Фамбл

Фамбл (від англ. to fumble, досл. «незграбно з чимось поводитись») в американському футболі та споріднених видах спорту — ситуація, коли гравець, який контролює м'яч, втрачає його до того, як був збитий з ніг, заніс тачдаун або вийшов за межі поля.

У такому випадку м'яч може підібрати будь-яка команда. Підібраний командою суперника фамбл є одним із трьох способів переходу володіння м'ячем (інші два — це перехоплений пас та втрата м'яча на даунах).

Фамблом, згідно з правилами, вважається будь-яка дія, крім паса, удару ногою (кік, [[Пант (американський футбол|пант) або успішної передачі з рук у руки, що призводить до втрати володіння м'ячем. На відміну від інших випадків, коли м'яч опиняється на землі (наприклад, неповний пас), фамбл вважається «живим» м'ячем: його може підібрати та просунути вперед будь-який гравець обох команд. До фамблів належать і ситуації, коли м'яч випав не випадково, а його вирвав чи вибив з рук захисник суперника, не зупинивши самого гравця (це називають «теклити м'яч», tackling the ball).

Фамбл не слід плутати з маффом (англ. muff). Для фамбла гравець повинен мати контроль над м'ячем, мафф же – це ситуація, коли гравець випускає м'яч, яким він ще не володів повністю (наприклад, невдало зловивши пас).

Якщо стався фамбл, будь-який гравець будь-якої команди може підібрати та спробувати просунути м'яч аж до тачдауну, але з певними обмеженнями. В американському футболі команда нападу не може просувати м'яч вперед, якщо підібрала власний фамбл на четвертому дауні або в останні дві хвилини половини/овертайму — якщо м'яч підібрав не той самий гравець, який його впустив. У канадському футболі таких обмежень немає.

Якщо команда нападу втрачає м'яч, команда захисту підбирає його і також втрачає, і напад знову його підбирає — напад отримує новий перший даун, оскільки формально володіння м'ячем змінилося під час розіграшу.

В американському футболі немає окремого сигналу судді для підтвердження підбору фамблу. Якщо напад повертає собі м'яч, суддя просто вказує номер наступного дауну. Якщо ж м'яч переходить до захисту, рефері дає сигнал «перший даун» у напрямку атаки команди, що підібрала м'яч.

Спроба форвард-паса, який не був спійманий, не є фамблом — це неповний пас. Однак, якщо ресивер спіймав і зафіксував м'яч, а вже потім випустив його — це вважається фамблом.

Існує правило «Земля не може спричинити фамбл»: якщо гравця збивають з ніг, і він втрачає контроль над м'ячем у момент контакту з землею або після цього, гра зупиняється, а фамбл не зараховується. Проте в НФЛ та КФЛ, якщо гравець падає сам, тобто без контакту з суперником), випадіння м'яча спричиняє фамбл, оскільки гравець не вважається збитим (англ. downed), поки його не торкнеться опонент. У NCAA гравець вважається «збитим», як тільки його коліно або лікоть торкається землі.

Коли м'яч вилітає за межі поля до того, як його підібрали, діють наступні правила^[1]:

• якщо м'яч вилетів за поле між енд-зонами, володіння м'ячем залишається за командою, яка останньою ним володіла (у канадському футболі — останньою торкнулася);
• якщо м'яч летів вперед, він повертається у точку фамблу;
• якщо м'яч влітає в енд-зону суперника і виходить за межі поля, призначається тачбек, і м'яч переходить до захисту (у лігах USFL^[2] та XFL^[3] діяли інші правила: напад зберігав м'яч у точці фамблу);
• якщо команда випускає м'яч у власній енд-зоні і він виходить за межі поля, зараховується сейфті.

Оскільки м'яч для гридайрон-футболу має еліпсоїдну форму, він відскакує непередбачувано, особливо на штучному покритті. Тренери зазвичай радять гравцям (особливо важким лайнменам) просто падати на м'яч, а не намагатися підняти його і бігти, оскільки ризик знову втратити його дуже високий. Коли м'яч стає вільним, на полі часто виникає «купа-мала», гравці намагаються вибороти м'яч будь-що, і в таких завалах часто стаються порушення правил (тички в очі, щипки), які суддям важко помітити. Хоча найочевидніший спосіб — упасти на м'яч животом (що і роблять гравці у неконтактних видах гридайрон-футболу, таких як тач-футбол), але тренери вчать гравців падати на бік, пригортаючи м'яч до себе стегном і руками, оскільки падіння животом на м'яч може призвести до серйозних травм внутрішніх органів (наприклад, розриву селезінки), якщо зверху на гравця впаде ще кілька важких спортсменів.

Іноді фамбли відігравали вирішальну роль у результатах ігор. Деякі з них були настільки унікальними, що не лише отримали власні прізвиська, а й змусили змінити правила гри.

• «Фальшивий фамбл» (fake fumble), — рідкісна хитрість, коли квотербек навмисно кладе м'яч на землю і біжить, удавши, ніби м'яч досі в нього, а інший гравець підбирає м'яч і біжить іншим шляхом. Найвідоміший такий розіграш — «Фамблерускі» (Fumblerooski), виконаний командою університету Небраски в 1984 році. NCAA заборонила такі розіграші після сезону 1992 року^[4]. За правилами НФЛ розіграш у такому вигляді, як його провела Небраска, вважається «навмисним фамблом вперед», що робить його неповним пасом, але версія, в якій квотербек розміщує м'яч позаду себе, все ще є законною^[5].
• 87-ярдового фамблу допустилася «Луїзіана Тек Булдогс» 9 вересня 2017 року. У спробах підібрати м'яч гравці «Луїзіани» і їх суперники з «Міссісіпі Стейт Булдогс» заштовхали його далеко вглиб половини поля «Луїзіани», і коли команда нарешті змогла підібрати фамбл, вона втратила 87 ярдів, що стало рекордною втратою ярдів за один розіграш в історії коледж-футболу.

• Holy Roller: 10 вересня 1978 року «Окленд Рейдерс» перемогли своїх суперників по дивізіону «Сан-Дієго Чарджерс» завдяки навмисному фамблу. За десять секунд до кінця гри при рахунку 20–14 на користь «Чарджерс», квотербек Кен Стейблер викинув м'яч, щоб уникнути секу. Інші гравці «Райдерс» не змогли підібрати м'яч, але підштовхнули його далі до залікової зони, де тайт-енд Дейв Каспер накрив м'яч собою для переможного тачдауну. Судді зарахували очки, вирішивши, що фамбл був ненавмисним і не міг вважатися форвард-пасом (пізніше Стейблер зізнався, що зробив це навмисно). Після цього сезону НФЛ ввела правило: в останні дві хвилини гри або на четвертому дауні фамбл вперед може просувати лише той гравець, який його впустив.

• Диво в Медоулендс (англ. Miracle at the Meadowlands): 19 листопада 1978 року «Нью-Йорк Джаєнтс» перемагали «Філадельфія Іглс» 17–12. За 31 секунду до кінця гри «Джаєнтс» достатньо було просто вичерпати час, здійснивши ніл-даун (коли квотербек, отримавши м'яч, просто відразу закінчує розіграш, ставши на коліно). Проте в ті часи такий прийом не був загальновизнаним як почесний спосіб виграти гру, і координатор нападу Боб Гібсон наказав квотербеку Джо Пісарчіку віддати м'яч фулбеку Ларрі Зонці для ще одного виносу. Під час передачі м'яча стався фамбл, який підібрав корнербек «Іглз» Герман Едвардс і заніс переможний тачдаун. Вже наступного тижня всі команди НФЛ прийняли ніл-даун як стандартну тактику для завершення переможних ігор.

• The Fumble: помилка ранінбека Ернеста Байнера з «Клівленд Браунс» у фіналі АФК 17 січня 1988 року проти «Денвер Бронкос». За 65 секунд до кінця гри Байнер біг до тачдауну, який мав би зрівняти рахунок, але корнербек суперника вибив м'яч у нього з рук за ярд від лінії гола, внаслідок чого «Браунс» програли.

• Під час Супербоул XXVII дефенсив-текл «Даллас Ковбойс» Леон Летт підібрав фамбл і біг до залікової зони. Поблизу лінії гола він почав передчасно святкувати, розставивши руки в сторони, але вайд-ресивер «Баффало Біллс» Дон Біб, якого Летт не помітив, наздогнав його і вибив м'яч просто перед заліковою лінією. М'яч викотився в аут через енд-зону, що призвело до тачбеку. Хоча «Ковбойс» все одно виграли, це святкування завадило їм встановити рекорд результативності в Супербоулі.

• Фамбл Ромо на холді: у плей-оф 2006 року квотербек «Даллас Ковбойс» Тоні Ромо виступав у ролі холдера під час спроби 19-ярдового філд-гола, який мав би вивести команду вперед за хвилину до кінця. Спіймавши м'яч, Ромо впустив його, спробував пробігти з ним сам, щоб здійснити тачдаун або хоча б перший даун, але його зупинили за кілька дюймів від мети, внаслідок чого команда програла.

• Butt Fumble (досл. «фамбл об зад»): курйозний випадок 22 листопада 2012 року, коли квотербек «Нью-Йорк Джетс» Марк Санчес під час розіграшу врізався обличчям у сідниці свого ж лайнмена Брендона Мура, через що впустив м'яч. Сейфті «Нью-Інгленд Петріотс» Стів Грерорі підібрав м'яч і легко заніс тачдаун. Цей момент став мемом і багато років очолював хіт-паради найкумедніших помилок в американському футболі.

• У фіналі 42-го Кубка Грея (1954) Чак Гансінгер з «Монреаль Алуеттс» втратив м'яч, який підібрав Джекі Паркер з «Едмонтон Ескімос» і пробіг 90 ярдів для переможного тачдауну. Досі тривають суперечки, чи був це справді фамбл, чи невдала спроба форвард-паса (у другому випадку підібрати м'яч було б не можна).

• У 105-му Кубку Грея (2017) Кассіус Вон з «Торонто Аргонавтс» підібрав фамбл і повернув його на 109 ярдів для тачдауну, що стало рекордом фіналів. Це дозволило «Торонто» зрівняти рахунок і зрештою виграти матч.