YaChudo

Галуазит

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Галуазит
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений, перейменований (Rn)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураHly[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаAl₂Si₂O₅(OH)₄[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 109.ED.10 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Сингоніямоноклінна сингонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьЖан Батист Жюльєн д'Омаліус д'Аллуа[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типова місцевістьAngleurd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Галуазит у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Нанотрубки галуазиту

Галуазит — мінерал, шаруватий силікат.

Історія

Вперше галуазит був виявлений біля Англера / Льєжа в Бельгії і описаний у 1826 р. французьким геологом П’єром Бертьє, який назвав мінерал на честь бельгійського геолога Жана Батиста Жюльєна д’Омаліуса д’Аллуа (1707–1789).

Після відкриття, що частина цього матеріалу була більш гідратованим різновидом з більшим міжшаровим проміжком (пізніше названим галуазит-10A, а потім гідрогалуазитом), для цього різновиду іноді використовували назву метагалуазит[4]. У 1980 році IMA змінила назву на галуазит-7Å[5], де суфікс позначає товщину шару 7 ангстрем, яка визначається в XRD-діаграмах. У 2022 році назва виду було повернуто до галуазит, без суфіксу[6].

Загальний опис

Хімічна формула: Al4(OH)8[Si4O10] x n H2O де n<4. При n = 4 — гідрогалуазит.

Сингонія моноклінна.

Твердість 1-2,5.

Густина 2-2,6.

Колір білий, сірий, голубуватий, іноді з жовтуватим, бурим та іншими відтінками.

Блиск матовий.

У воді розмокає, утворюючи суспензію і пластичну масу. Складова частина деяких глин. Використовується як керамічна сировина.

Мінеральна група: каолініт-серпантинова група; у європейській літературі називається енделітом.

Продукт гідротермічної зміни або поверхневого вивітрювання алюмосилікатних мінералів, таких як польові шпати.

Асоціює з каолінітом, алофаном, алунітом. Поширений мінерал. Зокрема, у Бельгії, Португалії, Німеччині (Баварія),США (Колорадо, Індіана, Кентуккі, Північна Кароліна, Аризона та ін.). В Україні є в Криворізькому залізорудному басейні.

Розрізняють

  • галуазит-ґарнієрит (криптокристалічна суміш галуазиту з ґарнієритом);
  • галуазит мідистий (відміна галуазиту з Дашкесанського родовища, яка містить 2,74-26,18 % CuO);
  • галуазит нікелистий (відміна галуазиту, яка містить до 2,5 % NiO);
  • галуазит хромистий (світло-блакитна відміна галуазиту, яка містить до 0,6 % Cr2O3).

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
  2. ↑ Warr L. N. Updated list of IMA-CNMNC mineral symbols — 2024.
  3. ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ Alexander, L.T., Faust, G.T., Hendricks, S.B., Insley, H., McMurdie, H.F. (1943) Relationship of the clay minerals halloysite and endellite. American Mineralogist: 28: 1-18.
  5. ↑ Bailey, S.W. (1980) Summary of recommendations of the AIPEA nomenclature committee. The Canadian Mineralogist: 18: 143-150.
  6. ↑ Miyawaki, Ritsuro; Hatert, Frédéric; Pasero, Marco; Mills, Stuart J. (19 жовтня 2022). IMA Commission on New Minerals, Nomenclature and Classification (CNMNC) – Newsletter 69. European Journal of Mineralogy (English) . 34 (5): 463—468. doi:10.5194/ejm-34-463-2022. ISSN 0935-1221.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

Література

  • Burford, Euan P.; Kierans, Martin; Gadd, Geoffrey M. (2003–08). Geomycology: fungi in mineral substrata. Mycologist (англ.). 17 (3): 98—107. doi:10.1017/S0269915X03003112. ISSN 0269-915X.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  • Joussein, E., Petit, S., Churchman, J., Theng, B., Righi, D., Delvaux, B. (2005) Halloysite clay minerals — A review. Clay Minerals, 40, 383–426.
  • Kogure, T.; Mori, K.; Drits, V. A.; Takai, Y. (1 травня 2013). Structure of prismatic halloysite. American Mineralogist (англ.). 98 (5—6): 1008—1016. doi:10.2138/am.2013.4385. ISSN 0003-004X.
  • Post, J.L.; Crawford, S.M. (2014–06). Uses of near-infared spectra for the identification of clay minerals. Applied Clay Science (англ.). 95: 383—387. doi:10.1016/j.clay.2014.02.010.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  • Jin, Jiaqi; Assemi, Shoeleh; Asgar, Hassnain; Gadikota, Greeshma; Tran, Thang; Nguyen, William; McLennan, John D.; Miller, Jan D. (24 листопада 2021). Characterization of Natural Consolidated Halloysite Nanotube Structures. Minerals (англ.). 11 (12): 1308. doi:10.3390/min11121308. ISSN 2075-163X.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Галуазит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Галуазит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 688-689.
  • Bates, T.F., F.A. Hildebrand, and A. Swineford (1950) Morphology and structure of endellite and halloysite. Amer. Mineral., 35, 463-484.
  • Faust, G.T. (1955) The endellite-halloysite nomenclature. Amer. Mineral., 40, 1110-1118.
  • Mitra, G.B. and S. Bhattacherjee (1975) The structure of halloysite. Acta Cryst., 31, 2851-2857.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).