YaChudo

Загреб

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

45°48′47″ пн. ш. 15°58′39″ сх. д. / 45.81306° пн. ш. 15.97750° сх. д.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Загреб (значення).
Загреб
—  Столиця та місто зі статусом жупанії  —
хорв. Grad Zagreb
Площа бана Єлачича із Загребським собором
Площа бана Єлачича із Загребським собором
Площа бана Єлачича із Загребським собором
Прапор
Прапор
Прапор
Герб
Герб
Герб
КраїнаХорватія Хорватія
Історико-географічний регіонЦентральна Хорватія
Адміністративний статусмісто та жупанія
Заснування Загребської дієцезіїбл. 1091 (не пізніше 1094)
Градець — вільне королівське місто1242
Об'єднання міста1850
Міських районів17
Уряд
 • МерТомислав Томашевич
 • Голова міської скупщиниМатей Мішич
Площа
 • Місто Загреб641,2 км²
 • Агломерація2911,3 км²
Висота над р.м.158 м 
Найбільша висота1035 м 
Найменша висота122 м 
Населення
 (2021)
 • Місто Загреб767 131
 • Густота1196,4/км²
 • Агломерація1 051 045
 • поселення Загреб663 592
Часовий поясCET (UTC+1)
 • Літній часCEST (UTC+2)
Поштовий індекс
10000
Телефонний код(и)+385 1
Вебсайтzagreb.hr
Розташування Загреб
Місто Загреб на карті Хорватії
Мапа

За́греб (хорв. Zagreb) — столиця і найбільше місто Хорватії, її головний політичний, економічний, науковий, транспортний і культурний центр. Розташований у північній частині країни, на річці Сава, біля південних схилів гори Медведниця.[1]

За переписом 2021 року в адміністративних межах міста Загреб проживало 767 131 особа, з них 663 592 — у населеному пункті Загреб.[2] Офіційно визначена міська агломерація Загреба, до якої входять столиця та ще 29 міст і громад, мала 1 051 045 жителів у 2021 році.[3]

Загреб має особливий адміністративний статус — це одиниця місцевого самоврядування, що одночасно виконує повноваження жупанії, і не входить до складу сусідньої Загребської жупанії.[4] Місто поділене на 17 міських районів, 218 місцевих комітетів і 68 населених пунктів.[5]

Назва

Етимологія назви Загреб остаточно не з'ясована. У писемних джерелах назва вперше зафіксована 1134 року в грамоті архієпископа Естергома Феліціана у формі лат. Zagrabiensem episcopatum.[1] Одне з поширених наукових пояснень виводить назву з праслов'янської основи *grębъ і реконструйованої форми *Zagrębъ, пов'язаної з насипом, валом або укріпленим місцем.[6][7] У німецькомовних джерелах місто було відоме як Agram.

Популярна міська легенда пов'язує назву з хорватським дієсловом zagrabiti («зачерпнути»): за переказом, спраглий чоловік наказав дівчині Манді зачерпнути води з джерела словами Zagrabi, Mando!. Історики й мовознавці розглядають цю оповідь як народну етимологію, а не як доказ походження назви.[8]

Історія

У минулому місто було столицею Хорватського королівства, Королівства Хорватія і Славонія, Держави словенців, хорватів і сербів, Незалежної Держави Хорватія та союзної республіки у складі федеративної Югославії. Також був адміністративним центром однойменної жупанії та області, Савської бановини, бановини Хорватії та великих жуп Пригір'я і Гора-Пригір'я.

Античність і середньовіччя

Руїни римського міста Андаутонія

Найважливішим античним міським осередком поблизу сучасного Загреба була римська Андаутонія на місці нинішнього Щитар'єво. Вона розвивалася від I століття н. е. і приблизно чотири століття була адміністративним, господарським і культурним центром навколишньої території.[9]

Близько 1091 року, але не пізніше 1094-го, угорський король Ласло I заснував Загребську дієцезію. Біля кафедрального осередку розвинувся церковний Каптол, а на сусідньому пагорбі — світський укріплений Градець. Їх розділяв струмок Медвешчак.[1][10]

Під час монгольської навали 1242 року околиці Загреба були спустошені. Того ж року король Бела IV видав Золоту буллу 1242 року, якою надав Градецю статус і привілеї вільного королівського міста.[1] Каптол і Градець залишалися окремими юридичними громадами протягом кількох століть. Суперечки між ними стосувалися земель, млинів, мит, ринків, податків і юрисдикції та часом переходили у збройні сутички. Назва вулиці Кривавий міст (хорв. Krvavi Most) нагадує про це тривале суперництво.

XVI—XVIII століття

У XVI—XVII століттях, на тлі османської експансії, Загреб дедалі більше утверджувався як політичний та адміністративний центр хорватських земель. Хорватський і хорватсько-славонський сабори дедалі частіше засідали в місті; 1621 року бан Нікола IX Франкопан став першим баном, який постійно тримав свою резиденцію в Загребі.[1]

На початку XVII століття до Загреба прибули єзуїти, які заснували гімназію, монастир і церкву святої Катерини. 1669 року імператор Леопольд I підтвердив привілеї академії, що стала попередницею Загребського університету.[1] У XVII—XVIII століттях місто неодноразово потерпало від пожеж та епідемій. 1776 року королівська рада повернулася з Вараждина до Загреба, що ще більше зміцнило його адміністративну роль.[1]

XIX — перша половина XX століття

Загреб на гравюрі 1689 року

У XIX столітті Загреб став одним із головних центрів хорватського національного відродження. 1850 року Градець, Каптол, Нова Вес і Влашка вулиця були об'єднані в єдине місто; першим мером нової міської адміністрації став Янко Камауф.[1]

1862 року відкрилася перша залізнична лінія, що з'єднала Загреб із Зиданим Мостом і Сисаком; 1863 року місто отримало газове освітлення, 1878-го — централізований водогін. Після руйнівного землетрусу 1880 року Загреб пережив масштабну перебудову, під час якої сформувався значний сегмент сучасного Нижнього міста. 1891 року почав діяти кінний трамвай, згодом електрифікований.[1]

Після Першої світової війни Загреб увійшов до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівства Югославія. У міжвоєнний період місто швидко зростало й залишалося одним із головних промислових і культурних центрів держави.

У 1941—1945 роках Загреб був столицею Незалежної Держави Хорватія, союзної державам Осі. Режим усташів переслідував і вбивав сербів, євреїв, ромів і політичних противників, водночас у місті діяло комуністичне підпілля. У травні 1945 року Загреб зайняли югославські партизани.[1]

Повоєнний і сучасний період

Після Другої світової війни місто швидко розширювалося. Від середини 1950-х років масова житлова забудова перейшла на південь від Сави, де сформувався Новий Загреб.[11] У 1987 році місто приймало літню Універсіаду, для якої було збудовано й модернізовано низку спортивних та міських об'єктів.[1]

25 червня 1991 року хорватський Сабор проголосив суверенітет і незалежність країни — Загреб став столицею незалежної Республіки Хорватія.[12] Під час війни за незалежність місто уникло масштабних руйнувань, але в травні 1995 року зазнало двох ракетних обстрілів, унаслідок яких загинули семеро цивільних.

22 березня 2020 року поблизу Загреба стався землетрус магнітудою 5,4, що спричинив значні пошкодження історичних будівель, лікарень, церков і житлового фонду; одна людина загинула.[13] Відбудова й сейсмічне посилення низки пам'яток та громадських установ тривали й у середині 2020-х років.

Географія

Положення

Загреб лежить у північній Хорватії в долині Сави, між рівнинами Посавини та південними схилами Медведниці. Середня висота центральної частини міста становить близько 158 м над рівнем моря, а найвища точка адміністративної території — вершина Слєме на Медведниці (1035 м).[1]

Адміністративна площа Міста Загреб становить 641,2 км².[14] На північ від міста розташований природний парк Медведниця; на південному заході й півдні важливими рекреаційними зонами є Ярун і Бундек.

Клімат

Клімат Загреба помірний, з чітко вираженими сезонами. За класифікацією Кеппена його зазвичай відносять до типу Cfb — помірного океанічного клімату, близького до межі з вологим континентальним. За кліматичною нормою 1991—2020 років середня річна температура на станції Загреб-Максимір становить близько 11,9 °C, а річна кількість опадів — близько 874 мм.[15] Абсолютний максимум температури на станції Максимір становив 40,4 °C, мінімум — −27,3 °C.[16]

Клімат Загреба
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 19,4 22,6 26,0 30,5 33,7 37,6 40,4 39,8 34,0 29,2 25,4 22,5 40,4
Середній максимум, °C 5,0 7,8 13,0 18,0 22,4 26,2 28,1 28,1 22,6 17,0 10,7 5,3 17,0
Середня температура, °C 1,4 3,0 7,4 12,2 16,7 20,6 22,2 21,8 16,7 11,7 6,8 1,9 11,9
Середній мінімум, °C −2 −1,2 2,5 6,6 11,0 14,7 16,2 16,0 11,8 7,5 3,4 −1,1 7,1
Абсолютний мінімум, °C −24,3 −27,3 −18,3 −4,8 −1,8 2,5 5,4 3,7 −0,6 −5,6 −13,5 −19,8 −27,3
Норма опадів, мм 45.7 45.0 48.0 60.6 76.5 90.8 80.4 85.6 103.8 88.5 87.4 61.8 874.0
Джерело: [15]

Адміністративний устрій і населення

Міські райони Загреба

Місто Загреб одночасно має статус міста і жупанії. Як столиця держави, Загреб є місцем розташування Хорватського сабору, уряду та центральних органів державної влади.[1] Його органами місцевого самоврядування є Міська скупщина та мер. Мером є Томислав Томашевич, уперше обраний 2021 року і переобраний 1 червня 2025 року.[17] Головою міської скупщини 10 червня 2025 року обрано Матея Мішича.[18]

На виборах до міської скупщини 2025 року коаліція «Можемо!»—СДП отримала 25 із 47 мандатів; коаліція на чолі з ХДС — 8, незалежний список Марії Селак Распудич — 7, коаліція Servus Zagreb — 4, список Томислава Йонича — 3.[19]

Адміністративна територія поділена на 17 міських районів. Нижчим рівнем місцевого самоврядування є 218 місцевих комітетів. В офіційному реєстрі просторових одиниць станом на 2024 рік на території Міста Загреб зафіксовано 68 населених пунктів.[5]

За переписом 2021 року хорвати становили 93,53 % населення міста. Серед найбільших національних меншин були серби (12 035 осіб; 1,57 %), босняки, албанці, роми, словенці, македонці та чорногорці.[2] Населення Загреба дещо скоротилося порівняно з переписом 2011 року, коли в адміністративних межах міста проживало 790 017 осіб.

Економіка

Хорватський народний банк

Загреб є найбільшим економічним і діловим центром Хорватії. Традиційна промисловість охоплює електротехніку, машинобудування, хімічне й фармацевтичне виробництво, харчову промисловість, поліграфію та інші галузі; дедалі більшу роль відіграють фінанси, інформаційні технології, торгівля, професійні послуги, державне управління, освіта й охорона здоров'я.[1] У місті розташовані Хорватський народний банк, Загребська фондова біржа, штаб-квартири INA, Hrvatski Telekom, банків та багатьох найбільших хорватських компаній.

За остаточними регіональними рахунками Хорватського бюро статистики, валовий внутрішній продукт Міста Загреб у 2023 році становив 26,671 млрд євро, або 34 518 євро на одного жителя; це дорівнювало 168,2 % середнього показника по Хорватії.[20] У другому кварталі 2026 року середня місячна чиста заробітна плата працівників юридичних осіб у Загребі становила 1784 євро, що було найвищим показником серед хорватських жупаній.[21]

Туризм посідає помітне місце в міській економіці. У 2025 році комерційні заклади розміщення Загреба зареєстрували 1 431 885 прибуттів і 2 721 617 ночівель; 79,9 % ночівель припадало на іноземних гостей.[22]

Транспорт

Трамвай біля головного вокзалу

Загреб — головний транспортний вузол Хорватії. Поблизу міста сходяться автомагістралі A1 у напрямку Карловаца, Спліта й південної Адріатики, A2 до Словенії, A3 у напрямку Славонії та Сербії, A4 до Вараждина й Угорщини та A11 до Сисака.[23]

Громадський транспорт забезпечують насамперед трамваї й автобуси міської компанії ZET, а також приміські поїзди. Регулярна трамвайна мережа має 15 денних і 4 нічні маршрути, хоча окремі лінії можуть тимчасово змінюватися через будівельні роботи.[24][25] У 2024 році трамваї перевезли близько 121,8 млн пасажирів.[26]

Загребський фунікулер, що сполучає Нижнє й Верхнє місто, відкритий 1890 року і має довжину лише 66 м. Після комплексної реконструкції він знову відкрився 19 травня 2026 року.[27] На Медведницю веде також канатна дорога на Слєме.

Головний залізничний вокзал є центром хорватської пасажирської мережі; залізниці ведуть у напрямках Любляни, Вараждина, Осієка, Карловаца, Рієки та Сисака. Загребський автовокзал обслуговує міжміські й міжнародні автобусні маршрути.

Міжнародний аеропорт Загреба імені Франьо Туджмана розташований приблизно за 17 км на південний схід від центру, біля Великої Гориці. Сучасний пасажирський термінал відкрився 2017 року. У 2025 році аеропорт обслужив рекордні 4 721 563 пасажири.[28]

У серпні 2025 року місто запустило систему громадського велопрокату Bajs із 2000 велосипедів на 180 локаціях.[29]

Освіта і наука

Хорватська академія наук і мистецтв

Головним закладом вищої освіти є Загребський університет. Його інституційна традиція бере початок від єзуїтської академії, привілеї якої 1669 року підтвердив імператор Леопольд I; сучасний університет урочисто відкрито 1874 року.[1] Станом на 2026 рік університет об'єднував 31 факультет і три академії.[30]

У Загребі розташовані Хорватська академія наук і мистецтв, Національна й університетська бібліотека, Хорватський державний архів, Інститут лексикографії імені Мирослава Крлежі та численні науково-дослідні інститути.

У 2025/26 навчальному році місто було засновником 126 початкових і 66 середніх освітніх закладів; поряд із ними діяли приватні та конфесійні школи.[31]

Культура і пам'ятки

Хорватський національний театр
Музей сучасного мистецтва

Історичне ядро Загреба складається з Верхнього міста — колишніх Градця й Каптола — та Нижнього міста, значна частина якого сформувалася у XIX столітті. До найвідоміших пам'яток належать Загребський собор, церква святого Марка, Вежа Лотршчак, Кам'яна брама, Площа бана Єлачича, кладовище Мірогой, площі й парки так званої «Зеленої підкови».[1]

Хорватський національний театр відкрито 1895 року. Найбільшим концертним залом є Концертний зал імені Ватрослава Лисинського, а значну частину великих спортивних і концертних заходів проводить Арена Загреб.

Серед провідних музеїв — Археологічний музей, Музей міста Загреба, Етнографічний музей, Технічний музей Ніколи Тесли, Хорватський природничий музей, Музей сучасного мистецтва, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Мімара, Музей розлучень та Галерея старих майстрів Штросмаєра. Археологічний музей зберігає понад 450 тисяч предметів; до його найвідоміших експонатів належить Загребська мумія з Liber Linteus.[32]

Після землетрусу 2020 року частина культурних установ тривалий час працювала в обмеженому режимі або в тимчасових приміщеннях. Хорватський природничий музей після реконструкції знову відкрився у жовтні 2024 року.[33] Будівельні роботи в Музеї Мімара були завершені в липні 2026 року, а повторне відкриття оголошено на жовтень 2026 року.[34]

Серед міжнародних культурних подій міста — Animafest Zagreb, Загребське музичне бієнале, ZagrebDox, Загребський кінофестиваль та музичний INmusic Festival. Популярною зимовою подією став міський різдвяний фестиваль Advent Zagreb.

Традиційна кухня Загреба й північно-західної Хорватії представлена, зокрема, штруклі, індичкою з млинцями, zagrebački odrezak та свіжим сиром із вершками. Центральний ринок Долац є одним із найвідоміших міських продуктових ринків. Традиція виготовлення прикрашених пряників ліцитар у Північній Хорватії внесена до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.[35]

Засоби масової інформації

Будівля HRT у Присав'ї

Загреб є головним медійним центром Хорватії. У столиці розташована штаб-квартира суспільного мовника Хорватського радіотелебачення (HRT) у Присав'ї.[36] Тут також міститься редакція національного інформаційного агентства HINA, заснованого 1990 року.[37] У Загребі базуються редакції низки загальнонаціональних друкованих та цифрових медіа.

Спорт і відпочинок

Ярун

Головними міськими зонами відпочинку є парк Максимір, озеро й спортивно-рекреаційний комплекс Ярун, Бундек та схили Медведниці. На Слєме від 2005 року проводили етапи Кубка світу з гірськолижного спорту, відомі як Snow Queen Trophy.[38]

Найвідоміший футбольний клуб міста — «Динамо», багаторазовий чемпіон Хорватії. У Загребі також базуються баскетбольний клуб «Цибона», гандбольний «Загреб» та ватерпольний клуб «Младост». Основними великими аренами є стадіон Максимір, Арена Загреб, Dom sportova та Баскетбольний зал Дражена Петровича.

У квітні 2025 року розпочалася перебудова стадіону на Краньчевичевій вулиці.[39] У 2026 році місто та уряд Хорватії оголосили міжнародний архітектурний конкурс на новий стадіон приблизно на 35 тисяч місць у Максимірі та перебудову спортивного комплексу Светиці.[40]

Зв'язки з Україною

Пам'ятник Тарасові Шевченку на Українській вулиці

Загреб має тривалу історію української присутності та українсько-хорватських культурних контактів. За даними «Енциклопедії сучасної України», місто стало одним з осередків релігійного й освітнього життя української діаспори в Хорватії. З українськими переселенцями була пов'язана греко-католицька церковна мережа Крижевецької єпархії; у Верхньому місті діяли греко-католицька семінарія та школа.[41] Сучасну греко-католицьку церкву святих Кирила і Мефодія на однойменній вулиці перебудували у 1885—1886 роках за проєктом Германа Болле.[42]

Після Першої світової війни українська політична й громадська присутність у Загребі посилилася. Від 1919 року тут діяла дипломатична місія ЗУНР, а від 1922 року — товариство «Просвіта» й українська студентська громада, згодом товариство «Дніпро»; видавався двотижневик «Думка». У 1941—1944 роках у Загребі діяло українське представництво при Незалежній Державі Хорватія.[41]

Важливим інституційним осередком українсько-хорватських зв'язків є Загребський університет. Українську мову на філософському факультеті епізодично викладали ще до Другої світової війни; 1964 року відкрито постійний лекторат — єдиний такий у тодішній Югославії. 1997 року на його основі створено повноцінну програму української мови й літератури, а 2001 року — кафедру. Нині це єдина університетська програма такого типу в Хорватії.[43] У межах програми вивчають також історію українсько-хорватських літературних і культурних зв'язків.[44]

Дипломатичні відносини між Україною та Хорватією встановлено 18 лютого 1992 року.[45] У Загребі розташоване Посольство України в Республіці Хорватія.[46] До повномасштабного російського вторгнення перепис 2021 року зафіксував у Місті Загреб 376 представників української національної меншини.[47] Українська громада міста має власні організації; у 2026 році кафедра україністики Загребського університету відзначала діяльність Української громади Міста Загреба як одного з осередків сучасного українського життя в столиці.[48]

Одну з вулиць Нового Загреба — Українську вулицю — названо на честь України; «Енциклопедія сучасної України» пов'язує цю назву з визнанням Україною незалежності Хорватії 1991 року.[41] 21 травня 2015 року на Українській вулиці в районі Травно відкрили пам'ятник Тарасові Шевченку, приурочений до 200-річчя від дня його народження. У церемонії брали участь представники міста, української меншини та Посольства України.[49]

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року Загреб приймав переміщених українців. Місто забезпечувало тимчасове розміщення, доступ до шкіл і дитсадків, медичну допомогу, мовні програми та безкоштовний громадський транспорт для переміщених осіб.[50] 24 серпня 2022 року в центрі міста відкрили Український дім — приміщення, надане містом для діяльності української громади та підтримки переміщених осіб.[51] Загребський університет також оголосив підтримку переміщеним українським студентам, передбачивши можливість продовження навчання та безкоштовний курс хорватської мови.[52] У 2023 році на площі бана Єлачича за співорганізації міської влади відбувся мітинг солідарності з Україною.[53]

4 травня 2024 року мери Києва і Загреба Віталій Кличко та Томислав Томашевич підписали в Парижі угоду про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу. Сторони визначили сферами співпраці, зокрема, сталий розвиток, економіку, громадський транспорт, довкілля, освіту, спорт, туризм, охорону здоров'я та культуру.[54][55] Українські джерела характеризують ці відносини як побратимство Києва і Загреба.[56]

Міжнародні зв'язки

Загреб підтримує різні форми міжміської співпраці — побратимство, партнерські угоди, меморандуми та угоди про дружбу. Через відмінність правових форм офіційний міський реєстр не трактує всі такі зв'язки однаково. Серед документів про співпрацю, укладених від 2012 до 2025 року, місто перелічує Берлін, Приштину, Рим, Софію, Астану, Чунцін, Петриню, регіон Молізе, Синь, Вуковар, Сень, Сян'ян, Дарувар, Чазму, Відень, Київ і Брно.[57] Загреб також має давні міські партнерства з низкою європейських і позаєвропейських міст.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Zagreb. Hrvatska enciklopedija (хор.). Leksikografski zavod Miroslav Krleža. Процитовано 3 вересня 2026.
  2. ↑ а б Popis stanovništva, kućanstava i stanova 2021 (хор.). Državni zavod za statistiku Republike Hrvatske. Процитовано 3 вересня 2026.
  3. ↑ Zagreb Urban Agglomeration Development Strategy for the Period up to 2027 – Summary (PDF) (англ.). City of Zagreb. 2024. Процитовано 3 вересня 2026.
  4. ↑ Zakon o Gradu Zagrebu (хор.). Narodne novine. 11 липня 2001. Процитовано 3 вересня 2026.
  5. ↑ а б Registar prostornih jedinica (хор.). City of Zagreb. 13 грудня 2024. Процитовано 3 вересня 2026.
  6. ↑ Gluhak, Alemko (1999). Neke praslavenske riječi u hrvatskome. Hrvatski dijalektološki zbornik (хор.) (11): 11—20. Процитовано 3 вересня 2026.
  7. ↑ Gračanin, Hrvoje (2012). Goldstein, Ivo; Goldstein, Slavko (ред.). Povijest grada Zagreba. Knjiga 1. Od prethistorije do 1918 (хор.). Zagreb: Novi Liber. с. 22. ISBN 978-953-325-020-5.
  8. ↑ Legend about Zagreb (англ.). Croatian National Tourist Board. Процитовано 3 вересня 2026.
  9. ↑ Roman town Andautonia – predecessor of Zagreb (англ.). Archaeological Museum in Zagreb. Процитовано 3 вересня 2026.
  10. ↑ Hawkesworth, Celia (2007). Zagreb: A Cultural and Literary History (англ.). Signal Books. с. 18. ISBN 978-1-904955-30-6.
  11. ↑ Maretić, Mirko (10 січня 2008). O imaginarnim kartama Južnog ≈ Novog Zagreba. Zarez (хор.) (222). Процитовано 3 вересня 2026.
  12. ↑ Deklaracija o proglašenju suverene i samostalne Republike Hrvatske (хор.). Narodne novine. 25 червня 1991. Процитовано 3 вересня 2026.
  13. ↑ Atalić, Josip; Šavor Novak, Marija; Uroš, Mario (2021). The Mw 5.4 Zagreb (Croatia) earthquake of March 22, 2020: impacts and response. Bulletin of Earthquake Engineering (англ.). 19: 3461—3489. doi:10.1007/s10518-021-01117-w.
  14. ↑ Zagreb in brief (англ.). City of Zagreb. Процитовано 3 вересня 2026.
  15. ↑ а б Climate standard normals (англ.). Croatian Meteorological and Hydrological Service. Процитовано 3 вересня 2026.
  16. ↑ Monthly values and extremes: Zagreb Maksimir (англ.). Croatian Meteorological and Hydrological Service. Процитовано 3 вересня 2026.
  17. ↑ Tomislav Tomašević, Mayor of Zagreb (англ.). City of Zagreb. 4 червня 2025. Процитовано 3 вересня 2026.
  18. ↑ Izbor i ovlasti (хор.). Gradska skupština Grada Zagreba. Процитовано 3 вересня 2026.
  19. ↑ Informacija o izborima – Grad Zagreb, 2025 (PDF) (хор.). Državno izborno povjerenstvo Republike Hrvatske. 2025. Процитовано 3 вересня 2026.
  20. ↑ Gross Domestic Product for Republic of Croatia, HR_NUTS 2021 – HR NUTS 2 and Counties, 2023 (англ.). Croatian Bureau of Statistics. 10 лютого 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
  21. ↑ Average Monthly Net and Gross Earnings of Persons in Paid Employment, by Counties, Second Quarter of 2026 (англ.). Croatian Bureau of Statistics. 28 серпня 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
  22. ↑ Turizam u prosincu 2025 (PDF) (хор.). City of Zagreb. 19 лютого 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
  23. ↑ Traffic and security (англ.). Hrvatske autoceste. Процитовано 3 вересня 2026.
  24. ↑ Daytime lines (англ.). ZET. Процитовано 3 вересня 2026.
  25. ↑ Noćne linije (хор.). ZET. Процитовано 3 вересня 2026.
  26. ↑ Prijevoz I–XII. 2024 (PDF) (хор.). City of Zagreb. 14 березня 2025. Процитовано 3 вересня 2026.
  27. ↑ Uspinjača svečano puštena u promet nakon sveobuhvatne obnove (хор.). ZET. 19 травня 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
  28. ↑ Statistics for 2025 (англ.). Franjo Tuđman Airport Zagreb. Процитовано 3 вересня 2026.
  29. ↑ About us (англ.). Bajs – City of Zagreb. Процитовано 3 вересня 2026.
  30. ↑ Organizational Units (англ.). University of Zagreb. Процитовано 3 вересня 2026.
  31. ↑ Najčešća pitanja – odgoj i obrazovanje (хор.). City of Zagreb. 10 лютого 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
  32. ↑ About the Museum (англ.). Archaeological Museum in Zagreb. Процитовано 3 вересня 2026.
  33. ↑ Grand Opening of the Renovated Croatian Natural History Museum (англ.). Croatian Natural History Museum. 10 жовтня 2024. Процитовано 3 вересня 2026.
  34. ↑ Polaganjem vremenske kapsule simbolički obilježen dovršetak obnove Muzeja Mimara (хор.). Muzej Mimara. 23 липня 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
  35. ↑ Gingerbread craft from Northern Croatia (англ.). UNESCO. Процитовано 3 вересня 2026.
  36. ↑ Kontakti HRT-a (хор.). Hrvatska radiotelevizija. Процитовано 3 вересня 2026.
  37. ↑ HINA — Croatian News Agency (англ.). HINA. Процитовано 3 вересня 2026.
  38. ↑ Zagreb (CRO) – Event details, 20 January 2005 (англ.). International Ski and Snowboard Federation. Процитовано 3 вересня 2026.
  39. ↑ Započeli radovi na stadionu u Kranjčevićevoj (хор.). City of Zagreb. 28 квітня 2025. Процитовано 3 вересня 2026.
  40. ↑ Architectural Competition: Maksimir Stadium and Svetice Sports and Recreation Centre (англ.). City of Zagreb. Процитовано 3 вересня 2026.
  41. ↑ а б в Пащенко, Є. М. (2010). Заґреб. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. doi:10.5281/zenodo.19962730. Процитовано 3 вересня 2026.
  42. ↑ Bollé, Herman. Hrvatska tehnička enciklopedija (хор.). Leksikografski zavod Miroslav Krleža. Процитовано 3 вересня 2026.
  43. ↑ Programme in Ukrainian Language and Literature (англ.). Faculty of Humanities and Social Sciences, University of Zagreb. Процитовано 3 вересня 2026.
  44. ↑ Ukrajinsko–hrvatske književne veze (хор.). Filozofski fakultet Sveučilišta u Zagrebu. Процитовано 3 вересня 2026.
  45. ↑ Двостороннє співробітництво — Хорватія. Міністерство закордонних справ України. Процитовано 3 вересня 2026.
  46. ↑ Хорватія — Посольство України в Республіці Хорватія. Міністерство закордонних справ України. Процитовано 3 вересня 2026.
  47. ↑ Predstavnik ukrajinske nacionalne manjine (хор.). City of Zagreb. 15 грудня 2022. Процитовано 3 вересня 2026.
  48. ↑ Terenska nastava Studija ukrajinistike (хор.). Filozofski fakultet Sveučilišta u Zagrebu. 29 червня 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
  49. ↑ U naselju Travno spomenik ukrajinskom pjesniku Tarasu Ševčenku (хор.). City of Zagreb. 21 травня 2015. Процитовано 3 вересня 2026.
  50. ↑ Gradonačelnik posjetio raseljene stanovnike Ukrajine u Gradu Mladih (хор.). City of Zagreb. 14 квітня 2022. Процитовано 3 вересня 2026.
  51. ↑ Otvoren Ukrajinski dom u Zagrebu (хор.). City of Zagreb. 25 серпня 2022. Процитовано 3 вересня 2026.
  52. ↑ University of Zagreb Statement in Support of Ukraine (англ.). University of Zagreb. 15 березня 2022. Процитовано 3 вересня 2026.
  53. ↑ Skup podrške Ukrajini u povodu godišnjice agresije (хор.). City of Zagreb. 25 лютого 2023. Процитовано 3 вересня 2026.
  54. ↑ Віталій Кличко: Київ став містом-побратимом зі столицею Хорватії — Загребом. Офіційний портал Києва. 4 травня 2024. Процитовано 3 вересня 2026.
  55. ↑ Gradonačelnici Zagreba i Kijeva potpisali sporazum o prijateljstvu i suradnji (хор.). City of Zagreb. 4 травня 2024. Процитовано 3 вересня 2026.
  56. ↑ Загреб став містом-побратимом Києва. Укрінформ. 4 травня 2024. Процитовано 3 вересня 2026.
  57. ↑ Gradovi s kojima je potpisan dokument o suradnji (хор.). City of Zagreb. 16 липня 2025. Процитовано 3 вересня 2026.

Література

  • Hawkesworth, Celia (2007). Zagreb: A Cultural and Literary History (англ.). Signal Books. ISBN 978-1-904955-30-6.
  • Goldstein, Ivo; Goldstein, Slavko, ред. (2012). Povijest grada Zagreba. Knjiga 1. Od prethistorije do 1918 (хор.). Zagreb: Novi Liber. ISBN 978-953-325-020-5.
  • Пащенко, Є. М. (2010). Заґреб. Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. doi:10.5281/zenodo.19962730.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).