А йотоване

А йотоване
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄	А́	А̀	Ӑ	А̂	А̊	Ӓ
Ӓ̄	А̃	А̨	Ә	Ә́	Ә̃	Ӛ
Ӕ	В̌	Ғ	Г̧	Г̑	Г̄	Ӻ
Ӷ	Ԁ	Ԃ	Ꚃ	Ꚁ	Ꚉ	Ԫ
Ԭ	Ӗ	Е̄	Е̃	Ё̄	Є̈	Ӂ
Җ	Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ	Ԑ
Ԑ̈	Ӡ	Ԇ	Ӣ	И̃	Ҋ	Ӥ
Қ	Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ	Ԟ	Ԛ
Ӆ	Ԯ	Ԓ	Ԡ	Ԉ	Ԕ	Ӎ
Ӊ	Ң	Ԩ	Ӈ	Ҥ	Ԣ	Ԋ
О̆	О̃	О̄	Ӧ	Ө	Ө̄	Ӫ
Ҩ	Ԥ	Ҧ	Р̌	Ҏ	Ԗ	Ҫ
Ԍ	Ꚑ	Ҭ	Ꚋ	Ꚍ	Ԏ	У̃
Ӯ	Ӱ	Ӱ́	Ӳ	Ү	Ү́	Ұ
Х̑	Ҳ	Ӽ	Ӿ	Һ	Һ̈	Ԧ
Ꚕ	Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ
Ꚓ	Ꚗ	Ꚇ	Ҽ	Ҿ	Ы̆	Ы̄
Ӹ	Ҍ	Э̆	Э̄	Э̇	Ӭ	Ӭ́
Ӭ̄	Ю̆	Ю̈	Ю̈́	Ю̄	Я̆	Я̄
Я̈	Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ	Ѽ
Ѿ	Ѣ	Ꙑ	Ꙗ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ	Ꙣ	Ꙥ	Ꙧ	Ꙩ
Ꙫ	Ꙭ	ꙮ	Ꚙ	Ꚛ	Ꚏ̆	Ꙏ
Ꙉ
Літери кирилиці

Ꙗ, ꙗ (йотоване а) — 34-та буква старослов'янської кирилиці. Побудована як лігатура букв І та А. У глаголиці відсутня — відповідні звуки там позначаються літерою «ять» (Ⱑ). Числового значення не має. На початку слів і після голосних позначає звуки [ꙗ], після приголосних — їх пом'якшення і звук [a]. У церковнослов'янської писемності зазвичай об'єднується з буквою «малий юс» (Ѧ) і також розташовується на 34-те місці в абетці. З часом встановилася практика вживання цих двох букв: йотована а зустрічалася на початку слів і після голосної, а малий юс — в середині і наприкінці слів після приголосних. До російського гражданського шрифту не входила навіть тимчасово (проте в 2-й половині XIX століття включалася в болгарський гражданський шрифт деяких видань). У скорописі буква ıa була видозмінена: ліва сторона поступово втратилася, звернувшись лише в розчерк, таким чином вона стала виглядати як «а» з С-подібним чубчиком зліва вгорі (подібна метаморфоза відбулася і зі скорописною Ю). Від цієї форми походить застаріле рукописне українське Я, яке нагадує нерозривне унизу «ꞛ» (). Нинішня Я походить від малого юса.

• 
  Розвиток малого юса та іа.
• 
  Українське мале йотоване А, сучасна стилізація.
• 
  Частина сторінки з української емігрантської абетки.