YaChudo

Йорданія

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Йорданія
Девіз: الله، الوطن، الملك
Allāh, al-Waṭan, al-Malik
"Бог, країна, король"[1]
Гімн: عاش المليك
Ас-салям аль-малакі аль-урдуні1
Нехай живе король
Розташування Йорданії
Столиця
(та найбільше місто)
Амман
31°57′ пн. ш. 35°56′ сх. д. / 31.950° пн. ш. 35.933° сх. д.
Офіційні мовиАрабська
Форма правлінняунітарна парламентська конституційна монархія
Абдалла II
Бішер аль-Хасауна
• Закінчення мандату Сполученого Королівства від Ліги Націй
25 травня 1946
Площа
• Загалом
89 342 км² (112-те)
• Внутр. води
незначний %
Населення
• оцінка грудня 2011
6 500 000 (110-те)
• перепис 2003
4 755 000
• Густота
64/км² (131-ше)
ВВП (ПКС)2005 р., оцінка
• Повний
$27,96 мільярдів (97-ме)
• На душу населення
$4 825 (103-тє)
ІЛР (2004)▲ 0,760 (середній) (86-те)
ВалютаЙорданський динар (JOD)
Часовий поясUTC+2 (UTC+2)
• Літній час
UTC+3 (UTC+3)
Коди ISO 3166JO Редагувати інформацію у Вікіданих / JOR Редагувати інформацію у Вікіданих / 400 Редагувати інформацію у Вікіданих
Домен.jo
Телефонний код+962
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йорданія

Йорда́нія (араб. الأردن, тр. Al-ʾUrdunn [al.ʔur.dunː] Аль-Урдун), офіційна назва — Йорда́нське Хашимі́тське Королі́вство (араб. المملكة الأردنية الهاشمية, тр. Al-Mamlakah al-’Urdunniyyah Al-Hāshimiyyah) — країна, яка знаходиться на південному заході Азії, межує на півночі із Сирією, північному сході — з Іраком, на сході й південному сході — з Саудівською Аравією, на заході — з Ізраїлем. На півдні Йорданію омиває Акабська затока. Площа — 89 206 км². Західний берег був переданий Йорданії у 1950 році, але у 1967 році окупований Ізраїлем, площа 5879 км². Столиця країни — Амман.

Офіційною мовою є сучасний стандарт арабської мови (англ. Modern Standard Arabic, MSA) — літературна мова, яку викладають у школах[2]. Більшість йорданців розмовляють на діалекті, відомому як йорданська арабська. Англійська, хоч і без офіційного статусу, широко розповсюджена у країні та є де-факто мовою комерції й банкінгу, а також має спів-офіційний статус у сфері освіти: майже всі заняття в університетах проводяться англійською та майже у всіх державних школах викладають англійську на рівні з арабською[2].

Природа

Межує на півночі з Сирією — 379 км; на північному сході з Іраком — 179 км; на сході та півдні з Саудівською Аравією — 731 км; на заході з Ізраїлем — 307 км + сектор Західний берег річки Йордан — 148 км. Сухопутні кордони загалом — 1777 км. На півдні має вихід до Акабської затоки Червоного моря — 26 км.

Сирія Сирія Ірак Ірак
Ізраїль Ізраїль Саудівська Аравія Саудівська Аравія
Червоне море Саудівська Аравія Саудівська Аравія

Рельєф: пустельне гірське плато на сході, рифтові долини відокремлюють східний і західний береги річки Йордан.

Ваді-Рам — пустеля, відома також як Місячна долина. Вона унікальна завдяки своїм рудуватим, рожевим, червоним та темно-бордовим гранітним скелям. Голлівудські режисери неодноразово використовували пустелю як знімальний майданчик. Тут відбувалися зйомки деяких епізодів «Трансформерів» та майже всього фільму «Червона планета», в якому пустеля Ваді-Рум стала поверхнею Марса[3].

Клімат

Клімат в Йорданії субтропічний, сухий зі спекотним літом. Чим далі вглиб країни від Середземного моря, тим більший контраст температур спостерігається і тим менше опадів там випадає. Середня висота країни становить 812 м. У нагір'ях над долиною річки Йордан, горах Мертвого моря і Ваді-ель-Араба переважає середземноморський клімат, а східні та північно-східні райони країни є посушливою пустелею. Хоч у пустельній частині Йорданії висока температура повітря, клімат пом'якшується низькою вологістю, денним бризом та прохолодою вночі.

Літо, яке триває з травня по вересень, жарке й сухе, із середньою температурою близько 32 °C, а в період з липня по серпень іноді й вище 40 °C. Зима, яка триває з листопада по березень, відносно прохолодна, з температурою в середньому близько 13 °C. Взимку часті зливи, в найбільш піднесених частинах країни іноді випадає сніг, але швидко тане.

Фізико-географічне районування

За фізико-географічним районуванням світу Йорданія належить до Анатолійсько-Левантійської області Середземноморської фізико-географічної країни (охоплює смугу гір на заході Йорданії) та Сирійської пустельної області Аравійсько-Месопотамської фізико-географічної країни (займає західну частину Сирійської пустелі).

Історія

Пам'ятки культури

Петра — стародавнє місто в долині Арави у каньйоні Сик, столиця древнього Едомського царства. Місто Петра є одним із чудес світу та внесене ЮНЕСКО до списку об'єктів світової спадщини[4]. Місто століттями ретельно приховувалось жителями пустелі бедуїнами від чужого ока і було відкрите тільки на початку XIX століття швейцарським науковцем Йоганном Людвігом Буркгардтом. На цей час є одним із найвідвідуваніших туристами місць у світі.

У першій половині 2008 року на території Йорданії група археологів знайшла будівлю, яка за всіма ознаками є першою християнською церквою у світі. Будинок зведено між 33 та 70 роками н. е. Ця церква розташована у місцевості Ріхаб, яка за 40 кілометрів на північний схід від Аммана, під землею. Над нею збудовано іншу церкву, яка має назву св. Георгія і збереглася до наших часів. До «першої церкви» ведуть сходи, вона має округлу форму, а всередині є кілька кам'яних лав. На цвинтарі, який прилягає до церкви, знайдено кераміку III—VII століть. Абдул Кадер Хасан, глава йорданського Центру археологічних досліджень, наголосив, що це сенсаційне відкриття, оскільки є докази, які дозволяють стверджувати, що в цій церкві збиралися перші християни, тобто 70 учнів Ісуса, які втекли з Єрусалиму, згадка про яких міститься в Євангелії від Луки. Річ у тому, що на одній із мозаїк церкви є згадка про «70 улюбленців Ісуса». На думку археологів, цей храм слугував першим християнам і місцем релігійних відправ, і житлом, і хованкою[5].

Адміністративний поділ

Йорданія поділяється на 12 мухафаз (провінцій). Усі, крім Ель-Балка, мають однойменні адміністративні центри. На чолі мухафаз знаходяться губернатори, призначувані королем Йорданії й котрі перебувають у підпорядкуванні міністерства внутрішніх справ. Провінції розділені на 52 районів.

Карта мухафаз Йорданії
Мухафаза
(укр.) 		Мухафаза
(англ.) 		Адміністративний
центр 		Площа,
км² 		Населення (2004),
осіб
Аджлун Ajlun Аджлун 412 118 496
Акаба Aqaba Акаба 6 583 101 736
Амман Amman Амман 8 231 1 939 405
Джераш Jerash Джераш 402 153 650
Ірбід Irbid Ірбід 1 621 925 736
Маан Ma'an Маан 33 163 92 672
Мадаба Madaba Мадаба 2 008 129 792
Ез-Зарка Zarqa Ез-Зарка 4 080 774 569
Ель-Балка Balqa Ес-Салт 1 076 344 985
Ель-Карак Kerak Ель-Карак 3 217 204 135
Ель-Мафрак Mafraq Ель-Мафрак 26 435 240 515
Ет-Тафіла Tafilah Ет-Тафіла 2 114 75 290

Збройні сили

Економіка

Міста

 
  • п
  • о
  • р
№ Назва Провінція Населення
Амман
Амман
Ез-Зарка
Ез-Зарка 		1 Амман Ель-Асіма 1 812 059 Ірбід
Ірбід
Ер-Руссайфа
Ер-Руссайфа
2 Ез-Зарка Ез-Зарка 635 160
3 Ірбід Ірбід 502 714
4 Ер-Руссайфа Ез-Зарка 472 604
5 Ель-Кувайсіма Ель-Асіма 296 763
6 Тіла-ель-Алі Ель-Асіма 251 000
7 Ваді-ес-Сір Ель-Асіма 241 830
8 Ель-Джубейга Ель-Асіма 197 160
9 Хурайба-ес-Сук Ель-Асіма 186 158
10 Сахаб Ель-Асіма 169 434

Культура

Мистецтво і музеї

Йорданський фольклорний гурт грає на волинці в Джераші.

Багато установ в Йорданії мають на меті підвищити культурну обізнаність про йорданське мистецтво та представити мистецькі рухи Йорданії в таких сферах, як живопис, скульптура, графіті та фотографія.[6] Мистецька сцена розвивається протягом останніх кількох років[7], і Йорданія стала притулком для митців з сусідніх країн.[8] У січні 2016 року вперше в історії йорданський фільм під назвою «Тіб» був номінований на здобуття премії «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».[9]

Найбільшим музеєм в Йорданії є Йорданський музей. Він містить значну частину цінних археологічних знахідок в країні, включаючи деякі сувої Мертвого моря, неолітичні вапнякові статуї Айн-Газаль і копію стели Меша.[10] Більшість музеїв в Йорданії розташовані в Аммані, включаючи Дитячий музей Йорданії, Меморіал і музей мучеників і Королівський автомобільний музей. Музеї за межами Аммана включають Археологічний музей Акаби.[11] Йорданська національна галерея образотворчих мистецтв — великий музей сучасного мистецтва, розташований в Аммані.[11]

Нині музика в Йорданії розвивається завдяки появі великої кількості нових гуртів і виконавців, які зараз популярні на Близькому Сході. Такі виконавці, як Омар Аль-Абдаллат, Тоні Каттан, Діана Каразон і Хані Мітвасі, підвищили популярність йорданської музики.[[12] Фестиваль у Джераші — щорічна музична подія, на якій виступають популярні арабські співаки.[12] Піаніст і композитор Заде Дірані набув широкої міжнародної популярності.[13] Також зростає кількість альтернативних арабських рок-гуртів, які домінують на сцені в арабському світі, серед них: El Morabba3, Autostrad, JadaL, Akher Zapheer і Aziz Maraka.[14]

Йорданія відкрила свій перший підводний військовий музей біля узбережжя Акаби. У музеї представлено кілька одиниць військової техніки, зокрема танки, бронетранспортери та гелікоптер.[15]

Кухня

Мансаф, традиційна страва Йорданії, бере свій початок із життя бедуїнів і є символом йорданської гостинності.

Йорданія є восьмим найбільшим виробником оливок у світі, оливкова олія є основною олією для приготування їжі в Йорданії.[16] Поширеною закускою є хумус - пюре з нуту, змішане з тахіні, лимоном і часником. Фул медамес – ще одна відома закуска. Типова їжа робітників, вона згодом потрапила на столи вищого класу. Типове йорданське мезе часто містить кубба маклію, лабане, баба гануш, табуле, оливки та солоні огірки.[17] До мезе зазвичай додають левантійський алкогольний напій арак, який виготовляється з винограду та анісу і схожий на узо, ракі та пастіс. Також іноді використовують йорданське вино та пиво. Ці ж страви, що подаються без алкогольних напоїв, можуть також називатися арабською мовою «мукаб

білат» (закуски).[18]

Найбільш характерною стравою Йорданії є мансаф, національна страва Йорданії. Ця страва є символом йорданської гостинності, на яку вплинула культура бедуїнів. Мансаф їдять у різних випадках, таких як похорони, весілля та релігійні свята. Він складається з тарілки рису з м'ясом, звареного в густому йогурті, посипаного кедровими горіхами та іноді зеленню. За давньою традицією страву їдять руками, але ця традиція не завжди дотримується.[17] Наприкінці йорданської трапези часто подають прості свіжі фрукти, але є також десерт, наприклад, пахлава, харисе, кнафе, халва та катаєф, страва, яка готується спеціально для Рамадану. В йорданській кухні пиття кави та чаю зі смаком нана або мерамійє, є майже ритуалом.[19]

Спорт

Хоча в Йорданії широко розвинені як командні, так і індивідуальні види спорту, найбільших міжнародних досягнень Королівство досягло в тхеквондо. Кульмінацією стали Олімпійські ігри в Ріо-2016, коли Ахмад Абугауш виграв першу в історії Йорданії медаль[20] будь-якого кольору на Іграх, здобувши золото у ваговій категорії до 67 кг.[21] Відтоді медалі з цього виду спорту продовжують виграватися на світовому та азійському рівнях, і тхеквондо стало улюбленим видом спорту в Королівстві поряд з футболом[18] і баскетболом.[22]

Футбол є найпопулярнішим видом спорту в Йорданії.[23] Національна футбольна збірна вийшла в плей-офф на Чемпіонат світу з футболу 2014 року в Бразилії[24], але програла двоматчевий матч проти Уругваю.[25] Раніше вони доходили до чвертьфіналу Кубка Азії АФК у 2004 та 2011 роках, а в 2023 році програли у фіналі Катару.[26]

Йорданія має сильну політику щодо інклюзивного спорту та вкладає значні кошти у заохочення дівчат та жінок до участі у всіх видах спорту. Жіноча футбольна команда набирає визнання,[27] і в березні 2016 року посіла 58 місце у світі.[28] У 2016 році Йорданія приймала чемпіонат світу з футболу серед жінок U-17, у якому взяли участь 16 команд, що представляли шість континентів. Турнір проходив на чотирьох стадіонах у трьох йорданських містах Амман, Зарка та Ірбід. Це був перший жіночий спортивний турнір на Близькому Сході.[29]

Баскетбол — ще один вид спорту, у якому Йорданія продовжує демонструвати високі результати, пройшовши кваліфікацію на чемпіонат світу з баскетболу ФІЬА 2010, а нещодавно вийшовши на чемпіонату світу 2019 у Китаї.[30] Йорданія була за крок від потрапляння на Олімпійські ігри 2012 року після того, як у фіналі Кубку Азії 2010 року програла Китаю з мінімальним рахунком 70-69 і замість цього задовольнилася сріблом. Збірна Йорданії з баскетболу бере участь у різноманітних міжнародних та близькосхідних турнірах. До місцевих баскетбольних команд належать: Аль-Ортодоксі Клуб, Аль-Ріяді, Зейн, Аль-Хусейн та Аль-Джазіра.[31]

Також популярні бокс, карате, кікбоксинг, муай-тай, джиу-джитсу. Менш поширені види спорту також набувають популярності. Зростає популярність регбі, союз регбі визнаний Олімпійським комітетом Йорданії, який керує трьома національними збірними.[32] Хоча їзда на велосипеді не поширена в Йорданії, цей вид спорту розвивається як стиль життя і новий спосіб подорожей, особливо серед молоді.[33] У 2014 році неурядова організація «Зроби життя скейтбордингом» завершила будівництво скейт-парку 7Hills, першого скейт-парку в країні, розташованого в центрі Аммана.[34]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Temperman, Jeroen (2010). State-Religion Relationships and Human Rights Law: Towards a Right to Religiously Neutral Governance. Brill. с. 87. ISBN 978-90-04-18148-9. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 12 червня 2018.
  2. ↑ а б de Gruyter, Walter (2006). Sociolinguistics: An International Handbook of the Science of Language and Society. Ulrich Ammon. с. 1921. ISBN 9783110184181. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 15 червня 2016.
  3. ↑ Максим Кідрук: Рожева пустеля // Український тиждень № 19 (184) від 12 травня 2011 Посилання [Архівовано 31 травня 2011 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Об'єкти світової спадщини, ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 21 липня 2012. Об'єкти світової спадщини, ЮНЕСКО (англ.)
  5. ↑ «Україна Молода», номер 108 за 12.06.2008. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 13 липня 2008. «Україна Молода», номер 108 за 12.06.2008 (укр.)
  6. ↑ الفن التشكيلي [Fine Arts]. Jordan Ministry of Culture (араб.). Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 16 липня 2016.
  7. ↑ Rawashdeh, Saeb (24 лютого 2015). Jordanian artists seeks to connect local, int'l art scenes. The Jordan Times. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 13 березня 2016.
  8. ↑ Boarini, Silvia (24 травня 2015). Jordan a 'haven' for regional artists. Al Jazeera. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
  9. ↑ 'Theeb' becomes first Jordanian film to receive Oscar nod. The Jordan Times. Agencies. 14 січня 2016. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 18 червня 2016.
  10. ↑ Scrolling through the millennia at the new Jordan Museum in Amman. The National. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 25 вересня 2015.
  11. ↑ а б French, Carole (2012). Jordan. Bradt Travel Guides. с. 122, 35, 81. ISBN 9781841623986. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 15 жовтня 2015.
  12. ↑ а б The stars come out for Jordan's Jerash Festival. Al Bawaba. 16 липня 2016. Архів оригіналу за 4 травня 2016. Процитовано 15 червня 2016.
  13. ↑ Pianist finds Positano enchanting. Chicago Tribune. 19 червня 2010. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
  14. ↑ Edwards, Madeline (13 травня 2015). The promise of Amman's independent music scene. Your Middle East. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
  15. ↑ Jordan unveils underwater military museum (брит.). 24 липня 2019. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  16. ↑ Jordan among world's top 10 producers of olive, olive oil. The Jordan Times. 21 березня 2015. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 18 червня 2016.
  17. ↑ а б Albala, Ken (25 травня 2012). Food Cultures of the World Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 269, 273. ISBN 9780313376276. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
  18. ↑ а б Ham, Anthony; Greenway, Paul (2003). Jordan. Lonely Planet. с. 26, 76. ISBN 9781740591652. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
  19. ↑ الحلويات في رمضان.. متعة ما بعد الإفطار [Sweets in Ramadan .. what fun after breakfast]. Al-Ghad (араб.). 30 червня 2015. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 16 червня 2016.
  20. ↑ Jordan's first ever Olympic champion Ahmad Abughaush looks forward to Tokyo 2020 – Olympic News. International Olympic Committee (англ.). 8 квітня 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  21. ↑ ريو 2016 – تايكواندو: الأردني أحمد أبوغوش يحرز الميدالية الذهبية في وزن 68 كغ. beIN SPORTS (араб.). Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 3 червня 2019.
  22. ↑ Jordan Basketball Federation. Jordan Olympic Committee. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  23. ↑ Sport in Jordan. Topend Sports. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  24. ↑ World Cup 2014: Uruguay clinch final spot with Jordan win. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  25. ↑ Bannayan, Aline (5 березня 2016). Jordan remains in 82nd spot in FIFA World Rankings. The Jordan Times. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 13 березня 2016.
  26. ↑ Afif stars as Qatar defeat Jordan to retain title. Asian Football Confederation. 10 лютого 2024. Архів оригіналу за 19 лютого 2024. Процитовано 10 лютого 2024.
  27. ↑ El-Shamayleh, Nisreen (23 червня 2015). Jordan taking giant strides in women's football. Al Jazeera. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 13 березня 2016.
  28. ↑ Fifa world ranking for women. FIFA. 1 березня 2016. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 13 березня 2016.
  29. ↑ Omari, Raed (1 січня 2014). Women's football increasingly popular in Jordan. Al Arabiya. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 8 березня 2016.
  30. ↑ Transmission Strategy of the Competition -2017 FIBA 3X3 U18 Basketball World Cup. 2017 4th International Conference on Literature, Linguistics and Arts (ICLLA 2017). Francis Academic Press. 2017. doi:10.25236/iclla.2017.43. ISBN 9781912407064.
  31. ↑ Bannayan, Aline (14 вересня 2015). Jordan counts down to Asian basketball tourney. The Jordan Times. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 15 жовтня 2015.
  32. ↑ Eastwood, Jack (4 листопада 2014). Against all odds, Jordan's rugby greats are set to storm the Dubai Sevens. Al Bawaba. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 9 квітня 2016.
  33. ↑ مشروع "بسكليتات المدينة الرياضية" يجمع هواة الدراجات لممارسة الرياضة والترفيه ["Project" Bisklitat Sports City "brings together amateur cycling for exercise and recreation]. Al-Ghad (араб.). 30 вересня 2013. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 16 липня 2016.
  34. ↑ Mustefa, Zab; Reznick, Alisa (12 лютого 2015). Volunteers open Jordan's first skate park. Al Jazeera. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.

Література

  • Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467
  • Барановська О. В. Фізична географія материків та океанів : Навч. посібник у 2 ч. — Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2018. — Ч. 2. Північна Америка та Євразія. — 378 с. — ISBN 978-617-527-106-3
  • Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
  • Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
  • Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. Посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
  • Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия. (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 226—239, ст. «Иордания» (рос.)
  • Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. (рос.)
  • Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
  • Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
  • Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
  • Хашимітське Королівство Йорданія: фотоальбом. — К. : [б.в.], Б. р… — 55 с.: іл. — Альтернативна назва: Йорданія (назва обкл.).
  • Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1
  • El-Anis, Imad. Jordan and the United States: The Political Economy of Trade and Economic Reform in the Middle East (I.B. Tauris, distributed by Palgrave Macmillan; 2011) 320 pages; case studies of trade in textiles, pharmaceuticals, and financial services.
  • Goichon, Amélie-Marie. Jordanie réelle. Paris: Desclée de Brouwer (1967—1972). 2 vol., ill.
  • Robins, Philip. A History of Jordan (2004).
  • Ryan, Curt. Jordan in Transition: From Hussein to Abdullah (2002).
  • Salibi, Kamal S. The Modern History of Jordan (1998).
  • Teller, Matthew. The Rough Guide to Jordan (4th ed., 2009).

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).