Ретернер

У гридайрон-футболі ретерн-спеціаліст або ретернер (return specialist, returner) — гравець спеціальної команди, який спеціалізується на «поверненні» м'яча після кік-оффу, панту або, рідко, невдалого філд-голу. У більшості команд такі гравці також грають ще на інших позиціях; оскільки ретернер повинен бути дуже швидким і мати сильні руки, цю роль часто виконує хтось з запасних вайд-ресиверів, дефенсив-беків або ранінбеків. Через схожі обов'язки, роль кік- і пант-ретернера може грати один і той же учасник, але частіше це два різних гравці.

Ретернер відповідає за те, щоб зловити м'яч після виконаного командою суперника кік-оффу/панту та спробувати пронести його у зворотному напрямку якомога далі, в ідеалі досягнувши енд-зони суперника і забивши тачдаун. Гравці суперника, в першу чергу ганнери, намагаються завадити йому.

Як варіант, ретернер може здійснити фер-кетч — просто зловити м'яч, не просуваючи його. Про свій намір він сигналізує заздалегідь, махаючи рукою над головою^[1]. Цей прийом використовують, коли суперники занадто близько, і спроба повернення м'яча несе ризик його втрати, або в ситуаціях, коли не повертати м'яч вигідніше. При оголошеному фер-кетчі суперники не мають права атакувати ретернера (інакше їхня команда отримає 15-ярдовий штраф), а розіграш завершується там, де м'яч було спіймано. Своєю чергою, ретернер, оголосивши фер-кетч, не має права намагатися бігти з м'ячем, інакше це призведе до 5-ярдового штрафу, а розіграш почнеться там, де він спіймав м'яч. Крім того, йому слід відповідально поставитися до того, щоб сигнал було подано правильно: потрібно помахати рукою над головою, оскільки якщо він підійме руку і не помаше, або помаше, але нижче голови, така недбалість буде покарана аналогічним 5-ярдовим штрафом.

Команда, що грає в нападі, починатиме гру з місця, де зупинився м'яч — тобто де зупинили ретернера, де відбувся фер-кетч, або де м'яч вийшов в аут. В ідеалі ретернеру вдається пронести м'яч аж в енд-зону суперника, забивши тачдаун. Якщо ретернер зупиняє м'яч у власній енд-зоні (сигналізує про закінчення розіграшу, ставши на коліна або заздалегідь оголошує фер-кетч), відбувається тачбек, і після переходу м'яча до його команди атака починатиметься з її 20-ярдової лінії.

Ретернер має швидко оцінювати обстановку, поки м'яч ще в повітрі, щоб вирішити, що вигідніше: пробувати повернути м'яч, або зробити фер-кетч чи взагалі не намагатися зловити м'яч, якщо, наприклад, він летить в аут^[2]. Наприклад, якщо ретернер розуміє, що внаслідок спроби пробігти з м'ячем від енд-зони він навряд добереться до 20-ярдової лінії, вигідніше дозволити тачбек.

Як правило, кік-офф (який пробивають прямим ударом з землі) легше зловити, ніж пант (при якому м'ячу додають обертання рукою), але повернення кік-оффу є більш ризикованим. Основна причина цього полягає в тім, що спеціальні гравці суперника, намагаючись зупинити ретернера, кидаються на нього на повній швидкості, і навіть якщо його товариші по команді їх блокують, зіткнення може бути дуже сильним^[3]. З огляду на таку травмонебезпечність, у 2012 році комісар НФЛ Роджер Гуделл запропонував взагалі скасувати розіграш кік-оффів, але цю ідею не підтримали^[4]. Втім, внесені ще за рік до цього зміни до правил значно зменшили частоту повернень кік-оффів в НФЛ: рішення ліги виконувати удар з 30-ярдової лінії, а не з 35-ярдової, як раніше, майже знецінило роль кік-ретернерів, тому що кік-офф тепер зазвичай просто закінчується тачбеком, оскільки м'яч при такій відстані або влучає в енд-зону, де його підбирають, або взагалі перелітає через неї. У 2015 році ще одна зміна правил зробила тачбек вигіднішим для команди, яка приймала удар, змінивши відстань, з якої вона в такому разі починатиме, до її 25-ярдової лінії замість 20-ярдової, як раніше.

Що ж стосується панта, його важче зловити через обертання м'яча, але повернення його менш ризиковане, оскільки ганнерів, які хочуть зупинити ретернера, зазвичай блокують спеціальні гравці ще на лінії сутички, і навіть якщо ганнери доберуться до ретернера, вони зазвичай заздалегідь сповільнюються, тому зіткнення при поверненні пантів менш травматичні^[3].

• Браян Мітчелл, який грав на позиції ранінбека в НФЛ протягом 14 сезонів, також з дуже великим відривом є лідером ліги за кількістю ярдів, набраних після повернення кік-оффів (14014), та ярдів, набраних після повернення пантів (4999).
• Ред Грейндж став одним із перших знакових облич у цьому виді діяльності, у 1924 році прославившись тим, як у грі проти Університет Мічигану повернув кік-офф на 95 ярдів, забивши тачдаун (хоча не тільки цим — у цій же грі він забив ще три тачдауни протягом перших 12 хвилин гри і ще один у другій половині, виконав 20-ярдовий пас для тачдауну і, на додачу, граючи у захисті, перехопив два паси)^[5].
• Ранінбек All-Pro Гейл Сейєрс, введений до Зали слави у 1977, повертав панти та кік-оффи за команду «Чикаго Берс». Наразі він утримує рекорд за найвищий середній показник повернення кік-оффів за кар'єру – 30,56 ярда за спробу.
• Дейон Сандерс, що грав на позиції корнербека в кількох командах НФЛ і в 2011 році був введений до Зали слави професійного футболу, крім цього повертав кік-оффи і панти. За свою кар'єру він набрав 3523 ярди повернення і утримував рекорд за кількістю забитих у захисті тачдаунів (загалом 19), поки Девін Гестер не побив цей рекорд у сезоні 2014 року (див. нижче).
• Десмонд Говард, визнаний MVP у Супербоулі XXXI, єдиний гравець, який коли-небудь вигравав звання MVP Супербоулу виключно завдяки своїй роботі в спеціальних командах. Говард встановив рекорди Супербоулу за найдовше повернення кік-оффу (99 ярдів), кількість ярдів повернення пантів (90), загальна кількість ярдів повернення (244) та сумарні чисті ярди (244). До речі, це повернення кік-оффу на 99 ярдів стало єдиним тачдауном за всю його кар'єру.
• Вайд-ресивер Данте Голл як ретернер був «найнебезпечнішим гравцем НФЛ протягом кількох сезонів». У 2003 році він здійснив завершені тачдауном повернення кік-оффів і пантів чотири гри поспіль, що є рекордом НФЛ^[6]. Найбільш пам'ятним моментом того сезону став матч проти «Денвер Бронкос» , у якому Голл протягом 93-ярдового повернення панту, двічі змінивши напрямок бігу, ухилився від всієї спецкоманди суперника і забив тачдаун. За його дивовижну маневреність Голла прозвали «Людиною-Джойстиком»^[7].
• Ресивер Девін Гестер (на першій ілюстрації до статті) став рекордсменом як ретернер за найбільшу кількість за кар'єру обох видів повернень з тачдауном (20) та повернень пантів з тачдауном (14)^[8]. Він є єдиним, хто внесений до Зали слави професійного футболу як ретернер, і вважається найвидатнішим ретернерн-спеціалістом всіх часів^[9].
• Кордаррелл Паттерсон має рекорд НФЛ за кількістю тачдаунів після повернення кік-оффів – 9. Він же 27 жовтня 2013 року повернув початковий удар на 109 ярдів, заробивши тачдаун. Це стало найдовшим поверненням кік-оффу і, оскільки ця відстань максимальна, на яку фізично можливо здійснити повернення в американському футболі, цей рекорд можна лише повторити, але не перевершити.
• Глін Мілберн, граючи за «Денвер Бронкос», 10 грудня 1995 року став рекордсменом НФЛ за найбільшу загальну кількість набраних за одну гру ярдів всіх типів — 404 ярди, з них 103 на раші, 64 на отриманні пасів, 138 на поверненні кік-оффів і 99 на поверненні пантів^[10]. Мілберн є одним з найвидатніших ретерн-спеціалістів всіх часів і найкращим ретернером за всю історію «Чикаго Берс» з сумарними 4596 ярдами. Його загальна кількість ярдів з повернення м'яча за кар'єру в НФЛ становить 9788. Також він є рекордсменом «Денвер Бронкос» за найбільшу кількість ярдів з повернення м'яча за один сезон, який у 1995 році склав 1269 ярдів.
• Джошуа Кріббс є єдиним гравцем НФЛ, який за одну гру двічі здійснив повернення м'яча з тачдауном зі 100 ярдів або більше.
• До слова, можна згадати і знаменитого вигаданого ретернера: у фільмі «Форрест Гамп» головний герой блискуче повертає кік-офф, граючи за команду Університету Алабами під керівництвом Бера Браянта^[11].