Хризотил

Хризотил
Хризотил
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)
Абревіатура	Ctl
Хімічна формула	Mg₃Si₂O₅(OH)₄
Nickel-Strunz 8	VIII/E.10b
Nickel-Strunz 10	9.ED.15
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія і ромбічна сингонія
Вид симетрії	дітригональна-пірамідальнаd
Просторова група	space group P31md
Колір риси	білий
Густина	2487,48 кілограм на кубічний метр
Інші характеристики
Названо на честь	золото (давньогрецька мова),; волокно (давньогрецька мова)
	Хризотил у Вікісховищі

Хризотил (англ. chrysotile; нім. Chrysotil m) — мінерал з групи серпентину — диметасилікат магнію шаруватої будови. Мінеральна група: каолініт-серпентинова, серпентинова підгрупа філосилікатів.

Синоніми — балтиморит, бостоніт, каристиоліт, пікросмін, серпентин-азбест, серпентин волокнистий, хризотил-азбест, церматит, білий азбест.

Етимологія та історія

Назва — від хризо... і грецьк. «тилос» — волокно (Fr. von Kobell, 1834). Хризотил вперше був виявлений поблизу Злотого Стоку (Райхенштайн) у прусській провінції Сілезія (нині Нижньосілезьке воєводство в Польщі) та описаний у 1834 році німецьким мінералогом Францом фон Кобеллем (1803-1882), який назвав мінерал на честь грецьких слів χρυσός (chrysós), що означає «золото», та τίλος (tilos), що означає «волокно», на основі золотистого блиску деяких зразків, таким чином об'єднавши їх у значення «золоте волокно».^[9]

Хризотил є найпоширенішою формою азбесту. Азбест (давньогрецькою: ἄσβεστος asbestos, що означає «незнищенний» або «негорючий»), до якого належить хризотил, та його властивість не горіти навіть при сильному нагріванні були відомі вже в Стародавній Греції.

Загальний опис

Хімічна формула: Mg₆[(OH)₈Si₄O₁₀].

Домішки: Ni, Mn, Fe, Al i Cr.

Це м'який, волокнистий силікатний мінерал .

Сингонія моноклінна. Форми виділення: сплутановолокнисті та волокнисті аґреґати. Густина 2,3—2,5. Твердість 2,5—3,0. Колір зеленувато-жовтий з золотистим полиском. У розпушеному вигляді сніжно-білий. Вогнестійкий. Поганий провідник електричного струму і звуку. Зустрічається в ультраосновних масивах, де утворюється при гідротермальних процесах за рахунок олівіну, та в доломітизованих вапняках під час метасоматозу.

Як і всі серпентини, хризотил утворюється вторинно під час перетворення багатих на магній ортопіроксенів або олівінів на перидотити. Супутні мінерали включають лізарит і корунд.

Поширення

Станом на 2012 рік у світі було відомо приблизно 900 місцезнаходжень мінералу.^[10]

У Європі, окрім типового місцезнаходження, Злотий Сток, хризотил також був знайдений у Польщі поблизу Наславиць, Соботки, Рендзін та в кількох місцях поблизу Замбковіце-Шльонські (Франкенштейн) у Нижній Сілезії, а також поблизу Дембніка та Дубе поблизу Кшешовіце у Краківському повіті (Малопольське воєводство).

У Німеччині хризотил досі був знайдений переважно в Баварії, зокрема в так званому Мюнхберзькому масиві, а також у Гросер-Тайхельберзі та Цайльберзі. Крім того, хризотил зустрічався в кількох місцях у Шварцвальді (Баден-Вюртемберг), Оденвальді (Гессен), у Бакенберзі та поблизу Бад-Гарцбурга в Нижній Саксонії, на шахті Куленберг (Північний Рейн-Вестфалія) та в кількох місцях у Саксонії (наприклад, Брайтенбрунн та Фрайберг у Рудних горах).

Хризотил також був виявлений у зразках гірських порід із Серединно-Атлантичного хребта (гідротермальні поля Логачева-1 та Марковської глибини, зона розлому Сьєрра-Леоне) та з Маріанської западини в західній частині Тихого океану.^[11]

Інші місця розповсюдження: Снарнум (Норвегія), Корнуолл (Англія), округа Меганток, пров. Квебек (Канада), шт. Нью-Джерсі, Аризона, Нью-Йорк, Пенсільванія (США), пров. Трансвааль (ПАР), Урал, Тува (РФ).

В Україні хризотил зустрічається у серпентинітових масивах Побужжя, Волині, Приазов’я та частини Полісся,

Різновиди

Розрізняють:

хризотил алюмініїстий (різновид, що містить до 6 % Al₂O₃),
хризотил залізистий (різновид, що містить понад 1 % FeO),
хризотил магніїстий (зайва назва),
хризотил манґанистий (різновид, що містить до 1 % MnO),
хризотил флуористий (хризотил із скарнової зони в Північному Китаї, який містить 1,55 % F).

Див. також

Примітки

↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
↑ Burke E. A. J. A Mass Discreditation of GQN Minerals // The Canadian Mineralogist — Mineralogical Association of Canada, 2007. — Vol. 44, Iss. 6. — P. 1557–1560. — ISSN 0008-4476; 1499-1276 — doi:10.2113/GSCANMIN.44.6.1557
↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
↑ https://www.crystallography.net/cod/9004508.html
↑ (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323
↑ ^а ^б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.
↑ Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 318.
↑ Chrysotile mindat.org
↑ Fundortliste für Chrysotil beim Mineralienatlas (deutsch) und bei Mindat

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хризотил // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Хризотил // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. — К.: Наукова думка, 1975. — 774 с.
Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America. 2001, https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/parachrysotile.pdf

Посилання

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q15205595"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Ернест_Генрі_Нікель|Нікель&nbsp;Е.&nbsp;Г.]],_[[:d:Q16917772|Nichols&nbsp;M.&nbsp;C.]]</i>_[https://www.jsj-geology.net/List-of-mineral-names.pdf_IMA/CNMNC_List_of_Mineral_Names_(March_2009)]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2009.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q1356348]][[d:Track:Q16917772]][[d:Track:Q15205595]]</div>-1] Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814_citetype_Q21680312"_data-entity-id="Q17454227"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q15924570|Burke&nbsp;E.&nbsp;A.&nbsp;J.]]</i>_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/CM44_1557.pdf_A_Mass_Discreditation_of_GQN_Minerals]_//_''[[:The_Canadian_Mineralogist|The_Canadian_Mineralogist]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:d:Q55139944|Mineralogical_Association_of_Canada]],_2007._—_Vol.&nbsp;44,_Iss.&nbsp;6._—_P.&nbsp;1557–1560._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0008-4476_0008-4476];_[https://www.worldcat.org/issn/1499-1276_1499-1276]_—_[http://dx.doi.org/10.2113/GSCANMIN.44.6.1557_doi:10.2113/GSCANMIN.44.6.1557]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q17454227]][[d:Track:Q2401996]][[d:Track:Q15924570]][[d:Track:Q55139944]]</div>-2] Burke E. A. J. A Mass Discreditation of GQN Minerals // The Canadian Mineralogist — Mineralogical Association of Canada, 2007. — Vol. 44, Iss. 6. — P. 1557–1560. — ISSN 0008-4476; 1499-1276 — doi:10.2113/GSCANMIN.44.6.1557

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q110360213"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q59767631|Warr&nbsp;L.&nbsp;N.]]</i>_[[:d:Q110360213|IMA–CNMNC_approved_mineral_symbols]]_//_''[[:d:Q3314880|Mineralogical_Magazine]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Cambridge_University_Press|Cambridge_University_Press]],_2021._—_Vol.&nbsp;85._—_P.&nbsp;291–320._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0026-461X_0026-461X];_[https://www.worldcat.org/issn/1471-8022_1471-8022]_—_[http://dx.doi.org/10.1180/MGM.2021.43_doi:10.1180/MGM.2021.43]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q912887]][[d:Track:Q3314880]][[d:Track:Q59767631]][[d:Track:Q110360213]]</div>-3] Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q98150797"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Гуго_Штрунц|Штрунц&nbsp;Г.]],_[[:Крістель_Теннісон|Теннісон&nbsp;К.]]</i>_[[:d:Q98150797|Mineralogische_Tabellen_:_Eine_Klassifizierung_der_Mineralien_auf_kristallchemischer_Grundlage,_mit_einer_Einfuhrung_in_die_Kristallchemie]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_8_—_[[:Лейпциг|Лейпциг]]:_[[:d:Q28325722|Akademische_Verlagsgesellschaft]],_1982.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q2079]][[d:Track:Q28325722]][[d:Track:Q65551]][[d:Track:Q1078354]][[d:Track:Q98150797]]</div>-4] Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q72610003"_data-entity-id="Q15221937"><i_class="wef_low_priority_links">Ralph&nbsp;J.,_Nikischer&nbsp;T.,_Hudson_Institute_of_Mineralogy</i>_[[:Mindat.org|Mindat.org]]:_The_Mineral_and_Locality_Database<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:en:Keswick,_Virginia|[Keswick,_VA]]],_[[:en:Coulsdon|Coulsdon,_Surrey]]:_2000.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q15221937]][[d:Track:Q6395268]][[d:Track:Q2463831]]</div>-5] Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

[[https://www.crystallography.net/cod/9004508.html_https://www.crystallography.net/cod/9004508.html]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-6] ttps://www.crystallography.net/cod/9004508.html

[''(unspecified_title)''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[http://dx.doi.org/10.1063/1.4812323_doi:10.1063/1.4812323]</span><div_style="display:none"></div>-7] (unspecified title) — doi:10.1063/1.4812323

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7725634"_data-entity-id="Q53857737"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q4710517|Chester&nbsp;A.&nbsp;H.]]</i>_[[:d:Q53857737|A_Dictionary_of_the_Names_of_Minerals:_Including_their_History_and_Etymology]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:d:Q53857848|Forgotten_Books]].</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q4710517]][[d:Track:Q53857848]][[d:Track:Q53857737]]</div>-8] а ^б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.

[9] Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 318.

[10] Chrysotile mindat.org

[11] Fundortliste für Chrysotil beim Mineralienatlas (deutsch) und bei Mindat

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

Хризотил

Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)^[1]^[2]
Абревіатура	Ctl^[3]
Хімічна формула	Mg₃Si₂O₅(OH)₄
Nickel-Strunz 8	VIII/E.10b^[4]
Nickel-Strunz 10	9.ED.15^[5]
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія і ромбічна сингонія
Вид симетрії	дітригональна-пірамідальна^d
Просторова група	space group P31m^d^[6]
Колір риси	білий
Густина	2487,48 кілограм на кубічний метр^[7]
Інші характеристики
Названо на честь	золото (давньогрецька мова)^[8], волокно (давньогрецька мова)^[8]
Хризотил у Вікісховищі