YaChudo

Кір Стармер

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Кір Стармер
англ. Keir Starmer Редагувати інформацію у Вікіданих
80-й Прем'єр-міністр Великої Британії
5 липня 2024 — 20 липня 2026
МонархЧарльз III
ПопередникРіші Сунак
НаступникЕнді Бернем
Лідер опозиції
4 квітня 2020 — 5 липня 2024
Прем'єр-міністрБорис Джонсон
Ліз Трасс
Ріші Сунак
ПопередникДжеремі Корбін
НаступникРіші Сунак
Лідер Лейбористської партії Великої Британії
4 квітня 2020 — 17 липня 2026
ПопередникДжеремі Корбін
НаступникЕнді Бернем
Член парламенту від округу Холборн і Сент-Панкрас
Нині на посаді
На посаді з7 травня 2015
ПопередникФренк Добсон
Народився2 вересня 1962[1][2] (64 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Саутварк, Саутерк Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якбаристер, політик, правник Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиCrown Prosecution Serviced і Doughty Street Chambersd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Лідса[2], Едмунд Голл[2] і Reigate Grammar Schoold[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяЛейбористська партія[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоRodney Starmerd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиJosephine Anne Bakerd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зVictoria Starmerd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіяатеїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Підпис
keirstarmer.com Редагувати інформацію у Вікіданих
 Роботи у Вікіджерелах
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Сер Кір Родні Стармер (англ. Sir Keir Rodney Starmer; нар. 2 вересня 1962, Лондон) — британський політик та юрист, лідер Лейбористської партії з 4 квітня 2020 року. Прем'єр-міністр Великої Британії з 5 липня 2024 по 20 липня 2026 року[7][8].

Тіньовий міністр із виходу з Євросоюзу (2016—2020). Тіньовий міністр із питань міграції (2015—2016).

Стармер привів Лейбористську партію до переконливої перемоги на загальних виборах 2024 року, поклавши край 14-річному правлінню консерваторів, яке отримало найменшу частку голосів серед усіх урядів, що здобули більшість, з часу початку ведення статистики у 1830 році. Під час прем'єрства Стармера його уряд скасував деякі зимові дотації на опалення, запровадив програму дострокового звільнення тисяч ув'язнених з метою зменшення переповненості в'язниць та врегулював кілька страйків у державному секторі. Він створив Командування з прикордонної безпеки, яке замінило план надання притулку в Руанді, а також Національну програму боротьби з насильницькими заворушеннями після загальнонаціональних заворушень 2024 року; крім того, заснував компанію «Great British Energy». Стармер посилив візові вимоги та закрив легальні міграційні шляхи, як це було передбачено в білій книзі його уряду з питань міграції. Його уряд також оголосив про зміни в системі містобудування, правах працівників та орендарів, підвищення мінімальної заробітної плати та інвестиції в нову атомну електростанцію. У зовнішній політиці Стармер продовжував підтримувати Україну у російсько-українській війні та закликав до припинення вогню й звільнення заручників у війні в Газі, а згодом офіційно визнав Державу Палестина. Його уряд уклав угоди про вільну торгівлю з Індією, Європейським Союзом та Сполученими Штатами, а також зосередився на покращенні відносин із Китаєм.

Стармер виявився непопулярним серед британської громадськості. Його чистий рейтинг схвалення спочатку був дещо позитивним, але протягом його прем'єрства впав до середнього значення −46 % станом на листопад 2025 року; опитування Ipsos, проведене того місяця, показало, що він був найменш популярним прем'єр-міністром з моменту початку ведення статистики в 1977 році. Стармер також очолював уряд у період глибокої непопулярності Лейбористської партії, яка зазнала рекордних поразок на місцевих виборах 2025 та 2026 років, що вилилося у кризу керівництва, яка розпочалася у травні 2026 року. 22 червня 2026 року Стармер оголосив про свою відставку з посади прем'єр-міністра та лідера Лейбористської партії та залишатиметься на посаді до завершення виборів лідера Лейбористської партії 2026 року[9].

Біографія

Закінчив Лідський університет зі ступенем бакалавра мистецтв із права, а потім вивчав право в Сент-Едмунд-Голлі Оксфордського університету, де здобув ступінь бакалавра цивільного права. У 1987 році був прийнятий до колегії адвокатів і спеціалізувався на правах людини, працюючи під керівництвом Хелени Кеннеді й Джеффрі Робертсона. До 1990 року працював у правозахисній групі інтересів «Liberty», потім у баррістерському бюро «Doughty Street Chambers», як і раніше займаючись захистом прав людини. Співробітник центру прав людини при Ессекському університеті, консультант з прав людини Асоціації старших офіцерів поліції, радник з прав людини Наглядальницької ради Північноірландської поліції (з 2003 року)[10].

У 2002 році призначений королівським адвокатом[11].

З 2008 по 2013 рік очолював Королівську прокурорську службу на посаді головного державного обвинувача[12].

У 2015 році обраний до Палати громад від лондонського округу Голборн і Сент-Панкрас, здобувши 52,9 % голосів[13].

7 жовтня 2016 року лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін здійснив перестановки у своєму тіньовому кабінеті, серед інших заходів призначив Стармера тіньовим міністром із виходу з Євросоюзу[14].

23 вересня 2019 року на конференції лейбористів в Брайтоні Стармер марно домагався однозначного позиціювання партії за збереження членства Великої Британії в ЄС, що суперечило «нейтральному» в цьому відношенні курсу Корбіна[15].

У грудні 2019 роки після катастрофічної поразки лейбористів на парламентських виборах політичні аналітики стали називати Стармера серед ймовірних наступників Джеремі Корбіна, і в цей же період розгорнулися події навколо статті про Стармера в англійському розділі Вікіпедії. Впродовж двох днів у неї тричі додавалося твердження, що Стармер є мільйонером, але тричі ця правка скасовувалася як така, що не має авторитетного джерела (при цьому сам Стармер і його оточення заперечували свою причетність до подій)[16].

Прем'єрство (2024–2026)

Призначення

Стармер на Даунінг-стріт, виголошуючи свою першу промову на посаді прем'єр-міністра, 5 липня 2024 року

На виборах у Британії вперше за 14 років переважну більшість місць у парламенті здобула опозиційна Лейбористська партія[17].

Як лідер партії більшості в Палаті громад, Стармер був призначений прем'єр-міністром, першим лордом скарбниці та міністром державної служби королем Чарльзом III 5 липня 2024 року, ставши першим прем'єр-міністром від Лейбористської партії з часів Гордона Брауна у 2010 році та першим, хто виграв загальні вибори з часів Тоні Блера у 2005 році.[18][19][20]. Він також став першим прем'єр-міністром, який вступив на посаду з лицарським званням з часів Александра Дуглас-Г'юма.[21] Стармера та його дружину Вікторію везли з Букінгемського палацу на Даунінг-стріт. Стармер зупинив машину на зворотному шляху з палацу, щоб прогулятися Даунінг-стріт та зустріти вітаючий натовп.[22]

У своїй першій промові на посаді прем'єр-міністра Стармер віддав шану своєму попереднику Ріші Сунаку, заявивши, що «його досягнення як першого британського азійського прем'єр-міністра нашої країни не повинно бути недооцінено ніким», а також визнав «відданість і наполегливу працю, які він привніс у своє керівництво», але додав, що народ Великої Британії проголосував за зміни:[23]

Ви дали нам чіткий мандат, і ми використаємо його для здійснення змін. Щоб відновити служіння та повагу до політики, покласти край ері галасливих вистав, ставитися до свого життя обережніше та об'єднати нашу країну. Чотири нації знову стоять разом, як ми так часто робили в минулому, протистоячи викликам невпевненого світу. Віддані спокійній та терплячій відбудові. Тож з повагою та смиренням я запрошую всіх вас приєднатися до цього уряду служіння в місії національного оновлення. Наша робота термінова, і ми починаємо її сьогодні.

Інші світові лідери, включаючи Джо Байдена та Джастіна Трюдо, а також Блера та Брауна, привітали Стармера з призначенням прем'єр-міністром.[24] Одним з його перших кроків було оголошення плану надання притулку в Руанді «мертвим»: міністр внутрішніх справ Іветт Купер мала створити Командування прикордонної безпеки для боротьби з бандами контрабандистів , які сприяють незаконному перетину мігрантів через Ла-Манш.[25][26] Стармер здійснив тур по чотирьом країнам Великої Британії, зустрівшись з такими лідерами, як Джон Свінні, Мішель О'Нілл та Воган Гетінг.[27] Він також зустрівся з дванадцятьма регіональними мерами та оголосив про створення Ради націй та регіонів.[28][29] 24 липня 2024 року він вперше відвідав сесію запитань прем'єр-міністра в Палаті громад.[30]

Кабінет Міністрів

Стармер скликає своє перше засідання Кабінету Міністрів 6 липня 2024 року

Стармер розпочав призначення нового Кабінету Міністрів, перше засідання якого відбулося 6 липня, а 7 липня він завершив свої міністерські призначення.[22] Парламент потім було скликано на засідання 9 липня.[31] Серед міністерських призначень Стармера були вчений Патрік Валланс на посаду державного міністра з питань науки , активіст з реабілітації Джеймс Тімпсон на посаду державного міністра з питань в'язниць, умовно-дострокового звільнення та пробації , а також експерт з міжнародного права Річард Гермер на посаду генерального прокурора Англії та Уельсу , яких було призначено довічними перами для роботи в Палаті лордів.[32] До складу нового уряду також входять кілька міністрів з урядів «Нової лейбористської партії» Блера/Брауна, включаючи Гіларі Бенн, Іветт Купер, Девіда Ламмі та Еда Мілібенда в Кабінеті Міністрів, а також Джекі Сміт та Дуглас Александер як молодші міністри.[33][34][35]

Перетасований кабінет Стармера у жовтні 2025 року

У вересні 2025 року заступниця Стармера Анджела Рейнер пішла у відставку через податковий скандал, що було названо нищівним ударом по керівництву Стармера.[36] Після відставки Рейнер Стармер провів першу велику перестановку на посаді прем'єр-міністра.[37]

Пітер Мандельсон

У грудні 2024 року Стармер призначив Пітера Мандельсона послом Великої Британії в Сполучених Штатах. Стармер звільнив Мандельсона у вересні 2025 року через його зв'язок з Джеффрі Епштейном. У лютому 2026 року, під час сесії «Запитань прем'єр-міністра», Стармер заявив, що Мандельсон «неодноразово брехав» під час перевірки щодо своїх довгострокових стосунків з Епштейном. Стармер сказав, що шкодує про призначення, і оголосив, що за згодою короля Мандельсона було виключено зі складу Таємної ради за дискредитацію її репутації.[38][39] Скандал з Мандельсоном мав важливе значення для його прем'єрства[40] і призвів до відставки керівника апарату Стармера Моргана Максвіні 8 лютого 2026 року, а також його директора з комунікацій Тіма Аллана наступного дня.[41][42] Через кілька годин після того, як Аллан оголосив про свою відставку, лідер шотландських лейбористів Анас Сарвар закликав Стармера піти з посади прем'єр-міністра, але міністри кабінету міністрів відповіли, висловивши свою підтримку Стармеру.[43]

Громадська думка

Під час перебування Стармера на посаді прем'єр-міністра британська громадськість сприймала його несхвально.[44] Середній рейтинг схвалення Стармера впав з +5% після виборів до -30% до січня 2025 року, а потім стабілізувався до квітня 2025 року, коли він почав далі знижуватися, досягнувши -46% до листопада того ж року. Опитування Ipsos показує, що Стармер є найнепопулярнішим прем'єр-міністром з початку ведення обліку Ipsos у 1977 році. За його даними, 13% громадськості були задоволені роботою Стармера, 79% - незадоволені, що дає чистий рейтинг схвалення -66.[45][46][47] Середній чистий рейтинг схвалення Стармера залишався вищим, ніж у Бориса Джонсона під час скандалу Partygate, у Джеремі Корбіна, коли він пішов у відставку з посади лідера Лейбористської партії, та коли Ліз Трасс пішла у відставку з посади прем'єр-міністра.[48]

Непопулярність Стармера була пов'язана з поганими результатами Лейбористської партії на місцевих виборах у Великій Британії 2025 року, місцевих виборах у Великій Британії 2026 року та виборах до Сенедда 2026 року. В одній статті Politico це розглядалося як ймовірний каталізатор для виклику лідерству.[49]

У вересні 2025 року газета The Guardian повідомила, що плани щодо заміни Стармера почали обговорюватися серед груп депутатів.[50][51] Ці повідомлення були викликані брифінгами для ЗМІ від союзників Стармера, в яких зазначалося, що він чинитиме опір будь-яким спробам кинути виклик його лідерству.[52] До листопада з'явилися подальші повідомлення про те, що плани щодо заміни Стармера Весом Стрітінгом можуть бути реалізовані після ухвалення бюджету Сполученого Королівства у листопаді 2025 року.[53] Невдовзі після цього Клайв Льюїс став першим депутатом від Лейбористської партії, який публічно закликав до відставки Стармера.[54]

Пітер Мандельсон та Стармер у лютому 2025 року.

Опитування YouGov для The Times у лютому 2026 року показує, що 51% респондентів вважали Стармера або більш підлим, або таким же підлим, як Борис Джонсон. Опитування показало, що 43% учасників не вважали, що Стармер добре впорався зі скандалом з Пітером Мандельсоном; 23% вважали, що так; 14% вважали, що Стармер проявив розсудливість у цій справі.[55]

Внутрішня політика

Щодо внутрішньої політики, Стармер заявив, що його головними проблемами будуть економічне зростання, реформування системи планування, інфраструктура, енергетика, охорона здоров'я, освіта, догляд за дітьми та зміцнення прав працівників, як це зазначено у передвиборчій програмі лейбористів 2024 року. У документі про державне відкриття парламенту 2024 року було викладено 39 законопроектів, які лейбористи запропонували внести в найближчі місяці, включаючи законопроекти про ренаціоналізацію залізниць, передачу місцевих автобусних перевезень під місцевий громадський контроль, посилення прав працівників, боротьбу з нелегальною імміграцією, реформування Палати лордів та реалізацію програми пришвидшення створення «високоякісної інфраструктури» та житла. Крім того, було також включено низку законопроектів, запропонованих попереднім консервативним урядом, зокрема законопроект про тютюн та вейпи, який фігурував у Королівській промові 2023 року, але був відхилений на момент оголошення виборів.[56][57] 22 липня було запущено Skills England, орган, метою якого буде зменшення потреби в іноземних працівниках шляхом покращення кваліфікації для людей в Англії.[58][59]

Економіка

Стармер з Рівзом, 6 липня 2024 року

Новий канцлер казначейства Рейчел Рівз звинуватила попередній уряд у залишенні «чорної діри» в розмірі 21,9 мільярда фунтів стерлінгів і 29 липня 2024 року оголосила, що певні зимові виплати за пальне будуть скасовані для приблизно 10 мільйонів пенсіонерів.[60][61] Після критики плану Стармер захистив скасування цих зимових виплат за пальне, стверджуючи, що йому довелося прийняти «важкі рішення для стабілізації економіки».[62][63] 10 вересня 2024 року урядові лави відхилили пропозицію Консервативної партії в парламенті більшістю у 120 голосів про блокування цього заходу.[64] 9 червня 2025 року уряд, що було названо «значним розворотом», оголосив, що скасує більшість скорочень, відновивши зимові виплати за пальне для 9 мільйонів пенсіонерів, посилаючись на покращення державних фінансів.[65]

Лейбористський уряд Стармера успадкував низку поточних трудових суперечок від попереднього консервативного уряду та домовився про угоди щодо оплати праці з профспілками, що представляють працівників Національної служби охорони здоров'я та залізниці, припинивши страйки протягом перших кількох місяців після вступу на посаду.[66] У серпні 2024 року уряд Стармера погодився підвищити заробітну плату працівникам державного сектору на 5-7 відсотків.[67]

10 жовтня 2024 року уряд вніс Закон про права працівників , який став Законом Парламенту в грудні 2025 року.[68] Це включає підвищення мінімальної заробітної плати та низку прав, таких як негайний захист від незаконного звільнення та право працівників вимагати гнучкого графіку роботи, якщо роботодавець не може довести, що такий графік є непрактичним.[69][70] Перший урядовий Міжнародний інвестиційний саміт відбувся 14 жовтня 2024 року в Гілдхолі в Лондоні.[71][72]

Бюджет на жовтень 2024 року був представлений Палаті громад канцлером казначейства Рейчел Рівз 30 жовтня 2024 року. Він охоплював фіскальні плани лейбористів, зосереджуючись на інвестиціях, охороні здоров'я, освіті, догляді за дітьми, сталій енергетиці , транспорті та зміцненні прав працівників. Національна мінімальна заробітна плата має зрости на 6,7 відсотка (досягнувши 12,21 фунта стерлінгів на годину), було оголошено про збільшення щоденного бюджету охорони здоров'я на 22,6 мільярда фунтів стерлінгів, а також збільшення капітального бюджету на 3,1 мільярда фунтів стерлінгів. Це включає 1 мільярд фунтів стерлінгів на ремонт та реконструкцію лікарень.[73] Уряд планує виділити 5 мільярдів фунтів стерлінгів на інвестиції в житло у 2025–26 фінансовому році, зосереджуючись на підвищенні доступності доступного житла. Освіта отримає 6,7 мільярда фунтів стерлінгів капітальних інвестицій, що на 19 відсотків більше в реальному вираженні. Це включає 1,4 мільярда фунтів стерлінгів на реконструкцію понад 500 шкіл.[74]

Канцлер представив Палаті громад Огляд витрат за червень 2025 року, в якому розподіляються щоденні бюджети на 2025/26 та 2028/29 роки та капітальні бюджети на 2025/26 та 2029/30 роки. Він включав 14,2 мільярда фунтів стерлінгів на нову атомну електростанцію в Сайзвелл-Сіті,[75] 15 мільярдів фунтів стерлінгів на транспортні проекти за межами Лондона[76] та 39 мільярдів фунтів стерлінгів протягом десятиліття на соціальне та доступне житло.[77]

Імміграція

Одним із перших кроків Стармера було скасування суперечливого плану надання притулку в Руанді, який він назвав «мертвим і похованим».[78][79] Купер створив Командування прикордонної безпеки для боротьби з бандами контрабандистів, які сприяють незаконному перетину мігрантів через Ла-Манш.[78][26]

Після публікації в листопаді 2024 року рекордного показника чистої міграції, оновленого з раніше оцінених 728 000 до 906 000 за рік до червня 2023 року, та 20% падіння до 728 000 за рік до кінця червня 2024 року в результаті змін правил тодішнім консервативним урядом, Стармер заявив, що запровадить політику, спрямовану на зниження рівня імміграції.[80]

У своїй промові у травні 2025 року та пов'язаній з нею білій книзі на тему імміграції Стармер заявив, що Велика Британія ризикує стати «островом чужинців», і що високий рівень імміграції завдав «незліченної шкоди» суспільству.[81][82] У офіційній книзі були окреслені зміни, спрямовані на зменшення імміграції, включаючи навчання людей у Великій Британії.[83][84][85] Його мову розкритикували ліві за те, що вона, здавалося б, нагадує промову Еноха Пауелла «Ріки крові».[86] У червні Стармер вибачився за свій коментар про «острів чужинців», заявивши, що фраза «була неправильною» і «я глибоко шкодую, що використав її». Він сказав, що він та його спічрайтери не знали про подібність зі словами Пауелла.[86]

10 липня 2025 року Стармер оголосив, що нова угода з Францією щодо мігрантів за принципом «один в'їжджає, один виїжджає» набуде чинності протягом кількох тижнів.[87] На початку вересня 2025 року повідомлялося, що з моменту ратифікації угоди з Францією у серпні до берегів Великої Британії прибуло 3567 осіб, проте повернення ще не розпочалося.[88] 15 вересня 2025 року перший рейс мігрантів за принципом «один в'їжджає, один виїжджає», який мав доставити одного мігранта з Лондона до Парижа рейсом Air France, був скасований через протести благодійних організацій та погрози судовими позовами.[89] 16 вересня 2025 року рейси для депортації знову були скасовані через юридичні оскарження та протести.[90] Того ж дня повідомлялося, що 25-річний Еритрейський шукач притулку, який прибув на невеликому човні 12 серпня 2025 року, не буде депортований, як планувалося, 17 вересня, після того, як він виграв справу у Високому суді про тимчасове блокування депортації.[91][92] У рамках імміграційної реформи, 18 листопада 2025 року Шабана Махмуд представила парламенту план дій Великої Британії щодо біженців на 2025 рік.[93]

У листопаді 2025 року Стармер назвав зменшення чистої міграції до 204 000 «крок у правильному напрямку».[94] Кількість в'їздів за рік, що закінчився у червні 2025 року, становила 898 000, а виїздів – 693 000.[95][96]

Охорона здоров'я

11 вересня 2024 року Стармер пообіцяв, що без реформи Національна служба охорони здоров'я (NHS) більше не матиме грошей. У відповідь на звіт за результатами дев'ятитижневого огляду, проведеного колегою та хірургом NHS лордом Дарзі, в якому зазначалося, що NHS в Англії перебуває в критичному стані, Стармер заявив, що рішенням є реформа, а не гроші, і що без реформи грошей більше не буде.[97]

На посаді уряду Стармер підтвердив зобов'язання консервативного уряду, що йде у відставку, щодо жодних нових випадків ВІЛ у Сполученому Королівстві до 2030 року. 10 лютого 2025 року Стармер разом зі співачкою та ВІЛ-активісткою Беверлі Найт та головним виконавчим директором фонду Terrence Higgins Trust Річардом Енджеллом записав себе на відео, проходячи експрес-тест на ВІЛ удома. Це зробило Стармера першим чинним прем'єр-міністром Великої Британії та лідером G7, який пройшов тест на камеру.[98][99] У березні 2025 року Стармер разом із міністром охорони здоров'я Весом Стрітінгом оголосили про дворічний план скасування Національної служби охорони здоров'я Англії (NHS England), заявивши, що це дозволить зменшити бюрократію та збільшити фінансування, доступне для більш ефективних цілей у цій службі.[100][101]

Соціальне забезпечення та пенсії

Стармер спочатку відмовився скасувати обмеження на виплату допомоги на двох дітей, запроваджене [[Перший уряд Девіда Кемерона |коаліційним урядом Кемерона-Клегга]] у 2013 році, посилаючись на фінансові причини.[102][103][104] 23 липня 2024 року Лейбористська партія відкликала попередження у семи своїх депутатів, які підтримали поправку, внесену лідером Вестмінстерського парламенту від Шотландської національної партії Стівеном Флінном , щодо її скасування. Флінн заявив, що скасування обмеження негайно виведе 300 000 дітей з бідності. Депутати відхилили поправку ШНП 363 голосами проти 103.[105] Сім депутатів від Лейбористської партії, відсторонених на шість місяців, були Джон Макдоннелл, Річард Бургон , Іен Бірн , Апсана Бегум , Імран Хуссейн , Зара Султана та Ребекка Лонг-Бейлі , всі з яких засідали як незалежні депутати; Усіх депутатів парламенту (за винятком Султани, яка пішла з партії в липні 2025 року, щоб стати співзасновником партії «Твоя партія» разом з колишнім лідером Лейбористської партії Джеремі Корбіном) пізніше знову прийняли до складу парламентської Лейбористської партії.[106][107] Стармер створив Робочу групу з питань дитячої бідності, в якій експерти-посадовці з різних урядів мали разом працювати над тим, як найкраще підтримати понад чотири мільйони дітей, які живуть у бідності.[108] Стармер зрештою змінив свою позицію в листопаді 2025 року, скасувавши обмеження на двома дітьми у фінансовому бюджеті за той місяць.[109]

У липні 2025 року Палата громад ухвалила урядовий законопроект про універсальний кредит. Він збільшить стандартну ставку універсального кредиту.[110] Ці заходи зменшують аспект універсального кредиту, пов'язаний зі здоров'ям, для певних заявників, але вони гарантують, що інші частини допомоги зростатимуть понад інфляцію.[111]

Освіта

Уряд Стармера запровадив ПДВ на плату за навчання в приватних школах, розширив безкоштовне шкільне харчування для ще 500 000 дітей[112] та відкрив 750 безкоштовних клубів сніданків у початкових школах.[113] Він також керував підвищенням плати за навчання у вищих навчальних закладах Англії разом зі збільшенням позик на утримання.[114]

Кримінальне правосуддя

Невдовзі після вступу на посаду Стармер заявив, що в'язнів «занадто багато»,[115] і охарактеризував попередній уряд як такий, що діяв «майже за межею безрозсудності».[116] Заявивши, що це допоможе впоратися з переповненістю в'язниць, новопризначений міністр юстиції Шабана Махмуд оголосила про запровадження схеми дострокового звільнення, яка дозволила звільняти в'язнів в Англії та Уельсі після відбуття 40 відсотків терміну покарання, а не 50 відсотків, як це було запроваджено раніше за попереднього уряду.[117] У вересні було звільнено понад 1700 в'язнів, і очікується подальше звільнення наступного року.[118] Потім з'ясувалося, що одному в'язню, звільненому достроково за цією схемою, було пред'явлено звинувачення у сексуальному насильстві, пов'язаному з ймовірним злочином проти жінки, того ж дня, коли його звільнили.[119] Стармер захищав звільнення в'язнів і звинуватив попередній уряд у тому, що він «зламав тюремну систему» планами будівництва нових в'язниць.[120][121]

Критики звинувачували уряд Стармера у дворівневій поліцейській системі, що призвело до того, що ці критики назвали його прізвиськом «Дворівневий Кейр».[122][123] Звинувачення у дворівневій поліцейській системі були поширені під час заворушень у Саутпорті у серпні 2024 року та подальшого арешту учасників заворушень та деяких їхніх прихильників, таких як Люсі Конноллі , а також протестів в Еппінгу в липні 2025 року.[124][125] І навпаки, такі критики, як Джеймі Дрісколл, вважають, що поліція більш прихильна до правих протестів і більш жорстка проти лівих протестів і груп, таких як «Палестинська дія», яку заборонив уряд Стармера у 2025 році.[126][127]

Заворушення в Англії та Північній Ірландії 2024 року

Стармер приймає високопоставлених офіцерів британської поліції на Даунінг-стріт, 10, 1 серпня 2024 року.

Після нападу з ножем у Саутпорті у 2024 році, в результаті якого загинули три молоді дівчата, Стармер назвав інцидент жахливим і шокуючим і подякував службам екстреної допомоги за їхню швидку реакцію.[128] Він відвідав Саутпорт і поклав квіти на місці події, де його обурили деякі представники громадськості.[129] Пізніше Стармер написав під час заворушень по всій Англії та Північній Ірландії після нападу з ножем, що ті, хто «порушив порядок на панахиді за жертвами», «образили громаду, яка сумує», і що учасники заворушень відчують на собі всю силу закону.[130]

1 серпня, після зустрічі зі старшими офіцерами поліції, Стармер оголосив про створення Національної програми боротьби з насильницькими заворушеннями для сприяння тіснішій співпраці між поліцейськими силами у боротьбі з насильницькими заворушеннями.[131] 4 серпня Стармер заявив, що учасники заворушень «відчуватимуть всю силу закону» і що «Ви пошкодуєте про участь у цьому, чи то безпосередньо, чи то ті, хто організував цю акцію онлайн, а потім самі втік». Він додав: «Я не соромлюся називати це тим, що воно є – ультраправе бандитство».[132][133] Пізніше Стармер скликав екстрену зустріч COBRA.[134] Після зустрічі COBRA Стармер наказав створити «постійну армію» для боротьби з триваючими «ультраправими» заворушеннями. Це стало можливим завдяки спеціальним надзвичайним повноваженням, які вперше були застосовані 40 років тому за планом Рідлі для боротьби зі страйком шахтарів у 1984 та 1985 роках.[135]

Після заворушень у Великій Британії 2024 року уряд Стармера оголосив, що переглядає Закон про безпеку в Інтернеті 2023 року з можливістю посилення його положень.[136]

Стармер відхилив заклики деяких депутатів, зокрема депутатки від Лейбористської партії Діану Ебботт, лідера партії Reform UK Найджела Фараджа та депутатки від Консервативної партії Дами Пріті Пател, відкликати Парламент до Вестмінстера.[137] Після того, як він заявив, що «великі компанії соціальних мереж та ті, хто ними керує», сприяють заворушенням, Ілон Маск, власник веб-сайту соціальної мережі X, розкритикував Стармера за те, що він не засудив усіх учасників, а звинуватив лише ультраправих.[138][139] Маск також заявив, що Стармер не захищає всі громади у Сполученому Королівстві, яке, за його словами, має «дворівневу» систему поліцейського контролю.[140][141][142]

Прийняття подарунків

У вересні 2024 року Стармер та його колеги високопоставлені міністри уряду зіткнулися з критикою за прийняття подарунків від донорів від [[Лейбористська партія (Велика Британія) |Лейбористської партії]].[143] Стармер також зіткнувся з звинуваченнями у порушенні парламентських правил, оскільки він не задекларував одяг на суму 5000 фунтів стерлінгів, придбаний для його дружини донором від Лейбористської партії лордом Аллі.[144][145] Того ж місяця Sky News повідомило, що Стармер отримав 107 145 фунтів стерлінгів у вигляді подарунків, пільг та гостинності з грудня 2019 року, що у два з половиною рази більше, ніж будь-який інший депутат.[146]

Оборона

Стармер відвідує підводний човен класу Vanguard, який забезпечує ядерне стримування Великої Британії.

25 лютого 2025 року Стармер оголосив, що зобов'язання попереднього уряду щодо досягнення 2,5% ВВП витрат на оборону до 2030 року буде перенесено на квітень 2027 року. Це буде профінансовано за рахунок скорочення бюджету офіційної допомоги розвитку з 0,5% до 0,3%.[147][148] Джордж Робертсон, колишній Генеральний секретар НАТО та політик Лейбористської партії, очолив Стратегічний огляд оборони 2025 року , щоб визначити шляхи збільшення витрат у майбутньому, а Стармер зазначив, що Велика Британія переходить до «бойової готовності» і що «все, що ми робимо, додасть сили НАТО».[149]

У червні 2025 року Стармер оголосив про придбання літака F-35A, здатного розгортати американську ядерну зброю, в рамках місії НАТО з розробки літаків подвійної ядерної зброї, що, за словами його відомства, стане «найбільшим посиленням ядерного потенціалу Великої Британії за останнє покоління».[150][151]

Очікувалося, що План оборонних інвестицій для реалізації перегляду буде опубліковано восени 2025 року. Однак його було відкладено через попередження про дефіцит фінансування у розмірі 28 мільярдів фунтів стерлінгів через дефіцит попередніх зобов'язань.[152][153] Комітет з державних рахунків повідомив, що ця затримка підриває довіру до Великої Британії серед союзників по НАТО та довіру в оборонно-промисловій базі.[154] 11 червня 2026 року, безпосередньо перед запланованою публікацією Плану оборонних інвестицій, міністр оборони Джон Гілі та його заступник Ел Карнс подали у відставку, посилаючись на незгоду з дуже обмеженим збільшенням витрат, передбаченим у плані.[155]

Державні нагороди

  • Прийняв присягу в Таємній раді Великої Британії 19 липня 2017 р.[156] Це дозволило йому здобути титул «Високоповажний»[157].
  • Лицар-командор Ордена Лазні (з 2014 року)[158].
  • Призначений кавалером Орден Лазні (KCB) у 2014 році за «заслуги в галузі права та кримінального правосуддя»[159][160].
  • Почесний член Сент-Едмунд-Голлу, Оксфорд[161].
  • Лауреат премії Сіднея Елланда Голдсміта від Ради адвокатів у 2005 році за видатний внесок у pro bono роботу з оскарження смертної кари в Уганді, Кенії, Малаві та країнах Карибського басейну[162].
  • Призначений Королівським радником (QC) у 2002 році[163].
  • Орден Свободи (15 липня 2026, Україна) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-британських відносин, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України.[164]

Особисте життя

На початку 2000-х років Стармер познайомився з Вікторією Александер, яка була адвокатом, коли він працював старшим баристером у Doughty Street Chambers, і вони працювали над однією справою. Згодом вони зблизилися, заручилися у 2004 році та одружилися 6 травня 2007 року в маєтку Феннес в Ессексі[165][166]. У них двоє дітей: син, який народився через рік після весілля, та донька, яка народилася через два роки після нього. Обидва виховуються в єврейській вірі своєї матері[167][168]. Перед тим, як переїхати на Даунінг-стріт, пара жила в Кентиш-Таун на півночі Лондона[169][170].

Стармер є пескетаріанцем, а його дружина — вегетаріанкою. Вони виховували своїх дітей вегетаріанцями до 10 років, після чого дали їм можливість вибирати, чи їсти м'ясо. 2024 року Стармер заявив, що найбільше боїться того, як посада прем'єр-міністра вплине на його дітей, через їхній «важкий вік», і що це було б легше, якби вони були молодшими або старшими[171]. Стармер зазначив, що намагатиметься не працювати після 18:00 у п'ятницю, щоб дотримуватись шабатної вечері та проводити час з родиною[172].

Стармер — атеїст; він обрав «урочисте підтвердження» (замість присяги) вірності монарху[173]. Стармер заявив, що не вірить у Бога, але вірить у силу віри, яка об'єднує людей[174]. Він та його сім'я час від часу відвідують ліберальну синагогу[175], і в інтерв'ю 2022 року він зазначив, що його діти виховуються з розумінням єврейської віри та походження своїх бабусі та дідуся по материнській лінії[167].

Нік Стармер — молодший брат Кіра, помер 26 грудня 2024 року у віці 60 років внаслідок тривалої онкологічної хвороби[176][177].

Примітки

  1. ↑ Speare-Cole R. A. Sir Keir Starmer at centre of Wikipedia 'millionaire' row ahead of expected Labour leadership bid — 2019.
  2. ↑ а б в г д Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  3. ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  4. ↑ https://labour.org.uk/people/keir-starmer/
  5. ↑ https://www.workwithdata.com/person/keir-starmer-1962
  6. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  7. ↑ Вибори в Британії: екзитпол прогнозує розгром партії прем’єра Сунака. Європейська правда. Процитовано 2024–07–5.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  8. ↑ Йду з усмішкою. Кір Стармер завершив очолення уряду Великої Британії. LB.ua. Архів оригіналу за 20 липня 2026. Процитовано 28 липня 2026.
  9. ↑ Prime Minister Keir Starmer's resignation speech in full (брит.). BBC News. 22 червня 2026. Процитовано 22 червня 2026.
  10. ↑ Stephen Bates (1 серпня 2008). 'He has an ability to motivate and is not easily cowed. If there is a row with the government he will fight his corner' (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
  11. ↑ Martin Robinson (19 грудня 2019). Who doesn't want to be a millionaire? Labour leadership contender Keir Starmer in Wikipedia WAR over how rich he is: Claim is added then removed three times in two days (англ.). MailOnline News. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  12. ↑ Director of Public Prosecutions, 2008–2013 - Keir Starmer QC. HARDtalk (англ.). BBC News. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 4 січня 2020.
  13. ↑ Holborn & St Pancras. Election 2015 (англ.). BBC News. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
  14. ↑ Alexandra Topping and Kevin Rawlinson (7 жовтня 2016). Labour reshuffle: full shadow cabinet list announced – as it happened (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
  15. ↑ Annabelle Dickson and Charlie Cooper (23 вересня 2019). Keir Starmer eyes anti-Brexit long game (англ.). Politico. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 3 січня 2020.
  16. ↑ Rebecca Speare-Cole (19 грудня 2019). Sir Keir Starmer at centre of Wikipedia 'millionaire' row ahead of expected Labour leadership bid (англ.). Evening Standard. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  17. ↑ Стармер офіційно став новим прем'єр-міністром Британії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 липня 2024.
  18. ↑ У Британії після відставки Сунака призначено нового прем'єра. Слово і Діло (укр.). 5 липня 2024. Процитовано 5 липня 2024.
  19. ↑ У Британії буде новий премʼєр. Хто такий Кір Стармер та яка його позиція щодо України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 липня 2024.
  20. ↑ Keir Starmer promises a ‘government of service’ in first speech as PM – live. The Guardian (англ.).
  21. ↑ Lynch, David (5 липня 2024). Sir Keir Starmer: First knight of the realm to serve as PM for 61 years. The Independent. Архів оригіналу за 16 липня 2024. Процитовано 6 вересня 2026.
  22. ↑ а б Seddon, Paul (5 липня 2024). Keir Starmer vows to serve whole UK as new Labour PM. BBC News. Архів оригіналу за 5 липня 2024. Процитовано 6 вересня 2026.
  23. ↑ Keir Starmer's first speech as Prime Minister: 5 July 2024. Gov.uk. 5 липня 2024. Архів оригіналу за 7 липня 2024. Процитовано 6 вересня 2026.
  24. ↑ General election: World leaders react to Keir Starmer and Labour's 'remarkable' win. Sky News. Архів оригіналу за 5 липня 2024. Процитовано 7 вересня 2026.
  25. ↑ Райлі-Сміт, Бен; Hymas, Charles (5 липня 2024). Starmer kills off Rwanda plan on first day as PM. The Telegraph. London. Архів оригіналу за 6 липня 2024.
  26. ↑ а б Whannel, Kate (7 липня 2024). Cooper sets out plan to tackle small boat crossings. BBC News. Архів оригіналу за 9 липня 2024.
  27. ↑ Keir Starmer and John Swinney vow to work together despite 'differences'. BBC News. Архів оригіналу за 6 липня 2024. Процитовано 7 вересня 2026.
  28. ↑ Morton, Becky (8 липня 2024). Starmer and Rayner meet local leaders for devolution talks. BBC News. Архів оригіналу за 9 липня 2024. Процитовано 7 вересня 2026.
  29. ↑ Deputy Prime Minister kickstarts new devolution revolution to boost local power. GOV.UK. Архів оригіналу за 7 серпня 2024. Процитовано 7 вересня 2026.
  30. ↑ Lawless, Jill (24 липня 2024). Britain's new Prime Minister Keir Starmer faces his first House of Commons grilling from lawmakers. AP News. Архів оригіналу за 24 липня 2024. Процитовано 7 вересня 2026.
  31. ↑ House of Commons Library, 2024. 'What Happens in the Commons after the general election?'. House of Commons Library. 2024. Архів оригіналу за 5 липня 2024. Процитовано 8 вересня 2026.
  32. ↑ Savage, Michael (6 липня 2024). Starmer installs non-political ministers in 'government of all the talents'. The Guardian. Архів оригіналу за 31 березня 2025. Процитовано 8 вересня 2026.
  33. ↑ Френсіс, Сем (7 липня 2024). Starmer appoints two figures from Blair and Brown era as ministers. BBC News. Архів оригіналу за 3 грудня 2024. Процитовано 8 вересня 2026.
  34. ↑ Лавер, Адам (6 липня 2024). Yorkshire MPs take centre stage in Keir's cabinet. BBC News. Архів оригіналу за 1 січня 2025. Процитовано 8 вересня 2026.
  35. ↑ Who is in Keir Starmer's new Labour Cabinet?. The Telegraph. 7 липня 2024. Архів оригіналу за 9 січня 2025. Процитовано 8 вересня 2026.
  36. ↑ Piper, Elizabeth; Macaskill, Andrew. Angela Rayner resigns over tax as UK deputy PM in damaging blow to Keir Starmer. Reuters. Процитовано 9 вересня 2026.
  37. ↑ Whannel, Kate (5 вересня 2025). Starmer carries out major reshuffle after Rayner resignation. BBC. Архів оригіналу за 22 січня 2026. Процитовано 9 вересня 2026.
  38. ↑ Walker, Peter (4 лютого 2026). PM says he knew when giving Mandelson US job he had kept ties with Epstein after conviction. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 10 вересня 2026.
  39. ↑ UK's Starmer expresses regret over Mandelson, says ex-ambassador 'lied repeatedly'. Reuters. Процитовано 10 вересня 2026.
  40. ↑ Zeffman, Henry (5 лютого 2026). Henry Zeffman: Could this be the beginning of the end for Keir Starmer?. BBC News (брит.). Процитовано 10 вересня 2026.
  41. ↑ McSweeney quits as Starmer's chief of staff, saying he takes 'full responsibility' for advising Mandelson appointment. BBC News (брит.). 8 лютого 2026. Архів оригіналу за 8 лютого 2026. Процитовано 10 вересня 2026.
  42. ↑ Keir Starmer's director of communications, Tim Allan, steps down. The Guardian. 9 лютого 2026.
  43. ↑ Cabinet ministers rally round PM as Sarwar calls for him to quit. BBC News (брит.). 9 лютого 2026. Архів оригіналу за 9 лютого 2026. Процитовано 10 вересня 2026.
  44. ↑ Ellyatt, Holly (25 травня 2025). Starmer has delivered some key wins for the UK recently, so why is he so unpopular?. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 20 серпня 2025. Процитовано 12 вересня 2026.
  45. ↑ Rayner, Gordon (27 вересня 2025). Starmer is Least Popular PM on Record, Poll Finds. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 2 жовтня 2025. Процитовано 12 вересня 2026.
  46. ↑ Edwards, Christian (30 вересня 2025). Keir Starmer is Polling as the UK's Most Unpopular Prime Minister on Record. CNN (англ.). Atlanta: CNN Worldwide. Архів оригіналу за 28 жовтня 2025. Процитовано 12 вересня 2026.
  47. ↑ Skinner, Gideon (27 вересня 2025). Reform UK Leads by 12 Pts over Labour as both PM and Chancellor Hit Historic Low Satisfaction Ratings. Ipsos UK. London/Paris: Ipsos. Архів оригіналу за 17 жовтня 2025. Процитовано 12 вересня 2026.
  48. ↑ Calver, Tom; Willoughby, George (4 листопада 2025). Keir Starmer approval rating: the opinion polls tracked. The Times (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2025. Процитовано 12 вересня 2026.
  49. ↑ Rahman, Mujtaba (5 лютого 2026). For Starmer, the clock is ticking. Politico. Архів оригіналу за 5 лютого 2026. Процитовано 13 вересня 2026.
  50. ↑ Crerar, Pippa; Elgot, Jessica (13 вересня 2025). Can Keir survive? Inside the plot to bring down the prime minister. The Guardian. Процитовано 13 вересня 2026.
  51. ↑ Walker, Peter; Courea, Eleni; Crerar, Pippa (12 вересня 2025). Keir Starmer warned 'time running out' to repair faltering premiership. The Guardian. Процитовано 13 вересня 2026.
  52. ↑ Zeffman, Henry (12 листопада 2025). Efforts to shore up Starmer's leadership may have backfired. BBC News. Архів оригіналу за 12 листопада 2025. Процитовано 13 вересня 2026.
  53. ↑ Crerar, Pippa (11 листопада 2025). Starmer allies issue warning to PM's rivals as fears grow over leadership challenge. The Guardian. Процитовано 13 вересня 2026.
  54. ↑ Leake, Natasha (15 листопада 2025). First Labour MP calls for Starmer to step down. The Telegraph. Архів оригіналу за 3 грудня 2025. Процитовано 13 вересня 2026.
  55. ↑ Wright, Oliver (6 лютого 2026). Starmer's Labour sleazier than Tories, say third of voters. The Times. Архів оригіналу за 6 лютого 2026. Процитовано 15 вересня 2026.
  56. ↑ Starmer pledges growth with building and rail reforms. BBC News. BBC. 17 липня 2024. Архів оригіналу за 31 серпня 2024. Процитовано 16 вересня 2026.
  57. ↑ Seddon, Paul (15 липня 2024). Key points in King's Speech at a glance. BBC News. BBC. Архів оригіналу за 29 серпня 2024. Процитовано 16 вересня 2026.
  58. ↑ Seddon, Paul (22 липня 2024). Better skills training will cut migration, vows Keir Starmer. BBC News. Архів оригіналу за 31 липня 2024. Процитовано 16 вересня 2026.
  59. ↑ Skills England to transform opportunities and drive growth. GOV.UK. Архів оригіналу за 20 серпня 2024. Процитовано 16 вересня 2026.
  60. ↑ Rogers, Alexandra (29 липня 2024). Chancellor Rachel Reeves scraps some winter fuel payments as she reveals cuts to fill 'black hole' in public finances. Sky News. Архів оригіналу за 12 вересня 2024. Процитовано 18 вересня 2026.
  61. ↑ Warning more older people will live in poverty. BBC News. 1 жовтня 2024. Архів оригіналу за 2 жовтня 2024. Процитовано 18 вересня 2026.
  62. ↑ PMQs: Keir Starmer defends cutting winter fuel payments. BBC News. 4 вересня 2024. Архів оригіналу за 11 вересня 2024. Процитовано 19 вересня 2026.
  63. ↑ Keir Starmer defends tough decision to cut winter fuel payment. BBC News. 8 вересня 2024. Архів оригіналу за 11 вересня 2024. Процитовано 19 вересня 2026.
  64. ↑ Brown, Faye (10 вересня 2024). Millions of pensioners will lose winter fuel payments as government wins vote on cut. Sky News. Архів оригіналу за 11 вересня 2024. Процитовано 19 вересня 2026.
  65. ↑ UK restores winter fuel payments to millions of pensioners in major U-turn. Рейтер. 9 червня 2025. Архів оригіналу за 10 червня 2025.
  66. ↑ Wickham, Alex (19 серпня 2024). Starmer Faces Growing UK Strike Action in Next Test for Premier. BNN Bloomberg. Toronto. Архів оригіналу за 19 серпня 2024. Процитовано 20 вересня 2026.
  67. ↑ Mason, Rowena (16 серпня 2024). Tories accuse Starmer of losing control of public sector pay with strike deals. The Guardian. Лондон.
  68. ↑ Employment Rights Act 2025. Acas (англ.). 17 березня 2026. Архів оригіналу за 13 березня 2026. Процитовано 20 вересня 2026.
  69. ↑ Mills, David (8 серпня 2025). Government envisages four phase implementation for flagship employment bill. www.businessweekly.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 14 вересня 2025. Процитовано 20 вересня 2026.
  70. ↑ Government unveils significant reforms to employment rights. GOV.UK (англ.). 10 жовтня 2024. Процитовано 20 вересня 2026.
  71. ↑ Major investment deals set to be announced at government's inaugural International Investment Summit as PM vows to 'remove needless regulation' declaring Britain open for business. GOV.UK (англ.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2024. Процитовано 20 вересня 2026.
  72. ↑ Was Starmer's investment summit a success?. BBC News (брит.). 14 жовтня 2024. Архів оригіналу за 23 листопада 2024. Процитовано 20 вересня 2026.
  73. ↑ Jolly, Jasper; Walker, Peter (30 жовтня 2024). Budget 2024: key points at a glance. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 21 вересня 2026.
  74. ↑ Economic and fiscal outlook – October 2024. Office for Budget Responsibility (брит.). Архів оригіналу за 9 листопада 2024. Процитовано 21 вересня 2026.
  75. ↑ Sizewell C nuclear plant gets £14bn go-ahead from government. BBC News. 10 червня 2025. Архів оригіналу за 22 липня 2025. Процитовано 22 вересня 2026.
  76. ↑ Rachel Reeves unveils £15bn for trams, trains and buses outside London. The Guardian. 4 червня 2025. Процитовано 22 вересня 2026.
  77. ↑ Rachel Reeves to unveil £39bn housing boost in spending review shake-up. The Guardian. 10 червня 2025. Процитовано 22 вересня 2026.
  78. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "rileysmith" не вказано текст
  79. ↑ Sir Keir Starmer confirms Rwanda plan 'dead' on day one as PM. BBC News. 6 липня 2024. Архів оригіналу за 23 серпня 2024. Процитовано 7 липня 2024.
  80. ↑ M, Muvija (28 листопада 2024). UK's Starmer pledges to reduce immigration with points-based reform. Reuters.
  81. ↑ Starmer lays out immigration controls after 'incalculable damage' to society. The Standard (англ.). 12 травня 2025. Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  82. ↑ Starmer doubles down on 'island of strangers' immigration row amid Labour revolt. The Independent (англ.). 13 травня 2025. Архів оригіналу за 14 травня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  83. ↑ Restoring control over the immigration system: white paper. GOV.UK (англ.). Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  84. ↑ Labour's immigration plans at a glance. www.bbc.com (брит.). 12 травня 2025. Архів оригіналу за 18 травня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  85. ↑ PM promises tougher visa rules to fix 'broken' migration system. www.bbc.com (брит.). 12 травня 2025. Архів оригіналу за 22 травня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  86. ↑ а б Пікард, Джим (27 червня 2025). Starmer apologises for 'island of strangers' remark. Financial Times. Архів оригіналу за 27 червня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  87. ↑ Starmer says 'one in, one out' migrant deal with France will begin within weeks. BBC News. 10 липня 2025. Архів оригіналу за 19 серпня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  88. ↑ First migrants to be returned to France under 'one in, one out' scheme this month, Home Secretary tells LBC. LBC. 2 вересня 2025. Архів оригіналу за 2 вересня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  89. ↑ Самуїл, Генрі; Гимас, Чарльз (15 вересня 2025). First 'one in, one out' migrant flight cancelled after protests. The Telegraph. Архів оригіналу за 15 вересня 2025. Процитовано 24 вересня 2026. (необхідна підписка)
  90. ↑ Гімас, Чарльз; Самуїл, Генрі; Sigsworth, Tim (16 вересня 2025). 'One in, one out' migrant flights cancelled for second day. The Telegraph. Архів оригіналу за 16 вересня 2025. Процитовано 24 вересня 2026. (необхідна підписка)
  91. ↑ Eritrean man wins block on removal to France under 'one in, one out' deal. BBC News. 16 вересня 2025. Архів оригіналу за 16 вересня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  92. ↑ Setback to 'one in, one out' migrant scheme after man wins court bid to temporarily block removal. Sky News. Архів оригіналу за 16 вересня 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  93. ↑ Shabana Mahmood defends overhaul of 'unfair' asylum system. www.bbc.com (брит.). 17 листопада 2025. Архів оригіналу за 21 листопада 2025. Процитовано 24 вересня 2026.
  94. ↑ Sharp fall in UK net migration with drop in arrivals for work and study. BBC News. 27 листопада 2025. Архів оригіналу за 21 грудня 2025. Процитовано 25 вересня 2026.
  95. ↑ Хоссейн-Пур, Анахіта (27 листопада 2025). Net migration drop 'step in the right direction' – Starmer. The Independent. Архів оригіналу за 4 грудня 2025. Процитовано 25 вересня 2026.
  96. ↑ Босотті, Рорей (27 листопада 2025). UK net migration drops sharply to 204,000 in year to June – down 80% from its peak in 2023. BBC News. Архів оригіналу за 8 грудня 2025. Процитовано 25 вересня 2026.
  97. ↑ Тріггл, Нік (11 вересня 2024). No extra NHS funding without reform, says PM. BBC News. Архів оригіналу за 24 жовтня 2024. Процитовано 25 вересня 2026.
  98. ↑ Soteriou, Emma (10 лютого 2025). Keir Starmer 'leads by example' as he becomes first PM to have public HIV test as part of goal to eliminate virus. LBC. Архів оригіналу за 10 лютого 2025. Процитовано 26 вересня 2026.
  99. ↑ Hansford, Amelia (10 лютого 2025). Keir Starmer takes home HIV test to help reduce stigma. PinkNews. Архів оригіналу за 10 лютого 2025. Процитовано 26 вересня 2026.
  100. ↑ Triggle, Nick; Catt, Helen (14 березня 2025). What does NHS England do? Your questions answered on health reforms. BBC News. Архів оригіналу за 14 березня 2025. Процитовано 26 вересня 2026.
  101. ↑ Morton, Becky (14 березня 2025). NHS England to be axed as role returns to government control. BBC News. Архів оригіналу за 14 березня 2025. Процитовано 26 вересня 2026.
  102. ↑ Byron, Daniel (17 липня 2023). Sir Kid Starver: Starmer's got a new nickname thanks to Twitter users. The National. Архів оригіналу за 26 липня 2024. Процитовано 27 вересня 2026.
  103. ↑ Patrick, Holly (18 липня 2023). Keir Starmer nicknamed 'Sir Kid Starver' over Labour plans to keep two-child benefit cap. The Independent. Архів оригіналу за 26 липня 2024. Процитовано 27 вересня 2026.
  104. ↑ Mitchell, Archie (21 липня 2024). Rachel Reeves doubles down on refusal to scrap two-child benefit cap. The Independent. Архів оригіналу за 4 серпня 2024. Процитовано 27 вересня 2026.
  105. ↑ Labour suspends seven rebel MPs over two-child benefit cap. BBC News. 23 липня 2024. Архів оригіналу за 27 серпня 2024. Процитовано 27 вересня 2026.
  106. ↑ O'Reilly, Luke; Belger, Том (5 лютого 2025). Four suspended MPs get the Labour whip back – will the other three ever return?. LabourList (брит.). Архів оригіналу за 15 вересня 2025. Процитовано 27 вересня 2026.
  107. ↑ Francis, Sam (26 вересня 2025). Labour readmits McDonnell and Begum after benefit cap rebellion. BBC News. Архів оригіналу за 30 вересня 2025. Процитовано 27 вересня 2026.
  108. ↑ Starmer sets up taskforce for 4m UK children in poverty. BBC News. 17 липня 2024. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 27 вересня 2026.
  109. ↑ Morton, Becky (26 листопада 2025). Two-child benefit cap to be scrapped from next year. BBC News. Архів оригіналу за 1 грудня 2025. Процитовано 27 вересня 2026.
  110. ↑ Government's watered-down benefits bill clears Commons. BBC News. 10 липня 2025. Архів оригіналу за 20 серпня 2025. Процитовано 28 вересня 2026.
  111. ↑ Crerar, Pippa; Elgot, Jessica; Walker, Peter (1 липня 2025). Keir Starmer forced into dramatic climbdown to pass welfare reform bill. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 28 вересня 2026.
  112. ↑ Shearing, Hazel; Standley, Nathan (4 червня 2025). Free school meals to be extended to 500,000 more children. BBC News. Архів оригіналу за 24 липня 2025. Процитовано 29 вересня 2026.
  113. ↑ First 750 schools named for free breakfast clubs. BBC News. 24 лютого 2025. Архів оригіналу за 2 серпня 2025. Процитовано 29 вересня 2026.
  114. ↑ University tuition fees rising to £9,535 in England. BBC News. 4 листопада 2025. Архів оригіналу за 6 серпня 2025. Процитовано 29 вересня 2026.
  115. ↑ We have too many prisoners, says new PM Keir Starmer. BBC News. 6 липня 2024. Архів оригіналу за 6 липня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  116. ↑ Sir Keir Starmer does not rule out 20,000 prisoners being released early. Sky News. Архів оригіналу за 12 вересня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  117. ↑ Thousands of prisoners to be released early to ease overcrowding. www.bbc.com. 12 липня 2024. Архів оригіналу за 1 січня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  118. ↑ Prisoners released early but some victims 'not warned'. BBC News. 10 вересня 2024. Архів оригіналу за 11 вересня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  119. ↑ Government defends early release scheme after freed prisoner charged with sexual assault. BBC News. 14 вересня 2024. Архів оригіналу за 17 вересня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  120. ↑ Starmer defends releasing prisoners from jail early to free up cell space. The Independent. 11 вересня 2024. Архів оригіналу за 12 вересня 2024. Процитовано 12 вересня 2026.
  121. ↑ New 1,500-place prison opens as government grips crisis. GOV.UK (англ.). Архів оригіналу за 31 серпня 2025. Процитовано 18 липня 2025.
  122. ↑ Elgot, Jessica; Mason, Rowena (6 серпня 2024). Elon Musk calls PM 'two-tier Keir' over police response to UK riots. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 3 вересня 2024. Процитовано 1 жовтня 2026.
  123. ↑ Two-tier policing is not a myth (брит.). Архів оригіналу за 4 серпня 2025. Процитовано 10 серпня 2025.
  124. ↑ Green, Dominic. The British Mother Serving Time for a Tweet. www.thefp.com (англ.). Архів оригіналу за 22 липня 2025. Процитовано 10 серпня 2025.
  125. ↑ Essex Police denies taking pro-migrant protesters to asylum hotel. BBC News (брит.). 23 липня 2025. Архів оригіналу за 26 липня 2025. Процитовано 1 жовтня 2026.
  126. ↑ Hundreds held after Palestine Action protest. The Telegraph. 9 серпня 2025. Архів оригіналу за 9 серпня 2025. Процитовано 1 жовтня 2026.
  127. ↑ Syal, Rajeev (11 серпня 2024). 'Two-tier': UK treats far-right attacks less harshly than Islamist violence, says thinktank. The Guardian. Процитовано 1 жовтня 2026.
  128. ↑ Southport incident 'horrendous and deeply shocking' – Starmer. BBC News. 29 липня 2024. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 2 жовтня 2026. I would like to thank the police and emergency services for their swift response.
  129. ↑ Stringer, Connor (30 липня 2024). 'How many more children will die?': Starmer heckled on Southport visit. The Telegraph. Архів оригіналу за 30 липня 2024. Процитовано 2 жовтня 2026.
  130. ↑ Prime minister: Rioters will 'feel the full force of the law'. The Guardian. 30 липня 2024. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 2 жовтня 2026.
  131. ↑ Fatima, Zahra (1 серпня 2024). Starmer announces new plan for police forces to tackle violent disorder. BBC News. BBC. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 3 жовтня 2026.
  132. ↑ PM condemns 'far-right thuggery' on UK streets and says those involved 'will regret it'. BBC News. 4 серпня 2024. Архів оригіналу за 4 серпня 2024. Процитовано 3 жовтня 2026.
  133. ↑ UK riots: Sir Keir Starmer condemns 'far-right thuggery'. Sky News. 4 серпня 2024. Архів оригіналу за 4 серпня 2024. Процитовано 3 жовтня 2026.
  134. ↑ Clarke-Billings, Lucy (4 серпня 2024). UK protests: No 10 to hold Cobra meeting over escalating violence. BBC News. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 3 жовтня 2026.
  135. ↑ Starmer creates 'standing army' of specialist police officers to crush rioters. The Independent. 5 серпня 2024. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 3 жовтня 2026.
  136. ↑ Coulter, Martin (9 серпня 2024). UK revisits social media regulation after far-right riots. Reuters.
  137. ↑ Whannel, Kate (5 серпня 2024). Keir Starmer rejects calls for recall of Parliament. BBC News. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 4 жовтня 2026.
  138. ↑ Riley-Smith, Ben; Penna, Dominic (5 серпня 2024). Starmer clashes with Musk over UK riot remarks. The Telegraph. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 жовтня 2026.
  139. ↑ A history of Elon Musk and Keir Starmer's relationship. The Independent. 8 січня 2025. Архів оригіналу за 13 січня 2025. Процитовано 4 жовтня 2026.
  140. ↑ Elon Musk lashes out at the UK again as Sunak holidays in California. The Independent. 8 серпня 2024. Архів оригіналу за 9 серпня 2024. Процитовано 4 жовтня 2026.
  141. ↑ Musk brands Starmer 'two-tier Keir' amid row over riot policing. The Daily Telegraph. 6 серпня 2024. Архів оригіналу за 7 серпня 2024. Процитовано 4 жовтня 2026.
  142. ↑ UK disorder: What's Elon Musk's game?. BBC News. 7 серпня 2024. Архів оригіналу за 7 серпня 2024. Процитовано 4 жовтня 2026.
  143. ↑ Eaton, George (18 вересня,2024). Why Keir Starmer's freebies have become a political problem. New Statesman (амер.). Архів оригіналу за 15 лютого 2025. Процитовано 5 жовтня 2026.
  144. ↑ Victoria Starmer, PM's wife, had £5,000 of clothes paid for by donor. The Times. 16 вересня 2024. Архів оригіналу за 22 вересня 2024. Процитовано 6 жовтня 2026. (необхідна підписка)
  145. ↑ Badshah, Nadeem (14 вересня 2024). Keir Starmer alleged to have broken rules over party donor's gifts to wife. The Guardian. Архів оригіналу за 21 вересня 2024. Процитовано 6 жовтня 2026.
  146. ↑ Sir Keir Starmer declares gifts and freebies totalling more than £100,000 – the highest of any MP. Sky News. Архів оригіналу за 26 вересня 2024. Процитовано 18 вересня 2024.
  147. ↑ Prime Minister sets out biggest sustained increase in defence spending since the Cold War, protecting British people in new era for national security. UK Government. 25 лютого 2025. Архів оригіналу за 16 червня 2026. Процитовано 7 жовтня 2026 — через gov.uk.
  148. ↑ Asl, Nasim (15 січня 2026). UK defence spending: explained. Full Fact. Лондон. Архів оригіналу за 16 травня 2026. Процитовано 7 жовтня 2026.
  149. ↑ Martin, Matilda (2 червня 2025). Keir Starmer Declares The UK Is Moving To "War-Fighting Readiness". PoliticsHome. Архів оригіналу за 9 березня 2026. Процитовано 7 жовтня 2026.
  150. ↑ Beale, Jonathan (24 червня 2025). UK to buy nuclear-capable F-35A fighter jets. BBC News. Архів оригіналу за 11 березня 2026. Процитовано 7 жовтня 2026.
  151. ↑ UK to purchase F-35As and join NATO nuclear mission as Government steps up national security and delivers defence dividend. UK Government. 24 червня 2025. Процитовано 7 жовтня 2026 — через gov.uk.
  152. ↑ Daniel, Alex (5 лютого 2026). Minister defends long delays to UK military spending plan. The Guardian. Процитовано 9 жовтня 2026.
  153. ↑ Newton Dunn, Tom (4 червня 2026). Keir Starmer and John Healey in stand-off over delayed defence plan. The Times. London. Архів оригіналу за 5 червня 2026. Процитовано 9 жовтня 2026.
  154. ↑ Delays to defence investment plan have damaged UK's credibility, say MPs. The Guardian. 7 червня 2026. Процитовано 10 жовтня 2026.
  155. ↑ Stacey, Kiran (11 червня 2026). UK's defence plan is underfunded and outdated, says Al Carns after resignation. The Guardian. Процитовано 10 жовтня 2026.
  156. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 серпня 2017. Процитовано 5 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  157. ↑ History - Privy Council. web.archive.org. 7 січня 2021. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 5 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  158. ↑ Michael White (15 травня 2015). Can Keir Starmer really become Labour leader? And should he? (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 2 січня 2020.
  159. ↑ Page 3 | Supplement 60728, 31 December 2013 | London Gazette | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 5 липня 2024.
  160. ↑ https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/systm/uploads/attachment_data/file/268845/New_Year_Honours_2014_notes_on_higher_awards.pdf
  161. ↑ Keir Starmer | Honorary Fellow. St Edmund Hall (брит.). Процитовано 5 липня 2024.
  162. ↑ Knighthood: former Director of Public Prosecutions Keir Starmer QC - awards intelligence. web.archive.org. 21 жовтня 2019. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 5 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  163. ↑ Crown Office | The Gazette. www.thegazette.co.uk. Процитовано 5 липня 2024.
  164. ↑ Указ Президента України від 15 липня 2026 року № 610/2026 «Про нагородження К.Стармера орденом Свободи»
  165. ↑ Strick, Katie (5 липня 2024). Victoria Starmer: Britain's 'reluctant' new first lady. Evening Standard (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  166. ↑ Bickerstaff, Isaac (24 квітня 2020). Arise Lady Starmer? Everything we know about the elusive First Lady in waiting. Tatler (брит.). Процитовано 6 липня 2024.
  167. ↑ а б Harpin, Lee. Starmer: Our kids are being brought up to know their Jewish backgrounds. www.thejc.com (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  168. ↑ Who Is Lady Victoria Starmer? Meet Prime Minister Keir Starmer’s ‘Sassy’ Wife. Grazia (англ.). 7 травня 2024. Процитовано 6 липня 2024.
  169. ↑ Thomson, Alice (6 липня 2024). Who is Victoria Starmer? Meet Keir Starmer’s wife and confidante. www.thetimes.com (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  170. ↑ Meet Victoria Starmer, the new prime minister's wife. Sky News (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  171. ↑ Starmer reveals 'worry' for family if he enters No 10 as Sunak says he can understand public 'frustrations'. Sky News (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  172. ↑ Quinn, Ben; Stacey, Kiran; Mason, Rowena (2 липня 2024). ‘Really desperate’: Starmer hits back at Tory attacks on his work hours. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 6 липня 2024.
  173. ↑ Hazell, Will (10 вересня 2022). Atheist Keir Starmer avoids reference to God in pledge of loyalty to King Charles III. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Процитовано 6 липня 2024.
  174. ↑ Williams, Rhiannon (11 квітня 2021). Keir Starmer: I may not believe in god, but I do believe in faith. inews.co.uk (англ.). Процитовано 6 липня 2024.
  175. ↑ Edwardes, Charlotte (22 червня 2024). ‘You asked me questions I’ve never asked myself’: Keir Starmer’s most personal interview yet. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 6 липня 2024.
  176. ↑ Помер молодший брат прем’єра Британії Нік Стармер. РБК-Украина (укр.). Процитовано 1 лютого 2025.
  177. ↑ British PM Keir Starmer's brother dies aged 60. Reuters. 27 грудня 2024. Архів оригіналу за 7 лютого 2025. (англ.)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).