Антіопа
| Антіопа | |
|---|---|
д.-грец. Ἀντιόπη  | |
 | |
| Батько | Асоп[1] або Ніктей[2][1] |
| Мати | Polyxod[1] |
| Брати, сестри | Nycteïsd |
| У шлюбі з | Епопей і Phocusd |
| Діти | Амфіон[2][3] і Зеф[3][1] |
Антіопа (грец. Αντιόπη) — дочка фіванського володаря Ніктея (варіант: річкового бога Асопа).
Згідно з міфами Ніктей не хотів видавати доньку заміж. Але заборони були марними: Антіопа завагітніла (за легендою — від Зевса, що набув вигляду сатира) і втекла з Фів на гору Кіферон, де в печері народила синів-близнюків. Дізнавшись, що батько шукає її, Антіопа кинула малюків у печері, а сама втекла ще далі до Сікіона, де стала дружиною місцевого царя Епопея.
Ніктей в розпуці наклав на себе руки, заповівши владу своєму брату Ліку, який пообіцяв йому за будь-яку ціну повернути Антіопу додому. Між фіванцями і сікіонцями спалахнула війна. Епопей загинув. Його наступник, цар Лаомедонт, погодився видати Антіопу переможцям.
Як бранку Антіопу відправили до Фів. І хоча вона була небогою Ліка, цар тримав її в себе як рабиню, а потім зробив наложницею. Ревнива дружина Ліка, Дірка знущалася над Антіопою і врешті запроторила її до в'язниці.
Коли зросли діти Антіопи — Амфіон і Зет, знайдені і виховані кіферонським пастухом, вони звільнили свою матір та помстилися кривдниці Дірці, прив'язавши її до рогів дикого бика[4].
Цьому міфові присвячені твори середньовічних і сучасних художників та скульпторів А. Сузіні, Тіціана, А. Корреджо, Шарль-Андре ван Лоо, А. Ватто й інші.
Примітки
- ↑ а б в г Антиопа // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 848.
- ↑ а б Амфион // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 686.
- ↑ а б Антіопа // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 372.
- ↑ Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.52-54
Література
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).