YaChudo

Ева Шлосс

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Ева Шлосс
нім. Eva Schloss Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Eva Geiringer Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася11 травня 1929[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відень, Австрія[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла3 січня 2026[3] (96 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрія
 Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, мемуаристка, художниця, фотографка, біографка Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботибіографія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materАмстердамський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоErich Geiringerd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиЕльфріде Ґайрінґерd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіАнна Франк[5], Марго Франк і Отто Франк Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриHeinz Geiringerd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зZvi Schlossd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (3 Редагувати інформацію у Вікіданих)Jacqueline Schlossd, Caroline Schlossd і Sylvia Schlossd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
член ордена Британської імперії
CMNS: Ева Шлосс у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ева Гейрінгер, у шлюбі Шлосс (нім. Eva Schloss; 11 травня 1929, Відень, Австрія — 3 січня 2026, Лондон, Велика Британія) — австрійська мемуаристка, яка пережила Голокост, пасербиця Отто Франка, батька Марго й авторки щоденників Анни Франк. Широко розповідала про досвід своєї родини у роки Голокосту та брала участь у роботі Архіву візуальної історії Фонду Голокосту Університету Південної Каліфорнії, записуючи інтерактивні відеосвідчення для освітніх програм.

Ранні роки

Народилася 11 травня 1929 року у Відні в єврейській родині[6]. Мала старшого брата Гайнца 1926 року народження. Після анексії Австрії Німеччиною 1938 року сім'я покинула Відень, спочатку вирушивши до Бельгії, а потім до Нідерландів[7]. В Амстердамі оселились в сусідньому багатоквартирному будинку з сім'єю Франк — Отто та Едіт Франків та їхніми доньками Марго й Анною, остання також народилася 1929 року[8].

1942 року обидві сім'ї переховувалися, щоб уникнути переслідувань євреїв у Нідерландах[7]. У травні 1944 року подружжя Гейрінгерів зрадив подвійний агент голландського підпілля, тому їх заарештували. Їх відправили до Аушвіца-Біркенау, де померли батько та брат Гейрінгер. Вона вижила разом з матір'ю і 1945 року були звільнені радянськими військами[7].

Після війни повернулися до Амстердама. Вони відновили спілкування з Отто Франком, який переживав втрату дружини та дочок і намагався змиритися з відкриттям щоденника Анни. У листопаді 1953 року мати Гейрінгер, Ельфріде (1905—1998), одружилася з Отто[7].

Повоєнне життя і смерть

Після війни Гейрінгер повернулася до здобуття освіти, а згодом вивчала історію мистецтв в Амстердамському університеті. Провела рік в Англії, де вивчала фотографію. У цей період познайомилася з Цві Шлоссом, єврейським біженцем з Німеччини, чий батько був ув'язнений у Дахау, а раніше жив у підмандатній Палестині. Невдовзі вони одружилися, оселилися в Англії, а згодом отримали громадянство Великої Британії[9].

У шлюбі народила трьох доньок, які оселилися в Лондоні. Чоловік помер у 2016 році[9][10].

У червні 2021 року Шлосс отримала подвійне громадянство Великої Британії та Австрії, повернувши собі австрійське громадянство як акт примирення зі своєю країною народження[9].

Померла у Лондоні 3 січня 2026 року у 96 років[6]. У своїй данині пам'яті король Чарльз III сказав, що разом з королевою Каміллою «мав привілей і пишався тим, що знав її», і ми «глибоко нею захоплювалися»[8].

Інформаційно-просвітницька робота

Шлосс з матір'ю, 1989 рік

Шлосс не розповідала публічно про свій досвід в Аушвіці-Біркенау до смерті Отто у 1980 році. Ставши свідком відданості вітчима збереженню пам'яті Анни, вона відчула необхідність продовжувати цю роботу[10]. Вона розповідала у школах та університетах про пережите минуле своєї родини у період Голокосту[11][7], а пізніше співзаснувалв фонд The Anne Frank Trust UK[9][11]. Її історію молодої єврейської дівчини, переслідуваної нацистами, зобразили у п'єсі Джеймса Стілла «And Then They Came for Me»[6][7].

В рамках більш комплексних зусиль зі збереження свідчень тих, хто вижили, для майбутніх поколінь, брала участь у створенні Архіву візуальної історії Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії. Шлосс записала розгорнуті інтерв'ю за допомогою голографії, що дозволило відвідувачам музею ставити запитання й отримувати записані відповіді за допомогою її інтерактивної голограми[6].

У березні 2019 року, під час книжкового туру в окрузі Орандж, Каліфорнія, США, зустрілася з групою учнів, батьків і співробітників середньої школи Ньюпорт-Гарбор. Візит відбувся після поширення фотографій, на яких місцеві учні демонструють нацистське вітання і свастику на вечірці. Шлосс розповіла їм про пережите у роки Голокосту, коли вона була приблизно їхнього віку, щоб допомогти їм зрозуміти значення використаних ними образів[12][13].

2001 року ушанована почесним докторським ступенем Нортумбрійського університету[6]. Призначена кавалеркою ордена Британської імперії на новорічній церемонії нагородження 2013 року[14]. 2021 року нагороджена медаллю «За заслуги перед Австрійською Республікою», коли отримала австрійське громадянство[9].

Бібліографія

  • Eva's Story: A Survivor's Tale, by the Stepsister of Anne Frank (1988), ISBN 978-0-9523716-9-4[10]
  • The Promise (2006), ISBN 978-0-14-132081-6[10]
  • After Auschwitz: My Memories of Otto and Anne Frank (2013), ISBN 978-1-4712-4433-9[10]

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119016990 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Anne Frank Stichting Knowledge Centre Eva Schloss
  3. ↑ а б In memoriam – Eva Schloss-Geiringer
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Eva Schloss, Anne Frank’s stepsister who survived Auschwitz and settled in England as an educator / C. Evans — London: 2026. — ed. size: 622719 — ISSN 0307-1235; 1477-3805
  6. ↑ а б в г д In memoriam – Eva Schloss-Geiringer. Anne Frank House. 4 січня 2026. Процитовано 4 січня 2026.
  7. ↑ а б в г д е Beattie, Kamy (5 травня 2008). Holocaust survivor Eva Schloss to present Geifman Lecture in Holocaust Studies. Augustana College. Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 9 серпня 2009.
  8. ↑ а б Mackintosh, Thomas (4 січня 2026). Auschwitz survivor Eva Schloss dies aged 96 as King leads tributes. BBC News. Процитовано 4 січня 2026.
  9. ↑ а б в г д Francis, Sam (22 червня 2021). Eva Schloss: 'Why I took Austrian citizenship aged 92'. BBC News. Процитовано 22 червня 2021.
  10. ↑ а б в г д Duerden, Nick (6 квітня 2013). I've been haunted by Anne Frank's memory for so long. The Guardian. Процитовано 4 січня 2026.
  11. ↑ а б Eva Schloss. Anne Frank Trust UK. Архів оригіналу за 11 березня 2011.
  12. ↑ Langhorne, Daniel (7 березня 2019). O.C. teens involved in swastika party meet with Anne Frank's stepsister. Los Angeles Times. Процитовано 9 березня 2019.
  13. ↑ AP (8 березня 2019). Stepsister of Anne Frank speaks to teens who played Nazi-themed beer pong. The Times of Israel (амер.). ISSN 0040-7909. Процитовано 2 лютого 2026.
  14. ↑ Eva Schloss, Otto Frank's stepdaughter, awarded MBE in New Year's Honours. Anne Frank Foundation. 3 січня 2013. Процитовано 9 листопада 2013.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).