YaChudo

Йодат калію

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Йодат калію

Елементарна комірка кристалів KIO3
Назва за IUPAC Калій йодат
Інші назви Калій йодат(V), калій йоднуватокислий
Ідентифікатори
Номер CAS 7758-05-6
Номер EINECS 231-831-9 Редагувати інформацію у Вікіданих
DrugBank DB15923 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 234593 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES [O-]I(=O)=O.[K+][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
InChI InChI=1S/HIO3.K/c2-1(3)4;/h(H,2,3,4);/q;+1/p-1 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молярна маса 214,001 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали, білий порошок
Густина 3,89 г/см³[2]
Тпл 560 °C (розкл.)
Розчинність (вода) 9,22 г / 100 г
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
-510,43 кДж/моль
Ст. ентропія So
298
151,46 Дж/(моль·K)
Теплоємність, co
p
106,48 Дж/(моль·K)
Пов'язані речовини
Інші аніони гіпойодит калію, йодид калію, перйодат калію
Інші катіони йодат натрію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Йода́т ка́лію, ка́лій йода́т — неорганічна сполука ряду йодатів, що має склад KIO3. За звичайних умов є білими кристалами або порошком. При нагріванні поступово розкладається, проявляє сильні окисні властивості.

Йодат калію широко застосовується як окисник у титриметричному аналізі — йодометрії. Також він використовується як антисептик місцевої дії і харчовий додаток — компонент йодованої солі, що вживається для запобігання йододефіциту[3], і поліпшувач борошна (E917)[4].

Фізичні властивості

Йодат калію не має запаху, утворює білі моноклинні кристали або порошок. Помірно розчиняється у воді та розчинах йодиду калію, нерозчинний у спиртах та аміаці.

Розчинність йодату калію у воді, г / 100 г[5]
0 °C 10 °C 20 °C 30 °C 40 °C 60 °C 80 °C 100 °C
4,60 6,27 8,08 10,3 12,6 18,3 24,8 32,3

Отримання

Одним з основних способів добування йодату калію є електроліз водного розчину йодиду калію:

K I + 3 H 2 O → e l e c t r o l y s i s   K I O 3 ( A n ) + 3 H 2 ↑ ( K a t ) {\displaystyle \mathrm {KI+3H_{2}O{\xrightarrow {electrolysis}}\ KIO_{3}^{(An)}+3H_{2}\uparrow ^{(Kat)}} }

Більшість інших застосовуваних методів також полягає в окисненні:

  • високотемпературне окиснення йодиду калію:
2 K I + 3 O 2 → 600 o C ,   P   2 K I O 3 {\displaystyle \mathrm {2KI+3O_{2}{\xrightarrow {600^{o}C,\ P}}\ 2KIO_{3}} }
I 2 + 2 K C l O 3 ⟶ 2 K I O 3 + C l 2 {\displaystyle \mathrm {I_{2}+2KClO_{3}\longrightarrow 2KIO_{3}+Cl_{2}} }
K I + K C l O 3 ⟶ K I O 3 + K C l {\displaystyle \mathrm {KI+KClO_{3}\longrightarrow KIO_{3}+KCl} }

Також йодат утворюється при розкладанні метаперйодату калію:

2 K I O 4 → 290 o C   2 K I O 3 + O 2 {\displaystyle \mathrm {2KIO_{4}{\xrightarrow {290^{o}C}}\ 2KIO_{3}+O_{2}} }

Класичною є реакція розчинення йоду у гарячому розчині гідроксиду калію, але виділення продукту із розчину є вельми складним:

I 2 + 6 K O H → t   K I O 3 + 5 K I + 3 H 2 O {\displaystyle \mathrm {I_{2}+6KOH{\xrightarrow {t}}\ KIO_{3}+5KI+3H_{2}O} }

Хімічні властивості

Йодат калію є речовиною помірної стійкості, при нагріванні понад 560 °C він починає плавитися, частково розкладаючись із виділенням кисню:

2 K I O 3 → 560 − 650 o C   2 K I + 3 O 2 ↑ {\displaystyle \mathrm {2KIO_{3}{\xrightarrow {560-650^{o}C}}\ 2KI+3O_{2}\uparrow } }

Помірно розчиняється у воді, не гідролізується. Із кислих розчинів може виділятися у вигляді кристалів KIO3·HIO3.

Подібно до інших йодатів, у кислому середовищі він є сильним окисником:

2 K I O 3 + 12 H C l ( c o n c . ) ⟶ 2 K C l + I 2 ↓ +   5 C l 2 + 6 H 2 O {\displaystyle \mathrm {2KIO_{3}+12HCl_{(conc.)}\longrightarrow 2KCl+I_{2}\downarrow +\ 5Cl_{2}+6H_{2}O} }
K I O 3 + 5 K I + 3 H 2 S O 4 ⟶ 3 I 2 + 3 K 2 S O 4 + 3 H 2 O {\displaystyle \mathrm {KIO_{3}+5KI+3H_{2}SO_{4}\longrightarrow 3I_{2}+3K_{2}SO_{4}+3H_{2}O} }
K I O 3 + 3 H 2 O 2 ⟶ K I + 3 O 2 ↑ +   3 H 2 O {\displaystyle \mathrm {KIO_{3}+3H_{2}O_{2}\longrightarrow KI+3O_{2}\uparrow +\ 3H_{2}O} }

У сильнолужних розчинах йодат може окиснюватися:

K I O 3 + K 2 S 2 O 8 + 2 K O H ( c o n c . ) ⟶ K I O 4 ↓ +   2 K 2 S O 4 + H 2 O {\displaystyle \mathrm {KIO_{3}+K_{2}S_{2}O_{8}+2KOH_{(conc.)}\longrightarrow KIO_{4}\downarrow +\ 2K_{2}SO_{4}+H_{2}O} }

Окрім того, окиснення відбувається також при електролізі його підкисленого водного розчину:

K I O 3 + H 2 O → e l e c t r o l y s i s   K I O 4 ( A n ) + H 2 ↑ ( K a t ) {\displaystyle \mathrm {KIO_{3}+H_{2}O{\xrightarrow {electrolysis}}\ KIO_{4}^{(An)}+H_{2}\uparrow ^{(Kat)}} }

Див. також

Примітки

  1. ↑ POTASSIUM IODATE
  2. ↑ CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  3. ↑ Маменко М. Є. Йодний дефіцит та йододефіцитні захворювання (лекції) // Перинатология и педиатрия.. — 2013. — Вип. 1. — С. 97—105. Процитовано 13 жовтня 2015.
  4. ↑ Class names and the International Numbering System for food additives. codexalimentarius.org. Codex Alimentarius. Прийнято у 1989; остання правка у 2014. Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 13 жовтня 2015.
  5. ↑ Lange's Handbook of Chemistry / Dean, John A., editor. — 15th. — New York : McGraw-Hill, 1999. — ISBN 0-07-016384-7. (англ.)
  6. ↑ Greenwood, N. N., Earnshaw, A. Chemistry of the Elements. — 2nd. — Oxford : Butterworth-Heinemann, 1997. — P. 853—854. — ISBN 0-7506-3365-4. (англ.)

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Patnaik, P. Handbook of Inorganic Chemicals. — McGraw-Hill, 2003. — 1086 p. — ISBN 0-07-049439-8. (англ.)
  • Lauterbach, A., Ober, G. Iodine and Iodine Compounds // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 14. — P. 365. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI:10.1002/0471238961.0915040912012120.a01. (англ.)
  • Lange's Handbook of Chemistry / Dean, John A., editor. — 15th. — New York : McGraw-Hill, 1999. — ISBN 0-07-016384-7. (англ.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).