YaChudo

Марк Рютте

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Марк Рютте
нід. Mark Rutte[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Марк Рютте
Марк Рютте
14-й Генеральний секретар НАТО
Нині на посаді
На посаді з1 жовтня 2024
ПопередникЄнс Столтенберг
Прем'єр-міністр Нідерландів
14 жовтня 2010 — 2 липня 2024
МонархБеатрікс
Віллем-Олександр
ПопередникЯн Петер Балкененде
НаступникДік Схоф
Лідер «Народної партії за свободу і демократію»
31 травня 2006 — 14 серпня 2023
ПопередникЙозіас ван Аартсен
НаступникДілан Єшільгоз-Зегеріус
Державний секретар з освіти, культури та науки
17 червня 2004 — 27 червня 2006
Прем'єр-міністрЯн Петер Балкененде
ПопередникАннет Нійс
НаступникБруно Брюїнс
Державний секретар із соціальних питань та зайнятості
22 липня 2002 — 17 червня 2004
Прем'єр-міністрЯн Петер Балкененде
ПопередникГанс Хугерворст
НаступникГенк ван Гооф

Народився14 лютого 1967 (59 років)
Гаага, Нідерланди
Відомий якполітик, історик, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце роботиUnilever[1], Calvé[1], невідомо[1] і НАТО Редагувати інформацію у Вікіданих
ПідданствоНідерланди Нідерланди
Національністьголландець
Alma materЛейденський університет (1992)[1] і Міжнародний інститут управлінського розвиткуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяНародна партія за свободу і демократію
Професіядержавний службовець, учитель
Релігіяпротестантство
Нагороди
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева почесний компаньйон Ордена Австралії Grand Cross of the Order of the Crown орден князя Ярослава Мудрого I ступеня Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Dutchman of the Yeard (2011)

Премія «Громадянин світу»d (2019)

Підпис

Марк Рю́тте (нід. Mark Rutte; нар. 14 лютого 1967, Гаага, Нідерланди) — нідерландський політик, лідер Народної партії за свободу і демократію з 2006 до 2023 рік. Прем'єр-міністр Нідерландів з 14 жовтня 2010 до 2 липня 2024 року. 26 червня 2024 призначений генеральним секретарем НАТО, заступив на посаду 1 жовтня 2024 року.

Після інституту працював протягом десяти років у харчовій компанії, поки 2002 року не перейшов у сферу національної політики. Був міністром у соціальних справ, згодом — освіти, культури й науки в першому і другому уряді Балкененде, очолював фракцію Народної партії за свободу і демократію в другій палаті Генеральних штатів.

Біографія

Раннє життя

Марк Рютте є наймолодшим із сімох дітей у протестантській сім'ї. Перша дружина його батька померла у японському полоні, і він одружився повторно із сестрою його дружини. У першому шлюбі народилося троє дітей, четверо — від другого шлюбу. Його батько працював у торговій компанії в Голландській Ост-Індії, а мати була секретаркою.

Після закінчення середньої школи він хотів вступити до консерваторії і стати піаністом, проте став вивчати історію в Лейденському університеті, де в 1992 році отримав ступень магістра з історії. Він поєднував навчання з участю у Молодіжній організації свободи і демократії, молодіжної організації Народної партії за свободу і демократію, яку очолював з 1988 до 1991 року.

Потім працював у компанії Unilever. 1997 року став менеджером з персоналу Van den Bergh Nederland, дочірньої компанії Unilever. З 1993 до 1997 року був членом ради Народної партії за свободу і демократію.

Політична кар'єра

Під час парламентських виборів 2002 року Марк Рютте працював у штабі Народної партії за свободу і демократію.

2002 року Рютте призначили державним секретарем із соціальних питань та зайнятості в першому уряді Балкененде. На цій посаді він був відповідальним за соціальне забезпечення, матеріальну допомогу та умови праці. Після відставки уряду недовгий час був депутатом парламенту, а потім знову був призначений на цю посаду в другому уряду Балкененде.

Працював Державним секретарем з вищої освіти і науки, освіти, культури та науки 17 червня 2004 року до 27 червня 2006 року у другому кабінеті Балкененде. В уряді Рютте виявив особливий інтерес до створення більш конкурентоспроможної на міжнародному рівні нідерландської системи вищої освіти, намагаючись зробити її більш ринковою.

Коли Рютте пішов у відставку з посади державного секретаря у червні 2006 року, після парламентських виборів повернувся до другої палати Генеральних штатів і незабаром став лідером парламентської фракції Народної партії за свободу і демократію. Рютте керував передвиборною кампанією партії під час муніципальних виборів 2006 року.

2006 року Народна партія за свободу і демократію провела внутрішні вибори лідера партії, що очолює її передвиборний список. За Марка Рютте проголосувало 51,5 % членів партії.

На парламентських виборах 2010 року Рютте знову очолив список Народної партії за свободу і демократію. Партія отримала перемогу на виборах, отримавши 31 місце у другій палаті парламенту. У парламенті сформували правоцентристську коаліцію між Народною партією і Християнсько-демократичним закликом, яку підтримала Партії Свободи під керівництвом Герта Вілдерса[2].

8 жовтня 2010 року Марк Рютте став головою уряду і сформував свій кабінет. Рютте був першим прем'єр-міністром Нідерландів не від Християнсько-демократичної партії і Партії праці з 1918 року. Він також перший прем'єр-міністр від Народної партії за свободу і демократію[3].

Генеральний секретар НАТО

В жовтні 2023 року Рютте оголосив про намір балотуватись на посаду Генсека НАТО замість Єнса Столтенберґа, і у лютому 2024 року його намір отримав підтримку від урядів США, Британії, Німеччини і Франції[4][5][6]. Протягом наступних місяців Рютте вдалося подолати опозицію Туреччини, Угорщини, Словаччини і Румунії, причому, в червні його останній конкурент, президент Румунії Клаус Йоганніс, відмовився від змагань за посаду[4][7].

26 червня Північноатлантична рада призначила Рютте генсеком НАТО, до своїх повноважень Рютте приступив 1 жовтня[8][9][10]. 1 жовтня Столтенберг офіційно передав повноваження генерального секретаря НАТО Марку Рютте.[11]

18 серпня 2025 брав участь у багатосторонній зустрічі у Білому домі щодо України.[12]

22 серпня 2025 прибув до України із візитом, щоб обговорити спільні кроки для наближення завершення війни. В ході візиту зустрічався з Президентом України Володимиром Зеленським.[13]

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б в г д https://www.rijksoverheid.nl/regering/bewindspersonen/mark-rutte/cv
  2. ↑ Хто такий Марк Рютте, який може стати новим генсеком НАТО. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 червня 2024.
  3. ↑ Новий генсек НАТО. Хто такий Марк Рютте і яка його позиція щодо України. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 жовтня 2024.
  4. ↑ а б De Koning, Petra; Aharouay, Lamyae (5 червня 2024). NAVO-secretaris-generaal Stoltenberg gaat naar Boedapest om Rutte te helpen [NATO Secretary General Stoltenberg will visit Budapest to help Rutte]. NRC (нід.). Процитовано 6 червня 2024.
  5. ↑ UK backs outgoing Dutch PM as next Nato chief. BBC. 22 лютого 2024.
  6. ↑ Lange, Laurens (23 лютого 2024). Rutte heeft unanieme steun nodig - sommige NAVO-landen zien liever andere baas [Rutte needs unanimous support – some NATO members would rather have another boss]. RTL Nieuws (нід.). Архів оригіналу за 23 лютого 2024. Процитовано 23 лютого 2024.
  7. ↑ Rutte over nieuwe baan: 'Drie maanden vrij en dan hard werken' [Rutte about new job: 'Three months of vacation and hard work thereafter']. NOS (нід.). 20 червня 2024. Процитовано 20 червня 2024.
  8. ↑ Новим генсеком НАТО стане Марк Рютте — ЗМІ.//Голос Америки, 20 червня 2024
  9. ↑ Марк Рютте став новим генсеком НАТО. Review News (укр.). 26 червня 2024. Процитовано 26 червня 2024. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  10. ↑ Рютте обрали новим генсеком НАТО. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 червня 2024.
  11. ↑ Столтенберг офіційно передав повноваження генсека НАТО Рютте. РБК-Украина. Процитовано 6 жовтня 2024.
  12. ↑ Юрій Середюк (19 серпня 2025). Під час зустрічі в Білому домі 18 серпня питання територій України не обговорювали. Суспільне Новини.
  13. ↑ Ірина Лисогор (22 серпня 2025). Марк Рютте приїхав до Києва. LB.ua.
  14. ↑ Указ Президента України від 27 січня 2023 року № 47/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. ↑ Газета уряду Австралії (PDF) (англійською) . Уряд Австралії. 9 жовтня 2019. Процитовано 2 лютого 2023 року.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).