YaChudo

Вісь опору

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Вісь опору
перс. محور مقاومت
араб. محور المقاومة, трансліт. Miḥwar al-Muqāwamah
Чинні та колишні учасники Вісі опору
Типнеформальний військовий союз
Засновано1982 Редагувати інформацію у Вікіданих
КерівникМоджтаба Хаменеї Редагувати інформацію у Вікіданих
Ключові особи
CMNS: Вісь опору у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вісь опору[a] — неформальний союз Ірану та підтримуваних ним політичних та військових організацій на Близькому Сході[2]. Цей сформований Іраном союз об'єднує противників впливу Сполучених Штатів та Ізраїлю в регіоні[3][2].

До «Вісі» насамперед входять ліванська Хезболла, Ісламський спротив в Іраку, іракські Сили народної мобілізації та єменські хусити[b]. До неї інколи[4][5] також відносять ХАМАС[c] та ряд інших палестинських воєнізованих угрупувань[6][7][8]. Зусилля учасників «Вісі» диктуються не тільки їхніми власними інтересами, але й спрямовані на ширшу мету завадити діям Ізраїля та ускладнити підтримку Ізраїля з боку США[9]. Сполучені Штати вважають більшість цих угрупувань терористичними організаціями[3]. Попри це, у 2014—2017 роках угрупування у складі вісі під керуванням Касема Сулеймані співпрацювали з американськими військами проти Ісламської Держави під час війни в Іраку[10].

Вісь також здійснювала атаки на сили США в Іраку[11][12]. Іран, за посередництва сил «Кудс», гілки Корпусу вартових Ісламської революції, надавав членам вісі значну військову та логістичну підтримку. На них витрачалось, за розрахунками, 700 мільйонів доларів щороку, до введення санкцій у 2019 році[2][13].

Конфлікти на Близькому Сході, що розпочались після нападу 7 жовтня на Ізраїль, згідно з аналізом Associated Press, послабили Вісь опору[14]. Мережа постраждала внаслідок війни між Ізраїлем та ХАМАСом[15][16], конфлікту між Ізраїлем та Хезболлою та війни Ізраїлю з Іраном[15][14][17][3]. Крім того, режим Башара аль-Асада в Сирії, що входив до «Вісі», пав у 2024 році[14][16][18]. До того моменту, Баасистська Сирія була єдиною державою-членом «Вісі» крім власне Ірану[3]. У Сирії при Асаді розміщались бойовики, завербовані та треновані Іраном[11]. Станом на грудень 2024, решта «Вісі» продовжує свою діяльність[16].

Див. також

Коментарі

  1. ↑ перс. محور مقاومت, трансліт. Mehvar-e Moqâvemat;[1]
    араб. محور المقاومة, трансліт. Miḥwar al-Muqāwamah
  2. ↑ Офіційно — рух Ансар Аллах, де-факто уряд північно-західного Ємену з 28 липня 2016 року (Верховна Політична Рада).
  3. ↑ "Ісламський рух опору", де-факто уряд Сектору Газа з 2006 року.

Примітки

  1. ↑ جبهه مقاومت. Khamenei.ir (перс.). Архів оригіналу за 30 вересня 2024. Процитовано 11 грудня 2025.
  2. ↑ а б в Al-Kassab, Fatima (26 жовтня 2023). What is the 'axis of resistance' of Iran-backed groups in the Middle East?. NPR. Архів оригіналу за 29 жовтня 2023. Процитовано 30 жовтня 2023.
  3. ↑ а б в г Hubbard, Ben; Rubin, Alissa J. (30 вересня 2024). Facing a Big Test, Iran's 'Axis of Resistance' Flails. The New York Times.
  4. ↑ Flexible Resistance: How Hezbollah and Hamas Are Mending Ties. Carnegie Endowment for International Peace (англ.). Процитовано 28 вересня 2024.
  5. ↑ What links Hamas to the 'Axis of Resistance' and Iran as its patron?. The Irish Times (англ.). Процитовано 28 вересня 2024.
  6. ↑ Iran backs Assad as Syrian forces choke off Aleppo. Reuters. 7 серпня 2012. Архів оригіналу за 27 січня 2023. Процитовано 7 серпня 2012.
  7. ↑ Iran: Syria part of 'axis of resistance'. CNN. 7 серпня 2012. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 7 серпня 2012.
  8. ↑ Drums Of War: Israel And The "AXIS OF RESISTANCE" (PDF), International Crisis Group, 2 серпня 2010, архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016
  9. ↑ IntelBrief: Differences Affect Iranian 'Axis of Resistance' Response to Mideast Crisis. The Soufan Center. 21 листопада 2023. Процитовано 21 листопада 2023. The Hamas criticism might also reflect the underlying sectarian tensions within the alliance: Hamas is one of the only Sunni Muslim factions in the group (Palestinian Islamic Jihad, or PIJ, being the other). The others, including the Alawite family that dominates Syria, are Shias of varying schools of thought.
  10. ↑ Arango, Tim (13 січня 2020). Qassim Suleimani, Master of Iran's Intrigue, Built a Shiite Axis of Power in Mideast. The New York Times. New York Times. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 5 травня 2024. "... that conflict, from 2014 through 2017, was a rare instance of Iran and the United States nominally fighting on the same side. On a number of occasions, Americans were hitting Islamic State targets from the air while General Suleimani was directing ground forces against the militants.
  11. ↑ а б J. Rubin, Alissa; Hubbard, Ben; Gamio, Lazaro (1 жовтня 2024). What to Know About the Axis of Resistance, the Iran-backed Militia Network. The New York Times.
  12. ↑ Arango, Tim (13 січня 2020). Qassim Suleimani, Master of Iran's Intrigue, Built a Shiite Axis of Power in Mideast. The New York Times. New York Times. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 5 травня 2024.
  13. ↑ What is Iran's axis of resistance?. The Economist. ISSN 0013-0613. Процитовано 2 жовтня 2024.
  14. ↑ а б в Analysis: Collapse of Syria's Assad is a blow to Iran's 'Axis of Resistance'. AP News (англ.). 8 грудня 2024. Процитовано 10 грудня 2024.
  15. ↑ а б Will Iran Become More Dangerous After Assad's Ouster in Syria?. Council on Foreign Relations (англ.). Процитовано 10 грудня 2024.
  16. ↑ а б в Rubin, Alissa J. (8 грудня 2024). With Assad's Fall, Iran's 'Axis of Resistance' Unravels. The New York Times.
  17. ↑ Iran Suffers Blow of 'Historic Proportions' With Assad's Fall. The Wall Street Journal. 9 грудня 2024.
  18. ↑ Fall of Assad in Syria deals serious blow to Iran's axis of resistance. The Washington Post. 10 грудня 2024.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).