YaChudo

Хіноксалін

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Хіноксалін
Назва за IUPAC Хіноксалін
Інші назви 1,4-діазанафталін; бензопіразин; 1,4-бензодіазин
Ідентифікатори
Номер CAS 91-19-0
PubChem 7045
Номер EINECS 202-047-4 Редагувати інформацію у Вікіданих
KEGG C18575 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 36616
RTECS VD1225000 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES C1=CC=C2C(=C1)N=CC=N2
InChI InChI=1S/C8H6N2/c1-2-4-8-7(3-1)9-5-6-10-8/h1-6H Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Бельштейна 109351 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Ґмеліна 82755 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула C8H6N2
Молярна маса 130.15 g/mol
Тпл 29–32
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Хіноксалін (1,4-діазанафталін, бензопіразин) — ароматична гетероциклічна органічна сполука з хімічною формулою C₈H₆N₂. Складається з конденсованих бензенового та піразинового кілець. Належить до бензодіазинів, однієї з двох груп діазанафталінів. Є позиційним ізомером циноліну, хіназоліну та фталазину.[1]

Хіноксалін — легкоплавка кристалічна речовина зі слабкоосновними властивостями (pKₐ спряженої кислоти близько 0,6). Його отримують конденсацією о-фенілендіаміну з гліоксалем. Аналогічні реакції з іншими 1,2-дикарбонільними сполуками використовують для синтезу заміщених хіноксалінів.[2]

Хіноксалінове ядро входить до структури низки лікарських речовин, зокрема бримонідину, який застосовують для зниження внутрішньоочного тиску, та варенікліну — засобу для лікування тютюнової залежності. Похідні хіноксаліну досліджують як потенційні протимікробні та протипухлинні засоби.[3]

Примітки

  1. ↑ Quinoxaline. PubChem (англ.). National Center for Biotechnology Information.
  2. ↑ Borah B., Chowhan L. R. (2021). Recent advances in the transition-metal-free synthesis of quinoxalines. RSC Advances (англ.). 11: 37325—37353. doi:10.1039/D1RA06942J.
  3. ↑ Сазонов К. Д. (2025). Синтез та біологічна активність нових амідних похідних інденохіноксалінового ряду (PDF) (укр.). Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. с. 24.

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).