану підтвердило, що внаслідок авіаударів загинули міністр оборони генерал Азіз Насірзаде та начальник Генштабу генерал Абдолрахім Мусаві.^[49][50]

Ізраїльські військові заявили, що удари були ретельно сплановані протягом кількох місяців, що дозволило їм точно визначити цілі, досягти «тактичної несподіванки» та отримати підтримку США. Напад відбувся вранці, а не вночі, як це було в більшості попередніх атак Ізраїлю на Іран, що додало елементу несподіванки. Після початку ударів Ізраїль оголосив надзвичайний стан і порадив громадянам залишатися в укриттях.^[51][52] Ізраїль мобілізував 20 000 резервістів додатково до 50 000, які вже перебували на службі. Міністерство охорони здоров'я Ізраїлю перенесло роботу лікарень під землю.^[53] За даними Iran International, Ізраїль попередив іранських цивільних осіб, які проживали поблизу військових підприємств та інфраструктури, про необхідність евакуації.

28 лютого о 2:30 за східноамериканським часом Дональд Трамп опублікував на Truth Social восьмихвилинне відео, де заявив, що метою ударів США по Ірану була фактично зміна режиму.^[54] Трамп заявив, що «загрозливі дії» Ірану становлять небезпеку для США та їхніх союзників. Він навів приклади іранської кризи із заручниками, підтримки таких проксі-організацій, як Хамас і Хезболла, а також вбивств протестувальників.^[55] Трамп і Беньямін Нетаньяху попередили про потенційну загрозу ядерної зброї в Ірані та закликали іранський народ повалити свій уряд. Газета The Times of Israel повідомила, що міністр оборони Ізраїлю Кац назвав удари «превентивною атакою», спрямованою на «усунення загроз для держави Ізраїль». Іран відкинув звинувачення в намірі атакувати США, посилаючись на агресивну позицію американських збройних сил як доказ.^[51]

Іранські сили відреагували протягом кількох годин, запустивши ракети в рамках операції «Operation True Promise IV» (Операція «Справжня обіцянка IV»). За даними BBC, більш швидка реакція порівняно з дванадцятиденною війною свідчила про зміни в структурі командування Ірану.^[56]

Іран завдав ударів по ізраїльських цілях у Тель-Авіві та Хайфі, а також по декількох країнах у регіоні Перської затоки.^[57] Серед цілей були столиця Бахрейну Манама^[58], міжнародний аеропорт Кувейту, столиця ОАЕ Абу-Дабі^[59], Ер-Ріяд і Східна провінція в Саудівській Аравії^[60], а також міжнародний аеропорт Ербіля і Генеральне консульство США в Ербілі в Курдському регіоні Іраку.^[61] Іран повідомив про удари по американських базах: авіабазі Аль-Удейд в Катарі, авіабазі аль-Салем в Кувейті, авіабазі Аль-Дафра в ОАЕ та штаб-квартирі П'ятого флоту ВМС США в Бахрейні. Іран використовував безпілотники Shahed, які є одними з найпоширеніших видів озброєння, що використовуються Іраном та його союзниками, зокрема, Росією, Хамасом і Хезболлою.^[62] У перші дні війни винищувач F-5 Повітряних сил Ірану атакував базу Camp Buehring у Кувейті, що стало першим за багато років випадком, коли ворожий літак уразив американську військову базу.^[63]

Згідно з аналізом Reuters, запустивши ракети по державах Перської затоки, Іран змусив їх усвідомити, що він становить для них загрозу, і тим самим міг спонукати їх підтримати удари США та Ізраїлю.^[64] Колишній директор ЦРУ Девід Петреус підтримав цю думку, заявивши, що напад Ірану на інші країни Перської затоки, ймовірно, був стратегічною помилкою, яка може втягнути в війну додаткові країни.^[65] Незважаючи на вибачення президента Пезешкіана перед сусідніми країнами за удари та наказ збройним силам припинити удари, Революційна гвардія продовжила атаки, викривши розкол у керівництві іранського уряду.^[66]

Головний чиновник Ірану з питань безпеки Алі Ларіджані оголосив про створення Тимчасової ради керівництва і звинуватив США та Ізраїль у спробах розвалити Іран. Трамп повідомив NBC News, що в Ірані було вбито «велику кількість керівників»^[67]. Ізраїль розпочав нову хвилю ударів по іранських цілях.^[68][69]

Іран запустив ракети і дрони по Ізраїлю, ОАЕ, Катару, Кувейту, Бахрейну, Йорданії та Саудівській Аравії. Велика Британія повідомила про удари по Кіпру, але пізніше спростувала заяву.^[70][71] Два нафтові танкери, Skylight під прапором Палау та MKD VYOM під прапором Маршаллових островів, були вражені біля узбережжя Оману.^[72] Судноплавство через Ормузьку протоку сповільнилося майже до повної зупинки, 150 вантажних суден, серед яких багато нафтових танкерів, не наважувалися проходити протокою.^[73] Внаслідок влучання іранської ракети по житловому кварталу в ізраїльському місті Бейт-Шемеш загинули дев'ятеро людей.^[74][75]

Щоб запобігти подальшим ударам Ірану, країни E3 (Великобританія, Франція та Німеччина) вирішили підтримати «пропорційні військові оборонні заходи» проти дронів і балістичних ракет, що свідчить про можливість прямого втручання. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що США можуть використовувати британські бази для «оборонних» ударів по Ірану і повідомив, що українські та інші фахівці допоможуть країнам Перської затоки запобігти ударам іранських безпілотників.^[76] CNN повідомило, що принц Салман, за підтримки США, пообіцяв застосувати військову силу проти ударів Ірану, назвавши їх «боягузливими», оскільки повітряний простір Саудівської Аравії закритий для американських та ізраїльських військ. Трамп оголосив, що США прийняли пропозицію Ірану про продовження переговорів. Пізніше він заявив, що операції США мають бути завершені протягом чотирьох тижнів.^[77] Однак Алі Ларіджані згодом виключив можливість переговорів.^[78]

США та Ізраїль атакували ядерний об'єкт у Натанзі та лікарні Хатам-аль-Анбія і Ганді. Стався інцидент із дружнім вогнем, коли пілот літака F/A-18 ВПС Кувейту збив три американські винищувачі F-15.^{[79][80][81][82]}

Було проведено нові іранські удари, зокрема в Дубаї, Абу-Дабі, Досі та Беер-Ше, завдано удару по посольству США в Кувейті, без жертв.^[82] Також було завдано удару по танкеру Stena Imperative під прапором США та танкеру Athe Nova під прапором Гондурасу. Представники Ірану заявили, що Іран атакуватиме будь-яке судно, яке пройде через Ормузьку протоку.^[83]

Катар збив два іранські бомбардувальники Су-24, ставши першою країною, яка збила іранський літак у цьому конфлікті. Міністерство оборони Катару оголосило, що промислове місто Рас-Лаффан і промислова зона Месаїд були атаковані двома іранськими дронами.^[84] Згодом аналіз супутникових знімків показав, що Рас-Лаффан, головний газовий об'єкт Катару, не зазнав пошкоджень до «безпрецедентного зупинення», яке спричинило зростання цін на паливо.^[85]

Близько опівночі за місцевим часом на базу Королівських повітряних сил в Акротирі (Кіпр) було здійснено удар безпілотним літальним апаратом, який завдав незначних збитків.^{[86][87][88][89]} Після ще одного удару по Кіпру Греція оголосила, що вона розгорне фрегати та винищувачі F-16 для захисту Кіпру від подальших ударів Ірану.^[90] Пізніше генерал КВІР Сардар Джаббарі зазначив, що на Кіпрі присутні американські війська і що Іран планує завдати удару по острову «з такою інтенсивністю, що американці будуть змушені його покинути». Проіранська бойова група «Бригада охоронців крові» взяла відповідальність за атаки на американську базу «Вікторі» поблизу аеропорту Багдада та Ербіль, Курдський регіон, Ірак.^[91] Ісламський опір в Іраку взяв відповідальність за понад 23 удари безпілотників по американських об'єктах в Ербілі. Літак Qatar Airways і два літаки Emirates застрягли в Окленді після того, як авіакомпанії скасували рейси через Доху і Дубай.^[92]

США та Ізраїль знищили ракетними ударами штаб-квартиру Вищої ради національної безпеки (SNSC)^[93], та об'єкт із виробництва ядерної зброї «Min Zadai».^[94][95][96] Також було завдано удару по аеропорту Бушир, в результаті було пошкоджено термінал аеропорту та знищено літак Airbus A319 (EP-IEP) авіакомпанії Iran Air.^[97][98] Через близькість ударів до атомної електростанції Бушер (12 км) російська компанія «Росатом» призупинила будівництво блоків і евакуювала частину персоналу через втрату зв'язку з іранськими чиновниками.^[99] Ізраїль атакував будівлю в іранському місті Кум, де мали обрати нового верховного лідера країни замість аятоли Алі Хаменеї.^{[100][101][102]}

Американські чиновники заявили, що американські війська серйозно пошкодили кораблі й бази військово-морських сил Ірану, головним чином в Оманській затоці, де було знищено кілька іранських військових кораблів і завдано удару по ключових базах.^[103] Ізраїль також повідомив, що в Тегерані було вбито Дауда Алізаде, командира ліванського відділення Сил Кудс, і що в відповідь на ракетний удар було затримано десяток членів Хезболли^[104]. Уламки від авіаудару пошкодили палац Голестан, об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.^[105]

На початку конфлікту Трамп закликав іранців захопити владу і заявив, що «Америка підтримує вас своєю переважною силою і руйнівною міццю», подаючи військові дії США як можливість для більш широкого повстання. Трамп також поширив статтю політичного коментатора і колишнього спічрайтера Марка Тіссена, в якій той стверджував, що «немає необхідності в американських військах… Іранський народ є наземними військами», висловивши підтримку внутрішньому опору. Однак напередодні міністр оборони США Піт Хегсет заявив, що не виключає відправки американських наземних військ до Ірану.^[106]

Речник міністерства закордонних справ Катару Маджед аль-Ансарі заявив що Катар завдав удару по Ірану після того, як Іран спробував атакувати аеропорт Дохи, категорично заперечивши звинувачення, що Катар приєднався до «кампанії, спрямованої проти Ірану».^[107]

Генерал КВІР попередив, що буде завдано удару по всіх економічних центрах Близького Сходу^[108][109], а Аббас Арагчі заявив, що будь-яке оборонне військове втручання Європи буде розглядатися як акт війни.^[110] Ісламський опір в Іраку взяв на себе відповідальність за вибухи в Ербілі.^[104]

Держсекретар США Марко Рубіо оголосив, що американо-ізраїльські атаки на Іран посиляться. Ізраїльські атаки вразили штаб-квартиру Басідж.^[111] За даними іранських джерел, Моджтаба Хаменеї, старший син Алі Хаменеї і потенційний наступник, вижив. Катар заарештував десять осіб за діяльність в осередку КВІР на своїй території, збір даних про військову інфраструктуру, причому деякі з них були навчені користуватися дронами.^[112] Ізраїльські військові оголосили, що F-35I «Адір» збив над Тегераном іранський винищувач Як-130 російського виробництва. Це перший випадок, коли F-35 збив пілотований винищувач у повітряному бою, і перший випадок, коли ізраїльські ВПС збили літак з 1985 року.^[113]

Іран завдав ударів по авіабазі Аль-Удейд і нафтопереробному заводу Aramco в Рас-Таннурі. США наказали евакуювати частину працівників з Кіпру, очікуючи на іранські удари, і попередили про небезпеку поїздок до цієї країни.^[114]

Міжнародний аеропорт Ларнаки на Кіпрі був тимчасово закритий після появи ліванського безпілотника, збитого грецькими винищувачами F-16.^[115]

Балістична ракета з Ірану була перехоплена системами ППО НАТО при вході в повітряний простір Туреччини, що ознаменувало значну ескалацію регіонального конфлікту.^[116] Туреччина заявила про право на самооборону після того, як ракета впала в місті Дортьол, провінція Хатай, а генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що альянс зобов'язується захищати Туреччину.^[117] Іран заперечив атаку на Туреччину, пояснивши це «технічною аномалією».

Іранський фрегат IRIS Dena був потоплений в Індійському океані підводним човном ВМС США USS Charlotte приблизно за 40 морських миль (74 км) на південь від Галле, Шрі-Ланка. Судно поверталося до Ірану після участі в Міжнародному огляді флоту 2026 та багатосторонніх навчаннях MILAN у Вішакхапатнамі, Індія.^{[118][119][120]} Вправи вимагали, щоб кораблі-учасники не мали на борту боєприпасів, і США могли знати, що Dena був беззахисним. Це був перший корабель, потоплений підводним човном в бою з часів потоплення ARA General Belgrano британцями під час Фолклендської війни, і перший — американським підводним човном з часів Другої світової війни.^[121][122] На світанку корабель видав сигнал лиха, після чого ВМС та ВПС Шрі-Ланки почали пошуково-рятувальну операцію.^[123] ВМС Шрі-Ланки врятували 32 особи та доправили їх до Національної лікарні Галле, де їм надали медичну допомогу через виснаження та травми, пов'язані з вибухом; вони також витягли 87 тіл. За даними іранської армії, в результаті цього нападу загинули 104 іранці та 32 отримали поранення. Десантний корабель IRIS Lavan з екіпажем у складі 183 моряків шукав притулку і був інтернований в Кочі, Індія, пізно ввечері 4 березня, після нападу на Dena.^{[124][125][126]}

Того ж дня війська США потопили іранське судно Shahid Bahman Bagheri, перший у світі авіаносець безпілотників. Корабель міг нести до 60 безпілотників і далекобійні ракети.^{[127][128][129]}

Уряд Азербайджану заявив, що два БпЛА з Ірану завдали удару по азербайджанському ексклаву Нахічевань.^[130] Один безпілотник влучив у будівлю терміналу аеропорту Нахічевань, інший упав біля школи в селі Шекерабад, пошкодивши аеропорт і поранивши двох цивільних людей. Азербайджан викликав іранського посла, відкликав своїх дипломатів з Ірану. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що це могла бути атака Ізраїлю під чужим прапором^[131], а Azer News повідомив, що Telegram-канал, пов'язаний з КВІР, взяв відповідальність за удар по Нахічевані.^[132]

Під час візиту міністра оборони Великої Британії Джона Хілі на військових базах Великої Британії на Кіпрі двічі оголошували повітряну тривогу, в обох випадках виявлені в повітрі ракети не були спрямовані на Кіпр. Кір Стармер підтвердив, що британські бази на Кіпрі будуть використовуватися для захисту повітряного простору Йорданії від іранських дронів^[133], а Італія, Нідерланди та Іспанія підтвердили, що відправлять військові кораблі для захисту Кіпру, зокрема фрегати «Крістобаль Колон» і «Федеріко Мартіненго».^[134][135] Ірландія заявила, що готова захищати Кіпр.^[136]

Трамп заявив, що «немає часових обмежень» щодо тривалості війни^[137], а Хегсет зазначив, що війна «тільки почалася».^[138] Авіаудари США та Ізраїлю вразили об'єкт розвідки КВІР в Лорестані, а троє ганських миротворців, які входили до складу UNIFIL, були поранені ракетою в Південному Лівані.^[139] Іранський танкер IRIS Bushehr був затриманий ВМС Шрі-Ланки, що стало першим випадком затримання військового корабля в нейтральній країні з часів Другої світової війни.^[140]

В Азербайджані місцеві правоохоронні органи запобігли терористичній атаці, пов'язаній із Іраном. Підозрюваних звинуватили в підготовці вибухів на нафтопроводі Баку-Тбілісі-Джейхан, у посольстві Ізраїлю та в синагозі в Баку.^[141] Того ж дня розпочався судовий процес, де обвинувачених було визнано членами осередку Ісламської держави, відомого як «Вілаят-Хорасан», та ІРГК.^[142][143]

Президент Об'єднаних Арабських Еміратів Мохаммед бін Заїд Аль Нахаян заявив, що його країна перебуває у стані війни, однак не є легкою здобиччю: «ОАЕ мають товсту шкіру і гірке м'ясо — ми не є легкою здобиччю… Ми будемо виконувати свій обов'язок перед нашою країною, нашим народом і нашими жителями, які також є частиною нашої родини».^[144]

Американські та ізраїльські війська завдали ударів по об'єктах інфраструктури в Тегерані та Ісфахані.^[145] Армія Ізраїлю повідомила, що знищила 16 літаків Сил Кудс ударом по аеропорту Мехрабад в Тегерані.^[146] США також нанесли удар по заводу з опріснення води на острові Кешм.^[147]

США схвалили продаж зброї Ізраїлю на $151 млн і відправили третій авіаносець, USS George H. W. Bush, на Близький Схід.^[148] Туреччина почала розглядати можливість відправки літаків F-16 для забезпечення безпеки Північного Кіпру. Британський авіаносець HMS Prince of Wales був приведений у стан підвищеної готовності для захисту британських інтересів у регіоні.^[149]

Масуд Пезескіан заявив журналістам, що Іран припинить бити по сусідах, якщо звідти не буде завдано ударів по країні.^[150] Незважаючи на це, пізніше було нанесено удари іранськими дронами по аеропорту Дубая, його роботу екстрено призупинили.^[151][152] Також під ударами опинилися комплекси й нафтопереробні заводи американської компанії Halliburton, розташованих у Басрі. КВІР атакував дроном нафтовий танкер Prima під прапором Мальти.^[153] NDTV повідомило, що після тижня бойових дій у Ірану залишилося близько тисячі балістичних ракет.^[153]

Індія дозволила іранському військовому кораблю пришвартуватися у одному зі своїх портів, назвавши це «гуманітарним жестом».^[154][155] Увечері Іран наніс удари радянськими «Катюшами» по посольству США в Іраку.^[156][157]

Ізраїльські авіаудари вперше вразили нафтові об'єкти Ірану, в результаті чого загинули чотири людини. Внаслідок ударів по складах поблизу Тегерана, над містом виникла хмара густого чорного диму і почався чорний кислотний дощ. Іранська влада порадила мешканцям залишатися в приміщеннях, носити маски на вулиці та економити продукти харчування та паливо.^[158]

Іранський дрон атакував нафтопереробний завод Bapco у Бахрейні, відомо про густий дим та поранених працівників. Також у Бахрейні було атаковано завод з опріснення води.^[159][160] Кувейт повідомив, що двоє його офіцерів загинули під час виконання службових обов'язків. Саудівська служба цивільної оборони заявила, що в результаті удару по комплексу в Аль-Харджі загинули дві людини і 12 отримали поранення. Центральне командування США оголосило про загибель сьомого американського військовослужбовця.^[161] Того дня Ізраїльські медіа заявили що ОАЕ вперше з початку конфлікту наніс удару по Іран, вдаривши по заводу з опріснення води, однак влада ОАЕ заперечила цю інформацію.^[162][163]. Міністерство оборони Великої Британії підтвердило перехоплення іранського безпілотника, який прямував до Іраку. Крім того, міністерство заявило про намір надіслати в регіон вертоліт Merlin для допомоги у виявленні майбутніх повітряних загроз.^[164] За даними Іранського Червоного Півмісяця, з початку війни було атаковано загалом 65 шкіл і 32 медичні заклади (такі як лікарні та аптеки), а також пошкоджено понад 10 000 цивільних об'єктів.^[165] В Ірані офіційно призначили нового верховного лідера країни, ним став Моджтаба Хаменеї, син Алі Хаменеї, ліквідованого 28 лютого внаслідок американсько-ізраїльських ударів.^[166][167]

Трамп заявив, що «війна практично завершена», після розмови з президентом Росії Путіним.^[168]

Зранку сталося кілька вибухів у Бахрейні, Кувейті та Катарі. В результаті атаки іранських безпілотників поблизу Манами щонайменше 32 громадяни Бахрейну отримали поранення, четверо з них — важкі. ОАЕ перехопили 12 балістичних ракет і 17 безпілотників з Ірану.^[169] Саудівська Аравія заявила знищила чотири безпілотники, які націлювалися на нафтове родовище Шайба.^[170] Іран продовжував обстрілювати Ізраїль ракетами, в тому числі з касетними боєголовками. НАТО підтвердило перехоплення другої балістичної ракети над повітряним простором Туреччини, яка впала в районі Газіантепа.^[171] Туреччина розгорнула шість винищувачів F-16 і системи протиповітряної оборони на півночі Кіпру для забезпечення своєї безпеки.^[172]

З цього дня компанія Planet Labs, що займається комерційною супутниковою зйомкою, тимчасово обмежила доступ до зображень Ірану і зони конфлікту на Близькому Сході на прохання уряду США.^[173]

З початку війни, станом на 10 березня, кількість жертв у різних країнах була наступною^[174]:

• Іран — 1230
• Ліван — 394
• Ірак — 15
• Ізраїль — 11 цивільних, двоє солдатів
• США — 7 солдатів
• ОАЕ — 4
• Сирія — 4
• Саудівська Аравія — 2
• Бахрейн, Кувейт, Оман — по одній людині

Іран завдав удару по американській військовій базі Удайрі, що розташована на півночі Кувейту, супутником було зафіксовано зруйновані ангари, знищену військову техніку та пошкоджені укриття для особового складу.^[175][176] Також Іраном було атаковане торгове судно що належало Таїланду.^[177]

Іран дозволив індійським танкерам пройти через Ормузьку протоку.^[178]

США оголосили винагороду в $10 млн за інформацію про нового верховного лідера Ірану Моджтабу Хаменеї і топ-чиновників КВІР.^[179]

Американський літак-заправник Boeing KC-135 Stratotanker зазнав аварії на заході Іраку під час виконання завдання, весь екіпаж загинув.^[180] Іракське угруповання «Ісламський опір Іраку» заявило про відповідальність за збиття літака, але Центральне командування США заперечило, ащо подія була спричинена ворожим ударом.^[181]

Було завдано ударів по Тегерану, а також іранських містах Ахваз, Бандар Сірік, Кередж, Тебриз, Урмія.^[182][183] Дональд Трамп наказав завдати удар по іранському острову Харк, знищивши «всі військові цілі», але не нафтову інфраструктуру.^[184]

Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі офіційно підтвердив надання Росією та Китаєм військової допомоги Ірану, він також зазначив, що ці країни є стратегічними партнерами Тегерана у протистоянні зі США та Ізраїлем.^[185][186]

Іран атакував дронами найбільший нафтовий порт ОАЕ місто Фуджейру, було зафіксовано пожежі. Також вибухи лунали поблизу міжнародного аеропорту Дубая.^[187][188] Авіація армії Ізраїлю вночі знищила у аеропорту Тегерана літак, яким користувався верховний лідер Ірану, це мало порушити можливості іранського режиму щодо координації із союзниками та нарощування військової сили.^{[189][190][191]} Також було атаковано Центр космічних досліджень Ірану (ISRC) у Тегерані, який використовувався для розвитку військових космічних програм.^[192]

Вранці декілька високопосадовців Ірану, включаючи Алі Ларіджані^[193] та лідера Басідж Гулямреза Солеймані, стали мішенню ізраїльських авіаударів.^[194] Ізраїльські ракети влучили у районі атомної електростанції в Ірані, де працювали росіяни, про наслідки не повідомлялося.^[195]

У відповідь Іран здійснив ракетний обстріл, в результаті якого загинули двоє ізраїльських мирних жителів у Рамат-Гані.^[196]

Внаслідок серії масованих авіаударів США та Ізраїлю по Ірану було вбито ключових представників вищого політичного та військового керівництва країни.^[197] США завдали ударів по укріплених ракетних об'єктах Ірану вздовж узбережжя поблизу Ормузької протоки, заявивши що протикорабельні крилаті ракети на цих позиціях становили загрозу для міжнародного судноплавства.^[198][199] США та Ізраїль завдали ударів по найбільшому газовому родовищу Ірану — Південному Парсу, та іншій інфраструктурі в районі Асалуйє.^[200] Через небезпеку для суден, Індія направила кілька військових кораблів до Ормузької протоки для супроводу своїх танкерів.^[201]

Іран влучив балістичною ракетою по найбільшому на планеті заводу ЗПГ компанії QatarEnergy в промисловому місті Рас-Лаффан у Катарі, ключовому центрі з виробництва зрідженого природного газу, внаслідок чого на об'єкті виникла пожежа.^[202] Також Іран двічі протягом доби атакував посольство США в Багдаді, та завдав удару по Ізраїлю, внаслідок чого було пошкодження цивільної інфраструктури, двоє людей загинуло і ще декілька поранені.^{[203][204][205]} Увечері Іран атакував столицю Саудівської Аравії Ер-Ріяд, сталося щонайменше два гучних вибухи.^[206]

Ізраїль вдарив по ракетних кораблях і пов'язаній інфраструктурі на військово-морській базі в Бандар-Анзалі на Каспійському морі. Як згодом було встановлено — ізраїльський удар знищив корвет і два ракетні катери — половину бойових кораблів та катерів Ірану на Каспії.^[207] Того ж дня Трамп заявив, що доручив прем'єр-міністру Ізраїлю Біньяміну Нетаньягу припинити удари по нафтогазових об'єктах Ірану.^[208][209]

Іран атакував ракетами найбільший ізраїльський нафтопереробний завод у Хайфі — Хайфський нафтопереробний завод «Базан», що постачав 60 % дизельного пального та 50 % бензину для Ізраїлю.^[210][211] Іран наніс удар по НПЗ SAMREF комнанії Saudi Aramco в порту Янбу на Червоному морі, владою заявлено про мінімальні наслідки атаки. Після блокування Ормузької протоки Іраном, Янбу лишився єдиним експортним пунктом для будь-якої сирої нафти з арабських країн Перської затоки.^[212] Менш ніж за 12 годин Іран вдруге наніс удару по Рас-Лаффан ЗПГ в Катарі, спричинивши значні пожежі та руйнування.^[213][214] Після ударів, Катар вигнав іранських дипломатів, давши їм добу на те, щоб покинути країну.^[215] Внаслідок іранських ударів по енергетичній інфраструктурі Катару було пошкоджено об'єкти, відповідальні за 17 % виробництва скрапленого природного газу в Катарі, їхнє відновлення може зайняти до п'яти років.^[216] Американський винищувач F-35, виконуючи бойове завдання над Іраном, потрапив під вогонь іранського ППО і здійснив аварійну посадку.^[217]

Стало відомо що Іспанія доєдналася до Італії і евакуювала військових з Іраку з міркувань безпеки.^[218][219]

Був атакований іранський завод зі збагачення урану «Шахід Ахмадіан-Рошун» в Натанзі.^[220][221] Польща оголосила про початок евакуації свого військового контингенту з Іраку.^[222]

Іранські балістичні ракети влучили в міста Арад та Дімона на півдні Ізраїлю, де знаходиться ізраїльський ядерний центр.^[223] Влада оголосила про надзвичайну ситуацію і заявила про 180 поранених цивільних.^[224][225] Іран запустив дві балістичні ракети середньої дальності по американо-британській військовій базі Дієго-Гарсія в Індійському океані^[226], вони не досягли цілі.^[227][228]

Трамп оголосив Ірану ультиматум, що війська США знищать електростанції Ірану, якщо протягом 48 годин не буде розблокована Ормузька протока.^[229]

Ізраїль заявив про нову масштабну серію ударів по інфраструктурі Тегерану.^[230] Того ж дня Трамп оголосив про проведення результативних переговорів з офіційними представниками Ірану, і скасувати заплановані удари по іранській енергосистемі, однак представники Ірану це заперечили.^[231]

Стало відомо що Іранські енергооб'єкти у Хорремшехрі зазнали атаки, також було атаковано центр підводних досліджень який відповідальний за проектування та розробку підводних човнів.^[232] США атакували завод із виробництва турбореактивних двигунів у місті Кум, які використовувалися у бойових дронах.^[233] Також відомо про атаки по іранському місту Тебриз та влучання в тому числі по житловій забудові із жертвами серед цивільних.^[234] Того ж дня стало відомо про ймовірну помилкову атаку військ США, в результаті якої було завдано удару по іракській армії із загиблими та пораненими військовими.^[235]

Іранська балістична ракета влучила поблизу міста Хадера на півночі Ізраїлю, удар було спрямовано на місцеву електростанцію.^[236] Іран надіслав лист членам Міжнародної морської організації, дозволивши «неворожим суднам» проходити через Ормузьку протоку, проте виключно за умови «координації з іранською владою».^[237] Для кораблів США та Ізраїлю і тих, хто їх підтримує, протока залишилася закритою.^[238]

Іран протягом тижнів нарощував оборону острова Харк, плануючи захищати його від потенційної наземної операції США^[239]. Іран розставляв протипіхотні та протитанкові міни навколо острова і на береговій лінії, де війська США могли б висадити десант^[240].

Велика Британія та Франція очолили створення коаліції разом із іншими 30 країнами, без Сполучених Штатів та Ізраїлю, мета якої розблокування Ормузької протоки.^[241]

Того ж дня Іран заявив що готовий обговорити розблокування протоки для суден з Іспанії через її «повагу до міжнародного права».^[242] Відомо про загиблого цивільного внаслідок удару Хезболли по півночі Ізраїлю.^[243]

Армія оборони Ізраїлю повідомила про удари по іранському важководному реактору в Араку, заявивши, що метою було знищення «ключової інфраструктури для виробництва плутонію для ядерної зброї» після того, як Іран почав відновлювати об'єкт.^[244] Також Ізраїлем було завдано серію ударів по центральній частині Тегерану та заявлено про знищення промислового об'єкту з виробництва морських ракет та морських мін.^[245][246]

Того ж дня, Іран, ймовірно, ракетним ударом знищив щонайменше ще один літак E-3 Sentry Повітряних Сил США на аеродромі в Саудівській Аравії.^[247] Також було атаковане друге з початку війни торгове судно що належало Таїланду.^[248]

Президент США Дональд Трамп пояснив, чому він називає напад на Іран військовою операцією: «Якщо це військова операція, мені не потрібні жодні схвалення. Якщо це війна, то треба отримувати схвалення конгресу. Тому я називаю це військовою операцією».^[249]

Війська США та Ізраїлю атакували металургійну промисловість Ірану в Ісфагані та Хузестані.^[250] Також було завдано ударів по містах Тегеран, Тебриз, Шираз, Урмія, зокрема по житловій та цивільній забудові.^[251] Також відомо про атаку на базу ВПС Ірану у місті Бушер на півдні країни.^[252]

Іран завдав удару безпілотниками по порту в оманському місті Салала, та по аеропорту Кувейту, ракетного удару по алюмінієвому заводу у промисловій зоні Абу-Дабі в Об'єднаних Арабських Еміратах.^{[253][254][255][256]} Також відомо про атаку на два алюмінієві заводи у Бахрейні.^[257] Єменські хусити вперше завдали ракетного удару по території Ізраїлю, Ізраїль заявив про перехоплення ракети.^[258] Також Іран наніс удар по військовій базі США у Саудівській Аравії, знищивши літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління E-3 Sentry AWACS^{[259][260][261]}.

Було завдано нові авіаудари по Тегерану вночі 29 березня.^[262] Також було атаковано нафтохімічний завод у місті Тебриз та енергетичну інфраструктуру у Тегерані, через що в деяких частинах міста сталися блекаути.^[263]

Іран атакував об'єкт енергетики та завод з опріснення води у Кувейті.^[263]

Ізраїль завдав чергових ударів по Тегерану.^[264] Відомо про удару по Технологічному Університету в Ісфагані.^[265] Трамп погрожував Ірану, якщо Ормузька протока залишиться заблокованою^[266]. США атакували аеропорт Мешхеду, пошкодивши цивільний літак що належав Індії^[267]. В Ірані був сильно пошкоджений завод із виробництва важкої води, об'єкт припинив роботу.^[268]

Того дня стало відомо що Франція відправила гелікоптери Eurocopter Tiger та винищувачі Dassault Rafale для протидії іранським безпілотникам.^[269]

Іран ударив ракетами по Саудівській Аравії та безпілотниками з Ємену у напрямку Ізраїлю, ракети та безпілотники були збиті.^[263] Також Іран атакував військову базу США у Багдаді, відомо про пошкоджений іракський літак Ан-32, ударив по НПЗ Bazan у Хайфі.^{[270][271][272]} Були атаковані і ОАЕ, зокрема, Кувейтський танкер із нафтою у Дубайському порту.^[273]

Авіація США завдала удару протибункерними бомбами по складу боєприпасів поблизу гори Соффе на південь від Ісфагану, відомо про масштабні детонації.^[274][275]

Дональд Трамп заявив, що планує закінчити військову кампанію проти Ірану «через два-три тижні», додавши, що не бачить необхідності якоїсь «угоди» з Іраном для цього.^[276] Було завдано ударів по ракетній базі Корпусу Вартових Ісламської Революції на південь від Ісфахана, та території компанії з обслуговування та ремонту вертольотів у Тегерані.^[277][278]

Війська Ірану атакували штаб-квартири телекомунікаційних компаній Batelco у Бахрейні.^[279]

США та Ізраїль завдали удару по мосту B1, який є частиною північної автомагістралі між Тегераном і Караджем.^[280] Також знову був атакований аеропорт Мешхеда.^[281]

Іран завдав ракетних ударів по Ізраїлю, зокрема відомо про влучання у складські приміщеня у Петах-Тікві.^[282][283]

Іран збив винищувач F-15E Strike Eagle Повітряних сил США зі складу 48-го винищувального крила над південно-західним Іраном.^[284] Окрім цього, Іран завдавав ракетних ударів по Ізраїлю та Кувейту, де був атакований завод з опріснення води та нафтопереробний комплекс.^[285][286] Протягом дня США втратили два бойових літаки в Перській затоці та над Іраном: штурмовик A-10 Warthog (розбився поблизу Ормузької протоки) та винищувач F-15E Strike Eagle (збитий над Іраном).^[287]

Силами США та Ізраїлю був атакований ключовий центр нафтохімічної промисловісті у спеціальній економічній зоні, розташованій при порту Бандар-е Імам Хомейні в південно-західній провінції Хузестан.^[288] Також був атакований порт Чахбехар на південному заході Ірану.^[289]

Війська Ірану збили літак A-10 Thunderbolt II, та пошкодили два гелікоптера UH-60 Black Hawk і один CH-47 Chinook, що був уражений безпілотником на аеродромі Camp Buehring.^{[290][291][292]}

Під час рятувальної операції екіпажу збитого 3 квітня винищувача F-15, ПС США втратили два транспортні літаки HC/MC-130 та гелікоптер MH-6 Little Bird (пошкоджені борти було знищено американцями, щоб вони не потрапили в руки ворога).^[293] Іран завдав ударів по об'єктам нафтохімічної промисловості та енергетики Кувейту.^[294] В Кувейті в офісі Kuwait Petroleum Corporation почалася пожежа внаслідок удару іранського безпілотника.^[295]

Протягом місяця, США втратили щонайменше 7 літаків, ще кілька літаків було пошкоджено.^[296][297]

Було завдано ударів по Тегерану, зокрема був обстріляний Технологічний університет Шаріфа в Тегерані, пошкоджено будівлі та інфраструктуру, Іран звинуватив США у використанні бункерних бомб.^[298][299] Відомо про атаки по об'єктам суднобудування у місті Хорремшехр, було зафіксовано знищення боєприпасів та військової інфраструктури поблизу гори Соффе на південь від Ісфагана, удари по нафтохімічному комплексу в місті Шираз на південному заході Ірану та атаку на найбільший нафтохімічний завод в Ірані в районі Ассалує.^{[300][275][301][302]} Військами Ізраїлю унаслідок авіаудару було ліквідовано Маджида Хадемі, голови розвідувального управління Корпусу вартових ісламської революції.^[303] Іран заявив про щонайменше 13 загиблих цивільних внаслідок ізраїльсько-американських ударів по житловій забудові у місті Есламшахр.^[304] Того ж дня президент США Трамп заявив, що Штати мають план швидкого знищення «усіх мостів і електростанцій» в Ірані, якщо ультиматум про відкриття Ормузької протоки не буде виконаний.^[305]

Також Ізраїль завдавав обстрілів по Лівану, в тому числі по цивільній інфраструктурі, відомо про загиблих та поранених мирних мешканцях.^[306]

Війська Ізраїлю та США знищили міст на автомагістралі Зенджан–Тебриз у провінції Східний Азербайджан, та залізничний міст у провінції Зенджан.^[307] Також відомо про удари по алюмінієвому заводі у місті Арак.^[308] Окрім цього, під удари США потрапили десятки іранських військових об'єктів на острові Харк.^[309] Вночі був атакований порт Чахбехар.^[310] Тегеран не погодився на умови, висунуті Трампом для перемир'я^[311].

Іран атакував об'єкти нафтохімічної промисловості у Саудівському місті Джубаїль.^[312]

За посередництвом Пакистану вдалося домовитися про припинення вогню між США та Іраном на два тижні.^[313][314] За умови негайного розблокування Ормузької протоки Іраном, Трамп зупинив бомбардування 8 квітня, також схвалено двотижневий період припинення вогню для мирних перемовин, розгляду сторонами мирної пропозиції з 10 пунктів.^[315] Іран повідомив, що його військові координуватимуть прохід через Ормузьку протоку, також відомо що Іран та Оман планують стягувати транзитні збори з суден, що проходять через Ормузьку протоку, протягом двотижневого припинення вогню.^[316] В США, Ірані та ОАЕ заявили про «перемогу у війні на Близькому Сході»^[317].

Незважаючи на перемир'я, був атакований іранський нафтопереробний комплекс на острові Лаван, у відповідь Іран атакував об'єкти нафтохімічної промисловості, електростанції та заводи з опріснення води у Бахрейні, Катарі, ОАЕ та Саудівській Аравії.^{[318][319][320][321]} Іран знову зупинив судноплавство через Ормузьку протоку^[322][323].

Ізраїль заявив, що припинення вогню не поширюється на бойові дії в Лівані, і 8 квітня завдав масштабних ударів по різних частинах Лівану, зокрема по Бейруту. За словами міністра охорони здоров'я Лівану, сотні людей загинули або отримали поранення.^[324] Того ж дня міністр закордонних справ Бельгії, що перебував з візитом у Бейруті, потрапив під ізраїльський обстріл.^[325] Іран в свою чергу заявив, що вийде з угоди про припинення вогню, якщо атаки на Ліван продовжаться.^[321]

9 квітня Кувейт заявив про атаку безпілотників.^[326] Станом на 10 квітня судноплавство через Ормузьку протоку все ще не було відновлено.^[326]

17 квітня в результаті двох повітряних атак по штаб-квартирі Курдської Демократичної партії Ірану в провінції Ербіль на території Іраку загинуло троє людей та двоє інших отримали поранення.^[327] 24 квітня стало відомо що військово-морські сили КВІР встановили нові міни в Ормузькій протоці.^[328][329]

Вночі 1 травня Іран завдав ракетного удару по об'єктах курдів у провінції Ербіль в Іракському Курдистані.^[330]

4 травня Трамп оголосив про початок операції з відновлення вільного судноплавства в Ормузькій протоці, американські військові заявили про початок супроводження комерційних суден для виходу з заблокованої протоки. За півтори доби Трамп заявив, що операція в Ормузькій протоці призупинена на прохання Пакистану та інших країн, а також на тлі «прогресу» в переговорах з Іраном.^[331] За час дії операції лише два цивільні судна під прапором США пройшли протокою^[332].

4 та 5 травня Іран атакував об'єкти нафтової інфраструктури ОАЕ, однак Іран заперечив причетність до атак^[333][334]. 6 травня винищувач США обстріляв і вивів з ладу іранський танкер, який намагався прорвати блокаду^[335]. Того ж дня Ізраїль обстріляв низку населених пунктів на півдні Лівану, відомо про загиблих та поранених, а Іран обстріляв об'єкти курдської опозиції у Ербілі в Іракському Курдистані^[336][337].

8 травня військові США вперше з початку квітня завдали ударів по іранському порту Кешм та місту Бендер-Аббас, також американцями були атаковані ще два судна під іранським прапором поблизу Ормузької протоки, які, за твердженням Вашингтона, порушували американську морську блокаду.^[338][339]

11 травня стало відомо, що військові ОАЕ беруть участь у нанесенні ударів по цілям в Ірані, зокрема у квітні атакували об'єкти нафтової промисловості Ірану на острові Лаван.^[340] 12 травня було повідомлено що не лише ОАЕ, а і Саудівська Аравія проводила військову операцію на іранській території.^[341] Того ж дня Кувейт повідомив про відбиття атаки Іранської розвідувально-диверсійної групи, в ході якої четверо військових потрапило у полон і ще двоє втекло.^[342] 17 травня стало відомо про атаку ударного безпілотника по атомній електростанції Барака в ОАЕ, внаслідок чого спалахнула пожежа в електрогенераторі біля внутрішнього периметру АЕС.^[343]

28 травня американські військові завдали нових ударів по неназваному військовому об'єкті Ірану.^[344] 30 травня іранська ракета типу Fateh-110 впала поблизу авіабази Алі Аль-Салем, а її уламки пошкодили інфраструктуру об'єкта. Поранення отримали близько п'яти осіб, серед яких військовослужбовці та підрядники США.^[345] 30 та 31 травня США завдали ударів по іранських радіолокаційних станціях та пунктах управління безпілотниками в районах Горук та на острові Кешм, також 31 травня США вдарили ракетою по торговому судну, яке намагалося проігнорувати морську блокаду і прямувало в напрямку Ірану.^[346][347]

1 червня іранський Корпус вартових ісламської революції заявив, що його авіакосмічні сили завдали удару по авіабазі, яка, за їхніми словами, використовувалася під час американської атаки на телекомунікаційну вежу на острові Сірік.^[347] 2 червня США та Іран обмінялися ударами, зокрема США знову атакувало іранський танкер.^[348][349] 3 червня Іран атакував обʼєкти у Бахрейні, Іраку та Кувейті, де відбулося влучання в аеропорт, вбивши щонайменше одну людину та поранивши понад 60.^[350][351]

7 червня США збили два іранські дрони, що прямували до судноплавних маршрутів в Ормузькій протоці.^[352][353] Того ж дня Іран випустив щонайменше 10 ракет у відповідь на авіаудар по Бейруту. Тієї ж ночі Ізраїль завдав ударів по Ірану, відомо про атаки на аеропорт Мехрадабад в Тегерані, військову інфраструктуру в Тебрізі, Ісфахані, виробництво дронів у Наджафабаді та обʼєкти КВІР у Ісламабаде-Гербі.^{[354][355][356][357]}

8 червня стало відомо про те що під час патрулювання Ормузської протоки розбився американський вертоліт Apache, згодом президент США Дональд Трамп заявив що гелікоптер був збитий Іраном.^[358] Увечері 9 червня американські військові повідомили про їхню атаку на системи протиповітряної оборони, пункти управління та радіолокаційні станції поблизу Ормузької протоки. Після цього, посадовці Ірану заявили про удари по цілях на американських базах у Бахрейні та Йорданії. Армія Кувейту, також оголосила, що відбивала атаку.^[359]

11 червня близько 4-ї ранку за київським часом війська США завдали ударів по різних обʼєʼктах на території південної частини Ірану, зокрема у портовому місті Сірік.^[360] Заявлено про удари по об'єктах спостереження, системах зв'язку та засобах протиповітряної оборони.^[361] Згодом того дня було атаковано танкер, який зазвичай перевозить бітум та асфальт з Об'єднаних Арабських Еміратів до Індії.^[362] Невдовзі Трамп заявив, що вночі Сполучені Штати завдадуть нових ударів по Ірану, а також оголосив про плани встановити контроль над островом Харк. Однак вже за декілька годин Трамп заявив, що заплановані на вечір удари по Ірану скасовано.^[363][364]

18 червня лідери США та Ірану Дональд Трамп і Масуд Пезешкіан підписали меморандум про взаєморозуміння, спрямований на припинення конфлікту на Близькому Сході.^[365]

Наприкінці червня, після збройного загострення почало відновлюватися комерційне судноплавство в акваторії Перської затоки, а ціна на нафту впала до рівнів, яких не було з часів до війни з Іраном.^[366][367]

6 липня та 7 липня Іран атакував три кораблі в Ормузькій протоці. Ці інциденти стали першими відомими атаками в протоці після того як непрямі переговори між США та Іраном завершилися наприкінці червня без жодних публічних ознак прогресу на шляху до тривалого миру, незважаючи на 60-денне припинення вогню.^[368] Наступного дня представники США заявили про початок нової хвилі ударів, як відповідь на іранські атаки трьох комерційних суден. Президент Трамп заявив, що домовленість про припинення вогню з Іраном більше не діє і висловив сумнів у ефективності подальших переговорів.^[369][370]

9 липня було завдано ударів по обʼєктах військового призначення та інфраструктури у іранських містах Бендер-Аббас, Бушир, Конакар, Чехбехар, американці заявили про ураження 90 військових цілей на території Ірану. Іран у відповідь завдав ударів по Бахрейну, Катару та Кувейту.^[371][372]

11 липня військові США завдали чергової серії ударів по іранських цілях поблизу Ормузької протоки у відповідь на ракетний обстріл, внаслідок якого було пошкоджено вантажне судно. Наступного дня, 12 липня Іран здійснив атаку на авіабазу США у Катарі, також лунали вибухи у Об'єднаних Арабських Еміратах, Бахрейні та Кувейті. США атакували безпілотними надводним суднами по морській базі у місті Бендер-Аббас.^[373][374]

13 липня Дональд Трамп повідомив, що США відновлюють блокаду морських портів Ірану та вимагатимуть 20% від вартості вантажів, які перевозитимуть через Ормузьку протоку.^[375]

14 липня військові США завдали нових ударів по військових об'єктах на території Ірану, зокрема по містам Бушер, Чахбахар, Джаск, Конарак, Омідіє, Абу-Муса та Бендер-Аббас, а Іран крилатими ракетами завдав ударів по двох нафтових танкерах в Ормузькій протоці.^{[376][377][378]} 15 липня Центральне командування США (повідомило про проведення нової хвилі ударів по території Ірану, також відомо про спроби атак Ірану об'єктів у Бахрейні, Кувейті та Йорданії.^[379] 16 липня військові США ракетами атакували танкер, що прямував до Ірану.^[380] 17 та 18 липня американські військові знову завдавали ударів по Ірану, а Іран завдавав ударів по двох електростанціях Кувейту.^{[381][382][383]} Також стало відомо про іранську атаку на американську авіабазу у Йорданії, внаслідок чого загинули американські військові.^[384]

19 липня стало відомо що іранське місто Бендер-Аббас опинилося ізольованим внаслідок ударів США. Були зруйновані мости, залізниця, а порт опинився відрізаним від решти території.^[385] Відомо про іранські атаки по Бахрейну та Кувейту, зокрема по кувейтській опріснювальній станції.^[386] 20 та 21 липня військові США продовжили завдавати ударів по обʼєктах в Ірані, в свою чергу іранські військові 21 липня атакували щонайменше три танкери в Ормузській протоці а також завдали ударів по електростанціях і опріснювальних заводах у Кувейті.^{[387][388][389][390]}

28 липня військові Ірану обстріляли американську військову базу в Йорданії, і ймовірно ще деякі обʼєкти, декількома балістичними ракетами.^[391] Центральнe командування США заявило що всі вони були перехоплені засобами протиповітряної оборони, а президент Трамп пригрозив що через цю атаку США «жорстко вдарять» по Ірану.^[392]

29 липня у єгипетському порту Дамієтта на Середземному морі від атаки безпілотника сталася пожежа на танкері-газовозі, що належить американській компанії.^[393]

1 серпня стало відомо про щонайменше два танкери, що були обстріляні у Ормузській протоці.^[394] 11 серпня гелікоптер військових США атакував торгове судно за спробу прориву до портів Ірану.^[395]

31 серпня стало відомо що США та Іран обмінялися обмеженими ударами. Американські війська завдали удару по двох іранських пускових установках на острові Ларак в Ірані після того, як сили КВІР були помічені під час підготовки до запуску ракет із морськими мінами в Ормузьку протоку, повідомило Центральне командування США. Окрім цього іранські військові завдали ударів балістичними ракетами по військових базах США у Йорданії.^[396][397]

1 вересня військові США нанесли ударів по Ірану, відомо про ймовірні атаки на острові Кешм в Ормузькій протоці, а також у портових містах Бендер-Аббас і Чабахар на півдні країни. Іран у відповідь запустив балістичні ракети по різних цілях на Близькому Сході, зокрема Йорданії.^[398][399] 5 вересня США та Іран знову обмінялися ударами, Іран заявив про ураження шести повʼязаних з Америкою суден, а військові США опублікували відео з ударами по трьом іранським танкерам.^[400] 9 вересня військові Ірану та США обмінялись найбільшими хвилями атак на морські судна з початку війни, обидві сторони заявили про знищення понад 10 суден противника.^[401] 29 вересня три нафтові танкери зазнали влучань невстановлених снарядів під час проходження Ормузької протоки.^[402]

3 жовтня біля берегів Оману знову був атакований нафтовий танкер.^[403] 9 жовтня військові Ірану завдали ударів дронами-камікадзе по місту Ербіль, столиці Іракського Курдистану.^[404] 10 жовтня американський винищувач завдав удару по вантажнеому судну за спробу порушити блокаду Ірану.^[405]

Вночі 3 листопада на іранському острові Кешм пролунали декілька сильних вибухів. Як згодом стало відомо, американські війська завдали по ньому удару.^[406] 6 та 7 листопада американці завдали ударів по Ірану, зокрема на острові Кешм та в південному портовому місті Джаск.^[407][408] 7 листопада США завдали удару по торговому судну в Оманській затоці яке ігнорувало американську блокаду Ірану.^[409] 8 листопада військові США знову завдали ударів по острову Кешм, а Іран атакував газове родовище Хор-Мор в Іракському Курдистані.^[410]

20 липня 2026 підтримуване Іраном Єменське угруповання хуситів оголосило про запровадження морської блокади проти Саудівської Аравії, і почали атакували обʼєкти на території Саудівської Аравії. 22 липня хусити атакувало два саудівські нафтові танкери ракетами та безпілотниками в Червоному морі, це була перша атака з боку хуситів після оголошення блокади Саудівської Аравії.^[411] 25 липня хусити атакували нафтопереробний завод Saudi Aramco у місті Джизан в Саудівській Аравії. Також були атаковані нафтові обʼєкти у місті Янбу на узбережжі Червоного моря.^[412][413]

8 вересня єменські хусити атакували ряд обʼєктів на території Саудівської Аравії, зокрема нафтопереробний завод компанії Saudi Aramco, нафтопровід «Схід–Захід» (через що останній було зупинено), відомо про щонайменше 73 загиблих осіб.^[414] 9 та 10 вересня хусити атакували південні саудівські міста Абха, Хаміс-Мушайт і Джазан балістичними ракетами та безпілотниками.^[415] В той же час хусити провели успішний настур на південь, встановивши контроль 10 вересня над стратегічним портовим містом Моха на узбережжі Червоного моря і значно розширивши свій контроль над Баб-ель-Мандебською протокою.^[416] 14 вересня хусити атакували ракетами та безпілотниками військову авіабазу Хаміс-Мушайт на півдні Саудівської Аравії. За їхньою заявою, цілями стали ангари, радіолокаційні системи, злітні смуги та склади боєприпасів.^[417] 15 вересня представники Саудівської Аравії та хуситів звинуватили один одного в обстрілі цивільних обʼєктів.^[418] 16 вересня хусити збили винищувач F-15 Саудівської Аравії над єменською провінцією Маріб.^[419] 20 вересня стало відомо про атаку хуситами аеропорту в столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді.^[420] 3 жовтня було заявлено про атаку на об’єкт саудівської нафтової компанії Saudi Aramco.^[421] 6 та 7 жовтня були атаковані два аеропорти у Саудівській Аравії, відомо про жертви та постраждалих, а 8 жовтня був атакований літак авіакомпанії Saudi Arabian Airlines у Ер-Ріяді.^[422][423] 10 жовтня хусити знову завдали ракетного удару по аеропорту Ер-Ріяда. Внаслідок влучання ракети у пасажирський термінал, відомо про 12 загиблих та понад 300 поранених.^[424] 13 жовтня хусити атакували адміністративні будівлі компанії Saudi Aramco у місті Дахран.^[425] 22 та 24 жовтня хусити заявляли про ракетні атаки по нафтових та інфраструктурних обʼєктах Саудівської Аравії, наслідки влучання невідомі, влада Саудівської Аравії заявила про перехоплення повітряних цілей.^[426][427] Згодом стало відомо про загиблих і постраждалих внаслідок атак по нафтовому родовищі компанії Aramco та аеропорту на сході Саудівської Аравії.^[428] 26 жовтня хусити заявили про удари по нафтових станціях магістрального трубопроводу «Схід-Захід» та аеропорту Ер-Ріяда в Саудівській Аравії.^[429] 27 жовтня хусити завдали удару балістичною ракетою по саудівському нафтопереробному заводу Рас-Танура.^[430] 8 листопада Саудівська Аравія перехопила над Ер-Ріядом дві балістичні ракети хуситів; уламки пошкодили будівлю Aramco у фінансовому районі короля Абдалли.^[431]

Бойові дії розпочалися 2 березня 2026 року з масованого ракетного обстрілу північного Ізраїлю з боку «Хезболли». Основною ціллю став об'єкт протиракетної оборони на південь від Хайфи^[432]. Тієї ж ночі ВПС Ізраїлю завдали ударів по Бейруту та видали накази про негайну евакуацію мешканців 50 ліванських поселень. Одним із перших успіхів ЦАХАЛу стала ліквідація керівника розвідки «Хезболли» Хусейна Макледа, чиє тіло було знайдено під завалами в Бейруті^[433].

2 березня Ізраїль і Хезболла обмінялися ударами. Хезболла розпочала атаки проти Ізраїлю у відповідь на вбивство Хаменеї. Після атак офіційна влада Лівану заборонила військові дії Хезболли. Пізніше Хезболла заявила, що атака була «оборонним актом» після понад року ізраїльських атак, незважаючи на перемир'я.^[434] Вона додала, що вдалася до застосування сили проти Ізраїлю, щоб зупинити його агресію та евакуювати захоплені ліванські території, підкресливши, що цей крок не мав відношення до війни. Речник АОІ зазначив, що напад слід розглядати як «офіційну декларацію війни з боку Хезболли», пообіцявши «нейтралізувати» загрозу. Ізраїль завдав ударів по півдню Лівану, Бейруту та долині Бекаа.^[435] АОІ заявила, що в результаті ударів було вбито голову розвідувального штабу Хезболли Хусейна Макледа.

4 березня Хезболла відкрила вогонь у Південному Лівані.^[436]

Протягом першого тижня березня конфлікт стрімко переріс у повномасштабну повітряну війну.^[437]

16 березня армія Ізраїлю розпочала вторгнення до Лівану, ЦАХАЛ розпочав наземну операцію. Підрозділи 91-ї дивізії зайшли до прикордонних районів Лівану, щоб знищити інфраструктуру збройного угруповання «Хезболла» та знизити загрозу для півночі Ізраїлю, йдеться у повідомленні ЦАХАЛу. Ізраїль заявив що це «обмежена та цілеспрямована наземна операція» проти угруповання «Хезболла» на півдні Лівану.^[438]

24 березня Ліван заявив про загиблих внаслідок ізраїльських ударів по житлових будинках.^[439] 26 березня тривали бої та наступ армії Ізраїлю у південному Лівані, відомо про загиблих ізраїльських військових у боях того дня.^[440] 27 березня тривали обстріли Ізраїлем південного Лівану, відомо про трьох загиблих у ізраїльській атаці журналістів.^[441] 28 березня на півдні Лівану тривали обстріли ізраїльськими військами та бої із підрозділами Хезболли.^[442]

8 квітня Іран вимагав припинення Ізраїльських обстрілів Лівану як умову запропонованого Трампом перемирʼя, однак Ізраїль відмовився.

9-10 квітня Ізраїль завдавав масштабних ударів по Лівану, у відповідь Хезболла атакувала Ізраїль та ізраїльських військових на ліванській території.^[443][444]

7 червня, через кілька днів після досягнення за посередництва США чергових домовленостей про припинення вогню, Ізраїль знову завдав ударів по Лівану, та продовжив сухопутну операцію на півдні Лівану. Того ж дня Іран випустив щонайменше 10 ракет у відповідь на авіаудар по Бейруту.^[353][352] 11 червня Ізраїль продовжував сухопутну операцію та обстріли Лівану, зокрема відомо що внаслідок авіаударів Ізраїлю у Лівані загинуло 12 людей.^[445]

•  Австралія: Прем'єр-міністр Ентоні Албаніз підтримав війну США проти Ірану, посилаючись на загрози безпеці, і попередив про можливі відповідні заходи на Близькому Сході та оновив рекомендації щодо поїздок для австралійців.^[446]
•  Канада: Прем'єр-міністр Канади Марк Карні заявив, що його країна підтримує дії США, які спрямовані на ліквідацію іранської ядерної програми та запобігання загрозі міжнародному миру з боку Тегерана.^[447]
•  ОАЕ: представник МЗС підтримав дії США у телефонній розмові з Марко Рубіо.^[448]
•  Саудівська Аравія: У офіційній заяві країна засудила контрудар Ірану по ОАЕ, Бахрейну, Катару, Кувейту та Йорданії.^[449][448]
•  Україна: Президент України Володимир Зеленський підтримав операцію США, заявивши, що «дати народу Ірану позбутись режиму — справедливо», але наголосив про важливість «зберегти якнайбільше життів», а українське МЗС також згадало про підтримку режимом Росії у війні, зокрема постачання дронів «Shahed» для ударів по Україні, а також про насильство режиму проти власних громадян, «зокрема вбивства та репресії проти мирних протестувальників, які за останні місяці набули особливо великих масштабів».^[450][451]
•  Японія: представники Японії засудили удари Ірану по цивільним суднам, нафтовій і газовій інфраструктурі та блокування одного з головних енергетичних маршрутів світу.^[452]
•  Уганда: головнокомандувач Збройних сил Уганди генерал Мухузі Кайнеругаба відкрито заявив про готовність розпочати війну з Іраном на боці Ізраїлю. Угандійський генерал пригрозив «однією бригадою» захопити Тегеран^[453].

•  Європейський Союз: президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що «настав час сісти за стіл переговорів і покласти край військовим діям» в Ірані.^[454]
•  Індія: Індійське посольство застерегло громадян країни від поїздок до Ірану та закликало тих, хто перебуває в країні, негайно шукати укриття.^[455]
•  Ірак: Управління цивільної авіації Іраку призупинило весь повітряний рух над Іраком.^[456]
•  КНР: Міністр закордонних справ Китаю заявив що конфлікт в Ірані необхідно вирішити мирно. «Ми вважаємо, що суверенітет, безпеку і територіальну цілісність Ірану і всіх країн Перської затоки слід поважати, і їх не повинні порушувати».^[457]
•  Острови Кука: Прем'єр-міністр Марк Браун доручив високопосадовцям вжити заходів для забезпечення мешканців острова паливом та іншими необхідними товарами й послугами, водночас зауваживши, що війна може негативно позначитися на економіці країни, оскільки вона є кінцевою ланкою глобального ланцюга поставок^[458].
•  Ліван: Прем'єр-міністр Наваф Салам закликав до стриманості після ізраїльських ударів по Ірану, наголошуючи, що Ліван не повинен бути втягнутий у ширшу регіональну війну і має надавати пріоритет власній безпеці та стабільності.^[459][460]
•  Нідерланди: Прем'єр-міністр Роб Єттен зберігає критичну позицію щодо Тегерана, закликаючи до припинення його військових дій та наголошуючи на «глибокій стурбованості» уряду Нідерландів з приводу внутрішніх репресій в Ірані та його ролі в ескалації напруженості в регіоні.^[461]
•  Німеччина: канцлер Німеччини Фрідріх Мерц не засуджував дії США та Ізраїлю однак відмовився на прохання Трампа допомогти у війні проти Ірану.^[462]
•  Польща: Президент Польщі Кароль Навроцький запевнив, що його постійно інформують про сьогоднішні атаки на цілі в Ірані.^[463]
•  Туреччина: лідер Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган засудив удари США та Ізраїлю по Ірану, а також атаки ІРІ на країни Перської затоки та закликав ісламський світ запобігти розширенню війни.^[464]

•  Алжир: МЗС Алжиру засудило напади на Іран, назвавши їх «грубим порушенням суверенітету» та «американо-сіоністською агресією»^[465].
•  Ватикан: Лев XIV закликав країни-учасниці припинити те, що він назвав «спіраллю насильства», і попередив, що війна може призвести до «трагедії грандіозних масштабів». Він також застеріг: «Я звертаюся до залучених сторін із щирим закликом взяти на себе моральну відповідальність і зупинити спіраль насильства, перш ніж вона перетвориться на непоправну прірву!»^[466] Блейз Купіч, американський католицький кардинал, близький до Папи, назвав опубліковане Білим домом відео про атаки на Іран, змішане з уривками з голлівудських фільмів, «жахливим» та «огидним»^[467].
•  Велика Британія: Британський уряд опублікував заяву, в якій йдеться, що Велика Британія «не хоче бачити подальшої ескалації в ширший регіональний конфлікт». Уряд також заявив, що посилив «оборонні спроможності» в регіоні та надає консульську підтримку британським громадянам у регіоні.^[468]
•  Іспанія: Іспанський прем'єр Педро Санчес різко розкритикував ізраїльсько-американську воєнну операцію проти Ірану та відмовив США у використанні військових баз на території країни для воєнної операції в Ірані.^[469] Подальше вторгнення Ізраїлю у Ліван іспанський уряд назвав порушенням міжнародного права.^[470]
•  Росія: Міністр закордонних справ Сергій Лавров засудив атаки США та Ізраїлю як «безвідповідальний крок» і «навмисний, заздалегідь спланований та невиправданий акт збройної агресії»^[471], звинувативши їх у тому, що вони штовхають регіон до «гуманітарної, економічної та, можливо, навіть радіаційної катастрофи».

• Криза в Ормузькій протоці (2026)