YaChudo

Дробицький Яр

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Дробицький Яр
Дробицький Яр Редагувати інформацію у Вікіданих
Пам'ятний знак на в'їзді до меморіалу
Пам'ятний знак на в'їзді до меморіалу
Пам'ятний знак на в'їзді до меморіалу
Інформація про цвинтар
49°55′59″ пн. ш. 36°26′24″ сх. д. / 49.933055555556° пн. ш. 36.44° сх. д.
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняХарків, (юридично знаходиться на території Вільхівської громади)
Відкрито13 грудня 2002 року
Типмеморіальний комплекс
Статусдолина
меморіал
геополітична областьd і пам'ятка культури Редагувати інформацію у Вікіданих
Охоронний статусДержавний реєстр нерухомих пам'яток України, пам'ятка історії місцевого значення України і пам'ятка монументального мистецтва України місцевого значенняd Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість поховань~ 16 000 — 20 000
Адреса:
вул. Шосейна, 13, с. Мала Рогань, Харківський район, Харківська обл. 62485
Вебсайтwww.drobytskyyar.org
Мапа
Дробицький Яр. Карта розташування: Україна
Дробицький Яр
Дробицький Яр
Дробицький Яр (Україна)
Зовнішні зображення
Фрагменти буклету «Дробицький яр: це потрібно не полеглим це потрібно живим вчора, сьогодні, завтра, вічно». 2005 рік Фондоутримувач: Бібліотека ХГУ «Народна українська академія»[1]
Пам'ятний знак «Менора» на наступний день після ворожих обстрілів 26 березня 2022 року. Автор — Сергій Бобок. Правовласники - AFP, / Scanpix / LETA. Джерело: Meduza

Дро́бицький Яр (інша назва — Травницька долина) — урочище поблизу Харкова, у східній частині села Затишшя, починається в місці перетину проспекту Героїв Харкова з Харківською кільцевою дорогою. Дробицький Яр відомий як місце масових розстрілів цивільного населення, що здійснювалися нацистськими окупаційними військами у 1941—1942.

Історія

Яр на мапі 1783 року

У XVIII ст. у верхів'ях яру, на протилежному від Чугуївського тракту схилі, розташовувався відсутній нині хутір Дробицький Харківського повіту; позначений на мапі 1783 року.

Друга світова війна

Під час наближення німецьких військ Харків зазнавав інтенсивних авіаційних нальотів та артилерійських обстрілів. Радянське керівництво й офіційна пропаганда запевняли мешканців у тому, що Червона армія зможе утримати місто, а поширення сумнівів у цьому трактувалося як прояв паніки чи диверсії[2]. Такі заяви призводили до дезорієнтації населення. Для єврейської та ромської громади, значна частина якої не встигла евакуюватися, це мало трагічні наслідки, оскільки вони залишилися беззахисними перед нацистською окупаційною владою[2].

25 жовтня 1941 Харків був повністю окупований нацистськими військами[3]. Вже на початку грудня окупаційна влада організувала перепис населення, під час якого євреїв і ромів вносили в окремі жовті списки[4][5]. 14 грудня військовий комендант міста генерал-лейтенант Альфред фон Путткамер видав наказ про примусове переселення всіх євреїв, незалежно від віку, стану чи хрещення, а також ромів, включаючи немовлят і дітей від змішаних шлюбів, до бараків, що залишилися після будівництва верстатобудівного та тракторного заводів[6][7]. Вони розташовувалися на околиці Нового Харкова (сучасний район ХТЗ) у передмісті Харкова. У цих напівзруйнованих приміщеннях, без вікон, дверей і опалення, було створено Харківське гетто. Умови утримання були вкрай тяжкими, поширювалися насильство та грабежі, а за найменшу провину могли розстріляти на місці[7].

Масові розстріли розпочалися наприкінці грудня 1941. Групами по 250—300 осіб в'язнів вели до Дробицького Яру (також відомого як Травницька долина), де відбувалися страти[4]. Дітей часто вбивали у газових автомобілях («душогубках»), а найменших кидали живими до котлованів[8]. У грудні 1941 лише за кілька днів там було розстріляно щонайменше 10 тисяч осіб. На початку 1942 гетто фактично припинило існування[7].

Окрім єврейського та ромського населення, в урочищі страчували також радянських військовополонених і пацієнтів психіатричних лікарень[9]. За даними Державного архіву Харківської області, в Дробицькому Яру та прилеглих місцях було знищено близько 16–20 тисяч людей[9][10][8][11]. Після відновлення радянського контролю над Харковом в 1943 ці злочини стали предметом судового розгляду, так званого «Харківського процесу»[12][13]. Тоді до страти були засуджені 3 нацистські військовослужбовці та один місцевий колаборант, які брали участь у воєнних злочинах[13].

Пам'ять

Яр та позначення «місце поховань» (2018)

Через ідеологічні причини, зокрема, через створення концепту «єдиного радянського народу», аби не підкреслювати антисемітизм в СРСР та уникнути згадок про власні репресії проти євреїв, трагедія Дробицького Яру замовчувалася і почала забуватися[14][15][8]. Дослідження голокосту проводилися майже потайки у 1960-1980-х роках[16].

У 1988 при Харківському відділенні Українського фонду культури було створено оргкомітет «Дробицький Яр», засновниками якого стали Євген Лисенко та Віктор Бойко. Комітет займався збиранням свідчень і листів від родичів загиблих, а також формував картотеку жертв Голокосту. У 1991 році він ухвалив рішення про вшанування пам'яті розстріляних у Дробицькому Яру та оголосив відкритий конкурс на створення меморіального комплексу. Перемогу здобув проєкт, підготовлений архітектором Олександром Лейбфрейдом у співавторстві з художником-монументалістом Віктором Савенковим[17].

Меморіал

23 жовтня 1992 Харківська міська рада ухвалила рішення № 444 про спорудження меморіалу на місці масових розстрілів у Дробицькому Яру. У 1994 відбулося освячення початку будівельних робіт, яке здійснили головний рабин Харкова та православний священник[18]. Було закладено фундамент під майбутній 20-метровий монумент, однак через нестачу фінансування будівництво з 1995 року практично зупинилося[11].

Попри труднощі, ініціативу підтримали численні благодійники. До збору коштів долучилися Всесоюзна рада єврейських громад, великі промислові підприємства міста, серед яких концерни «АВЕК» і «УПЕК», завод імені В. О. Малишева, «Турбоатом», «Хартрон» та Харківський авіазавод, а також підприємці, банки й міжнародна організація «Джойнт»[8]. Всі внески акумулювалися у спеціальному благодійному фонді «Дробицький Яр». Керував будівництвом Сергій Іщенко.

У 2000 роботи відновилися, а 13 грудня 2002 відкрили першу чергу меморіального комплексу[18]. Вартість будівництва цього етапу оцінювалася приблизно у три мільйони гривень[8] (бл. 530 тис. $ за тодішнім курсом). Тоді було споруджено пам'ятний знак у вигляді менори заввишки близько 20 метрів, облаштовано під'їзну дорогу, алею та головний монумент. У церемонії відкриття взяла участь посол Ізраїлю в Україні Анна Азарі, яка напередодні відзначила званням «Праведник миру» дванадцятьох українців, що рятували євреїв під час Другої світової війни[11][9]. Більшість з них були нагороджені посмертно.

Подальший розвиток комплексу тривав у наступні роки. 22 серпня 2005 року тут було відкрито траурний зал із Чашею скорботи, у якому на плитах білого мармуру викарбувані імена тисяч жертв трагедії[19]. Загалом на меморіалі зібрано понад 9 тисяч встановлених імен, а також зберігаються фотографії, щоденники й вірші загиблих[6].

У 2016 меморіальний комплекс «Дробицький Яр» отримав статус пам'ятки історії та монументального мистецтва місцевого значення (охоронний № 2656-Ха)[20][21][22].

Під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну меморіал зазнав пошкоджень[23][24]. 26 березня 2022 року внаслідок артилерійських обстрілів була зруйнована частина території комплексу, постраждали менора та головний монумент[25]. На території залишаються сліди від снарядів, а частина ділянки станом на 2025 рік залишалася не розмінованою[25]. Попри це комплекс продовжує діяти як місце пам'яті й скорботи, куди приїжджають як місцеві мешканці, так і іноземні відвідувачі[26].

Дробицький яр у мистецтві

Трагедія Дробицького яру знайшла відображення у творчості поетів Євгена Євтушенка та Зиновія Вальшонка.

Галерея

  • Стела на вході у меморіал
    Стела на вході у меморіал
  • Знак — Менора
    Знак — Менора
  • Стела та музей
    Стела та музей
  • Схил яру з менорою
    Схил яру з менорою
  • Радянський меморіальний знак у яру
    Радянський меморіальний знак у яру
  • Пам'ятний знак та панорама яру — місця страт
    Пам'ятний знак та панорама яру — місця страт
  • Пам'ятний камінь
    Пам'ятний камінь
  • Утеплена куртка з єврейською жовтою зіркою в експозиції музею
    Утеплена куртка з єврейською жовтою зіркою в експозиції музею
  • Інтер'єр музею із позначенням відомих імен жертв
    Інтер'єр музею із позначенням відомих імен жертв

Див. також

Примітки

  1. ↑ Дробицкий яр: это нужно не павшим это нужно живым вчера, сегодня, завтра, вечно / Мартыненко Е.В., Жолудь В.А., Саидов М.Е. — Х : 2005 - 1 л., слож. в 4. : ил., фот. ББК 63.3(4УКР-4ХАР)6 Д75 (рос.)
  2. ↑ а б Трагедія, про яку дехто не дуже хотів знати. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 16 грудня 2011.
  3. ↑ Оккупация Харькова 1941-1943 гг. Откуда Родом (рос.). 10 вересня 2017. Процитовано 23 серпня 2025.
  4. ↑ а б Дробицький Яр. Український інститут (укр.). Процитовано 23 серпня 2025.
  5. ↑ Печерський, Антон. Дробицький Яр — харківська рана Голокосту (укр.). Процитовано 23 серпня 2025.
  6. ↑ а б Верещака, Марина (27 січня 2020). Харківське гетто: у Харкові вшановують пам'ять жертв Голокосту. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 23 серпня 2025.
  7. ↑ а б в Холокост в Харькове. Накипіло (укр.). 27 січня 2017. Процитовано 23 серпня 2025.
  8. ↑ а б в г д Трагедия, о которой кое-кто не очень хотел знать. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (рос.). Процитовано 23 серпня 2025.
  9. ↑ а б в «Дзеркало Тижня». № 49 (628) Субота, 23 — 29 Грудня 2006 року. Архів оригіналу за 9 грудня 2008. Процитовано 16 грудня 2011.
  10. ↑ 27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Харківська обласна військова адміністрація (укр.). Процитовано 23 серпня 2025.
  11. ↑ а б в Карапутіна, С. М. (12 грудня 2008). Дробицький яр. Енциклопедія Сучасної України (укр.).
  12. ↑ Яковлєв, В.М. (2021). Харківський судовий процес (15–18 грудня 1943 року): формування кримінально-правового підґрунтя (PDF).
  13. ↑ а б Первый в Истории процесс над нацистскими преступниками. holocaustmuseum.kharkov.ua. Процитовано 23 серпня 2025.
  14. ↑ "Антисемітизм державного рівня". Історик розповів про утиски євреїв в СРСР. РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 серпня 2025.
  15. ↑ Це суперечило концепції, – науковиця пояснила, чому СРСР приховував трагедію у Бабиному Яру. 24 Канал (укр.). 29 вересня 2021. Процитовано 23 серпня 2025.
  16. ↑ Трагедія, про яку дехто не дуже хотів знати. Геннадій КАРПЮК | Історія | Людина. www.dt.ua (ua) . Архів оригіналу за 9 грудня 2008. Процитовано 23 серпня 2025.
  17. ↑ У Харкові вшанували пам'ять розстріляних у Дробицькому яру. Харків Times (укр.). 14 грудня 2021. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  18. ↑ а б История строительства мемориала. atn.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 23 серпня 2025.
  19. ↑ Сегодня на Мемориале жертвам нацизма в Дробицком Яру открылся Траурный зал с Чашей скорби. atn.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 23 серпня 2025.
  20. ↑ Наказ Міністерства культури України від 6 грудня 2016 року № 1162 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
  21. ↑ Меморіал «Дробицький яр» занесли до Держреєстру нерухомих пам'яток. [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Харківська обласна державна адміністрація. 29.12.2016.
  22. ↑ Обласний комунальний заклад «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини». 11.01.17 Засідання Консультативної ради. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2017.
  23. ↑ Главные события 31-го дня войны в Украине. Deutsche Welle. 27 березня 2022. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022.
  24. ↑ «Нацисти повернулися». Росія обстріляла меморіальний комплекс у Дробицькому Яру під Харковом, пошкоджено монумент. НВ. 26 березня 2022. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022.
  25. ↑ а б Гребінник, Ольга Ульянова, Дмитро (17 квітня 2023). Заміновано 80% території: як на Харківщині відновлюють "Дробицький Яр". Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 23 серпня 2025.
  26. ↑ Ємець, Єлизавета Меньшикова, Валерія (27 січня 2025). У "Дробицькому Яру" під Харковом вшанували жертв Голокосту. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 23 серпня 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).