YaChudo

Кевін Спейсі

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Кевін Спейсі
англ. Kevin Spacey Fowler Редагувати інформацію у Вікіданих
Кевін Спейсі у 2013 році
Кевін Спейсі у 2013 році
Кевін Спейсі у 2013 році
Ім'я при народженніКевін Спейсі Фаулер (англ. Kevin Spacey Fowler)
Народився26 липня 1959[1][2][…] (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Саут-Орандж, Ессекс, Нью-Джерсі, США[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноактор, театральний режисер, кінорежисер, телеактор, кінопродюсер, сценарист, актор озвучування, характерний актор, актор театру, телепродюсер, актор, режисер, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materДжульярдська школа, Chatsworth High Schoold, Los Angeles Valley Colleged і Canoga Park High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіMarian Seldesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1981 — донині
ПартіяДемократична партія США Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0000228
Нагороди та премії

Кавалер ордена Британської імперії
Кінонагороди:
«Оскар» (1996, 1999)
«Золотий глобус» (2015)
BAFTA (2000)
Театральні нагороди:

Премія Лоуренса Олів'є (1999, 2015)
«Тоні» (1991)
CMNS: Кевін Спейсі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кевін.

Ке́він Спе́йсі Фаулер (англ. Kevin Spacey Fowler, нар. 26 липня 1959) — американський актор театру і кіно. Двічі лауреат премії «Оскар» (1995 — за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Звичайні підозрювані», 1999 — за найкращу чоловічу роль у фільмі «Краса по-американськи»). Періодично виступає як кінорежисер і продюсер. У 2004—2015 роках — художній керівник лондонського театру Олд Вік, театральний режисер. Лицар-Командор ордену Британської імперії (2015).[9]

Ранні роки, сім'я та освіта

Фото Спейсі з випускного шкільного альбому 1977 року

Кевін Спейсі Фаулер народився в Саут-Оранджі, штат Нью-Джерсі, у родині секретарки Кетлін Енн (у дівоцтві Кнутсон) та Томаса Джеффрі Фаулера, технічного письменника і консультанта з даних.[10][11] Коли йому було чотири роки, родина переїхала до Південної Каліфорнії.[12] Спейсі має сестру та старшого брата Ренді Фаулера, з яким актор припинив спілкування.[13][14][15] Його брат стверджував, що їхній батько, якого він описав як расиста та «прихильника нацистів», чинив сексуальне та фізичне насильство, через що Спейсі замкнувся емоційно і став «дуже хитрим та розумним», аби уникати побоїв.[16] Спейсі вперше заговорив про це в жовтні 2022 року, заявивши, що його батько був «білим супремасистом і неонацистом», який називав його «словом на букву П, яке є вкрай принизливим для гей-спільноти».[17][18] Він зазначив, що саме через це почав ревно оберігати приватність особистого життя та не зробив камінг-аут як гей раніше.[17] До цього Спейсі описував свого батька як «цілком звичайного чоловіка середнього класу».[19]

Спейсі навчався у Військовій академії Нортриджа, а в 10-му та 11-му класах — у середній школі Канога-Парк. У 1977 році він закінчив середню школу Чатсворта в Чатсворті, штат Каліфорнія, як со-валедикторіан (разом із майбутньою акторкою Мер Віннінгем).[20][21][22] У Чатсворті Спейсі зіграв головну роль у випускній шкільній виставі «Звуки музики», втіливши образ капітана Георга фон Траппа, тоді як Віннінгем зіграла Марію. Він почав використовувати своє середнє ім'я «Спейсі», яке було дівочим прізвищем його бабусі по батьковій лінії.[11][23] Спейсі кілька років намагався досягти успіху як комік, перш ніж вступити до Джульярдської школи в Нью-Йорку, де навчався драматичного мистецтва у акторки Меріан Селдес[24] між 1979—1981 роками, хоча так і не закінчив її.[25] У цей період він виступав як гуморист на конкурсах талантів у боулінг-клубах.[26]

Кар'єра

1981—1989: Ранні ролі та прорив

Спейсі та Лів Ульман на репетиції вистави «Привиди» в Театрі Айзенгавера в 1982 році

Першою професійною появою Спейсі на театральній сцені стала епізодична роль статиста з кавалерійським списом у виставі Нью-Йоркського шекспірівського фестивалю за п'єсою «Генріх VI, частина 1» у 1981 році.[27] Наступного року він уперше виступив на Бродвеї, зігравши Освальда в постановці п'єси Генріка Ібсена «Привиди». Головну роль у ній виконувала Лів Ульман, а режисером виступив Джон Невілл. Прем'єра відбулася в Театрі Айзенгавера в Центрі Кеннеді у Вашингтоні.[28][29] Згодом він зіграв Філінта в комедії Мольєра «Мізантроп». У 1984 році Спейсі взяв участь у постановці п'єси Девіда Рейба «Безмовні», де по черзі грав кожну з чоловічих ролей (пізніше він зіграє Міккі в екранізації цього твору). Наступною роботою стала п'єса Антона Чехова «Чайка», у якій він грав разом із Девідом Стретейрном та Колін Дюгерст. У 1986 році Спейсі з'явився в постановці детективної п'єси «Шоумен» на сцені одного з театрів-ресторанів Нью-Джерсі.[30]

Визнання Спейсі як театрального актора почалося в 1986 році, коли він отримав роль Джеймі, старшого сина Тайронів, у високо оціненій постановці Джонатана Міллера за п'єсою Юджина О'Нілла «Довгий день йде в ніч», де його партнерами по сцені були Джек Леммон, Пітер Галлахер та Бетел Леслі. Леммон став особливим наставником для Спейсі.[31] У 1986 році Спейсі вперше з'явився в кіно, зігравши у фільмі Майка Ніколса «Ревнощі» з Меріл Стріп і Джеком Ніколсоном у головних ролях. Спейсі виконав епізодичну роль, зазначену в титрах як злодій у метро. У 1988 році він також мигцем з'явився в іншому фільмі Ніколса — «Ділова дівчина» — в образі бізнесмена Боба Спека. Серед інших ранніх ролей Спейсі — засумувалий за покійною дружиною мільйонер у серіалі «Закон Лос-Анджелеса», телевізійний мінісеріал «Вбивство Мері Фаган» (1988), де він знову зіграв разом із Леммоном, та комедія «Нічого не бачу, нічого не чую» (1989). У 1987 році Спейсі вперше серйозно заявив про себе на телебаченні в прем'єрній серії другого сезону телесеріалу «Кримінальні історії», зігравши американського сенатора, що візуально нагадував членів родини Кеннеді. Того самого року він з'явився в шпигунському трилері «Праведник» у ролі детектив-сержанта Коула в епізоді «Соло». Він здобув прихильність шанувальників після того, як зіграв маніакально-депресивного торговця зброєю Мела Профітта в телесеріалі «Розумник» (1988).[32]

1990—1999: Зірковість та визнання

Спейсі в 1996 році

Спейсі залишався активно залученим до життя театральної спільноти. У 1991 році він завоював премію «Тоні» за роль дядька Луї в бродвейському хіті Ніла Саймона «Загублені в Йонкерсі». Його батько не вірив, що Спейсі зможе побудувати кар'єру актора, і змінив свою думку лише тоді, коли син став відомим.[26] Спейсі швидко здобув репутацію майстерного характерного актора, і його почали запрошувати на більші ролі, зокрема злобливого офісного менеджера в ансамблевій кіноадаптації п'єси Девіда Мемета «Гленгаррі Глен Росс» (1992), а також репортера новин Гаррі Кінґслі у фільмі про перегони на собачих упряжках 1917 року «Залізна воля» (1994) режисера Чарльза Гейда. Спейсі зіграв чоловіка у сварливому коннектикутському подружжі разом із Джуді Девіс у різдвяній чорній комедії «Обережно, заручник!» (1994), де також знявся Деніс Лірі,[33] та підступного голлівудського боса кіностудії в сатирі «Серед акул» (1995).[34]

Спейсі здобув всесвітню славу завдяки ролі загадкового злочинця Вербала Кінта в неонуарному фільмі Браяна Сінгера «Звичайні підозрювані» (1995) в ансамблі з такими акторами, як Гебріел Берн, Бенісіо дель Торо та Чезз Пальмінтері. Тодд Маккарті з журналу Variety писав: «Спейсі просто неймовірний у ролі таємничої слабкої ланки в ланцюгу злодіїв».[35] Ця роль принесла йому премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Актор також був номінований на премію «Золотий глобус» та Премію Гільдії кіноакторів.[36] Того самого року Спейсі з'явився в детективному трилері Девіда Фінчера «Сім» (1995) з Бредом Піттом і Морґаном Фріменом. Спейсі несподівано з'являється у фінальному акті фільму в образі серійного вбивці Джона Доу, причому його ім'я навмисно не зазначали в рекламі та початкових титрах картини. Його акторська робота в стрічках «Сім», «Підозрілі особи» та «Епідемія» принесла йому звання найкращого актора другого плану на премії Товариства кінокритиків Техасу в 1995 році.[37][38]

Спейсі зіграв егоманіакального окружного прокурора у фільмі «Час убивати» (1996), а в 1997 році заснував кінокомпанію Trigger Street Productions з метою виробництва та розвитку проєктів у різних сферах медіа розваг. Його режисерським дебютом стала картина «Альбіно Алігатор» (1996). Фільм зазнав касового провалу, зібравши лише 339 379 $ при бюджеті в 6 мільйонів $, проте критики високо оцінили режисерську роботу Спейсі. Він зіграв одну з головних ролей у неонуарному детективі Кертіса Генсона «Таємниці Лос-Анджелеса» (1997) разом із Расселом Кроу, Гаєм Пірсом та Кім Бейсінгер. Спейсі втілив образ детектив-сержанта Джека Вінсенса. Акторський ансамбль отримав загальне визнання, а Джек Меттьюс із газети Newsday назвав Спейсі окрасою фільму, зазначивши: «Найкраще за все — це те, як Спейсі утримує неймовірний баланс між улесливістю та шармом».[39] Ця роль принесла Спейсі номінацію на премію BAFTA за найкращу чоловічу роль. Наступного року він озвучив лихого ватажка сарани Гоппера в анімаційному фільмі студії Pixar «Пригоди Фліка» (1998).[30] Протягом своєї кар'єри Спейсі був добре відомий саме завдяки виконанню ролей антагоністів; у 2013 році він зауважив: «Думаю, людям з якоїсь причини просто подобається бачити мене лихим. Вони хочуть, щоб я був сучим сином».[40] Спейсі двічі був ведучим телешоу Saturday Night Live: уперше — у 1997 році з музичним гостем Беком та запрошеними зірками Майклом Пеліном і Джоном Клізом із комік-групи «Монті Пайтон».[41]

У 1999 році Спейсі знявся разом з Аннетт Бенінг у дебютній кінокартині Сема Мендеса «Краса по-американськи». У фільмі він зіграв Лестера Бернема — пригніченого батька сімейства з передмістя та офісного працівника, який закохується в найкращу подругу своєї доньки-підлітка. Актора засипали схвальними відгуками, а кінокритик Роджер Еберт підкреслив: «Спейсі, який зазвичай втілює інтелект у своїх очах і голосі, — ідеальний вибір на роль Лестера Бернема. У цьому фільмі він робить нерозсудливі та дурні вчинки, але не обманює себе; він знає, що втрачає контроль, і робить це свідомо, спалюючи майбутні роки порожнього життя заради кількох спалахів свободи».[42] За цю роль Спейсі отримав свій другий «Оскар». У своїй промові на церемонії нагородження він присвятив нагороду Джеку Леммону, подякувавши йому за вплив, наставництво та батьківську підтримку. Він також додав: «Його акторська гра у фільмі „Квартира“ залишається однією з найкращих за всю історію кінематографа».[43][44] Робота у стрічці принесла йому премію BAFTA та Премію Гільдії кіноакторів, а також номінацію на «Золотий глобус». Того самого року актора вшанували зіркою на Голлівудській алеї слави.[45] Окрім того, у 1999 році Спейсі здобув театральну премію Лоуренса Олів'є за найкращу чоловічу роль і отримав свою другу номінацію на премію «Тоні» за участь у виставі «Продавець льоду гряде».[46]

2000—2009: Визнаний актор та робота в Олд Вік

Спейсі зіграв фізично та емоційно травмованого вчителя початкових класів у фільмі «Заплати іншому» (2000), пацієнта психіатричної лікарні, який може виявитися прибульцем, у стрічці «Планета Ка-Пекс» (2001) та співака Боббі Даріна в біографічному мюзиклі «Біля моря» (2004). Останній фільм був давньою мрією Спейсі, який узяв на себе обов'язки співавтора сценарію, режисера, співпродюсера та виконавця головної ролі в цій розповіді про життя, кар'єру та стосунки Даріна з акторкою Сандрою Ді. Зіткнувшись із браком інтересу до фінансування проєкту в США, Спейсі вирушив на пошуки коштів до Великої Британії та Німеччини. Майже всю картину зняли в Берліні.[31] Спейсі самостійно виконав усі вокальні партії для саундтреку до фільму та виступив на кількох триб'ют-концертах під час його релізу. Актор отримав переважно схвальні відгуки за свій спів, а також номінацію на премію «Золотий глобус» за свою акторську гру. Проте рецензенти активно дискутували щодо вікової різниці між Спейсі та Даріном, зазначаючи, що актор був занадто старим, аби переконливо втілити образ співака, особливо на ранніх етапах його життя, показаних у стрічці.[47]

Спейсі втілив образ співака Боббі Даріна у фільмі «Біля моря» (2004), який він також зрежисував

У лютому 2003 року Спейсі оголосив, що стане художнім керівником Олд Віка, одного з найстаріших театрів Лондона.[48] З'явившись на пресконференції разом із Джуді Денч та Елтоном Джоном, Спейсі пообіцяв як сам виступати на сцені, так і залучати до постановок зірок першої величини.[49] Він зобов'язався залишатися на цій посаді повні десять років. Театральна компанія Олд Вік ставила вистави протягом восьми місяців на рік. Перший сезон під керівництвом Спейсі розпочався у вересні 2004 року з британської прем'єри п'єси «Клоака» Марії Гоос, режисером якої виступив сам Спейсі; постановка отримала змішані відгуки критиків.[50] У сезоні 2005 року Спейсі з успіхом дебютував на британській шекспірівській сцені, виконавши головну роль у виставі «Річард II» режисера Тревора Нанна.[50]

У 2006 році Спейсі зіграв Лекса Лютора в супергеройському фільмі Браяна Сінгера «Повернення Супермена», де головну роль виконав Брендон Раут. Він мав повернутися до цієї ролі в сиквелі, запланованому на 2009 рік, проте роботу над проєктом згорнули, а всю франшизу згодом перезапустили стрічкою 2013 року «Людина зі сталі».[51] Того ж 2006 року Спейсі з'явився у фільмі «Едісон», який у США вийшов одразу на відеоносіях.[52] На великих екранах кінотеатрів картина дебютувала 12 березня 2006 року в Нідерландах. У середині 2006 року Спейсі продовжував активно працювати в Олд Вік; оцінюючи цей етап своєї кар'єри, він зазначав, що «намагається робити речі, які є набагато більшими та масштабнішими за нього самого».[53] Він узяв участь у постановках п'єс «Державні гімни» Денніса Макінтайра та «Філадельфійська історія» Філіпа Баррі, у якій зіграв Сі Кея Декстера Гейвена (роль, яку в однойменній екранізації колись уславив Кері Грант). Театральні критики аплодували Спейсі за його сміливість очолити театр, проте зауважували: хоча його акторська гра залишалася на висоті, його навички та управлінські рішення як продюсера й керівника ще потребували розвитку.[54] У сезоні 2006 року Спейсі зазнав серйозної невдачі з постановкою п'єси Артура Міллера «Блюз воскресіння», режисером якої став Роберт Олтмен.[55] Попри зірковий акторський склад (зокрема Меттью Модайн та майбутня колега Спейсі по серіалу «Картковий будинок» Нів Кемпбелл) і авторитетне ім'я автора, рішення залучити Олтмена до театральної сцени виявилося катастрофічним: після складного репетиційного періоду вистава отримала розгромні відгуки преси і закрилася всього за кілька тижнів.[53] Наприкінці того ж року Спейсі реабілітувався, зігравши в п'єсі Юджина О'Ніла «Місяць для пасинків долі» разом із Колмом Міні та Ів Бест. Спектакль отримав захоплені відгуки, а дует Спейсі та Бест настільки вразив публіку, що в 2007 році постановку перенесли на Бродвей. У весняній частині сезону 2007—2008 років до Спейсі приєдналися Джефф Голдблюм та Лора Мішель Келлі, сформувавши тріо персонажів для вистави за п'єсою Девіда Мемета 1988 року «Швидкість плауна».[56]

Музичний альбом Спейсі «Forever Cool» (2007), випущений лейблами Capitol Records та EMI, містив два дуети, записані за допомогою раніших фонограм Діна Мартіна: «Ain't That a Kick in the Head» та «King of the Road». У грудні 2007 року Спейсі разом з Умою Турман став ведучим концерту з нагоди вручення Нобелівської премії миру.[57] У 2008 році актор зіграв Рона Клейна в політичній теледрамі каналу HBO «Перерахунок», сюжет якої розгортався навколо перерахунку голосів у штаті Флорида під час президентських виборів у США 2000 року між Джорджем Вокером Бушем та Альбертом Ґором. Сценарій до картини написав Денні Стронґ, а режисером виступив Джей Роуч. Головні ролі також виконали Боб Балабан, Лора Дерн, Джон Герт, Деніс Лірі та Том Вілкінсон. Телефільм завоював три премії «Еммі», зокрема в номінації «Найкращий телевізійний фільм». За свою акторську роботу Спейсі висунули на «Еммі» за найкращу чоловічу роль у мінісеріалі або телефільмі, а також на премію «Золотий глобус». Того самого року Спейсі виступив продюсером телефільму «Бернард і Доріс» — художньої стрічки HBO про стосунки, що спалахнули на схилі літ між спадкоємицею та філантропкою Доріс Дьюк і її схильним до саморуйнування ірландським дворецьким Бернардом Лафферті. У головних ролях знялися Рейф Файнс та Сьюзен Серендон, а режисером став Боб Балабан. Прем'єра картини відбулася на Міжнародному кінофестивалі в Гемптонсі, де вона отримала високі оцінки критиків, а Спейсі принесла номінацію на премію «Еммі» за найкращий телевізійний фільм.[58]

Також у 2008 році Спейсі зіграв викладача Массачусетського технологічного інституту (MIT) у фільмі «21». Стрічка заснована на бестселері Бена Мезріча «Удар по казино. Як підірвати куш: Реальна історія про шістьох студентів MIT, які обібрали Лас-Вегас на мільйони», що розповідає про студентів інституту, які за допомогою математичної ймовірності та підрахунку карт обігрували казино в Блекджек. У 2009 році він виступив режисером прем'єрної постановки п'єси Джо Саттона «Співучасник», у якій зіграли Річард Дрейфус, Девід Суше та Елізабет Макговерн.[54] Наприкінці того самого року Тревор Нанн задіяв Спейсі в оновленій постановці вистави «Мавпячий процес». Спейсі виконав роль адвоката Генрі Драммонда — образ, який свого часу прославив Спенсер Трейсі в однойменній екранізації 1960 року.[54] Сем Мендес зрежисував виставу за п'єсою Шекспіра «Річард III», де Спейсі втілив головного персонажа. Покази стартували в червні 2011 року в рамках світового турне, яке завершилося в Нью-Йорку на початку 2012 року.[59] У березні 2014 року було оголошено, що Спейсі зіграє в моновиставі в Олд Вік, аби відзначити десятиріччя своєї діяльності на посаді художнього керівника. У цьому спектаклі він виконав роль легендарного юриста Кларенса Дарроу.[60]

2010—2017: «Картковий будинок» та інші ролі

Спейсі на Берлінському кінофестивалі 2011 року

На початку 2010 року Спейсі вирушив до Китаю, щоб зіграти головну роль у чорній комедії сценариста й режисера Даяна Енга «Невіддільний», ставши першим голлівудським актором, який знявся у фільмі, повністю профінансованому китайською стороною.[61] У 2011 році Спейсі знявся у фінансовому трилері Джей Сі Чандора «Межа ризику» разом із Полом Беттані, Джеремі Айронсом, Закарі Квінто, Демі Мур та Стенлі Туччі. Сюжет стрічки розгортається протягом 24 годин у великому волл-стрітському інвестиційному банку на початковому етапі фінансової кризи 2008 року. Фільм, що зосереджується на діях групи співробітників під час раптового фінансового краху, дебютував на кінофестивалі «Санденс» і здобув загальне визнання критиків. Спейсі разом з іншими акторами отримав премію «Незалежний дух» імені Роберта Олтмена. Того самого року Спейсі зіграв одну з головних ролей у чорній комедії «Нестерпні боси», яка зібрала в прокаті понад 209,6 мільйона $.[62]

18 березня 2011 року було оголошено, що Спейсі затвердили на роль Френка Андервуда в серіалі компанії Netflix «Картковий будинок», який став адаптацією однойменної політичної драми BBC 1990 року.[63] За цю роль у 2013 році його номінували на премію «Еммі» за найкращу чоловічу роль у драматичному серіалі на 65-й церемонії нагородження, завдяки чому він став першим в історії головним актором, висунутим на цю нагороду за роль у вебсеріалі.[64] За свою акторську роботу в другому сезоні серіалу Спейсі завоював премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль у драматичному телесеріалі на 72-й церемонії вручення нагороди, а також отримав номінацію на Премію Гільдії кіноакторів США на 21-й церемонії нагородження.[65][66] Після п'ятого сезону його звільнили з проєкту через численні звинувачення в сексуальних домаганнях.[67]

Спейсі показує губернатору Меріленду Мартіну О'Меллі знімальний майданчик «Карткового будинку», травень 2013 року

У 2013 році він виступив виконавчим продюсером біографічного трилера про виживання «Капітан Філліпс», який номінували на премію «Оскар» за найкращий фільм.[68][69] За допомогою технології захоплення руху Спейсі втілив образ антагоніста Джонатана Айронса у відеогрі 2014 року «Call of Duty: Advanced Warfare».[70] Він зіграв президента Річарда Ніксона в комедійній драмі «Елвіс та Ніксон» (2016), сюжет якої заснований на реальній зустрічі Ніксона зі співаком Елвісом Преслі (Майкл Шеннон) у грудні 1970 року, під час якої Преслі попросив Ніксона призначити його таємним агентом Бюро з нарконтролю та небезпечних ліків.[71] Наступною його роботою стала сімейна комедія «Дев'ять життів», де він зіграв чоловіка, який опинився замкненим у тілі домашнього кота.[72] Фільм вийшов на екрани 5 серпня 2016 року.[73] Спейсі також добре відомий у Голлівуді завдяки своєму таланту пересмішника-пародиста. Під час виступу в телепередачі «Inside the Actors Studio» він на прохання ведучого Джеймса Ліптона майстерно скопіював голоси Джека Леммона, Джеймса Стюарта, Джонні Карсона, Кетрін Гепберн, Клінта Іствуда, Джона Гілгуда, Марлона Брандо, Крістофера Вокена та Аль Пачіно.[36] А в ефірі «The Tonight Show Starring Jimmy Fallon» Спейсі зізнався, що на початку своєї акторської кар'єри в Нью-Йорку користувався цим умінням, видаючи себе телефоном за сина Карсона, аби безкоштовно отримувати квитки до театру та проходити до легендарного нічного клубу Студія 54.[74]

У січні 2016 року було оголошено, що компанія Relativity Media, яка саме перебувала на етапі виходу з процедури банкрутства,[75] придбала Trigger Street Productions і що Спейсі обійме посаду голови ради директорів Relativity Studios.[76] Спейсі назвав це рішення «неймовірною можливістю для створення чудового розважального контенту» та зазначив, що вважає його «наступним етапом еволюції у своїй кар'єрі».[77] Однак, коли відповідні документи студії подали на розгляд суду, з'ясувалося, що Спейсі відмовився від керівної посади в кінокомпанії.[78]

16 червня 2016 року Спейсі отримав почесне лицарське звання за заслуги перед театром, художньою освітою та міжнародною культурою, яке було присвоєно в межах нагородження з нагоди дня народження королеви 2015 року.[79] Орден Лицар-Командор Ордена Британської імперії йому вручив у Кларенс-гаусі тодішній принц Чарльз. Оскільки актор не є громадянином Королівства Співдружності, це звання є виключно почесним, тому він не має права на титул «сер».[80] Раніше, у 2010 році, Спейсі вже був удостоєний молодшого звання почесного Командора Ордена Британської імперії (CBE) за заслуги перед драматичним мистецтвом.[81] Спейсі також виступав патроном Шекспірівського шкільного фестивалю — благодійної організації, яка допомагає школярам по всій Великій Британії ставити п'єси Шекспіра на професійних театральних сценах, і входив до ради директорів Фонду кіно та телебачення.[82]

2017 — дотепер: Звинувачення у сексуальних домаганнях та спроби повернення

У березні 2017 року було оголошено, що Спейсі зіграє роль Пола Гетті у фільмі Рідлі Скотта «Всі гроші світу».[83] Він відзнявся у своїй ролі за десять днів улітку 2017 року. Проте через звинувачення в сексуальному насильстві, висунуті проти Спейсі, 8 листопада 2017 року було оголошено, що всі матеріали з його участю виріжуть із картини,[84] а його місце в рамках перезйомок посів Крістофер Пламмер.[85][86] Попри дуже стислі терміни, компанія TriStar Pictures встигла завершити нову версію стрічки до запланованого релізу 25 грудня.[85][87] Спейсі з'явився у фільмі «Клуб молодих мільярдерів», який вийшов у обмежений прокат 17 серпня 2018 року.[88][89][90] Дистриб'юторська компанія Vertical Entertainment заявила, що не вживатиме жодних заходів для вилучення Спейсі з фільму, оскільки зйомки повністю завершилися наприкінці 2016 року — ще до появи перших звинувачень у жовтні 2017 року.[91] Після гучних звинувачень Спейсі намагався не привертати до себе зайвої уваги, а його кар'єра фактично зупинилася.[92][93]

Спейсі на Венеційському міжнародному кінофестивалі у 2025 році

У травні 2021 року стало відомо, що актора затвердили на роль другого плану — поліцейського детектива — у кримінальній драмі «Людина, яка намалювала Бога» режисера Франко Неро, який також зіграв у ній головну роль. Сюжет картини розповідає про сліпого художника, якого несправедливо звинувачують у сексуальному насильстві над дитиною.[94][95] Цей проєкт знову звів Спейсі на одному майданчику з Фей Данавей, яку він колись знімав у своїй стрічці «Альбінос Алігатор». У серпні 2021 року з'явилися повідомлення, що Спейсі знімається в Каліфорнії в невеликому незалежному фільмі «Пітер П'ять Вісім»,[96][97] де він виконує роль харизматичного серійного вбивці.[98]

3 листопада 2022 року часопис Variety повідомив, що Спейсі виступить у Національному музеї кіно в Турині й отримає нагороду за видатні життєві досягнення 16 січня 2023 року, попри висунуті проти нього звинувачення.[99] 28 листопада 2022 року, після виграшу в судовому процесі за цивільним позовом про сексуальне насильство, який подав Ентоні Репп, Спейсі затвердили на роль у британському незалежному трилері «Контроль». Режисер стрічки Джин Фаллейз відкинув будь-які побоювання щодо співпраці з актором.[100] Того ж 2022 року Спейсі отримав роль колишнього хорватського лідера Франьо Туджмана в політичній драмі «Одного разу в Хорватії» режисера Якова Седлара.[101] У 2024 році помітні представники кіноіндустрії, серед яких актори Шерон Стоун, Ліам Нісон, Ф. Мюррей Абрагам і Стівен Фрай, кінорежисер Пол Шредер та театральний режисер Тревор Нанн, публічно підтримали спроби Спейсі повернутися до акторської професії.[102][103][104]

Фільм «Пітер П'ять Вісім», що вийшов на екрани у 2024 році, ознаменував повернення Спейсі до головних ролей після тривалих судових розглядів.[105] Того ж року він знявся в італійському трилері «Контракт» разом з Еріком Робертсом.[106] У листопаді 2025 року Спейсі виступив із кабаре-шоу під назвою «Пісні та історії» (англ. Songs & Stories) на курорті Parklane в Лімасолі, Кіпр.[107] В інтерв'ю газеті The Daily Telegraph щодо цього виступу актор зізнався, що через скрутне фінансове становище після численних судів він змушений «жити в готелях» і виступати всюди, де вдається знайти роботу.[108] У грудні 2025 року Спейсі вперше з часу закриття «Карткового будинку» повернувся на телебачення, зігравши в італійському комедійному серіалі «Мінімаркет» (італ. Minimarket) на стримінговій платформі RaiPlay.

Особисте життя

Кевін Спейсі ніколи не був одружений і ретельно приховує своє особисте життя[109], що стало причиною появи чуток про його гомосексуальність. Спейсі заперечував те, що він гей, в жовтні 1999 року в інтерв'ю журналу Playboy[110] і в травні 2007 в інтерв'ю Gotham Magazine[111]. Про романтичні стосунки зі Спейсі заявляла акторка Ейпріл Вінчелл, яка нібито познайомилася з ним у бродвейському театрі. За повідомленнями ЗМІ, з 1992 по 2000 рік Спейсі зустрічався зі сценаристкою Даян Дреєр, що працювала з Ентоні Мінгеллою, М. Найтом Ш'ямаланом і Сідні Поллаком[112].

У січні 2006 року британський таблоїд Дейлі міррор повідомив, що ім'я Кевіна Спейсі опинилося у списку відомих гомосексуалів, використовуваному в рамках програми з профілактики гомофобії серед старшокласників. Керівник програми Пол Патрік вибачився перед актором, назвав його потрапляння до списку «помилковим» і заявив, що ім'я Спейсі буде звідти викреслено[113].

29 жовтня 2017 року Спейсі повідомив про свою гомосексуальність, зізнавшись, що в нього були стосунки і з жінками, і з чоловіками, але в результаті він обрав собі «шлях гея».[114] Зізнання мало місце у зв'язку зі звинуваченнями з боку актора Ентоні Реппа в сексуальному домаганні. За словами Реппа, в 1986 році, коли йому було 14 років, Спейсі в стані алкогольного сп'яніння намагався схилити його до сексу. Сам Спейсі заявив, що не пам'ятає такого випадку, але попросив у Реппа вибачення, додавши, що історія Реппа дала йому мужність зізнатися у своїй гомосексуальності[115]. Через заплямовану репутацію Спейсі майже не з'являвся на публіці аж до грудня 2018 року, доки на його YouTube каналі з'явилося відео «Let Me Be Frank», де актор в образі Френка Андервуда закликає інакше поглянути на ситуацію із сексуальними домаганнями та завуальовано критикує Netflix за убивство Андервуда в останньому сезоні «Карткового будинку».

18 липня 2019 року прокуратура зняла звинувачення в сексуальних домаганнях до 18-річного працівника бару, які нібито вчинив Спейсі у 2016 році.[116]

Акторські роботи

Фільми

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1986 ф Ревнощі Heartburn злодій у метро
1988 ф Ракета «Гібралтар» Rocket Gibraltar Двейн Генсон
1988 ф Ділова дівчина Working Girl Боб Спек
1989 ф Нічого не бачу, нічого не чую See No Evil, Hear No Evil Кірго
1989 ф Батько Dad Маріо
1990 ф Демонстрація сили A Show of Force Френк Кертін
1990 ф Генрі та Джун Henry & June Річард Озборн
1992 ф Ґленґаррі Ґлен Росс Glengarry Glen Ross Джон Вільямсон
1992 ф За взаємною згодою Consenting Adults Едді Отіс
1994 ф Залізна воля Iron Will Гаррі Кінгслі
1994 ф Рефері The Ref Ллойд Шессор
1994 ф Серед акул Swimming with Sharks Бадді Аккерман
1995 ф Звичайні підозрювані The Usual Suspects Базіка / Роджер Кінт
1995 ф Епідемія Outbreak майор Кейсі Шулер
1995 ф Сім Seven Джон Доу
1996 ф Час вбивати A Time to Kill Руфус Баклі
1996 док У пошуках Річарда Looking for Richard Букінгем
1997 ф Таємниці Лос-Анджелеса L.A. Confidential сержант Джек Вінсенс
1997 ф Опівночі у саду добра і зла Midnight in the Garden of Good and Evil Джим Вілльямс
1998 ф Перемовник The Negotiator лейтенант Кріс Себіан
1998 ф Переполох Hurlyburly Міккі
1998 мф Пригоди Фліка A Bug's Life Гоппер (озвучування)
1998 кф Важко бути комахою It's Tough to Be a Bug Гоппер (озвучування)
1999 ф Краса по-американськи American Beauty Лестер Берн'ем
1999 ф Велика угода The Big Kahuna Ларрі Манн
2000 ф Звичайний злочинець Ordinary Decent Criminal Майкл Лінч
2000 ф Заплати іншому Pay It Forward Юджін Сімоне
2001 кф Антарктична пригода Шеклтона Shackleton's Antarctic Adventure оповідач (голос)
2001 ф Планета Ка-ПЕКС K-PAX Прот / Роберт Портер
2001 ф Корабельні новини The Shipping News Койл
2002 кф Вавилонська вежа The Tower of Babble оповідач (голос)
2002 ф Остін Паверс: Золотий орган Austin Powers in Goldmember камео
2003 ф Сполучені штати Ліланда The United States of Leland Алберт Т. Фіцджеральд
2003 ф Життя Девіда Гейла The Life of David Gale Девід Гейл
2004 ф Біля моря Beyond the Sea Боббі Дарін
2005 ф Едісон Edison Воллес
2006 кф Допит Лео і Лізи The Interrogation of Leo and Lisa допитувач
2006 ф Повернення Супермена Superman Returns Лекс Лютор
2007 кф Дитина-машина Machine Child голос
2007 ф Фред Клаус, брат Санти Fred Claus Клайд
2008 ф Двадцять одне 21 Мікі Роза
2008 кф Заявник The Applicant кадровик
2008 ф Тельстар: Історія Джо Мек Telstar: The Joe Meek Story майор Вілфред Бенкс
2009 ф Психоаналітик Shrink Генрі Картер
2009 ф Місяць Moon робот ҐЕРТІ (голос)
2009 ф Бойовий гіпноз проти кіз The Men Who Stare at Goats Ларрі Гупер
2010 ф Геніальний тато Father of Invention Роберт Аксель
2010 ф Казино Джек Casino Jack Джек Абрамофф
2011 ф Межа ризику Margin Call Сем Роджерс
2011 кф Обезьяний шарманщик The Organ Grinder's Monkey Fatty
2011 ф Нестерпні боси Horrible Bosses Дейв Гаркен
2011 ф Невіддільний Inseparable Чак
2012 кф Дух протеза Spirit of a Denture д-р Роберт Міддлінг
2012 кф Конверт Envelope Євгеній
2012 кф Черевомовець The Ventriloquist Черевомовець
2013 в На вершині At the Top оповідач (голос)
2014 ф Нестерпні боси 2 Horrible Bosses 2 Дейв Гаркен
2016 ф Елвіс та Ніксон Elvis & Nixon Річард Ніксон
2016 ф Дев'ять життів Nine Lives Том Бренд
2017 ф За прірвою у житі Rebel in the Rye Віт Бернетт
2017 ф На драйві Baby Driver Док
2018 ф Клуб молодих мільярдерів Billionaire Boys Club Рон Левін
2018 кф Будьмо відвертими Let Me Be Frank Френк Андервуд
2019 в KTWK KTWK Френк Андервуд
2022 ф Людина, яка намалювала Бога The Man Who Drew God офіцер поліції
2023 ф Контроль Control голос
2024 ф Пітер П'ять Вісім Peter Five Eight Пітер
2026 ф Торренте у президенти! Torrente, presidente лідер Ілюмінатів

Телебачення

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1987 с Праведник The Equalizer детектив Коул (1 епізод)
1987 тф Довгий день йде в ніч Long Day's Journey Into Night Джеймі Тайрон-молодший
1987 с Кримінальна історія Crime Story сенатор Рурк (1 епізод)
1988 с Убивство Мері Фаган The Murder of Mary Phagan Вес Брент (2 епізоди)
1988 с Розумник Wiseguy Мел Профітт (7 епізодів)
1989 с Спецзагін Unsub Бентон (1 епізод)
1990 тф Падіння з грації Fall from Grace Джим Баккер
1990 тф Коли ти згадаєш про мене When You Remember Me Вейд
1991 тф Дарроу Darrow Кларенс Дарроу
1992 с Закон Лос-Анжелеса L.A. Law Джайлз Кінан (1 епізод)
1993 с Трайбека Tribeca Кріс Боден (1 епізод)
1994 тф Зброя судного дня Doomsday Gun Джим Прайс
2003 с Свобода: Історія Сполучених Штатів Freedom: A History of US різні ролі (6 епізодів)
2008 тф Перерахунок Recount Рон Клейн
2010 с Школа горили Gorilla School оповідач (13 епізодів)
2012 с Американські майстри American Masters оповідач (1 епізод)
2013—2017 с Картковий будинок House of Cards Френк Андервуд (65 епізодів)
2014 с Репортаж Кольбера The Colbert Report Френк Андервуд (1 епізод)
2014 с Говорить природа Nature Is Speaking Дощовий ліс (голос, 1 епізод)
2023 тф Бути Френком з Такером Being Frank with Tucker Френк Андервуд

Відеоігри

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2006 вг Superman Returns Superman Returns Лекс Лютор
2014 вг Call of Duty: Advanced Warfare Call of Duty: Advanced Warfare Джонатан Айронс

Музичні відео

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1994 в Dave Stewart: Jealousy Dave Stewart: Jealousy чоловік
2016 в Tom Odell: Here I Am Tom Odell: Here I Am чоловік на сходовому майданчику
2017 в Vans Vans Френк

Кіновиробничі роботи

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2018 кф Let Me Be Frank сценарист
2017 с Полювання на людей Manhunt: Unabomber виконавчий продюсер (8 епізодів)
2017 тф Церемонія нагородження премією «Тоні» The 71st Annual Tony Awards сценарист
2013—2017 с Картковий будинок House of Cards виконавчий продюсер (65 епізодів)
2016 с Betrayed виконавчий продюсер (2 епізоди)
2016 кф Home продюсер
2016 кф Beauty Mark продюсер
2016 с документальний Race for the White House виконавчий продюсер (6 епізодів)
2015 кф Boredom виконавчий продюсер
2015 кф The Library Book продюсер
2015 кф The Mascot продюсер
2014 кф Jump! продюсер
2014 кф The Gift продюсер
2014 док NOW: In the Wings on a World Stage виконавчий продюсер
2013 ф Капітан Філліпс Captain Phillips виконавчий продюсер
2013 кф Love's Routine продюсер
2013 кф Усміхнений The Smile Man продюсер
2013 кф Saving Norman продюсер
2012 кф The Ventriloquist продюсер
2012 кф Конверт Envelope продюсер
2012 кф Дух протеза Spirit of a Denture продюсер
2012 ф Захисник Safe виконавчий продюсер
2011 ф Невіддільний 形影不离 / Inseparable виконавчий продюсер
2011 док Shakespeare High виконавчий продюсер
2010 ф Соціальна мережа The Social Network виконавчий продюсер
2010 ф Геніальний тато Father of Invention продюсер
2009 ф Фанати Fanboys продюсер
2009 ф Психоаналітик Shrink продюсер
2009 док Hackers Wanted продюсер
2008 ф Columbus Day продюсер
2008 ф Двадцять одне 21 продюсер
2006 ф Бернард і Доріс Bernard and Doris виконавчий продюсер
2006 ф Перший раз Міні Mini's First Time продюсер
2006 ф Містер Гіб Mr. Gibb виконавчий продюсер
2006 ф Банда снігової людини The Sasquatch Gang продюсер
2004 ф Біля моря Beyond the Sea продюсер, режисер, сценарист
2004 кф Triggerstreet.com продюсер
2003 ф Сполучені штати Ліланда The United States of Leland продюсер
2002 док Uncle Frank виконавчий продюсер
2000 ф Interstate 84 виконавчий продюсер
1999 ф The Big Kahuna продюсер
1996 ф Альбіно Алігатор Albino Alligator режисер
1994 ф Серед акул Swimming with Sharks співпродюсер

Дискографія

Альбоми
Рік Назва Примітки
2004 Beyond the Sea супроводжував реліз однойменного фільму
Сингли
Рік Назва Примітки
1997 That Old Black Magic з саундтрека до фільму Midnight in the Garden of Good and Evil
Живі виступи

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124738931 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ http://news.bbc.co.uk/2/hi/entertainment/2729703.stm
  5. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  8. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  9. ↑ Kevin Spacey gets honorary knighthood. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  10. ↑ Fischer, Paul (20 жовтня 2001). The Alien World of Kevin Spacey. FilmMonthly.com. Архів оригіналу за 24 січня 2007. Процитовано 2 червня 2008.
  11. ↑ а б Fowler, Kevin Spacey. Who's who in the world, 1991–1992. Т. 10. Wilmette, Illinois: Marquis Who's Who. 1990. с. 348. ISBN 978-0-8379-1110-6. Архів оригіналу за 8 вересня 2023. Процитовано 13 березня 2023.
  12. ↑ Kevin Spacey Biography. Biography.com. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  13. ↑ Feinberg, Ashley (9 квітня 2015). Kevin Spacey's Brother Is a Limo-Driving Rod Stewart Impersonator in Boise. Gawker. Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 30 жовтня 2017.
  14. ↑ Zach, Kyle (27 вересня 2015). Meet Randy Fowler, Boise's Rod Stewart-impersonating, limo-driving brother of Kevin Spacey. Idaho Statesman. Архів оригіналу за 6 квітня 2024. Процитовано 3 листопада 2017.
  15. ↑ Blanchard, Nicole; Oland, Dana (30 жовтня 2017). Sex allegation against Spacey revives his Boise brother's story of their abusive dad. Idaho Statesman. Архів оригіналу за 6 квітня 2024. Процитовано 31 жовтня 2017.
  16. ↑ Oppenheim, Maya (31 жовтня 2017). Kevin Spacey's brother claims 'Nazi' father sexually abused him. The Independent. Архів оригіналу за 31 жовтня 2017. Процитовано 31 жовтня 2017.
  17. ↑ а б Lang, Brent; Ferme, Antonio (17 жовтня 2022). Kevin Spacey Says He Didn't Publicly Come Out as Gay Because His Father Was a 'White Supremacist and a Neo-Nazi'. Variety. Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  18. ↑ Bekiempis, Victoria (17 жовтня 2022). Kevin Spacey Just Claimed His Dad Was a Neo-Nazi. Vulture. Архів оригіналу за 17 жовтня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  19. ↑ Graham, Chris (31 жовтня 2017). Kevin Spacey's 'Nazi' and 'abusive' father in spotlight amid sex scandal. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
  20. ↑ Whitney, Barbara (2008). Kevin Spacey. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 16 липня 2010. Процитовано 2 червня 2008.
  21. ↑ 13 Famous Valedictorians. MSN Encarta. 2008. Архів оригіналу за 25 жовтня 2009. Процитовано 2 червня 2008.
  22. ↑ A Conversation with Kevin Spacey. Cinequest. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 30 жовтня 2017.
  23. ↑ Soroff, Jonathan (Січень 2004). Soroff/On Kevin Spacey. The Improper Bostonian. Архів оригіналу за 20 квітня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  24. ↑ Spacey, Kevin (10 жовтня 2014). Kevin Spacey pays tribute to the Juilliard teacher who gave him 'wings'. New York Post. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  25. ↑ Itzkoff, Dave (30 травня 2017). Kevin Spacey Is Holding Court. Really. The New York Times. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 березня 2026. ...Juilliard, where Mr. Spacey trained from 1979 to 1981 but did not graduate...
  26. ↑ а б Kevin Spacey. ABC (Interview: video). Enough rope. Інтерв'юери: Andrew Denton. 10 липня 2006. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  27. ↑ Spacey, Kevin. Henry IV Part One. kevinspacey.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 30 жовтня 2017.
  28. ↑ Richards, David (20 липня 1982). 'Ghosts' in a New Age. The Washington Post. Процитовано 28 березня 2022.
  29. ↑ Ghosts. Internet Broadway Database. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2021.
  30. ↑ а б Cerasaro, Pat (2 травня 2014). Flash Friday: A Kevin Spacey Cornucopia — Stage, Big Screen, Small Screen & Now. Broadway World. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  31. ↑ а б Brady, James (5 грудня 2004). In Step With: Kevin Spacey. Parade. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 26 лютого 2018 — через kevinspacey.com.
  32. ↑ 50 Biggest Emmy Snubs. Entertainment Weekly. 17 липня 2008. Архів оригіналу за 16 липня 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  33. ↑ James, Caryn (9 березня 1994). Reviews/Film: The Ref; A Christmas That Upends Christmas. The New York Times. Архів оригіналу за 26 травня 2015.
  34. ↑ Maslin, Janet (21 квітня 1995). FILM REVIEW; Getting Even In Hollywood Can Be Fun. The New York Times. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  35. ↑ The Usual Suspects. Variety. 27 січня 1995. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 20 січня 2024.
  36. ↑ а б Lipton, James (host) (2 липня 2000). Kevin Spacey. Inside the Actors Studio. Сезон 6. Епізод 10. Bravo. Архів оригіналу за 4 листопада 2019.
  37. ↑ Levy, Abraham (30 грудня 1995). Texas film critics give 'Suspects' top honors. Austin American-Statesman. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 17 грудня 2010.
  38. ↑ The Society of Texas Film Critics 1995 Awards. The Austin Chronicle. 5 січня 1996. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 26 лютого 2018.
  39. ↑ A 90s Chinatown depicts a 50s LA. Newsday (Suffolk Edition). 19 вересня 1997. с. 110. Архів оригіналу за 20 січня 2024. Процитовано 20 січня 2024.
  40. ↑ Nashawaty, Chris (8 лютого 2013). Kevin Spacey: Good 'n' Evil. Entertainment Weekly.
  41. ↑ McNab, JM (1 лютого 2023). Spacey’s Awfulness. Cracked.com.
  42. ↑ Ebert, Roger (24 вересня 1999). American Beauty. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 20 січня 2024 — через RogerEbert.com.
  43. ↑ Гвінет Пелтроу (presenter), Kevin Spacey (recipient) (4 січня 2010). Kevin Spacey Wins Best Actor: 2000 Oscars (Video). Academy of Motion Picture Arts and Sciences. Архів оригіналу за 1 листопада 2017. Процитовано 31 жовтня 2017 — через YouTube.
  44. ↑ Kevin Spacey Academy Awards Acceptance Speech. Academy of Motion Picture Arts and Sciences. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  45. ↑ Rider, Taryn (15 листопада 2017). Hollywood Chamber of Commerce has no plans to remove Walk of Fame stars amid sexual misconduct scandals. Yahoo! Finance. Архів оригіналу за 28 грудня 2022. Процитовано 27 грудня 2022.
  46. ↑ 1999 Tony Nominee: Kevin Spacey (Leading Actor, Play, The Iceman Cometh). Playbill. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
  47. ↑ Boyar, Jay (29 грудня 2004). A bit of Darin lives in Spacey. Orlando Sentinel. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  48. ↑ Spacey 'to run Old Vic'. BBC News. 3 лютого 2003. Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 2 червня 2008.
  49. ↑ Spacey becomes London theatre boss. BBC News. 6 лютого 2003. Архів оригіналу за 4 червня 2007. Процитовано 2 червня 2008.
  50. ↑ а б A Brief History of the Old Vic. Old Vic Theatre. 2008. Архів оригіналу за 16 травня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  51. ↑ Plumb, Ali (27 лютого 2014). Kevin Spacey on Jesse Eisenberg Playing Lex Luthor. Empire. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 15 листопада 2015.
  52. ↑ XSSIV (3 грудня 2003). 'Edison' cast includes Freeman, Spacey and LL Cool J. MovieWeb. Архів оригіналу за 30 вересня 2013. Процитовано 22 вересня 2013.
  53. ↑ а б Lyall, Sarah (29 травня 2006). Beyond a Sea of Criticism, All's Well for Kevin Spacey at Old Vic. The New York Times. Архів оригіналу за 18 березня 2009. Процитовано 2 червня 2008.
  54. ↑ а б в Emami, Gazelle (1 жовтня 2012). Kevin Spacey As Richard III: BAM Production Of Sam Mendes Play Begins Its Run. HuffPost. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  55. ↑ Spacey defends Old Vic management. BBC News. 13 квітня 2006. Архів оригіналу за 10 грудня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
  56. ↑ Page, Alistair (10 грудня 2007). Goldblum to join Spacey in the Old Vic's Speed-the-Plow. The Stage. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 2 червня 2008.
  57. ↑ Nobel Peace Prize Concert 2007. Nobel Peace Prize Concert. 11 грудня 2007. Архів оригіналу за 17 листопада 2013. Процитовано 30 липня 2013.
  58. ↑ Kevin Spacey. Television Academy. Архів оригіналу за 15 червня 2024. Процитовано 11 червня 2024.
  59. ↑ The Old Vic. 22 липня 2002. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 24 жовтня 2011.
  60. ↑ Groves, Nancy (18 березня 2014). Kevin Spacey to star in one-man play at Old Vic. The Guardian. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
  61. ↑ Vanairsdale, S.T. (5 травня 2012). Kevin Spacey's Chinese Buddy-Superhero Movie Inseparable Looks... Interesting. Movieline. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 15 листопада 2015.
  62. ↑ Horrible Bosses. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 17 січня 2016.
  63. ↑ Andreeva, Nellie (3 березня 2011). Kevin Spacey Set To Star in David Fincher's Drama Series For MRC 'House of Cards'. Deadline Hollywood. Los Angeles, California. Архів оригіналу за 4 березня 2011. Процитовано 3 березня 2011.
  64. ↑ Stelter, Brian (18 липня 2013). Netflix Does Well in 2013 Primetime Emmy Nominations. The New York Times. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 18 липня 2013.
  65. ↑ List: Who won Golden Globe awards. USA Today. 12 січня 2015. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
  66. ↑ Leeds, Sarene (26 січня 2015). SAG Awards: The Complete 2015 Winners List. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 27 січня 2015.
  67. ↑ Mitovich, Matt Webb (4 листопада 2017). House of Cards: Kevin Spacey Fired. TVLine. Архів оригіналу за 13 липня 2023. Процитовано 13 липня 2023.
  68. ↑ Nominees for the 86th Academy Awards. Academy of Motion Picture Arts and Sciences. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 16 січня 2016.
  69. ↑ Nordyke, Kimberly (2 березня 2014). Oscars 2014 Winners: The Complete List. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 23 липня 2014. Процитовано 16 січня 2016.
  70. ↑ Dredge, Stuart (3 листопада 2014). Call of Duty: Advanced Warfare means 'brand new audience' for Kevin Spacey. The Guardian. London, England. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 15 грудня 2014.
  71. ↑ Yamato, Jen (5 листопада 2014). 'Elvis & Nixon' Sets Kevin Spacey & Michael Shannon in Tale of Historic White House Hangout – AFM. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 20 червня 2016.
  72. ↑ Hayden, Eric; Siegel, Tatiana (28 січня 2015). Kevin Spacey to Star in Comedy 'Nine Lives' From 'Men in Black' Director. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 31 січня 2015. Процитовано 20 червня 2016.
  73. ↑ Pederson, Erik (15 квітня 2016). 'Nine Lives' Trailer: Here Kevin Spacey Spacey Spacey... Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 19 червня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
  74. ↑ Fallon, Jimmy (host) (2 травня 2014). Kevin Spacey Does a Great Johnny Carson Impression. The Tonight Show Starring Jimmy Fallon. Сезон 1. New York City. NBC. Архів оригіналу за 6 травня 2014.
  75. ↑ Patten, Dominic; Fleming, Mike Jr. (30 липня 2015). Ryan Kavanaugh's Relativity Media finally files Chapter 11 bankruptcy. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 4 листопада 2017.
  76. ↑ Fleming, Mike Jr. (6 січня 2016). Relativity Media acquires Trigger Street; sets Kevin Spacey and Dana Brunetti to run studio as it emerges From Chapter 11. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 4 листопада 2017.
  77. ↑ Rainey, James (6 січня 2016). Kevin Spacey, Dana Brunetti set to run Relativity for Ryan Kavanaugh. Variety. Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 4 листопада 2017.
  78. ↑ Lang, Brent; Littleton, Cynthia (13 березня 2016). Relativity Relaunch: Kevin Spacey nixes chairman role, Dana Brunetti sets deal. Variety. Архів оригіналу за 6 листопада 2017. Процитовано 4 листопада 2017.
  79. ↑ FCO Press Release: Honours for the best of Britain overseas (PDF). Gov.uk. 12 червня 2015. Архів (PDF) оригіналу за 6 квітня 2024. Процитовано 13 січня 2023.
  80. ↑ Puente, Maria (12 червня 2015). Kevin Spacey gets honorary knighthood. USA Today. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 10 жовтня 2018.
  81. ↑ Nattrass, JJ (12 червня 2015). Kevin Spacey: The UK's 'adopted son'. BBC News. London, England.
  82. ↑ Foundation Board of Directors. Motion Picture & Television Fund. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 4 травня 2009.
  83. ↑ Fleming, Mike Jr. (31 березня 2017). Michelle Williams, Kevin Spacey, Mark Wahlberg Circling Ridley Scott's Getty Kidnap Film. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 14 червня 2017.
  84. ↑ Один кадр зі Спейсі все ж зберегли через часові та фінансові обмеження, зважаючи на наближення дедлайну виходу фільму. У цьому загальному плані персонаж Дж. Пола Ґетті виходить із потяга, і обличчя Спейсі не видно.
  85. ↑ а б Fleming, Mike Jr. (9 листопада 2017). Shocker: Kevin Spacey Dropped From 'All The Money In The World;' J Paul Getty Role Recast With Christopher Plummer. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 9 листопада 2017.
  86. ↑ Howell, Peter (9 листопада 2017). If any actor can quickly replace Kevin Spacey, it's Christopher Plummer. Toronto Star. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
  87. ↑ Mandell, Andrea (9 листопада 2017). Kevin Spacey to be cut out of 'All the Money in the World' following assault allegations. CNBC. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
  88. ↑ Patten, Dominic (4 вересня 2018). Kevin Spacey Film 'Billionaire Boys Club' to Hit Select Theaters in August. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 12 вересня 2018.
  89. ↑ Donelly, Matt (18 червня 2018). Return From Exile: Kevin Spacey's 'Billionaire Boys Club' to Hit Theaters in August (Exclusive). TheWrap. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 18 червня 2018.
  90. ↑ McClintock, Pamela (18 серпня 2018). Box Office: Kevin Spacey's 'Billionaire Boys Club' Earns Abysmal $126 on Opening Day. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
  91. ↑ Sharf, Zack (19 червня 2018). Kevin Spacey Returns: 'Billionaire Boys Club' Distributor Explains Why the Disgraced Actor's New Film Is Opening This Summer. Indiewire. Архів оригіналу за 25 жовтня 2023. Процитовано 12 листопада 2023.
  92. ↑ Yasharoff, Hannah (25 травня 2021). Kevin Spacey lands first acting role since 2017 sexual assault accusations, reports say. USA Today. Архів оригіналу за 2 листопада 2022. Процитовано 2 листопада 2022.
  93. ↑ Siegel, Tatiana (22 квітня 2021). Kevin Spacey's Strange New World: From Triple Threat to Legal Challenges on Three Fronts. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 2 листопада 2022. Процитовано 2 листопада 2022.
  94. ↑ Escobedo, Monica; Deliso, Meredith (23 травня 2021). Kevin Spacey books 1st film role following sexual assault allegations. ABC News. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  95. ↑ Shoard, Catherine (24 травня 2021). Kevin Spacey set for return to movies with paedophilia drama. The Guardian. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
  96. ↑ Hudson, David (30 серпня 2021). Kevin Spacey pictured on set of new movie project being shot in the US. Queerty. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  97. ↑ Kevin Spacey dreht wieder in den USA [Kevin Spacey is filming again in the USA]. n-tv (нім.). 29 серпня 2021. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  98. ↑ Keller, Erin (19 травня 2022). Kevin Spacey plays a serial killer in first film since sex assault allegations. New York Post. Архів оригіналу за 2 листопада 2022. Процитовано 2 листопада 2022.
  99. ↑ Vivarelli, Nick (3 листопада 2022). Kevin Spacey to Make First Speaking Appearance in Five Years: Actor Will Give Masterclass And Receive Prize at Italy's National Museum of Cinema. Variety. Архів оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 4 листопада 2022.
  100. ↑ Yossman, K. J. (28 листопада 2022). Kevin Spacey Books First Movie After Winning $40 Million Sexual Battery Lawsuit. Variety. Архів оригіналу за 1 грудня 2022. Процитовано 1 грудня 2022.
  101. ↑ Higgins, Andrew (2 січня 2023). To Buff a Balkan Leader's Image, a Filmmaker Calls In Kevin Spacey. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 3 січня 2023. Процитовано 4 січня 2023.
  102. ↑ Sharf, Zack (16 травня 2024). Sharon Stone and Liam Neeson Call for Kevin Spacey's Return to Acting: 'He Is a Genius' and 'Our Industry Needs Him and Misses Him Greatly'. Variety. Архів оригіналу за 16 травня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
  103. ↑ Stars back Kevin Spacey acting return. BBC. 16 травня 2024. Архів оригіналу за 16 травня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
  104. ↑ Bergeson, Samantha (9 травня 2024). Paul Schrader Wants Kevin Spacey to Play Frank Sinatra in Potential Biopic: 'Cancel Culture Won't Let Him Go'. IndieWire. Архів оригіналу за 16 травня 2024. Процитовано 17 травня 2024.
  105. ↑ Ford, Lily (14 червня 2024). Kevin Spacey's First Lead Role Since U.K. Trial: Director Defends "Controversial" Casting. The Hollywood Reporter..
  106. ↑ Vivarelli, Nick (12 листопада 2024). Kevin Spacey Plays 'The Devil' in Trailer for Italian Indie Thriller 'The Contract,' Set for Cairo Film Festival Premiere. Variety.
  107. ↑ Conway, Juliet (4 серпня 2025). Kevin Spacey to perform at Cyprus resort in bid to revive career after sexual misconduct allegations. Evening Standard. Процитовано 21 листопада 2025.
  108. ↑ McLaren, Bonnie (20 листопада 2025). Kevin Spacey says he has 'no home' seven years after sexual assault claims. Evening Standard. Процитовано 21 листопада 2025.
  109. ↑ Mauro, Jeff (Липень/Серпень 2006). Kevin Spacey's balancing act. Player. Архів оригіналу за 14 грудня 2010. Процитовано 30 жовтня 2017.
  110. ↑ Playboy interview. Жовтень 1999. Архів оригіналу за 22 січня 2009. Процитовано 30 жовтня 2017.
  111. ↑ Bliss, Sara (Травень 2007). The Drama King. Gotham Magazine. Архів оригіналу за 5 грудня 2008. Процитовано 30 жовтня 2017.
  112. ↑ Джош Волк (7 апреля 2000). The Parties (англ.). Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 27 листопада 2011.
  113. ↑ Пол Галлахер (5 января 2006). OFFICIAL GOVERNMENT REPORT: KEVIN SPACEY IS GAY (англ.). Celebrity Mirror. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 25 листопада 2011.
  114. ↑ Kevin Spacey [@KevinSpacey] (29 жовтня 2017). Кевін Спейсі в Твіттері (Твіт). Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 30 жовтня 2017 — через Твіттер.
  115. ↑ Актер Энтони Рэпп обвинил Кевина Спейси в домогательствах. Русская служба Би-би-си. 30 жовтня 2017. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 30.10.2017. (рос.)
  116. ↑ З актора Кевіна Спейсі зняли обвинувачення у сексуальних домаганнях. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).