YaChudo

Йододефіцит

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Йододефіцит
Спеціальністьендокринологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-115B5K.3 Редагувати інформацію у Вікіданих
МКХ-10E00-E02
DiseasesDB6933
eMedicinemed/1187
CMNS: Iodine deficiency у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Йододефіцит (йододефіцитний синдром) — розлади здоров'я, пов'язані з дефіцитом йоду. Розглядаються ВООЗ як найпоширеніші у всьому світі синдромні ураження неінфекційного характеру. Згідно з даними ВООЗ у 2007 році близько 2 млрд осіб споживали йод в недостатній кількості, третина з них — діти шкільного віку. З ризиком йододефіциту щорічно народжується 38 млн дітей[1][2] Йододефіцит може призводити до розвитку патології щитоподібної залози і розумових розладів різного ступеня тяжкості. Найпоширеніші з захворювань йододефіцитного характеру: ендемічний зоб, ендемічний кретинізм або вроджена розумова недостатність.

Зони йододефіциту за даними ВООЗ у розрахунку на 100 000 населення[3]
   немає даних
   менш як 50
   50-100
   100-150
   150-200
   200-250
   250-300
   300-350
   350-400
   400-450
   450-500
   500-800
   понад 800

Епідеміологія

На йододефіцитний синдром хворіє більше 2 млрд людей на всіх континентах. Ендемічний зоб виявлено у 740 млн осіб, 43 млн осіб потерпає через розумову відсталість внаслідок йододефіциту, на ендемічний кретинізм хворіє понад 6 млн осіб.[2] Найрозповсюдженіший йододефіцит в країнах Африки і Південно-Східної Азії[4]

До йододефіцитних регіонів частіше належать гірські масиви й місцевості, віддалені від моря. Саме в цих регіонах спостерігається нестача йоду в ґрунтах. Люди, які живуть на узбережжях морів й океанів, жителі острівних держав, як правило, вживають в їжу велику кількість багатих на йод морепродуктів, тому у них здебільшого не виникає дефіциту йоду.[5]

Згідно з результатами дослідження, проведеного у Великій Британії 2011 року, йододефіцит був виявлений у 70 % населення[6].

Фактори ризику

Нижче наведено список потенційних факторів ризику[7], які можуть спровокувати йододефіцит:

  • Низький вміст йоду в їжі.
  • Дефіцит селену. Селен належить до синергістів йоду — при дефіциті селену йод не засвоюється[8]. За результатами досліджень, причиною розвитку ендемічного кретинізму новонароджених є поєднана нестача йоду й селену.[9]
  • Вагітність.
  • Радіоактивне опромінення.
  • Збільшення споживання або зростання вмісту в плазмі крові зобогенних речовин (гойтрогенів, струмогенів).
  • Стать (ризик виникнення йододефіциту вищий у жінок).
  • Паління.
  • Вживання алкоголю. Етиловий спирт викликає зниження вмісту йоду в організмі.
  • Прийом оральних контрацептивів. Оральні контрацептиви викликають зниження вмісту йоду в організмі.
  • Перхлорати.
  • Тіоціанати.
  • Вік. У різному віці можуть виникати різні типи йододефіциту.

Клінічне значення

Йододефіцит може призводити до розвитку станів, а також доброякісних та злоякісних пухлин щитоподібної залози.

Кретинізм

Найчутливішою до нестачі йоду в організмі є нервова система. Тож у разі стабільного йододефіциту в дитини з раннього віку відбувається затримка психічного розвитку, а за класичної форми йододефіциту розвивається кретинізм. Такі діти малі на зріст, з непропорційними частинами тіла і різким відставанням у розумовому розвитку.

Зоб

Зоб або патологічне збільшення щитоподібної залози може виникати внаслідок йододефіциту. Гормони цієї залози не здатні синтезуватися без достатньої кількості йоду. Ці гормони беруть участь абсолютно в усіх функціях організму і, оскільки щитоподібна залоза є одним з елементів ендокринної системи, порушення в ній спричиняють розлад усієї системи. Тому часто в разі йододефіциту одночасно з хворобами щитоподібної залози спостерігаються порушення в діяльності всіх інших залоз.

Інші негативні впливи на організм

Порушення білкового, жирового та вуглеводного обміну нерідко сприяє затримці росту в дітей. Крім того, виходить з ладу функція імунної системи, зокрема фагоцитоз (процес поглинання деякими клітинами крові мікробів, вірусів, які потрапляють у кров, і таким чином очищення організму). У разі дефіциту йоду ці клітини є малоактивними. Тому спостерігаються нерідко захворювання, спричинені вірусами і бактеріями, з тривалим і часто ускладненим перебігом.

Профілактика

Вживання йодованої солі вважається найефективнішим підходом до профілактики йододефіциту.

У країнах, де необхідно вирішити проблему дефіциту йоду, всі солі повинні бути йодованими. Навіть споживання невеликої кількості достатньої кількості йодованої солі все одно забезпечить додаткові переваги для здоров'я, пов'язані з йодом, забезпечуючи належний когнітивний розвиток у дітей.[10]


Йодизм — перевищена концентрація мікроелемента в організмі людини, що є небезпечним. У групі ризику люди з туберкульозом, гіпертонією, хворобами шкіри, захворюваннями нирок.

При вживанні великої кількості йодованого масла, хліба, молока, солі — результатом буде дисбаланс організму.

Кількість небезпечного для організму йоду має вимірюватися мільйонними частками одного грама. Восени та взимку організм особливо чутливий до погодних змін і варто поповнювати запаси йоду в крові. Лікарі у таких випадках призначають вітамін групи С, D, В, Е тощо.[11]

Всесвітній день боротьби з йододифіцитом

Всесвітній день боротьби з йододифіцитом відзначається щорічно 21 жовтня і покликаний інформувати населення про вплив йододефіциту на організм.

Примітки

  1. ↑ The Lancet, Volume 372, Issue 9633, Page 88, 12 July 2008. Архів оригіналу за 2 лютого 2009. Процитовано 6 березня 2013.
  2. ↑ а б Iodine deficiency in 2007: Global progress since 2003. Food and Nutrition Bulletin, vol. 29, no. 3 © 2008, The United Nations University (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 червня 2013. Процитовано 6 березня 2013.
  3. ↑ Mortality and Burden of Disease Estimates for WHO Member States in 2002. World Health Organization. 2002. Архів оригіналу (xls) за 30 червня 2019.
  4. ↑ In Raising the World's I.Q., the Secret's in the Salt, article by Donald G. McNeil, Jr., The New York Times, December 16, 2006. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 6 березня 2013.
  5. ↑ Кочергина И. И. Профилактика и лечение дефицита йода и эндемического зоба — Российский медицинский журнал. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 6 березня 2013.
  6. ↑ «Iodine status of UK schoolgirls: a cross-sectional survey». The Lancet 377 (9782): 2007-12. 11 June 2011.
  7. ↑ Knudsen N, Laurberg P, Perrild H, Bülow I, Ovesen L, Jørgensen T (October 2002). «Risk factors for goiter and thyroid nodules». Thyroid: Official Journal of the American Thyroid Association 12 (10): 879-88.
  8. ↑ The interactions between selenium and iodine deficiencies in man and animals. Arthur JR, Beckett GJ, Mitchell JH. — Nutrition Research Reviews. 1999 Jun;12(1):55-73
  9. ↑ Грекова Т. И., Бурлачук В. Т., Будиевский А. В. Курутько В. Н. Тиреоидные гормоны и нетиреоидная патология: профилактика и лечение. Петрозаводск, ИнтелТек, 2005, 250С.
  10. ↑ World Heart Day 2014: salt reduction saves lives. www.who.int (англ.).
  11. ↑ 21 жовтня – Всесвітній день йододефіциту. Все, що потрібно знати тернополянам про профілактику від нестачі йоду - iternopolyanyn.com. iternopolyanyn.com (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).