Сепіоліт

Сепіоліт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура	Sep[2]
Хімічна формула	Mg4(Si6O15)(OH)2 . 6H2O
Nickel-Strunz 8	VIII/E.13b[3]
Nickel-Strunz 10	9.EE.25
Ідентифікація
Колір	жовтувато- і сірувато-білий
Сингонія	ромбічна
Вид симетрії	ромбічна-планаксіальнаd
Просторова група	space group 52d
Злам	раковистий
Твердість	2,0 — 2,5
Блиск	матовий
Колір риси	біла, блискуча
Густина	2,0
Розчинність	в HCl
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення	1,52
Інші характеристики
Названо на честь	каракатиця (грецька), камінь (давньогрецька мова)
Типова місцевість	Bettolinod[4]
Сепіоліт у Вікісховищі

Сепіолі́т (від грец. σήπιον — «каракатиця» + λίθος — «камінь») — мінерал, глинистий волокнистий силікат магнію ланцюжково-шаруватої будови. Мінерал отримав свою назву через схожість з пористим вапняковим скелетом каракатиці. Інші назви — ксиліт, кінзит, морська пінка або просто пінка^[5] (у сухому вигляді легше води), гірське дерево (схожий на деревину), гунб'ярніт.

Формула:

• 1. За Є. К. Лазаренком: Mg4[(H2O)3|(OH)2|Si6O15]∙3H2O.
• 2. За К. Фреєм: Mg8(H2O)4(OH)2Si12O308H2O.
• 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Mg4Si6O15(OH) 2•6(H 2O).

Mg заміщується на Fe²⁺ i Fe³⁺. Містить (%): MgO — 27,1; SiO₂ — 60,8; H₂O — 12,1. Домішки: Al, Fe, Na.

Сингонія за Є. К. Лазаренком і Ґ. Штрюбелем ромбічна, за К. Фреєм — моноклінна. Ромбо-дипірамідальний вид. Спайність відсутня. Утворює однорідні пухкі землисті або глинисті аґреґати, жовна (іноді до 10-15 см у діаметрі). Густина 2. Тв. 2-3. Білий або сірий з жовтуватими, червонуватими або зеленувато-голубуватими відливами. Блиск тьмяний. Непрозорий. Риса біла, блискуча. Крихкий. Пористий (завдяки цьому легше води). У сухому стані вбирає воду. Розкладається у HCl. Під дією паяльної лампи спікається і твердіє. Екзогенний вторинний продукт у серпентинітах. Утворюється в ґрунтах морських та солоноводних басейнів в умовах аридного і напіваридного клімату. Зустрічається як домішка в карбонатних і карбонатно-глинистих породах. Супутні мінерали: опал, халцедон, хлорит, магнезит.

Основні поклади даного матеріалу знаходяться в Туреччині — недалеко від міста Ескішехір в Анатолії. Також незначні поклади сепіоліту більш низької якості є в Марокко. Раніше активно добувався високої якості в Танзанії та Кенії. Зазвичай поклади сепіоліту видобувають з глибини близько 100 метрів. Чим глибше знаходяться поклади, тим дорожчий мінерал, адже має кращі фізичні властивості. Даний матеріал є одним з найбільш пористих в світі, має надзвичайно високу жаростійкість, легко обробляється, що робить його чудовим матеріалом для виробництва люльок^[6] («пінкові люльки» або «пінки»).

Інші знахідки: Моравія (Чехія), Мадрид (Іспанія), о. Самос (Греція), р. Джіла, шт. Нью-Мексико (США), округ Масаї (Танзанія).

Розрізняють такі види сепіоліту:

• Сепіоліт алюмініїстий або алюмосепіоліт (різновид С., який містить Al₂O₃; за структурою відповідає сепіоліту, а за складом — палигорськіту),
• Сепіоліт залізний (різновид, який містить до 15 % Fe₂O₃),
• Сепіоліт нікелистий (різновид, який містить 7,6 % NiO; знайдений в Оямському нікелевому руднику в Японії),
• α-сепіоліт (зайва назва сепіоліту)

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сепіоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Сепіоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.