Підмандатна Палестина

Британський мандат у Палестині англ. Mandate for Palestine араб. الانتداب البريطاني على فلسطين івр. המנדט הבריטי על פלשתינה א"י Мандат Ліги Націй ← 1920 – 1948 ↓ Прапор Герб Вигляд британських володінь у межах мандату. Столиця Єрусалим Мова(и) англійська, арабська, іврит Форма правління Мандат Ліги Націй Верховний комісар  - 1920 — 1925 Герберт Семуель  - 1945 — 1948 Алан Каннінгем Попередник Наступник Османська імперія Ізраїль Йорданія Єгипет Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підмандатна Палестина

Підмандатна Палестина — геополітичне утворення, створене на території історичної Палестини за результатами Першої світової війни, і що перебувало з 1922 по 15 травня 1948 року під управлінням Сполученого Королівства в рамках мандата Ліги Націй. Крім території сучасного Ізраїлю, Мандат поширювався на території сучасних Йорданії, Західного берега річки Йордан і сектора Газа.

До Першої світової війни Палестина майже 400 років перебувала в складі Османської імперії. В ході війни британська армія зайняла Палестину з півдня і розбила турків. До кінця жовтня 1917 британці взяли Беер-Шеву, Газу і Яффо. 11 грудня 1917 року війська генерала Алленбі зайняли Єрусалим. Північ країни залишалася під турецьким керівництвом до вересня 1918 року.

Після Першої світової війни, на мирній конференції в Парижі у 1919 року, «Палестина» була визначена як область, що включає території, на яких сьогодні розташовуються Ізраїль, Палестинська автономія, Йорданія та північно-західна частина Саудівської Аравії. Було вирішено, що країна переходить під управління Великої Британії як підмандатна територія Ліги Націй. Рішенням Ліги Націй метою мандата було проголошено виконання Декларації Бальфура і створення в Палестині «Єврейського національного осередку».

У 1919–23 роках (Третя алія) до Палестини прибуло 40 тис. євреїв, переважно зі Східної Європи. Поселенці цієї хвилі були навчені сільському господарству і могли розвивати економіку. Попри жорсткі «квоти імміграції», встановлені британською владою, єврейське населення зросло до кінця цього періоду до 90 тис.

У 1924–1929 роках (Четверта алія) до Палестини приїхали 82 тис. євреїв, переважно в результаті сплеску антисемітизму в Польщі і Угорщині. Ця група складалася з сімей середнього класу, які переїхали в зростаючі міста, заснувавши малі підприємства торгівлі та громадського харчування, легку промисловість. Згодом, однак, приблизно 23 тис. емігрантів цієї хвилі покинули країну.

Зростання імміграції євреїв в Палестину призвело до зростання арабського націоналізму і до погіршення відносин між арабами і євреями.

Підйом нацистської ідеології в 1930-х роках в Німеччині призвів до П'ятої алії, яка була напливом чверті мільйона єврейських біженців, які рятувалися від Гітлера.

«Біла книга» міністра колоній Великої Британії Малькольма Макдональда була опублікована 7 травня 1939 року. У ній зазначалося, що «метою уряду Його Величності є заснування протягом десяти років незалежної палестинської держави». Протягом наступних п'яти років кількість іммігрантів-євреїв не повинна була б перевищувати 75 000 осіб, і єврейське населення повинно скласти не більше 1/3 населення Палестини. Для обходу заборони на імміграцію була створена єврейська підпільна організація «Моссад ле-Алія Бет». Британці перехоплювали кораблі з іммігрантами та розміщували їх в концтаборах, створених на Маврикії, а надалі на Кіпрі.

Перешкоди біженцям з боку Великої Британії і небажання інших країн прийняти єврейських біженців призвели до загибелі мільйонів євреїв під час Катастрофи в період Другої світової війни. Після закінчення Другої світової війни єврейське населення Палестини становило 33 % в порівнянні з 11 % в 1922 році.

▌Округ Гази ▌Ліддський округ ▌Єрусалимський округ ▌Самарський округ ▌Хайфський округ ▌Галілейський округ ▌Підокруг Гази ▌Підокруг Беер-Шеви ▌Підокруг Хеврону ▌Підокруг Єрусалиму ▌Підокруг Рамалли ▌Підокруг Яффи ▌Підокруг Рамли ▌Підокруг Наблусу ▌Підокруг Тулькарму ▌Підокруг Джаніну ▌Підокруг Хайфи ▌Підокруг Бейт-Шеану ▌Підокруг Назарету ▌Підокруг Тиверіади ▌Підокруг Цфату ▌Підокруг Акко Емірат Трансйорданія Королівство Єгипет Ліванська Республіка Сирійська Республіка Адміністративний поділ Палестини у 1942–1945 рр.

Після 1945 року Велику Британію струснув арабо-єврейський конфлікт. У 1947 році британський уряд заявив про своє бажання відмовитися від мандату на Палестину, аргументуючи це тим, що він не здатний знайти прийнятне рішення для арабів і євреїв. Створена незадовго до того Організація Об'єднаних Націй на другій сесії своєї Генеральної Асамблеї 29 листопада 1947 року ухвалила резолюцію № 181 про план розділу Палестини на арабську та єврейську держави з наданням особливого статусу району Єрусалима.

Мандат був завершений 14 травня 1948 року. В цей же день було проголошено створення держави Ізраїлю. В результаті настав етап Арабо-ізраїльської війни.

• Британський мандат у Палестині

• Центр дослідження міжнародних відносин. Близькосхідний конфлікт. [Архівовано 2 грудня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)

• В. Головченко. Піла проєкт 1937 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

• Жиди переходять до терористичної акції в Палестині // Діло, 06.07.1938 [Архівовано 22 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• 27 жертв терору в Гайфі // Діло, 09.07.1938 [Архівовано 28 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Залізничний зв'язок між Палестиною та Єгиптом перерваний // Діло, 12.07.1938 [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]