Алі Хаменеї

Алі Хаменеї
перс. سیند علی حسینی خامنه‌ای
2-й Верховний лідер Ірану
6 серпня 1989 — 28 лютого 2026
Попередник	Рухолла Мусаві Хомейні
Наступник	Аліреза Арафі (т.в.о.)
3-й Президент Ірану
9 жовтня 1981 — 16 серпня 1989
Попередник	Мохаммад Алі Раджаї
Наступник	Алі Акбар Хашемі Рафсанджані
Народився	19 квітня 1939[2][3][…]  Мешхед, Іран[5][6]
Помер	28 лютого 2026[7][8][…] (86 років)  Тегеран, Іран[10][6]
Похований	Мавзолей Імама Рези
Відомий як	факіх, політик, перекладач, письменник, поет, клерик
Громадянство	Іран
Національність	азербайджанець[1]
Alma mater	Ісламський теологічний коледж в Кумі, Najaf Seminaryd і Hawza ‘Ilmiyya Khorasand
Політична партія	Незалежний політик (1989-2026) Товариство бойового духовенства (1977-1979) Ісламська Республіканська партія (1979-1987)
Батько	Javad Khameneid
Мати	Khadija Mirdamadid
У шлюбі з	Мансуре Багерзаде
Діти	Моджтаба Хаменеї[11], Мостафа Хаманеїd, Масуд Хаманеїd, Мейсам Хаманеїd, Бошра Хаманеїd і Хода Хаманеїd
Релігія	Іслам шиїтської течії
Підпис
khamenei.ir
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Аятола́ Сеї́д Алі́ Хосейні́ Хаменеї́ (перс. سید علی حسینی خامنه ای; 19 квітня 1939, Мешхед — 28 лютого 2026, Тегеран) — іранський політичний діяч та духовний лідер азербайджанського походження. Верховний лідер Ірану з 1989 по 2026 рік. Другий Верховний лідер (Рахбар^[12]) Ірану та Головнокомандувач Збройних сил Ірану з 6 серпня 1989 року по 28 лютого 2026 року (з 4 червня по 6 серпня 1989 року був виконувачем обов'язків). Третій президент Ірану (1981—1989). Був одним із найближчих соратників лідера Ісламської революції, Великого аятоли Рухолли Хомейні.

Хаменеї було ліквідовано 28 лютого 2026 року внаслідок військової операції проти Ірану.^[13] Протягом доби після ліквідації Хаменеї, Іран заперечував цей факт, стверджуючи, що він продовжив керувати країною^[14]. 1 березня Іран також підтвердив що Алі Хаменеї, вбитий під час операції Ізраїлю та США^[15].

Під час правління шаха Мохаммеда Рези Пахлеві був діячем ісламської опозиції, пов'язаної з аятолою Хомейні, а під час Ісламської революції в Ірані — членом революційної ради. У 1981-1989 був президентом Ірану, а в 1989 Рада експертів обрала його Верховним лідером країни. Хаменеї є прихильником ісламського консерватизму.

Його називають однією із трьох постатей, які істотно вплинули на Ісламську Республіку Іран (інші двоє — Рухолла Мусаві Хомейні та Алі Акбар Хашемі Рафсанджані).

Наприкінці 2016 перськомовні блогери помітили репортажі російського пропагандистського телеканалу Russia Today за 2010, де говорилося, що Алі навчався у радянському Університеті дружби народів ім. Патріса Лумумби. Те саме сказане і в матеріалі газети Комерсант за 2003 рік. Однак, офіційних підтверджень не наведено, а в офіційній біографії Хаменеї цей епізод не згаданий. Навчання в цьому університеті відкриває питання про можливість вербування молодого Хаменеї органами КДБ^[16][17].

28 лютого 2026 року, під час серії ракетних ударів США та Ізраїлю по Ірану в рамках операції «Епічна лють», неназваний ізраїльський чиновник заявив, що було виявлено тіло Хаменеї^[18]. За кілька годин до цього міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що Хаменеї та президент Ірану Масуд Пезешкіан живі^[19]. 1 березня 2026 року Іран підтвердив смерть Алі Хаменеї, який загинув унаслідок операції Ізраїлю та США.^[15] Місце Хаменеї тимчасово посів аятола Аліреза Арафі^[20].

Через загибель Алі Хаменеї режим Ірану оголосив 40-денний траур.^[15]

За час перебування Алі на посаді Верховного лідера, змінилося шість президентів:

• Алі Акбар Хашемі Рафсанджані, 1989—1997;
• Мохаммад Хатамі, 1997—2005;
• Махмуд Ахмадінежад, 2005—2013;
• Хассан Рухані, 2013—2021;
• Ібрагім Раїсі, 2021—2024;
• Масуд Пезешкіан, 2024–т.ч.;

Після обрання Барака Обами президентом США 2008 року (переобраний у 2012 році) та Хассана Рухані на посаду Президента Ірану в 2013 році, для країни настав період відлиги у міжнародних відносинах, в першу чергу — зі Сполученими Штатами.

За участю Хассана Рухані влітку 2015 року була підписана угода зі Спільного всеосяжного плану дій стосовно ядерної програми Ірану. Завдяки підписанню та виконанню перших умов цієї угоди з Ірану був знятий ряд міжнародних санкцій^[21]. Зокрема, Іран отримав доступ до понад $100 млрд активів, що переважно знаходились в банках Китаю, Індії, Японії, Південної Кореї та Туреччини і були до того заморожені внаслідок накладання санкцій. Крім цього, за даними іранського центробанку, дев'ять іранських банків підключені до системи SWIFT^[22][23].

На початку 2016 року Іран відвідав голова КНР Сі Цзіньпін. Під час його візиту була підписана низка угод покликаних збільшити товарообіг між обома країнами до $600 млрд за 10 років. При цьому Алі Хаменеї заявив, що ніколи не мав довіри до країн заходу, натомість Іран й надалі розбудовуватиме відносини з «незалежними й надійними» країнами, такими як КНР^[24].

Наприкінці січня 2016 року відбувся і перший візит президента Ірану до Європи за 16 років^[25]. Під час дводенного візиту до Італії були підписані договори загальною вартістю близько $17 млрд^[21]. У Франції також були підписані численні контракти вартістю понад $27 млрд^[26][27].

Під час цієї подорожі вперше з 1999 року Папа римський прийняв іранського президента: у вівторок, 26 січня 2016 року, Хассан Рухані був прийнятий Папою Франциском у Ватикані^[28].

7 січня 2020 іранські ППО збили український літак компанії МАУ при зльоті з тегеранського аеропорту. Отримавши звіт військових про трагедію, Алі Хаменеї провів екстрене засідання Вищої ради національної безпеки й дав вказівку опублікувати відповідний звіт про катастрофу, що було зроблено 11 січня^[29]. Того ж дня в Тегерані почалися протести, демонстранти вимагали відставки головнокомандувача Хаменеї^[30].

В протестах в основному беруть участь студенти та жителі Тегерану, що зібралися під університетом Аміра Каріба. Окрім відставки Алі, протестувальники виступають проти керівництва Ірану та Корпусу вартових ісламської революції, що збив лайнер. Між поліцейськими та мітингарями відбулися сутички, поліціянти застосували світлошумові гранати та сльозогінний газ^[31].

У лютому 2024 року акаунти Хаменеї в Facebook та Instagram було видалено компанією Meta^[32].

1 березня 2022 року Хаменеї підтримав дії Путіна, за наказом якого розпочали повномасштабне військове вторгнення проти України. Хаменеї ствердив, що якби Путін не розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, це зробила б інша сторона. Також Алі заявив, що РФ веде на території України війну проти НАТО, оскільки «НАТО розпочала б війну через Крим»^[33].

Алі Хаменеї одружився в 1964 році^[34] на Ходжасті Хаменеї, в шлюбі з якою у них народилося чотири сини (Моджтаба, Мустафа, Масуд, Масьям) і дві дочки (Бошра і Хода). Син Моджтаба одружився з дочкою Голям-Алі Хаддад-Аделя^[35], який займав свого часу посаду голови меджлісу. За словами Хаддад-Аделя, Хаменеї веде «аскетичний спосіб життя».^[36]

Двоюрідний брат Хаменеї Алі Техрані 1981 року втік до Іраку і вів активну пропаганду проти іранського керівництва. Пізніше до нього приєдналася і рідна сестра Хаменеї.^[37]

• 2011 — Palestine from the Perspective of Ayatollah Khamenei
• 2012 — The most important problem of the Islamic world: selected statements by Ayatollah Ali Khamenei about Palestine PDF [Архівовано 17 вересня 2020 у Wayback Machine.] (Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу)

• 2020 — Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу [Архівовано 17 вересня 2020 у Wayback Machine.])
• 2024 — Права людини в ісламі

• Ісламський фундаменталізм
• Ісламський тероризм
• тоталітаризм

• Karim Sadjadpour (2009), Reading Khamenei: The World View of Iran's Most Powerful Leader, Carnegie Endowment for Peace, архів оригіналу за 25 вересня 2012, процитовано 1 лютого 2013

• Хаменеї Алі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• The office of the Supreme Leader [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• The office of Ayatollah Khamenei [Архівовано 5 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на сайті BBC News [Архівовано 26 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)