YaChudo

Фемосфера

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Порожній елемент Вікіданих

Фемосфера (англ. femosphere, також вуменосфера) ― розмаїта екосистема онлайн-спільнот, творчинь контенту та просторів, зосереджених на жіночому досвіді гендеру, побачень та стосунків.[1] Термін був введений феміністичною дослідницею медіа Джиллі Бойс Кей, яка визначила його як вільну мережу жіночо-орієнтованих онлайн-просторів, що виникли переважно з 2018 року, частково у відповідь на маносферу.[2] Хоча деякі вчені  характеризують фемосферу як загалом мізандричне дзеркало маносфери,[2] інші  наголосили на його внутрішній різноманітності, зазначаючи, що спільноти всередині нього значно відрізняються за розміром, ідеологією та намірами.[3][1]

Історія та ідеологія

Термін «фемосфера» був введений Джиллі Бойс Кей, дослідницею феміністичних медіа з Університету Лафборо, у статті 2024 року, опублікованій у журналі Feminist Media Studies.[2] Кей простежила появу цих спільнот до 2018 року, розглядаючи їхнє зростання в контексті глобальної видимості #MeToo та одночасного зростання того, що науковиця Сара Банет-Вайзер описала як спільний розвиток «популярного фемінізму» та «популярної мізогінії» в цифрових мережах.[2][4]

Кей характеризує фемосферу як таку, що поділяє ключові логіки з маносферою, включаючи біоесенціалізм, політичний фаталізм та відмову від колективної феміністичної політики на користь індивідуалізованої стратегії.[2] Бріттані Мелтон, дослідниця медіазнавства у Західному університеті, розглядає фемосферу як онлайн-спільноти, переважно зайняті жінками, які слугують платформами для гендерного дискурсу та викликів традиційним нормам побачень, зазначаючи, що спільноти всередині неї суттєво відрізняються за ідеологією.[1]

Спільноти, виявлені у фемосфері, включають стратегинь знайомств, фемцелів (жінок, які ідентифікують себе у вимушеному целібаті), спільноту «Жінки, що йдуть власним шляхом» (WGTOW) та гендерно-критичні феміністичні спільноти.[3] Дослідники  зазначили, що ці групи значно різняться у своїй орієнтації на чоловіків, причому одні виступають за стратегічну взаємодію, інші — за фінансову вибірковість, а інші — за різний ступінь уникнення гетеросексуальних стосунків.[2][5]

У наративах фемосфери часто йдеться про відкидання ліберального фемінізму, котрий не зміг забезпечити значущих змін у життєвому досвіді жінок щодо стосунків та побачень.[2][4] Деякі вчені описали це як частину ширшого реакційного повороту в популярному фемінізмі, в якому афективна енергія таких рухів, як #MeToo, була перенаправлена на індивідуалізовані, а не колективні реакції на гендерну нерівність.[2] Інші стверджують, що привабливість руху краще розуміти як реакцію на специфічні структурні умови в сучасній культурі знайомств, включаючи нормалізацію реляційної неоднозначності, психологічні витрати культури додатків для знайомств та зростання рівня жіночого вигорання, а не як прямолінійне ідеологічне явище.[6]

Прийняття

Академічне сприйняття фемосфери було неоднозначним. Кей та її колеги послідовно наголошували на ідеологічній схожості руху з маносферою, стверджуючи, що, попри свою нібито прожіночу спрямованість, фемосфера відтворює біоесенціалістську та фаталістичну логіку маносфери.[2][3] З цього погляду фемосферні спільноти являють собою радше реакційну, ніж прогресивну відповідь на гендерну нерівність.

Інші коментатори[хто?] виступали за більш нюансовану оцінку. У пресі зазначалося, що багато жінок, які взаємодіють з контентом фемосфери, не ідентифікують себе з її найекстремальнішими проявами, і що рух охоплює широкий спектр позицій щодо стосунків, стратегії та гендеру.[7]

Питання про те, чи є фемосфера переважно токсичним дзеркалом маносфери, чи законною, хоч і недосконалою, реакцією на реальні структурні умови в сучасному дейтингу, залишається предметом активних дискусій серед дослідників та культурних коментаторів[кого?].[6]

Примітки

  1. ↑ а б в Melton, Brittany (2025). 'By Women for Women': Communicating Gender Discourse in r/FemaleDatingStrategy. Feminist Media Studies. 0: 1—16. doi:10.1080/14680777.2025.2453442. ISSN 1468-0777.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Kay, Jilly Boyce (2025). The Reactionary Turn in Popular Feminism. Feminist Media Studies (англ.): 1—18. doi:10.1080/14680777.2024.2393187. ISSN 1468-0777.  Ця стаття містить текст з цього джерела, доступний за ліцензією CC BY 4.0.
  3. ↑ а б в Johanssen, Jacob; Kay, Jilly Boyce (2025). From Femcels to 'Femcelcore': Women's Involuntary Celibacy and the Rise of Heteronihilism. European Journal of Cultural Studies. 28 (4). doi:10.1177/13675494241293731. ISSN 1367-5494.  Ця стаття містить текст з цього джерела, доступний за ліцензією CC BY 4.0.
  4. ↑ а б Healy, Rachael (29 грудня 2024). Welcome to the Femosphere, the Latest Dark, Toxic Corner of the Internet...for Women. The Observer (англ.). ISSN 0029-7712. Процитовано 16 квітня 2025 — через The Guardian.
  5. ↑ Madigan, Nicole (22 січня 2025). Tradwives, 'Femcels' and Dating Strategists: Meet the Women Rejecting Feminism. Mamamia (англ.). Процитовано 16 квітня 2025.
  6. ↑ а б Femosphere Dating Trend Sparks Debate Over Power, Strategy, and Authenticity. The Roggin Report (англ.). KMIR-TV. 15 квітня 2026.
  7. ↑ Moran, Gabe (15 січня 2025). The Femosphere is the Internet's Toxic Women-Focused Answer to the Manosphere. Fast Company (англ.).

Додаткова інформація

  • Evans, Hannah Rae; Lankford, Adam (2024). Femcel Discussions of Sex, Frustration, Power, and Revenge. Archives of Sexual Behavior (англ.). 53 (3): 917—930. doi:10.1007/s10508-023-02796-z. ISSN 1573-2800. PMID 38243101.
  • Lewis, Sophie (2025). Enemy Feminisms: TERFs, Policewomen, and Girlbosses Against Liberation (англ.). Chicago: Haymarket Books. ISBN 979-8-88890-249-3.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).