YaChudo

Марго Франк

Переглядів: 0. Оновлено 31.10.2026.

Марго Франк
Ім'я при народженнінім. Margot Frank Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася16 лютого 1926[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Франкфурт-на-Майні, Веймарська республіка[5][4][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померлалютий 1945[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берген-Бельзен, Третій Райх[4][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
·тиф[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Нідерланди
 Веймарська республіка
 Німеччина[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняАахен-Міттеd
Pastorplatzd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьучениця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materVondelschoold (31 липня 1938)[7], Amsterdam Jewish Lyceumd[8] і Municipal High School for Girlsd[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
КонфесіяРеформістський юдаїзм Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоОтто Франк Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиЕдіт Франк Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіЕва Шлосс Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриАнна Франк[5] Редагувати інформацію у Вікіданих

Марго Бетті Франк (нім. Margot Betti Frank; 16 лютого 1926, Франкфурт-на-Майні, Веймарська республіка – прибл. лютий 1945, Берген-Бельзен, Третій Рейх)[10] - старша дочка Отто Франка й Едіт Франк, старша сестра Анни Франк. Наказ про депортацію Марго з гестапо змусив сімʼю Франк сховатися. Згідно з щоденником її молодшої сестри, Марго вела власний щоденник, але жодних його слідів так і не знайшли. Померла в концтаборі Берген-Бельзен від спалаху тифу[11][12].

Ранні роки та освіта

Початкова школа Єкер в Амстердамі, де навчалася Марго Франк

Народилася у Франкфурті, жила на околицях міста зі своїми батьками, Отто Франком й Едіт Франк-Голландер, а також зі своєю молодшою сестрою Анною Франк. Її назвали на честь тітки по материнській лінії Беттіни Голландер (1898 – 1914)[13]. Едіт й Отто були відданими батьками, які цікавилися наукою та мали велику бібліотеку; вони заохочували дітей до читання. На час народження її сестри Анни родина жила у Франкфурті-Дорнбуші, де орендували два поверхи. Марго й Анна майже щодня гралися в саду з дітьми по сусідству. Усі вони мали різне походження: католицьке, протестантське чи єврейське. Їх об'єднувала цікавість до релігійних свят. Марго запрошували на святкування причастя однієї з її подруг, а дітей сусідів Франки іноді запрошували на святкування Хануки[14]. 1931 року сімʼя переїхала до модного ліберального району Дорнбуша під назвою Діхтерфіртель (Квартал поетів). Обидва будинки, де жили Франки, збереглися[15].

Влітку 1932 року нацистське воєнізоване крило – Штурмовий загін – промаршувало вулицями Франкфурта-на-Майні зі свастикою на одязі. Ці коричневосорочечники, як їх називали через колір уніформи, голосно співали: «Коли з ножа бризне єврейська кров, все знову буде добре». Це занепокоїло батьків, Едіт й Отто. Але вони не могли негайно покинути батьківщину, оскільки заробляти на життя за кордоном було проблемою[16].

Марго навчалася у школі Людвіга-Ріхтера у Франкфурті до призначення Адольфа Гітлера 30 січня 1933 року на посаду канцлера Німеччини. З його приходом до влади посилились антиєврейські заходи, зокрема виключення єврейських школярів з неконфесійних шкіл. Через зростання антисемітизму сімʼя вирішила виїхати з Німеччини, як і 63 000 інших євреїв. Вони емігрували до Амстердама, Нідерланди[14]. Едіт Франк з доньками переїхала до матері в Аахен влітку 1933 року. Отто Франк заснував свою компанію Opekta в Амстердамі. Едіт їздила до Амстердама, щоб знайти житло. Марго переїхала до Амстердама у грудні 1933 року, а Анна — у лютому 1934 року[16]. Марго зарахували до амстердамської початкової школи, неподалік від їхнього житла[16]. Попри складнощі з нідерландською мовою на початку, Марго досягла відмінних академічних результатів.

Німецька окупація

Німецька армія досягла Нідерландів 10 травня 1940 року і невдовзі почалась антиєврейська кампанія, проте Марго з сестрою відчули це не одразу. Все змінилося 1941 року, коли їм заборонили ходити в кіно та виключили зі спортивних клубів. Єврейські діти більше не навчалися в школах на власний вибір. Марго з сестрою були змушені перейти в єврейську школу, де навчалися і викладали лише євреї[17].

У Єврейському ліцеї Марго продемонструвала старанність й інтелект, які дозволили їй досягти академічного успіху, і колишні учні згадували її як доброчесну, стриману та дуже слухняну. Марго мала велике коло друзів, любила веслувати та грати в теніс. У своєму щоденнику Анна розповідала про випадки, коли мати пропонувала рівнятися на Марго, і хоча вона писала про те, що захоплювалася сестрою, зокрема за її красу та розум, Анна прагнула до індивідуальності. Марго мала набагато ліпші стосунки з матір'ю, була скромнішою та толерантнішою на відміну від Анни, яка була рішучою та часто висловлювала свою думку[18].

Анна і батько не так цікавилася єврейськими традиціями, як Марго. Марго наслідувала приклад своєї матері, яка долучилася до ліберальної єврейської громади Амстердама. Вона відвідувала уроки івриту, синагогу, а 1941 року приєдналася до голландського сіоністського клубу для молоді. Члени прагнули іммігрувати до Палестини, щоб заснувати єврейську державу, де, за словами Анни Франк у щоденнику, Марго хотіла стати акушеркою[13].

Влітку 1942 року розпочалася систематична депортація євреїв з Нідерландів. 5 липня 1942 року Марго отримала повідомлення про необхідність з'явитися до трудового табору в Німеччині та з наступного дня переховувалася разом зі своєю сімʼєю в таємному приміщенні компанії свого батька в центрі Амстердама. Пізніше до них приєдналися ще четверо єврейських біженців (Герман, Август і Петер ван Пельси, а також Фріц Пфеффер). Їм вдалося переховуватися протягом двох років, до викриття 4 серпня 1944 року[19][17].

Життя в схованці

Камінь спотиканн Марго Франк в Ахені, Німеччина

Марго почала переховуватись у 16 років. Спочатку вона ділила спальню з Анною, але коли Фріц Пфеффер переїхав у листопаді 1942 року, Марго спала в спальні своїх батьків[17]. Сімʼя Франк могла ховатися лише завдяки чотирьом офісним працівникам з компанії, які піклуватися про них, ризикуючи власним життям. Це були Міп Гіс, Беп Фоскейл, Йоганнес Клейман і Віктор Куглер, і згодом Йоганнес Гендрік Фоскейл (батько Беп, колишній завідувач складу та конструктор обертової книжкової шафи) та Ян Гіс (чоловік Міп). Існували суворі правила, щоб залишатися непоміченими. Люди у схованці мали дотримуватись абсолютної тиші у робочий час, не могли користуватися водою[17]. Протягом дня Марго багато читала і, як Анна та Пітер, проводила багато часу за навчанням. Вона відвідувала заочний курс латини під іменем Беп Фоскейл, однієї з помічниць[20]. На початку свого щоденника Анна зазначили, що Марго також вела щоденник[21].

Арешт і смерть

4 серпня 1944 року сховок викрили і сімʼю Франк заарештували. Марго Франк затримала СД і ніч вона провела у штаб-квартирі Головного управління імперської безпеки, а потім доправили до вʼязниці неподалік. За словами Віктора Куглера, під час арешту Марго тихо плакала.

Невідомо, чи викриття було випадковим, чи наводка інформатора[22][23], але групу разом з Куглером і Клейманом заарештував Карл Зільбербауер, чия команда зазвичай займалася розслідуванням фінансових злочинів, а не пошуком євреїв, які переховувалися. Цей факт, разом з тим, що офіцери оглянули всі ящики, сумки та банки, перш ніж знайти книжкову шафу, свідчить про те, що, можливо, вони не знали про людей, які переховувалися. Міп Гіс та Беп Фоскейл не заарештували разом з групою. Гіс сказала, що нічого не знає про тих, хто переховувався, а Йоганнес Клейман передав Фоскейлу свій гаманець з проханням віднести його своєму другові Дерку Коллену, у якого була аптека за рогом на Леліграхт – заздалегідь узгоджений сигнал, щоб повідомити сімʼю Клеймана про проблему, і вона змогла безперешкодно залишити будівлю.

Групу заарештованих спершу допитали в штаб-квартирі СБ в Амстердамі, після чого утримували в місцевих тюрмах і 8 серпня відправили до пересильного табору Вестерборк. Через порушення вимог окупаційної влади сімʼю Франк, разом з іншими, визнали злочинцями й помістили до штрафного блоку з примусовими роботами. 3 вересня 1944 року їх депортували до Аушвіца[24]. Під час відборів Марго й Едіт мали бути відправлені до трудового табору, але через коросту в Анни вони залишилися[25]. Згодом Марго й Анну перевели до Берген-Бельзена, а Едіт залишилася в Аушвіці, де вона померла 6 січня 1945 року[26].

Марго Франк померла від тифу у лютому чи березні 1945 року у 19 років. Анна померла від тієї ж хвороби через день чи два[27]. Янні Брандес-Бріллеслейпер та її сестра Лієнт'є поховали їх разом в одній з братських могил Берген-Бельзена. У липні 1945 року, коли Янні повернулася до Нідерландів та одужала від тифу, вона написала Отто Франку та повідомила йому про смерть обох доньок[28][29].

У документальному фільмі Дженні Брандес-Бріллеслійпер сказала[30]:

“Спочатку Марго впала з ліжка на кам'яну підлогу...” “Вона не могла більше підвестися. Анна померла за день. За три дні до смерті від тифу вона викинула весь свій одяг у маренні. Це сталося незадовго до визволення.”

Отто Франк був єдиним, хто вижив з восьми людей, які переховувалися. Він повернувся до Амстердама у червні 1945 року, Міп Гіс передала йому щоденники Анни, які він опублікував 1947 року на згадку про неї. Разом з Анною, Марго Франк також писала щоденник під час переховування, але щоденник Марго так і не знайшли[31]. Однак багато авторів написали щоденники Марго, як фанати, як-от роман «Мовчазна сестра» Мазала Алуфа-Мізрахі. Листи сестер Франк до американських подруг по листуванню опублікували 2003 року[32]. Бадді Еліас (1925 – 2015) був двоюрідним братом сестер й останнім близьким родичем, який вижив[33].

Примітки

  1. ↑ а б в г Anne Frank Stichting Knowledge Centre Margot Frank
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б в Oorlogsbronnen
  5. ↑ а б в Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  6. ↑ https://www.annefrank.org/en/downloads/filer_public/08/b3/08b3ff12-d8c1-4964-b9ec-e17a7b035a76/one_day_they_simply_weren.pdf
  7. ↑ https://research.annefrank.org/nl/gebeurtenissen/4c1ab9e9-3f24-4b2f-a5a6-922ba7a20632/
  8. ↑ Anne Frank Stichting Knowledge Centre Anne Frank Knowledge Base, Anne Frank Kennisbank
  9. ↑ Anne Frank Stichting Knowledge Centre Anne Frank Knowledge Base, Anne Frank Kennisbank
  10. ↑ Stichting, Anne Frank (1 квітня 2010). Margot Frank. Anne Frank House (англ.). Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 30 січня 2026.
  11. ↑ Rittner, Carol (1998). Anne Frank in the world: essays and reflections. M.E. Sharpe. с. 111. ISBN 978-0-7656-0020-2.
  12. ↑ https://www.annefrank.org/en/anne-frank/main-characters/margot-frank/
  13. ↑ а б https://www.annefrank.ch/en/family/margot-frank
  14. ↑ а б Ruud van der, Rol (1993). Anne Frank, beyond the diary : a photographic remembrance. New York: Viking. ISBN 0-670-84932-4. OCLC 27186901.
  15. ↑ Heidermann, Horst (2002). "1847: Ein »Anti-Musik-Verein« im Wohnhaus der Familie Heine". Stuttgart: J.B. Metzler. с. 221—226. doi:10.1007/978-3-476-02889-1_11. ISBN 978-3-476-01925-7.
  16. ↑ а б в Verhoeven, Rian (2019). Anne Frank was niet alleen : het Merwedeplein, 1933–1945. Amsterdam: Prometheus. с. 7—12, 25. ISBN 978-90-446-3041-1. OCLC 1129599223.
  17. ↑ а б в г Margot Frank. Anne Frank Fonds. Процитовано 25 серпня 2021.
  18. ↑ https://www.annefrank.org/en/anne-frank/main-characters/anne-frank/s.[недоступне посилання]
  19. ↑ Barnouw, David; Van Der Stroom, Gerrold, ред. (2003). The Diary of Anne Frank: The Revised Critical Edition. New York: Doubleday. с. 21. ISBN 0-385-50847-6.
  20. ↑ LOI course in Latin. Anne Frank Website (англ.). 4 травня 2018. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 30 січня 2026.
  21. ↑ https://www.amazon.co.uk/Diary-of-a-Young-Girl/dp/B0053YOY64/ref=sr_1_2?keywords=anne+frank&qid=1697556643&sr=8-2
  22. ↑ Park, Madison (17 грудня 2016). Anne Frank’s arrest might not have stemmed from betrayal. CNN (англ.). Процитовано 30 січня 2026.
  23. ↑ New study casts doubt on theory Anne Frank was betrayed. NBC News (англ.). 17 грудня 2016. Процитовано 30 січня 2026.
  24. ↑ Margot Frank. annefrank.org. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  25. ↑ Margot Frank. Anne Frank Website (англ.). Процитовано 9 лютого 2024.
  26. ↑ Margot Frank – Anne Frank Fonds. www.annefrank.ch. Процитовано 24 вересня 2020.
  27. ↑ Lindwer, Willy (1988). The Last Seven Months of Anne Frank. Netherlands: Gooi & Sticht. с. 74. ISBN 978-0-385-42360-1.
  28. ↑ Lindwer, Willy (1988). The Last Seven Months of Anne Frank. Netherlands: Gooi & Sticht. с. 83–84. ISBN 978-0-385-42360-1.
  29. ↑ https://www.annefrank.org/nl/timeline/88/otto-krijgt-de-dagboeken/
  30. ↑ What happened to Anne Frank after the Secret Annex? (амер.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 30 січня 2026.
  31. ↑ Stichting, Anne Frank (1 квітня 2010). Margot Frank. Anne Frank House (англ.). Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 30 січня 2026.
  32. ↑ Anne Frank and her Iowa Penpal. traces.org. Архів оригіналу за 9 грудня 2013. Процитовано 30 січня 2026.
  33. ↑ https://www.annefrank.ch/en/family/buddy-elias

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).