Кік-офф

Кік-офф (англ. kick-off) — в американському футболі та споріднених видах спорту вибивання м'яча ногою при передачі володіння м'ячем іншій команді, яка після цього гратиме в нападі. Кік-офф проводять на початку кожної половини гри, на початку овертайму та після здобуття балів (наприклад, тачдауну з подальшою конверсією, філд-голу тощо). Як і у випадку з пантом, серія розіграшів починатиметься з місця, де зупинився м'яч. Зазвичай команда, що виконує удар, намагається пробити м'яч якомога далі по полю, щоб максимізувати відстань, на яку матиме просунутися суперник для забиття голу. Також, як і при панті, команда, що приймає удар, має право повернути м'яч, тобто зловити його і спробувати пронести якомога далі у зворотному напрямку, скорочуючи цю відстань.

Кік-офф пробивають на початку кожного тайму та перед першим овертаймом (у НФЛ та Лізі арена-футболу).

На початку кожної гри суддя проводить жеребкування за допомогою підкидання монети. Капітан команди гостей загадує орел або решку. Переможець підкидання монети обирає, в якому таймі першою робитиме вибір — у першому, чи у другому. Потім капітан, який має право першого вибору, обирає або команду, яка буде виконувати кік-офф, або ж сторону поля, яку вони захищатимуть. Інший капітан обирає варіант, що залишився.

На початку другої половини гри обидва капітани роблять вибір у зворотному порядку. Якщо призначається овертайм, то проводиться ще одне жеребкування монетою, щоб визначити, хто під час нього отримає перше володіння м'ячем.

Після тачдауну команда, яка набрала очки, виконує кік-офф, передаючи м'яч команді суперника. В американському футболі кік-офф також здійснюється після філд-голу командою, яка набрала очки, але в канадському футболі команда, яка пропустила гол, має право вибору: розпочати розіграш зі своєї 35-ярдової лінії або прийняти кік-офф. Виняток із канадського правила застосовується в змаганнях U Sports: якщо команда забиває філд-гол під час розіграшу, який розпочався після трихвилинного попередження в четвертій чверті матчу, кік-офф є обов'язковим, при цьому команда, яка набрала очки, виконує удар зі стандартної позиції на власній 45-ярдової лінії^[1].

Після сейфті в канадському футболі кік-офф виконує команда, яка пропустила очки. В американському футболі кік-офф дозволений як варіант вільного удару після сейфті, але більшість команд воліють пробивати пант. Національна футбольна ліга, на відміну від більшості інших ліг, забороняє використання підставки для м'яча під час виконання вільного удару після сейфті.

У деяких лігах, де грають молодші гравці, а також в Альянсі американського футболу (AAF, проіснував трохи більше року), кік-оффи взагалі відсутні, і команди автоматично отримують м'яч на певній визначеній точці поля. В AAF такою точкою була 25-ярдова лінія команди, яка отримувала володіння^[2].

Гравці команди, що виконує удар, шикуються в одну лінію, розподіляючись по всій ширині ігрового поля, а посередині між ними стає кікер (у деяких команд є окремий кікер, що спеціалізується на кік-оффах — кікофф-спеціаліст). Команда, яка приймає м'яч, шикується у кілька ліній, починаючи з відстані в 10 ярдів від точки, з якої виконується удар. Найшвидші гравці розташовуються на флангах, найважчі — в центрі, а глибоко в тилу, близько до лінії голу —кік-ретернер (або двоє). Завдання ретернера полягає в тім, щоб упіймати або підібрати м'яч після удару суперника і пронести якнайдалі по полю. В такому випадку команда починатиме свою серію розіграшів з місяця, де ретернера збили з ніг чи зупинили, або де він вибіг в аут. Інші гравці команди ретернера захищають його, блокуючи гравців суперників, що намагаються його зупинити.

Команда, що приймає удар, може підібрати м'яч у будь-якій точці після удару, тоді як команда, що б'є — лише після того, як м'яч подолав 10 ярдів або коли його торкнувся гравець приймаючої команди. В американському футболі (на відміну від канадського) до вибитого при кік-оффі м'яча застосовуються правила тачбеку та фер-кетчу. Якщо м'яч підбирає команда, що б'є, такий удар називається онсайд-кіком.

Низький удар, при якому м'яч летить недалеко і після падіння скаче по землі, називається сквіб-кіком. Хоча сквіб-кік зазвичай дає приймаючій команді кращу позицію на полі, ніж після стандартного удару, його іноді використовують, щоб уникнути тривалого повернення, а також щоб виграти дорогоцінний час на ігровому годиннику, оскільки взяти на фер-кетч такий м'яч неможливо. Зазвичай так роблять, щоб безпечно вичерпати залишок ігрового часу, коли команда виривається вперед на останніх секундах матчу.

Лінія, на яку встановлюється м'яч для кік-оффу, відрізняється залежно від ліги:

• у поточній UFL^[3] (яка перейняла це правило від другої USFL^[4]) м'яч ставлять на 20-ярдову лінію команди, яка виконує удар;
• у футболі «шість на шість» та в нині не існуючій другій XFL — на 30-ярдову лінію;
• у коледжному футболі та NFL — на 35-ярдову лінію;
• у американському футболі серед середніх шкіл — на 40-ярдову лінію, хоча основні керівні органи шкільного спорту Техасу (Міжшкільна університетська ліга та Техаська асоціація приватних та парафіяльних шкіл), базують свої правила футболу на правилах NCAA, тому використовують 40-ярдову лінію;
• в аматорському канадському футболі — на 45-ярдову лінію;
• в індор- та арена-футболі — на лінію голу;
• Ліга плюща протягом сезону 2016 року в матчах усередині конференції встановлювала м'яч на 40-ярдову лінію.

Усі гравці команди, що б'є, окрім кікера (і холдера, якщо він використовується), не мають права перетинати лінію встановлення м'яча до моменту самого удару. Команда, що приймає удар, повинна залишатися за лінією, розташованою в 10 ярдах від місця встановлення м'яча.

Друга XFL використовувала унікальну процедуру кік-оффу. Удари виконувалися з 30-ярдової лінії команди, що б'є, на відміну від 35-ярдової лінії в NFL. Розташування гравців кардинально відрізнялося від будь-якої попередньої футбольної ліги на відкритому повітрі. Усі гравці обох команд, окрім кікера та одного ретернерп'а, повинні були вишикуватися прямо один навпроти одного: команда, що б'є — на 35-ярдовій лінії приймаючої команди, а приймаюча команда — на власній 30-ярдовій лінії. З кожного боку від м'яча кожна команда повинна була мати щонайменше двох гравців, розташованих між зовнішнім краєм ярдових позначок і боковою лінією, і щонайменше двох гравців — між внутрішнім краєм ярдової позначки та хеш-марками. Усі гравці, крім кікера та ретернера, мали залишатися нерухомими, стояти обома ногами на землі й принаймні однією ногою на відповідній ярдовій лінії своєї команди, поки ретернер не впіймає м'яч або поки м'яч не пролежить на землі протягом 3 секунд. Тачбеки фіксувалися на 35-ярдовій лінії приймаючої команди. XFL також застосовувала жорсткі штрафи за удари, після яких м'яч вилітав в аут або не долітав до 20-ярдової лінії приймаючої команди. Онсайд-кіки дозволялися за більш традиційними правилами футболу на відкритому повітрі, але про спробу такого удару потрібно було заздалегідь повідомити суддів^[5].

У 2024 році NFL прийняла нову процедуру кік-оффу, яка дуже схожа на ту, що використовувалася в другій XFL, і отримала назву «динамічний кік-офф» (dynamic kickoff). Точка виконання удару залишилася на 35-ярдовій лінії команди, що б'є, проте всі її гравці, окрім кікера, тепер шикуються на 40-ярдовій лінії приймаючої команди. Щонайменше дев'ять гравців приймаючої команди повинні перебувати в «зоні встановлення» (setup zone) між власними 30- та 35-ярдовими лініями, а одному або двом ретернерам дозволено перебувати в «зоні приземлення» (landing zone) між лінією голу та 20-ярдовою лінією. На відміну від процедури XFL, тут діє невелике розходження: усім гравцям, окрім кікера та ретернерів, заборонено рухатися до того моменту, поки м'яч не вдариться об землю або не торкнеться гравця в межах зони приземлення. Тачбеки фіксувалися на 30-ярдовій лінії приймаючої команди, а фер-кетчі були повністю заборонені. Онсайд-кіки з використанням традиційного шикування дозволялися лише в четвертій чверті та в овертаймі, причому команда, що б'є, мала заздалегідь повідомити арбітрів матчу про свій намір. Цю зміну спочатку ухвалили лише на сезон 2024 року, щоб мати можливість з часом внести корективи^[6], а у 2025 році — затвердили на постійній основі. Разом із цим точку тачбеку перенесли на 35-ярдову лінію, а онсайд-кік відтоді дозволено оголошувати в будь-який момент гри, якщо команда програє в рахунку^[7].

Якщо гравець команди, яка приймає удар, перетинає свою обмежувальну лінію до удару, м'яч переносять на 5 ярдів уперед, після чого виконується повторний удар.

Якщо гравець команди, що б'є, перетинає лінію встановлення м'яча до удару, приймаюча команда має право вибору: або змусити суперника повторити удар з позиції на 5 ярдів далі назад, або додати 5 ярдів до місця, де закінчиться повернення. У шкільному футболі приймаюча команда такого вибору не має — там призначається виключно повторний удар.

Якщо м'яч вилітає за межі поля без торкання гравця, приймаюча команда може обрати один із трьох варіантів:

• відсунути команду, що б'є, на 5 ярдів назад для повторного удару;
• забрати м'яч у 25 ярдах (30 ярдах за правилами NCAA; 25 ярдах за правилами Національної федерації середніх шкіл) попереду від точки удару (зазвичай це власна 35-ярдова лінія);
• або ж забрати м'яч у тій точці, де він перетнув бокову лінію.

Якщо під час онсайд-кіку м'яч не долає необхідні 10 ярдів до того, як його підбере команда, що б'є, вона отримує 5-ярдовий штраф і право на ще одну спробу онсайд-кіку. Якщо ж онсайд-кік знову не долітає до 10-ярдової позначки, приймаюча команда отримує м'яч у тій точці, де його підібрав суперник. Проте, якщо гравець приймаючої команди торкається м'яча до того, як той подолав 10 ярдів, будь-яка з команд має право його підібрати.

Ліга XFL мала особливі штрафи за удари, які вилітали в аут, не долітали в повітрі до 20-ярдової лінії приймаючої команди або поверталися назад за 20-ярдову позначку після того, як ударялися об землю попереду неї. Якщо м'яч вилітав в аут, приймаюча команда могла зафіксувати володіння або в точці виходу м'яча за межі поля, або на 45-ярдовій лінії команди, що б'є. Якщо удар не досягав 20-ярдової позначки або повертався в зону між нею та командою, що б'є, розіграш негайно зупинявся свистком арбітра, і приймаюча команда отримувала володіння м'ячем на 45-ярдовій лінії суперника. Ліга USFL мала схожий суворий штраф за виліт м'яча в аут: приймаюча команда могла забрати його або в точці виходу, або на 50-ярдовій лінії (тобто, по центру поля). Поточна ліга UFL повністю перейняла це правило від USFL.

Ситуації, коли в результаті кік-оффу м'яч потрапляє в енд-зону приймаючої команди, в правилах різних ліг трактуються по-різному.

• У коледжному та професійному американському футболі, а також у шкільному футболі штату Техас, якщо м'яч вилітає в аут в енд-зоні приймаючої команди, або якщо його там підбирають і заземляють без просування вперед, такі ситуації вважаються тачбеками. М'яч встановлюється на 25-ярдову лінію приймаючої команди, якій і віддається володіння.
• У шкільному футболі всіх штатів окрім Техасу м'яч оголошується мертвим негайно в момент перетину лінії голу: його не можна ані повернути з енд-зони, ані підібрати там для тачдауну.
• NFL також негайно оголошує м'яч мертвим, якщо він торкається землі в енд-зоні й до цього його не торкалися гравці команди, що приймає.
• У канадському футболі, якщо м'яч залітає в енд-зону, а потім виходить в аут без торкання гравців, приймаюча команда починає розіграш зі своєї 25-ярдової лінії (очки при цьому не нараховуються). Якщо ж приймаюча команда забирає м'яч після кік-оффу у власній енд-зоні й не може винести його назад на ігрове поле, команда, що б'є, заробляє сингл (одне очко), а приймаюча команда починає розіграш зі своєї 35-ярдової лінії. Якщо команда, що б'є, сама підбирає м'яч в енд-зоні суперника, вона заробляє тачдаун.
• Різні формати індор-футболу також зараховують сингл, але для цього м'яч повинен не просто перетнути енд-зону, а й пройти між стійками воріт (як під час філд-голу).

У будь-якій лізі, якщо команда, що б'є, забирає свій власний кік-офф в енд-зоні суперника (що, як зазначалося раніше, неможливо у шкільному футболі за межами Техасу), вона заробляє тачдаун.

Кік-оффи в енд-зону, які завершувалися тачбеками, стали значно частішим явищем в NFL у 2011 році внаслідок зміни правил. Раніше команда виконувала удар зі своєї 30-ярдової лінії, але перед сезоном 2011 року NFL перенесла точку кік-оффу на 5 ярдів уперед, намагаючись захистити гравців від травм унаслідок зіткнень на високій швидкості. У сезоні 2010 року лише 16% кік-оффів закінчувалися тачбеками, але після зміни правил цей показник зріс майже до 44%^[8].

У сезоні 2024 року, у зв'язку з кардинальною зміною процедури кік-оффу в NFL, м'яч після тачбеку почали встановлювати на 30-ярдову лінію приймаючої команди. В другій лізі XFL стандартною точкою розіграшу після тачбеку була 35-ярдова лінія приймаючої команди. Проте, якщо м'яч після кік-оффу (або вільного удару після сейфті) спочатку вдарявся об землю перед енд-зоною, а вже потім приймаюча команда заземляла його в енд-зоні, м'яч установлювали на 15-ярдову лінію замість 35-ярдової^[9].

У 1974 році точку кік-оффу відсунули на п'ять ярдів назад — з 40-ярдової лінії на 35-ярдову лінію, щоб створити умови для більш видовищних повернень. У результаті кількість повернень кік-оффів зросла з 75% до 92%. У 1994 році, після того як попереднього року було повернено лише 68% ударів, кік-офф перенесли на 30-ярдову лінію, що збільшило частку повернень протягом сезону 1994 до 88%^[10].

У 2009 році через занепокоєння щодо високого травматизму NFL заборонила блокувальникам під час повернення кік-оффу зчеплюватися за руки по три чи більше, формуючи «клин» (англ. wedge). У 2011 році тачбеки після кік-оффів в енд-зону стали значно частішим явищем, оскільки точку удару знову перенесли на 35-ярдову лінію, намагаючись уникнути травм унаслідок високошвидкісних зіткнень. Лишень 16% кік-оффів у сезоні 2010 року закінчилися тачбеками, але після зміни правил цей показник підскочив майже до 44 %^[8]. Повідомлялося, що кількість струсів мозку під час кік-оффів у 2011 році знизилася на 40%, проте показник повернень упав з 80% до 50%^[10].

Середня кількість повернень кік-оффів на одну команду становила 64 у 2010 році порівняно з лише 43 у 2011 році. Відсоток повернень продовжував стабільно знижуватися з часом ^[11][12].

У 2016 році точку тачбеку перенесли з 20-ярдової лінії на 25-ярдову, що ще сильніше стимулювало команди відмовлятися від спроб провести повернення^[13]. У 2023 році середня кількість повернень кік-оффів на одну команду за весь сезон становила всього 18 ^[14].

У 2024 році NFL впровадила нові зміни до правил, які отримали назву «динамічний кік-офф», з метою збільшити кількість повернень і водночас зберегти підвищений рівень безпеки гравців^[15].

Однак ці нові правила підняли середню кількість повернень на команду лише до 29. У 2025 році NFL зробила динамічний кік-офф постійним і внесла до нього додаткові корективи^[16]

Точку тачбеку перенесли на 35-ярдову лінію, що змусило кікерів бити так, щоб уникати тачбеків. Це призвело до того, що середня кількість повернень кік-оффів на одну команду стрімко зросла з 29 у 2024 році до 65 у 2025 році^[17].

• Пант — подібний розіграш з вибиванням м'яча ногою.