Фенікс

Фе́нікс (грец. Φοίνιξ) — легендарний птах, який, за уявленням народів середземномор'я, кожні 500 років прилітав з Аравії до Єгипту. Коли він відчував, що постарів, будував гніздо з пахучих гілок на верхів'ї пальми, і там його спалювало сонце. Потім птах воскресав з попелу, відроджувався юним, а попіл відносив до міста Геліополя.

Поширений символ безсмертя, відродження.

Легенда про фенікса, вперше зафіксована в античні часи, описує його як птаха з багатьма позитивними рисами. Він мирний, мудрий, безкорисливий і вірний, а живе дуже довго (найчастіше вказують 500 років). Але попри своє щасливе життя, фенікс не може уникнути старіння. Тому він користується засобом для переродження. Постарівши, фенікс збирає прянощі, з яких будує гніздо. Часто місцем гніздування згадується Геліополь у Єгипті. Фенікс згорає разом із гніздом, а за якийсь час (часто — 3 дні) відроджується з попелу юним. Є версії, де додається, що фенікс збирає у яйце попіл самого себе колишнього, та ховає його. В інших варіантах легенди фенікс просто помирає, а потім з'являється молодим із власних останків^[1], або відроджується з власного трупа, який відносить у Геліополь у яйці та спалює^[2].

Варіюється також кількість феніксів. Це може бути як вид птахів, так і один-єдиний фенікс^[2].

Перші описи птаха, якого можна важати феніксом, містяться в текстах пірамід і датуються приблизно 2400 роком до н. е. Пізніші твори, такі як «Книга мертвих», згадують «бенну», велику чаплю, одну з форм бога сонця Ра. Божество супроводжувало померлого через потойбічне життя, щодня з'являючись зі сходу разом із сонцем^[3].

Класичним вважається грецький фенікс. Спершу птаху приписували надзвичайне довгожительство, але не здатність до переродження. Гесіод близько 700 року до н. е. писав про фенікса як про найдовговічнішу тварину, бо тривалість його життя нібито в 9 разів перевищує людську^[4]. Геродот відвідав Єгипет близько 450 року до н. е. та записав легенду про птаха, схожого на орла, з червоно-золотим оперенням. Згідно з цією легендою, птах живе в Аравії та повертається до Геліополя кожні 500 років, щоб поховати свого батька в яйці, яке робить із мирри^[5]. Еліан зазначав, що фенікс — мудрий птах, бо точно обраховує коли минає 500 років^[6]. Філострат описував, ніби фенікс живе не в Аравії, а в Індії. За його версією, птах робить собі гніздо з прянощів, сам собі співає похоронні пісні, а його пір'я випромінює золотаве світло^[7].

Версія Овідія стверджує, що фенікс харчується бальзамом і ладаном. Коли птаху виповнюється 500 років, він будує собі гніздо на пальмі, вистелене касією, нардом, миррою та корицею. Потім з його трупа з'являється новий фенікс, який кладе останки себе старого в яйце, зроблене з мирри, та відносить до Геліополя, щоб покласти його перед дверима храму^[8].

Клавдіан детально описував щасливе життя фенікса, який харчується сонячним промінням та бризками води. Фенікс сяє золотом, його ноги пурпурові, на голові є чубчик. У віці 1000 років птах будує собі гніздо, яке запалює бог Феб (Аполлон або Геліос). Фенікс згорає, а потім відроджується молодим із попелу. Свої останки, загорнені в трави, він несе до Геліополя. Його супроводжують численні інші птахи. На час його подорожі птахи укладають мир між собою. В Геліополі фенікс кладе останки себе колишнього на вівтар, де вони згорають остаточно. Аромат від спалення поширюється околицями^[9].

Римляни зображали фенікса на монетах. Ще в античні часи легенда про фенікса вкорінилася в християнських віруваннях. У Посланні до Коринтян (96 рік н. е.) Папа Климент I заявляв про існування фенікса, наводячи його як доказ можливості воскресіння. Під час гонінь, фенікс також став символом мучеництва. У цей період феніксів часто зображували як великих орлоподібних птахів з довгими шиями та ногами^[3].

Середньовічні бестіарії також описували фенікса. Ймовірно, піку популярності образ фенікса досяг у епоху Відродження, коли він став символом досконалості та винятковості, а також став популярним у геральдиці. В алхімії він символізував духовне просвітлення та очищення^[3].

• 
  Птах бенну, репродукція з папіруса Ані
• 
  На фресці з Помпеїв, 40-79 роки н.е.
• 
  Мозаїка V ст. із зображенням фенікса з німбом. Антіохія, у Римській Сирії
• 
  На римському золотому ауреї
• 
  Відродження фенікса, XII ст.
• 
  Александр Македонський та його послідовники моляться біля Дерев Сонця та Місяця, а також Сухого Дерева з Феніксом. Королівський рукопис Талбота Шрусбері, 1444-1445 роки
• 
  На міланській золотій монеті, між 1476 та 1481 роками
• 
  У Нюрнберзькій хроніці
• 
  Фенікс як символ чесноти надії, між 1495 та 1505 роками
• 
  Ілюстрація Фенікса з книги Конрада Лікосфена «Хроніка знамень і значень», 1557 р.
• 
  Ілюстрація Фенікса з «Видінь Петрарки» Клемана Маро, близько 1540 року
• 
  «Алегорія безсмертя» (фрагмент) Джуліо Романо, 1540 рік
• 
  У «Червоній книзі історій про тварин» Ендрю Ленга, 1899 рік.
• 
  На церковному вітражі в Будапешті

1. брат (варіант: батько) Європи; епонім фінікійців;
2. старий фессалієць, що навчав Ахіллеса красномовства та військової справи; коли Ахіллес під час Троянської війни посварився з Агамемноном, Фенікс був серед ахейців, які вмовляли героя повернутися на поле бою;
3. китайського легендарного птаха фенхуана у західній традиції також називають феніксом.

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.

• Фенікс // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1979. — 1000 екз.
• PHOENIX (Phoinix) - Fire-Bird of Greek & Roman Legend (англ.)

Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.