YaChudo

Зіґфрід Каше

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Каше.
Зіґфрід Каше
нім. Siegfried Kasche Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 червня 1903[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Штраусберг, Меркіш-Одерланд, Бранденбург, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер19 червня 1947 (44 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, ФНРЮ Редагувати інформацію у Вікіданих
·повішення Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСА Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і посол Німецького Райхуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняобергруппенфюрер Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяпротестантизм Редагувати інформацію у Вікіданих

Зіґфрід Каше (нім. Siegfried Kasche; нар. 18 червня 1903, Штраусберг — пом. 19 червня 1947, Загреб) — німецький політик, депутат рейхстагу у 1930—1941 рр., обергрупенфюрер СА, посол нацистської Німеччини в Незалежній Державі Хорватія з 1941 по травень 1945 р.

Ранній період життя

Народився у Штраусбергу. Після закінчення кадетської школи у Потсдамі та військової академії у берлінському районі Ліхтерфельде провів 1919 і 1920 роки у Фрайкорі у Берліні і країнах Балтії. 1925 року вступив у штурмові загони, а в 1926 — в нацистську партію.[3] Був також провідником СА в Померанії. З 1928 по 1931 рік був заступником гауляйтера гау Остмарка (з центром у Франкфурті-на-Одері), а у вересні 1930 обраний депутатом рейхстагу. 1934 року дослужився до обергрупенфюрера СА, що прирівнювалося до генерал-лейтенанта у Вермахті. Kasche був одним із небагатьох вищих офіцерів СА, які пережили Ніч довгих ножів.[4] Каше вижив через те, що за нього заступався Герінг, доки не домовився, що Каше залишиться живим і неушкодженим.[5]

Посол Хорватії

У квітні 1941 року Каше направлено на дипломатичну службу в МЗС. 15 квітня 1941 року, коли Німеччина визнала Незалежну Державу Хорватія, його призначено послом. 20 квітня він прибув у Загреб. У НДХ Каше схвалював спільні зусилля країн Осі проти югославських партизанів. Дуже прихильно ставивлячись до Анте Павелича і «усташівської революції», він виправдовував політику і дії усташів, а Гітлер називав його «більшим хорватом, ніж Павелич».[4]

Каше постійно конфліктував із Генеральним уповноваженим у НДХ Едмундом Гляйзе-Горстенау.[4] Після невдалої змови Лорковича-Вокича — спроби переорієнтувати НДХ на західних союзників, Зігфріду Каше випала довгождана нагода очорнити Горстенау і присилувати його забратися з Хорватії, оскільки той був замішаним у змові.[6] На засіданні нацистського керівництва 16 липня його було визначено як майбутнього райхскомісара запланованої нацистської колонії під назвою Райхскомісаріат Московія, яка повинна була б охопити більшість центральної та північної території європейської частини Росії аж до Уралу.[7] Військові реалії на Східному фронті протягом зими 1941—1942 років перешкодили його заснуванню, залишивши проєкт на етапах планування.[8]

Воєнні злочини

Під час Другої світової війни з Хорватії було депортовано багато сербів, деяких — у Сербію, а інших — у Німеччину. Наказ депортувати сербів походив не від керівництва НДХ, яке вважало за краще цих сербів силоміць перетворити на хорватів, убити або утримувати як рабську робочу силу у межах кордонів тієї маріонеткової хорватської держави. Як засвідчив Нюрнберзький трибунал, на одній із нарад під головуванням Зіґфріда Каше в німецькій місії в Загребі «було вирішено насильно евакуювати словенців у Хорватію і Сербію, а сербів — з Хорватії у Сербію. Це рішення випливало з телеграми Міністерства закордонних справ, № 389 від 31 травня 1941 р.»[9] 18 квітня 1944 року він повідомив у Берлін, що «Хорватія є однією з країн, у якій єврейське питання розв'язано».[10]

Після війни

Після закінчення війни в Європі антигітлерівська коаліція повернула Каше в Югославію. У травні 1947 Верховний суд Федеративної Народної Республіки Югославії засудив його до страти через повішення. Вирок виконано 7 червня того ж року.[11]

Примітки

  1. ↑ Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  2. ↑ (not translated to de), Staas C. Nazi Party Membership Database Lookup // DIE ZEIT / Hrsg.: Zeitverlag — 2026. — S. 2180.
  3. ↑ Jacobsen, 1961, p. 4.
  4. ↑ а б в Dizdar та ін., 1997, p. 183.
  5. ↑ DER SPIEGEL 26/1984 - Mordsache Röhm. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2018.
  6. ↑ Brissaud та ін., 1977, p. 334.
  7. ↑ Kay, 2006, p. 182.
  8. ↑ McNab, 2015, pp. 85—86.
  9. ↑ Secretariat of the Tribunal, Trial of the Major War Criminals, Nuremberg: International Military Tribunal: 1947: Vol. I, p. 433. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 26 лютого 2018.
  10. ↑ Jewish History of Yugoslavia [Архівовано 26 лютого 2018 у Wayback Machine.], porges.net; процитовано 5 травня 2016.
  11. ↑ Execution of Siegfried Kasche [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.], jewishvirtuallibrary.org; accessed 5 May 2016.

Література

  • Brissaud, André; Mabire, Jean; Odić, Slavko F.; Komarica, Slavko (1977). Noć i magla: Gestapo u Jugoslaviji (хорватською) . Centar za informacije i publicitet.
  • Dizdar, Zdravko; Grčić, Marko; Ravlić, Slaven; Stuparić, Darko (1997). Tko je tko u NDH (хорватською) . Minerva. ISBN 9536377039.
  • Jacobsen, Hans Adolf (1961). Ausgewählte Dokumente zur Geschichte des Nationalsozialismus, 1933-1945 (німецькою) . Verlag Neue Gesellschaft.
  • Kay, Alex J. (2006). Exploitation, Resettlement, Mass Murder: Political and Economic Planning for German Occupation Policy in the Soviet Union, 1940-1941. Berghahn Books.
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. 2. überarbeitete Auflage. Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-10-039309-0, S. 299.
  • McNab, Chris (2015). Germany's Secret Masterplan in World War II: What Would Have Happened If the Nazis Had Won the War. New York: Metro Books. ISBN 978-1-435-15902-0.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).