YaChudo

Юденфрай

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Німецька карта-звіт айнзацгрупи А, на якій Естонія показана «вільною від євреїв»

«Юденфрай» (нім. judenfrei) або «юденрайн» (нім. judenrein)[1][2] — поняття, що вживалося нацистами Третього рейху й означало області або міста, єврейське населення яких було знищено або вивезено до таборів смерті. У буквальному перекладі означає «вільний від юдеїв»[3].

Історія

Реклама кафе в Тюбінгені, яке описує себе як вільне від євреїв (judenfrei)

Вперше це поняття з'явилося наприкінці ХІХ століття. 1888 року один із провідних німецьких антисемітів публіцист і видавець Теодор Фріч у своєму журналі Centralorgan der deutschen Antisemiten закликав до створення театру без участі євреїв. Крім цього, у той же період широко поширилося безсоромне позиціонування громадських купалень та багатьох інших громадських місць як «вільних від євреїв». У 1899 році Теодор Герцль писав у щотижневій газеті Die Welt: «Щойно опубліковано список місць літнього відпочинку, вільних від євреїв»[4].

Діяльність нацистів

"Хто б не ніс цей знак, той ворог нашого народу" – Parole der Woche, 1 липня 1942 року, де зображено жовтий значок, який використовували нацисти для ідентифікації євреїв

За даними сучасних досліджень, цей термін увійшов до словникового запасу націонал-соціалістів приблизно одночасно з введенням арійського параграфу[5]. Згодом численні населені пункти та цілі регіони намагалися уникнути розцінювання владою як «тавра» присутності євреїв на своїй території, як місцевих жителів, так і туристів. Будинки, села, міста та райони оголошувалися «юденфрай» після того, як вони були етнічно очищені від євреїв. Наприклад, газета Центрального союзу громадян Німеччини іудейського віросповідання повідомляла 14 грудня 1933 року, що Курортне управління острова Нордернай у Північному морі випустило штамп для марок з написом Nordseebad Norderney ist judenfrei! («Північноморський курорт Нордернай вільний від євреїв!»)[6]. До моменту приходу нацистів до влади ставлення до євреїв на острові було доброзичливим; вони складали більше ніж половину від загальної кількості відпочивальників.

Синагога в окупованому німцями Бидгощі, Польща, вересень 1939 року. Напис німецькою мовою говорить: «Це місто вільне від євреїв!»

З початком Другої світової війни і депортаціями та масовим винищенням євреїв, що почалися згодом, термін почав використовуватися і на окупованих Третім рейхом територіях. У Польщі айнзацгрупами було здійснено виселення євреїв з місць їхнього проживання в гетто, і вже на початку 1940 року Генерал-губернаторство було оголошено «юденфрай»[7]. На територіях, що окупуються Німеччиною надалі, також проводилося очищення від євреїв. Так, 17 жовтня 1941 року у нацистській пресі «юденфрай» було оголошено Люксембург, а у грудні цього року — Естонія. У тому ж році цей термін був використаний у зв'язку із запланованим знищенням європейських євреїв. 16 грудня 1941 року генерал-губернатор Ганс Франк у своїй промові заявив[8]:

Щодо євреїв, то я скажу вам цілком відверто: з ними так чи інакше треба покінчити. […] Що ж має статися з євреями? […] Ми не можемо скористатися ними ні в Остланді, ні в Райхскомісаріаті, тож ліквідуйте їх самі! Панове, я мушу просити вас загартуватися проти будь-яких почуттів жалю. Ми повинні винищувати євреїв усюди, де ми їх знайдемо і де це взагалі можливо... […] До такої надзвичайної за масштабами задачі не можна підходити з застарілими поглядами. Ми повинні знайти шлях, який веде до мети, і мої думки працюють саме в цьому напрямку.

Євреї для нас — це надзвичайно шкідливі мікроби. Зараз у Генерал-губернаторстві ми маємо приблизно 2,5 мільйона євреїв, а разом із напівкровками та всім іншим — понад 3,5 мільйона. Цих 3,5 мільйона євреїв ми не можемо розстріляти, не можемо отруїти, але ми зможемо вжити заходів, які так чи інакше призведуть до успішного знищення... […] Генерал-губернаторство має стати таким само вільним від євреїв (judenfrei), як і Райх.

Оригінальний текст (нім.)
Mit den Juden – das will ich Ihnen auch ganz offen sagen – muß so oder so Schluß gemacht werden. […]
Aber was soll mit den Juden geschehen? […] ...wir können im Ostland oder im Reichskommissariat auch nichts mit ihnen anfangen, liquidiert sie selber! Meine Herren, ich muß Sie bitten, sich gegen alle Mitleidserwägungen zu wappnen. Wir müssen die Juden vernichten, wo immer wir sie treffen und wo es irgend möglich ist... […] Man kann bisherige Anschauungen nicht auf solche gigantischen einmaligen Ereignisse übertragen. Jedenfalls müssen wir aber einen Weg finden, der zum Ziele führt, und ich mache mir darüber meine Gedanken.
Die Juden sind auch für uns außergewöhnlich schädliche Fresser. Wir haben im Generalgouvernement schätzungsweise 2,5, vielleicht mit den jüdisch Versippten und dem, was alles daran hängt, jetzt 3,5 Millionen Juden. Diese 3,5 Millionen Juden können wir nicht erschießen, wir können sie nicht vergiften, werden aber doch Eingriffe vornehmen können, die irgendwie zu einem Vernichtungserfolg führen... […] Das Generalgouvernement muß genau judenfrei werden, wie es das Reich ist.

Поняття «юденфрай» також зустрічається в протоколі Ванзейської конференції, що відбулася 20 січня 1942 року[9].

2 жовтня 1942 року рейхсфюрер-СС Генріх Гіммлер видав наказ, за яким усі концентраційні табори Німеччини підлягали очищенню від євреїв. Того ж дня шеф гестапо Генріх Мюллер розіслав циркуляр, у якому говорилося[10]:

На підставі цього СС депортували в Аушвіц, зокрема всіх єврейських ув'язнених Дахау[11].

Рейхсфюрер СС і шеф департаменту поліції наказав, щоб усі концентраційні табори, що знаходяться в рейху, були очищені від євреїв, для чого їх слід відправити до концтабору Аушвіц і до трудового табору для військовополонених Люблін.
Оригінальний текст (нім.)
Der RFSSuChefdDtPol. hat befohlen, daß sämtliche im Reich gelegenen Konzentrationslager judenfrei zu machen sind und daß sämtliche Juden in das KL Auschwitz und in das Kriegsgefangenenarbeitslager Lublin zu überstellen sind.

Заклади, села, міста та регіони оголошувалися юденфрай або юденрайн після того, як їх, очевидно, очищали від євреїв. Однак деякі євреї виживали, ховаючись та надаючи притулок доброзичливим сусідам. У Берліні їх називали «підводниками», оскільки вони, здавалося, зникли (під хвилями). Багато хто пережив кінець війни, ставши тими, хто вижив у Голокості. Отже, через діяльність антинацистського опору та Праведників народів світу досягти «юденфрай» нацистам та їхнім союзникам на окупованих територіях практично не вдалося[1].

Було оголошено «юденфрай»

У сучасній політиці

Вимоги ліквідації ізраїльських єврейських поселень на Західному березі Йордану з боку палестинців розцінюють ізраїльські політики як етнічне чищення[32]. 9 липня 2009 року прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху у розмові з міністром закордонних справ Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром заявив, що Юдея та Самарія не можуть бути «юденрайн»[33].

У художній літературі

Термін «юденфрай» як результат нацистської політики використовується в художній літературі, наприклад, у поемі Олександра Галича «Кадіш»[34] та у віршах Олександра Городницького, створених для документального фільму «У пошуках їдишу»[35].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г Юденрайн // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  2. ↑ Holocaust Glossary. Jewish Virtual Library (англ.). The American-Israeli Cooperative Enterprise. Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 7 серпня 2015.
  3. ↑ Duden, 12. Auflage 1941, hier zitiert aus: Cornelia Schmitz-Berning: Vokabular des Nationalsozialismus, 2., durchgesehene und überarbeitete Auflage, Berlin, 2007, ISBN 3-11-016888-X, S. 333.
  4. ↑ Die Welt, Heft 25, 23. Juni 1899.
  5. ↑ Schmitz-Berning, Cornelia. Vokabular des Nationalsozialismus. — 2., durchgesehene und überarbeitete Auflage. — Berlin, 2007. — S. 333. — ISBN 3-11-016888-X.
  6. ↑ Зображення (нім.). Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2015.
  7. ↑ Bildung, Bundeszentrale für politische (6 квітня 2005). Der Zweite Weltkrieg | Nationalsozialismus und Zweiter Weltkrieg. bpb.de (нім.). Процитовано 28 січня 2026.
  8. ↑ Hans Frank - Generalgouverneur in Polen - Diensttagebuch 16.12.1941. www.ns-archiv.de (нім.). Процитовано 28 січня 2026.
  9. ↑ Wayback Machine (PDF). www.ghwk.de. Архів (PDF) оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 28 січня 2026.
  10. ↑ Schwindt, Barbara. Das Konzentrations- und Vernichtungslager Majdanek. Funktionswandel im Kontext der «Endlösung». — Würzburg: Königshausen & Neumann, 2005. — S. 147. — ISBN 3-8260-3123-7.
  11. ↑ Deutschland, Stiftung Deutsches Historisches Museum, Stiftung Haus der Geschichte der Bundesrepublik. Gerade auf LeMO gesehen: LeMO Das lebendige Museum Online. www.dhm.de (нім.). Процитовано 28 січня 2026.
  12. ↑ 'Gelnhausen endlich judenfrei': Zur Geschichte der Juden während der Nationalsozialistischen Verfolgung ['Gelnhausen finally free of Jews': On the History of the Jews during the Nazi persecution] (PDF) (нім.). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2007.
  13. ↑ Blumenkranz, Bernhard; Catane, Moshe (2007). Alsace. Encyclopaedia Judaica (вид. 2). Thomson Gale.
  14. ↑ Drndić, Daša (2009). April u Berlinu. Fraktura. с. 24. ISBN 978-953-266-095-1. Njemački list Völkische Beobachter objavio je 19. kolovoza 1941. da je Banat konačno Juden frei.
  15. ↑ Muth, Thorsten (2009). Das Judentum: Geschichte und Kultur. Pressel. с. 452. ISBN 978-3-937950-28-0. Am 20. August konnte die deutsche Führung das Banat für Judenfrei" erklären.
  16. ↑ Commémoration de la Shoah au Luxembourg [Commemoration of the Shoah in Luxembourg] (фр.). Government of Luxembourg. 3 липня 2005. Архів оригіналу за 30 вересня 2007.
  17. ↑ Extract from Report by Einsatzgruppe A. Архів оригіналу за 12 листопада 2007. Partial Translation of Document 2273-PS Source: Nazi Conspiracy and Aggression, Vol. IV. USGPO, Washington, 1946, pp. 944—949
  18. ↑ Museum of Tolerance Multimedia Learning Center. motlc.learningcenter.wiesenthal.org. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 28 січня 2026.
  19. ↑ Subotić, Jelena (2019). Yellow Star, Red Star: Holocaust Remembrance after Communism. Ithaca, New York: Cornell University Press. с. 106. ISBN 978-1-50174-241-5.
  20. ↑ Bulajić, Milan (2002). Jasenovac: the Jewish Serbian holocaust (the role of the Vatican) in Nazi-Ustasha Croatia (1941-1945). Fund for Genocide Research. с. 222. ISBN 9788641902211.
  21. ↑ а б Subotić, Jelena (2019). Yellow Star, Red Star: Holocaust Remembrance after Communism. Cornell University Press. ISBN 9781501742415.
  22. ↑ Jewish History of Yugoslavia, porges.net; accessed 5 May 2016.
  23. ↑ Povijest Židova Jugoslavije (фр.). Porges.net. Процитовано 12 серпня 2015.
  24. ↑ Lituchy, Barry M. (2006). Jasenovac and the Holocaust in Yugoslavia: analyses and survivor testimonies. Jasenovac Research Institute. с. xxxiii. ISBN 978-0-97534-320-3.
  25. ↑ Manoschek, Walter (1995). 'Serbien ist judenfrei': militärische Besatzungspolitik und Judenvernichtung in Serbien 1941/42. Walter de Gruyter. с. 184. ISBN 9783486561371.
  26. ↑ Lebel, G'eni (2007). Until 'the Final Solution': The Jews in Belgrade 1521–1942. Avotaynu. с. 329. ISBN 9781886223332.
  27. ↑ Herbert, Ulrich; Schildt, Axel (1998). Kriegsende in Europa. Klartext. с. 149. ISBN 9783884745113.
  28. ↑ John K. Cox; (2002) The History of Serbia pp. 92–93; Greenwood, ISBN 0313312907
  29. ↑ Prusin, Alexander (2017). Serbia Under the Swastika: A World War II Occupation. Urbana, Illinois: University of Illinois Press. ISBN 978-0-252-09961-8.
  30. ↑ Holocaust Glossary. Jewish Virtual Library (англ.). The American-Israeli Cooperative Enterprise. Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 7 серпня 2015.
  31. ↑ Was war am 19. Mai 1943 [What was on May 19, 1943] (нім.). chroniknet. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 20 жовтня 2008.
  32. ↑ Editorial, Reuters. Judenrein! Israel adopts Nazi term to back settlers. Reuters (амер.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 січня 2026.
  33. ↑ German FM: Settlements Remain Obstacle to Peace - Haaretz. www.haaretz.com. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 28 січня 2026.
  34. ↑ Александр Галич. www.bards.ru. Процитовано 28 січня 2026.
  35. ↑ pogouliaev. Poet Alexander Gorodnitsky - Publication on the internet, Russian. alexandergorodnitsky.com. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 28 січня 2026.

Література

  • Cornelia Schmitz-Berning. Vokabular des Nationalsozialismus. — Walter de Gruyter, 2010. — С. 333.
  • Frank Bajohr: «Unser Hotel ist judenfrei». Bäder-Antisemitismus im 19. und 20. Jahrhundert. S. Fischer Verlag, Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-596-15796-X.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).