YaChudo

Гарнієрит

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Гарнієрит
Зображення
З матеріалусерпентини, Тальк, смектити і група хлоритів Редагувати інформацію у Вікіданих
IMA-статусдискредитований (D) Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Гарнієрит у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гарнієрит[1], гентит[2] — це загальна назва зеленої нікелевої руди, утвореної внаслідок вивітрювання серпентинізованих ультраосновних порід.[3] Вона утворюється внаслідок латеритного вивітрювання ультраосновних порід і зустрічається в багатьох родовищах нікелевих латеритів по всьому світу. Це важлива нікелева руда, що містить велику вагову частку NiO.[4][5] Оскільки гарнієрит Комісією з нових мінералів, номенклатури та класифікації (CNMNC) не визнаний дійсним мінеральним видом, жодного певного складу чи формули не затверджено. Деякі із запропонованих складів є повністю водними Ni-Mg-силікатами[4][6] або гідросилікатами, які зазвичай трапляються у вигляді однорідної суміші та зазвичай включають два або більше з наступних мінералів: серпентин, тальк, сепіоліт, смектит або хлорит[7], а також Ni-Mg-силікати, з оксидом алюмінію або без нього, які мають рентгенівські дифракційні картини, типові для серпентину, тальку, сепіоліту, хлориту, вермикуліту або їхньої суміші.[8]

Склад

Низку досліджень було присвячено вивчанню складу гарнієриту. У 1964 році було проведено дослідження складу талькоподібного гарнієриту, і було виявлено, що його склад близький до складу стевенситу та сепіоліту, але з частковою заміною Mg на Ni.[9] У 1973 році інше дослідження показало, що хімічний аналіз зразків гарнієриту дає нестехіометричні формули, які можна звести до формул, подібних до тальку та серпентину. Автори запропонували формулу моногідрату тальку для талькоподібного гарнієриту.[7] Третє дослідження виявило Mg, Si, Fe, Ni та Al у досліджуваних зразках. Автор визначив, що склад усіх його зразків гарнієриту знаходиться між серією твердих розчинів серпентину та сепіоліту.[8] У 2008 році в іншому дослідженні використовувався рентгеноструктурний аналіз для визначення складу зразків гарнієриту, зібраних у копальні «Фалькондо» в Домініканській Республіці. Було виявлено, що кожен з проаналізованих зразків належить до однієї з трьох груп: група Ni-тальк — уїлемсеїт (до 25 вагових відсотків Ni), група Ni-лізардит — непуїт (до 34 вагових відсотків Ni) та група Ni-сепіоліт — фалкондоїт (до 24 вагових відсотків Ni).[10] У 2011 році в останньому дослідженні було використано розширений аналіз тонкої структури рентгенівського поглинання (EXAFS) для визначення складу зразків гарнієриту. Дослідження показало, що гарнієрит утворює майже повний твердий розчин Ni-сепіоліту та фалкондоїту, причому в проаналізованих зразках вміст фалкондоїту становив від 3 до 77 відсотків. Згідно з рентгеноструктурним та термічним аналізом, гарнієрити уральських родовищ є багатофазними утвореннями та складаються із серпентинітів (пекораїт 2McI, хризотил 2McI, хризотил 2OrcI, лізардит 6T, лізардит 1T, непуїт — нікель лізардит 1T), хлоритів (клінохлор IIB, сепіоліт, палигорськіт), глинистих мінералів (нонтроніт, сапоніт, монтморилоніт, вермикуліт), мінералів надгрупи слюди (тальк, уїлемсеїт, клінтоніт, анніт, флогопіт) та кварцу. Серед мінералів, що трапляються в них поодиноко, — кальцит, сауконіт, бейделіт, галуазит, томсоніт, ґетит, маггеміт, опал, моганіт, гексагідрит нікелю, акцесорний магнезіохроміт та рівзит.[11]

Прояви

Гарнієрит з Нової Каледонії (Університет Сорбонна)

Світлозабарвлений гарнієрит є результатом перетворення олівінової породи на глинистий мінерал з низьким вмістом нікелю. Світло-зелений або яскраво-зелений гарнієрит є результатом вилуговування оксиду марганцю, магнію, нікелю та заліза з початкового темно-зеленого гарнієриту, багатого на нікель, який був відкладений підземними водами. Це призводить до дуже поширених проявів гарнієриту як заповнення тріщин у вигляді жил товщиною від міліметра до сантиметра або у вигляді структур або нальотів (копальня «Фалькондо», Домініканська Республіка).[10][12] Рентгенівська дифракція зразків з цієї копальні показує, що жили гарнієриту включають сепіоліт-фалкондоїт та кварц (хризопраз, зелений різновид кварцу з вмістом нікелю менше 2 мас.%).[10] Брекчії, знайдені в розломах порід у копальні «Фалькондо», містять уламки гарнієриту, зцементовані вторинним відкладенням гарнієриту, що свідчить про синтектонічне відкладення гарнієриту.[10] У родовищах гарнієриту поблизу Ріддла, штат Орегон, гарнієрит трапляється як продукт вивітрювання підстилаючого перидотиту, причому шар гарнієриту становить від 15 до 60 м товщиною.[4]

Походження назви

Жюль Гарньє, французький геолог, опублікував свою роботу з геології Нової Каледонії в 1867 році, оголосивши про відкриття там нікелю. Гарнієрит був названий на честь Жюля Гарньє у статті Арчібальда Ліверсіджа в 1874 році. Коли Ліверсідж надіслав копію своєї статті Гарньє, Гарньє відповів, що новий мінерал нумеїт, описаний у статті, дуже схожий на мінерал, який він описав у своїй статті 1869 року. Ліверсідж вирішив назвати новий мінерал гарнієритом на честь Гарньє та дав назву «нумеїт» іншому мінералу, знайденому в тому ж районі Нової Каледонії.[4][13]

Примітки

  1. ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 84. — ISBN 978-966-360-463-3.
  2. ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 89. — ISBN 978-966-360-463-3.
  3. ↑ Garnierite. www.mindat.org. Процитовано 6 травня 2026.
  4. ↑ а б в г Pecora, W.T., Hobbs, S.W. and Murata, J.K. (1949) Variations in garnierite from the nickel deposit near Riddle, Oregon. Economic Geology, 44, 13–23.
  5. ↑ Roqué-Rosell, J., Villanova-de-Benavent, C., Proenza, J.A., Tauler, E. and Galí, S. (2011) Distribution and speciation of Ni in sepiolite-falcondoite-type «garnierite» by EXAFS. Macla, 15, 183—184.
  6. ↑ Faust, G.T. (1966) The hydrous nickel-magnesium silicates — The garnierite group. The American Mineralogist, 51, 279—298.
  7. ↑ а б Brindley, G.W. and Hang, P.T. (1973) The nature of garnierites — I Structures, chemical compositions and color characteristics. Clays and Clay Minerals, 21, 27–40.
  8. ↑ а б Springer, G. (1974) Compositional and structural variations in garnierites. Canadian Mineralogist, 12, 381—388.
  9. ↑ Shimoda, S. (1964) Mineralogical studies on garnierite and aquacreptite. Clay Science, 2, 1, 8–21.
  10. ↑ а б в г Proenza, J.A. et al. (2008) Garnierite mineralization from Falconda Ni-laterite deposit (Dominican Republic), Revista de la Sociedad Espanola de Mineralogia. Macia No. 9, Septiembre 08. http://www.ehu.es/sem/macla_pdf/macla9/macla9_197.pdf [Архівовано 2011-05-26 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Talovina, I. V.; Lazarenkov, V. G.; Ryzhkova, S. O.; Ugol’kov, V. L.; Vorontsova, N. I. (1 листопада 2008). Garnierite in nickel deposits of the Urals. Lithology and Mineral Resources (англ.). 43 (6): 588—595. doi:10.1134/S0024490208060060. ISSN 1608-3229. Архів оригіналу за 4 травня 2024. Процитовано 4 травня 2024.
  12. ↑ Villanova-de-Benavent, Cristina; Proenza, Joaquín A.; Galí, Salvador; García-Casco, Antonio; Tauler, Esperança; Lewis, John F.; Longo, Francisco (2014). Garnierites and garnierites: Textures, mineralogy and geochemistry of garnierites in the Falcondo Ni-laterite deposit, Dominican Republic. Ore Geology Reviews. 58: 91—109. doi:10.1016/j.oregeorev.2013.10.008. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  13. ↑ Liversidge, A. (1880) Notes upon some minerals from New Caledonia. Journal and Proceedings of the Royal Society of New South Wales, 14, 227—246.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).