YaChudo

Моджтаба Хаменеї

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Моджтаба Хаменеї
перс. سید مجتبی حسینی خامنه‌ای Редагувати інформацію у Вікіданих
Президент:Масуд Пезешкіан
Попередник:Аліреза Арафі (в. о.)
 
Народження:8 вересня 1969 (57 років)
Мешхед, Іран[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:Іран
Релігія:іслам, Імаміти і uṣūlīd Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта:Alavi Madrasad, Ісламський теологічний коледж в Кумі і Ayatollah Mojtahedi Seminaryd Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія:незалежний політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід:Khamenei familyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько:Алі Хаменеї
Мати:Мансуре Багерзаде Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб:Захра Хаддад-Адельd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти:Mohammad-Bagher Khameneid і Fatemeh Khameneid Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:

CMNS: Моджтаба Хаменеї у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Моджтаба Хоссейні Хаменеї (перс. مجتبی حسینی خامنه‌ای; нар. 8 вересня 1969) — іранський політик і священнослужитель. Друга за старшинством дитина Алі Хаменеї, колишнього верховного лідера Ірану, брав участь в ірано-іракській війні з 1987 по 1988 рік, взяв під контроль організацію Басідж, яку використовували для придушення протестів проти виборів 2009 року. Вважався найвпливовішим сином Хаменеї та його можливим наступником на посаді Верховного лідера.[4][5][6][7]

Раннє життя та освіта

Моджтаба народився в Мешхеді в 1969 році та є другим сином Алі Хаменеї, верховного лідера Ірану.[8][9][10] Він провів сім років свого дитинства в містах Сардашт і Махабад на північному заході Ірану, де здобув початкову освіту.[11] Після закінчення середньої школи вивчав теологію. Серед перших вчителів Моджтаба були його власний батько та аятола Махмуд Хашемі Шахруді.[9]

У 1999 році він продовжив навчання в Кумі, щоб стати священнослужителем. Його вчителями там були Мохаммед-Такі Месбах-Язді, аятола Лотфолла Сафі Голпайгані та Мохаммед Багер Харазі.[9][12]

Згідно з даними «The Guardian» та французької газети «Libération», Моджтаба Хаменеї контролює великі фінансові активи.[5][13]

Моджтаба Хаменеї та інші члени семінарії Кум 15 березня 2016 року

Особисте життя

Моджтаба викладає теологію в семінарії Кум.[14] У 2004 році одружився із Захрою Хаддад-Адель.[15][16] Їхня перша дитина народилася у 2007 році.[17]

Суперечки

Підтримка Ахмадінежада

Хаменеї був пов'язаний з президентом Ірану Махмудом Ахмадінежадом[18] та підтримував Ахмадінежада на суперечливих президентських виборах 2005 та 2009 років.[19] Журналісти заявили, що він, можливо, відіграв провідну роль в організації перемоги Ахмадінежада на виборах 2009 року.[5][9]

Припускали, що Хаменеї був ключовою фігурою в організації репресій проти антиурядових протестувальників у червні 2009 року.[20] Вважалося, що він безпосередньо керував воєнізованим формуванням Басідж, попри те, що його ім'я замовчували в режимній пресі.[5]

У відкритому листі Мехді Каррубі, кандидат-реформатор на виборах 2009 року, звинуватив Моджтабу Хаменеї у змові з метою фальсифікації виборів на користь Ахмадінежада, посилаючись на незаконне втручання мережі.[21]

Пізніше Махмуд Ахмадінежад звинуватив Моджтабу Хаменеї у розкраданні державної скарбниці.[13]

Багатство та ймовірна мережа закордонної нерухомості

Вважається, що Моджтаба Хаменеї контролює значні фінансові активи в таких банках, як Bank Ayandeh.[13][22]

Згідно з річним розслідуванням «Bloomberg», яке посилалося на оцінки людей, знайомих з цим питанням, у січні 2026 року було повідомлено, що Хаменеї пов'язаний з офшорною фінансовою мережею, яка використовується для зберігання та переміщення активів за межі Ірану. Заявлені активи включають дорогоцінну нерухомість у Лондоні та Дубаї, а також інтереси, пов'язані з судноплавством, банківськими відносинами та активами в готельному бізнесі в Європі. Згідно з розслідуванням, активи, як правило, не належали Хаменеї, а були структуровані через посередників та багаторівневі корпоративні структури в кількох юрисдикціях. Деякі з цих активів з того часу були продані або реструктуризовані під посиленою увагою.[23]

Bloomberg визначив Алі Ансарі, іранського бізнесмена, на якого наклала санкції Велика Британія, як головного ймовірного посередника в мережі. За повідомленнями, записи про власність та корпоративні документи пов'язують Ансарі та пов'язані з ним компанії з кількома об'єктами нерухомості в Лондоні, включаючи резиденції на Бішопс-авеню, а також з компаніями, що володіють готелями та керують ними, в Німеччині та інших країнах. Ансарі заперечував будь-які фінансові чи особисті зв'язки з Моджтабою Хаменеї та заявив, що має намір оскаржити санкції Великої Британії.[23]

У розслідуваннях також стверджувалося, що кошти, пов'язані з цією мережею, значною мірою походили з доходів від іранської нафти та проходили через фінансові установи в кількох юрисдикціях, незважаючи на міжнародні санкції, запроваджені проти Моджтаби Хаменеї у 2019 році.[23]

14 січня 2026 року, під час протестів в Ірані 2025—2026 років, міністр фінансів США Скотт Бессент оголосив, що лідери Ірану перерахували мільйони та десятки мільйонів доларів фінансовим установам по всьому світу, а ізраїльський Channel 14 повідомив, що 1,5 мільярда доларів у криптовалюті було надіслано на рахунок у Дубай за участю Хаменеї (який лише надіслав приблизно 328 мільйонів доларів).[24]

Санкції

У 2019 році Моджтаба Хаменеї був введений під санкції США за дії від імені Верховного лідера, ніколи не будучи обраним чи призначеним на жодну офіційну посаду[25], та за тісну співпрацю з командиром сил «Кудс», відповідальних за таємні операції, включаючи летальну допомогу, розвідку, фінансування та навчання Талібану, «Хезболли», ХАМАС, Палестинського ісламського джихаду, Сил народної мобілізації в Іраку та інших;[26] та за сприяння тісним зв'язкам з воєнізованою групою «Басідж», а також за просування дестабілізуючих регіональних амбіцій та гнітючих внутрішніх цілей свого батька[25].

Верховний лідер Ірану

Кілька аналітиків розглядали Моджтабу як можливого наступника свого батька.[5][7] Дехто вважав це проблемою, оскільки Верховного лідера має обирати Асамблея експертів з числа старших шиїтських ісламських вчених, але зазначалося, що перший Верховний лідер, Рухолла Хомейні, мав сильний вплив на користь вибору батька Хаменеї.[18] Газета «Ґардіан» стверджує, що сила послідовників Моджтаби не була продемонстрована, і хоча він носить духовенство, він ні в якому разі не має богословського статусу, щоб стати Верховним лідером.[5]

Газета «Los Angeles Times» у 2009 році повідомила, що релігійного та політичного статусу Моджтаби, можливо, було недостатньо, щоб Алі Хаменеї зрештою призначив його сина своїм наступником.[19] Однак, газета «The Atlantic» вважає Асамблею експертів церемоніальним органом без жодної реальної влади.[27][28]

Моджтаба Хаменеї та його діти в День Кудс у 2018 році

Під час президентства Ебрагіма Раїсі Моджтаба був одним із священнослужителів, про якого спекулювали як про можливого наступника на посаді верховного лідера.[29][30] Однак вважається, що він навряд чи стане наступником свого батька.[31][32][33][34][35][18][36] За непідтвердженими повідомленнями, Алі Хаменеї виступав проти висунення свого сина наступником.[37][38] Інститут Близького Сходу висловив думку, що призначення Хаменеї власного сина наступником спричинить конфлікт всередині іранського політичного та релігійного керівництва.[39]

З 3 березня 2026 року в ЗМІ з'являлися неофіційні дані про призначення Моджтаби верховним лідером Ірану.[25][40][41] 8 березня Іран офіційно призначив Моджтабу Хаменеї на цю посаду[42][43]. Згодом США оголосили винагороду в $10 млн за інформацію про Моджтабу Хаменеї і топ-чиновників КВІР[44][45].

17 березня Хаменеї випадково вижив під час американського удару по бункеру. Його батьки, дружина і син загинули: за даними журналістів, Хаменеї вийшов у сад перед ударом, що врятувало йому життя[46][47]. За даними ЗМІ, в середині березня Хаменеї лікувався в Москві[48][49].

Наприкінці березня Моджтаба Хаменеї не з'явився публічно під час Наврузу і не опублікував аудіозаяви, обмежившись письмовим зверненням. Це підсилило підозри щодо того, яку роль він насправді відігравав у керівництві країною[50][51]. Спецслужби США та Ізраїлю вважали, що Хаменеї може бути поранений і не з'являється публічно з міркувань безпеки[52]. За даними розвідданих, Моджтаба Хаменеї був непритомним і лікувався від серйозного захворювання в місті Кум[53].

Примітки

  1. ↑ SAHIMI M. The Man in the Shadow: Mojtaba Khamenei — PBS, 2009.
  2. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  3. ↑ Gambrell J. A son of Iran’s late supreme leader is chosen to replace his father as war rages // Ассошіейтед прес — Нью-Йорк: 2026.
  4. ↑ Mojtaba Khamenei and Mahdi Hashemi. Архів оригіналу за 5 вересня 2009. Процитовано 14 серпня 2015.
  5. ↑ а б в г д е Borger, Julian (8 липня 2009). Khamenei's son takes control of Iran's anti-protest militia. The Guardian. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 11 липня 2009.
  6. ↑ Sahimi, Mohammad (20 серпня 2009). Nepotism & the Larijani Dynasty. Los Angeles: PBS. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 11 лютого 2013.
  7. ↑ а б Slavin, Barbara (20 вересня 2022). The Supreme Leader is still alive. But when he does eventually die, how will succession play out?. Atlantic Council. Архів оригіналу за 28 жовтня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.
  8. ↑ The Man in the Shadow: Mojtaba Khamenei. PBS. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 5 вересня 2017.
  9. ↑ а б в г The Man in the Shadow: Mojtaba Khamenei [Архівовано 9 листопада 2017 у Wayback Machine.], Tehran Bureau, 16 July 2009
  10. ↑ Khalaji, Mehdi (Лютий 2012). Supreme Succession. Who Will Lead Post-Khamenei Iran? (PDF). The Washington Institute. Washington, DC. Архів оригіналу (Policy Focus (No. 117)) за 16 квітня 2014.
  11. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 15 листопада 2025. Процитовано 3 березня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Diba, Bahman Aghai (4 березня 2011). Supreme Leader of Iran and His Successor. Payvand. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 18 червня 2013.
  13. ↑ а б в Series of incriminations rips through Iran's conservative camp. Al Arabiya. 15 січня 2012. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 1 лютого 2017.
  14. ↑ Iran's Political Elite. United States Institute of Peace. 11 жовтня 2010. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 28 липня 2013.
  15. ↑ Tait, Robert (26 лютого 2008). Ahmadinejad favors his relatives. The Guardian. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 24 червня 2009.
  16. ↑ Bazoobandi, Sara (11 січня 2013). The 2013 presidential election in Iran (PDF). MEI Insight. 88. Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2015. Процитовано 18 лютого 2013.
  17. ↑ Expat source's information and views on Mojtaba Khamenei. The Telegraph. 4 лютого 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 18 лютого 2013.
  18. ↑ а б в Julian Borger (22 червня 2009). Mojtaba Khamenei: gatekeeper to Iran's supreme leader. The Guardian. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 22 червня 2009.
  19. ↑ а б Jeffrey Fleishman (25 червня 2009). Iran supreme leader's son seen as power broker with big ambitions. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 26 червня 2009. Процитовано 25 червня 2009.
  20. ↑ Jeffrey Fleishman (25 червня 2009). Khamenei's son: Iran experts say he plays key role in protest crackdown. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 25 червня 2009.
  21. ↑ Shahir Shahidsaless (19 червня 2009). The IRGC shakes its iron fist. Asia Times Online. Архів оригіналу за 21 червня 2009. Процитовано 25 червня 2009.
  22. ↑ Borger, Julian (8 липня 2009). Khamenei's son takes control of Iran's anti-protest militia. The Guardian. Архів оригіналу за 25 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  23. ↑ а б в Bartenstein, Ben (28 січня 2026). How the Son of Iran’s Supreme Leader Built a Global Property Empire. Bloomberg.
  24. ↑ Tehran leaders wiring huge sums of money out of Iran, US Treasury says. www.iranintl.com. 15 січня 2026.
  25. ↑ а б в Treasury Designates Supreme Leader of Iran’s Inner Circle Responsible for Advancing Regime’s Domestic and Foreign Oppression. U.S. Department of the Treasury (англ.). 23 грудня 2025. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 3 березня 2026.
  26. ↑ Wayback Machine (PDF). community.apan.org. Архів оригіналу (PDF) за 27 липня 2023. Процитовано 3 березня 2026.
  27. ↑ Takeyh, Ray (23 лютого 2016). The Myth of a Meaningful Vote in Iran. The Atlantic. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 3 лютого 2017.
  28. ↑ Anomalies in Iran's Assembly of Experts Election. Washington Institute for Near East Policy. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 3 лютого 2017.
  29. ↑ BBC Monitoring – Essential Media Insight. monitoring.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 16 червня 2025.
  30. ↑ Cunningham, Erin; Salim, Mustafa; Kennicott, Philip; Jeong, Andrew; Cheeseman, Abbie; Sands, Leo; Hernandez, Angie Orellana; Westfall, Sammy; Yang, Joshua (20 березня 2019). Clues to the identity of Iran's next supreme leader in the back alleys of a holy city. The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 16 червня 2025.
  31. ↑ Why Mojtaba Khamenei is unlikely to be Iran's next supreme leader. Arab News (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 10 листопада 2025.
  32. ↑ Solomon, Erika (20 травня 2024). After Raisi's Death, Speculation Over Succession Turns to Ayatollah's Son. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 21 травня 2024.
  33. ↑ Yan, Sophia; Makoii, Akhtar (20 травня 2024). Iranian president's helicopter crash death clears field for Khamenei's son. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 21 травня 2024.
  34. ↑ Fleishman, Jeffrey (25 червня 2009). Iran supreme leader's son seen as power broker with big ambitions. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 2 лютого 2017.
  35. ↑ Staff. IRAN: EXPAT SOURCE'S INFORMATION AND VIEWS ON MOJTABA KHAMENEI, AND THIS SOURCE'S PITCH FOR USG FUNDS. The Telegraph. WikiLeaks. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 9 червня 2016.
  36. ↑ Sadegh Amoli Larijani Chairman of Iran's Expediency Council. UANI (англ.). Архів оригіналу за 15 червня 2025. Процитовано 16 червня 2025.
  37. ↑ یک زمزمه‌ قدیمی؛ نماینده مجلس خبرگان: خامنه‌ای با رهبری پسرش مجتبی مخالفت کرده است. euronews (перс.). 28 лютого 2024. Архів оригіналу за 22 травня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
  38. ↑ Solomon, Erika (20 травня 2024). After Raisi's Death, Speculation Over Succession Turns to Ayatollah's Son. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 6 серпня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
  39. ↑ Why Khamenei is unlikely to pick his son to succeed him as Iran's supreme leader. Middle East Institute (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2025. Процитовано 16 червня 2025.
  40. ↑ Stringer, Connor (4 березня 2026). Ayatollah’s son is leading contender to be Iran’s next supreme leader. The Telegraph (брит.). 0307-1235. Процитовано 4 березня 2026.
  41. ↑ Моджтаба Хаменеї очолив Іран після загибелі батька: що про нього відомо
  42. ↑ В Ірані призначили нового верховного лідера. РБК-Украина (укр.). Процитовано 10 березня 2026.
  43. ↑ Верховним лідером Ірану став Моджтаба Хаменеї. Що про нього відомо і як реагує Трамп. BBC News Україна (укр.). 8 березня 2026. Процитовано 10 березня 2026.
  44. ↑ Islamic Revolutionary Guard Corps (IRGC) Key Leaders – Rewards For Justice (амер.). Процитовано 26 березня 2026.
  45. ↑ США пообіцяли до $10 млн винагороди за інформацію про лідерів Ірану. www.unian.ua (укр.). 14 березня 2026. Процитовано 26 березня 2026.
  46. ↑ www.telegraph.co.uk https://www.telegraph.co.uk/world-news/2026/03/16/exclusive-mojtaba-khamenei-escaped-death-leaked-audio/. Процитовано 18 квітня 2026. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  47. ↑ За секунди до удару: ЗМІ розповіли, як Хаменеї дивом вижив під час атаки на свій бункер. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 квітня 2026.
  48. ↑ الكويتية, جريدة الجريدة; قاسمي, طهران-فرزاد (15 березня 2026). مجتبى خامنئي نُقل إلى روسيا. جريدة الجريدة الكويتية (араб.). Процитовано 18 квітня 2026.
  49. ↑ Нового лідера Ірану таємно доправили до Москви, він лікується в резиденції Путіна, - ЗМІ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 квітня 2026.
  50. ↑ Лідер Ірану зробив нову заяву, але лише посилив підозри про свій стан. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 квітня 2026.
  51. ↑ Yeung, Sylvie Zhuang, Michael Williams, Elise Hammond, Zachary Cohen, Laura Sharman, Adam Cancryn, David Goldman, Frederik Pleitgen, Caitlin Danaher, Sophie Tanno, Eyad Kourdi, Samantha Waldenberg, Nina Giraldo, Kylie Atwood, Tami Luhby, John Towfighi, Betsy Klein, Max Foster, Sharon Braithwaite, Tal Shalev, Thomas Bordeaux, Tamara Qiblawi, Gianluca Mezzofiore, Nick Paton Walsh, Leila Gharagozlou, Haley Britzky, Oren Liebermann, Kit Maher, Lucy Bayly, Svitlana Vlasova, Victoria Butenko, Ivana Kottasová, Dana Karni, Christian Edwards, James Frater, Nadeen Ebrahim, Aaron Blake, Stephen Collinson, Jeremy Diamond, John Liu, Olesya Dmitracova, Charlotte Reck, Helen Regan, Rhea Mogul, Brad Lendon, Lucas Lilieholm, Jessie (20 березня 2026). Day 21 of Middle East conflict — Trump considers ‘winding down’ war but officials say more troops deployed. CNN (англ.). Процитовано 18 квітня 2026.
  52. ↑ Новий лідер Ірану зник з радарів: ЦРУ з'ясовує, чи живий Хаменеї та хто контролює владу. 24 Канал (укр.). 21 березня 2026. Процитовано 26 березня 2026.
  53. ↑ Моджтаба Хаменеї у важкому стані та не може керувати Іраном, - розвіддані. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 квітня 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).