Тета1 Оріона D
 Тета1 Оріона D
| |
| Дані дослідження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір'я | Оріон |
| Пряме піднесення | 05 г 35 х17,19248 с[1] |
| Схилення | −05° 23′ 14,4551″[1] |
| Видима величина (V) | 6,70[2]
|
| Характеристики | |
| Спектральний клас | B1.5 Vp[3] |
| Показник кольору U−B | −0.71[2] |
| Показник кольору B−V | +0.09[2] |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | +32,4[5] км/сек |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: −7,11[1] мсд/рік |
| Паралакс (π) | −27,24 ± 8,21мсд |
| Відстань | 1 429,26 св. р. 450 ± 50[6] парсек |
| Абсолютна величина (MV) | −3,3[6]
|
| Подробиці | |
| Маса | 18 ± 6[6] M☉ |
| Радіус | 5,6 ± 0,8[6] R☉ |
| Світність | 29500[6] L☉ |
| Гравітація | 4,2 ± 0,1[6] м/с2 |
| Температура | 32000 ± 1000[6] К |
| Металічність | ? |
| Швидкість обертання (v sin i) | 49,0 ± 0,9[6] км/с |
| Вік | 2,5 ± 0,5[6] років |
| Інші позначення | |
|
| |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD+37023 |
Тета1 Оріона D (θ1 Orionis D) є складовою розсіяного скупчення Трапеція Оріона, що лежить в межах туманності Оріона. Це блакитна зоря спектрального класу B головної послідовності з декількома слабшими компаньйонами.
Зоря θ1 Оріона складається з багатьох компонентів, перш за все, це чотири зірки Трапеції Оріона (A, B, C, і D), усі в межах однієї мінути дуги один від одного. θ2 Оріона є більш віддаленою групою зірок, що складається з трьох основних компонентів і декількох тьмяніших зірок на відстані 1-2 кутові мінути від θ1.
Зоря θ1 D ще й сама має слабкого оптичного компаньйона на відстані 1.4", що є спектроскопічним компаньйоном з орбітальним періодом у 40 днів. Спостереження "Infrared Optical Telescope Array" вказують на іншого компаньйона з масою 18.6.[7]
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г van Leeuwen, F. (Листопад 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
- ↑ а б в Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues. 2237: 0. Bibcode:2002yCat.2237....0D.
- ↑ Levenhagen, R. S.; Leister, N. V. (2006). Spectroscopic analysis of southern B and Be stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 371: 252. Bibcode:2006MNRAS.371..252L. doi:10.1111/j.1365-2966.2006.10655.x.
- ↑ а б в Levenhagen, R. S., Leister, N. V. Spectroscopic analysis of southern B and Be stars // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2006. — Vol. 371, Iss. 1. — P. 252–262. — 11 p. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2006.10655.X — arXiv:astro-ph/0606149
- ↑ Olivares, J.; Sánchez, L. J.; Ruelas-Mayorga, A.; Allen, C.; Costero, R.; Poveda, A. (2013). Kinematics of the Orion Trapezium Based on Diffracto-Astrometry and Historical Data. The Astronomical Journal. 146 (5): 106. Bibcode:2013AJ....146..106O. doi:10.1088/0004-6256/146/5/106.
- ↑ а б в г д е ж и к Simón-Díaz, S.; Herrero, A.; Esteban, C.; Najarro, F. (2006). Detailed spectroscopic analysis of the Trapezium cluster stars inside the Orion nebula. Astronomy and Astrophysics. 448 (1): 351—366. Bibcode:2006A&A...448..351S. doi:10.1051/0004-6361:20053066. ISSN 0004-6361.
- ↑ Grellmann, R.; Preibisch, T.; Ratzka, T.; Kraus, S.; Helminiak, K. G.; Zinnecker, H. (2013). The multiplicity of massive stars in the Orion Nebula Cluster as seen with long-baseline interferometry. Astronomy & Astrophysics. 550: A82. arXiv:1301.3045. Bibcode:2013A&A...550A..82G. doi:10.1051/0004-6361/201220192.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).