YaChudo

Гіноцентризм

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Гіноцентризм
ПротилежнеАндроцентризм і гендерна нейтральність Редагувати інформацію у Вікіданих

Гіноцентризм (англ. gynocentrism, від давньогр. γυνή (жінка, дружина[1][2]) і κέντρον (жало, наконечник списа, центр кола у компасі) — теорія, практика чи адвокація основної чи першочергової уваги до жіночого досвіду, що розміщує жіночу точку зору в центр погляду на світ, його культуру та історію.[3] Гіноцентричні практики та оптики розвинулися з критики феміністичною наукою, а до неї — феміністичною науковою фантастикою та феміністичним мистецтвом — андроцентризму людської патріархальної культури.[4][5]

Історія терміну

Термін «гіноцентризм» зародився як критичний, вперше будучи використаний в 1897 році у «Відкритому суді» (англ. Open Court), де говорилося, що континентальні європейці вважають американців «страждаючими швидше на гіноцентризм, ніж антропоцентризм»[6]. У 1914 році автор Джордж А. Бірмінгем заявив, що «американське соціальне життя мені здається гіноцентричним, воно влаштоване з урахуванням зручності та радості жінок».[7]

Починаючи з фемінізму другої хвилі в 1970-х, термін використовувався для опису фемінізму відмінностей, який перейшов до прийняття відмінностей між статями від ідей фемінізму рівності[8].

Теоретикині фемінізму підтримують та розвивають гіноцентричну оптику, наслідком чого є розвиток таких дисциплін, як жіноча та гендерна історія, жіночі гендерні студії загалом, також гіноцентризм лежить в основі емпавермент-практик, тобто увладнення жінок шляхом розвитку їх компетенцій. У системі феміністської науки жіноча точка зору, потреби та досвіди є призмою, через яку аналізуються соціальні явища і проблеми та шукаються екологічні рішення, аби досягти балансу на противагу історичному чоловічому домінуванню в науці та культурі[9].

Питання існування гіноцентричних суспільств

Сучасні дослідники гіноцентричних культур використовують різні терміни, наприклад: «матрифокальна родина» (англ. matrifocal), коли рід визначається за матір'ю і головою в домі та вихованні дітей є матір), «матріархат» для позначення гіпотетичних суспільств, у яких вплив жінок був би панівним.

Проблема про те, чи існували реальні матріархальні суспільства, до змалювання яких тяжіють художній міф та альтернативна історія, вперше зацікавила європейських вчених у середині 1800-х.

Деякі дослідники стверджують, що гіноцентризм існував протягом історії людства, з ранніх культур встановлюючи главенство жіночих божеств та проблем матері та дитини. Ця точка зору висвітлена у творах Марії Ґімбутас, археолога та етнографки, доктора історичних наук, спеціалістки з ранньої історії слов'янських, балтійських племен, Східної Європи[10][11]. Культури, де домінують чоловіки, за Гімбутас, з'явилися пізніше і розповсюдили свій вплив усім світом[12].

Йоганн Якоб Бахофен опублікував результати дослідження гіноцентричних культур у роботі під назвою «Материнське право» (Das Mutterrecht, 1861)[13], основоположному творі XIX століття про роль жінки в древніх культурах. Учений використовував термін «гінократія» для визначення того, що відбувалося на різних етапах соціального розвитку того періоду, коли жінки здійснювали «громадянське правління». Баховен заснував свою діяльність на роботі Льюїса Х. Моргана «Ліга Хо-де-ні-су-ні» або Ірокези» (англ. The League of the Ho-de-no-sau-nee or Iroquois)[14].

Сучасні наукові дослідження вказують, що матріархальні суспільства минулого не були калькою-антиподом патріархальної системи, в котрій жінка домінує над чоловіком інструментами насильства та утиску, а були скоріше пов'язані з егалітарністю (рівністю статей) та фокусі на захисті вразливих (дітей, літних, немічних, жінок під час вагітності)[15]. Поширеню є сучасна гіпотеза, що всі світові культури колись були егалітарними — жінки та діти були центром подібних суспільств, а чоловіки підтримували їх функціонування як робоча сила.

Критика

Філософиня Кріста Годапп з університету штату Массачусетс описує[16], що в сучасних маскулістських рухах гіноцентризм характеризується негативно, концептуалізуючись як продовження «королівських любовних угод середньовічних часів», де жінки оцінювалися як квазіаристократичний клас, а чоловіки вважалися нижчим класом для слугування їм. Авторка ілюструє, як сучасний антифемінізм описує фемінізм як увічнення нібито гнітючих середньовічних конвенцій, таких як віддане лицарство та романтизовані стосунки залежності, а не як рух до звільнення жінок і рівних прав людини для них.

«Спільнота чоловіків, що йдуть своїм шляхом» (англ. "Men Going Their Own Way" або MGTOW), закликає стати противниками мізандрії від гіноцентризма[17]

У дослідженні суспільства Тринідаду 2019 року, опублікованому в Justice Policy Journal, дійшли висновку, що «гіноцентризм пронизує всі аспекти системи кримінального правосуддя, а також суспільства» (див., для порівняння, статтю Жінки у Тринідаді і Тобаго).[18][19]

Див. також

Література

Примітки

  1. ↑ Kraus, Ludwig A. (1844). Kritisch-etymologisches medicinisches Lexikon (Dritte Auflage). Göttingen, Germany: Deuerlich & Dieterich. OCLC 491993305.
  2. ↑ Liddell, Henry G.; Scott, Robert (1940). A Greek-English lexicon / a new edition revised and augmented throughout / by Sir Henry Stuart Jones; with the assistance of Roderick McKenzie and with the co-operation of many scholars. Oxford: Clarendon Press. OCLC 630078019.
  3. ↑ Staff writer (2009),"Gynocentrism [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.]", in OED (ред.). Oxford English Dictionary - Vers.4.0 (англ.). Oxford University Press. ISBN 9780199563838.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)
  4. ↑ Staff writer (2010), "Gynocentric [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.]", in OED, ред. (2006). Oxford English Dictionary (англ.). Oxford University Press. ISBN 9780198614241.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)
  5. ↑ Staff writer (2016). Studyguide for the Blackwell Dictionary of Sociology (Just the facts 101 textbook key facts). Facts101 (англ.). Ventura, California: Academic Internet. ISBN 9781490240626.
    • The study guide for: Johnson, Allan G. (2000). The Blackwell dictionary of sociology: a user's guide to sociological language. Malden, Massachusetts: Blackwell Publishers. ISBN 9781849720564.
  6. ↑ The Open Court, Volume 11 (Open Court Publishing Company, 1897)
  7. ↑ George A. Birmingham, From Dublin to Chicago: Some Notes on a Tour in America (George H. Doran Company, 1914)
  8. ↑ Nicholson, Linda J. (1997), "Gynocentrism: women's oppression, women's identity, and women's standpoint [Архівовано 1 липня 2018 у Wayback Machine.]", in Nicholson, Linda J., ред. (1997). The second wave: a reader in feminist theory (Volume 1). New York: Routledge. с. 147—151. ISBN 9780415917612.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)
  9. ↑ Лінда Дж, Ніколсон. "Друга хвиля: Хрестоматія феміністичних теорій". Рутледж, 1997 с. ISBN 978-0-415-91761-2 р.147-151
  10. ↑ Ґімбутас, Марія (1991). Цивілізація богині: світ старої Європи. Номер ISBN 978-0-06-250804-1.
  11. ↑ Ґімбутас, Марія (2001). Мова богині. Нью-Йорк: Темза & Хадсон. Номер ISBN 978-0-500-28249-6.
  12. ↑ Ґімбутас, Марія; Декстер, Міріам Роббинс; Джонс-Блей, Наумов та інші (1997). Курганска Культура та індо-європеїзація Європи: Вибрані статті з 1952 по 1993 год. Вашингтон, округ Колумбія: Інститут дослідження людини. Номер ISBN 978-0-941694-56-8.
  13. ↑ Бахофен, Йоганн Якоб, [1], ""Материнське право" ("Das Mutterrecht", 1861)". Передрук 2010.
  14. ↑ Льюїм Х. Морган, [2], "The League of the Ho-de-no-sau-nee or Iroquois".
  15. ↑ Göttner-Abendroth, Heide, [3], "Matriarchal Societies: Studies on Indigenous Cultures Across the Globe""
  16. ↑ Christa Hodapp, Men's Rights, Gender, and Social Media, Lexington Books (September 5, 2017) ISBN 1498526160
  17. ↑ Articles about MGTOW:
  18. ↑ Wallace, W. C., Gibson, C., Gordon, N. A., Lakhan, R., Mahabir, J., & Seetahal, C. Domestic Violence: Intimate Partner Violence Victimization Non-Reporting to the Police in Trinidad and Tobago. (2019)
  19. ↑ Joseph-Edwards, A., & Wallace, W. C. (2020). Suffering in Silence, Shame, Seclusion, and Invisibility: Men as Victims of Female Perpetrated Domestic Violence in Trinidad and Tobago. Journal of Family Issues, 0192513X20957047.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).