YaChudo

Амазонки

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Амазонка (значення).
Амазонки
Зображення
Похідна роботаAmazonsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображений наHead of Amazon Herculaneum type, PMT 161d, Amazon and Barbarian, PMT 169d, Amazon і Amazon Редагувати інформацію у Вікіданих
Амазонка в бою з римлянином, з лабрисом та у фригійському ковпаку; древньоримська мозаїка, 4 ст. до н. е.

Амазо́нки (грец. Αμαζόνες) — стародавнє плем'я-держава жінок-воїтельок, які у V—IV ст. до н. е. окремо від чоловіків проживали на берегах Понтійського (Чорного) та Меотіди (Азовського морів) на територіях сучасної України, Туреччини, Молдови та Росії.

Вправні вершниці, лучниці, бійчині та мисливиці, вони утворили могутню матріархальну державу Амазонію на чолі з царицями зі столицями в Феміскірі (Терме, Туреччина), Херсонесі (Севастополь, Україна)[1] та в Лівії на озері Трітоніс (Північна Африка)[2]. Використовуючи коней, луки та стріли, списи, сокиру, пращі, вели війни з навколишніми державами (Стародавньою Грецією, Фракією). Сповідували культ Артеміди. Контактували з чоловіками сусідніх племен тільки для продовження роду, потім відсилаючи їх назад[2]. Новонароджених хлопчиків віддавали батькам або вбивали, дівчаток виховували для війни[2].

Описані як в античній міфології та легендах (завоювали Атлантиду, боролися з Гераклом, брали участь у Троянській війні), так і в історичних документах (зокрема в Гомера, Геродота, Діодора, Плутарха, у Ашхарацуйц та Повісті временних літ), існування та діяльність амазонок також археологічно підтверджені численними почесними похованнями молодих кінних воячок зі зброєю та слідами бойових травм на територіях сучасної України, Молдови, Туреччини та Росії[3][4].

Бойові подвиги та життєвий устрій амазонок стали популярною темою у світових культурі та мистецтві. Амазономахії були популярними в Дневній Греції. Символіку та ідеї амазонок успадкував через концепт амазонського фемінізму лесбійський фемінізм та розвинув сепаратистський фемінізм другої хвилі в 1970-х.

Етимологія

Слово «амазонка» ймовірно походить від іранського слова «ha-mazan» (воїн), або від перського «hamazakaran» (робити війну), що своєю чергою сходить до індо-іранського кореня *kar- робити[5]. Ще один варіант — від слова «*ṇ-mṇ-gw-jon-es» (без чоловіка, неодружена), можливо від іранського «*ama-janah» (вбивця мужності)[6].

Хетські писемні джерела другї половини II тис. до н. е. і згадують місто Хаяса (Хадесія), столицю землі Ацці, розташованої на узбережжі Чорного моря. За версією хеттознавця Фрідріха Корнеліуса, «амазонка» утворилося поєднанням «Am» (мати або жінка) з «Ацці»; отже, це «жінка із землі Ацці».[7]

Міфологічна версія походження назви припускає, що амазонки нібито припікали собі груди для зручності стрільби з лука[4]. Тож назва тлумачиться як «безгруда» («а-» — без, «мазос» — груди)[2][8]. Втім, лінгвісти вважають версію неточною — «безгрудість» слід розуміти як вказівку на те, що амазонки не вигодовували дітей власним молоком[1].

Інші трактування пропонують варіанти «ті, хто живуть разом» чи «ті, хто з поясами»[9].

У грецьких текстах амазонок також називали «антианейрами» (Ἀντιάνειραι) — «протилежними (рівними, але протиставленими) чоловікам»[10]. Геродот також називав амазонок «андроктонами» (Ἀνδροκτόνες), тобто «вбивцями (різницями) [чоловіків]» і «андролетейрами» (Ἀνδρολέτειραι), що означає «винищувачки людей (чоловіків), вбивці», а Есхіл використовував назву «стиганор» (Στυγάνωρ) — «чоловіконенависниці»[10].

В слов'янській міфології вони присутні як «амазони».

Розселення

Столицею амазонок була Феміскіра — місто на рівнині біля річки Фермодонт. Зараз Феміскіра асоціюється з приморським містом Терме на річці Терме у південній провінції Самсун сучасної Туреччини. За грецькою міфологією, прародителька амазонок богиня Гармонія проживала поблизу Феміскіри — на узбережжі Чорного моря в Анатолії. За іншою версією, Феміскіру заснувала перша амазонка Лісіппа, яка ототожнюється з Отрерою, засновницею всієї Амазонії. Крім відображення в міфах, місто існувало реально. Близько 71 року до н. е. його облягали римські війська під час Третьої Мітридатової війни. До часів правління римського імператора Августа місто вже припинило своє існування.

Аполоній Родоський в "Аргонавтиці" згадує, що амазонки не жили в одному місті, а були розсіяні територією, розділені на три різних племені.

  • феміскірійки (гр. Θεμισκύρειαι) — мешкали навколо Феміскіри (північна Туреччина) під правлінням Іпполіти,
  • лікастійки (гр. Λυκάστιαι) — жили в регіоні річки та міста Лікаст (Lycastia), які ототожнюють із річкою Mert Irmak та місцевостями відпоідно Dündartepe та Tekkeköy міста Самсун[7], неподалік від Феміскіри,
  • хадесійки (гр. Χαδήσιαι), відомі особливою влучністю кидання списа, жили в Хадесії (місто та річка), яка нині ототожнюється з річкою Kurtun Irmak та руїнами фортеці Akalan на півдні Туреччини або Halys (Kizilirmak) у її центральній частині.[7][11]

Що ж до загальних кордонів амазонської держави, амазонські поховання знаходять на територіях від сучасної Туреччини до сучасної Росії, у так званій Європейській Скіфії (а саме в Степовій Скіфії, у Придністров'ї та Подонні). Степова Скіфія охоплювала південь сучасної України — від гирла Дунаю на заході до річки Дон на сході, включаючи землі сучасних Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Криму.

При цьому античні письменники розрізняли три великі групи амазонок:

Середньовічна Мапа Борджіа зображує жінок із луком, стрілами, списом та щитом та пиписом "Країна колись славетних жінок", на півночі Edilus fluuius maximus (Волги).[12][13] На середньовічній мапі Фра Мавро земля д.-грец. Ἀμαζόnia, трансліт. Amazonia розташована в середньому Надволжі.[14] Ці території співпадають із українськими етнічними землями Малиновий Клин та Жовтий Клин.

Археологічні знахідки

Древньогрецька фігурка амазонки на коні зі списом, щитом та крилатим шоломом
Теракотова фігурка амазонки. Женевський музей мистецтва і історії (між IV ст. та III ст. до н.е.)

На території Європейської Скіфії досліджено понад 300 поховальних комплексів (скіфських курганів) жінок-воїтельок зі зброєю, похованих із почестями. Географія їхнього поширення включає Степову Скіфію (південь материкової України та Крим), Придністров'я, Подввввоння.

Небіжчиць зазвичай клали випростано, на спину, часто головою до певної сторони світу (найчастіше на захід і південь). Їхня смерть наставала в 15-35 років (у випадках, де вік можливо встановити).

Характерно, що в могилах була схована виключно безконтактна зброя, така як луки та стріли, пращі, списи. Вміст збруї в похованнях свідчить про використання скіфськими амазонками коней. Також часто трапляються прикраси з бронзи, електруму, золота, срібла, глини, іноді з каміння (бурштину, сердоліку). Набір прикрас включає шпильки, фібули, сережки, намиста, персні, підвіски. З-поміж унікальних знахідок: халцедонова печатка та золота гривна. Предмети побуту з поховань включають дзеркала, косметику (фарбу, рум'яну, білила), посуд (глеки, тарілі, миски, лекіфи), зокрема з залишками м'ясної їжі, що часом супроводжуються залізними ножами. Зрідка трапляються залишки одягу та взуття, чохли зі шкіри й тканини[3].

Скіфська могила, датована IV століттям до нашої ери, розташована поблизу стародавнього Тирасу на річці Дністер на північному узбережжі Чорного моря, містила жіночий скелет з раною в черепі — ймовірно, від бойової сокири, та в коліні — від бронзового наконечника стріли, що застряг там. Покійницю оточували 2 залізних списи, 20 стріл з бронзовими наконечниками стріл і бронзовий ніж, а також частини броні[4].

Поховання жінок-войовниць відомі і східніше. Понад 1000 могил степових кочівників, поширених на територіях від сучасної Туреччини до Росії, 37 % належали жінкам-воїтелькам. Багато з них мають сліди не тільки смертельних травм, а й загоєних поранень, типових для воїнів. Більшість могил датується V—IV століттями до нашої ери. Поховані там жінки завжди молоді — у віці від 16 до 30 років[4].

У міфах

Фантастичні амазони присутні і в слов'янській міфології, на лубочних картинках Київської Русі вони зображувалися зазвичай з темними, як у арапів обличчями. Лик їхній був лютий та войовничий, атрибутом був спис або лук зі стрілами.

Сцена амазономахії - Геракл бореться з амазонками. Аттична чорнофігурна гідрія, Державне античне зібрання у Мюнхені (бл. 530 до н.е.)

Походження

За грецькою міфологією, амазонки походили від бога війни Ареса та Гармонії, богині гармонії і злагоди. За деякими згадками Гармонія була німфою ясена — дерева, з якого вперше створили списи, за іншими — німфою джерела[15]. Гармонія проживала в Акмонійському лісі поблизу Феміскіри — легендарної столиці амазонок на узбережжі Чорного моря в Анатолії (Туреччина). Від Ареса Гармонія народила перше покоління амазонок або їхню першу царицю і засновницю Амазонії Отреру. Видатні цариці амазонок Іпполіта, Антіопа та Пантесілея також часом згадуються як дочки Ареса та Отрери[16].

Життєвий уклад

Своїх дочок амазонки вигодовували кобилячим молоком[1]. Зброєю їм слугували подвійна сокира (лабрис), спис, лук і щит у формі півмісяця. Амазонки були вправними вершницями та лучницями[1]. Псевдо-Гіппокарат писав, що амазонки припікали дівчаткам праву грудь розжареним мідним інструментом, щоб вона не росла, а вся сила перейшла в ліве плече[17].

Війни амазонок

За словами Діодора Сицилійського, амазонки під проводом Міріни підкорили Атлантиду та вирушили воювати з племенем горгон. Проте, святкуючи першу перемогу над горгонами, вони необачно поснули. Тоді полонені дали знак своїм головним військам, вони спустилися з навколишніх пагорбів і вбили амазонок, поки ті спали. Решта амазонок помандрували через Сирію до Малої Азії, підкоряючи на шляху землі та засновуючи великі міста: Мірина, Кім, Пітана та Прієна, Кирена, Гринейон, Смірна, Анея, Фіви, Сінопа, Пігела. В Ефесі, який теж заснували воїтельки, вони побудували храм Артеміді, богині полювання. Коли флот цариці амазонок Міріни занесло штормом на острів Самотракі, вона спорудила там вівтарі Артеміді та намірилася завоювати Фракію. Тоді фракійський цар покликав своїх союзників, скіфів із Причорномор'я, і в битві Міріна загинула. Амазонки відступили до своїх твердинь в Азії та Північній Африці.[1].

Тесей допомагав Гераклу у війні проти амазонок і отримав як трофей від нього полонену тим царицю Антіопу, також знану як Меланіппа. Вона була змушена здати Тесею обложену Феміскіру (за однією з версій подарувала добровільно, закохавшись у Тесея)[18]. Сестра Антіопи Оріфія виступила проти Тесея за підтримки скіфів. Жодна з армій не наважувалася першою почати битву, поки Тесей за порадою оракула не приніс жертву Фобосу. Ціною великих втрат військо Тесея відтіснило амазонок до їхнього табору[19]. Різні міфографи писали, що афіняни та амазонки уклали мир, або що Тесей гнав амазонок аж до Скіфії, де вони і лишились. Оріфія або загинула в бою, або померла з горя в Мегарі[20]. Амазонкам, що померли в тій війні, приписувалися могили в Амазонії, Фессалії, Хоронеї, Лаконії та інших землях[21].

Геракл за завданням царя Еврістея мусив добути золотий військовий пояс амазонської цариці Іпполіти, подарований їй її батьком Аресом. Він поплив до володінь амазонок по річці Фермодонт[22] і досягнув Феміскіри. Захоплена силою і красою Геракла, Іпполіта вирішила віддати йому пояс добровільно, однак богиня Гера підбурила амазонок до війни чутками, що Геракл схотів викрасти царицю. Геракл убив Іпполіту та ряд її супутниць, забрав її пояс, озброївся її сокирою та надягнув її обладунки, завдяки яким переміг[23]. За іншою версією Геракл захопив Іпполіту в полон, а її сестра, цариця Меланіппа, викупила її. Ще один варіант міфу стверджує, що Іпполіту захопив Тесей і віддав її пояс Гераклу. Або що Геракл виборов пояс у чесному двобої з Іпполітою, яка вирішила за краще померти, але не визнати поразку[24].

Цариця амазонок Пентесілея допомагала Пріаму в Троянській війні, але загинула в битві, вбита Ахіллом. За деякими версіями, Ахілл, знявши з неї шолом, закохався в мертву Пентесілею[4].

У легендах

Павсаній писав, що спартанці зіткнулися з жорстокими жінками-воїнками під час війни з Аргосом приблизно в 494 році до нашої ери. Армія Аргосу була знищена, а вцілілі воїтельки втекли до священного гаю. Тоді спартанський полководець підпалив гай і ті згоріли. Потім спартанці напали на сам Аргос, але видатна аргосівська поетеса Телесилла взяла на себе оборону міста. Вона наказала всім жителям — жінкам, старим і рабам — стати на оборону та взяти зброю, пожертвувану храмам. Спартанці вирішили, що програти жінці буде негідно, і відступили[1].

Під час походу Александра Македонського цариця амазонок Фалестріда відвідала його, щоб спокусити та народити від нього дочку[1].

В історичних документах

Найдавніша згадка про амазонок у грецькій літературі наявна в «Іліаді» Гомера, написаній у VIII столітті до нашої ери. Але міфи про амазонок можна датувати ранішим періодом близько 1100—750 рр. до н. е., можливо, навіть бронзовою добою (близько 1600—1100 рр. до н. е.). Гомер посилався на стародавні легенди про фортеці амазонок у Лікії (південь Туреччини) та Фригії (центральна Туречина) та зазначив, що цариця амазонок Міріна, відома швидкістю своїх колісниць, була похована на Троянській рівнині[1].

Геродот детально описав спосіб життя амазонок у V столітті до нашої ери. За його словами, вони були войовничим і варварським племенем вершниць, які населяли пустелю поза відомим світом. Хоча є легенди, котрі поміщають амазонок у Північній Африці чи в степах Європи, в міру того, як відомий світ розширювався, і місце життя амазонок відсовувалося все далі[1].

За словами грецького історика Діодора Сицилійського, початковою батьківщиною амазонок була Лівія на півночі Африки. Їхня земля була багата на фрукти та дичину, тому вони могли не турбуватися про сільське господарство та зосередитися на війні. Діодор вказував на завойовницькі дії цариці лівійських амазонок Міріни та заснування нею нової столиці амазонок у Херсонесі (зараз Севастополь)[1].

Плутарх згадував вторгнення амазонок, очолюваних Оріфією, які спустошили Північну Грецію та Аттику і проникли до самого серця афінської території, обложивши стіни самого Акрополя баштами. Однак амазонки зазнали поразки і це був перший випадок, коли афіняни дали відсіч іноземним загарбникам. Оратор IV століття Лісій описував, що амазонки в Малій Азії «керували багатьма землями і поневолили своїх сусідів», а потім рушили проти Афін, шукаючи слави, проте «зробили нетлінною пам'ять про наше місто через його хоробрість, а свою країну зробили безіменною через їхнє тутешнє лихо»[1].

У VII ст. нашої ери вірменський літопис «Ашхарацуйц» згадував плем'я «амазони» серед «народів у Сарматії», локалізованих у «Сарматії Азійській»[25].

За повідомленням «Повісті минулих літ» XII ст. амазонки мешкали у Малій Азії, біля Понтійського моря (Чорного моря), та на пониззі річки Дон, біля берегів Меотіди (Меотії) — Азовського моря[26]:

Амазонки ж мужа не мають, яко скот безсловесний, а один раз на рік, під весняні дні, ідуть вони із землі своєї і злягаються з навколишніми мужами, вважаючи цей час за якесь для них торжество і велике празникування. Коли ж од них зачнуть вони у чреві, то знову розбіжаться звідси всі. А як прийде пора родити і якщо народиться хлопча - погублять його, якщо ж дівочої статі - то вигодують і дбайливо її виростять.

Відомі амазонки

  • Амазонка в штанях, зі щитом з прикріпленою візерунчастою тканиною та сагайдаком. Чорнофігурний алабастрон на аттиці з білим фоном. Британський музей (бл. 470 до н.е.)
    Аґава. Амазонка[27].
  • Алкібія. Амазонка, супутниця Пентесілеї[28]. Вбита Діомедом[29].
  • Алкіпа. Амазонка. Дала обітницю цноти, вбита Гераклом[30].
  • Амазоя. За анонімним алфавітним поясненням до Гомера, мати амазонок[31].
  • Андромаха. «Чоловікопоборна». Це ім'я часто мають амазонки (написи на вазах)[32].
  • Антандра. Амазонка, супутниця Пентесілеї[33]. Вбита Ахіллом[34].
  • Антианіра, очільниця амазонок після загибелі цариці Пентесілеї.
  • Антиброта. Амазонка, супутниця Пентесілеї[28]. Убита Ахіллом[34].
  • Антіопа. Видатна королева амазонок, дочка Ареса й Отрери, сестра Іпполіти і Меланіппи. Разом з Оретрою звела кам'яний храм Аресу[35]. Була полонена Гераклом, подарована ним Тесею (або викрадена самим Тесеєм), якому здала обложену Феміскіру. Її надгробний пам'ятник знаходиться при вході до Афін, біля храму Геї Олімпійської[36].
  • Арето. Амазонка, супутниця Іплоліти. Разом із Пантарістою та Іфіто перемогла супутників Геракла.
  • Астерія. дев'ята амазонка, убита Гераклом у бою, коли той прийшов за поясом Іпполіти[37][30].
  • Бремуса. Амазонка, супутниця Пентесілеї[33]. Вбита Ідоменеєм[38].
  • Гармофоя. Амазонка, супутниця Пентесілеї[39]. Вбита Ахіллом[40].
  • Гарпа. Амазонка, учасниця битви скіфів і колхів. Вбита Гесандром[41].
  • Гіпо. Амазонка. Перша жриця Артеміди в Ефесі, коли була поставлена її старовинна статуя коло дуба. Не погодилася з танцем перед вівтарем і була покарана[42].
  • Гіпофоя. Амазонка[27]. Супутниця Пентесілеї[39]. Вбита Ахіллом[34].
  • Ґлавка. Амазонка[27]. За однією з версій, м'я матері Іполіта (версія)[43] (див. Іпполіта).
  • Гріна. Амазонка, засновниця міста Гріней. У неї був закоханий Аполлон, вона кинулася від нього в море[44].
  • Дерімахія. Амазонка, супутниця Пентесілеї[28]. Вбита Діомедом[29].
  • Деріноя. Амазонка, супутниця Пентесілеї[45]. Вбита Еантом Оілідом[46].
  • Деяніра. Амазонка. Вбита Гераклом у бою[30].
  • Діоксіпа. Амазонка[27].
  • Євандра (Евандра) Амазонка, супутниця Пентесілеї[33]. Вбита Меріоном[47].
  • Теракотовий лекіф з амазономіхією. Вазописець Еретрії, музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку (бл. 420 до н.е.)
    Євріала. Амазонка у війську Еета[48].
  • Єврібія.[49] Амазонка. Супроводжувала на полюванні Артеміду. Вбита Гераклом у бою[30].
  • Евріпіла, Цариця амазонок, була пов'язана з нубійськими амазонками. Очолювала експедиції проти Ніневії та Вавилону приблизно в 1760 до н. е.[50].
  • Іпполіта. Славетна цариця амазонок, дочка Ареса й Отрери, першої цариці амазонок, сестра Антіопи і Меланіппи. Правителька Феміскіри. Власниця золотого воєнного поясу Ареса, який завойовував Геракл.
  • Іфінома. Амазонка[27].
  • Іфіто. Амазонка, билася проти Геракла і його капітанів Теламона, Тесея і Тіаміда, щоб помститися за смерть Іпполіти.
  • Келено. Амазонка. Супроводжувала на полюванні Артеміду. Вбита Гераклом у бою[30].
  • Кіма. Амазонка, ім'ям якої названо місто в Еоліді[51].
  • Амазонки у Нюрнберзькій хроніці
    Поранена амазонка, Капітолійські музеї
    Клімена. Амазонка[27].
  • Клонія. Амазонка, супутниця Пентесілеї[45]. Вбила ахейця Меніпа. Вбита Подарком.[52].
  • Ксанфа. Амазонка[27].
  • Лампето. Цариця амазонок[53].
  • Лаомаха. Амазонка[27].
  • Латорія. Амазонка, її ім'ям названо селище біля Ефесу[54].
  • Ліка. Амазонка, учасниця битви скіфів і колхів. Убита Гесандром[55].
  • Лісіппа. Перша амазонка, засновниця Феміскіри. Ототожнюється з Ортерою.
  • Марпа. Амазонка. Вбита Гераклом у бою[30].
  • Марпесія. Цариця амазонок, дочка Ареса, мати Сінопи. Її військо перебито варварами Азії[56][57].
  • Меланіппа.[58] Амазонка, дочка Ареса й Отрери, сестра цариць амазонок Іпполіти і Меланіппи. [59] За деякими версіями, це інше ім'я Іпполіти або Антіопи[60]. Або полонянка Геракла, викупом за котру став пояс цариці Іпполіти[61].
  • Меніпа. Амазонка, учасниця битви скифів і колхів. Вбита Ґесандром[62].
  • Міріна[63], цариця лівійських амазонок, звана «легконогою» за швидкість управління колісницею[64]. Вела активні завоювання, перемогла монстриць-горгон, підкорила Лівію, здійснювала спустошливі походи до Аравії та Малої Азії. Заснувала нову столицю амазонок у Херсонесі (зараз Севастополь)[1]. Загинула від рук фракійського царя Мопса та скіфа Сіпіла Її курган біля мурів Трої згадує Гомер: боги називають його могилою Міріни, а люди Батієєю[65].
    Голова полеглої амазонки. Капітолійські музеї
    Молпадія. Амазонка. Згідно з афінянами, коли амазонки напали на Афіни, Мольпадія вбила Антіопу, а сама була вбитою Тесеєм[66].
  • Окіала. Амазонка[27].
  • Оріфія. Цариця амазонок, в деяких версіях сестра видатної цариці амазонок Антіопи. Очолила похід на Афіни[67].
  • Отрера. Перша цариця амазонок, засновниця Амазонії[68]. Мати видатних цариць-наступниць Іпполіти, Антіопи і Пентесілеї[69] від бога війни Ареса. Збудувала храм Артеміди в Ефесі[70] та храм Ареса[71]. Іноді ототожнюється з Лісіппою, першою амазонкою, яка заснувала Феміскіру.
  • Пантаріста. Амазонка. Вбила капітана Тіаміда.
  • Пентесілея. Цариця амазонок. Дочка Отрери, сестра Іпполіти.
  • Полемуса. Амазонка, супутниця Пентесілеї[45]. Вбита Ахіллом[34].
  • Полідора. Амазонка[27].
  • Профоя. Амазонка. Семикратно перемагала викликаних нею на поєдинок противників. Вбита Гераклом у бою[72].
  • Сінопа. Амазонка, дочка Марпеси, незаймана[73] (за іншою версією див. Синопа)[74].
  • Смірна. Амазонка, володарка Ефесу. Від неї названо місто[75].
  • Текмеса. Амазонка. Убита Гераклом у бою[30].
  • Фалестріда. Цариця амазонок, яка відвідала Олександра Македонського[76] з метою народження наступниці.
  • Феба[77]. Амазонка. Супроводжувала на полюванні Артеміду. Вбита Гераклом у бою[30].
  • Фермодоса. Амазонка, супутниця Пенфесілеї[78]. Вбита Меріоном[47].
  • Фесеїда. (Тесеїда) Амазонка[27].
  • Філіпіда. Амазонка. Вбита Гераклом у бою[72].
  • Фоя (Тоя) Амазонка, учасниця битви скіфів і колхів. Вбита Гесандром[79].
  • Егея. Цариця амазонок.
  • Елла (Аела). Амазонка. Вбита Гераклом у бою[72].
  • Енія. Амазонка, одна з 12 супутниць Пентесілеї.
  • Ерібея. Амазонка. Доблесна у ратних справах. Вбита Гераклом у бою[72].

У мистецтві

У переносному значенні амазонкою називають жінку-вершницю, войовничу жінку, а також жіноче вбрання для верхової їзди на конях[2]. З амазонками порівнювали себе суфражистки[80].

Битва між грецькими воїнами та амазонками. Мармурова панель саркофага, музеї Ватикану (бл. 170)

Сцени битв проти амазонок (амазономахій) були популярні в грецькому мистецтві, особливо на кераміці та в монументальній скульптурі, що прикрашала деякі з найважливіших будівель, включаючи афінський Парфенон. Типово вони зображалися як жінки, що займаються чоловічими справами (в розумінні греків), зокрема воюють. Показово, що ніде в античному мистецтві амазонок не зображали одногрудими, тож міф про припікання ними грудей напевне не був відомий грекам[4].

Найдавніше зображення воїна, що бореться з амазонкою, міститься на теракотовому вотивному щиті, котрий датується 700 роком до нашої ери. Боротьба Геракла з амазонками — популярний мотив на грецькій чорнофігурній кераміці (другий за популярністю після немейського лева), представлений майже 400 збереженими зразками. Амазонки, які воювали з неназваними воїнами, зображалися протягом VI і V століть до нашої ери як на чорно- та червонофігурній грецькій кераміці. В V столітті до нашої ери амазонок стали зображати в перському одязі, оскільки Греція воювала з персами і нагадування про перемоги над амазонками повинно було переконати народ, що і нових завойовників буде подолано. Загальніші амазономахії присутні на щиті статуї Афіни Парфенос у Парфеноні (438 р. до н. е.), на західному фронтоні храму Асклепія в Епідаврі (395—375 рр. до н. е.), на храмі Афіни Ніки на афінському Акрополі (бл. 425—420 рр. до н. е.), на Дельфійському Толосі (380—370 рр. до н. е.) і на храмі Ареса на агорі в Афінах[4].

На території України на острові Березань поблизу Очакова знайдено давньогрецький чорнофігурний кубок (мастоїд) VI ст. до н. е., сюжет розпису якого — боротьба Геракла з амазонками. В Ольвії знайдено червонофігурну пеліку IV ст. до н. е. з зображенням битви греків і амазонок. Червонофігурний кратер з Пантікапея IV ст. до н. е. містить зображення амазонки, що б'ється з грифоном. Загалом у некрополях Боспора, Ольвії та Херсонеса нередко зустрічаються пеліки і лекани з зображенням жінки в скіфській шапці, як часто зображали амазонок[81].

У мистецтві відома скульптура Поліклета «Поранена амазонка», статуя Фідія та ін. Збереглися понад 30 наслідувань цих скульптур великих митців. Єднає їх однакова поза амазонки: її права рука піднята, можливо, розмахуючи списом, тоді як ліва піднімає край одягу, відкриваючи рану[82][83]. Барельєфами амазономахій був прикрашений Мавзолей у Галікарнасі[84].

Амазонка готується до битви
(Антіопа або Іпполіта). П'єр-Ежен-Еміль Ебер, Національна галерея мистецтва, Вашингтон, округ Колумбія (1860)

У літературі

У кіно

  • У телесеріалі «Ксена: принцеса-воїн» — Габріель (напарниця Ксени) стає королевою амазонок.
  • Фільм Диво-жінка 2017 року
  • Фільм Диво-жінка 1984 2020 року

В астрономії

Астрономічні обєкти, названі на честь амазонок:

У фемінізмі

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Amazons. Historynet (амер.). 20 квітня 2018. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  2. ↑ а б в г д е ж и І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів // «Словник античної міфології», м. Київ, 1985 р. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 10 жовтня 2014.
  3. ↑ а б Фіалко, О.Є. (2019). Поховання амазонок Лісостепового Придніпров'я / Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. Київ: ІА НАН України. с. 80—96.
  4. ↑ а б в г д е ж Amazon Women. World History Encyclopedia (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  5. ↑ Blok, Josine (1995). The early Amazons : modern and ancient perspectives on a persistent myth. Leiden: E.J. Brill. ISBN 90-04-10077-6. OCLC 31243025.
  6. ↑ Herodot zur skythischen Sprache: Arimaspen, Amazonen und die Entdeckung des Schwarzen Meeres. herodot.glossa.dk. с. 94—96. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  7. ↑ а б в Amazon Research - Lykastia and Chadesia. www.myrine.at. Процитовано 20 вересня 2026.
  8. ↑ Миф об амазонках и его развитие в античной традиции [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Magazine, Smithsonian; Foreman, Amanda. The Amazon Women: Is There Any Truth Behind the Myth?. Smithsonian Magazine (англ.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  10. ↑ а б Aeschylus, Prometheus Bound, line 1. www.perseus.tufts.edu. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  11. ↑ Cereno, Benito (21 грудня 2020). Themyscira: The Home Of The Legendary Amazons Explained. Grunge (амер.). Процитовано 20 вересня 2026.
  12. ↑ An account of a copy from the 15th century of a map of the world engraved on metal. HathiTrust. 1891. Процитовано 22 жовтня 2024.
  13. ↑ Smith, Cynthia (3 жовтня 2024). Cardinal Borgia's Unusual Map of the World | Worlds Revealed. The Library of Congress. Процитовано 22 жовтня 2024.
  14. ↑ Fomenko, I. K.; Shcherbakova, E. I. (2017). The Western Trail of the 'Kazan Dragon' (PDF). Zolotoordynskaya Tsivilizatsiya [Golden Horde Civilization] (рос.) (10): 378—389.
  15. ↑ HARMONIA - Amazonian Nymph of Greek Mythology. www.theoi.com. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  16. ↑ ARES FAMILY - Greek Mythology. www.theoi.com. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 березня 2022.
  17. ↑ Гіппократ. De Articulis. 53
  18. ↑ Аполлодор. Епітома I.16; Гіппій Тройзенський. Цит. за: Павсаній I.2.1.
  19. ↑ Плутарх. Тесей 27; Великий етимологік: Boedromia; Еврипід. Йон 59; Клідем. Цит. за: Плутарх. Цит. тв.
  20. ↑ Клідем. Цит. за: Плутарх. Цит. тв.; Павсаній I.41.7; Діодор Сицилійський IV.28.
  21. ↑ Плутарх. Цит. та.; Павсаній I.2.1; I.41.7; III.25.2 і II.32.8.
  22. ↑ Аполлодор II.5.9; Піндар. Немейські оди III.35 і Фрагмент 172; Філохор. Цит. за: Плутарх. Тесей 26.
  23. ↑ Діодор Сицилійський IV.16; Аполлодор. Цит. тв.; Плутарх. Грецькі питання 45.
  24. ↑ Аполлоній Родоський II.966 і далі.; Діодор Сицилійський. Цит. тв.
  25. ↑ № 30, Сарматия (Азиатская), АРМЯНСКАЯ ГЕОГРАФИЯ, АЗИЯ, Страны Великой Азии [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  26. ↑ стор. 10, 539, «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р. — ISBN 5-308-00052-2 (укр.)
  27. ↑ а б в г д е ж и к л м Гігін. Міфи 163
  28. ↑ а б в Квінт Смірнський. Після Гомера I 52
  29. ↑ а б Квінт Смірнський. Після Гомера I 344—353
  30. ↑ а б в г д е ж и Діодор Сицилійський. «Історична бібліотека» IV 16, 3
  31. ↑ Вестник древней истории. 1947 г. № 1. С. 285 (рос.)
  32. ↑ Лосев А. Ф., «Мифология греков и римлян». г. Москва, 1996 г. С. 81 (рос.)
  33. ↑ а б в Квінт Смірнський. Після Гомера I 50
  34. ↑ а б в г Квінт Смірнський. Після Гомера I 725
  35. ↑ Аполлоний Родосский. Аргонавтика I 385
  36. ↑ Павсанийу I 2, 1; Плутарх. Тесей 27
  37. ↑ Diodorus Siculus, 4.16.3
  38. ↑ Квінт Смірнський. Післе Гомера I 327—335
  39. ↑ а б Квінт Смірнський. Після Гомера I 51
  40. ↑ Квінт Смірнський. Після Гомера I 726
  41. ↑ Валерій Флакк. Аргонавтика VI 376
  42. ↑ Каллімах. Гімни III 237—239, 267
  43. ↑ Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека Э V 2
  44. ↑ Сервій. Коментар до «Енеїди» Вергілія IV 345 // Гиндин Л. А., Цымбурский В. Л. Гомер и история Восточного Средиземноморья. г. Москва, 1996 г. С. 292; Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. г. Москва, 1996 г. С.427 (рос.)
  45. ↑ а б в Квінт Смірнський. Після Гомера I 49
  46. ↑ Квінт Смірнський. Після Гомера I 342—343
  47. ↑ а б Квінт Смірнський. Після Гомера I 336—341
  48. ↑ Валерій Флакк. Аргонавтика V 610; VI 371
  49. ↑ Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. Москва, 2001 г. В 3 т. Т.1. С. 565 (рос.)
  50. ↑ Арриан, фр. 48 Мюллер // Гиндин Л. А., Цымбурский В. Л. Гомер и история Восточного Средиземноморья. Москва, 1996 г. С. 300 (рос.)
  51. ↑ Страбон. Географія XIII 3, 6 (с. 623)
  52. ↑ Квінт Смірнський. Після Гомера I 310—316
  53. ↑ Юстин. Епітома Помпея Трога II 4, 12
  54. ↑ Афіней. Бенкет мудреців I 57, 31 d, посилання на Алкіфрона з Меандра
  55. ↑ Валерій Флакк. Аргонавтика VI 374
  56. ↑ Юстин. Епітома Помпея Трога II 4, 12-16
  57. ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека II 45, 1-5
  58. ↑ Мифы народов мира. Москва, 1991—1992 г. В 2 т. Т. 2. С. 134 (рос.)
  59. ↑ Аполлоній Родоський. Аргонавтика II 959
  60. ↑ Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека Э I 16
  61. ↑ Юстин. Епітома Помпея Трога II 4, 25
  62. ↑ Валерій Флакк. Аргонавтика VI 377
  63. ↑ Мифы народов мира. Москва, 1991—1992 г. В 2 т. Т. 2. С. 153 (рос.)
  64. ↑ Страбон. Географія XII 8, 6 (с. 573)
  65. ↑ Гомер. Іліада II 813
  66. ↑ Павсаний. Описание Эллады I 2, 1; Плутарх. Тесей 27 (рос.)
  67. ↑ Юстин. Епітома Помпея Трога II 4, 20.26-30
  68. ↑ Гигин. Мифы 163
  69. ↑ Псевдо-Аполлодор. Мифологическая библиотека Э V 1
  70. ↑ Гигин. Мифы 223
  71. ↑ Аполлоний Родосский. Аргонавтика II 385
  72. ↑ а б в г Діодор Сицилійський. Історична бібліотека IV 16, 2
  73. ↑ Юстин. Епітома Помпея Трога II 4, 17
  74. ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека II 46, 1-3
  75. ↑ Страбон. Географія XIV 1, 4 (с. 633)
  76. ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека XVII 77; Страбон. Географія XI 5, 4 (с. 505); Юстин. Епітома Помпея Трога XII 3, 5; Курцій Руф. Історія Александра Великого VI 5, 24-32
  77. ↑ Фридрих Любкер, Реальный словарь классических древностей. г. Москва, 2001 г. В 3 т. Т.3. С. 81 (рос.)
  78. ↑ Квінт Смірнський. Після Гомера I 53
  79. ↑ Валерій Флакк. Аргонавтика VI 375
  80. ↑ The Amazons in pop-culture and in the media | Suffrajitsu (амер.). Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 4 квітня 2022.
  81. ↑ Скржинская, М.В. (2009). Реальные и мифические народы в изображениях на памятниках искусства из античных городов Северного Причерноморья (VI-IV вв. до н. э.). Боспорские исследования. Т. XXI. Національна академія наук України, Кримське відділення Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України. с. 3—41.
  82. ↑ Marble statue of a wounded Amazon. www.metmuseum.org. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
  83. ↑ Statue of a wounded Amazon | Musei Capitolini (амер.). Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 1 квітня 2022.
  84. ↑ Ashmole, Bernard; Strong, Donald Emrys (2005). Relief sculpture of the mausoleum at Halicarnassus. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-813212-3. OCLC 53871093.
  85. ↑ Wonder Woman in Comics (англ.). DC Comics.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2012. Процитовано 9 листопада 2012. [Архівовано 2012-11-12 у Wayback Machine.]

Посилання


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).