Цинолін
| Цинолін | |
|---|---|
| |
| Назва за IUPAC | Цинолін |
| Інші назви | 1,2-діазанафталін; бензо[c]піридазин; 1,2-бензодіазин |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 253-66-7 |
| PubChem | 9208 |
| Номер EINECS |
205-964-8  |
| ChEBI | 36617 |
| SMILES | C1=CC=C2C(=C1)C=CN=N2 |
| InChI |
InChI=1S/C8H6N2/c1-2-4-8-7(3-1)5-6-9-10-8/h1-6H |
| Номер Бельштейна |
109227 |
| Номер Ґмеліна |
1126565 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C8H6N2 |
| Молярна маса | 130.15 g/mol |
| Тпл | 40–41 |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Цинолін (1,2-діазанафталін, бензо[c]піридазин) — ароматична гетероциклічна органічна сполука з хімічною формулою C₈H₆N₂. Складається з конденсованих бензенового та піридазинового кілець. Належить до бензодіазинів, однієї з двох груп діазанафталінів. Є позиційним ізомером фталазину, хіназоліну та хіноксаліну.[1]
Цинолін — кристалічна речовина з температурою плавлення близько 40 °C. Виявляє слабкоосновні властивості, утворює солі з кислотами.[2]
Для отримання цинолінового ядра застосовують реакції внутрішньомолекулярної циклізації, зокрема синтези фон Ріхтера та Відмана — Штермера. Похідні циноліну досліджують як потенційні біологічно активні сполуки. Одним із відомих представників є циноксацин — синтетичний антибактеріальний препарат.[3][4]
Примітки
- ↑ Cinnoline. NIST Chemistry WebBook (англ.). National Institute of Standards and Technology.
- ↑ Leonard N. J. (1946). The Chemistry of Cinnolines. Chemical Reviews (англ.). 37: 269—286.
- ↑ Azo compounds as key intermediates in the synthesis of cinnolines. Recent advances. Organic & Biomolecular Chemistry (англ.). 24: 5800—5818. 2026. doi:10.1039/D6OB00771F.
- ↑ Cinoxacin. PubChem (англ.). National Center for Biotechnology Information.
Посилання
|
Це незавершена стаття про гетероциклічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).