YaChudo

Бруклін

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.


Бруклін
англ. Brooklyn Редагувати інформацію у Вікіданих
Brooklyn skyline
Brooklyn Bridge
Бруклінський міст
Coney Island beach and amusement parks
Коні-Айленд
Brooklyn Museum
Бруклінський музей
Ратуша боро Бруклін
Ратуша боро Бруклін
Барклайс-центр
Барклайс-центр
Бруклінський коледж
Бруклінський коледж
Прапор Бруклінуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Печатка
Прапор
Печатка Редагувати інформацію у Вікіданих
Координати 40°39′03″ пн. ш. 73°56′59″ зх. д. / 40.650833333333° пн. ш. 73.949722222222° зх. д.
Країна
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
АдмінодиницяНью-Йорк Редагувати інформацію у Вікіданих
Межує зКвінз, Стетен-Айленд, Мангеттен, Байонн, Джерсі-Сіті Редагувати інформацію у Вікіданих
президент боро Нью-Йоркуd Редагувати інформацію у ВікіданихAntonio Reynosod Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування1634 Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа251 ± 1 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічна зонаЛонг-Айленд[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВодоймаВерхня Нью-Йоркська затока, Ловер-Нью-Йорк-Бейd, Джамайка, Іст-Ривер, Newtown Creekd Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційна моваанглійська мова (Нью-Йорк)
Населення2 736 074 осіб (1 квітня 2020)[2][3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Міста-побратимиГдиня (14 лютого 1991)[5][6], Бней-Брак, Ламбет, Анціо, Бешикташ, Леопольдштадт, Konakd, Чаоян (район), Їу, Хюе Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код212, 347, 646, 718, 917, 929 (Нью-Йорк)
Поштовий індекс11201, 11202, 11203, 11204, 11205, 11206, 11207, 11208, 11209, 11210, 11211, 11212, 11213, 11214, 11215, 11216, 11217, 11218, 11219, 11220, 11221, 11222, 11223, 11224, 11225, 11226, 11228, 11229, 11230, 11231, 11232, 11233, 11234, 11235, 11236, 11237, 11238, 11239, 11241, 11242, 11243, 11245, 11247, 11249, 11251, 11252, 11256 Редагувати інформацію у Вікіданих
Автомобільний кодNY (Нью-Йорк)
GeoNames5110302
OSMr9691750  ·R
Офіційний сайтbrooklynbp.nyc.gov Редагувати інформацію у Вікіданих
Бруклін. Карта розташування: США
Бруклін
Бруклін
Бруклін (США)
Мапа
CMNS: Бруклін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бруклін (значення).

Бру́клін (англ. Brooklyn, МФА: [ˈbrʊklɪn] Бру́клін) або Округ Кінґс (англ. Kings County) — округ у місті Нью-Йорк, штат Нью-Йорк у США, є першим за кількістю населення серед округів міста (у 2010 тут мешкало 2 504 700 осіб).

Бруклін є місцем з високим відсотком емігрантського населення, у тому числі єврейського, польського й українського.

Бруклін назвали на честь міста Брекелена в Нідерландах. Місто Бруклін було незалежним від Нью-Йорка до 1898 року. Офіційний девіз Брукліна — нід. Eendraght Maeckt Maght, написаний нідерландською мовою і перекладається як «Єдність породжує силу». Девіз також зображений на гербі та прапорі Брукліна.

Історія

Історія Брукліна охоплює понад 350 років європейського заселення. Поселення виникло у XVII столітті як невелике голландське містечко Брейкелен (нід. Breuckelen) на західному узбережжі острова Лонг-Айленд. У XIX столітті воно перетворилося на одне з найбільших міст Сполучених Штатів, а 1898 року увійшло до складу об'єднаного міста Нью-Йорк.

Колоніальна доба

Першими європейцями, які оселилися на західній частині Лонг-Айленду, були голландці. До їхнього прибуття територію населяли представники народу ленапе, що належав до алгонкінської мовної групи. Поселення Брейкелен отримало свою назву на честь міста Брекелен у Нідерландах та входило до складу колонії Нові Нідерланди.

У середині XVII століття Голландська Вест-Індська компанія заснувала шість основних поселень на території сучасного округу Кінгс: Грейвсенд (1645), Бруклін-Гайтс (як Брейкелен) (1646), Флетлендс (як Новий Амерсфорт, 1647), Флетбуш (як Мідвоут, 1652), Нью-Утрехт (1652) і Бушвік (як Босвейк, 1661)[7].

У 1653 році статус міста отримав Новий Амстердам, розташований на протилежному березі Іст-Ривер[8].

Після англійського завоювання Нових Нідерландів 1664 року територія перейшла під контроль Англії та стала частиною провінції Нью-Йорк. 1 листопада 1683 року було утворено округ Кінгс, який об'єднав шість історичних голландських поселень південно-західного Лонг-Айленду. Саме тоді вперше було сформовано адміністративну основу майбутнього Брукліна.

Бруклін та околиці, 1766 рік.

У колоніальний період економіка округу базувалася на сільському господарстві. При цьому частка рабської праці була однією з найвищих серед тринадцяти британських колоній Північної Америки[9].

27 серпня 1776 року на території округу Кінгс відбулася Битва за Лонг-Айленд — перша велика битва Війни за незалежність США та найбільша битва всього конфлікту. Британські війська завдали поразки Континентальній армії під командуванням Джорджа Вашингтона поблизу сучасних районів Проспект-Парк, Грін-Вудського кладовища та Гранд-Армі-Плаза[10]. Після битви британці встановили контроль над Нью-Йорком і зберігали його до завершення війни. У затоці Воллабаут були розміщені британські плавучі в'язниці, де загинули тисячі американських військовополонених.

Після підписання Паризького мирного договору 1783 року британські війська залишили Нью-Йорк.

Розвиток міста у складі США

У першій половині XIX століття Бруклін почав швидко розвиватися як передмістя Нью-Йорка. 1816 року було утворено селище Бруклін (англ. Village of Brooklyn), яке завдяки регулярному паромному сполученню з Мангеттеном швидко стало популярним місцем проживання для підприємців та службовців.

1834 року поселення отримало статус міста та було офіційно інкорпороване як Місто Бруклін.

Паралельно розвивалися й інші населені пункти округу, зокрема Вільямсберг, який став важливим промисловим центром. 1855 року Вільямсберг був включений до складу Брукліна, що започаткувало процес територіального розширення міста[11].

Протягом XIX століття населення Брукліна стрімко збільшувалося. Наприкінці століття Бруклін став третім за чисельністю населення містом США після Нью-Йорка та Чикаго.

Громадянська війна

Під час Громадянської війни в США Бруклін активно підтримував Союз. Найвідомішим військовим підрозділом міста був 14-й Бруклінський полк (англ. 14th Brooklyn Regiment), відомий під прізвиськом «Червоногомілкові дияволи» (англ. Red Legged Devils). Полк воював у 1861—1864 роках і став одним із найвідоміших добровольчих підрозділів армії Союзу.

Завдяки розвиненій промисловості та суднобудуванню Бруклін був важливим центром постачання озброєння та кораблів для федеральної армії.

Економічне зростання

У другій половині XIX століття Бруклін пережив стрімке економічне піднесення.

Бруклінський міст у 1883 році.

Промислові підприємства та доки простягнулися вздовж набережної від Говануса до Грінпойнта. Важливу роль відігравали суднобудування, машинобудування, нафтопереробка та пивоварна промисловість.

Особливо швидко розвивався Вільямсберг, який став одним із головних промислових центрів Нью-Йорка. У 1883 році було відкрито Бруклінський міст, що забезпечив пряме сполучення з Мангеттеном і став символом міста.

Наприкінці XIX століття Бруклін приєднав сусідні муніципалітети Нью-Лотс (1886), Флетбуш (1894), Грейвсенд (1894), Нью-Утрехт (1894) та Флетлендс (1896). Після цих приєднань межі міста фактично збіглися з межами округу Кінгс.

Приєднання до Нью-Йорка

Наприкінці XIX століття точилися гострі дискусії щодо об'єднання Брукліна з Нью-Йорком. 1894 року відбувся референдум, на якому прихильники консолідації здобули перемогу з мінімальною перевагою.

1 січня 1898 року Бруклін офіційно увійшов до складу новоствореного міста Нью-Йорк і став одним із його п'яти боро. Попри втрату статусу самостійного міста, Бруклін зберіг власну культурну ідентичність і залишається одним із найвідоміших районів Нью-Йорка. Відтоді округ Кінгс одночасно є адміністративним округом (боро) Нью-Йорка та зберігає статус округу штату Нью-Йорк.

На початку XX століття Бруклін продовжував стрімко зростати. Якщо у другій половині XIX століття він був третім за чисельністю населення містом США, то до 1930 року кількість його жителів досягла близько 2,2 мільйона осіб, перевищивши населення Мангеттена. У цей період Бруклін став одним із найважливіших промислових і транспортних центрів країни. На його території був відкритий перший аеропорт Нью-Йорка — Флойд Беннетт Філд, який тривалий час використовувався як цивільний та військовий аеродром.

Luna Park у Коні-Айленді.

Одним із найвідоміших місць відпочинку в Нью-Йорку став півострів Коні-Айленд, де працювали численні парки розваг, атракціони, театри та пляжі. Особливою популярністю користувався парк Luna Park, який став одним із символів американської індустрії розваг першої половини XX століття.

Поки Мангеттен поступово перетворювався на фінансовий, торговельний і культурний центр Нью-Йорка, економіка Брукліна продовжувала базуватися на промисловості, суднобудуванні та морських перевезеннях.

Під час Другої світової війни стратегічно важливу роль відігравав Бруклінський армійський термінал (англ. Brooklyn Army Terminal), через який до Європи відправлялися значні обсяги військової техніки, матеріалів та особового складу американської армії.

Повоєнний період

Після завершення Другої світової війни Бруклін зіткнувся із серйозними економічними труднощами. У другій половині XX століття почався занепад традиційної промисловості. Закривалися численні підприємства, пивоварні та суднобудівні заводи, а більшість морських перевезень була перенесена до портів штату Нью-Джерсі, насамперед у Байонн і Елізабет.

Однією з найболючіших подій для мешканців району стало переїзд бейсбольного клубу «Бруклін Доджерс» до Лос-Анджелеса у 1957 році. Втрата легендарної команди стала символом завершення історичної епохи Брукліна.

Джентрифікація

Починаючи з 1990-х років, у багатьох районах Брукліна розпочалися процеси джентрифікації.

Особливо швидко змінювалися західні квартали, розташовані вздовж Іст-Ривер, зокрема Вільямсберг, Грінпойнт, Дамбо, Бруклін-Гайтс і Даунтаун Брукліна (англ. Downtown Brooklyn).

Завдяки близькості до Мангеттена ці райони стали популярними серед митців, представників креативних професій, молодих фахівців та підприємців, яких приваблювали нижчі ціни на житло порівняно з Мангеттеном.

Вид на Бруклін. 1978 рік.

Водночас Бруклін і надалі залишається одним із найбільш етнічно різноманітніших районів США. Південні райони традиційно населені ортодоксальними єврейськими громадами, російськими, грецькими, італійськими, ірландськими та скандинавськими громадами. У північно-східній та східній частинах району проживає значна кількість вихідців із країн Карибського басейну, держав Африки та країн Латинської Америки.

Соціально-економічний розвиток різних районів Брукліна суттєво відрізняється. Якщо західна частина боро активно розвивається завдяки інвестиціям, туризму та житловому будівництву, то окремі східні райони, зокрема Іст-Нью-Йорк, і далі стикаються з високим рівнем бідності, безробіття та соціальних проблем.

Сучасний розвиток

Бруклін Тауер.

У 2004 році влада Нью-Йорка затвердила масштабну програму зміни зонування значної частини Брукліна, що дозволила спорудження будівель більшої поверховості.

У результаті вже впродовж наступних двох десятиліть у центрі Брукліна, Вільямсберзі, Грінпойнті та інших прибережних районах було збудовано понад 50 хмарочосів заввишки понад 100 метрів. Переважна більшість нових висотних споруд є житловими будинками.

Найвищою будівлею Брукліна став Бруклін Тауер, будівництво якого завершилося у 2021 році. Висота хмарочоса становить 325 метрів, що робить його найвищою спорудою боро та однією з найвищих житлових будівель у Сполучених Штатах.

Географія

Розташування Брукліна в межах Нью-Йорка

Бруклін розташований у південно-західній частині острова Лонг-Айленд і є одним із п'яти боро міста Нью-Йорк. Його межі повністю збігаються з межами округу Кінгс.

Загальна площа Брукліна становить 250 км², з яких близько 180 км² (73 %) припадає на суходіл, а 67 км² (27 %) — на водні поверхні. За площею суходолу Бруклін є другим за величиною боро Нью-Йорка після Квінза. Водночас округ Кінгс є четвертим найменшим округом штату Нью-Йорк за площею суходолу та третім найменшим за загальною площею.

Бруклін має розгалужену систему природних водних кордонів. На заході його омиває Іст-Ривер, який відокремлює район від Мангеттена. Через річку прокладено кілька важливих транспортних споруд, серед яких Бруклінський міст, Мангеттенський міст, Вільямсбурзький міст та автомобільний тунель Бруклін-Беттері. Крім того, під Іст-Ривер проходять численні лінії Нью-Йоркського метрополітену.

Панорама центру Брукліна.

На південному заході Бруклін межує зі Стейтен-Айлендом через протоку Нерроуз, яку перетинає Міст Веррацано-Нерроуз. Північний захід району виходить до Верхньої Нью-Йоркської затоки, яка відокремлює його від міст Джерсі-Сіті та Байонн у штаті Нью-Джерсі. На півдні Бруклін омивається водами Атлантичного океану, а на південному сході — Джамейка-Бей. На сході Бруклін межує з боро Квінз, де розташований Міжнародний аеропорт імені Джона Кеннеді.

Територія Брукліна переважно рівнинна і сформувалася внаслідок діяльності льодовика під час останнього льодовикового періоду. Найвищі ділянки розташовані у центральній частині району, де проходять моренні підвищення, що простягаються через більшу частину Лонг-Айленду.

Берегова лінія характеризується численними затоками, пляжами, штучними пірсами та гаванями, найбільш відомими серед яких є Коні-Айленд, Грейвсенд-Бей і Джамейка-Бей.

Клімат

Відповідно до класифікації кліматів Кеппена, Бруклін має вологий субтропічний клімат (Cfa)[12], який перебуває під помірним впливом Атлантичного океану. Аппалачі частково захищають територію від проникнення холодних повітряних мас із внутрішніх районів Північної Америки.

Опади випадають рівномірно протягом року. Середньорічна кількість опадів становить близько 1300 мм. Найсніжнішим місяцем зазвичай є лютий, коли середня висота снігового покриву становить близько 20—21 см.

Середня температура повітря коливається від приблизно 3,9 °C узимку до 28,4 °C влітку. У середньому протягом року в Брукліні спостерігається близько 234 сонячних днів, а загальна тривалість сонячного сяйва становить близько 2535 годин на рік[13]. Частка можливого сонячного сяйва становить близько 57 %.

За класифікацією USDA Бруклін належить до кліматичної зони морозостійкості 7b, що дозволяє вирощувати широкий спектр декоративних і субтропічних рослин[14].

Кліматограма Брукліна
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
101
 
 
−1
−6
 
 
135
 
 
−4
−9
 
 
89
 
 
5
−1
 
 
118
 
 
18
8
 
 
131
 
 
23
13
 
 
166
 
 
24
16
 
 
99
 
 
30
21
 
 
112
 
 
29
20
 
 
82
 
 
28
20
 
 
73
 
 
18
10
 
 
99
 
 
12
6
 
 
189
 
 
11
4
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 1394 мм.

Джерело: [15]

Населення та райони

Мапа районів Брукліна.
Історичні житлові будинки в районі Грінпойнт
Парк-Слоуп
Історична забудова Бруклін-Гайтс

Бруклін є одним із найбільш етнічно та культурно різноманітних районів Нью-Йорка. Його численні квартали постійно змінюють свій етнічний склад унаслідок міграційних процесів, що тривають протягом усього XX і XXI століть. Так, район Браунсвілл у першій половині XX століття був переважно єврейським, а починаючи з 1970-х років більшість його населення становлять афроамериканці. Мідвуд спочатку був районом ірландських іммігрантів, згодом став одним із центрів єврейської громади, а нині дедалі більше перетворюється на осередок пакистанської діаспори.

Частка білого населення Брукліна протягом XX століття значно скоротилася: якщо 1930 року вона становила понад 97 %, то до 1990 року — менш як 47 %[16]. Бруклін також є популярним місцем проживання американців, які переїжджають із інших великих міст США, зокрема Чикаго, Детройта, Сан-Франциско, Вашингтона, Філадельфії, Бостона, Сіетла та інших[17][18][19][20][21][22][23].

Етнічне та культурне різноманіття

Завдяки ролі Нью-Йорка як одного з найбільших центрів міжнародної імміграції Бруклін сформувався як один із найкосмополітичніших міських районів світу. Станом на 2010 рік понад половина населення району належала до тієї чи іншої релігійної громади[24], а у 2014 році в Брукліні діяло понад 900 релігійних організацій — один із найвищих показників серед округів США[25].

На території боро сформувалися десятки етнічних кварталів, багато з яких мають загальноамериканське значення.

Єврейська громада

Громада хасидів у Брукліні.

Бруклін є найбільшим центром проживання ортодоксальних та хасидських євреїв у світі за межами Ізраїлю.

Єврейське населення традиційно зосереджене в районах Боро-Парк, Вільямсберг, Мідвуд, Краун-Гайтс, Кенсінгтон, Канарсі та Сі-Гейт. У цих районах розташовані сотні синагог, єшив, кошерних ресторанів, магазинів та інших установ єврейської громади.

За оцінками 2020 року, у Брукліні проживало понад 480 тисяч євреїв, що робить його одним із найбільших центрів єврейського життя у світі[26].

Китайська громада

У південній частині Брукліна проживає понад 200 тисяч американців китайського походження. Найбільші китайські квартали сформувалися у районах Сансет-Парк, Бенсонгерст, Грейвсенд та Гомкрест.

Найстарішим є Чайнатаун у Сансет-Парку, який виник наприкінці 1980-х років. Спочатку більшість його населення становили кантономовні іммігранти, однак із початку XXI століття дедалі більше мешканців становлять вихідці з Фучжоу[27][28]. Нові китайські громади також активно розвиваються у Бенсонгерсті та Грейвсенді.

Афроамериканська та карибська громади

West Indian Day Parade у 2008 році.

Бруклін має найбільшу за межами Карибського басейну громаду вихідців із Вест-Індії. Найбільші карибські громади проживають у районах Краун-Гайтс, Флетбуш, Іст-Флетбуш, Кенсінгтон та Канарсі. Найчисельнішими групами є вихідці з такими країнам як Ямайка, Гаяна та Гаїті.

Щороку у День праці вулицею Істерн Парквей проходить знаменитий West Indian Day Parade — один із найбільших карнавалів карибської культури у світі.

Важливими центрами афроамериканської культури залишаються Бедфорд-Стайвесант, Браунсвілл, Іст-Нью-Йорк та Коні-Айленд.

Латиноамериканська громада

Після Другої світової війни до Брукліна почали масово переселятися вихідці з Пуерто-Рико, а після ухвалення Закону про імміграцію 1965 року — також іммігранти з інших країн Латинської Америки[29][30].

Найбільші латиноамериканські громади проживають у районах Бушвік, Сансет-Парк, Ред-Гук, Іст-Нью-Йорк та Південний Вільямсберг[31]. Найчисельнішими є громади пуерториканців, домініканців, мексиканців та еквадорців.

Російська та українська громади

Одним із найвідоміших слов'янських районів США є Брайтон-Біч, який часто називають «Маленькою Одесою». Тут проживають численні громади українців, росіян, євреїв та інших народів із країн колишнього СРСР. Зростаюча громада узбеків оселилася поруч з ними в останні роки завдяки їхній здатності розмовляти російською мовою[32][33].

Також значна кількість вихідців зі Східної Європи мешкає у районах Шіпсгед-Бей, Бей-Рідж, Бенсонгерст, Коні-Айленд та Коні-Айленд.

Польська громада

Історичним центром польської громади Брукліна є район Грінпойнт, відомий як «Маленька Польща». Польські громади також проживають у районах Боро-Парк, Сансет-Парк і південна частина Брукліна.

Італійська громада

Італійці традиційно проживають у районах Бенсонгерст, Дайкер-Гайтс, Бей-Рідж, Бат-Біч та Грейвсенд. Історичні італійські квартали також збереглися у Коббл-Гілл та Керролл-Гарденс, де й сьогодні працюють численні італійські ресторани, кав'ярні, пекарні та сімейні магазини.

Арабська та мусульманська громади

На початку XX століття вздовж Атлантик-авеню оселилися іммігранти з Лівану та Сирії. Нині найбільші арабські громади проживають у районі Бей-Рідж, де працюють численні мечеті, ресторани близькосхідної кухні та магазини халяльної продукції.

У Мідвуді сформувався район «Маленький Пакистан», а сусідній Кенсінгтон є одним із головних центрів бангладеської громади Нью-Йорка.

Ірландська громада

Ірландські громади історично проживали в багатьох районах Брукліна. Найбільше їх збереглося у Віндзор-Террас, Парк-Слоуп, Бей-Рідж, Марін-Парк та Геррітсен-Біч.

Південноазійська громада

У Брукліні постійно зростає чисельність вихідців із Південної Азії. Особливо швидко збільшуються громади індійців, пакистанців та бангладешців. Центрами цих громад є Мідвуд, Кенсінгтон та прилеглі райони.

Грецька громада

Найбільші осередки американців грецького походження розташовані в районі Бей-Рідж, де працюють православні церкви, культурні організації, ресторани та приватні школи.

Мистецькі квартали

Починаючи з 1990-х років Бруклін став одним із головних творчих центрів Нью-Йорка.

Через високу вартість житла в Мангеттені багато художників, музикантів, дизайнерів та представників креативних професій переселилися до районів Вільямсбург, Дамбо, Ред-Гук, Парк-Слоуп і Грінпойнт.

Згодом активна джентрифікація призвела до значного зростання вартості житла, унаслідок чого частина митців почала переселятися до інших районів Брукліна, а також до Джерсі-Сіті та Гобокена у штаті Нью-Джерсі[34].

Економіка

Економіка Брукліна є однією з найбільших серед районів Нью-Йорка і базується на сфері послуг, фінансах, торгівлі, будівництві, інформаційних технологіях, творчих індустріях та транспорті.

Ринок праці боро значною мірою залежить від економічної ситуації в Мангеттені, оскільки понад половина економічно активного населення щодня працює за межами Брукліна. Водночас близько 44 % зайнятих мешканців працюють безпосередньо на території боро[35].

Важливим чинником економічного розвитку залишається міжнародна імміграція, яка стимулює зростання зайнятості у сферах торгівлі, будівництва, громадського харчування, транспорту та побутових послуг[35].

Промисловість

Колишній цукровий завод Domino у Вільямсберзі.

До середини XX століття економіка Брукліна переважно базувалася на промисловому виробництві. Після 1975 року більшість підприємств важкої промисловості припинили діяльність або були перенесені в інші регіони, а економіка району поступово перейшла до моделі, орієнтованої на сферу послуг.

Попри це, у Брукліні збереглися підприємства легкої промисловості, серед яких виробництво меблів, харчова промисловість, металообробка, швейна промисловість і виробництво дизайнерської продукції. Особливо швидко розвиваються виробництва органічних продуктів харчування та ремісничі підприємства[36].

Pfizer

У 1869 році саме в Брукліні була заснована фармацевтична компанія Pfizer, яка протягом багатьох десятиліть залишалася одним із найбільших роботодавців району. Її виробничий комплекс працював до 2008 року. Після закриття підприємства його територія була переобладнана під сучасний промислово-діловий кластер, де нині працюють підприємства харчової промисловості, дизайнерські студії та виробничі компанії[37].

Brooklyn Navy Yard

Одним із головних історичних промислових центрів Брукліна є Brooklyn Navy Yard, заснована у 1801 році.

Під час Другої світової війни верф була найбільшим роботодавцем боро, забезпечуючи роботою близько 70 тисяч осіб.

Саме тут були побудовані:

Сьогодні територія верфі перетворена на сучасний промисловий парк, де працюють понад 200 приватних компаній у сферах виробництва, дизайну, кіноіндустрії, телебачення та високих технологій[38].

Сучасна економіка

Починаючи з кінця XX століття, Бруклін переживає масштабну економічну трансформацію.

Колишні промислові райони поступово переобладнуються під офісні комплекси, житлові квартали та креативні простори. Особливо швидко розвивається район Дамбо, який став одним із центрів технологічних компаній, цифрових медіа та індустрії розваг.

У боро активно розширюється сектор професійних послуг, включаючи бухгалтерські компанії, консалтингові фірми, кадрові агентства, ІТ-компанії і підприємства з виробництва програмного забезпечення.

Завдяки розвитку технологічних компаній Бруклін став одним із головних осередків нью-йоркської технологічної екосистеми Кремнієвої алеї (англ. Silicon Alley), яка поступово поширилася за межі Нижнього Мангеттена.

Більшість підприємств Брукліна є малими компаніями. На початку XXI століття понад 90 % місцевих підприємств мали менш ніж 20 працівників. У Брукліні також функціонує велика кількість банків, кредитних спілок та інших фінансових установ, які обслуговують місцеве населення та бізнес.

Після зміни містобудівного зонування у 2004 році центр Брукліна став одним із найбільших будівельних майданчиків Нью-Йорка.

Обсяг приватних інвестицій у реконструкцію Нижнього Брукліна перевищив 10 млрд доларів США, тоді як міська влада спрямувала понад 300 млн доларів на модернізацію транспортної та громадської інфраструктури[39].

Будівельний бум сприяв появі десятків нових житлових хмарочосів, офісних комплексів, торговельних центрів та готелів.

Парки та визначні пам'ятки

Цвітіння вишні у Бруклінсьому ботанічному саді.
Astroland на Коні-Айленд.

Бруклін є одним із найбільш відвідуваних районів Нью-Йорка завдяки великій кількості парків, історичних пам'яток, музеїв і рекреаційних зон.

Бруклінський ботанічний сад

Бруклінський ботанічний сад займає площу близько 21 га та розташований поруч із Проспект-парком. На його території знаходяться: знаменита алея японських сакур, розарій, японський сад, сад ароматичних рослин, ставок із лататтям, альпінарій, колекція бонсай, оранжереї та тематичні дитячі сади.

Навесні сад стає одним із найпопулярніших місць для споглядання цвітіння сакури.

Коні-Айленд

Коні-Айленд є одним із найвідоміших курортних районів Нью-Йорка. На початку XX століття він став одним із найбільших центрів розваг у США. Тут розташовані історичні парки атракціонів, пляжі, набережна, океанарій і численні ресторани та розважальні заклади.

Найвідомішою пам'яткою є дерев'яні американські гірки Cyclone, відкриті у 1927 році та внесені до Національного реєстру історичних місць США. Також продовжує працювати колесо огляду Wonder Wheel, відкрите у 1920 році.

Після занепаду у 1970-х роках Коні-Айленд переживає поступове відродження як туристичний цент[40]р.

Флойд Беннетт Філд

Флойд Беннетт Філд — перший муніципальний аеропорт Нью-Йорка, відкритий у 1931 році. Після припинення авіаційної експлуатації його територія була включена до складу Служби національних парків США.

Тут збереглися історичні ангари, злітно-посадкові смуги, природоохоронні території, солончаки та відновлені прерії.

Грін-Вудський цвинтар

Грін-Вудський цвинтар заснований у 1838 році громадським діячем Генрі Евеліном Піррепонтом[41]. Некрополь є одним із найстаріших паркових кладовищ США та місцем поховання багатьох видатних діячів американської історії, науки, культури й мистецтва.

Заповідник дикої природи затоки Джамейка

Заповідник дикої природи затоки Джамейка розташований на межі Брукліна й Квінза. Це одна з найважливіших природоохоронних територій Нью-Йорка, де мешкають сотні видів птахів, риб і водно-болотних тварин.

Транспортний музей Нью-Йорка

Транспортний музей Нью-Йорка розташований у колишній станції метро Корт-стріт. Експозиція музею присвячена історії розвитку метрополітену, автобусного транспорту, приміських залізниць і громадського транспорту Нью-Йорка.

Проспект-парк

Проспект-парк є найбільшим міським парком Брукліна. Його площа становить близько 237 га[42]. Парк був спроєктований архітекторами Фредеріком Ло Олмстедом і Калвертом Воксом, які також створили Центральний парк у Мангеттені.

Серед головних об'єктів парку — озеро Проспект-парку, човнова станція, концертний майданчик Prospect Park Bandshell, численні спортивні майданчики, велосипедні та пішохідні маршрути. Щороку в парку проводиться один із найвідоміших гелловінських парадів Нью-Йорка.

Парк Форт-Грін

Парк Форт-Грін є найстарішим громадським парком Брукліна. На його території встановлено Монумент мученикам тюремних кораблів (англ. Prison Ship Martyrs' Monument), присвячений американським військовополоненим, які загинули на британських тюремних кораблях під час Війни за незалежність США.

Демографія

Історія переписів
Перепис Населення Зміна в %
17904549
—
1800574026,2%
1810830344,7%
182011 18734,7%
183020 53583,6%
184047 613131,9%
1850138 822191,6%
1860279 122101,1%
1870419 92150,4%
1880599 49542,8%
1890838 54739,9%
19001 166 58239,1%
19101 634 35140,1%
19202 018 35623,5%
19302 560 40126,9%
19402 698 2855,4%
19502 738 1751,5%
19602 627 319−4,0%
19702 602 012−1,0%
19802 230 936−14,3%
19902 300 6643,1%
20002 465 3267,2%
20102 504 7001,6%
20202 736 0749,2%
1731–1786[43]
U.S. Decennial Census[44]
1790–1960[45] 1900–1990[46]
1990–2000[47] 2010 and 2017[48]

За даними перепису 2000 року[49] загальне населення округу становило 2465326 осіб, усе міське. Серед мешканців округу чоловіків було 1156446, а жінок — 1308880. В окрузі було 880727 домогосподарств, 584120 родин, які мешкали в 930866 будинках. Середній розмір родини становив 3,41 особи.

Віковий розподіл населення поданий у таблиці:

Стать До 15 років 15-21 22-29 30-39 40-49 50-65 65-85 Понад 85
Чоловіки 283522 125505 147279 180307 157858 154380 97252 10343
Жінки 271620 121887 163254 201651 182317 193088 149899 25164

Персоналії

Вид на Бруклін з Мангеттену

Транспорт

Бруклін має одну з найрозвиненіших транспортних систем у Нью-Йорку. Завдяки густій мережі метрополітену, автобусних маршрутів, приміських залізниць, автомагістралей, мостів і поромного сполучення район є важливим транспортним вузлом міста.

За даними перепису населення, близько 57 % домогосподарств Брукліна не мають власного автомобіля, що є дещо вищим показником, ніж у середньому по Нью-Йорку[50]. Основним видом громадського транспорту залишається Нью-Йоркський метрополітен, яким користується переважна більшість жителів під час поїздок до Мангеттена.

Станція метро Коні-Айленд–Стілвелл-авеню.
Атлантик-Термінал — важливий транспортний вузел у Брукліні.

Громадський транспорт

Метрополітен

Бруклін обслуговують 18 маршрутів Нью-Йоркського метрополітену, що забезпечують сполучення як між районами боро, так і з Мангеттеном, Квінзом та Бронксом. Станція Коні-Айленд/Стіллвей-авеню є одним із найбільших транспортних вузлів системи метро Нью-Йорка[51][52].

Автобусне сполучення

Автобусні перевезення здійснює компанія MTA Regional Bus Operations. Територію Брукліна покриває розгалужена мережа місцевих маршрутів, а також експрес-маршрутів до Мангеттена.

Доповненням до автобусної мережі є приміські залізничні перевезення компанії Long Island Rail Road. Основними станціями LIRR у Брукліні є Атлантик-Термінал, Іст-Нью-Йорк та Ностранд-авеню[53].

Трамвай

3 липня 1854 року в Брукліні відкрилася перша лінія кінного трамвая, що сполучила район Фултон-Феррі з Марсі-авеню. Наприкінці XIX століття трамвайна мережа швидко розширювалася. У 1891 році розпочалася її електрифікація, яка завершилася до 1895 року.

У першій половині XX століття міська влада поступово відмовилася від експлуатації трамваїв у межах програми модернізації транспортної системи Нью-Йорка. Останній трамвай у Брукліні припинив роботу 1956 року[54].

Автомобільний транспорт і мости

Бруклін перетинає розгалужена мережа швидкісних автомагістралей. Також Бруклін сполучений з іншими районами Нью-Йорка низкою великих мостів. Він з'єднаний з Мангеттеном трьома мостами: Бруклінським, Мангеттенським і Вільямсбурзьким, автомобільним тунелем Бруклін-Баттері (також відомим як тунель Г'ю Л. Кері) та кількома тунелями метро. Міст Верраццано-Нерроуз з'єднує Бруклін з районом Стейтен-Айленд, відкритий 1964 року. Це один із найдовших підвісних мостів у США. Хоча більша частина кордону проходить по суші, Бруклін має кілька спільних водних переходів з Квінзом, включаючи міст Пуласкі, міст Грінпойнт-авеню, міст Костюшко (частина швидкісної автомагістралі Бруклін-Квінз) та міст Гранд-стріт, через які проходить рух транспорту через Ньютаун-Крік, а також міст Марін-Парквей, що з'єднує Бруклін з півостровом Рокавей.

Морський транспорт

Упродовж більшої частини своєї історії Бруклін був одним із найважливіших портових районів США. Особливе значення мав Бруклінський армійський термінал (англ. Brooklyn Army Terminal) у районі Сансет-Парк, який під час Другої світової війни став головним пунктом відправлення військових вантажів і особового складу американської армії до Європи.

Після перенесення більшості морських вантажних перевезень до портів штату Нью-Джерсі діяльність бруклінських портів переважно зосередилася на пасажирських перевезеннях і круїзному судноплавстві.

Бруклінський армійський термінал.

У районі Ред-Гук працює Бруклінський круїзний термінал (англ. Brooklyn Cruise Terminal), який приймає великі океанські лайнери, зокрема RMS Queen Mary 2.

Міські пасажирські перевезення здійснюють компанії NY Waterway і NYC Ferry. Поромні маршрути забезпечують регулярне сполучення між Брукліном, Мангеттеном, Квінзом і Бронксом[55][56].

Велосипедна інфраструктура

Історія велосипедного транспорту в Брукліні бере початок наприкінці XIX століття. У 1885 році через стрімке зростання популярності велосипедів адміністрація міських парків запровадила перші правила їх використання, які регламентували рух велосипедистів на паркових алеях.

15 червня 1894 року завдяки діяльності Альберта Генрі Ейнджела (англ. Albert H. Angel) та членів організації Good Roads Association вздовж Оушен-Парквей було відкрито першу спеціально побудовану велосипедну доріжку у Сполучених Штатах. Для забезпечення безпеки було встановлено обмеження швидкості: до 12 миль на годину (19 км/год) на велосипедних доріжках і до 10 миль на годину (16 км/год) у міських парках. Проведення велосипедних перегонів дозволялося лише у спеціально відведених місцях. У 1896 році адміністрація Проспект-парку облаштувала перші велосипедні стоянки та навіси для зберігання велосипедів.

Попри тимчасове зниження популярності велосипедів у XX столітті, наприкінці століття розвиток велосипедної інфраструктури відновився. Цьому сприяли прагнення покращити екологічну ситуацію, зменшити автомобільний рух та підвищити безпеку дорожнього руху. Зокрема, було реалізовано проєкти обмеження автомобільного руху в окремих міських парках і запроваджено регулярне закриття для автомобілів окремих ділянок міських магістралей у вихідні дні.

У XXI столітті Нью-Йорк активно розвиває велосипедну інфраструктуру, і Бруклін став одним із головних центрів цього процесу.

У районі створено густу мережу велосипедних доріжок загальною протяжністю, що є частиною міської мережі Нью-Йорка, яка перевищує 2200 км. Близько 900 км велодоріжок відокремлені від автомобільного руху фізичними бар'єрами. У районі діє система громадського велопрокату Citi Bike, яка налічує понад тисячу станцій та десятки тисяч велосипедів.

Розвиток велосипедної інфраструктури значно прискорився після 2007 року, коли комісаркою Департаменту транспорту Нью-Йорка стала Джанетт Садік-Хан. Під її керівництвом місто реалізувало масштабну програму будівництва захищених велодоріжок та популяризації велосипедного транспорту[57].

Культура

Бруклін відіграє важливу роль в американській культурі, літературі, театрі, музиці та кінематографі. У боро розташовані численні музеї, театри, концертні майданчики й мистецькі центри, серед яких особливе місце займають Бруклінська академія музики (англ. Brooklyn Academy of Music, BAM) та Бруклінський музей — другий за величиною художній музей Сполучених Штатів за обсягом публічної колекції.

Література

Бруклін став місцем дії багатьох художніх творів американської літератури. Одним із перших літературних творів, присвячених Брукліну, став вірш Волта Вітмена «Переправа на бруклінському поромі» (англ. Crossing Brooklyn Ferry), написаний ще до входження міста до складу Нью-Йорка. Поема змальовує життя портового міста та його мешканців.

1930 року поет Гарт Крейн опублікував епічну поему «Міст» (англ. The Bridge), центральним образом якої став Бруклінський міст як символ Америки та технічного прогресу. Драматургиня Юлалі Спенс, одна з представниць Гарлемського ренесансу, у 1927—1938 роках викладала у Брукліні та створила п'єси «Марна справа» (англ. Fool's Errand) і «Вона» (англ. Her).

Важливе місце у змалюванні Брукліна посідають автобіографічні романи Генрі Міллера, зокрема «Тропік Козерога» (Tropic of Capricorn) та трилогія «Рожеве розп'яття» (The Rosy Crucifixion), у яких письменник описує своє дитинство й юність у багатонаціональних районах боро.

Постер до фільму «Дерево росте в Брукліні» 1945 року.

Одним із найвідоміших романів про Бруклін є твір 1943 року «Дерево росте в Брукліні» (A Tree Grows in Brooklyn) письменниці Бетті Сміт, присвячений життю родини іммігрантів на початку XX століття. 1945 року роман був екранізований режисером Елією Казаном.

Класикою американської літератури також став роман Г'юберта Селбі-молодшого «Останній вихід до Брукліна» (Last Exit to Brooklyn, 1964), який відверто змальовує життя робітничих кварталів післявоєнного Брукліна.

Серед інших відомих творів:

  • «Бруклін» (Brooklyn, 2009) Колма Тойбіна — роман про молоду ірландську емігрантку після Другої світової війни;
  • «Обрані» (The Chosen) Хаїма Потока — історія двох єврейських хлопців із різних релігійних середовищ;
  • «Вибір Софі» (Sophie's Choice) Вільяма Стайрона;
  • «Погляд із мосту» (A View from the Bridge) Артура Міллера;
  • «Коричнева дівчина, коричневі кам'яниці» (Brown Girl, Brownstones) Поли Маршалл, присвячений життю карибських іммігрантів.

У XXI столітті Бруклін часто стає місцем дії романів письменника Джонатана Летема, серед яких особливо відомі «Безматірний Бруклін» (Motherless Brooklyn) та «Фортеця самотності» (The Fortress of Solitude).

Письменниця Сід Атлас у романі «Колись у Брукліні» (Once Upon a Time in Brooklyn, 2019) описала дорослішання групи підлітків під час великого блекауту 1977 року.

Бруклін також є домівкою багатьох сучасних письменників, серед яких Пол Остер, Джонатан Сафран Фоер, Колсон Вайтгед та інші.

Кінематограф

Бруклін став місцем дії великої кількості художніх фільмів. Екранізація роману «Останній вихід до Брукліна» (1989), поставлена режисером Улі Еделем, частково знімалася безпосередньо у Брукліні.

Класичний фільм Елії Казана «У порту» (On the Waterfront, 1954) з Марлон Брандо у головній ролі присвячений життю портових докерів та впливу мафії на профспілки.

До найвідоміших фільмів про Бруклін належать «Французький зв'язковий» (The French Connection, 1971), «Лихоманка суботнього вечора» (Saturday Night Fever, 1977), дія якого відбувається в районі Бей-Ридж, «Роби як треба» (Do the Right Thing, 1989) режисера Спайка Лі, «Дим» (Smoke, 1995), сценарій до якого написав Пол Остер, «Бруклінські копи» (Brooklyn's Finest, 2009), «Володарі ночі» (We Own the Night, 2007), «Бруклін» (Brooklyn, 2015) за романом Колма Тойбіна, «Бійцівка» (Girlfight, 2000), «Кальмар і кит» (The Squid and the Whale, 2005) режисера Ноа Баумбаха, Клуб «Shortbus» (Shortbus, 2006), «Битва за Бруклін» (Battle for Brooklyn, 2011), «Тремтячи перед Богом» (Trembling Before G-d, 2001), «Стажер» (The Intern, 2015), «Очевидна дитина» (Obvious Child, 2014) та «До тебе чи до мене» (Your Place or Mine, 2023).

Також Бруклін став місцем дії багатьох популярних телесеріалів. У різні роки тут відбувалися події серіалів «Молодята» (The Honeymooners), «Ласкаво просимо назад, Коттер» (Welcome Back, Kotter), «Шоу Косбі» (The Cosby Show), «Бруклінський міст» (Brooklyn Bridge), «Дівчата» (Girls), «Дві дівчини без копійчини» (2 Broke Girls), «Бруклін 9-9» (Brooklyn Nine-Nine) та «Іст-Нью-Йорк» (East New York).

Крім того, Бруклін часто використовується як місце зйомок серіалів, дія яких відбувається в інших містах, зокрема юридичної драми «Гарна дружина» (The Good Wife), а для історичного серіалу «Підпільна імперія» (Boardwalk Empire) у Брукліні було відтворено частину історичної набережної міста Атлантік-Сіті.

Театр

Бруклінська академія музики.

Головним театральним центром боро є Бруклінська академія музики (BAM). До найвідоміших театральних творів, дія яких відбувається у Брукліні, належать «Крихти зі столу радості» (Crumbs from the Table of Joy) Лінн Ноттедж та «Спогади про Брайтон-Біч» (Brighton Beach Memoirs) Ніла Саймона.

Музика

Бруклінський філармонічний оркестр.

Бруклін є одним із головних музичних центрів Нью-Йорка. Тут працюють Бруклінський філармонічний оркестр, Бруклінський зал слави та музей джазу (англ. Brooklyn Jazz Hall of Fame and Museum) та численні концертні майданчики Бруклінської академії музики.

Бруклін неодноразово згадується у популярній музиці. Гурт Steely Dan присвятив району композицію Brooklyn (Owes the Charmer Under Me). Гурт Beastie Boys випустив пісні No Sleep till Brooklyn і An Open Letter to NYC.

У 1970-х роках Бруклін став одним із центрів американського панк-року. Тут виступали Патті Сміт, The Shirts та інші виконавці.

На початку XXI століття райони Вільямсберг, Грінпойнт і Бушвік стали центром незалежної рок-сцени, де сформувалися гурти Yeah Yeah Yeahs, Grizzly Bear, TV on the Radio та Dirty Projectors.

Важливу роль Бруклін відіграє й у розвитку хіп-хопу. Саме тут розпочинали кар'єру The Notorious B.I.G., Jay-Z, Beastie Boys та багато інших виконавців.

Наприкінці 2010-х років у Брукліні сформувався окремий напрямок реп-музики — бруклінський дрил (англ. Brooklyn Drill), одним із найвідоміших представників якого став Pop Smoke.

Музеї та образотворче мистецтво

Бруклінський музей.

Бруклінський музей, відкритий 1897 року, є другим за величиною художнім музеєм США. Його постійна колекція налічує понад 1,5 мільйона експонатів — від пам'яток Давнього Єгипту до сучасного мистецтва.

1899 року було відкрито Бруклінський дитячий музей, перший у світі музей, спеціально створений для дітей.

Важливим мистецьким простором також є галерея Ротунда (англ. Rotunda Gallery), заснована організацією BRIC 1981 року для підтримки сучасних художників Брукліна.

Спорт

Бруклін має багаті спортивні традиції, що налічують понад століття. Нині боро є домівкою для баскетбольного клубу Бруклін Нетс, який виступає в Національній баскетбольній асоціації (НБА) та проводить домашні матчі на арені Barclays Center. Протягом більшої частини XX століття Бруклін також був домівкою легендарного бейсбольного клубу Бруклін Доджерс, який 1957 року переїхав до Лос-Анджелеса.

Бруклін є батьківщиною багатьох відомих спортсменів і тренерів, серед яких Майк Тайсон, Вінс Ломбарді, Джо Торре, Джо Пепітон, Пол Ло Дука, Ларрі Браун та інші.

Мешканці боро активно займаються спортом у численних парках, зокрема Проспект-парку, Марін-парку та спортивному комплексі Флойд Беннетт Філд, де облаштовано сучасні спортивні споруди.

Бейсбол

Бруклін є одним із найважливіших історичних центрів американського бейсболу. Уже 1845 року тут відбувся один із перших офіційно задокументованих бейсбольних матчів між клубом «Нью-Йорк» (англ. New York Base Ball Club) і командою «Бруклін Плеєрс» (англ. Brooklyn Players). У середині XIX століття Бруклін став одним із центрів становлення організованого бейсболу. Вісім місцевих клубів увійшли до числа шістнадцяти засновників Національної асоціації гравців у бейсбол (англ. National Association of Base Ball Players). У 1858 році на іподромі Fashion Race Course у районі Корона відбулася серія матчів між збірними Нью-Йорка та Брукліна, що стала першою комерційною бейсбольною подією з продажем квитків.

«Бруклін Доджерс» у 1913 році.

У 1860-х роках провідними командами Брукліна були «Екфордс», «Атлантикс» та «Юніон Граундс», які неодноразово ставали чемпіонами країни[58]. У цей же час у районі Вільямсберг відкрився стадіон «Юніон Граундс» (англ. Union Grounds), перший у США спеціально побудований і огороджений бейсбольний стадіон. Згодом у Бедфорд-Стайвесанті відкрили «Капітолін Граундс» (англ. Capitoline Grounds)[59].

Професійний клуб «Бруклін Доджерс» був заснований 1883 року. Спочатку команда виступала під назвою «Бруклін Брайдгрумс» (англ. Brooklyn Bridegrooms), 1884 року приєдналася до Американської асоціації, а 1890 року стала членом Національної ліги. З 1913 року домашньою ареною клубу був легендарний «Еббетс Філд» (англ. Ebbets Field). Назва Dodgers походить від вислову trolley dodgers («ті, хто ухиляються від трамваїв»), що відсилає до густої мережі трамвайних ліній, які колись перетинали Бруклін[60].

Найважливішою подією в історії клубу став дебют Джекі Робінсона 1947 року. Він став першим афроамериканським бейсболістом сучасної епохи Головної бейсбольної ліги (MLB), остаточно зруйнувавши расовий бар'єр у професійному бейсболі[61]. «Бруклін Доджерс» десять разів вигравали чемпіонат Національної ліги, а 1955 року вперше й востаннє стали переможцями Світової серії, здолавши принципового суперника, Нью-Йорк Янкіз. Через два роки клуб переїхав до Лос-Анджелеса, що викликало масове розчарування серед жителів Брукліна й стало одним із символів занепаду боро у 1960—1970-х роках.

Після 43-річної перерви професійний бейсбол повернувся до Брукліна 2001 року зі створенням клубу «Бруклін Сайклонс» (англ. Brooklyn Cyclones). Команда проводить домашні матчі на стадіоні поблизу Коні-Айленда.

Баскетбол

Barclays Center, головна спортивна арена Брукліна.

Головною спортивною ареною Брукліна є Barclays Center, відкритий 2012 року в районі Проспект-Гайтс. 2004 року підприємець Брюс Ретнер придбав клуб «Нью-Джерсі Нетс» і розпочав реалізацію проєкту його переїзду до Брукліна. Після завершення будівництва арени команда офіційно змінила назву на «Бруклін Нетс» і з сезону 2012 року виступає у боро. Вона стала першою командою однієї з головних професійних ліг США, що представляє Бруклін після від'їзду «Доджерс»[62].

Хокей

Хокейна команда «Бруклін Кресентс» у сезоні 1905/06.

Наприкінці XIX — на початку XX століття Бруклін був одним із центрів розвитку американського хокею. У American Amateur Hockey League виступали клуби «Бруклін Скейтінг» (1896—1906) і «Бруклін Кресентс» (1896—1917). «Кресентсs» дев'ять разів ставали чемпіонами ліги, а «Скейтінг» виборов чемпіонський титул у сезоні 1898/99.

У сезоні 1941/42 у Національній хокейній лізі виступав клуб «Бруклін Авіаторс». Попри назву, команда не проводила домашніх матчів безпосередньо у Брукліні. З 2015 до 2021 року домашньою ареною клубу Нью-Йорк Айлендерс був Barclays Center, після чого команда переїхала до UBS Arena в Елмонті. У Брукліні також базувався жіночий хокейний клуб «Нью-Йорк Ріветерс».

У Брукліні також працюють льодові арени Aviator Sports and Events Center та Abe Stark Rink.

Футбол

Футбольний клуб «Бруклін Найтс» виступає в USL League Two та проводить домашні матчі на стадіоні «Метрополітен Овал», який розташований у районі Маспет сусіднього боро Квінз.

У 2017 році домашньою ареною клубу «Нью-Йорк Космос» з NASL став «Маймонідес Парк»[63].

Новий футбольний клуб «Бруклін» розпочав гру у 2024 році, виставивши жіночу команду в Суперлізі USL та чоловічу команду в Чемпіонаті USL другого дивізіону, починаючи з 2025 року[64][65]

Регбі

Бруклін представляє клуб «Бруклін Кінгз», який бере участь у змаганнях з регбіліг. У Major League Rugby виступає клуб «Регбі Юнайтед Нью-Йорк». Також у боро діють чоловіча та жіноча команда «Бруклін Регбі».

Див. також

Примітки

  1. ↑ Gazetteer
  2. ↑ https://public.tableau.com/shared/3ZDY8K6RS
  3. ↑ Ballotpedia — 2007.
  4. ↑ QuickFacts: Kings County, New York — Бюро перепису населення США.
  5. ↑ https://bip.um.gdynia.pl/miasta-siostrzane,1760/brooklyn,341502
  6. ↑ https://bip.um.gdynia.pl/miasta-siostrzane,1760/wspolpraca-z-miastami-siostrzanymi,341487
  7. ↑ Brooklyn Daily Eagle [Архівовано June 29, 2014, у Wayback Machine.], "Map of six townships"
  8. ↑ Notes Geographical and Historical, relating to the Town of Brooklyn, in Kings County on Long-Island [Архівовано April 26, 2008, у Wayback Machine.].
  9. ↑ Slavery Here. Right in Brooklyn and Out on Long Island. Brooklyn Daily Eagle. 29 грудня 1891. с. 2. Архів оригіналу за 28 січня 2025. Процитовано 18 жовтня 2017.
  10. ↑ McCullough, David. 1776. Simon & Schuster. 2005. ISBN 978-0-7432-2671-4
  11. ↑ How Williamsburg Got Its Groove. The New York Times. 19 червня 2005. с. 5 (section 14). Архів оригіналу за 5 лютого 2024. Процитовано 9 січня 2024.
  12. ↑ Peel, M. C.; Finlayson, B. L.; McMahon, T. A. World Map of Köppen-Geiger climate classification. The University of Melbourne. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 29 березня 2016.
  13. ↑ [1]. Retrieved March 29, 2016.
  14. ↑ USDA Plant Hardiness Zone Map. Agricultural Research Center, PRISM Climate Group Oregon State University. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 29 березня 2016.
  15. ↑ NASA Earth Observations Data Set Index. NASA. Архів оригіналу за 6 серпня 2013. Процитовано 30 Enero 2016.
  16. ↑ Gibson, Campbell; and Jung, Kay. "Historical Census Statistics on Population Totals by Race, 1790 to 1990, and by Hispanic Origin, 1970 to 1990, for Large Cities and Other Urban Places in the United States" [Архівовано August 12, 2012, у Wayback Machine.], United States Census Bureau, February 2005. Retrieved November 19, 2016.
  17. ↑ "African Americans", Encyclopedia of Chicago [Архівовано January 23, 2009, у Wayback Machine.]. Retrieved March 1, 2008.
  18. ↑ Gibson, Campbell (June 1998). Population of the 100 Largest Cities and Other Urban Places in the United States: 1790 to 1990 [Архівовано January 2, 2011, у Wayback Machine.], United States Census Bureau. Retrieved November 19, 2016.
  19. ↑ Ritter, John (28 серпня 2007). San Francisco Hopes to Reverse Black Flight. USA Today. Архів оригіналу за 23 травня 2011. Процитовано 24 жовтня 2010.
  20. ↑ Roberts, Sam (12 вересня 2007). Census Shows More Black Residents Are Leaving New York and Other Cities. The New York Times. Архів оригіналу за 16 вересня 2007.
  21. ↑ State & County QuickFacts: California. U.S. Census Bureau. Архів оригіналу за 28 грудня 2009. Процитовано 11 лютого 2007.
  22. ↑ Brooklyn Economic Development Corporation. Comprehensive Economic Development Strategy Report, 2002. www.bedc.org. [Архівовано February 1, 2015, у Wayback Machine.]
  23. ↑ Muhammad, Nisa Islam. "D.C. 'exodus' sparks district renewal efforts for Whites" [Архівовано January 4, 2024, у Wayback Machine.], The Final Call, June 21, 2007. Retrieved June 25, 2007.
  24. ↑ County Membership Report Kings County (New York). The Association of Religion Data Archives. 2010. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
  25. ↑ Social Capital Variables Spreadsheet for 2014. PennState College of Agricultural Sciences, Northeast Regional Center for Rural Development. 8 грудня 2017. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 30 грудня 2019.
  26. ↑ US Jewish Population Estimates 2020 – American Jewish Population Project. ajpp.brandeis.edu. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 10 липня 2024.
  27. ↑ Tuder, Stefanie (25 лютого 2019). Believe It or Not, New York City Has Nine Chinatowns. Eater. Архів оригіналу за 26 лютого 2019.
  28. ↑ Robbins, Liz (15 квітня 2015). With an Influx of Newcomers, Little Chinatowns Dot a Changing Brooklyn. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 16 квітня 2015.
  29. ↑ DanceAfrica 2019 Bazaar in New York at Brooklyn Academy of Music. donyc.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 26 травня 2020.
  30. ↑ Kourlas, Gia (23 травня 2019). DanceAfrica Celebrates Rwanda and a 'Living Sense of Grace'. The New York Times. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 26 травня 2020.
  31. ↑ Puerto Ricans' Vibrant History in North Brooklyn. Greenpointers. 2 листопада 2018. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  32. ↑ Kordunsky, Anna (17 вересня 2012). Changing Face of Brighton Beach. Forward. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  33. ↑ Lopez, Joseph (5 листопада 2015). Inside the Brooklyn Uzbek Community. NY Magazine. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  34. ↑ Higgins, Michelle (22 серпня 2014). Life After Brooklyn – Moving Out of Brooklyn Because of High Prices. The New York Times. Архів оригіналу за 24 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2016.
  35. ↑ а б Brooklyn Economic Development Corporation. Dept of Labor Brookyn Report April 2006. Архів оригіналу за 2 березня 2007.
  36. ↑ New York City Economic Development Corporation, Brooklyn Borough Update March 2004. [2] [Архівовано February 1, 2015, у Wayback Machine.]
  37. ↑ Food Start-Ups Find a Home in Brooklyn. The New York Times. 28 березня 2012. Архів оригіналу за 28 березня 2012.
  38. ↑ A Case Study of Seatrain Shipbuilding & the Brooklyn Navy Yard [Архівовано May 3, 2016, у Wayback Machine.].
  39. ↑ Kosoff, Maya (5 лютого 2015). These are the 11 hottest tech startups in Brooklyn. Business Insider. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 29 березня 2016.
  40. ↑ New park adds rides at Coney Island. Reading Eagle. 13 червня 2010. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 29 червня 2010.
  41. ↑ "Act of Incorporation, 1838 [Архівовано July 15, 2025, у Wayback Machine.]", Green-Wood Cemetery. Accessed July 6, 2025.
  42. ↑ About Prospect Park. Prospect Park Alliance: Official Web Site of Prospect Park. Prospect Park Alliance. 2008. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 29 листопада 2008.
  43. ↑ Furman, Gabriel; Royster, Paul (21 березня 2006). "Notes Geographical and Historical, relating to the Town of Brooklyn, i" by Gabriel Furman and Paul Royster (transcriber & depositor). Faculty Publications, Unl Libraries. Digitalcommons.unl.edu. Архів оригіналу за 26 квітня 2008. Процитовано 22 грудня 2010.
  44. ↑ U.S. Decennial Census. United States Census Bureau. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  45. ↑ Historical Census Browser. University of Virginia Library. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 5 січня 2015.
  46. ↑ Population of Counties by Decennial Census: 1900 to 1990. United States Census Bureau. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  47. ↑ Census 2000 PHC-T-4. Ranking Tables for Counties: 1990 and 2000 (PDF). United States Census Bureau. Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2014. Процитовано 5 січня 2015.
  48. ↑ QuickFacts for Kings County (Brooklyn Borough), New York, Бюро перепису населення США. Retrieved March 28, 2018.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  49. ↑ American FactFinder. Бюро перепису населення США. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 31 січня 2008. [Архівовано 2008-05-21 у Wayback Machine.]
  50. ↑ Brooklyn [Архівовано February 28, 2021, у Wayback Machine.]. Tri-State Transportation Campaign and the Pratt Center for Community Development. Retrieved May 16, 2015.
  51. ↑ 1968 NYCTA Expansion Plans (Picture). Second Avenue Sagas. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 29 квітня 2014. Retrieved December 6, 2013
  52. ↑ Program for Action maps [Архівовано June 30, 2017, у Wayback Machine.] from thejoekorner.com
  53. ↑ Nahverkehr, MTA, öffentliche Verkehrsmittel (ÖPNV) in New York City (Manhattan), newyork-manhattan.info, abgerufen am 27. März 2015
  54. ↑ James C. Greller, Edward B. Watson: Brooklyn Trolleys. N. J. International Inc., 1995. ISBN 0-934088-17-9.
  55. ↑ McGeehan, Patrick (15 червня 2016). De Blasio's $325 Million Ferry Push: Rides to 5 Boroughs, at Subway Price. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
  56. ↑ New York City's Ferry Service Set to Launch in 2017. NBC New York. 16 березня 2016. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 9 травня 2016.
  57. ↑ Heike Buchter: Verkehrspolitik in New York: Das Fahrrad sehen viele nur als Spielzeug. In: Die Zeit. 7. Juni 2022, ISSN 0044-2070 (zeit.de [abgerufen am 25. Mai 2024]).
  58. ↑ BrooklynBallParks.com – Other Parks. www.covehurst.net. Архів оригіналу за 31 березня 2016.
  59. ↑ The 1858 Fashion Race Course Baseball Match, Baseball Almanac, http://www.baseball-almanac.com/treasure/autont2006b.shtml Accessed August 5, 2013
  60. ↑ Ebbets Field [Архівовано October 9, 2007, у Wayback Machine.]. Retrieved October 10, 2007.
  61. ↑ Rare Sport for Connoisseurs: How Baseball Was Born in Brooklyn. Oldbrooklynbaseball.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2011. Процитовано 24 жовтня 2010.
  62. ↑ Nets History Timeline: From 1967 to Today. Brooklyn Nets. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  63. ↑ Elstein, Aaron. "Renowned Cosmos soccer team faces possible extinctionThe sport's governing body has moved to relegate the team Pele once played for to a lower division"[недоступне посилання], Crain's New York Business, September 11, 2017. Accessed September 16, 2017.
  64. ↑ USL Super League Awards Franchise to Brooklyn for 2024/25 Inaugural Season. uslsuperleague.com. United Soccer League. 9 лютого 2024. Архів оригіналу за 23 лютого 2024. Процитовано 13 квітня 2024.
  65. ↑ Brooklyn FC Moves to USL Championship Ahead of Men's 2025 Inaugural Season. uslsoccer.com. United Soccer League. 14 березня 2024. Архів оригіналу за 14 березня 2024. Процитовано 13 квітня 2024.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).