Юденфрай

«Юденфрай» (нім. judenfrei) або «юденрайн» (нім. judenrein)^[1][2] — поняття, що вживалося нацистами Третього рейху й означало області або міста, єврейське населення яких було знищено або вивезено до таборів смерті. У буквальному перекладі означає «вільний від юдеїв»^[3].

Вперше це поняття з'явилося наприкінці ХІХ століття. 1888 року один із провідних німецьких антисемітів публіцист і видавець Теодор Фріч у своєму журналі Centralorgan der deutschen Antisemiten закликав до створення театру без участі євреїв. Крім цього, у той же період широко поширилося безсоромне позиціонування громадських купалень та багатьох інших громадських місць як «вільних від євреїв». У 1899 році Теодор Герцль писав у щотижневій газеті Die Welt: «Щойно опубліковано список місць літнього відпочинку, вільних від євреїв»^[4].

За даними сучасних досліджень, цей термін увійшов до словникового запасу націонал-соціалістів приблизно одночасно з введенням арійського параграфу^[5]. Згодом численні населені пункти та цілі регіони намагалися уникнути розцінювання владою як «тавра» присутності євреїв на своїй території, як місцевих жителів, так і туристів. Будинки, села, міста та райони оголошувалися «юденфрай» після того, як вони були етнічно очищені від євреїв. Наприклад, газета Центрального союзу громадян Німеччини іудейського віросповідання повідомляла 14 грудня 1933 року, що Курортне управління острова Нордернай у Північному морі випустило штамп для марок з написом Nordseebad Norderney ist judenfrei! («Північноморський курорт Нордернай вільний від євреїв!»)^[6]. До моменту приходу нацистів до влади ставлення до євреїв на острові було доброзичливим; вони складали більше ніж половину від загальної кількості відпочивальників.

З початком Другої світової війни і депортаціями та масовим винищенням євреїв, що почалися згодом, термін почав використовуватися і на окупованих Третім рейхом територіях. У Польщі айнзацгрупами було здійснено виселення євреїв з місць їхнього проживання в гетто, і вже на початку 1940 року Генерал-губернаторство було оголошено «юденфрай»^[7]. На територіях, що окупуються Німеччиною надалі, також проводилося очищення від євреїв. Так, 17 жовтня 1941 року у нацистській пресі «юденфрай» було оголошено Люксембург, а у грудні цього року — Естонія. У тому ж році цей термін був використаний у зв'язку із запланованим знищенням європейських євреїв. 16 грудня 1941 року генерал-губернатор Ганс Франк у своїй промові заявив^[8]:

Поняття «юденфрай» також зустрічається в протоколі Ванзейської конференції, що відбулася 20 січня 1942 року^[9].

2 жовтня 1942 року рейхсфюрер-СС Генріх Гіммлер видав наказ, за яким усі концентраційні табори Німеччини підлягали очищенню від євреїв. Того ж дня шеф гестапо Генріх Мюллер розіслав циркуляр, у якому говорилося^[10]:

На підставі цього СС депортували в Аушвіц, зокрема всіх єврейських ув'язнених Дахау^[11].

Заклади, села, міста та регіони оголошувалися юденфрай або юденрайн після того, як їх, очевидно, очищали від євреїв. Однак деякі євреї виживали, ховаючись та надаючи притулок доброзичливим сусідам. У Берліні їх називали «підводниками», оскільки вони, здавалося, зникли (під хвилями). Багато хто пережив кінець війни, ставши тими, хто вижив у Голокості. Отже, через діяльність антинацистського опору та Праведників народів світу досягти «юденфрай» нацистам та їхнім союзникам на окупованих територіях практично не вдалося^[1].

• Гельнгаузен, Німеччина, і Кальв, Німеччина — 1 листопада 1938 року пропагандистська газета Kinzigwacht повідомила про їх «очищення від євреїв» після закриття синагог і вигнання місцевих євреїв, що залишилися, з міст.^[12]
• Окуповане німцями місто Бидгощ (Польща) — у грудні 1939 року було оголошено вільним від євреїв.^{[джерело?]}
• Ельзас, анексований Німеччиною — у липні 1940 року Роберт Генріх Вагнер повідомив, що він є «юденфрай».^[13]
• Банат, окупована німцями територія Сербії — 19 серпня 1941 року в газеті Völkische Beobachter (дослівно «Народний спостерігач») було повідомлено про те, що вона стала «юденфрай».^[14] 20 серпня 1941 року німецькі адміністратори оголосили Банат «юденфрай».^[15]
• Люксембург, окупований Німеччиною — 17 жовтня 1941 року преса повідомила про його очищення від євреїв.^[16]
• Естонія, окупована Німеччиною — грудень 1941 року^[17]. На Ванзейській конференції 20 січня 1942 року було повідомлено, що вона є «юденфрай».^[18]
• Незалежна Держава Хорватія — у лютому 1942 року міністр внутрішніх справ Андрія Артукович оголосив її «вільною від євреїв», але Німеччина підозрювала, що це неправда, і влада з Берліна відправила Франца Абромейта для оцінки ситуації. Після цього усташі опинилися під тиском, щоб завершити роботу. У квітні 1942 року двісті євреїв з Осієка були депортовані до Ясеноваця, а 2800 — до Аушвіца.^[19] Гестапо організувало депортацію до Аушвіца останніх хорватських євреїв у травні 1943 року: 1700 із Загреба і 2500 з інших частин НДХ.^[20][21]:107 Німецький дипломат Зіґфрід Каше оголосив Хорватію judenfrei у повідомленні до Берліна 18 квітня 1944 року, заявивши, що «Хорватія є однією з країн, в яких єврейська проблема була вирішена».^[22][23]
• Німецька окупована територія Сербії / Белград — травень 1942 року, повідомлення в телеграмі СС-Штандартенфюрера Емануеля Шефера, надісланій до Головного управління безпеки Рейху в Берліні; Шефер був на той час головою Der Befehlshaber der SIPO und des SD в Белграді,^{[24][25][26][27]} а в червні 1942 року він повідомив своїм керівникам, що Serbien ist Judenfrei (дослівно «Сербія вільна від євреїв»).^[21]:3 У серпні 1942 року Гаральд Тернер повідомив німецькому командувачу на Балканах, що Сербія була першою європейською територією, де було вирішено «єврейське питання».^[28][29]:118
• Вінниця — 25 серпня 1942 року^[30]
• Відень — 9 жовтня 1942 року Алоїс Бруннер повідомив про відсутність євреїв у місті.
• Одеса^[1]
• Стрий^[1]
• Берлін, Німеччина — 19 травня 1943 року^[31]
• Ерланген, Німеччина, був оголошений «юденфрай» у 1944 році
• Тарнув — лютий 1944 року.

Вимоги ліквідації ізраїльських єврейських поселень на Західному березі Йордану з боку палестинців розцінюють ізраїльські політики як етнічне чищення^[32]. 9 липня 2009 року прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху у розмові з міністром закордонних справ Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром заявив, що Юдея та Самарія не можуть бути «юденрайн»^[33].

Термін «юденфрай» як результат нацистської політики використовується в художній літературі, наприклад, у поемі Олександра Галича «Кадіш»^[34] та у віршах Олександра Городницького, створених для документального фільму «У пошуках їдишу»^[35].

• Айнзатцгрупи
• Остаточне розв'язання єврейського питання
• Історія євреїв у Німеччині
• Вірменія без вірмен

• Cornelia Schmitz-Berning. Vokabular des Nationalsozialismus. — Walter de Gruyter, 2010. — С. 333.
• Frank Bajohr: «Unser Hotel ist judenfrei». Bäder-Antisemitismus im 19. und 20. Jahrhundert. S. Fischer Verlag, Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-596-15796-X.